Дмитро Кiбич: Оксано, а то, цікаво, у вас в Ніжині така історикиня Лідія Медведська і досі добре відома чи вже підзабута? Це я чого питаю, бо цікавлюся псевдоцитуваннями різними і якраз оце в деяких джерелах Олександру Пушкіну такий вірш приписують, присвячений декабристу Павлові Пестелю:
Снесем иль нет главу свою?
Из полновесного стакана -
Твое здоровье, Пестель, пью
И рвусь, и злюся на тирана.
Ось, наприклад, погляньте: http://literatura5.narod.ru/pestel.html
Ну, а в більш достовірних виданнях повідомляється, що то не Пушкін ніякий є автором, а якийсь маловідомий поет - його сучасник даний вірш написав. А оце ж, кажуть, що та Лідія Медведська - вона колись життєвому шляху Пестеля багато уваги приділяла і навіть колись в Києві її книгу про Пестеля видали - оцю ось: http://80.92.225.156/OpacUnicode/index.php?url=/notices/index/IdNotice:94119/Source:default
Так, виявляється, що вона останнім часом жила в Курську, а до того ще і у вас в Ніжині в інституті, а тепер же в університеті історію викладала.
Дмитро Кiбич: Вітаю з такою гарною новиною, Оксано. Ну, талантами наша країна завжди була багата, ніколи не дадуть вони нашій культурі занепасти. А подібні заходи неординардинарність творчих діячів по-особливому підкреслюють.
Дмитро Кiбич: Цікава історія, Оксано. Мовляв, ось вам, громадяночко, моя контактна адреса - обговоримо усі деталі цього при нагоді. Як кажуть, ділові люди - ті довго ніколи не розмовляють.
Дмитро Кiбич: Цікава історія, Оксано. Та отож, як день з самого початку не задався, то вже ніяк його і не виправиш. А, якщо свято припадає на вихідний, то і понеділок же тоді роблять вихідним спеціально для періоду спогадів про минулі веселощі, а тут така ось незадача вийшла.
Дмитро Кiбич: А то, до речі, якщо Павло Глазовий згадався, то хотів у вас запитати - ви не знаєте хто є справжнім автором оцього акровірша?
Хвалить його кожен.
Любить його кожен.
І дня ми прожити
Без нього не можем.
Бо в різних джерелах різні автори вказуються. Ось тут, погляньте - Павло Глазовий:
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ганно. Так воно і є, наслухаються по телевізору небилиць всяких про "фашистів" від Скабєєвої, Соловйова, Артема Шейніна і пруться сюди, а ініші - за гроші, бо найманцям платять за те. Тільки ви з місцем проживання його переплутали - він був уродженцем не Челябінської, а Єкатеринбурзької області - з міста Асбест. Оце ж він, дивіться:
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Досить яскраві, барвисті рядки. А, якщо ви ще б день зачекали і не сьогодні, а завтра виклали цей вірш, то він би був ще і дуже актуальний, бо завтра і свято, у назві якого є згадка про головних героїв вірша.
Так, а мед як з ними пов'язаний? А, мабуть, в кулінарному плані - що до деяких страв з маку мед є обов'язковим компонентом. Як ото ще коржики є такі - шулики, де і мак, і і мед головні ролі грають.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ірин Ко. Ну, літо завжди такою кмітливістю і винахідливістю відрізняється. За будь-яких обставин йому вдається знайти спосіб вкотре нагадати про себе. Он, навіть на початку жовтня - здавалося, і мови вже не може бути ні про яке літо, але воно якимось чином виринає. Хоч і добре замаскувавшись, хоч і під псевдонімом "бабине", але все-таки. То ще Наталя Сенчукова про такі метаморфози колись співала:
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ганно. Це точно, і російські правителі словесну ахінею повну несуть, і наші різні політики нісенітниці люблять нам розказувати - то про великий ефект від Мінськіх домовленостей, то ще якісь дурниці. Але, всупереч цьому з "іхтамнєтами" в зоні АТО поступово розбираються. Ось, погляньте, кілька тижнів тому один з тахих вже відвоювався: https://twitter.com/666_mancer/status/1423896555971547139
Що житель міста Асбест Єкатеринбургської області з Уралу робив у Тельманівському районі Донецької області, який зовсім нещодавно перейменували у Бойківський і де його й підстрелили?
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Ну, такою мінливістю, що властива погоді - тим вона і більший інтерес до себе привертає. Ну, а хмарам, якщо і не видно те, але за чутками від когось - все одно ж якесь певне уявлення вони мають про загальний стан справ тут.
11.08.2021 - 16:59
А хто їх розбере. От якби можна було перепитатати.
Дмитро Кiбич: Ну, зовсім однакових історій взагалі ні в кого не буває. Але ж вибір з кільхок стежок і там довелося робити. Просто стежки ті трохи іншої наповнюваності.
Дмитро Кiбич: Цікава історія, Оксано. Так і є, подібних спритних й хитромудрих ділків вистачає, які користуються тим, що людина може втратити пильність на певний час. Та вони не тільки на вулиці, ще й в електричках он, часто швендяють - то розказують, що родичам на операцію терміново потрібні гроші і навіть підроблені довідки про це усім демонструють.
04.08.2021 - 12:01
Довідками і проханнями вже нікого не здивуєш. А тут іще дуже цікавий психологічний прийом був застосований. Тактика - спочатку збити з пантелику і одночасно змусити відчувати себе зобов"язаною, а потім вже, бачачи, що людина піддається задіяти інші струнки.
Дмитро Кiбич: Та отож, якось з оригинальними текстами Расула Гамзатова не все так просто. Хоча в дагестанських видавництвах вони, звичайно, виходять. Тож ще знаєте - є відома пісня на слова цього аварського поета "Журавли"(Мне кажется порою, что солдаты). Ну, в перекладі російською мовою Наума Гребньова її Марк Бернес співав:
Але, мабуть же, якийсь співак або співачка з Дагестану і аварською мовою цю пісню виконував - як в оригіналі у нього. Та якось в оригіналі цю пісню про журавлів і солдат і не доводилось мені чути.
Дмитро Кiбич: Гарний, яскравий переклад, Оксано. Так і є, особливість людської натури характерною мінливістю такою відрізняєтья, імпульсивність часто демонструють в певних ситуаціях.
Тільки тут же тоді, мабуть, і російських перекладачів даного твору Расула Гамзатова треба вказати, якщо ви ним користуєтесь. Бо в оригіналі ж цей його твір аварською мовою написаний - однією з мов народів Дагестану. А "Мы ссорились дождливым днем" - це російський переклад Ірини Снєгової і Олени Ніколаєвської. Ось, дивіться: https://fantlab.ru/work874379
01.08.2021 - 13:31
Так. Дякую, Дмитре. Додала.
А от оригіального тексту, щоб додати, знайти не вдалося.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Досить цікавий сюжет. Мовляв, задивляються вони услід комахам, бо ті бабки є постійними їхніми відвідувачами і до того на сніданок вони вже прилітали.
Дмитро Кiбич: Гарний, яскравий переклад, Оксано. Дійсно, проти шедеврів, створених класиками, час безсилий. І у 1840 році, коли Афанасій Фет цей твір написав, він був цікавим та популярним і зовсім не втратив він актуальності і в наш час. Це ж і у фільмі "За сімейними обставинами" один з головних героїв у телефонній розмові рядки цього самого поета цитує. Якщо натиснути "Подивитись на YouTube":
29.07.2021 - 11:12
Дякую, Дмитре. Ви завжди вмієте знайти добре слово і розважии. Люблю Ваші екскурси та асоціації. На сьогоднішній день багато хто доволі зневажливо ставиться до простоти в творах, але, як мені здається, саме вона найбільше співзвучна людям.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Ну, так, а життя - річ же непередбачувана і в майбутньому може скластися за будь-яким сценарієм. Тому - те, що хотілося головній героїні, то воно не виключено, що може саме так і здійснитися. Всяке тут може бути.
Дмитро Кiбич: Гарна розповідь, Ірин Ко. Це ви точно відзначили, що порадників різних знайдеться - хоч греблю гати, як то кажуть, але без власних думок тут нічого гарного не вдієш. Як ще Андрій Макаревич співав:
И как повернуть туда,
Где светит твоя звезда.
Ты выбираешь раз и навсегда.
Дмитро Кiбич: Вячеслав, ну, может какая-то часть его произведений было и достаточно высокого качества, но как о человеке сказать о нем - что-то не подбираются положительные отзывы. Ну, а как еще прокомментировать тот факт, что Лев Болдов был членом Союза писателей ДНР, не Донецкой области Украины, а именно ДНР. Вот, смотрите: https://yuri-loskutov.livejournal.com/723537.html
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Ну, талантами наша країна завжди була багата, ніколи не дадуть вони нашій культурі занепасти. А подібні заходи неординардинарність творчих діячів по-особливому підкреслюють. 
Мовляв, ось вам, громадяночко, моя контактна адреса - обговоримо усі деталі цього при нагоді. Як кажуть, ділові люди - ті довго ніколи не розмовляють. 
