теплі обійми з холодною зимою - і це справді так... дякую Вам, Віточко... якщо людині затишно всередині себе, то зима "стелить лагідно"... Ви все прочитали за рядками... це не самотність, ні... це "удвох із собою..." і з усім світом удвох... і спокійно, і цікаво... поза пристрастями - чиста любов...)))
дякую Вам, люба Віточко... радію, що привабили Вас невагомі німби мої, й ореоли... хтось із святих моїх радісно побіг по траві (вони робляться маленького росту такого, щоб усім єством пірнути, відчути красоту, свіжість і радісну силу Життя, доторкнутися усією "площею" душ до трави весняної - щасливої такої... як ніби ліс... для всіх маленьких ростом...) - то хтось із них побіг нетерпеливо і німба здуло зустрічним потоком від бігу... інший сказав - ех! - і сам, рукою, зняв ореола свого і безтурботно запустив у траву - куди ж він звідтам дінеться?... коли відпочинок скінчиться, кожен знайде свого "головного убора", візьме і вдягне знов... бо відсутнє саме навіть поняття прикрості випадкової, чи непорозуміння - у радісному смарагдовому світі молодих трав!.. це рай не землі...
дякую, Віточко! саме головне - що ми "у резонансі"... що ж, істина - насамперед, тому зараз відбудеться "чудо" і єгипетський бог стане скандинавським, як першопочатково і мав би бути...
"Одіна я там угледіла відразу!" - а я "внесла" його (бо саме Одіна мала на увазі) до "реєстру" єгиптян... думаю, він не дуже тому стішився... з богами треба бути обережною... надалі зауважу собі...
дякую Вам...
о... виявляється, я вже раніше поправила... справді чудеса, не пригадаю коли... ну добре...
Жук-скарабей почитался в Древнем Египте как священное животное. Его изображение использовали в качестве амулетов, охраняющих от бед и приносящих удачу. Существовало гадание на скарабеях. В Древнем Египте делали руны-скарабеи из камня или фаянса. Каждый символ в рунах имеет кроме практического, видимого, ещё и скрытый, эзотерический смысл.
П.С.
мене не збити з пантелику
08.12.2012 - 09:26
ні, Вас не збити з пантелику, я знаю... це я збилася з пантелику, назвавши Одіна, який вмер,заради того, щоб збагнути значення рун - єгипетським богом, а він скандинавський бог... (там у скандинавів іще Тор є...) я вам вірю, стосовно Жука-скарабея... можливо, вони з тим Одіном мають спільного... як у нас християнські свята мають спільного з язичницькими... Віточко, я не дуже глибокий знавець - так, на рівні легенд, які мені подобаються... тому й наплутала - а Вам вірю цілком...
а подумала тільки, що якщо поміняю слово у вірші - Ваш коментар стане ніби трохи... зависне, бо я у вірші скажу про "скандинавського бога"(виправивши), а Ви про єгипетського....
трохи я заплуталася з цими богами чужими для мене, але найбільше не хочу "підвести" Вас... як зробити? хай залишається єгипетським... (хоча вмер через руни - Одін.. єгипетським богам руни, мабуть, були доступніші... Ізіда, здається, володіла таємницею рун)....
одне слово - що робимо? залишаємо як є? - як єгиптолога Вас питаю...
Чудово!!!все змінюється, народжується вмирає,
знову відтворюється, а кіт вічний символ, стала величина теперішнього часу!КЛАС!, Клас!Клас!!! до мене прийшло Дао !Тобто:"…хто правди найбільше хоче –
того правда знайде сама…"
05.12.2012 - 11:21
так, Дао... цікаво... не часто зустрічаються такі "імена" у коментарях... і Ви?.. ясно, тоді...
так - "прийде сама" - один із відових Вам, у такому разі, основних принциців - НЕДІЯННЯ...
здорово...
і про кота Ви - здорово... символ... коти живуть у двох (вчені нврвхували тільки два, а й то вже крок уперед...))) - вимірах... і собаки... от Ви й читаєте мого кота - отак - міжчасовим і скрізьприсутнім символом... класно-класно і цікаво-здорово з Вами, Віточко... дякую Вам...
о! "близькість"... недавно один чоловік, який вважав нас із ним тоді іще "у близькості", дорікнув мені стиха за мою "занадто крилатість"... він сказав приблизно так: "от тебя уже - одни крылышки и остались... тельца - почти совсем нет... только головка... ма-аленькая такая... как у спичечки... а то все - сплошные крылья, крылья"... -
отака вийшла драма...
дякую Вам за кожне Ваше слово і окриляючі відчуття віршів моїх...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
дякую Вам, люба Віточко... радію, що привабили Вас невагомі німби мої, й ореоли... хтось із святих моїх радісно побіг по траві (вони робляться маленького росту такого, щоб усім єством пірнути, відчути красоту, свіжість і радісну силу Життя, доторкнутися усією "площею" душ до трави весняної - щасливої такої... як ніби ліс... для всіх маленьких ростом...) - то хтось із них побіг нетерпеливо і німба здуло зустрічним потоком від бігу... інший сказав - ех! - і сам, рукою, зняв ореола свого і безтурботно запустив у траву - куди ж він звідтам дінеться?... коли відпочинок скінчиться, кожен знайде свого "головного убора", візьме і вдягне знов... бо відсутнє саме навіть поняття прикрості випадкової, чи непорозуміння - у радісному смарагдовому світі молодих трав!.. це рай не землі...
Чудова картинка! Дякую за увагу, Віточка!! 
до мене прийшло Дао !Тобто:"…хто правди найбільше хоче –
