Дмитро Кiбич: Досить цікава історія, Олено. Так і є, кмітливість завжди в нагоді простій людині може стати. Це ще зі схожим сюжетом вірменська народна казка є, що і мультик за нею знятий:
Дмитро Кiбич: Ну, в народі жартівників вистачає.
А згаданий вами її вірш "Цветов и неживых вещей" - з тим зрозуміло, тут, звичайно, сумнівів не виникає щодо авторства Ахматової. Навіть в її збірці є інформація - де даний вірш вперше був опублікований, а сталося це в журналі "Новая жизнь" у 1914 році, який видавався у Санкт-Петербурзі:
Дмитро Кiбич: Ну, вірш:
Я часто думаю о том
Зачем на свете мы живем.
Зачем приходим в этот мир,
Мир белых роз и черных дыр.
І так далі...
І на посиланні тому, і на деяких інших інтернет-сайтах викладають його, підписаним авторством саме Анни Ахматової. Але, схоже на те, що не писала вона такого твору, бо нема його в поетичних збірках Ахматової.
Дмитро Кiбич: Досить вдалі, гарні у вас переклади. Дійсно, класики - вони і є класики, за будь яких часів рядки їхні все одно залишаються актуальними.
То, до речі, а ви не підкажете - кому насправді належить оцей ось вірш. А то на деяких ресурсах сумнівної якості повідомляється, що, начебто, це написала Анна Ахматова, але те, що, написла Ахматова є в її поетичних збірках, а там такого твору нема і близько: https://www.liveinternet.ru/users/5948164/post492158840/
Дмитро Кiбич: Ну, а згаданий Юрій Тимошенко, більш відомий під псевдонімом Тарапунька, він же і з інтелігентної родини сам. Це ж, кажуть, батько Тарапуньки - Трохим Тимошенко був свого часу автором шкільного підручника з математики. Оцей же ось якраз:
06.05.2023 - 08:24
Щиро дякую, Дмитре, за такий цікавий коментар, я цього не знала! Гарного Вам настрою, миру, щастя і добра!
Дмитро Кiбич: Цікава, кумедна пригода, Катерино. Та отож, ті шкідники-розбишаки занадто винахідливими є у своїх витівках, що не розберешся одразу - який же вихід може бути з ситуації, що склалася. Це ще як ворона була на прізвисько Мадам Халтура, що у фільмі зі схожою назвою Тарапуньці і Штепселю намагалася капості різні робити:
05.05.2023 - 09:04
Щиро дякую, Дмитре, за такий пречудовий коментар! Гарного Вам настрою, радісного дня, миру, щастя і добра!
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Досить цікавий, оригінальний сюжет. Це ще згадался пісня Лілії Сандулеси - теж там про криницю і подібні почуття йде мова:
23.04.2023 - 18:40
У Вас завжди цікаві та влучні асоціації, Дмитре. Дякую!
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Точно ви відзначили, що дані птахи є символом справжнього настання весни. Що і навколишнє середовище з тим навіть і не думає сперечатися, а приймає це, як життєву істину.
Дмитро Кiбич: Та за Євгеном Мартиновим наче антиукраїнських випадів і не спостерігалося ніколи. А проблески здорового глузду - ті будь-де і за будь-яких обставин повинні мати місце, навіть у такому зіпсованому і хамовитому суспільстві, як у нашого північно-східного сусіда. Якщо навіть квіти асфальт пробивають, то і там же.
А щодо музичного додатку до вірша - та ну чого, українське музичне мистецтво таке строкате і багатогранне, що коли зануритись туди, то і не таке можна знайти. Он, скажімо, в ансамблю "Мрія" така ось є пісня про лебедів:
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Олексо. Точно ви відзначили, що людське життя - то річ загадкова і непередбачувана й ніхто не здатен точно спрогнозувати його плин.
А то ж співак і композитор, який про згадану вами лебедину вірність у пісні якраз і співав, то у нього і до україномовних текстів теж була музика і навіть деякі з них сам і виконував. Бо в дитинстві ж і в юності Євген Мартинов в Україні жив - у місті Бахмуті Донецької області.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Досить достовірно показана сучасна навколишня обстановка. Та хоч і стверджують, що, мовляв, нервові клітини не відновлюються, але спробуємо обійти якось ті життєві неприємності і зробити це із найменшою шкодою для себе.
25.04.2023 - 18:19
Дякую, Дмитре, за добрі слова.
А ще еажуть, що гинуть тільки нервові клітини, а залишаються спокійні.