Дмитро Кiбич: То, до речі, а ви не знаєте - хто є справжнім автором оцьго ось вірша? Чимось він з текстом даної пісні Андрія Макаревича перегукується. А то скандальновідома політикеса Олена Лукаш повідомляє, що автором є Омар Хайям: http://www.elena-lukash.com/archives/2778
Та якщо б він був автором, то цей вірш був би присутній у поетичних збірках Омара Хайяма, а там нічого подібного не проглядається. То, або вона дезу запустила, або хтось запустив, а вона на те купилася. Але, як кажуть - сказав "А", то кажи вже тоді і "Б", а хто ж тоді є справжнім його автором. А якось я не володію про це інформацією, може ви десь чули?
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ірин Ко. Точно ви відзначили, що і часи змінюються, і, разом з ними, певні людські психічні якості так само зазнають змін. Ну, тут ще грає роль і те - скільки саме новеньких дров хтось кладе. Як у пісні Андрія Макаревича - той був розумніше, хто свій вогонь зберіг, а ти був не правий - ти усе спалив за годину, але в цю годину раптом стало всім тепліше.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ганно. Точно ви відзначили, слова - то велика й потужна сила, вирішальне мають вони значення.
Оце тільки у вас у 6 рядку слово "воля", а у 8 рядку - "для волі" - якось дуже схожі слова і близько одне від одного розташовані. Може тоді, аби яскравіше звучало, у 6 рядку замінити на "щирість" чи щось у такому стилі:
Де щирість поневолена давно.
Дмитро Кiбич: Цікава розповідь, Євгене. Так і є, зовсім правитель сусідньої країни і одночасно верховний головнокомандувач втратив залишки здорового глузду, якщо такі накази віддає.
А он, у Москві кілька років тому їхння влада наказала закрити Бібліотеку української літератури, а там велика кількість українців проживає. Вже в іншому дитячому журналі "Барвінок" їм там деякі матеріали не сподобались. Але ж, як казав Остап Бендер: "Я ж і не червінець, щоб усім подобатись".
Дмитро Кiбич: Гарна обробка цього вірша, Ганно. Так і є, Україна, рідна земля - це найвища цінність, найбільш приємні емоції вона завжди викликає. І що особливо приємно - автор оригінального тексту є уродженцем нашої області, тільки з іншої її частини - у місті Дебальцеве народився.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Валентино. Так і є, рідна країна завжди для кожного буде найхращим місцем на землі, найбільш приємні емоції викликатиме.
Оце тільки у вас в 5 рядку слово \"твій\", а у наступному \"твої\" - дуже схожі слова у двох рядках підряд. Може тоді, аби яскравіше звучало, у 6 рядку замість \"твої\" вжити - \"в нього\":
Непохитний, мудрий твій народе.
Вірні в нього доньки і сини.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ганно. Дійсно, дуже шкода героїв. Ну, якщо Путін - колишній співробітник КДБ, то воно і не дивують особливо такі їхні вчинки. Він же і віддав наказ таку провокацію там організувати. У тій конторі все життя подібні капості робили і на когось намагалися те спихнути.
Ще й дискредитують тим самим це гарне селище у нас на Донеччині. Це ж якраз ця Оленівка Волноваського району - мала Батьківщина українського поета Грицька Бойка, який багато цікавих творів написав і в дитячому жанрі, зокрема. Якраз же Грицько Бойко там і народився. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B9%D0%BA%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Дмитро Кiбич: А ще ж і Аляску співак Микола Расторгуєв, який на останніх Виборах Президента Росії був довіреною особою Путіна - так на кожному своєму концерті грозиться той американський штат захопити. Але тут тільки заявами і обмежуються, бо знають, що, якщо там в якомусь населенному пункті американський прапор скинуть, а замість нього прапор так званої Аляскинської народної республіки встановлять, то у відповідь отримають від США "на горіхи" так, що мало не здасться.
Дмитро Кiбич: Цікава розповідь, Олексо. Та отож, не все так однозначно, як та поетеса описує - намагається ідеалізувати бездарного, нікудишнього політика, якого ще за життя прозвали Ніколашка Кривавий. Це \"ефект бумеранга\" спрацював, а не \"іменем сатани\" ніякого діялося. А то Микола Другий вважав, що можна скільки завгодно \"Кривавих неділь\" влаштовувати, як то у січні 1905 року в Санкт-Петербурзі і за це відповідальності ніякої не понести. Віддавай наказ військовим і лейб-козакам вбивати неозброєних людей, які на мітинг йшли і у відповідь нічого не буде. Ні, так же не буває.
Дмитро Кiбич: Та, з президентами Україні, взагалі, не щастить. Але, разом з тим, певна риса характеру або те чи інше вміння у них все одно приваблювало людей.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Олено. Дійсно, життя - така досить непередбачувана річ, що за усіма його різноманітними нюансами треба пильно стежити.
Оце тільки у вас на початку 4 рядка - якось частіше рекомендують, коли слово починається з голосної, то перед ним ставити літеру "в". Може тоді зробити тут: "та в якому":
Та в якому, можливо, і час застиг.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ярославе. Так і є, констатація фактів така досить об'єктивна. Окрім самих громадян України більше Україна нікому в світі не потрібна - це вже давно зрозумілий факт. Та що це ви рецепт пропонуєте - діяти, як політичний діяч Анастас Мікоян, це ж, кажуть, він так вмів між краплями прошмигнути, що казали ще - "Прожил Микоян от Ильича до Ильича без язвы и паралича".
Дмитро Кiбич: Ну, ви порівняли бульдога з носорогом. Матвієнко, окрім численних скандалів, більше нічим похвалитися у своєму житті не може, а Володимир Висоцький створив справжні шедеври в кіно і музичному мистецтві, якими захоплюється не одне покоління. А в нашій Донецькій області, окрім Кобзона, ще народився і Анатолій Солов'яненко, який зробив великий внесок не тільки в українське, а і в світове музичне мистецтво. І Михайло Петренко - автор текстів пісень "Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю" і "Взяв би я бандуру" теж звідси та й ще багато талановитих діячів. Так що патріот - це не той, хто голосніше усіх про це кричить, як то "Політичне непорозуміння" на прізвисько "Кулю в лоб", якому Україна потрібна була лише для того, аби розкрадати державне добро. Або "Фальшива Жанна Д'Арк", вона ж Надійка на прізвисько "Куля", яку в полон ніхто не захоплював, а вона сама вийшла на позиції сепаратистів, зате варто було футболку з тризубом вдягти і вже їй похвальні оди кинулися співати 24 години на добу.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, В'ячеславе. Дійсно, пісні і акторські ролі такої талановитої людини забутися не можуть, тут час проти того безсилий.
Правда, що за досить дивні роздуми у декого виникають? Батько Висоцького - Семен Висоцький народився у Києві. Ну, як Володимир Висоцький не сприйняв би рідну країну свого батька? Нагнітання істерії лише нічим не виправданої. Не було ніколи у Висоцького ніякої неприязні щодо України.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Точно ви відзначили, що і часи змінюються, і, разом з ними, певні людські психічні якості так само зазнають змін. Ну, тут ще грає роль і те - скільки саме новеньких дров хтось кладе. Як у пісні Андрія Макаревича - той був розумніше, хто свій вогонь зберіг, а ти був не правий - ти усе спалив за годину, але в цю годину раптом стало всім тепліше.
Так і є, зовсім правитель сусідньої країни і одночасно верховний головнокомандувач втратив залишки здорового глузду, якщо такі накази віддає. 
Так і є, Україна, рідна земля - це найвища цінність, найбільш приємні емоції вона завжди викликає. І що особливо приємно - автор оригінального тексту є уродженцем нашої області, тільки з іншої її частини - у місті Дебальцеве народився.
