євген уткін: Читав вірш, а перед очима одинокий силует в обіймах сірої осені. Любо я завжди захоплююсь Вашою поезією ісьогоднішній вірш не розчарував мене. Повірте мені я кажу ці слова від чистого серця, без лукавства чи підтексту Ви таки маєте хист, та ні талант до віршуваня. Я маю за честь спілкуватися з Вами.
євген уткін: Хороший вірш і спонукає до роздумів. Не відболить душа, не зникне з серця щем бо з слабосилими ніхто не буде розмовляти, а не те щоб рахуватись.
Думки бунтують, плаче зболена душа?
Та благородним словом ворога не подолати!
Щоб дати проклятущим відкоша
Нам перш за все потрібно армію свою плекати.
євген уткін: Приємний і теплий вршик то і коментар відповідний. Радий зустрічі з Вами.
А синички жовто-сині
живуть в рідній Україні
на чужину не тікають
рідний край не полишають
І горобчики малі
геть від рідної землі
де тепліше не втечуть
а під стіхою живуть
євген уткін: Жахлива правда сьогодення. Багато авторв не оминають цієї болючої теми і я також. ось наприклад.http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247732
євген уткін: Та ні , я ж не кажу що він патріот України . Подивіться он я пишу Прекрасний організатор,патріот [color=\"\">української мови мабуть і педагог непоганий.
євген уткін: Так! Доля не поле - конем не бо\"їдеш, не поміняєш, не обминеш так завжди говорила моа мама. А комуністична пропаганда запевняла і вчила нас , що ми господарі і будівничі своєї долі. А виходить мама була права.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
