так... і Ви, Віточко, умієте їх бачити... тому в намаганні моєму описати їх (лінії ті) словами - упізнаєте їх...
дякую Вам дуже-дуже.. і радію... як... трава коло стежки...
gala.vita: це полотно вищого гатунку! так провести лінію може лише майстер. це дійсно вишукано-аристократично, такі м"які порівняння... ммммммм... влучно, влучно, Валю! естет в мені задоволений! а як художник - аплодую стоячи!!!!!!! браво!
05.05.2013 - 20:25
ах, Віточко... нарешті Ви повернулися... думаю, не випадково ми з Вами побачилися якось "випадково"... дуже-дуже зараз важать мені Ваші чесні і щирі - спонтанні! - слова... і почуття...
щодо самої лінії... - намагаючись усі "явища" чимось пояснити, є в мене прозоро-туманне - майже невловиме, тонесеньке таке, нетривке - поясненнячко... у крайньому разі - це хоч якесь пояснення, бо без жодного - складно мені обходитися - звідки та абсолютна лінія у світі нашому?.. отже, у котрогось із Євангелістів описано момент, коли до Ісуса Христа привели жінку, яку "взяли на перелюбі" - за законом - таку жінку слід було забити камінням... але ті, котрі її привели, хотіли, щоб Ісус Христос або порушив "закон отців", або вступив у протиріччя зо своїм Вченням, в основі якого Любов а не жорстокість... Христос сидів на камені і паличкою малював випадкові лінії на піску... і мовчав, поки Йому описували ситуацію... а тоді, одірвавшись на мить від свого заняття, сказав - "...хай першим кине в неї каменя той, хто сам без гріха..." - ну, такого не знайшлося і всі розійшлися поволеньки і жінка та залищилась живою... і Христа ворогам його "підставити" не вдалося... по якомусь часі Христос вдруге відірвав увагу від випадкового малювання свого паличкою тою на піску, спитав жінку (окрім неї нікого вже там не було - всі пішли) - "... то де, жінко, судді твої?" - вона сказала "нема їх, Господи, усі пішли..." - "і ти йди... і не гріши більше..." - сказав Христос...
так от - ті лінії на піску, які Він молював... мабуть, вони не пропали і не зникли, як і все, до чого Він торкався - хай випадково... а - живуть у світі - і, являючи себе інколи і інкому - лінії ті являють Красоту світу сього...
Віточко, я щаслива, що Ви побачили лінії мої... такі вони прекрасні і вишукані... як Ви їх і побачили... це - щастя моє...
gala.vita: Ох, Валюшо, труднощі це м"яко сазано, інтернет мене "бойкотує", вимикається і вмикається самовільно, щось перезагружає, зникає мої відповіді і всіляко мені дошкуляє збоями... маю надію все скоро налагодиться
02.05.2013 - 10:28
Віточко, це у Вас порядкує якийсь вірус.... треба "просканувати" увесь комп у антивірусній програмі, якщо не допоможе - перевстановити віндовс... я не розбираюся в цих питаннях, але чую такі розмови у таких випадках...
так... тут таємниця... думаю, Віточко, Вам буде цікаво... - "...золоте, жовте символізує Творця, Бога-батька і взагалі - Вищу Духовність. Синіше ж - це усе земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.
Говір про синє небо і золоті ниви, прийняте зараз - досить примітивне. Воно сумнівне вже тому, що насправді кольори нашого прапора здавна символізують дві головні стихії природи і людського буття - вогонь(жовтий колір) і вода(синій). …тільки поєднання "жовтий - згори, синій - знизу" відбиває вічну симетрію - божественну гармонію цих стихій. Інакше ж, якщо розмістити їх навпаки, це означатиме порушення світопорядку, катастрофу, при якій вода гасить вогонь..."
gala.vita: ...вражена ...
таке сталося видіння, ніби мою голову вмочили у жбан спогадів іншої людини...вишу у промторі у все те занурена - все те рухоме, звукове, запахове...ринулося в мене з такою експрессією, тріском, гаміром...
хух, винирюю!
25.04.2013 - 06:23
люба Віточко, радію, що Ви пірнули разом зі мною у таку далеку, в часі земному, подію... так я її (подію) принагідно побачила і романтизувала... скромно назвавши себе - "новонародженим Всесвітом"... (20.04 - це моя дата...) - кожна людина - окремий Всесвіт... а Всесвіт "загальний", який Є - наче книжка, "зшита" із окремих сторінок - "індивідуальних Всесвітів"... але Ви це знаєте... так, приємно сказати ще раз про те, що всі ми - безмежні світи...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую, Вітусь! 
браво! 
