Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Правильна, чітка така життєва позиція у головної героїні. Якими б складними і важкими обставини не були, а певну частку позитиву все одно можна угледіти. Ну, якщо добре подивитись навколо, звичайно.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Дійсно, важкі часи переживають населені пункти нашої області - і Соледар, а ближче до Донецька там є ще і місто Вугледар, де схожа до описаної вами обстановка. Звичайно, приводу до радощів поки ще нема, але і драматизувати ситуацію теж не варто. Нічого, вистоїть обов'язково Україна, здолає тих загарбників.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Це точно, ну, саме життя таке - смугасте, що поступово чергуються вони і переважає якийсь з тих кольорів в ті чи інші життєві моменти.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ганно. Дійсно, хоч життєвий сценарій не завжди складаєтья так, як би нам того хотілося, але особливо розчаровуватися від того не варто й сподіватися завжди на краще.
А то ви у передостанньому рядку, мабуть, хотіли написати "косах", а не "косаж":
Ясніє в косах інею мережка.
Дмитро Кiбич: Хорошее стихотворение, Таисия. Так и есть, театр - неотъемлемая часть культуры, которая всегда формирует у общества хороший вкус. Даже СМИ издаются соответствующей тематики:
Дмитро Кiбич: Гарно, оригінальненько вийшло, Ірин Ко. Дуже дотепні рядки такі.
Та там у них чимало таких є, що і своїх дитячих класиків знають, що, як то кажуть, "мамо, не горюй". Он, хваляться вони власними шкільними підручниками, які і в друкованому вигляді є, і в електронному - в інтернеті теж усі викладені. А там он, скажімо, така сторінка у підручнику російської мови від Путіна:
Дають там автори школярам завдання, ну, якщо мовою оригіналу: "Прочитайте стихи Агнии Барто. Вспомните их продолжение. Ну, у першому варіанті про конячку - так і є, там - гребінцем пригладжу хвостик і так далі. А завдання з другим двовіршем - що за нісенітниці? Як можна згадати продовження до вірша Агнії Барто, якщо вона таких рядків ніколи не писала? Достатньо пошуковик Гугл гукнути на допомогу і одразу бачиш, що то рядки з вірша зовсім іншої дитячої поетеси, а саме - Олени Благініної. Жартівники ще ті, одним словом: http://1dd.ru/skorogovorki/bukva-ee.html
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Олено. Дуже точні, життєстверджувальні такі рядки. Так і є, неприємності як прийшли, так і підуть, а надія на краще завжди має бути основним стимулом життя.
Оце тільки у вас у 2 рядку слово "что" і через рядок у 4 рядку знову "что" - якось однакові слова на близькій дуже відстані одне від одного. Може, аби яскравіше звучало, у 4 рядку його замінити на "вновь":
Вновь рвутся надежд паруса.
Або ще, як варіант - "ведь":
Ведь рвутся надежд паруса.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Олено. Дійсно, важкі часи зараз, радіти поки нема чому, але і у повний відчай герої теж не впадають. Здолає наша країна усі неприємності обов'язково.
Оце тільки у 2 рядку словосполучення "безлюдним архівом" - якось наче складовими частинами архіву трохи інші елементи є. Може тоді знак тире там поставити після слова "безлюдним":
Місто стало безлюдним - архівом розтрощених мрій.
Дмитро Кiбич: Та у нашому місті теж, звичайно, неспокійно - бахають то тут, то там, але порівняно з Бахмутом - тут у нас на півночі Донеччини ще більш-менш нормальна обстановка. От у населених пунктах південніше від нас - там поки ще важка ситуація, але сподіваємось, що й звідти вже незабаром вороги будуть драпати, як і з Херсона.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ганно. Дійсно, сумний настрій з'являється у багатьох в подібні миті. Але ж журавлі, як і люди діють й через відносно невеликий проміжок часу прагнуть обов'язково повернутися на рідну землю. Як ще поет Платон Воронько колись писав:
Ми спитали журавля:
- Де найкраща є земля?
Журавель відповідає:
- Краще рідної немає!
Дмитро Кiбич: Ну, і сам Корній Чуковський - це ж, взагалі, був наш "агент впливу" у сусідіній країні. Він же наполовину був українцем - по материнській лінії, дівоче прізвище його мами - Корнійчук й псевдонім свій саме від нього він і взяв. Як ви ім'я своє для псевдоніму на дві частини розбили, а він так само дівоче прізвище мами розвів у різні боки. А справжне ім'я цого поета було - Микола Левенсон.
Дмитро Кiбич: Цікава обробка відомого дитячого твору, Ірин Ко. Дуже актульні рядки. Так воно і є, непроханого \"гостя\" нічого гарного точно не чекатиме.
Оце тільки у вас в 24 рядку - там, мабуть, краще вжити \"та\" замість \"да\" між двома \"цок\":
Ще й кинджалом \"цок-та-цок\".
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ірин Ко. Дійсно, як людська доля є складною і тернистою, так і на долю України неодноразово випадали подібні важкі випробування. Але їй завжди з честю вдавалося усі ті негативні явища долати. Прорвемося, як то кажуть.
Дмитро Кiбич: Ну, а Омар Хайям - це незаперечний фаворит за кількістю приписувань. Та багато хто думає - чого ж варіанти різні перебирати щодо авторства, морочити ще з тим голову. Хто перший згадався - того автором і вказують.
Дмитро Кiбич: Цікава, оригінальна розповідь, Михайле. Ну, це, якщо вести мову, як про Кличка-політика. А, скажімо, якщо взяти його в амплуа спортсмена, то тоді краще порівняти його з - є там такий у Держдумі посіпака Путіна - колишній боксер Микола Валуєв. Теж досить доречно буде. Оцього ось знаєте?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Правильна, чітка така життєва позиція у головної героїні. Якими б складними і важкими обставини не були, а певну частку позитиву все одно можна угледіти. Ну, якщо добре подивитись навколо, звичайно.
Він же наполовину був українцем - по материнській лінії, дівоче прізвище його мами - Корнійчук й псевдонім свій саме від нього він і взяв. Як ви ім'я своє для псевдоніму на дві частини розбили, а він так само дівоче прізвище мами розвів у різні боки. А справжне ім'я цого поета було - Микола Левенсон.
А відношення до мосту Валуєв має безпосереднє, він же його випробовував. То ви не всі нюанси тут знаєте, ось погляньте: