євген уткін: Гарний вірш та і написаний з любовю. І справді краса природи Сіверського Дінця заворожує і залишається надовго у згадках. У середині шестидесятих відпочивав з друзями на березі Дінця, і приємні спогади залишились у далеких куточках памяті. Хороший вірш. З повагою Євген.
євген уткін: Читаючи такі рядки серце болить, гнів та розпач рвуть душу на шмаття.
А біля влади вкотре вже
злодюги, клани , протеже
Та їм все класно, все окей!
Тут кум там сват, а там єврей.
євген уткін: Як на мене то жінка завжди повинна бути трішечки недочитаною сторінкою, та закохана до безтями жінка
не звжди це розуміє тож і зявляютьст ось такі питання.
[color=\"#ff0000\">\"…Ким же я була тобі, Поете?
Не дружина… просто… кимсь була.
Я ж тобою дихала, жила
ти ж мене покинув розпростерту\"
євген уткін: Дякую. Мені надзвичайно приємно читати Ваш схвальний коментар.Ми усе частіше і частіше у своїх спогадах вертаємось у те далеке, неповторне минуле із щемом у серці.Ви у своїх "полинових снах" це напрочуд яскраво змальовуєте
Тривожать душу ті далекі сни…
Я їм, рожевим, тепло усміхнуся –
А у коморі пахнуть полини
Під колискову любої бабусі…
вірш прекрасний!
євген уткін: Щасливою я майже не була,
Не встигла, не змогла чи не схотіла.
Не втримала чогось, не вберегла,
І до висот в свій час не долетіла.
Цірядочки багато кого зачеплють за живе.Мені надзвичайно сподобався вірш
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
