Дмитро Кiбич: Гарні роздуми, Ганно. Це точно, до влади у різних країнах рвуться чимало шахраїв і негідників, тому подібні провокації та людські сварки постійно і влаштовують. Тільки, а чому у вас на картинці прапор Ізраїлю, а у вірші згадується Африка. Ізраїль, як і сусідня Палестина - це ж Близький Схід, а то вже не Африка, а Азія є.
Дмитро Кiбич: Цікава розповідь про нинішню пору року, Оксано. Це ви, мовляв, на розсуд публіки виклали - який з варіантів цікавіший щоб обрали. Так, як кажуть - істина вона ж завжди десь посередині знаходиться. Ну, ось наприклад, у 1 варіанті - там 2 строфа яскравіше, оригінальніше звучить у порівнянні з 2 варіантом. Зате у 2 варіанті - там вже 3 строфа є більш яскравою у порівнянні з аналогічною у 1 варіанті.
01.03.2024 - 19:40
Так, я не змогла сама вибрати 1 з 2 варіантів, тому і виставила обидва. Згодом щось відшліфується... Дякую за небайдужість.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Досить влучні, життєстверджувальні такі настанови. Так і є, вже неодноразово на долю України випадали подібні надзвичайно важкі випробування і завжди вона з честю їх долала.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ірин Ко. Та отож, ці життєві пригоди й перипетії - така непередбачувана штука, що просто найскладніша загадка якась. Хоча замок же ще й кодовий буває, але його, мабуть, ще простіше змінити.
Дмитро Кiбич: Переконали. Це, мабуть, вони на концертах спочатку дану пісню виконували, а вже пізніше у музичний альбом її записали. Але те, що вони зовсім юні на останньому відео - то ви, явно, погарячкували. Ну, погодьтесь, трохи старшими вони там виглядають, ніж на грамплатівці 1979 року:
То концерт, швидше за все, або середини, або кінця 80-х років - десь так.
Дмитро Кiбич: Гарна, мелодійна пісня, Ірино. І виконання її цим музичним ансамблем - теж на дуже високому рівні. Заслуговують вони тільки схвальних відгуків.
А пояснення - чому у період вашого дитинства дана пісня пройшла непоміченою, швидше за все, у тому, що в ті часи тріо "Мареничів" цю пісню просто ще не співало.
Ви, мабуть, почали згадувати пісні з їхнього раннього музичного доробку, ну скажімо, з того альбому 1979 року, що на вашому відео картинка та й інші записи:
А це, ось погляньте, повідомляється - пісня "Скрипливії ворітечка" з їхнього альбому "Ой, під вишнею". А даний музичний альбом ними записаний тільки у 2000 році, тобто вже у відносно пізній період їхньої творчості:
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ірин Ко. Дуже влучні асоціації такі. Точно ви відзначили, що підтримка в найважчі моменти є одним з визначальних факторів життя.
Дмитро Кiбич: І вам так само усього найкращого.
А з тієї категорії \"Тартаків\", \"Тіків\", ще Потапа як не згадати(він же - Олексій Потапенко). Тому нещодавно і державне звання вручили \"Заслужений артист України\" із формулюванням \"за вагомий внесок у розвиток українського вокального мистецтва\". А він не те що вагомого внеску туди не зробив, а, взагалі, ніякого. Ну, той факт, що певна деградація у музичному жанрі має місце - тут з вами не можна не погодитись.
Дмитро Кiбич: Цікава розповідь, Михайле. Ну, не все так однозначно. Як кажуть, все ж пізнається у порівнянні. Можна ж порівняти спів "Океану Ельзи" із Робертіно Лоретті або Анатолієм Солов'яненком, а можна, скажімо, з Олександром Положинським з гурту "Тартак", який і сам співати не вміє, і іншим виконавцям пісні псує, якщо береться дуетом з ними співати.
І, якщо з гуртом "Тартак" порівняти, то "Океан Ельзи" виявиться досить-таки непоганим музичним колективом і з відносно цікавими піснями.
Якось мені у друкованому вигляді цих збірок казок бачити не доводилось, але ось яка тут штука - ця ж сама казка "Заєць-сонько" з тим самим текстом - слово в слово присутня у такій ось дитячій хрестоматії - "Веселка. Книга для читання у дошкільних закладах"(Київ, 1989). Але авторкою даної казки там вже значиться латиська дитяча письменниця Ілга Рісмане. Ну, як же таке може бути, щоб одна й та сама казка була одночасно і українською народною казкою, і казкою латиської письменниці. Десь деза, мабуть, присутня.
12.08.2023 - 10:56
Ні, не бачила.
Шкода, що трапляються такі от ляпи.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Оксано. Це точно, кожен грає свою певну роль у різних життєвих перипетіях.
Оце тільки - якось в останньому рядку "у квітки", а потім знову починається словосполучення "у тім" і якось зливається воно. Може тоді, аби яскравіше звучало, зробити "а в квітки":
А в квітки - у тім, що вона зацвіте.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ганно. Та отож, як ще кажуть: "Кому війна, а кому - мати рідна". Одні гинуть від куль або переживань, а інші на тому свій фінансовий капітал збільшують. Це тоді у нас в Краматорську на Донеччині, не чули - нещодавно снаряд російський у піцерію влучив, загинуло 13 людей і серед них - 2 бійці - один військовий медик з 3 Окремої штурмової бригади: https://provce.ck.ua/u-cherkasakh-proshchaiutsia-iz-zahyblym-22-richnym-boyovym-medykom-foto/
То це тоді, якщо за тією логікою слідувати, так теж можна сказати - та, ну, вони ж не в бою загинули, а під час обіду у закладі громадського харчування. Такі ось справи відбуваються.
Дмитро Кiбич: Ну, тоді для рівноваги або ж своєрідного обміну люб'язностями варто відзначити, що творчість Сааді Ширазі, який фігурує у вірші, мені теж не є байдужою. В будь-якому разі Олександру Пушкіну його рядки не приписую, як це дехто робить:
Иных уж нет, а те далече,
Как Сади некогда сказал.
А з посиланням тим - ну, можна тоді те саме, тільки з іншого інтернет-ресурсу. Оце ось відкривається чи ні? https://www.facebook.com/Sovet.dlya.druzey/photos/a.431601593551811/6677409922304249/
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Світлано. Так і є, тут і не посперечаєшся, справжні життєві цінності такими залишатимуться за будь-яких обставин і в усі часи. То ще і Омар Хайям вагомий внесок зробив у популяризацію згаданих вами персонажів. http://hayam.spinners.ru/rubai_love/1038
Дмитро Кiбич: Та небезпека - та і не вгадаєш де саме і коли може когось підстерегти. Нічого, якось здолаємо врешті-решт усі ті важкі, неприємні моменти.
А, то, до речі, у вас в 26 рядку на початку - якось там дві літери \"у\" зливаються. Може тоді тут , аби яскравіше звучало, зробити \"щоб в\" замість \"у\":
Щоб в Україні тіло поховать.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ганно. Дійсно, дуже шкода загиблого героя. Точно ви відзначили, що у відданості якимось певним ідеям головну роль грає не етнічне походження людини, а виключно її погляди і переконання. Це і з минулого можна такі приклади згадати - письменниця Марко Вовчок(вона ж - Марія Вілінська) не мала ні краплі української крові - ні по батьківській лінії, ні по материнській, а збагатила вона українську літературу прозовими творами, які стали справжньою її окрасою.
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ірин Ко. Точно ви відзначили, що різноманітні примхи того прибацаного чекіста позбавляють дітей яскравих моментів дитинства.
А ведмедю ж не тільки лапу відірвали, а ще й на підлогу кинули. Та то, швидше за все, більш старші колеги правителя сусідньої країни витворяли. Отож Агнія Барто так абстрактно і писала, тільки натяками - "впустили", "відірвали". Бо, якщо б вона вдалась до конкретики, то можна було опинитись і в місцях "не дуже віддалених".
Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Олено. Досить цікавий, оригінальний сюжет такий. Ну, так жіноча психологія - досить тонкий, особливий механізм. Тут же саме той факт, що героїня себе не вихваляє, а демонструє певну самокритичність - цим вона подобається головному герою ще більше.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Це точно, до влади у різних країнах рвуться чимало шахраїв і негідників, тому подібні провокації та людські сварки постійно і влаштовують. Тільки, а чому у вас на картинці прапор Ізраїлю, а у вірші згадується Африка. Ізраїль, як і сусідня Палестина - це ж Близький Схід, а то вже не Африка, а Азія є.
Це, мабуть, вони на концертах спочатку дану пісню виконували, а вже пізніше у музичний альбом її записали. Але те, що вони зовсім юні на останньому відео - то ви, явно, погарячкували. 
І виконання її цим музичним ансамблем - теж на дуже високому рівні. Заслуговують вони тільки схвальних відгуків.
Ну, той факт, що певна деградація у музичному жанрі має місце - тут з вами не можна не погодитись. 
Точно ви відзначили, що у відданості якимось певним ідеям головну роль грає не етнічне походження людини, а виключно її погляди і переконання. Це і з минулого можна такі приклади згадати - письменниця Марко Вовчок(вона ж - Марія Вілінська) не мала ні краплі української крові - ні по батьківській лінії, ні по материнській, а збагатила вона українську літературу прозовими творами, які стали справжньою її окрасою.