| Сторінки (20/1931): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i][b]І[/b][/i]
Іронізую і від сміху плачу.
Нема Пегаса – запрягаю клячу...
Розмінною монетою плачу,
коли мені буває по плечу
недоїмкою роздавати здачу.
Не падаю, коли один лечу.
Нікого і нічому не учу,
вирішую не задану задачу,
і не міняю щастя на удачу,
коли перо дорівнює мечу.
А як і що – догадуйся, читачу,
чому немає місця деркачу.
Ну, не умію як великі мачо.
Дієслова римую досхочу
і не боюся. Я іще побачу,
кудою і куди я долечу.
[i][b]ІІ[/b][/i]
Нехай самозакохані поети
і поетеси видають буклети,
а я ще не доконаний поет.
Іду собі дорогою своєю
і фішкою мінорною моєю
хай буде незакінчений сонет.
Та критикуйте, прошу, ради Бога.
Вичитуйте до самої зорі
і те, що нижче, й те, що на горі...
Тоді я зрозумію, ради чого
із «Ріднокраю» три богатирі
не редагують ну, хоча б одного?
Опонувати у мої роки,
нехай воно і з легкої руки,
але, даруйте – не моя стихія.
У небі не міняю зодіак.
У мене ексклюзивний після-смак,
якщо тепліє у душі надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834234
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.05.2019
[i]« А и БЕ
сидели на трубе» [/i]
Считалочка
Ми заблукали із варяг у греки...
І на одному березі ріки
обоє ми уміємо, таки,
любити так, аби побити глеки.
На відстані і серця, і руки
мені – на прощу, а тобі – у Мекку...
У часі розминулись на віки,
У просторі – на милі і парсеки.
У цьому ще трагедії нема.
Показує, буває, cinema
ще не такі у повісті сюжети.
Аби не переводилися дні,
наповнюються марення нічні
романами у юної Джульєтти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833944
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 30.04.2019
[youtube]https://youtu.be/EDqH70QzNrg[/youtube]
Я уявляв берізкою тебе.
А нині, на майбутнє не колишня,
ти у саду моєму – дика вишня,
а наді мною – небо голубе.
[i]– Я не святий, а ти іще не грішна, –[/i]
обманюємо іноді себе.
Навіщо – [i]«А»[/i], коли немає [i]«Бе»[/i]?
А доля... доля не буває вічна.
Дороги наші на усі боки
заплутані, і далі навпрошки
куди не йди, а їм кінця немає.
Але нехай надія об’єднає
усі іще не пройдені стежки
на лоні воскресаючого краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833868
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.04.2019
[i]« Поэзия должна быть глуповатой»[/i]
О. Пушкін
Не поб’єш орду юрбою.
Бо орда проклята
всіх потягне за собою...
Не показуй п’яти.
Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем
як із Голіафом.
У парафії Кирьохи
є ще істукани.
Та і ми у цю епоху
били Чингісхана.
Хоч співаємо до смерті,
ми [i]ще не помремо,[/i]
поки є у владі черті –
не до Віфлеєму.
На Голгофі розіпнути
не давайся брату
і не дай собі забути,
як палили хату.
На майбутнє – як ся стане,
зарубай на лобі,
не витримують погани,
поки ми хоробрі.
Бий із криївки, із доту,
як бійці ОУНу.
Май позицію розумну,
дану патріоту.
І не бігай у атаку.
А на «колорада»,
як свою покаже с... у,
бий його по заду.
І прикладом, і багнетом,
кегебіста – піруетом,
можна й булавою.
А від імені поета
пожалій його дуплетом
і погладь ногою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833401
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.04.2019
[i]« Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу» [/i]
І. Франко
[i]« Сон розуму породжує чудовиськ» [/i]
Ф. Гойя
–[i] Я є народ. І усім ґарантую,
що ні за кого я не агітую.
Порохнявію, бо нікуди йти,
і зеленіти немає мети.[/i]
Вухо народу туге і не чує:
[i]– О, мій народе, почуй мене! Sorry
за наобіцяне і за офшори...
Я недороблене маю робить*...
Хто ще зеленого змія поборе?[/i]
А за кулісами нація спить.
Націю наче цунамі накрило,
не помічає нечистої сили.
Люди шанують кота у мішку.
Хліб і видовища шпаги схрестили...
Фейкає голови теле-ку-ку.
[i]– Я поважаю уже опонента
і не вважаю його за агента...
Кума і Юлю, буває, не хо*
буду за Савіка, Надю й Міхо...
– За Україну[/i]!!! – волають поети.
Можна сміятись і плакати можна.
Бені й ренати усе ще заможні,
поки своє обирає кацап
і атакує корито порожнє...
Не вистачає обрубаних лап.
Як же ся стало, що нашому Петі
альтернатива – паяци і черті?
Хто у дебатах парафії люб?
Чом не блокуємо ботів Інету?
Шоу шізи атакує ютуб.
Карма Росії витає над нами
і обіймає вона пазурами...
Це ми спимо!
Задовбали слова,
що покарає усіх булава
і наобіцяне не за горами...
Розум народу дрімає, бува*.
* – народний поетичний суржик – [i]для убєдітєльності[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833161
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2019
Мовчати, солодко зітхати –
така оказія у нас.
Погода б'є у тулумбас,
але заказано – мовчати.
Пенати кликали не раз
ховатися у наші шати...
І забуваємо на час
свої оази і пенати.
Та як не перейти ту грань,
коли минає таємниця
і понесе у світ жар-птиця
цю наготу недомовлянь?
Ми помилялися. Поглянь,
яка вузька стає границя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832978
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.04.2019
Гойдає вітер хмари, гай
і заколисує берези.
Йдемо до себе як по лезу,
обоє п'яні... аж за край.
А розлучаємось тверезі.
І як ся стало, не питай.
У тебе свій домашній рай,
у мене – магія поезій.
Ти щезла як моя луна
у шумі молодого гаю
і цілу ніч тебе немає...
І знову – проза. Ти одна
і я один у склі вікна
тебе із весен виглядаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832193
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.04.2019
Блукаю іноді до раю
дитячих літ. Немає див,
як і стежок уже немає,
якими в юності ходив.
Згадаю верби, осокори,
іще не зрізані дуби,
що підпирали «наші гори»
в літа казкової доби...
А нині – пуща над водою
із лісового джерела,
що жебонить під осокою
широким яром до села.
На косогорі – хащі глоду,
кущі ожини, бузини,
На місці пасіки – болото,
на місці хати – терени.
Сади затінює омела,
а очерети – мураву.
Нові пейзажі невеселі...
Та уві сні, як наяву,
почую тихий голос мами
із голубої далини
і оживають за літами
усе ті самі ясени,
тини і – стріха біля стріхи,
весною білені хати
і голоси луни і сміху
із неземної висоти.
Ще пам’ятаю перелази,
дубову кладку до гори
і до найвищої оази
моєї юної пори.
Веде з минулого стежина
у володіння нічиї,
де із криничної цямрини
текли цілющі ручаї.
Але за синьою рікою
не випити води ковток.
Час огортає пеленою
мій умираючий куток.
І плачу, і плачу як мито
за ту колиску із лози,
за віз і сіно для кози,
за пам’ять, що уміє гріти,
за образи-дереворити
і миро чистої сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832087
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2019
Вертаємо у ті часи,
коли були ми селюками
і майоріло перед нами
майбутнє в маєві краси.
Минають весни і літа
і юні роки відлетіли,
та не досягнута мета,
угодна і душі, і тілу.
Нема нікого на посту,
аби не лізли до корита
свинячі рила неумиті...
Не оминути суєту.
Не зрозуміти каламутне,
що вимагає одкоша.
Наляпане і недоступне
нехай викреслює душа.
А що порадує? Нічого
немає іншого як ці
слова... Та ще дорога,
яка веде на манівці.
А скоєне не поміняти.
Діла говорять за слова.
Усе обіцяне – халва,
тому і оцету багато.
Та агітують пустомелі
за недолуге казна-що...
У рейтингу – або ніщо,
або паяци-менестрелі.
Успішні – коміки-шути
та перехвалені поети –
очільники-авторитети...
І думаєш, – кудою йти,
якщо ознаки висоти
церковні миші інтернету?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831997
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2019
До заручин я на Росі росла,
іменуюсь Україною,
нареченою у Кия була
і вірною, і єдиною.
Діва-мати – то хрещена моя.
У Дніпрі і я хрестилася,
а на Січі гартувалася
і волею окропилася.
Віру-правду захищала одна,
не одного мала ворога.
І хоча моя броня не міцна,
а орда платила дорого.
Мала я і воєвод, і князів,
та царями розпиналася,
і мій Київ од навали горів,
поки сили набиралася.
А гетьмани спокушали мене
і ризами, і турботою...
І ясніло моє небо ясне
голубою позолотою.
Частувала воріженьків своїх,
научена і одурена...
В Конотопі напувала я їх
за кровавицю Батурина.
Не всі воли мають ясла свої.
Не всі вівці окотилися.
Убивали мене гості мої...
Удовою залишилася.
Та рятують мої діти мене
і лихе не пам’ятається,
і Америка іще пом’яне,
а Європа ще покається.
..............................................
Не всі люди мають хати свої,
не всі діти народилися.
Ой любили мене гості мої,
поки Богу я молилася.
Та ніколи не загину я,
хоч і досі є ще зрадники.
Іменують берегинею,
бо сини мої – не пасинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831730
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 05.04.2019
Засутеніло у дворі
і, наче контури на мапі,
у небі – зорі до зорі...
І свято-місце – на канапі.
О! Білолиций угорі
серпом по другому етапу...
У буді – пес. О цій порі
нема кому подати лапу.
Весна! І закипає кров.
І дідусі-пенсіонери,
«дорізавши козла» у сквері,
оповідають «за любов»...
І рима оживає знов:
– [i]Лаура! Урія! Ромео![/i]
..........................................
Розвиднилося кацапні,
уже не мучає холера,
та не яснішає мені:
– [i]Петро чи Юлія – Бандера? [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831507
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.04.2019
Ну ось і фініш. Іншого не буде.
Усе, що буде, маємо уже.
У вушко голки пхаємо верблюда,
в якого олігархи – протеже.
Корупція очолює кориду.
Усі хапають, що де не даси.
Пінгвіни у далекій Антарктиді
дописують фальшиві голоси.
Із варіантів маємо найгірші,
які і заслуговує народ.
Перемагає дурнувата більшість
і виграє заумний ідіот.
Два гетьмани ідей не об'єднали
і опинились оба у кінці.
А та, що між каналами літала,
так і не сіла на оба стільці.
І знову вилітаємо за межі
в останньому, можливо, віражі...
Європа залишає рубежі...
Упали башти і маліють вежі.
Пірати соціальної мережі
оцінюють фатальні міражі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831274
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2019
Ось і тиша... Можна одпочити
і язик тримати на замку,
як і хто наповнює корито
локшинами челяді й совку.
Нумо заглядати у майбутнє,
хто ми є та ідемо куди.
Поки ум та логіка відсутні, –
[i]гиля-гиля, гуси, до води.
[/i]
Ми – адами, каїни і хами
видумали Єву із ребра,
ходимо молитися у храми
і не помічаємо тавра.
Ще й і Музу хоче мати кожне,
та небесне плутає й земне.
Авгури оспівують порожнє,
клірики малюють потайне.
Коміки й сатирики чатують
на усе, що лізе в небеса.
Застує поезії краса...
Зі святими грішні одесную
і нічого всує не існує,
ну, хіба що, пекло і яса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831102
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.03.2019
І
Ночі темної, ранку Божого
силуетами у вікні,
що було мені любо-дорого,
увижається уві сні.
Поза обрії – біло-зелено.
Буде ранньою ця весна,
та не нашою... ще не велено,
щоб явилася і вона.
Все лишається у минулому...
У майбутньому – це нова
та омріяна... не забули ми,
поки віримо, що жива.
Набирається диво-силою...
Розвивається. Молода.
І любуюсь я тою милою
як іконою у свята.
Ой не раз було сповідався я
у любові їй на віки,
та не велено сподіватися,
любій братії завдяки.
ІІ
Неділимою і єдиною
побажаємо бути їй.
Іменуємо Україною,
що крокує у світ новий.
.....................................
Я і вірую, і не вірую, –
Ти обрав Її, Боже мій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830870
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2019
[i]« Не хлібом єдиним» [/i]
Притча
–[i] У людей найцінніше – родина,
а герої – лише на війні,
а у серці – жива Україна,
що до смерті належить мені.
Як умію її захищаю
і як можу – за неї стою,
за правдиву історію краю
і за волю, добуту в бою.
[/i]
Так міркують ліричні герої
не ліричних сучасних пісень
у вогні революцій і воєн,
наближаючи радісний день.
Живемо! – і не хлібом єдиним,
і не славою. Щастя людини
у державі – найвища мета.
Є одна Батьківщина і мати.
Поки маємо що обирати,
то єдина стає саме та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830189
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2019
Напишуть поети
пісні, і сонети,
та білого вальсу рядки
про дівчину милу і тиху могилу,
де мирно лежать вояки.
Співаємо пісню одну,
на інші не маємо часу.
Та не зупиняє війну
мелодія білого вальсу.
Були ми ліричні,
та іноді звично
ішли у одному строю
або у атаку за цінності вічні
і рідну Вітчизну свою.
Не чули ми, – [i]браво[/i]! –
коли воювали
за кожну щілину і п'ядь,
але у окопі ми теж танцювали,
де кулі і досі летять.
А нині ми зрілі,
міцні, задубілі
спочинемо у споришах.
Танцюють над нами акації білі
і лине у небо душа.
Немає у пісні кінця
і пауз у білого вальсу,
аби пам'ятали серця
мелодії іншого часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
***
А ми живучі, та на разі
електорату не стає,
коли на часі
і заразі
голосувати за своє.
***
А у Раді не їли цукерок
і ніхто не питає америк –
чи говіти пора,
чи нема у Петра
на парафію Юлі цукерок.
***
А у казні украдено немало,
а піймано... і кожному везе!
Петра піймали?
Дайте сала,
то й азіата Путю загризе.
***
А кому не чути, повторяю, –
злодію ікається «весна».
Є пророки раю
у своєму краї,
та годує бестію війна.
***
А на горі усі – партійні боси.
Готуйте булаву і ятаган.
Я Барбаросу
утираю носа
і не чіпаю шоу-балаган.
***
А на олімпі кругова порука.
Усі тузи готуються до злуки.
І кожна сука
умиває руки
і не минає кругова порука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829969
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.03.2019
І
Живу, здається, кількома життями:
одне – у сниві, інші наяву
запитують німими голосами,
заради чого я іще живу.
Існую... Багатію – маю вірші,
плекаючи надію, що серця
стають у бучі все-таки чистіші –
живі і непідкупні до кінця.
І не жалію. Ріжу «правду-матку»,
освітлюю невидиму пітьму,
даю зарядку тілу, і уму,
знімаю шляпу і стираю маски.
Але кому видумуємо казку
на цьому світі, й досі не пойму.
ІІ
А десь на тому світі біля раю
у черзі душ заплакало дитя...
Яке воно пекельне це життя,
де люди є і нелюди бувають.
Одне собі нап'ялює вінець,
а іншого тримає ще на світі
не списаний до краю олівець
на тлі палітри охри і блакиті.
Ще є уява про усе земне
і є надія на життя небесне.
І все-таки очікую на весни,
коли земля очікує мене.
Бо як не жаль, нікого не мине
найвища міра – умирати чесно.
ІІІ
І як то помирати сироті?
А як лишити квіти не политі?
Куди подіти неозорі миті?
Але не закудикую путі.
Якщо сьогодні падаю у тінь,
то, може, завтра буду ще світити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2019
***
А на Росії сіло еНеЛО!
На Раші гуманоїди – це круто!
Європі та Америці – hello
покаже ВеВеПе. А ПеПеО
уявно ублажає
ліліпута.
***
А на війні, як і усюди,
воюють з нелюдами люди.
Гуде огудою Земля.
Але манкурти
і приблуди
чекають карлика
кремля.
***
[i]А орел уміє воювати[/i], –
це із вікіпедії слова.
Запалити хату,
красти, убивати –
це у двоєглава
два по
два.
***
А Македонія – у НАТО
і правди нікуди дівати,
що й наші шанси не малі.
Але відомо
цьому дому,
що українці –
москалі.
***
А у країні все – усе дорожче.
Постуємо на салі і воді,
аби і мощі
бігали до прощі
і обирали – вигідне
орді.
***
А говіють: юні комсомольці,
олігархи, юди в оборонці...
Їх би – пакувати...
І не воювати,
а в Гаагу слати
полководця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829223
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 16.03.2019
Тяжка тривога огортає душу.
Окраїни оази – у вогні.
І ось тому я говорити мушу,
як іноді невесело мені.
Печалюся, – невже і цього разу
майбутнє мого краю у руці
нової новороської зарази?
А де шляхетні нації отці?
Дивуюся, що є іще й поети,
що не перечать «рашеській весні»
і потайки сприяють естафеті
із рук у руки буйній сарані.
Немає до лукавого довіри,
до манії – єднати у союз,
в якому недолуге, нице й сіре
очолює нікчема й боягуз.
Іще у голові: товариш Сталін,
зоря на лобі, гасла ізгори,
два Павлики – Морозов та Корчагін,
вожаті ланок, зеки й табори.
Які учителі, такі і учні.
І насуває хмарою пітьма –
усе зоологічне і бундючне,
яке не виправляє і тюрма.
Таке уже й історії не треба.
Та домінує туфелька-амеба –
разюче уособлення совка,
то як його не слати до Ереба
і не апелювати аж до неба,
що неугодна візія така.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829077
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2019
Кому – творити, а кому – спожити.
Такий розподіл праці на землі.
Комусь – дереворити оживити,
а іншому молитись до зорі.
Ще є умільці красти і брехати.
Уже й не помічаємо, чого
навчаємось у самозванця-брата
та віримо історії його.
Ми їм – освіту, віру, наші бренди,
а сарана зжирає рубежі
і потайки поширює легенди,
які ми схожі і які чужі.
Вже і язик міняємо на мову,
щоб відчепився клятий сатана.
Та поки їхню віємо полову,
всихають наші зародки зерна.
Не вистачає Іроду зі сходу
Дніпрової цілющої води...
І на Азові не питає броду...
Однакові усі царі орди.
Але уже гуртом і поодинці
Кощієві даємо відкоша,
що дуже хоче нашого книша.
Не відає опариш на Неглинці*,
що і язик творили українці,
аби у хаті мріяла душа.
[i]* – Неглинка – древня назва річки Москва. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2019
Почулося, берези шелестять,
а може то мені шепоче Муза,
що у бомонді братія союзу
моє життя оцінює на п'ять.
У суєті юдолі за собою
не помічаю смертного гріха,
невгодного отарі пастуха,
і наступаю на змію п'ятою.
Не відаю, на щастя чи біду
веде дорога серця у Пальміру,
якщо мої поезії та Ліра,
як ті колеса п'яті на ходу.
Аматору не місце у повозці,
якою їдуть ідоли юрби.
Але мені на передку гарби
усе ще м'яко і на п'ятій точці.
Усі, що їдуть, все одно сидять
і в лімузині на одному місці.
І од богеми мало ще кори́сті,
що черепаху обійде на п'ядь.
А я стою. Стою на обороні
за сиву матір і її дитя.
Але іду по лінії життя
і не ховаю п'ятірні долоні.
Ще вистачає міці і годин,
щоб обійти передові загони.
І не лякають довгі перегони.
Мене іще почує не один,
хто і за позолочений алтин
не пристає до п'ятої колони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828727
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2019
Наді мною летять
журавлині ключі.
Відчиняють ворота весні.
І удень, і вночі
ясени шелестять,
що побачу її уві сні.
І напевне вона –
це любов, і весна...
Є у пам'яті образ її.
І кому як не їй
і не мрії моїй
защебечуть іще солов'ї?
Буйний вітер-бунтар
очищає від хмар
вечори у моєму вікні.
Наступає пора
і стила, і пера...
І не спиться ночами мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
[i] « Не шукай дурної слави
на чужому полі»[/i]
Автоафоризм
[i] І[/i]
Ангели нікого не карають –
є така презумпція у зла.
та ворота пекла, а не раю,
іноді, буває, відкривають
«геніям» брехливого стила.
Хто хапає від чужої слави –
і не хоче, а дурну найде.
І тому буває де-не-де –
рано чи пізніше, а лукаве
від меча Феміди упаде.
[i] ІІ[/i]
Ще іти й іти нам до поета —
образу живого юнака,
а не до примарного божка,
що карбують на боку монети
у кожусі й шапці «кріпака» .
«Добрі люди» помагають злету.
Видно доля пішого така,
що ніхто не подає карету,
а труди не варті мідяка,
поки не завіємось у Лету,
де одному – кулю й тумака,
іншому – довічні пієтети,
поки є поезія така,
що усім освітлює планету
як ночами сяйво маяка.
[i]ІІІ[/i]
Чуємо елегії в ефірі,
знаємо, кому, коли, за що
помагає братія по вірі...
А зринає іноді ніщо.
І суди, і вироки важливі,
поки ще прикутий Прометей.
Ну, а Божі – явно справедливі,
поки є ще юди між людей.
Жаль кумира публіки лихої,
що у пекло йде без каяття.
І не жаль, що зло і параною
іноді викреслює життя.
Вурдулак винюхує і знає,
як йому обляпати святе.
Але синє небо пам'ятає,
хто плює у сяйво золоте.
І прийде покара за провину.
За гординю і зміїну слину
небо оголошує війну
і корчує у лиху годину
ядовиту діями личину –
зайву у городі бузину.
__________________________
Муха липне до іконостаса.
Хай собі... А ми у час лихий
ідемо до нашого Тараса,
сповідатись за свої гріхи.
Діє таємниця Заповіту.
Не мараймо пера у крові
і дай, Боже, будемо живі
і на цьому, і на тому світі.
Із лихої келії совка
алілуя не веде до раю,
а нечиста сила маньяка
імені поета не стирає.
Видавайте стосами книжки,
а ясне уже не буде темне...
Поки тиражуються бульки,
забуває публіка богему,
а поета за одну поему
пам'ять закарбує на віки.
Воздається кожному по чину.
І несамовитий сатана
все своє отримає сповна.
А у битві за ім' я людини
Україна має свого сина,
відає, яка йому ціна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828345
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2019
[i] « На те й буває першою любов,
аби за нею чергова явилась»[/i]
Невідомий автор
Мені колись циганка ворожила,
що доживу до ста, як не умру,
і що тоді нова чекає мила,
коли забуду першу і стару.
І ось тому, як незабутня казка,
явилась ти, аби у серці знов
заворушилась ластівкою ласка.
І що то є, якщо це не любов?
Подякуй долі, що і це немало,
коли приходить перша і остання.
За всі мої печалі і жалі,
за те, що я не перший на землі,
ти обняла мене й поцілувала,
а я й не знав,
що це вже –
на прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
[i] « На світі вже давно ведеться,
що нижчий перед вищим гнеться...» [/i]
Л. Глібов
***
А у лікнепі є іще піїти,
але немає ще кому узріти,
куди подіти
їхні кондуїти,
бо і в Інеті є іще піїти.
***
А у ліриці є ще новатори,
що виписують, наче аматори.
Є обрубок – бува’,
Буде й рима нова,
бо аматори – це ще й новатори.
***
А порноєресь типу – дать
асоціюється із ...ядь,
бо краще – дати
й пам'ятати,
що куца форма в мові – ..ядь.
***
А у генія є наратив
і немає такої цитати,
на яку є пісенний мотив.
Залишаються мати...
А де їх узяти,
поки мати чужий наратив?
***
А профі у фаворі не дарма.
Несуть таке, що годі зрозуміти,
де ні ума,
ні логіки нема,
коли і профі – вигадки еліти.
***
А на рану насипали солі
і ятріють болючі жалі.
І летять у Малі
солов’:ї й журавлі,
бо на рану насипали солі.
***
А зоїли наїлись від пуза
усього, що накоїла Муза.
Уявімо на мить,
що у неї болить,
поки неуки пишуть від пуза.
***
А живий Тадейович Максим
не одного приучав до рим.
Є чого радіти –
деякі піїти
як живий Тадейович Максим.
***
А цабе-тамада із Вапнярки
учиняє нечувані сварки.
І побили, таки,
віршарі баняки
за великого гуру Вапнярки.
***
А соколи, орли і журавлі –
це найпалкіші птиці на землі.
Займуть у світі
всі орбіти
лиш соколи, орли і журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827982
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 06.03.2019
***
А я цупкий та ще й колючий,
А іноді ще й, кажуть, – злючий.
Але подякуйте мені,
що я з лихими у війні,
такий цупкий
та ще й
колючий.
***
А орлу признатися не легко,
що йому до чаплі не далеко,
куцому – до зайця,
зайцю – до паяца,
а мені – до вирію
лелеки.
***
А коли у мене є хвилини,
то міняю миті на години,
вечори – на ночі,
дні – на тамагочі*,
а чужу кубіту
на єдину.
***
А на мені, говорячи на ідіш
або на мові ішака-совка,
далеко не заїдеш,
де сядеш, там і злізеш
як не у терен,
то на їжака.
***
А я такий, що море по коліна,
коли й тону, усе одно гребу.
Тоді ніяка піна
й переміна
мені і не указ,
і не табу.
***
А по мені – що дзвони, що кімвали,
аби іще дожити до весни.
Усе одно весільні генерали
подивляться на хобі небувале
як на нові ворота
барани.
***
А у мені живе своя людина,
але моя душа не те, що глина.
Зелена мурава
ще донесе слова,
які перекладе
своя людина.
* – виключно про себе;
** – улюблена справа японця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827742
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2019
Націоналісти – не брати
колоністу п'ятої колони.
Ідемо до світлої мети
як усі передові загони.
Кажуть, що у нашому строю
затесались вороги народу.
Тільки, хто – у кожному бою
захищає волю і свободу?
Хто поклав свої життя до ніг
на бруківці лютого Майдану,
а на сході зупинити зміг
найманців кривавого тирана?
Ми жадали кращої пори,
а не «кузню» й торбу шоколаду.
Наші гасла, наші прапори
на віки озброїли громаду.
Ще лякає факельна хода
проводу Шухевича й Бандери,
та не боїтеся, що орда
поведе в обійми есесеру.
Бійтесь у собі ярма совка.
У юрмі шукайте супостата.
Є мета і місія тяжка
по дорозі у ЄС та НАТО.
Ми не обираємо, а нас
обирає незворотній час,
що розворушив інертні маси.
Нація майбутнього гряде.
Б'ють набатом, аж луна іде,
долі і свободи тулумбаси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2019
Усе частіше сняться карі очі
та усмішка симпатії моїх
далеких літ – веселих і сумних
у таїні немеркнучої ночі.
І я літаю, як раніше міг.
Зелений вітер ласкою лоскоче.
Це означає: сни мої урочі,
весна переступає за поріг.
Та це не означає, що й вона,
як неминуча повінь і весна,
прилине знову казкою до мене.
Хоча, звичайно, іншої не жду,
та у чиїсь обійми упаду,
аж поки сниться маєво зелене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
І
Воюємо, аж тирса облітає.
Хто опинився вище, той і пан...
Папуга озивається із гаю, –
[i] сатира не лікує, а вбиває.
Виною тому – підлий графоман.
Ату його! –[/i] за те, що каже правду
і так багато, що ніякі пні
не доганяють, де чиї пісні...
Важливо інше – ідучи позаду,
нема фасону на очах рідні.
ІІ
І скаляться лукаві любі друзі,
і убивають щирі вороги...
Поезія – вода, бульки й круги.
Де істина конає у нарузі,
там шолудиве надриває пузо,
аби й на пісню не було снаги.
Журі вітієватої сердючки,
маруфи із російської попси,
де не посій, уміють гріти ручки...
Дурні-дурні, а хочуть ковбаси.
А як же пити-їсти не даси?
І їдуть найбідніші білоручки
афішувати вражі голоси.
ІІІ
А що хотіти? Еталони – валом.
Імперії, союзи і спілки
очолюють геракли та амбали,
засушені й пузаті вояки.
Війна і сарана... А на підсосі
і телепні нової еРПеЦе,
і юрмища типових малоросів...
Набиті дурні – нації лице.
Вони ще є – опори і оплоти,
дурної сили браві патріоти.
У оглашенних місія така –
очолити одурену піхоту.
Єднаються корисні ідіоти
із п'ятою колоною совка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826882
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2019
***
А у Патагонії – війна.
Дикуни не поділили каву.
Ліві і не праві
дзьобають роззяву,
бо у Патагонії – війна.
***
А інакше не заробиш євро
як у власній хаті на крові.
Злі і неправі
б’ють по голові,
бо інакше не заробиш євро.
***
А у баби Ярини на дачі
два собаки, але не ледачі.
Не одному вони
полатали штани,
захищаючи Ясю на дачі.
***
А у діда Макара з Яремчі
чоловічі діла – не лелечі.
І ні те, і ні се,
і телят не пасе,
бо немає корів у Яремчі.
***
А у Амазонці не дарма
пощезали зайві крокодили.
У Дніпрі та Нілі
їх даремно з’їли,
а у Амазонці
не дарма.
***
А по радіо чути, – [i]Ура![/i]
А на телеку – соло Щура:
[i]узурпація стеле,
корупція меле,
а війна убиває.
Ура!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
Ой живемо! Радіємо, що наче,
попереду і наша ще весна.
Шукаємо дівоче і юначе
химерне щастя, аж іде луна.
Ой, не літай. Нікому не годиться
виманювати ласощі малі.
Коли у тебе у руці синиця,
нехай тебе шукають журавлі.
А то найдеш те саме шалапутне.
І тільки й того, що чуже – своє,
яке душі нічого не дає.
Ой, не прийде нечуване майбутнє.
Любімо і сьогоднішнє, й насущне,
щасливі тим, що іноді ще є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Одні слова, та істина нова
не оживає. Що не голова –
то маємо стару номенклатуру.
І напинає неук лаври гуру,
якого урятує булава.
А люду хоч би що і трин-трава,
аби свою отримати натуру.
І чуємо на поприщі культури
одні слова.
Але і не качаємо права,
і не причетні до макулатури,
яку несемо в урну верхотури...
Аж поки не почуємо, – [i]овва!
Одні слова. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826635
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.02.2019
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?
І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,
чому немає нашого ніде.
І наче обираємо не здуру,
і ніби не із п'яні до керма...
А пролізають в урну ще до туру
усі, по кому плакала тюрма.
Але чому не націоналісти,
а коміки і рашеські нацисти,
що апріорі нації чужі,
ідуть у ногу до казни і трону
як сателіти п'ятої колони,
яким байдужі наші рубежі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826356
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.02.2019
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
[i]зима минає.[/i]
Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.
І хай це називається війна –
зима минає.
Пора надій. Я іншої не знаю,
що кличе до утраченого раю,
де оживає мрія чарівна.
І салютує, падає луна –
зима минає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825526
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 15.02.2019
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, й без вина,
коли приходить щастя і весна.
І навіть лютий майже не лютує,
зими уже не видно із вікна,
мороз на шибі іній не малює
і гніватися на погоду всує,
адже вона усюди чарівна,
коли приходить щастя і весна.
А на зорі, коли ще місяць вповні,
за обрії спадає пелена,
ясніє на лісистій оболоні,
і сонцю підставляємо долоні,
і явиться ось-ось вона одна,
коли любов чекає і весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
У нас немає вищої мети
як об'єднати вільну – у єдину
і незалежну нашу Україну,
спокійну і достойну висоти.
Але даремно не дається воля.
Її ми захищаємо в боях,
і разом обираємо той шлях,
де нам ще усміхнеться наша доля.
На те і дана Богом ойкумена
на теренах прадавньої землі,
куди не сунуть носа москалі.
На те і є держава суверенна.
Куємо незалежність: від сусід,
од їхньої опіки вікової,
від участі в розв'язуванні воєн,
од бід, які несе лукавий рід.
А спокій...
Де той спокій?
Може й сниться
і, може...
Може не лише мені,
але й усім полеглим на війні,
що мріяли, із рідної криниці
напитися цілющої водиці
і не перевернутись у труні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825398
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2019
[i] « Життя – це боротьба» [/i]
К. Маркс
Ліричні поети – прості і цабе
за істину б'ються до крові,
а їхні герої шукають себе
у кожному щирому слові.
Хотів би усіх похвалити за те,
які вони файні, хороші
і де-не-де мудрі, цікаві, проте
лукаві, хоча й не за гроші.
Упертому знань не дають батоги,
а розуму – дереворити.
Випалюють горщики, ой, не боги,
та є що, буває, розбити.
Коли научає не сват і не кум,
а іноді ворог зачаєних дум,
що взує тебе у котурни,
то всує його піднімати на глум,
бо ліпше з розумним утратити ум,
ніж з дурнем ліпити розумне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825311
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.02.2019
Не суди, не знаючи нічого
про людину і її діла,
не висовуйсь всує вище Бога,
бо не збувається хула.
Не шукай крамоли, криміналу
там, де апріорі їх нема.
Зачекай! Розсіється помалу
навколо невинного пітьма.
Не сміши людей, розбивши лоба
у молитві ідолу. Жадоба
хаяти – то горе від ума...
Зле ім'я не досягне узвишшя...
Не одна гора родила мишу...
І не все – тяп-ляп, аби скоріш.
Не одна анафема ще діє.
Омофором ще зійде Марія
і тоді від сорому згориш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825149
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2019
Коли обнятися не годні,
усе життя – у боротьбі.
Я сповідаюся сьогодні
лише Йому... але й Тобі.
Як не живи у цьому світі,
що не роби або роби,
усе одно ми – неофіти
і грішні, як усі раби
своєї пристрасті і честі,
чужої похоті і зла,
всього, що доля не дала
і прирікає нас до смерті.
Але на те і є любов,
аби пізнати й цю неволю
наперекір зрадливій долі.
І поки дух не охолов,
ніщо не угамує кров
одного воїна у полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
(лімерики)
***
А на Європу Рашія плює...
Те саме – на Америку Європа...
І як воно не є,
а Пу усім дає
лише собі вилизувати ...пу.
***
А по Венесуелі є указ,
що у Мадуро й Путі нині сказ.
Укушені гієною обоє.
Качає нафту й газ
на Рашу Каракас...
А долари куди? Само собою.
***
А Сирії далеко до Курил,
але і ця у мафії горил...
Японія жадає Сахаліну...
І думати пора, –
яка погана гра
у сильних світу при хорошій міні.
***
А у кремлі наклали вето
на явну істину та суть
і на таємну накладуть.
По всій планеті
«іхтамнєти»
зелені душі продають.
***
А де-не-де ще жевріє надія,
що не карає небо голубе.
Є істерія
по усій Росії,
що самураї вишкребуть себе.
***
А на Прєсні вся нечиста сила
шамана орди оголосила.
Відьми прислуговують попу!
Б'ють його Плєшивості поклони,
шлють усьому світові прокльони
за звання, присвоєні Клопу,
Крабу, і Недопалку, і Пу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824819
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.02.2019
[i]« Ще один раз
і більше не буду» [/i]
Сізіф
А деякі поети
тупі як школярі.
І як мені за єто
писать коментарі?
Усічені ґлаґоли
сто років на слуху.
Та впертюхи ніколи
не чують, – ху із ху.
І ніби є таланти,
а в серці – наче тать
якісь чужі мутанти
не припиня писать.
Їм туго слухать фрази,
а то, бува, й слова.
Але ж тобі, заразо,
ця тема не нова.
І хочеться такого
або таку узять
та за совкові роги
і у, і на послать.
Аби запам'ятало,
якщо не доганя –
коли папуг чимало,
не щезне кацапня.
Коротка інструкція: [i]скопіювати цей опус у середовищі сучасного (вивіреного і опрацьованого розумними професійними людьми) word. docx, і впевнитись у тому, що підкреслені червоним кольором неживі слова – це русизми, покручі(карочє – суржік), і пам'ятати, що ця хуторянська класика своє вже віджила.
Прімєчаніє: якщо, наприклад, слово тужИть не підкреслене, то можна сообразіть, що словник розпізнав його як правильне слово з наголосом на у.
Це не переворот у граматиці, це правила здорового глузду. Але якщо хочеться і далі калічити свої творіння, то з Богом, Парасю. Лопати, якою копаєте собі яму, із рук ніхто не вириває.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824474
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 07.02.2019
***
А мутанти дуже неуважні,
і у декларації – бомжі,
вірні пси у будь-якої влади,
ради зради
і наїдку ради –
слуги у народу і ...чужі.
***
А пропаганда, як того і слід
очікувати, розділяє маси.
У кого серце – лід,
іде у люди від
політики, а коміки – до каси.
***
А злоба дня сьогодні – обрання
нової касти зайвої еліти.
І недоумків – тьма,
і горе од ума,
і є кому за зраду оніміти.
***
А наші злодії найліпші у світі.
Кермо їм давай, а не гроші.
Пишу заповіти...
У нинішнє літо
вертаються урки хороші.
***
А усі нерони хочуть перемоги –
бути корифеями юрми.
У багеті – роги,
ратиці... убоге,
а до слави лізе між людьми.
***
А на горбі попахує болотом –
очухались козирні патріоти.
І їхало, і дибало,
і таке саме здибало.
Злодії окуповують висоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
« [i]Ніщо не нове під місяцем» [/i]
Еклізіаст
Зимою віє. Дні і ночі – білі,
у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
а у Європі жовті заметілі
замайоріли на арені площ.
Америка утратила надії,
що скрепами орудує вона.
Вселенське зло поширює Росія.
Із півночі насунула війна.
Неситі юди, іроди, пилати
активізують засоби мети.
І будемо дорогу обирати,.
куди тікати і кудою йти.
Нічого не планується нового
і вічного – ні доброго, ні злого.
Зійдуть сніги, появиться зело.
І в Україні запанує літо –
пора неперевіяне ділити.
Усе – як і раніше, як було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824028
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2019
Усі ми розпинаємось за Крути
ворожою ордою до сих пір.
А як воно інакше має бути?
Ми із Москвою не уклали мир.
Воюємо, та якось у півсили.
Прощаємо і грабежі, і мат.
Вони війну, таки, оголосили,
але ще кілька сотень літ назад.
А ми і не помітили навали.
Хотіли ще із ними десь іти,
хоча не тільки Крути показали,
які то є лукаві ці брати.
Нечиста сила зайняла простори,
виморюючи плем’я козаків.
І не вміщає горя Чорне море,
течуть рікою сльози матерів.
А на землі підпільна сіра маса
ще домінує навколо керма.
Поділена на касти і на класи,
юрба не відвикає від ярма.
І русофіл шурує у майбутнє,
аби юрбою правило безпутне
і націю єднало батогом...
Попутно забуваючи Вітчизну,
готуємо собі покутну тризну...
І кров тече, але б’ємо чолом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823476
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2019
[i](Свіженькі лімерики) [/i]
***
А на сайті не чекай погоди.
Миру і нема, і не було.
Нині антиподи
не вживуться поряд.
Бій триває, поки діє зло.
***
А учихалка придумала поему.
І її вивчає клас як теорему!!!
О! «Клясики» готові
чіпляти віхті мові,
аби лише вписатись у богему.
***
А біля бідного Дем’яна
собі виспівує осанну
патріотичний оберіг...
Та без обману
все погане
чомусь обляпує усіх.
***
А от кумири не ледачі
до «одобряму» читача.
Одне одному
шле оскому
передового діяча.
***
А у глухого списує сліпе,
яке і наяву не помічає,
яке воно уперте і тупе.
У словнику «нема» – є
і – «немає» ,
але нема – «бува’» , а є – «буває».
***
А я і не колючий аж-аж-аж,
нікого не беру на абордаж,
ніде нікому яму не копаю...
І поки епатаж
ввійде у раж,
лопат із їхніх рук не вириваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823411
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.01.2019
***
Досягнення поетів нео-ери:
новатори освоїли Устав,
дозріле покоління піонерів
і януси в колоні еСеСеРу
очолюють на сайті самвидав.
***
У неоліті діє агентура
і Homo наступає на ...граблі.
То опуска', то підійма' цезуру,
і ліра ожива', й література,
коли журі й цензура москалі.
***
Свої – на Раші , а чужі – у хаті
стараються, – ні людям, ні собі.
Не може пустомеля не писати
і пацієнти шостої палати
ідуть на ви – у вічній боротьбі.
***
Плеяда зір сіяє на арені
і носаками пхає за поріг
усе, що заважає їй на сцені
ділити недопечений пиріг.
***
Вимішують поези урочисто
поденщики оскомини ідей.
Накульгують і ямби, і хорей...
У вухо їм за тісто
уже ніхто не свисне.
Глевтяники цінують у людей.
***
Не із людей апологети ситих.
Тузи усе змітають на шляху .
А я при чому? А-а-а! Дратує Ху
моя натура – захищати битих
та осміяти ґонор і пиху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823078
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.01.2019
Я – на Землі. Земля – у небесах.
А небеса – на зоряному плаї.
І де чия зоря у цих світах,
ніхто ніколи не запам’ятає.
А я перевіряю часомір,
куди і скільки ще душі летіти,
аби не охолонути між зір
або дочасно не зійти з орбіти.
Не залікує рани еліксир.
Немає часу клеїти клепсидру.
І поки кожен сам собі кумир,
не видно поза обріями миру.
У далині – нічийні кораблі.
У гавані – усе чужі вітрила.
На палубі уявної землі
химерна мрія опускає крила.
І капає сльозою у пісок
за миттю мить. І цокає годинник.
У груди заповзає холодок
і ні душі – у пошуку людини.
Ріка життя тече у океан,
де чайками зникають безіменні
останні із учених могікан,
що відають закони ойкумени.
Пересихає дельта житія
і човником історія моя
пливе наосліп. Та і цього разу
надія є на плеса та оази,
де колами вирує течія
на гребені утраченого часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Агов! Чому не дочуваю,
кого поплутала любов
до вороженьків мого краю?
Кому дорогу перейшов?
Яка зануда коле очі
оманою юрмі іуд?
Чию «поезію» щоночі
тепер лякає Божий суд.?
Якому бісу мало плати
за візу у чуже життя?
Хто право дав узурпувати
патріотичні почуття?
Чого як страуси невинні
сховали голови в піску?
Понад усе нам – Україна?
А персонально, – [i]ху із ху? [/i]
О недоріки та лукаві
і новоявлені цабе,
ви хочете почути, – [i]браво![/i]
у колі друзів КаГеБе,
аби наліво і направо
«разрєкламовувать» себе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822746
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 25.01.2019
Уміє доля нищити усе,
що явно не в'язалося на згадку.
Не відає людина, –[i] не везе
до фінішу від хитрого початку.
[/i]
Які лисиці цей лукавий рід!
А ти як Муцій маєш їх терпіти
за правду, не жаліючи живіт,
за кривду, обіцяючи не бити.
Не думає колега по перу,
що істина – вона усюди гола.
Усіх єднає нерозривне коло.
Якщо я від любові не помру
до ближньої, яка гризе кору,
то буду нарікатися Сцевола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822652
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.01.2019
Сніг іде, запрошує на лижі
і веде дорога у ліси,
де із віт звисають дивовижі
білої зимової краси.
Ти і я. Лещата – цілиною,
обіруч – тонелі та мости...
Ой, не уженусь за молодою.
Сили є. Далеко до мети.
Ех, якби мої минулі роки,
то які би милі намотав,
щоб не обійшла мене під боком,
не пірнула нявкою у став.
Видно і мені як Лукашеві
вити вовком у пустелю дня.
Віддаю лижню. Хай королеві
йдеться ще сьогодні навмання.
Хай у неї доля не пропаща,
поки я не стулюю очей.
Колія вирулює у хащі,
де чекає щастя Берендей.
Де лежать оголені і босі,
наче на потіху у юрби,
сосни без кори, дуби у мосі,
кинуті людьми на поруби.
Та Борей усе це поховає
в заметілі білої краси.
Поки обганяємо ліси,
віхола сліди позамітає...
Разом добігаємо до краю.
Дай любові, Господи-єси!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
У будь-якому явищі – у спорті,
поезії, релігії, таки,
не можна виключати ані чорта,
ані благої Божої руки.
Але диявол поламає роги,
а нація вертає до основ.
Надійні віхи нашої дороги
єднає правда, віра і любов.
Немає сенсу надувати щоки
у промислі освячення путі.
І прісно, і донині Боже око
пильнує наші гори золоті.
І це Його, – [i]Амінь[/i]! І вища воля,
і наш на перепутті оберіг.
Йдемо у люди, де гартує доля,
якої ще ніхто не переміг.
А ми зуміли! Обійшли пороги
до Риму, Візантії та у Бога
перехрестили Україну-Русь!
І нині, як раніше, первозвані
без єресі, облуди та омани
мотаємо історію на вус.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822340
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 22.01.2019
[i]І[/i]
Буває соромно мені
за несодіяне на часі:
не бив лихої кацапні,
не дав у вухо костомасі,
не уберігся відкоша,
не анґажований у п’янці...
Не підійшла моя душа
аполітичній вишиванці.
Та мало що де не було,
аж поки кануло у Лету.
Нема межі нейтралітету...
Коли заточене стило
не колупає люте зло –
буває соромно поету.
[i] ІІ[/i]
Душа веде свою війну,
хоча, доведена до краю,
то упирається в стіну,
то у провалля зависає.
Історію учили всі –
і москалі, і українці,
але умремо поодинці
і кожен у своїй Русі.
Та годі гибіти рабами
і хлібосолити орді!
За неї випили. Віками
стікає кров по бороді.
Біснуються вовки неситі
і вишкіряють пащі знов.
Їм застує кайма блакиті
і щире золото церков.
Ще прахом не взялися кості,
де покотом лежить село,
буяє у ярах зело...
Повеселились наші гості...
Але не вистачає злості
радіти, як воно було.
[i] ІІІ[/i]
Усьому є першопричини.
Коли життя було не мед,
народні слуги і тичини
вели ногами уперед.
Але нічому не навчили
ні вороженьки, ні брати.
Кагатували у могили
і доморощені кати.
І досі ідолу Союзу
слугують лідери юрби,
що прилучаються й до музи
у авангарді боротьби.
І козаки – свої «у доску»
шанують бізнес-інтерес,
і анемічні підголоски
осоловілих поетес.
Усі нараєні і горді –
ось-ось задавимо «клопа»!
Але на кожному бігборді
немає ризи у попа.
Тепер чекаймо благодаті,
бо небеса уже не ті.
Ідуть попереду мутанти,
у них за спиною – святі.
Цю реформацію корита
не угамує ні любов,
ні ненависть, ні наша кров,
ні сльози, ріками пролиті...
Ґаранти нашої біди,
і прокурори, і суди
на Батьківщину ллють помиї...
Надія взята на замки,
а креативні земляки
параші миють на Росії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822103
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.01.2019
Ми ще є і ніщо не минає
у юдолі моїй, у свята.
Поза хмари надія літає,
а за обрії кануть літа.
А ти чекай мене, чекай,
ось-ось та й, може, і приїду.
А як і ні – чекає рай,
коли переживемо біди.
За лісами у білій хатині
на своїй ойкумені-землі
ти у колі своєї родини
розділяєш заботи малі.
А мені переписує доля
недоспівані наші пісні.
Сивиною перекотиполя
долітаю бодай уві сні.
Обніми, приголуб, заколисуй
у піснях непокірну любов,
домальовуй привабливі риси,
поки голос мій не охолов.
А ти чекай мене, чекай,
ось-ось та й, може, і приїду.
А як і ні – чекає рай,
коли переживемо біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
[i]« А мне сегодня снился
крокодил зеленый,
зеленый-презеленый,
как моя тоска...» [/i]
Хіт 70-х
І
Вичунюю. Перед очима – бісики,
якась церата лізе на батут...
Не вистачає хроніки і містики,
а фея, відчуваю, тут-як-тут.
Вирулюю оазами та плесами,
провалююся думкою у час...
Як силосують люди непричесане!
Із глузду можна з’їхати за раз.
ІІ
Надихався поезії у стоїка
як пилососні роботи сміття
і на бодай елементарну логіку
у пам’яті немає опертя.
Чи біс який нашіптує їм поночі,
чи очі позичають у Сірка?
Не добачають особисті покручі
мішенями пера сатирика.
Чамрію, ошелешений куплетами.
Одні трюїзми, мов кімвал, пусті.
Та поки іменуються поетами,
ще подають надії золоті.
Огородились баштами та вежами,
де їх ніхто не сміє досягти,
бо мода архаїчними одежами
на подіумі сяє з висоти.
А подивитись – ким то ми очолені?
Кому й за що чіпляємо вінки?
О, людоньки! Ой, королі оголені,
куди ви діли фігові листки?
ІІІ
Лишаємось інкоґніто – зоїлами,
хоча і аплодуємо своїм.
А як інакше... скільки солі з’їли ми!
Давай дорогу нехристу до рим.
О ви, мої зелені, крокодилами
були і є у капищі пітьми.
І як би полиняти не хотіли ми,
не оживе, охаяне людьми.
.............................................
Поезіє, явися Аріадною,
нехай з печери вилізе Тезей,
а неземне оспівує Орфей.
Але не бійся іноді Кассандрою
показувати шельму, що командує,
кого ізолювати від людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821570
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.01.2019
***
А у небі ніби інші зодіаки –
поросята не такі уже й собаки.
Одіозні лики,
ратиці та пики.
А мордяки!
Філіали зоопарку...
***
А корупції любий аміґо
обіцяє і дулі, і фіґи,
і грушки на вербі...
І усе це – юрбі,
опозиції вищої ліги.
***
А у нас голосує Донбас
і за газ, і за противогаз.
І ніякої мови,
що діє ще слово
у колонії імені Вови.
***
А у оплоті гепи й допи скоро
худобу поженуть у ту ж обору,
за гречку і за сало
і те, що не у крали,
та украдуть, аби лише обрали.
***
А жовта преса тиражує шоу,
де затикає всіх за пояс клоун.
Та чується по мові,
по духу і по крові,
що Вова помагає дяді Вові.
***
А де були ці нинішні ґаранти,
коли зі сходу перли окупанти?
А де вони, майбутні –
учора майдануті,
коли усі сміємося на кутні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821364
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.01.2019
І
Спускається на землю благодать
і ангели беруть найвищі ноти...
Над головою липи шелестять,
а пращури діждалися суботи.
Не заважає м’ята і трава,
гіркий полин оповиває душі.
Звикає до земного голова,
не помічає ні жари, ні стужі.
ІІ
Людей перемагає довгий сон –
гартує, підбадьорює, лікує
усіх, кому із небом в унісон
сьогодні чути Боже алілуя.
У небі обнімаються крильми
давно почилі душі найрідніші.
Духовний світ радіє, що і ми
його переливаємо у вірші.
Діждалися і мертві, і живі
цієї миті, що жила віками.
Плекаємо традиції нові,
освячені самими небесами.
ІІІ
Виходимо у світ із кабали.
Чого боятись вічної імли?
Ми завжди є і живемо усюди.
Лікуймо наші душі від застуди.
На цьому світі все пережили,
на тому світі гіршого не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820315
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.01.2019
І
Обмежується коло друзів,
яких раніше я вітав
у новорічній завірюсі
веселих шоу і забав.
Завіяло: у іншу спілку,
на манівці, у видавці...
Великому у Клубі мілко,
мов криголаму у ріці.
Ізолювали ся нарциси,
тусуються глухонімі.
У вирії – зозульки сизі,
а ми сумуємо самі.
Взаємо-критика лікує.
Тому о будь-якій порі,
як у молитві алілуя,
чекаємо коментарі.
І я. [i][b]І-а,[/b][/i] – я не боюся,
та не очікую на біс
як інші містери і міс...
Ачей хорошому навчуся,
коли оказії діждуся
і всуну у халепу ніс.
ІІ
Ото ж уже у цьому році,
що добігає до кінця,
усі свої колоди в оці
повикидаю у сміття.
Але й усе, що вадить зору
і джентельменів і мадам,
я покажу як зайву флору,
що шкодить мові і віршам(1) .
([s]мороза діда в ці години
усі чекають дива як
маленького ів ув хлопчини
тане́ сніжана на очах[/s]) (2)
Я уявляю читача,
який ці опуси чита(є)...
Якогось є не вистача(3)?
А це я риму підганяю.
Ковтаю альфи, їм омеги...
А Муза скоса погляда(3).
Мої зоїли і колеги,
вино поезії – вода.
І наливаємо по колу,
і випиваєм(3)... О! За нас!
Аби русизми побороли,
а суржик хай жує Пегас.
Бува(3) узрю непов-ториме
і спотикаюся, – оп-ля!
Але якщо не гріє рима,
то мова аса звеселя(3).
Я копіюю і сюжети,
і стиль, і фрази, і слова –
усі досягнення поета,
які і я не забува(3).
Поезія, буває, лічить(4).
І меланхолія зника(3),
коли не хо(3), але увічнить
тебе сатира коміка.
Мені нашіптує і Ліра,
і щось навіює Борей –
ну чо(3) будить(5) у кому[b]сь зв[/b]іра,(6)
коли у нього все о'кей?
Нема кебети описати,
що небо – ніби голубе?
Та не лінуйтеся, дівчата,
Пора описувать(5) себе.
А то попри освітні норми
чоловіків-грамотіяк(7),
неонебачені(8) реформи
не просуваються ніяк.
Я не боюся помилиться(5)
і виростаю аж на п'ядь,
коли усе, що є, годиться,
та ще й не менше як на п'ять.
І хай, допоки вуха в’януть,
м’яука(3) киця на кота
каширського і хай не тануть
його усміхнені уста.
І хай за бабою Ягою
Кощій журитися не бу-(9)
де і усі ізгої
не будуть паріям табу.
І, мо’, по стилю і по тропам(10)
пізнаю Музу і не сам,
але за нею, автостопом,
поїду у її сезам.
І аж тоді, як не загину,
і, може, напишу есе,
мене єдина не покине
за те, що мова – наше все!
А як почину і на лавку
мене одного покладуть,
то, може, хоч поет Удайко
підсуне Мойру в дальню путь.
А як до раю не поїду,
то у наяд козирний туз
пошле зі мною до Аїду
свою Горгону і медуз.
І у кінці почую фразу
не від Юхниці, а від фей,
що їх не ображав ні разу
ніким не визнаний Орфей.
ІІІ
Я розумію – наваяли...
Куди його тепер подіть(5)
усе, що тішить і ятрить –
заслуги і високі бали?
Та ще й аматорів навчали...
А ви граматику учіть.
Ну от і все. Останнє шоу
на лабутенах. І – у рай,
кудись за обрії, за край...
Нехай перемагає мова.
А одягаючи обнови,
мої котурни не взувай.
І ще ра[b]з – зн[/b]ай, коли співають(6)
мелодії сона[b]т тв[/b]оїх, (6)
то голосні не заважають,
а заважає збі[b]г гл[/b]ухих. (6)
Очікуй лаври Мельпомени
у дежавю шерше ля фан.
Адью, madam(e) & gentelman(e) ...
З Новим!
Бувайте.
Гра-фо-ман.
(1) – кажуть, ніби наголос у множині – на другому складі, а в однині – на першому;
(2) – ноу-хау, коли беззнаковість приховує безграмотність, інверсії – смисл сказаного, зайві глухі(ів) – нібито згладжують голосні, штучний наголос – забезпечує ритміку, повтор однакових складів(типу на на) – нібито вадить високій поезії;
(по-людськи, яким-небудь білим віршем має бути так:
Діда Мороза в ці години
усі чекають як дива.
І у маленького хлопчини
Сніжана тане на очах.)
(3) – покручі суржика, обрубана класиками коротка форма дієслова, якої у словниках немає;
(4) – не те саме, що лікує;
(5) – русизми, калька з великого і могутнього язика(класикам – можна);
(6) – збіг приголосних у суміжних словах є ознакою авторської неспроможності;
(7) – неологізм від грамотіїв;
(8) – нове на рівні відкриття;
(9) – форма римування, яка властива виключно майстрам;
(10) – подвійна колізія з відмінюванням і значенням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Ти явилась і зникла у полі...
І неначе і сліду нема...
Ой, дівчата, усі ваші ролі
замітає і досі зима.
Те єдине побачення наше,
і останнє у тому житті,
де буяли осоки та паші
і росли очерети густі.
А яка то у серці зарубка!
Гриви коней і коси до пліч.
Ми ж бо знали, що ти моя любка
на одну Вальпургієву ніч.
І пройняті жагою погоні,
від грози і потоку води
несли нас неосідлані коні,
наче вітер червоно-рудий.
Та зігріло у стайні багаття
дві душі у одному плащі,
а твоє недосушене плаття
допирали до ранку дощі.
Загубилися координати,
поки вітер тебе обіймав,
бо обора, звичайно, не шати,
а на сіно немає отав.
Та чекаю, прилинеш у гості
вся та сама – як нині двійня
і найменше твоє чаєня,
Аелітою із високості
за душею...
аби на погості
підсадити її
на коня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
[i] (Злободенні лімерики)[/i]
***
А на одному боці у медалі
є істини розбитої скрижалі,
на іншому – парафій житіє.
Нема без екзекуції
ніякої дискусії,
коли нахаба лапає моє.
***
А парафії дві – вороги.
Ще живі обереги, пенати,
але різні боги,
І немає снаги
УПеЦе й еРПеЦе об’єднати.
***
А мафія освоїла науку
витискувати гроші і сльозу.
Як попадете неуку у руки,
спочатку пригадаєте гадюку,
а у кінці боа або гюрзу.
***
А у нас поводирі народу
знають, де ховати всі кінці,
і не знають броду,
та качають воду
і усі ведуть на манівці.
***
А під лежачий камінь на дорозі
нема-нема, тай потече вода.
Не витираєш нозі
у себе на порозі,
то й не чекай що обійде біда.
***
А хрюші до одного місця,
що лізе у чуже обійстя.
Диктують віру
лицеміри,
аби дзвеніло у кубишці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
***
А на Азові гадина одна
показує, яка вона дурна.
Іде гібридизація.
Усі бояться нації,
командує якою сатана.
***
А на Чорному морі кацапи
до чужого протягують лапи.
Забирають усе,
що крадій донесе,
а украдене ділять сатрапи.
***
А двійники нового дяді Вовки
на тренажері нажимають кнопки.
І граються макаки
у ядерні атаки,
а безголові – у боєголовки.
***
А вояці Кощію «до фєні»,
що узяті в бою, полонені.
І дуркує «страна»,
що полює вона,
а за мир агітує війна.
***
А ночами молитися всує.
Наступає на вухо Морфей.
І за віщо воює,
коли і не чує,
і нічого не бачить Арей?
***
А на Чуді є говоруни,
барани та ще й «опоздуни»,
втілені у емісара Путю.
А у нас – «ждуни» ,
за яких пани
мало що вирішують по суті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819245
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.12.2018
Заходжу до інету. Усміхаюся.
По гущі кави знаю, ти вже є,
хоч на екрані не відображаються
ні аватар, ані твоє досьє.
Ти граєшся зі мною у «чапаєва»,
а я із візаві – у піддавки.
Кайфуємо емейлами, чекаємо...
і маємо... поезії – рядки.
У мене – сивина, у тебе – бантики.
Та не біда. На віршики мої,
як олов’яні воїни-солдатики,
ідуть до мене смайлики твої.
Та уявляю милою і вартою
тієї мрії, до якої ріс
колись давно: за однією партою –
за поведінку і розбитий ніс.
Не завоюю юне серце віршами,
та рік новий міняє все навкруг
і наче й не було у мене іншої,
яку відвоював у мене друг.
Живу невиліковною хворобою.
Усе вертаю диво нічиє,
яке ночами спати не дає.
А та, якої образ домальовую,
згадає ще із усмішкою доброю
мене таким, яким я й досі є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2018
Мені однаково, чи буду
я ще говіти, а чи ні,
та не однаково мені,
що у свята бідують люди.
Уранці після алілуя
іду на кухню в самоті,
акомпаную по кастрюлях –
озвучую усі пусті.
Тай думаю собі, гадаю, –
[i]чи так усім ведеться нам,
кому уже пора до раю? [/i]
Е ні! Ікається панам.
Не подавились депутати,
ковтають, бідні, шоколад,
аби підтримати ґаранта,
який кришує владу Рад.
І так воно чогось дурному
аж дістає до печінок...
Але – нічого. По-новому
почнемо жити на оброк.
На пенсію не уповаю,
але на хліб і воду є!
Дієта – хобі не моє,
та, слава Богу, я не знаю,
чи я живу, чи виживаю
за упованіє моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
([i]лімерики[/i])
***
А на долину падає туман
і де-не-де линяють силуети...
Які сюжети!
А які поети!?...
...оцінюють, –[i] о, знову графоман[/i].
***
А у нашій оселі тепло...
Не кусають ні оси, ні мухи...
Засинає село,
не тупіє стило,
а поезій – ні слуху, ні духу.
***
А вчора на високому горбі
свистіли раки... і лунало соло
брехні по колу,
та ніхто ніколи
у цьому не признається собі.
***
А у затоку Лети
Харон везе поета
за виданий у пресі кондуїт,
за недолугу мову,
за язикате слово
і за орієнтацію в Аїд.
***
А на мирні дії
мають ще надії
я і ми, і він-вона-воно...
Та за лаври Музи
і корону туза
пера ще ламають все одно.
***
А на нашій сцені
є поети чемні,
є і неотесані, таки.
Є й такі учені,
що за теревені
їм би прищемити язики.
***
А що кому – і сам не доберу.
Ні се, ні те. Катюзі – по заслузі.
Колегам по перу
я носа не утру.
І як тоді не співчувати Музі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818956
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.12.2018
Як тяжко умирають люди.
Герою легше у бою –
за ближнього підставив груди
і опинився у раю.
Не хочу мучитись роками.
Але мурахою на дні
усе життя копаю яму
своїй душі в самотині.
Тому й народжуються вірші.
І кожен – як моє дитя.
І проживу багато більше,
аніж одне моє життя.
І веселішає на серці,
неначе маю вже за сто.
Та не запитує ніхто, –
[i]ну як воно тобі ведеться?
– А як із бісами у герці,
заклавши душу у лото.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018
Нема біди – радій і не тужи.
На що іще надіятись живому?
Бо не поможе, – [i]Боже, поможи![/i] –
на тому світі. Май усе на цьому.
На потім почуття не бережи
і сили загартовуй до утоми.
Даруй тепло своїм, а не чужим,
і вернеться сторицею додому.
Але не уповай на небеса.
Трапляються у світі чудеса,
коли зігріють і чужі долоні.
Буває, що обов'язок – яса.
Але ніколи – в’януча краса,
яка тримає душу у полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818844
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.12.2018
І
Немає спокою зі мною
моїй роздвоєній душі.
Якщо не витру за собою,
то не мазюкаю вірші.
ІІ
Само собою – я не ангел,
але, звиняйте, і не біс.
Ну, не люблю: бої без правил,
нізащо, — браво! і – на біс!
Якщо ніяке, оминаю.
Але ж, подумають, – сліпий,
коли зіб'ється автор мій,
а я йому не помагаю.
Лихе просвічую наскрізь.
Та не викреслюю зі списку
ні буйних лицарів, ні міс
ані по ню, ані по писку.
ІІІ
Не помічають, а чекай
на Музу, Ліру, Панацею...
Ну як тобі іти у рай
коли ти на війні душею?
Тусуються чоловіки,
яким би – мат і ати-бати.
А що це в біса за жінки,
що не уміють їх прощати?
Ну то і що, що я не люб
хорошій Раї у сараї?
Я любих пробую на зуб.
Як не плює, то залишаю.
І не ображений ніхто.
На що іще оці піїти,
якщо не душу обігріти?
Буває, що разів по сто
знімаю шляпу...
і пальто...
А ви?
Плюєте проти вітру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
Стираємо мак у макітрі
чи шиємо щось із одеж –
ідеї висять у повітрі.
Важливо, як їх донесеш.
Деталі нічого не варті,
якщо нівелюють сюжет
осколки розбитої кварти,
яку випиває поет.
Чарує поезія слова,
коли є гармонія в ній –
і рима, і ритми, і мова...
Але по осі часовій
узгоджуй усе випадкове –
причини і наслідки дій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
[i]« Томосу бути!»[/i]
Ґарант
Не всі опиняються там, де судилось
міняти історії хід,
горіти у вогнищі, Богу на милість,
рубати в капусту сусід.
Одному буває і на ешафоті
не лячно іти за межу,
а інший, дивись, у якому болоті
присвоїв ідею чужу.
В історію входять не ті, що виводять
на вулиці юрмища мас
за долю народу, за нас,
а ті, що роками чаїлись на споді
і раптом тузами у сальній колоді
тасують і місце, і час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818634
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.12.2018
Усупереч всьому і, завдяки
одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
вар'яти-донкіхоти – вітряки,
а донжуани – доти і фортеці.
І хто не мріє в будь-які роки
подарувати щастя дамі серця?
І хай з моєї легкої руки
ще не одній Фортуна усміхнеться.
Хай у душі вирує ураган
і радості земної океан
потроює відвагу у двобої.
І хай життя наповниться любов'ю,
коли веселоокий капітан
у рейсі засумує за одною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818520
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 22.12.2018
«[i] Народ бєзмолствуєт[/i]»
О.Пушкін
Якого біса лізти на Парнас,
якщо не тямиш істину почути?
[i]«Я вас люблю, я думаю за вас...» [/i]
А ви... Ех ви! Були і є манкурти.
Якась одна ображена вівця,
буває, схарапуджує отару.
Ой, бабі Йошці не дають вінця
і хочеться їй Чахлика на пару.
Прямі і щирі – ви такі святі,
що як одному впоратись із вами?
А де буй-тури лицарі, оті,
що до кишень не лізуть за словами?
Не бійтеся. Не сяду у тюрму,
як це інкримінується неробі.
Не вмію я лукавити, тому
і получаю ...ложкою по лобі.
Куди не пнись, а плюне й розітре
усяке, що сп’ялося на котурни.
Усе ще діє правило старе:
не лізь у друзі, бо пошиє в дурні.
Бери акорди і на ноті ре
не обривай душі найтонші струни.
Хай ріже вуха «зірочка» й «баре»
і лопають юпітери й сатурни.
І чую, – [i]не розписуйся за всіх.
Торуй своє, не поучай нікого
та обирай лише свою дорогу.[/i]
Оглушені не кращі за німих.
То хай мені вміняється за гріх,
що за душею не було нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818393
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.12.2018
[i]« Який гармидер! » [/i]
Аматор
І
За кого умирали Василі?
Або – за віщо мучили Тараса?
Чому перемагає на землі
усе, що тліє у горнилі часу?
Пішли великі, маються малі.
Нема імен, які були раніше.
Сатира та іронія не тішать,
бо не зійде, посіяне у злі.
Є одиниці, та і їх – нулі –
ще множать на свої ніякі вірші.
ІІ
І чуємо, –[i] було колись, було[/i]...
а нині гавкай хоч на Магомета,
заточуй пера і стали стило –
не дочуває нація поета.
Кудою йтимуть дочки і сини,
якщо усі путі несповідимі?
Заручники і миру, і війни –
юродиві, убогі, боязливі.
Які не тиражуємо думки,
а вуха нашорошують зоїли,
і не одне висмикує рядки,
якщо йому піару закортіло.
На опуси однакова ціна,
чи то поет на мафію полює,
чи лає поза очі пахана,
майора-суку поминає всує.
Естету подавай аля шерше!
А неука – не тикай у науку...
Гурмани об’їдаються уже
і їм байдужі немочі та муки.
Зате – які у моді міражі!
Або – яке омріяне болото!
Своє! Тому і краще за чужі...
І аж кипить сізіфова робота...
[i]– Я є! –[/i] радіє героїчний мій, –
[i]калічу мову, та усі читають.
Іду на ви — у гущину подій!
...та залишаюсь у хатині скраю.
[/i]
............................................
А ви мені про мир на всій землі,
а ви про те, –[i] які ми пацифісти[/i]! –
паяци, егоїсти, атеїсти,
упізнані на кожному щаблі,
ґоноровиті голі королі
зі жмутиками фігового листя.
ІІІ
Алюзія невинності ятрить
не приспану ілюзією совість
і у якусь недовідому мить
не відаємо, що вона накоїть.
Бо не лише заради п'ятака
у кожного є місія така –
любити незалежну і єдину.
Та не вини за пустощі дитину...
Убий в собі алюзії «совка»
і не рони сльозу за Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2018
[i] « Всякому городу нрав і права
Всякий імеєть свій ум голова» [/i]
Г.Сковорода
[b][i]І[/i][/b]
Усі ми аплодуємо, буває,
всьому новому, любимо пісні.
І не буває соромно мені,
що долучився із якогось краю
до арії у опері одній.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Є фабула. Анонси оминаю я...
і обриси..., що застують очам.
Не заглядаю у чужий сезам,
та іноді емоції показую
до ню що імпонує читачам.
Ми не боги, але своє малюємо –
палітрою одною на усіх
освячуємо лінощі і гріх.
Буває, одне одного не чуємо,
але не піднімаємо на сміх.
Не тішуся ані саморекламою,
ані самооманою тепла,
що завше ілюзорною була.
Натомість байдужію до осанни я
і сяючого німбами чола.
Не вписуюсь у публіку і рубрику.
Даруйте. Оминайте і мене,
і копіюйте... як усе мине,
і забувайте... і любіте ...музику.
А гнаного ніхто не дожене.
Імунітет окрилює надією.
Немає пієтету поетес?
Ну то і що? Зате є інтерес.
Не заразився ні птахокардією,
ні іншою хворобою поез.
Рятує не одна самоіронія.
Лікує і не горе, й не біда,
а чистої поезії вода.
Та от біда у всій оцій історії –
не любимо мирської какафонії
і я, і гуру мій – Сковорода.
[b][i]ІІІ[/i][/b]
До вирію літаю і вертаюся,
хоча такі сценарії смішні
моїй кобіті, поки ми одні...
і навіть, уявіть, я ще не каюся,
що іноді за обрії вдивляюся,
коли вітрило сяє вдалині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818129
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.12.2018
Йдемо за обрій інеєм повиті.
Усе насущне маємо з небес.
Неуязвимі, бо за правду биті,
і віковічні, бо Ісус воскрес.
До видимого муляємо ноги
та істині радіємо здаля.
У нас немає битої дороги,
коли перевертається земля.
Ми бачимо, на кому світло сяє,
і зло, що визирає із пітьми.
Та місія диявола минає.
Ім’я Месії освятили ми –
останні пілігрими цього світу,
де діє не Всевишній, а боги,
якими управляють московіти.
За їхньою «вєсною» – наше літо.
У них свої батиї і завіти,
у нас чужі борги і вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817933
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2018
Я дуже невезучий на війну,
хоча біда не оминає хату.
І нині ясно – «руськую вєсну»
доб’є перо, якщо не автомати.
Карабкаються унтери на трон –
фотогенічні і, анфас, учені.
А я не присягав у мегафон
ані Феміді, ані Мельпомені.
На сцену удостоєні орли,
що мають з революції копійку.
І ґрейдера мені не подали,
і «на арапа» не поліз у бійку.
Ну... ну, буває – пісеньку утну,
коли охота є почервоніти,
але не вистачає талану
популяризувати це у сіті.
Нічого не видумую. Самі
собою виникають вірші.
Але не побував на Колимі,
як пощастило іншим і раніше.
Хіба я винен? Ні тобі Афган,
ані тобі китайці на Амурі
ніде не виникали у натурі.
Родився у сорочці... Та не пан...
І навіть не убитий за Майдан,
хоча і об’явили: «куля – дура».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817890
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.12.2018
У час такий, у ці літа суворі
займає нішу кожен по собі.
Шанують сильних, а не тих, що в горі
конають у нерівній боротьбі.
Але звершилось і лунає, – [i]слава![/i]
Софія оживає на очах.
Вертається у лоно патріарх
і споконвічне канонічне право.
Приліплюються всі, кому не лінь
себе усьому світу показати.
Уміють не оцінені таланти
піаритись на мрії поколінь.
Ой не поможе Томос Україні,
якщо у душу лізе сатана
та сотні літ не муляють коліна
і не минає [i]рашеська весна. [/i]
Помолимось, але своєму Богу,
Єдиному, якщо ми як один
єдину обираємо дорогу,
але не забуваємо про тин.
– [i]Чекай війни, коли шукаєш миру.[/i]
І цей девіз у світі не новий.
Я може й помиляюся, та щиро.
Але боюсь, що я, таки, правий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817734
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2018
[i] « Терміново»[/i]
ТСН
Немає героя... Убита Надія...
На черзі і Віра, а може й Любов
до ближнього... За́ що оці лиходії
у мантіях з неї знущаються знов?
Коли покарає безкарна Феміда
суди, прокурорів і сучих синів
за їхню «презумпцію» щодо сусіда
і явних замовників – багатіїв?
Ні слава, ні воля нікому не милі,
якщо шаровари оділи пани.
Ті ж самі орли і ті самі горили
розігрують карту на мапі війни.
І де ж бо ти нині, ура-патріоте,
у цій мімікрії, у злій боротьбі?
Ти теж її знову судити не проти?
А чим насолила Надія тобі?
Чи тим, що твоє потаємне бажання
кидає у пики пилатам своїм?
Чи тим, що без неї полегшає всім?
Чи тим, що згасає зоря її рання
і слово її до народу останнє
упаде громами на голови їм?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817673
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2018
[i]І[/i]
Над проваллям, буває, стою,
а думками у вирій літаю.
І пірнаю у ту течію,
що додому уже не вертає.
[i]ІІ[/i]
Напиши мені, брате, листа
за адресою – «до запитання»,
як бувало у юні літа,
у твої відшумілі останні.
Напиши і повідай мені,
чи не марно я смикаю ліру,
бо нікому я так не повірю
як тобі у години нічні.
Почитаю... У воду ступаю,
повертаю минулі роки...
Соломинку останню хапаю
на вируючім плесі ріки.
Ось і рік черговий закотили,
наче м’яч, у сивіючий мох.
І звітую я біля могили
як живу-доживаю за двох.
Лиш тобі розкажу по секрету,
що буває і що не було,
але бути напевне могло:
витворяє життя піруети,
ні кобіти уже, ні кебети
ні жалю, що тупіє стило.
[i]ІІІ[/i]
Таємниць вистачає до ранку.
Наливаємо ще філіжанку...
Допиває останню Морфей...
І затоплює тато лежанку,
а матуся відхилить фіранку...
Все чекає з дороги гостей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2018
Ти одна і я один у долі,
до якої так і не дійшли.
Я тобі як вітер був у полі,
ну а ти – ще вище похвали.
У майбутнє посилали вірші
і не потонули у журбі.
Що науявлялося раніше,
нині те і маємо собі.
Не минає те, що об'єднало,
чисте як роса у ранній час.
На літа розлуки цього мало,
та минуле ще гойдає нас.
І нікому ми уже не винні,
що зійшлися аж посередині
а таємне кануло увись.
Що було, і що повинне бути,
і чого не можемо забути,
іншим побажаємо колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2018
Пригадую неопалиме.
Не досипаю ніччю.
Усе стоять перед очима
іконами обличчя.
То поділю своє на двоє,
то стулюю сюжети.
А від ліричного героя
одні лиш силуети.
Допомагали, і любили,
і обіймались разом,
коли на Виселки ходили
усім десятим класом.
Так і пішли усі юрбою.
Нема дівчат і хлопців,
що полягли на «полі бою»
десь у чужій сторонці.
У кожного найвищі цілі
і не свої дороги.
І не біда, що уціліли
та мучились не довго.
Біда мені, що не згадаю,
на що я сподівався,
коли з обіцяного раю
на виселки подався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2018
[i] «...если хочешь мертвым поклоняться,
то живых тем сном не оскорбляй» [/i]
С. Єсенін
Доживаю своє уві сні...
Не спішу до могили...
Але чується голос мені:
– [i]пам’ятай мене, милий. [/i]
Пам’ятаю... та наче й не чув ,
як бувало просила,
щоб і я написав, не забув :
[i]– я люблю тебе, мила. [/i]
І тепер, поки пам’ять жива,
та опущені крила,
повторяю я інші слова:
– [i]забувай мене, мила. [/i]
Вже ось-ось – у далекі краї...
Боже, дай мені сили
просинатись, як чую її:
–[i] я чекаю, мій милий... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2018
[i] « Рукописи не горять» [/i]
Воланд
Часу не гаю на дебати,
аби укоськати рідню.
Літературні ати-бати
ведуть ефірні окупанти.
А я дратую кацапню.
Оказій море. Та не знаю,
на що воно мені здалось?
Ачей пора уже до раю,
де і не ангели прощають,
що номінований за щось.
Усе, що маю за душею,
заповідаю піснярам.
Хоча за пам'яті моєї
усі оплачені орфеї
уже озвучують байрам.
Немає лементу навколо
самоневиданих томів.
Зате цінують нині соло
усіх допущених у коло
самореклами холуїв.
І тиражують фоліанти,
мішками книги видають...
І що? Яка у цьому суть?
За що ображені таланти
«міжусобойчики» ведуть?
Усю суху макулатуру
і рукопис газетяра
чекають печі на ура.
А самовидана халтура
і нео-нелітература
димить і тліє, бо – сира.
Каміни – наші опоненти,
оцінка праці і надій.
Палають оди і сонети
у «далі моря голубій».
А що удієш, як поети
ще вірять місії своїй?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817112
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.12.2018
[i] « Я криголам.
А криголами по болоту не ходять» [/i]
Л. Костенко
До гавані далеко кораблю.
Вітрило не біліє, а линяє,
тому що довго плавати люблю,
і ліпшого нічого не буває.
Каюту драю, люльку не палю...
На палубі ночей не коротаю.
Я запрягаю вітер, а рулю
іти автопілотом дозволяю.
Не варто опускатися на дно
і не міняти курс на повороті.
Я засинаю юнгою на флоті,
а просинаюсь... О! Яке кіно!
Ні. Я не крейсер, та усе одно
не буду загрузати у болоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816509
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 06.12.2018
[i]І[/i]
Ну й заварили! Аж валує дим.
І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
І як забути, що немає з ким
у цьому казані куліш варити?
Що Раша, що Малі, що Сомалі...
віщає і показує у сіті:
герої епопеї москалі –
«Пірати ХХІ-го століття».
[i]ІІ[/i]
Лякає Україну «сучій мір»
і дістає у всі кінці планети.
Жадає раю чокнутий вампір,
націлює на ближнього ракети.
Бо «ядерного православ'я» біс
вселився в душу карлика-гіганта.
У нашій акваторії – безвіз
для армії і флоту опупанта!
Доктрина діє, тактика така:
де чути мат – усе диктує Раша,
захоплює по ходу «язика»...
У дії – операція «Параша»!
Триває не об’явлена війна.
Чого немає, будемо ще мати.
Очікує іще одна «весна».
Ґарантії немає у ґаранта.
Куди нас ця оказія несе,
не відаємо. Маємо на це
реагувати українно-ґречно.
Але одне відомо безперечно –
родитись, виживати й мати все
на цій землі смертельно небезпечно.
[i]ІІІ[/i]
А що на суші? Арки і мости...
А ми чому не риємо каналу
Азов-Одеса? Нам до себе йти,
а їм по горло вистачить Байкалу.
Є що робити. Каламуть своє
і затикай свої великі діри.
Але не зазіхайте на моє.
Не зачіпай історії і віри.
Будуй собі іще один «Потік»,
або качайте воду із Дунаю,
нехай Амур тече у інший бік
до Криму із Японії й Китаю.
Хай повертають ріки на Арал,
заллються єнісейською водою
і нафтою своєю дармовою.
Нехай беруть на абордаж Ямал,
і хай накриє їх дев’ятий вал,
і захлинуться хай своєю кров'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816496
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.12.2018
Не зайве обійматися. Найшло –
реалізуй веління свого серця.
Якщо даруєш іншому тепло,
то це тобі сторицею вернеться.
Цілуймо наймиліше на землі
у той момент, коли душа жадає.
Її лікують радощі малі,
коли тебе велике оминає.
І не жалій. Соромитися гріх,
що у людині чуємо людину
і тягне до своєї половини...
Плекай самоіронію і сміх.
Ми любимо, жартуючи, усіх,
та не на жарт кохаємо єдину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018
Ще є у нас і милі, і єдині,
і так і має бути до кінця.
Немає золотої середини,
але бувають золоті серця.
Схиляється до терену калина,
яка йому весною до лиця.
За явором сумує яворина,
а молода чекає молодця.
Ідилія такою видається...
Але душі підказує сонет, –
[i]поклич її і серце обізвееться[/i].
Найкраще соло все-таки дует.
Якщо поет не має дами 💕,
питається – який же це поет?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2018
Які ми януси... Чогось
всі камінці летять у Раду,
за гречку лаємо громаду,...
А щодо себе — боїмось
оголосити голу правду.
Ну от візьми і набреши,
що ніби ти — поет великий
і, далебі, не без'язикий,
волаєш, – [i]Боже, поможи... [/i]
А що почуєш? – [i]двоєликий[/i]!
Когось нізащо вихваляв...
Хоча, буває, й за натуру
не добачаємо халтуру,
аби віночок не упав
на голову поета-гуру.
А чим же я не рядовий?
Не маю манії поета...
І не чіпляю еполети...
Ну то і що, що в час такий
у мене є свої акценти?
І не синиця у руці,
і не лелека вище хати,
і не у воду – всі кінці...
Порозкидали камінці?
А що, як нікому збирати?
Тоді й поезії – хана.
Бо не одної букви ради
і не за усмішку наяди
лунає наше, – [i]Отче, на!!! [/i]
Є на Парнасі імена!
Але... не вистачає вади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816131
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.12.2018
Відмотую, Боже мій, ро́ки.
Вертаюсь у час до війни,
О, як же погано уроки
вивчали і доні, й сини.
Умию оплакану долю
надії озонним дощем.
Усе затихає поволі
і меншає ниючий щем.
І, – [i]на тобі[/i]! – кулі, катюші,
нечувана зрада, бої,
і знову заплакані душі
вертають на кола свої.
Лишається п’ятою осінь.
Очікує шоста весна.
А літо одбігаю босий,
якщо доганяє війна.
Чужа самозвана еліта
нуздає на захід коня...
На сході триває різня.
Читаємо сури Завіту,
як маємо зайду любити.
То як не ридати щодня?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816037
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.12.2018
[i]« хоч пів дулі, аби тільки
під самую пику» [/i]
Т. Шевченко
Мені байдужа манія еліти.
Я сповідаюсь іншому кошу,
де між своїми нічого ділити.
Що гріє душу – те і ворушу.
Але цікаво, хто сідає зверху
і доїть за пів дулі солов’їв,
аби себе не ставити у чергу
нечуваних по писку комарів.
Та – хай собі. Усі ми неТараси.
Єднаймося і навколо війни,
аби не біля того перелазу
до трахнутої іншими «страни».
Стосується не того, хто читає
і відає, яка кому ціна,
а братії, що пику одвертає,
сортуючи полову од зерна.
Іде пора до осені. Курчата
оперені, готові до зими
і не біда, що буде їх багато
за дешево зарізаних людьми.
Хто відає, чи Шіва, чи Єгова
дарує нам навіяні слова?
До віщої священної корови
не заростає тереном трава.
Іду полями – босий подорожній,
викошую галявини й луги
і не питаю, де чиї боги,
і не боюсь, що, може, я безбожний,
і не такий, як може бути кожний,
бо віддаю усі свої борги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816028
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.12.2018
***
А на Азов наклали ВЕТО,
бо там усюди ІХТАМНЄТИ.
І Путя рад,
що чути мат
на всю околицю планети.
***
А у затоці Таврії сюжет
показує, що є ще ІХТАМНЄТ.
І як не одягни –
бодаються вони,
як у «Нові ворота»* барани.
***
А в наших на кону
три антилопи гну
і перемога партії ґаранта.
Дитячий мат поставив барану!
Та не йому виковуються ґрати.
***
А на переправі тай немає броду.
«Три кольори мої, три кольори».
І додалося три
до операцій «ы».
І є чим утішатися народу.
***
А у Криму закінчується гра
і має бути скорою розправа,
за те, що на ура
здалися за Петра
і дяді Вові не лишили слави.
***
А у Керчі ось-ось потоне міст.
Ну і яка, гадаєте, причина?
А Україна
буде винна,
як міжнародний терорист.
* – найменування протараненого українського катера
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815824
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.11.2018
Пам'ятаю і ночі, і літо,
як були ми іще нічиї,
і навчалися щастю радіти
у літа найсолодші свої.
Я торкався до твого волосся,
ти сміялась, що ми ще малі,
бо учора ще бігали босі
по росі, по воді, по землі.
Як то файно удвох – «на качелі!»
І на чортове колесо – ввись!
Почуття долітали до стелі
як уперше за руки взялись.
Ми покинули ігри і танці
та й пішли до далеких отав,
де у тихій зеленій альтанці
я тебе несміливо обняв.
Заховався за хмару рогатий.
– [i]ти кохаєш?
– кохаю...
А ти?
– я не вмію тебе цілувати....[/i]
Та... єдналися наші світи.
Як же вабили перса дівочі!
Як сіяли налякані очі!
Як далеко було до біди,
до розлуки...
у вирі води...
Пам'ятаю...
у місячні ночі
я літаю
...туди
...не один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2018
Упало сонце, догорає день
на заході загравою ясною.
І навіть горобці – анітелень,
налякані суворою зимою.
У лісі тиша і в очеретах.
Гілля дерев здіймаються як руки.
Летить за обрій одинокий птах
і тінь його не падає на луки.
І опустіли сиві береги.
Усе чекає білу завірюху,
але не вистачає сили духу
миритися із кознями пори
і піднімати руки дигори
як ті дерева, що не мають слуху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815644
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2018
[i]« Нате!» [/i]
В. Маяковський
[i][b]I[/b][/i]
Йдемо до мети чередою,
а душі неначе чужі.
Стидаються бути зі мною
великі поети й мужі.
Убрані у пір'я і лати,
спокушені позами ню,
суди затівають пилати,
улесливі пані – меню.
Немає дороги людині
у люди. Розмили дощі,
неначе цілушку у щі.
То я собі прісно і нині,
аби не труїти гордині,
не пробую кислі борщі.
[i][b]II[/b][/i]
На кобіту міняю кебету...
Про серйозне пишу жартома...
Може, еросу мало в сюжеті,
що реакції зграї нема?
Ні тобі соколиного писку,
ані клекоту з неба орла...
Чи немає од істини зиску,
чи оцінки собі не дала?
Невибаглива публіка хоче
не до Музи своєї у храм,
а на ідола п'ялити очі
як на Євині перса Адам.
Ще у моді сіріюче чорне.
І не пави, і не павичі...
Перекрикують білу ворону
сойки, одуди, дятли, сичі.
Аплодуємо світському леву
за його наготу металеву
і за охи та ахи пера.
Ой! А, може, писати пора,
як Адам, ублажаючи Єву,
видає порожняк нагора?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815634
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.11.2018
[i] « ...и вот опять явилась ты
как мимолетное виденье» [/i]
О. Пушкін
А я тебе учора бачив,
хоча то, може, і не ти,
а видиво моє ходяче,
або уява самоти.
Або у серії роману
моя любов у доміно,
або міраж, або омана,
або сомнамбула кіно.
А, може, то моя недоля,
бігуча гребенями хвиль,
що тане у душі поволі,
не вимагаючи зусиль?
І як поетові забути,
і не позвати, не почути
сугестію у далині?
Чому ввижаються мені –
усе, що не дає заснути
і силуети у вікні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2018
На що розраховує Moskau*?
На те, що усі побіжать
у тюрми, обори**, колгоспи,
оплоти, баранячу рать.
До чого готові кацапи***
і наймані бойовики?
Що їхні обрубані лапи
не будуть боліти віки.
А чим завинили ординці****?
Виконують роль головну,
аби полягли українці
у третю російську війну.
А що собі думає Дума?
Юродивих***** неуків – тьма,
а їхні вожді-тугодуми
усі виживають з ума.
Які сателіти****** у Путьки?
А логіка бота така –
за нього усі проститутки
і п'ята колона совка.
На що уповає Кирюша*******?
Що нація буде німа,
коли окуповані душі.
І логіки в цьому нема.
Куди докотилась Росія?
Відомо усім – до межі,
де нелюди й люди – чужі.
Але не лишає надія,
що карлика і лиходія
зупинимо на рубежі.
Словничок:
Moskau* – в історії Русі ототожнюється з іменем розбійника Моськи із племені мокша ;
обори** – концтабори для худоби;
кацапи*** – ототожнюється із козлами на території Росії і в Україні;
Ординці**** – нащадки чингізів, схрещених із долгорукими;
Юродиві***** – блазні батюшки царя;
сателіти****** – союзники метрополії;
Кирюша******* – очільник «третього Риму».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815380
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2018
[b][i]І[/i][/b]
В печінку в’їлася Росія,
її анексії, війна...
Де найкривавіша подія,
у ній замішана вона.
Нічого вдіяти не можу.
Палає серце і пече
за убієнну душу кожну
її безжалісним мечем.
За геноцид, голодомори,
за наші Таврію й Донбас,
за ріки крові, море горя –
як ми ненавидимо вас.
Ви розбишаки й боягузи,
раби царя у негліже,
умієте набити пузо
і заглядати на чуже.
Одна у пекло вам дорога.
не допущу і до порога
усіх, кого я не люблю:
кати, убивці, звірі, таті,
всіма народами прокляті,
не варті слова і жалю.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Закипає і яріє гнів
на союзну ненажерність ситих.
Хай горить свіча за ворогів
і палає за живцем убитих.
Три мільйони чи до десяти –
хай учений жертви порахує.
А душа і так однині чує,
як нам жити і куди іти.
Вибору у нації немає.
Хто не проти, голосує – за
волю і свободу мого краю.
Ще бринить непрохана сльоза,
та ударить очисна гроза
і альтернативи їй немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815069
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2018
« Memento more»
Пам'ятай
Без мене не зупиниться життя,
але коли осиротіє дача,
то не одна берізонька заплаче,
мов од гілля одірване дитя.
А я її ніколи не побачу.
Тому і не загадую собі
нічого, що відбудеться без мене
у тій оазі на крутім горбі:
не вродять дулі на сухій вербі,
на озеро не упаде морена.
Осипане каміння весняна
вода не позмиває на коріння
горобини, і не жура осіння
укриє очі, і ота одна
плакуча гива біля паркана
ніколи не закриє небо синє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2018
на інший мотив
Не чекайте першого кохання –
все змиває течія життя.
Хай воно залишиться останнім
болем за рікою забуття.
Душу не обтяжуйте минулим –
все міняє незворотній час.
Хай святе, якого не забули,
вічним залишається у нас.
Юлія Друніна
Не встречайтесь с первою любовью,
Пусть она останется такой -
Острым счастьем, или острой болью,
Или песней, смолкшей за рекой.
Не тянитесь к прошлому, не стоит -
Все иным покажется сейчас...
Пусть хотя бы самое святое
Неизменным остается в нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814689
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.11.2018
***
А в екзилі цезарі
уручили бездарі
естафету в руку із руки.
Кругова порука
то єдина штука,
що єднає владу на віки.
***
А в межах кордону
немає закону
міняти улов на кумів.
Наймемо колону
одного Гордона –
замінять усіх шпигунів.
***
А у «кварталі 95»
за Україну коміки стоять.
Але чого ховатися?
Ідемо обиратися!
Тай будемо сміятися
«опьять» .
***
А на сцені вічні «кавеенщики»
насмішили весь електорат.
А державні ченчики –
юґики й арсенчики
мають протилежний результат.
***
А десь у Смілій дехто має гендер.
Нема тепла, але який алюр!
Якщо не грейдер,
то є ще рейдер,
що виведе його у перший тур.
***
А у Крилова на байки – ліміт,
та все одно по радіо лунає
веселий хіт:
за бабу – дід,
а лебідь – рака й щуку обирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814678
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.11.2018
Холоди катують ніжне тіло?
Ну, –[i] і хто нам дохтур, далебі? [/i]
Енело не впало і не сіло,
поки не явилося тобі.
Сила думки родить Аеліту.
Уяви, – [i]що! спати не дає,
поки душу нікому зігріти?[/i]
І прилине сяєво твоє.
Хай воно і юне, і безвусе,
і не має навіть бороди,
все одно літає як завжди,
де на виданні чиясь Маруся.
Я, буває, іноді боюся,
що й мене закине аж туди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2018