вітром обернись,
песом, чи іншим лагідним звіром,
травою вчоботи влізь,
вогню небійся, тягнись руками і всім тілом,
серцем , серцем до мене тулись...
а духу забракне, цить!
Спи!хай тобі то не болить!
Найпрекрасніші творіння і лишали по собі
Ріки крові змішані зі слізьми,
Так боролась Смерть зі своєю слабкістю."
тисяча років чекання...
"Вечоріє, час коли тому хто бачить в ночі
І тому хто проповідує день, нічого не видно"
треба чекати коли розвидниться всім, а коли то буде невідомо...
і у ставленні до віку - ми однодумиці з Вами... я ще й практик! тобто,перевірено на собі - поняттЯ віку однозначно для паспортистів і Мудрість - це дар Божий, а не медаль "за вислугу лєт"... цікава у нас розмова вийшла... і я вдячна Вам... і за розмову, і за Мудрість Вашу, і за ті світи, які Ви Творите - (не вигадуєте! у вигаданому може бути досконалість, але не може бути достеменності, одразу ж відчувається...)
от ми і знайшлися взаємно... от ми і потверджуємо взаємно нормальну "нормальність" нашу... будемо пробиватися далі, а точніше - іти стежками своїми луговими, щасливо роззираючись, прислухаючись і принюхуючись і придивляючись... торкаючись усього кінчиками пальців і душі... захоплюючись і розповідаючи про про щире захоплення те...
люба Віточко! зрозуміло, ЩО Ви сказали навіть між кількома цими рядочками... і це так... стосовно дозволів проявити талановитість - їх ніколи не буде і ні від кого... (за дуже рідкісними і щасливими винятками)... але: Поет - це конфлікт особистості з соціумом (суспільством)... у тому числі і з "оточенням"... тому - вияв таланту одразу ж передбачає протистояння... і здібність вистояти... відстояти себе... не всі можуть, далеко не всі... тільки ті, хто, як Ви й кажете, спроможний дозволити собі ризикнути визнати і перед собою і перед "оточенням" свою "неправильність", "нетаквсіхність"...
"найталановитіші" - самотні... такий вінець, нагорода така... колись давно я зробила висновок, сказавши собі: самотність - умова творчості... і полюбила, і у відкриті обійми свою цікаву і наповнену ідеями і Образами, самотність прийняла... але люди навіть самотність мою, ну нікому ж, здавалось би, зовсім не потрібну, вирішили відбирати - довелося і її відстоювати
любовні невдачі (Ви ж про це, маючи на увазі вік мудрості, тобто, старість?..)ось я позавчора нарешті зрозуміла у чому причина: ми сприймаємо душею і відтворюємо, пишемо душею (четвертий рівень - відчуття)- і любимо звідтіля ж... от саме тому і не співпадаємо з тими, хто каже, що любить нас - вони це роблять емоціями... одне слово, це виглядає так: нас люблять ніби сидячи на лавочці під під"їздом, а ми любимо, перебуваючи на четвертому поверсі (і вище)... і вся Вам причина неспівпадінь... при тому, нас! намагаються нагнути нижче підошов, тоді як ми пнемося підняти тих обранців на висоту 4 поверха... тобто, на рівень душевного відгуку... душевної взаємності... вони не можуть, бо знати не знають і чути не хотять, де двері вчиняються... їм на лавочці добре і комфортно... ду-уже правильно їм!.. і йдеться тут не про нас із Вами (хоча - у тому числі) і не про якусь там зверхність творчих людей до "лавочників" - ні! якщо казати про зверність, намагання зверхності - то це якраз вони, з рівня емоцій, намагаються демонструвати щось подібне нам - на рівень відчуттів (душі)...
може ще мало часу минуло і я не склала чітко розуміння моє в слова, тому так багато і плутано виходить, але суть мені відкрилася... не наполягатиму, що відкриття моє універсальне, але для мене воно абсолютне...
а вік - потім будете дивуватися - ми не старшаємо, не дорослішаємо, і не старіємо... з віком, з літами... я от не втомлююсь дивуватися... недавно визнала себе "старою дитиною" - і так воно і є, а хто хоче, нехай не вірить і сперечається...
ми - ТАКІ! і всередині себе нам добре, цікаво і комфортно...
іще слово до попереднього Вашого "листа" - ви дуже точно сказали про ненормальність нашу у "середньостатистичному розумінні"... тобто, у загальноприйнятому, стандартному, трафаретному... бездумному, нав"язуваному... ті, хто справді "ненормальні", бо втратили Дар Творчості, спонтанності, дар творчого ставлення до світу, життя і собі подібних, а набули СПОЖИВАЦЬКИХ навиків і звичок, установок - вони бояться страшенно навіть думати про таке, бо це зруйнує їхні усталені поняття про їхню умовну добробутність... тому вони агресивні стосовно нас... вони - дуже нещасливі, але не хотять про це знати -- і не знають (знають - але дуже глибоко закопано в собі)... колись дізнаються... ми їм співчуваємо і готові розказати все, що самі знаємо, що могло б їх виручити з рабства їхнього... і - розказуємо... нехай почують...
...оця наша "ненормальність", Віточко, якраз і є нормальність... творчість - це Дар Божий кожній людині без винятків (різні види, але Творчості!) - перед тим, як народитися у цей світ, ми стаємо перед Світлом, і воно освічує нас, як ніби благословляє в дорогу "до школи" земного шляху важкого - оце і є момент Обдаровування... і це самий головний оберіг у дорогу нашу... але тут, у цьому складному світі (бо його незаконно присвоїв ворог Світла), система запущена так, що Дар цей - подавляється, угнітається, вихолощується, нищиться - діти кілька років після народження зберігають той смарагд у собі, але їх "перевчать" на земний лад - і мама з татом (свого часу самі перевчені), і вихователі у садочку, і учителі в школі і начальство, і влада всіляка, і суспільна думка і т.д. тільки одиниці якимось чином рятують у собі, якщо і не весь смарагд, то хоч крихти які живі від нього, протистоять цьому шаленному тиску зла - і стають "невротиками" - або поетами, там, музикантами, Майстрами, будівничими, садолюбами, різьбярами (...)художниками, які творять заради радості творити, а не тільки заробляти, не заради регалій там усіляких і інших показників, звань і нагород... таких і називають - "не от мира сего" - ми й справді "не от сего мира"... нас обмаль, тому "неправильна" більшість, яка капітулювала перед злом у залежність від грошей і іншої порожньої суєти, називають неправильними нас... ну, Ви ж самі бачите, як світ наш стоїть низом догори... навіть у цьому ось плані... ми ЗНАЄМО, що без творчості ЖИТТЯ не має СМИСЛУ... і це правда, навіть - Істина... нам не вірять, в нас не вірять... бо без нас - комфортніше "спати", а не вчитися, забувши, заради чого сюди прийшли... ми робимо - що можемо: продовжуємо БУТИ... от і все... не відступимося, бо нам нікуди відступатися... за нами - риска, межа... краще швидка смерть, чим нудна і тягуча - вмирання протягом усього життя...
Боже, Боже... так усе просто, і так усе важко...
цікаво, що і з любов"ю - те ж саме...
відхилення у психіці -- можете повірити, що це не в нас?... а у людей-роботів, яких майже все людство... дикі речі я пишу? але не для Вас вони дико звучатимуть... Ви мене - відчуєте, що я тут віщаю... ще хтось відчує... нас тут багато...
будемо триматися купи - одного віника вистоїмо, бо ми не самі... з нами 9 Сил...
а стосовно візуалізації ідеала... земного часу в мене вже обмаль... та й -- головне, що я хотіла з"ясувати, вже з"ясувала... причину моїх невдач сердечних... і якщо за півстоліття "активного" пошуку матеріалізувати парного собі смарагда - рівноглибокого не вдалося, то вже, мабуть, пора згортатися... але це зовсім не робить мене нещасливою... тут, як і в творчості - або ТОЙ, або ніякого... і те, і те добре... найгірше і найстрашніше, коли "ніякий" прикидається "ТИМ"... але це вже пройдено до решти...
усе ОК...
не хочу себе відчувати
тим
організмом
одноклітинно-простим"
"а свідомість свою –
одухотвори-ти… "
І ТИМ ЩО ЗЯВИЛОСЬ - ЛЮБИТИ!
06.11.2012 - 11:41
люба Віточко, далі, якщо тема не закриється, напишу, як "шукати і знайти" душу... таке "просвітлення" на мене найшло... все життя ці ребуси вирішити намагалася... от - відкрили... розумію, що несприйнятні якісь речі пропоную... але насправді все це так просто... нарешті я зрозуміла - у чому ж причина мого 100-відсоткового краху в справах міжстатево-любовних...
любити душею... а не попався такий "смарагд", щоб у відповідь мені з глибин умів сяяти... вдячна собі , що хронічні невдачі мої не зневірили мене вцілому (справжня любов між двома, які стають двоєдининою істотою, залишаючись при тому кожен сам собою - трапляються в світі нашому, просто -- не трапився однодумець такий, чи "смарагд" рівнозначний, рівноглибокий - мені, але це приватна практика... неудача...) вперта віра моя в Ідеал привела хоч би до розуміння - чого я шукала і не знайшла, і яка тому причина... тепер я вільна і... не повірите - щаслива! бо - ЗНАЮ...
отакі мої надбання... хоч може і виглядає все оце як чисте марення (бред), але це тільки здалеку... одне слово - за все життя моє вдячна я щиро Богові...
дякую Вам за візит і інтерес...
цілком тверезо стверджую - я при повній свідомості і розумі...
счастье – на годы, на вдохи, на капли...
Знаешь, чудес бесконечную нить
стрелки несут для нас в крохотных лапках."
суперские строки!
так много несет, так насышает теплом, надеждой, нет скорее уверенностью, что вот так - самое то!
П.С. есть у Ваших стихов вкусность, потому жду их всегда!
05.11.2012 - 08:52
Спасибо Вам огромное за такие тёплые слова!
Мне очень приятно!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
тобто,перевірено на собі - поняттЯ віку однозначно для паспортистів 
і Мудрість - це дар Божий, а не медаль "за вислугу лєт"... цікава у нас розмова вийшла... і я вдячна Вам... і за розмову, і за Мудрість Вашу, і за ті світи, які Ви Творите - (не вигадуєте! у вигаданому може бути досконалість, але не може бути достеменності, одразу ж відчувається...)
