Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Олено. Досить цікава, оригінальна історія. Це ще згадалася англійська народна пісенька про короля Піпіна - там теж навколишня обстановка із солодощів різних була: https://www.kostyor.ru/poetry/marshak/?n=24
Дмитро Кiбич: Та там переважна більшість тих, хто намагався придбати жуйки - не так самих жуйок були прихильниками, як їхніх обгорток і вкладишів всередині них. Жуйка то вже так була, між іншим.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ярославе. Так і є, війна і її \"батьки-засновники\" з сусідньої країни зіпсували багато гарних, світлих починань. Ну, людське життя і не може ж виключно з однієї світлої смуги складатися.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ірин Ко. Ну, недарма ж є народна приказка: \"Усе нове - то добре забуте старе\". Як в часи Шевченка Україна чинила гідний опір загарбникам, то те ж саме роблять і в наш час. І подібні життєві настанови також є незмінними.
Дмитро Кiбич: Ні, ну, можливо, що певна схожість і є між ними, але ж не до такої міри, що брати-близнюки прямо вони там. Мабуть, як у мультику про трьох китайських братів - тих навіть рідна мати тільки за кольоровими стрічками могла вдрізнити.
Дмитро Кiбич: А то, до речі, ви такий прикол не бачили? У книжкових видавництвах, виявляється, великі жартівники працюють. Ну, якщо у літературній збірці містяться твори якогось письменника, то і на обкладинці цієї книги повинен же бути зображений той діяч, чиї твори там присутні.
А чого ж тоді на обкладинці книги з назвою "Игорь Северянин. Избранное" ми чомусь бачимо портрет відомого ірландця Оскара Вайльда? Ну, це аж ніяк не Ігор Северянин: https://interesnyefakty.org/oskar-uayld/
Дмитро Кiбич: Тоді у мене зустрічне питання. А може ви тоді англійська леді, що зовсім невеличку критику на їхню адресу з мого боку все одно відкидаєте.
Дмитро Кiбич: Але ж у складі єдиної Ірландії Північній Ірландії куди краще було б знаходитись і справедливіше.
То ж, кажуть, і письменники Бернард Шоу й Оскар Вайльд - хоч більшу частину життя прожили в Англії, але за походженням саме ірландцями вони були.
Дмитро Кiбич: То так, між іншим, що ж це вірш вашої землячки Тетяни П'янкової - уродженки Долинського району вже неодноразово намагаються Ліні Костенко приписати. Посідали тітоньки з усіх боків столу і "вішають локшину на вуха" глядачам щодо його австорства. Повідомляють на початку відео - "флешмоб відеочитань поезій Ліни Костенко":
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Олено. Дійсно, кава завжди формувала приємні роздуми і сприяла творчому процесу. Колись навіть і жувальна гумка була "Кавовий аромат" - то вона вважалася найбільш привабливою і оригінальною:
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Так воно і є, незважаючи на лихо й не завжди сприятливі обставини, життя триває і впадати від того у розпач не є доцільним. Усе обов'язково стабілізується згодом.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Світлано. Дійсно, кожен народ бажає для рідної землі свободи і процвітання. Але ж є ще і Північна Ірландія, центр якої - місто Белфаст. То ж так само рідна земля для ірландців, але і досі вона залишається захопленою Великою Британією.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Дійсно, проблема дана - така досить хитка і неоднозначна. Примирятися можна з тими, у кого хоч якісь проблески здорового глузду проглядаються. Звичайно, зустрічаються і такі у нашого північно-східногого сусіда - там, Лія Ахеджакова, Максим Галкін, Тетяна Лазарєва і Михайло Шац та деякі інші: https://fakty.ua/ru/415031-liyu-ahedzhakovu-vygnali-iz-teatra-iz-za-antivoennoj-pozicii
А ось із завзятими фанатами їхнього прибацаного правителя щоб якийсь діалог відбувся - таке виглядає малоймовірним.
27.02.2023 - 11:33
Колись війна закінчиться. І нам всім доведеться жити з цим далі.
Дмитро Кiбич: Дівчата, так це ж не тільки до України у Західної Європи і світу таке ставлення. До подібних проблем в інших країнах реакція там аналогічна. Он, коли "брат-близнюк" кремлівського карлика - уродженець австрійського міста Браунау Адік Г. почав з Чехією витворяти усе, що заманеться - у вересні 1938 року захопив у неї Судетську область, а у березні 1939 - інші чеські землі. І когось те у світі хоч трохи хвилювало? Та, зробили вигляд, що так воно і має бути. Так що - світ був і залишається гнилим і продажним, але, ну що ж - Україні своє робити, менше озираючись навколо - як те хтось десь оцінить.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Валентино. Так воно і є, війна, окрім шкоди і страждань нічого простим людям ніколи не несла. Ще й ворог тоді для нападу обрав найдовший день у році і найкоротшу ніч, відповідно - з 21 на 22 червня.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ганно. Дійсно, на людську повагу і шану заслуговують ті володарки цього жіночого ім'я, які справді цього гідні. А то он - у жовтні 2007 року стукнуло комусь в голову російській цариці з тим самим ім'ям в українському місті Одесі пам'ятник встановити. А один з тих, хто найбільше тому радів - нинішній депутат Верховної Ради Льошик Г., аж пританцьовував він тоді від радощів.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Досить цікава, оригінальна історія. Це ще згадалася англійська народна пісенька про короля Піпіна - там теж навколишня обстановка із солодощів різних була:
Ну, а я за основу для цього вірша взяв розповіді про обряди і повір'я українців з етнографічних праць Миколи Маркевича:
А то он - у жовтні 2007 року стукнуло комусь в голову російській цариці з тим самим ім'ям в українському місті Одесі пам'ятник встановити. А один з тих, хто найбільше тому радів - нинішній депутат Верховної Ради Льошик Г., аж пританцьовував він тоді від радощів.