кажуть, що косички люблять заплітати - домовики... найчастіше - коням гриви заплітають... людям - дуже рідко.. таким чином, Ваш досвід - винятковий... як і Ви...
він - гарний і красивий... він - фабульно цікавий і навіть несподіваний дещо... він - такий... як ті струмки - я в нього зараз дуже лагідно закохана...
стосовно весняного обновлення - це гарантований процес - я так люблю весну - це такі приємні переміни на краще... завжди... весна не зрадить...
гіпертонія моя стала контрольованою, чи, може, я вже з нею звикаюся, тому - можна й не думати про це... Той, Хто Любить Мене Щиро - Він зі мною... десь був трохи відлучився, але ж у нього також є свої справи і своє життя... може, тепер Він може зі мною говорити - у голові моїй стих попередній гул... і, головне, я вирішила залишатися СОБОЮ... одне слово - все ОК...
дякую Вам, Віточко, за візит і турботи Ваші щодо мене... щиро і з неодмінною симпатією - я...
все продають –
і честь, і душі –
усе! що мають…
чого ж не мають –
у ближніх одбирають –
крадуть!
і – продають"
"життя! достойне значення свого` –
а не якесь там… плазування нице –"
грандіозна робота, не пересічна робота!
09.02.2013 - 23:19
це, Віточко, так звана мною "інтелектуальна лірика"... як точно Ви визначили її "роботою" - так... це писалося довго і повільно, у чому виявилася своя насолода і приємність (я завжди пишу в результаті "наваждєнія" - одразу і за раз...) є ще ідея... то буде - да... ще дві теми і цикл Іуди, думаю, буде завершеним (там раніше є "Фініфть"...)
дякую Вам за візит і кожне слово... за жест - також...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
