gala.vita: наконец-то я всласть погрузилась в пучину Вашей энергии, Ваших, Катя, эмоций, нерва, тонкости и красоты звучания слов, даже не слов, а тремора ощутимости жизни.
спасибо!
отак, люба Віточко, життя моє, нерозривними зв"язками з цим лісом пов"язане, - по живому рветься... так мій маршрут лісовий міняється - тепер буде пустельним маршрут мій... і це при тому, що місцина ця має статус курортної зони - перетворили протизаконно у промислово-виробничу... окупація і пограбунок без оголошення війни... дрібні ГРОШІ по бездонних карманах паразитів-чинуш порозсовували - і хазяйнують... цей ліс сосновий ще не визрів, не виріс, щоб його знімати під корінь, але вони ж тут - "врєменщики", їм зараз треба... чим не кінець світу...
gala.vita: сонце! ніжне, жваве, миле, смакота, з цими хмаринками...
і урочистість така , аж виструнчитись захотілось!
як воно в одночас і турить, виганяє ніби і потурає,бо пестить, і бик - тур, так це обіграно чудово!
gala.vita:
"мідний ключ" моя картина, при написанні неочикувано здобула собі ще одного персонажа - метелика, який чомусь втулив себе саме в те місце де була свічка і "згорів" у полум"ї, хоча воно написане олійними фарбами. метелик так там і є.
Ці створіння такі непередбачувані і так прагнуть вогню!
30.05.2013 - 19:32
геніальна ситуація, Віточко... неймовірна ситуація... треба ж - навіть на полотні умовне світло умовної свічки (самі ж тільки образи, а не реальні предмети і явища!...) - розпізнав і втопився у ньому - увіковічнився у Вашій картині... от і скажіть - хіба не велика таємниця у цій непереможній пристрасті метеликів нічних - до вогню... я вражена історією цією...
який прекрасний "малюнок" - ідеальна ілюстрація до теми даної... отак і малося на увазі, коли писалося - "вимикаю світло..." щоб не блукали, а "бачили" справжнє... не збивалися з толку...)))
люба Віточко, стосовно "Сухих дощів"... - просто скажу "дякую" - справді прекрасно і може вийняти душу - щоб вознести...))) освітити і назад вкласти - переповнену Світлом...
…яко душі, що давно колись од Любові Істинної одреклись – упокою вночі не мають, у шибки б`ються – шукають…
тепер я знатиму чого метелики прагнуть - згоріти від кохання, хоча б так відчути , наздолужити втрачене. та то все ілюзія... хоча для метеликів то є сенс...
філософія...
краса .
30.05.2013 - 07:49
згоріти від кохання... цілком вірогідно... від необхідності, внутрішньої спраги - Світла! од якого колись одреклись... згодна з Вами, Віточко, у тій складовій, де кохання є світлом... тільки у метеликів усе більш трагічно, либонь - вони шукають дня, сонця... бо колись давно були "денними метеликами"... так біологи стверджують))) (який жах!)
так і люди... особливо - сонцезалежні...)))
дякую Вам - що заглянули і обізвалися до мене, люба Віточко...
gala.vita: я не ладна навіть словом обмовитись.
одне скажу, що вразило, попри всі ті моторошні образи роскопаних останків,чомусь так легко і світло стало на душі.
gala.vita: оооо, воно мене взяло...
таки, пробирає, картинкове, замагнічююче,
ще читаю, все таквідчутно впливає на свідомість, тісто - фу, липке брррр...(а проскури з нього будуть то вже і не бр...) гадюки, ті що зазвичай десь пригріваються на сонці, бррррр ще дужче, а в Полтаві є памятник жертвам чорнобиля у формі креста від вікрнної рами, ще один кінк. бррр..а по суті ж вірш про кохання
Ти - чудо!такими психодилічними маніпулюєш образами !
беру в своє обране
29.05.2013 - 14:37
Дякую, моя хороша, за відгук, за увагу, за емоції і просто за... А образи... Виходять десь з глибоких вод підсвідомості. Я їх не стримую - хай виходять на світ і на світло. Демони і духи, з якими знайомишся - уже не так страші )
В Полтаві, до речі, ще жодного разу не була... А, тільки вночі, проїздом, автостопом
gala.vita: магія...
ні, меніаж мороз по шкірі від таких замовлянь...
це саме той випадок, коли словосполучення страшно сподобалось, виправдовує себе.! я в а..восторге,