| Сторінки (20/1932): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« А у дворі
то дощ, то сніг...»[/i]
Прогноз
Рудіє полум’ям сурьми
опалене опале листя,
у голім вітті вітер свище
осінню арію зими.
Минає ера листопаду,
нова епоха настає
і хто трудився до упаду,
надію має на своє.
Борей дає свої уроки
і... то закінчується газ,
то наші унтери високі
виходять заміж перший раз.
І це нікого не лякає...
ось-ось повіє ост... і норд...
і ясно, що із того краю,
де Ірод – явно ідіот.
Народи – вівці та отари
стоять у черзі на заряд
і скаженіє супостат...
Іуді нині мало зради,
та буйні фарисеї Ради
не оглядаються назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
[i]« Не дай, Боже, жити
у часи перемін...»[/i]
Еклізіаст
І
Зеленими очима ойкумени,
коли сіяє повня(уві сні)
крізь шибу у причільному вікні
мене гіпнотизує кіт учений,
майбутнє пророкуючи мені.
Мурликає... навіює «шедеври»,
якими й так забита голова...
і думаю, – які то мають нерви
не до кінця оголені дерева
і де-не-де сивіюча трава!
І нікуди ховатися... на ґанку
то дідько лисий, то окатий Вій,
то пика повновидого до ранку
усе одно загляне за фіранку
увидіти, чи я іще живий.
Путі суґестій сих несповідимі...
Та, може, що за обріями дня
далекий пращур їхніми очима
до мене зазирає, чи рідня
із-за Уралу, із Кубані, Криму...
.....................................................
Пора тікати... вйо і на коня...
надокучає музика хатня.
О... чуєте? Щось рипає дверима...
нехай само перезимує зиму
моє дурне учене кошеня.
ІІ
Усюди є невидиме коріння
цупкої еміграції села...
і згадую, – а чим би ще жила
конаюча епоха переміни...
і закриваю очі на видіння,
які відображають дзеркала.
Усе минає... що було раніше,
та оживають закоптілі вірші
і їхні ілюстрації живі...
чекаємо на серії нові,
та як би інше не було ще гірше,
коли усохне ґлей у голові
агонізуючого візаві.
ІІІ
І чую... бачу полум’я Майдану...
небесна сотня сяє угорі,
та не світає й досі(на зорі)
у мареві зеленого туману.
І наче охлократія линяє,
і ніби є еліта... і немає –
розп’ята окаянними людьми...
і хто у цьому винен як не ми,
і що робити?.. на афіші раю
горить тавро червоної пітьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
« Слава Україні це фашизм,
а слава КПРС – комунізм...»
Пропаганда
***
У кожної свекрухи є невістка,
яка у тому винна, що і їй,
буває, у воді спливає... тріска...
а от у нас такою є сусідка
і на поганий мир нема надій.
***
А грізний цар Московії за фахом
був неуком, який поїхав дахом
і диспути з ученими були...
і не одного ґенія на плаху
публічно після диспуту вели.
***
Усі поети не ледачі...
оцінюю щодня –
на розпал, все-таки, найкращі
радянські видання
***
А на... і в Україні – зрада, –
віщає на Московії
осатаніла пропаганда
фальшивої історії.
***
У москаля один девіз, –
за все, що з’їли, треба пити!
А за меню, що коле в ніс,
тобою можуть закусити.
***
Несповідимі путі
наші до спільного Бога
з паствою ворога твого,
поки у цьому житті
маєш сусіда лихого.
Епілог
Немає іншої дилеми,
чи то молитися на темне,
чи ждати як ударить грім...
а поки підкидаю теми,
аби писалося усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
[i]« Писемність – навігатор грамотності,
а неписьменних – море...»[/i]
Перифраз
Хто лише себе не додає
у мережу в образі світлини...
додаю і я моє досьє
віршами письменної людини.
Бо інакше соромно стає...
але нині у моєму краї
кожен перечитує своє,
а чужого – і не помічає.
Це йому нічого не дає...
всі виводять літери і коми,
навіть ті, кому ще не відомо,
що такі іще у мові є.
Але я пишу, хоча не знаю,
що я читачеві додаю
у самотині і на краю,
де ніхто мене не привітає...
не читають баламута зграї
як і цю поезію мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
[i]« І сниться нам не рокіт космодрому,
не ця заледеніла синява...»
[/i]Космонавт
Зоря ранкова посилає чари:
палітру неба, золото і мідь
об’явлення, палаючі Стожари...
і тане обрій як гарячий лід.
Ніде немає видимої кари
і Божої боятися не слід...
Його любов, посіяна у хмари,
пронизує собою білий світ.
І не потрібно протирати шкелко...
вода тече і не міняє суть –
одна й та сама – як не каламуть...
і лід, і пломінь має наша ненька –
земля людей, де кольори веселки
свою красу із білого снують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
[i][b](за мотивом Домініка Арфіста)
[/b] « Щоб здерти щось путнє,
потрібно мати хорошу козу...»[/i]
Студент
А у мене терпець урвався
нажимати на струни серця
зі сліпими шукати щастя
наче зайчика із люстерця
не пульсує любов у вірші
бо поети уже не маги
і часи їм дістались інші
і не маємо ще відваги
що веде у бої за волю
не прощає лихої зради
та як воїн один у полі
побудую я барикади
де немає пісень абсурду
ні у храмі ні на Майдані
і сміятись ніде не буде
ані перший ані останній
не ламаюся у покорі
буду важелем точці опори
що міняє земну орбіту
а якщо і не зрушу гори,
то на мапі усього світу
буду сіллю землі тієї
що лікує у неї рани
і немає вини моєї
що ніхто не піде за мною
коли якось мене не стане
і не вижму сльозу ніколи
як повернуся... «стрекозою»
або являться мною бджоли
пожалію я їхнє жало
бо і їм цього світу мало.
[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
[i]« А ви ноктюрн могли б зіграти
на флейті водозбірних труб?»[/i]
Глашатай
У віковій суєті суматохи
глас вопіющий у бубони б’є...
чуємо еру чужої епохи, –
ми менестрелі, а ви скоморохи...
вас ще немає, допоки ми є!
Відповідаю... уявно... по чату, –
ви у комуні, а ми на межі,
де оминаємо ці міражі...
чую, – не можеш не бити набату,
бий, аби чули свої і чужі.
У тарарамі не зайві тотеми.
Та не поможе уже, далебі,
соло на ієрихонській трубі, –
ви аксіоми, а ми – теореми,
поки не все доказали собі.
Ви не ховали за масками лиця
і повели у пустелі нові
босий народ, але нації сниться,
як Валаам ще шмагає ослицю...
ми – скакуна без царя в голові.
Бога немає? А небо карає...
сила нечиста веде у пітьму
ще не убиту війною юрму,
що не побачила вашого раю...
...................................................
чути кімвали... і флейта лунає...
як би іще угодити Йому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
[i]« Заговори і я побачу,
хто ти...»[/i]
Мудрість
Я іще не проти
того, що буває,
ще читаю ноти,
іноді співаю.
Наді мною тучі...
ранні та зелені
кажуть, – я колючий,
роги є у мене.
І мене боїться
братія богеми,
у очах двоїться
від одної теми.
Каркає ворона,
що мені далеко
до її корони,
до її лелеки,
що мені до गुरू
як до неба пішки,
маю злу натуру –
обтинаю віжки,
на дуелі скорий...
але ще не «мачо»
і такий прозорий,
аж ніхто не бачить.
Є у мене мінус –
ні за що не каюсь,
упаду – піднімусь,
плюнуть – утираюсь.
І крокую далі...
я ще не ледащо
і себе не хвалю,
що одній – найкращий.
[i][b]Що-небудь від себе[/b]
« Хто мовчить,
той трьох навчить.»[/i]
Прислів’я
А я мовчу,
не маю слова
і не лечу,
не до любові,
немає крикнути кому, –
ей, люди, ви ще у диму
чужих ідей,
чужої мови...
всихає ґлей,
одні промови
про ювілеї
із трибун,
та не єднається табун,
немає нам
що обіцяти...
за огорожею телята,
а свині там,
де місце свято.
До перемог
усе.. про-себе*...
бо, не дай Бог,
почує небо.
* – діалект, мовчки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
[i]« Краще вмерти, стоячи,
чим жити на колінах ..»[/i]
Шухевич
Мріяли поети
про свої знамена
і за них умерти
думали напевне.
Бачимо Мазепу,
чуєм отамана, –
всі герої степу
воїни Майдану.
Щоб не майоріли
прапори ворожі,
маєм душу й тіло,
Бог нам допоможе.
Батько нам – Шевченко,
Україна – мати,
а за рідну неньку
треба воювати.
Виють московити
на щити – зі сходу,
треба боронити
волю і свободу.
Наш девіз, – Петлюра,
буде нам за брата!
Проти самодура
маєм воювати.
Ми усі «укропи»,
«разом нас багато»,
Ми уже – Європа,
будемо у НАТО.
Прапор наш – Бандера!
Віруємо свято, –
проти мародера
мусимо стояти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
[i]« Чорта вам лисого,
а не Майдан...»[/i]
Квартал95
***
Офшори є не тільки у Омані,
де не їдять «наколоті банани»,
але пасуть телятко золоте...
майстри по пандемії і обману
із пальця висисають саме те,
що девальвує акції Майдану.
***
Яка різниця – слуги чи холопи?
Усі ми в Україні живемо,
де не потрібно мовою Езопа
писати, що із ними ми більмо
на оці у «сучасної» Європи.
***
Якщо ошуканець качає права –
Феміда на боці іуди,
і поки у лапах його булава,
ніякої правди не буде.
***
Колективний розум – у комах,
це не заперечує наука,
а у влади є ще й інший фах
на імення – кругова порука.
***
Бувають у житті такі етапи,
коли ми залишаємось одні...
а я й не знав, що пощастить мені...
навколо мене – жодного кацапа...
оце так привалило... уві сні.
***
Війна іде, а криза наступає,
і дибає корупція услід,
і мафія перемагає світ,
та біс його один зелений знає,
чому б’ємо рекорди по ковід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
[i]« Анумо пісню заспівай,
веселий вітер ..»[/i]
Перфект
Уже й не намагаюсь... не умію,
явити люду небо голубе
як той поет, що ілюструє мрію,
свою любов, і віру, і надію,
а заодно, навиворіт, себе.
Іще біжу, а не лежу... не їду...
роз’їхались навколишні сусіди...
околиця суґестії моєї
навколо мене стала нічиєю,
гуляє у саду веселий вітер,
оголює дерева, їхні віти
мене вітають барвою своєю...
штахетинами із великих літер
не додаю цікавої палітри,
але за ними бачу яворину,
що обіцяє срібну павутину...
озолотили обрії берези...
ось-ось і їхня одежина щезне,
укриє пріль перина завірюхи
і, може... накопичу сили духу,
коли мене покине сива осінь,
з якою не прощаюся і досі...
аби побігти за її саньми
і обігнати вітер до зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
« Думи мої, думи мої,
лихо мені з вами..»
Шевченко
Як не доганяй пропащий час,
а сьогодні догорає ватра...
ще учора біг у перший клас
і куди не відаю – до завтра.
Не перекопаю битий шлях,
а борги мої – майбутнє мито...
мрією витаю у серцях,
щоб коли піду, іще пожити.
Муза не дівається ніде,
поки не доведена до краю,
а кудою ліра поведе,
цього й автор іноді не знає.
Сновигає ява уночі,
супокою не дає до ранку,
думи перегукують сичі,
місяць заглядає за фіранку.
Вітер перевіює слова –
мовної абетки обереги,
не минає альфи і омеги.
Фабула поезій не нова...
лупає очищами сова
і щезає явище бентеги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
[i]« Ми ідемо іншим шляхом..»[/i]
Теорія
Московія у Заполяр’ї
будує газовий солярій...
усій Європі повезе...
у Пу-удава є сценарій,
як утеплити серпентарій,
але не оминути Зе.
Усе тому, що ми єдині...
яке нечуване добро!
Трубу отримує народ
одної віри... Україна
реалізує ГоЕлРо.
Та у трубі немає газу
і чорне золото Донбасу
на разі світла не дає...
зате одна надія є,
що економимо запаси...
що ми усі – одне цабе
і поведе Голобородько
в обійми іншого Володьки,
а це і є... його план Бе.
Та у кінці немає світла
і невідомо, йти куди...
......................................
лише сліпому непомітно –
монтер обрізав проводи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
[i][b]Мої мотивації[/b]
« Диваки прикрашають світ..»[/i]
Фразеологізм
Ніхто не знає достеменно,
якій кебеті завдяки
пересікаються таємно
непересічні диваки.
І чують їх у ночі темні
далекі душі крізь віки,
коли у небі ойкумени
комусь запалюють зірки.
І у жару, і в лютий холод,
де не посій – усюди родить
оцей колючий баламут...
його не помічають черті,
а він, усе одно, уперто
дивує небайдужий люд.
[i][b]Рефлексії[/b]
« Видно а понеділок
ми народилися...»[/i]
Реприза
Я поспішаю на урок.
Не буду ранити словами,
якщо найбільше помилок
ми наробили між рядками.
Почую не один дзвінок,
побачу декого між нами
і не поставлю у куток,
кого вважаю диваками.
Але про це – анітелень...
У нас одні і ті ж задачі –
лукавому давати здачі.
А поки-що – не до пісень...
у дачника найтяжчий день
у понеділок – день удачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021
[i]« Осінь, осінь...
в садах твоїх вже не щебече соловей...»[/i]
Переспів
І до мого саду залітає
фея коронована щодня
і щодня на себе приміряє
шати золотого убрання.
Іноді на подіумі плаю
одягає у руно ягня,
то у синє-вирі біля гаю
напуває рижого коня.
Та не умивається сльозою,
що не чує пісню солов’я,
що уже зима не за горою
і борей гукає, – ти моя!
О, цією ранньою порою
пізня осінь – це іще не я.
[i][b]Норд-ост [/b]
« Танцюють осінь з вітром
білий вальс...»[/i]
Контекст
Помагаю осені як можу,
устеляю всі її путі –
гори, доли, урвища круті,
може, і зігрітися поможу.
Поспішаю на дороги ті,
де й вона готує тепле ложе
до зими... і це на неї схоже –
не журитися у самоті.
Та і я гуляю ще на волі
буревієм-козаком у полі...
хоч – шукай, а можеш, почекай,
поки сумно стане «аж за край»,
і дощами не оплакуй долі,
що недоля не дає «на чай».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
« Десь-не-десь,
в якійсь країні...»
Л.Українка
***
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.
***
Нема чого боятися війни...
вона вже є і перейшла межу
червоних ліній... слуги сатани,
старі пройдохи і нові чини
виписують фігури Ліссажу.
***
Кінця управи нечисті не видно.
У них одна задача – на віки
урівнювати люд на рівні бидла
і правити, роздаючи пайки.
***
Юрма не помічає вади,
не пам’ятаючи досьє
майбутньої своєї влади...
народ, що обирає банду,
її заручником стає.
***
Сліпому уночі
немає стиду...
йому і зі своєї каланчі
іще угодні наші діячі,
та це уже на грані суїциду.
***
На землю опадає листя,
і не ховає таїни...
урочі Янусові сни,
та є надія, що Пречиста
не покриває дій шпани.
Мораль
Малому застує велике
на тлі загальної пітьми,
а ще біда, коли дволике
володарює над людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
[i]« З тобою завжди,
надійся і жди...»[/i]
Переспів
Нехай я буду Данте Аліґ’єрі,
який прямує із аїду в рай
до Беатріче... в аурі етеру...
а ти не одягайся і чекай.
Нехай це буде у новітній ері,
коли їх не осудить рідний край...
а ти лише одне не забувай –
відкрити вікна й зачинити двері.
Удача, може, нас не омине...
і ради еротичного сеансу
я прилечу.. хоча і мало шансу
тобі, живій, увидіти мене,
та ми, як у епоху ренесансу,
відродимо упущене земне.
[i][b]Спроба відродження [/b]
« Ой, не шуми, луже,
зелений байраче...»[/i]
Арія
О, любий Данте, необачний друже,
у цьому світі вже давно не рай.
Ти у любові, бачу я – не дуже,
хоч у... сеансі – Боже, помагай!
Звичайно, я сама не надолужу
утрачене... тоді удвох... давай...
я заспіваю, – ой, не шуми, луже,
а ти... свою «Комедію» згадай.
Відродимо минуле до світанку
і ранньою весною, й восени,
але хоча б себе не обмани.
У затінку альковної альтанки
чекають нас цикути філіжанки
і потаємні спіритичні сни.
[i]* – однієї доби[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
[i]« Буду я флюгером на виду.
Тихо, коли піду..»[/i]
Лорка
Коли умру, розвіються надії,
любов і віра, радощі й жалі
лише мої... себе я не жалію,
жалію тих, у кого буде мрія
лишитись виживати на Землі.
Коли нема надій на панацею,
лишається надія на Отця,
якому із обителі своєї
ще видиться, у кого є ідея
чекати світу білого кінця.
Усіх чекає із косою пані
і неумисна на її путі
ідея-фікс, коли у самоті
лишаються сміятися останні.
О, є такі, у кого є бажання
зажити щастя на чужій біді.
Ніхто не знає, що чекає далі...
нічого не міняється, таки,
у цьому світі туги і печалі...
і радості... із легкої руки.
О, є й такі, кому ми завдяки
згадаємо неписані скрижалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
[i] « Донбаський злодій літо вкрав,
донбаський злодій...»[/i]
Інтерпретація
Відсалютували зорепади,
і тамує осінь зайву хіть,
хоч і літо, що уже позаду,
іноді вертається на мить.
І щоразу затуманить очі,
заховає сльози за вуаль,
тугу – у тогу цариці ночі
і розвіє у людей печаль.
І щороку до її палітри
додає нечуване поет,
і щоночі розбишака вітер
роздягає денний силует.
Та вона й сама... і на прощання
скине найновішу із одеж
у заграві лісових пожеж
і піде у подорож останню –
сива, одинока і печальна –
полинами зледенілих меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
[i]« Чукча писатель,
а не читатель ...»[/i]
Індивід
***
Поети нині – тамагочі
і тиражують «ценности»
вершиною модерності...
на дифірамби всі охочі,
а от відкрий на правду очі –
як мінімум, відвернуться.
***
Як не суди, а деякі поети
уже не чукчі... і лише нарцис
пишається у кожному сюжеті,
ламаючи один і той же спис.
***
І опоненти є, і є дебати,
і міражі, і дороге корито...
лишається одне урозуміти –
якщо ти Майстер,
то умій подати,
аби це оцінила Маргарита.
***
Найвищий – хто рекорди б’є,
а видаються видатніші...
на це у них і гроші є,
і критика не дістає,
і нижчі вищого не більші.
***
Піїти сюру і поетки –
наївні діти... не лихі...
ще не освоїли абетки,
а вже «пєчатают стіхі».
***
Сатира це не ліра і не муза...
у гумору – колючий олівець...
а хочеш насміятися від пуза,
читай суворі вірші гуру-туза,
аби лише не лопнув ремінець.
Мораль
Навіюють думки не янголи,
тому буває горе від ума...
це кожного стосується, коли
перо як шило, а ума нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
[i]« Стріли амура не смертельні...»[/i]
Фраза
Чекаю на щасливу мить
як панацею,
допоки серце ще болить
за однією.
Коли оновлює весна
мою ікону,
то домальовує вона
по купідону.
Тобі – за очі чарівні,
зорі у небі
за те, що сяє, а мені...
мені – за тебе.
І залікуємо оба
сердечні рани,
хоча сміятися судьба
не перестане.
Чи повезе, чи понесе –
сама не знає,
а рана стигмою усе
не заживає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
[i][b]Колоритний антураж[/b]
« Наше життя не повертається назад
і час не зупиняється ніколи..»[/i]
Перифраз
Вересніє... досіває осінь
на майбутнє ниви і поля
і погоди дощової просить
врожаями стомлена земля.
Ну, а літо помандрує далі,
понесе за обрії жалі
і непереорані печалі
борозною чорної ріллі.
Йду і я тією колією
до багатоликої моєї
білою вороною у сни,
де стає і затишно, і ясно,
що зів’яну з нею одночасно
яриною для озимини.
[i][b]Біла палітра[/b]
« Ворони теж не видумка природи...»[/i]
Аргумент
Рано ще журитися, козаче,
доля не минає восени,
не одна ворона ще закряче
через перелази і тини.
Полини гіркіші молочаю,
поки щастя десь у бур’яні.
Не об’їдеш долю на коні,
поки в тебе іншої немає.
Може й усміхається удача,
та хіба сліпе її побачить,
поки та ворона не летить
і не ощасливлює на мить...
поки серце одиноке плаче,
не засяє сонячна блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
[i]« Краще б у житті
не було місця подвигу...»[/i]
Контрапункт
***
Ніяке уособлює велике,
узяте напрокат... але на вік
і особливо, як себе навіки
увічнити уміє чоловік.
***
Нікому не щастило на віку
як першій леді космосу і шуму
від вакууму у кишківнику,
аби балотуватися у Думу.
***
У будь-кого уявлення про щастя
якщо не ефемерне, то пусте,
але якщо воно не тої масті,
лише уяві дякуймо за те.
***
На нашій ниві все не те, що треба...
посів не той і врожаї не ті,
а у сусіди, наче манна з неба,
і пажиті, і гори золоті.
***
Буває, і незвана гостя їде...
усе одно готуємо обід,
а от коли у танку два сусіди,
тоді немає спасу від сусід.
***
Не дивина у тому, що край неба
є неозорі і нові світи...
очима зір подивишся на себе
і хочеться світ-заочі іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
[i][b]Запрошення[/b]
« Легко як сон...»[/i]
Сьогодні
Як там у тебе?
у мене й досі
небо як небо
осінь як осінь
бабине літо
нас оминає
і не чекає
танок сюїти
у цьому році
мені знайомі
знаки емоцій
точки і коми
чуйні поети
і поетеси
їхні сонети
та інтереси
марні старання
зайві надії
вірус кохання –
це пандемія.
[i][b] І я так можу[/b]
« Нелегко, але запросто...»[/i]
Завтра
Слухаю дощ ніччю німою
капає крапає накрапає
знаю
знущається
зі скупою сльозою
прощається
зі мною
вересень безповоротно
до самого жовтня
ритмами рим
нечутно
за вітром попутним
мрією акмеїста
тане як дим
падає листя
нотами Ліста
вересневої токати
місячної сонати
і як з плечей гора
у автора
коли пора
спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
[i](лімерики)
« Царство, роздвоєне в собі,
не устоїть...»[/i]
Еклізіаст
***
А на імперії зла
оперували орла –
шию пришили дволику
як у пуйла...
та на осла
що не поший, то велике.
***
А шуте пугало кремля –
це не таке уже й теля,
що в бункері обору має,
воно здаля,
хоча і тля,
а Україну ремиґає.
***
А на Ютубі є канал,
що орендують маніяки:
Жирьопа – сущий канібал,
Скабеїха – зливний бачок,
її скажений мужичок,
охляла Шкапа і Коняка.
***
А у Криму і в Лугандоні
у Думу – вибори народні,
та голосує не народ,
а самозваний ідіот,
акредитований у бойні.
***
А поза Лаврою попам
єпархії немає місця
і лізе хам
у кожен храм
Кирилового мракобісся.
***
А де-не-де за «третій Рим»
і за медалі воювали
усі... кого ліквідували...
дай, Боже, щоб звільнили Крим,
від себе, урки і вандали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
[i][b](Лімерики)[/b]
« Кому на Русі жити добре...»[/i]
М. Некрасов
***
А персоналії нон ґрата,
які із владою на «ти»,
минають ґрати
і по блату
займають вигідні пости.
***
А у нашій історії авторів – тьма,
а таких як стає Арістовіч, нема –
це новий Арістотель-месія
і немає кому
пояснити йому,
що історія – це не повія.
***
А у Євразії кордон
орди сягає за границі,
де куму шалапуту сниться:
кума, Кучум,
Єрмак і кум...
існуючі й не дуже лиця,
паяц Гордон
і хан Кобзон –
одного поля ягодиці.
***
А у ОПе усе не так
як у державі має бути...
на весь бардак
один... козак,
а решта – каїни і брути.
***
А у Америці держава
на помилки не має права...
а от у нас
що не указ,
то видає його роззява.
***
А ми й не знали, що собою
ми і багаті, і хороші...
обрали неука юрбою
що виростає над собою,
аби за це платили гроші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
[i]« Дай, Боже, нашому теляті
вовка з’їсти...»[/i]
Прислів’я
Цікаво, дивно, підозріло, –
за що совкова пропаганда
так неуміло, отупіло
за кожну дію(а не діло)
ґарує нашого ґаранта?
І аж не віриться, – невже
за те, що оплював чуже?
По-перше, все-таки, цікаво,
як умудрялися гієни,
любителі дурної слави
не помічати, що лукаве
воно було іще на сцені,
коли затюканий народ
любив про себе анекдот.
По-друге, це, таки-що, дивно...
бо апеляції єхидни
не корелюють зі статтею,
що ми одне й те саме плем’я,
хоча й писаці очевидно:
« усі засвоїли урок –
народ один лише совок».
По-третє, дуже підозріло,
чому теляті закортіло,
як недотепі проти ночі,
заглянути у вовчі очі,
а не у... вічі гамадрили,
бо розуміє світ увесь,
що у очах еНКаВееС.
І взагалі, чого їм треба,
чому не лупають на себе
або на свого самурая,
який усе ще йде до раю,
але прямує до Ереба...
а наш зелений отаман
лижню намилює в Оман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
« Дай, Боже, нашому теляті
вовка з’їсти...»
Прислів’я
Цікаво, дивно, підозріло, –
за що совкова пропаганда
так неуміло, отупіло
за кожну дію(а не діло)
ґарує нашого ґаранта?
І аж не віриться, – невже
за те, що оплював чуже?
По-перше, все-таки, цікаво,
як умудрялися гієни,
любителі дурної слави
не помічати, що лукаве
воно було іще на сцені,
коли затюканий народ
любив про себе анекдот.
По-друге, це, таки-що, дивно...
бо апеляції єхидни
не корелюють зі статтею,
що ми одне й те саме плем’я,
хоча й писаці очевидно:
« усі засвоїли урок –
народ один лише совок».
По-третє, дуже підозріло,
чому теляті закортіло,
як недотепі проти ночі,
заглянути у вовчі очі,
а не у... вічі гамадрили,
бо розуміє світ увесь,
що у очах еНКаВееС.
І взагалі, чого їм треба,
чому не лупають на себе
або на свого самурая,
який усе ще йде до раю,
але прямує до Ереба...
а наш зелений отаман
лижню намилює в Оман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
_____Етапи просвітління
« Добрими намірами
устелений шлях в пекло...»
Притча
Не думаю... але гадаю,
що із чистилища до раю
не поспішає фарисей...
не випадково потрапляє
із Трої у аїд Еней,
а із Ітаки Одіссей
по морю до чужого краю.
І досі ще немає від
цієї напасті відбою.
Така історія героїв...
та не дарує білий світ
ані руно, ані свободу
ізгою іншого народу...
який не є у тебе рід,
чи ти учений, чи піїт,
усе одно – чужого роду.
Ще є надія на своїх,
та ця ідея теж пропаща,
коли душею чуєш їх.
Із «добрими людьми» найважче...
коли шукаєш, де найкраще,
однаково і в сих, і в тих,
коли тебе якесь ледащо
або ніщо та ще й нізащо
із усмішкою б’є у дих.
Тому й розвіяні по світу
моя сім’я, моя рідня...
тому від літа і до літа,
коли лікую вороння,
очікують далекі діти
не дорогого заповіту,
а вісточку...
скупу...
щодня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
[i]« Думка матеріальна..»[/i]
Трактат
Не Бог один формує ойкумену
і думкою пронизує пітьму...
це і мене стосується.... тому
секрет Полішинеля достеменно
ідеєю являється у мене,
а далі вже належить будь-кому.
Усе, що ми плануємо уранці,
до вечора збувається, либонь...
записані на лініях долонь
всі азимути гаваней і станцій...
і жевріє у розумовій праці
душі животворящої вогонь.
Сміливо фантазуйте, шалапути,
такі ж сьогодні, як недавно я,
коли ще мріяв, ким я маю бути...
і втілилась фантазія моя
на фініші дороги житія
за атестатом зрілості в майбутнє.
Я – Робінзон... у мене карантин...
ніхто не заглядає через тин
і пандемія оминає дачу.
І ясно – ця оказія веде
кривою синусоїдою, де
нема-нема... і ось вона – удача.
Усе буяє, іноді цвіте
і де-не-де затьмарює зелене...
мене це не стосується... проте
записую відоме нота бене –
у цьому світі грішне і святе
ніде не відбувається без мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
[i][b]Покорительці сердець[/b]
« Все дається в порівнянні...»[/i]
Мораль
Нема сьогодні, що було учора,
у юності та у літа мої,
коли співали інші солов’ї,
а в небесах сіяли наші зорі.
І журавлі летіли у краї,
де є тепло і далі неозорі,
і грає за горою синє море ,
а ми обоє й досі нічиї.
А що було, те й досі не минає
і азбукою Морзе долітає
у наші душі... точки і тире...
і ті слова, які зачарували,
і нотами високими звучали,
які ніякий голос не бере.
[i][b]Вічному менестрелю[/b]
« Кінець – це тільки початок
того, що буде...»[/i]
Настанова
А я не оглядаюся назад,
у часі чумакую помаленьку,
навчаю жовторотих пташенят
тій музиці, що ти на кобзі бренькав.
Про те, як наші зорі мерехтять
і їде Віз Великий... і Маленький,
і тьохкає у грудях соловейко,
і душі увертюрою звучать.
Та ми герої не цієї казки...
сьогодні я одна... на місяці
купаюся у зоряній ріці
і не чекаю на телячі ласки,
і не боюся зайвої поразки...
біжать ще за возами молодці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
[i][b](Лімерики)[/b]
« Знай наших..»[/i]
Новація
***
А чорту лисому не стидно
за біснувате реноме...
на розум бідне
очевидно,
але хіба воно пойме.
***
А на паші не нашої Раші
є помішане буйне теля...
і не видно здаля
ліліпута кремля
ні у бункері, ні на параші.
***
А у нас появилися миші,
що поїли усеньке зерно...
і не знає Махно,
де поділось лайно,
від зерна того купою вище.
***
А у Вагнера є конкуренти,
та у ...ОПі не знають, коли
ці агенти
діждались моменту
і наябе-бе-бе-дничали.
***
А інтернет освоїли злодії
і на екрані від реклами тісно...
працюють лицедії,
корупція у дії
і кримінал пронизує суспільство.
***
А в Америці наші паяци
подивилися їхні палаци,
показали себе,
хто кого... оскубе
у такій актуальній співпраці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
[i]« Повторення – мати навчання...»[/i]
Настанова
Почалося... плескає в долоні
і сідлає парти юна рать,
у якої іспити сьогодні –
вчитися у самообороні
вічному і доброму на «п’ять»:
не молоти суржик і полову,
не ковтати диму за кутом
і не прикидатись бараном,..
полюбити українську мову
як надійну зброю і основу
нашої війни із язиком;
бачити учительську указку,
мапу України на стіні
і своє майбутнє у кіні...
говорити іноді, – [i]будь-ласка,
вибачте за пустощі мені;[/i]
пам’ятати, що минуло літо,
і забути, як усі батьки
файно декламують матюки...
не копіювати їх як діти
і великороси-малюки.
Літо попрощалося по-царськи...
треба знову одягати маски
як глухонімі учителі
де-не-де червоні... і зелені...
на уроці іноді непевні,
що одна історія землі
і не та, що хочуть у кремлі...
бо у класі, наче, і модерні,
а на коридорі – москалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
[i]« Гуртом буває легше
перейти поле по стерні...»[/i]
Прелюдія
На довгій ниві житія
ми вічні ратаї, скитальці
і сонячні протуберанці,
коли зникає наше я.
І за поводирями націй
(неначе ми одна сім’я)
веде заручниками праці
усіх надія нічия.
Шукаємо, чого немає...
і, нібито, ніхто не знає –
ані шути, ні королі,
що за воротами Синаю
геєна душі очищає
і випиває сіль землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
[i]« Чиркай, чиркай, Гомельдрев...»[/i]
Хатопал
Як жадала Раша, так ся й стало...
кража і жадо́ба – вічне зло.
Ласому на шмат чужого сала,
що лежить погано, завжди мало
поки цим завідує пуйло.
Пам’ятають душі Іловайська
і гарячі, і печальні дні,
і кому горіти у вогні...
цьому бісу зайва Божа ласка,
поки упокоять у лайні.
Думає кремлівський недоносок,
що не промине його пора,
поки є сябри і малороси
і затліє в кожного під носом
ядерного попелу жара.
Тліє, тліє світова пожежа
у кремлі, а бахне у Криму...
і напевне по пуйлу йому,
що упа́де вавилонська вежа,
наче головешка у диму.
Кримці-русофіли, що вам треба?
Що просили аспида, – подай! –
він дає... дає... дає... і – край...
маєте і камінці із неба,
і пряму дорогу до Ереба,
і криву – із бункера у рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
[i]« Сон – то коротка смерть,
що компенсує наші втрати...»[/i]
Утопія
Реально... ілюзорно... а у снах
життя не зупиняється у крузі,
де залишились і любов, і друзі,
і ти ще юний, і не «їде дах»,
що одночасно ти отой монах,
що воду, і вогонь, і мідні труби
уже пройшов... і дорого, і любо
твоїй душі, що в пеклі не гориш,
а як проснешся, подивує лиш
тебе, що ти насправді інший –
сміливий і безумний... і добріший...
в тобі перебуває Донкіхот
і Санчо, Лао-цзи і Ніцше,
і з ними уживаються да-Вінчі
і Ла́ура... і Гуд... і Ланселот...
......................................................
а як охопить за любов’ю туга,
узрієш крізь освітлену пітьму,
що істина на тому світі друга
і ворога нещасного як друга...
не обійме́ш, але простиш йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
[i]« Скоро осінь,
за вікнами серпень...»[/i]
Переспів
Блякне день і тінями на воду
падає, лягає на дахи...
і серпом, зрізаючи верхи,
йде окраєць місяця зі сходу.
І Ярило не жаліє дня,
вписує оздоби у палітру
осені, гаптує убрання,
щоб вона подобалася вітру.
Пріє переорана земля.
Сівачі очікують моменту
з’яви тої пані на поля
у свої нові апартаменти.
А вона прямує у ліси
і дощі за нею – чередою...
осінь задоволена собою –
має у запасі гарбузи...
і не ради пізньої краси
укриває обрій пеленою.
[i][b]Літня естафета[/b]
« Не об’їдеш долю на коні...»[/i]
Прислів’я
« Я ще літо...» – осені не пара,
та ніяк її не омину,
і не заховаюся за хмари
обрієм у сиву далину.
Он і місяць звечора до ранку
має меркантильний інтерес –
устеляє росяні серпанки
пеленою зоряних небес.
Озолочує зелені шати
і кидає осені на шлях...
хай не ходить до моєї хати,
і шукає вітер у полях.
У самотині не одинокий...
білий світ попереду широкий
і сьогодні – як було торік.
Як не є, а я іще на волі
почекаю на завзяту долю,
що не оминає зрілий вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
[i]« Будь-яка причина має наслідок...»[/i]
Логіка
І
Життя – театр, екзамени – парад,
політика – весела клоунада...
не виживає люд без клоунад,
які показує безверха Рада.
ІІ
І весело, і сумно водночас.
Народ стоїть і падає держава,
не додає снаги, – героям слава!
бо славослів’я не рятує нас.
Зате усіх Московія спасає
потоками то газу, то крові...
а у Європи ґлею в голові
як не було, то й досі ще немає...
і Цицерон оказії чекає
із булавою йти на візаві.
ІІІ
Історію мінують «геродоти»,
якщо не говорити, – ідіоти...
а їм, аби лише,– гіп-гіп-ура!..
та умирали воїни добра...
усе рахують, хто іще не проти,
аби тривала ігрища пора.
Але пора уже знімати маски
антигероям оцієї казки
і то бігом, а не в її кінці,
коли усі побачимо, що буде,
і як на барикади вийдуть люди
питати, хто веде на манівці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
« Відлік часу незворотній ...»
Постулат
Минає все... а регулярно – ночі,
дощі... і особливо уві сні...
тоді й літа третиною коротші
і ближчає до келії на дні.
І як не уповати, – аве, Отче,
ця чаша не докучила мені,
не угамовуй водопади днів,
аби летіти якомога довше.
Але не зупинити течію
ріки цієї у кипучу дельту
іще не вичерпаного десерту...
немає часу, на біду мою,
з останніх сил триматися уперто
за соломинку віри на краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
[i]« Ми родом із Русі ...»[/i]
Факт
Ми незалежні ні від кого –
і розум є, і сила є,
а от Московія ще цього
не розуміє... і снує,
снує ЗМІїну павутину,
тому що, нібито, брати...
але обрубують єдину
гілляку дерева кати,
кати свободи, віри, мови
в усі часи, у всі віки...
і досі неуки готові
чекати їхньої любові,
любові ворога, таки,
як і тоді, коли нацмени
і дикі юрмища орди
заполонили ойкумену
і замітали всі сліди,
сліди історії таємні
і явні, що були завжди...
були і є... але окремо
від нашої...
ми інше плем’я...
ми – нація,
народ!
...один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
[i]« Душа все чує...»[/i]
Журба
Не співаю і гнізда не в’ю
ні своїй, ані чужій жар-птиці
і не маю у руці синиці
як і подобає солов’ю,
поки доживає в дежавю
те, що й досі дістає усюди
і не відпускає, «б’є у груди»
у моєму... у її краю,
де ночує горобець у стрісі,
і зозуля кукає у лісі,
та немає пари журавлю...
а почую горлицю мою,
що воркує у чужім горісі,
то сльоза умиє від жалю.
[i] [b]На крилах преображення[/b]
« Не відлітаючи, не повернешся...»[/i]
Радість
Заспівай і пісня понесе
у краї далекі, заповідні
тої, що цінує над усе
голоси і трелі солов’їні.
Залітай і, може, обійму,
не чекай, що іншого почую
і не воркуватиму йому...
і не обіцяй нічого всує...
я ночую в небі у раю
і літаю ви́соко-висо́ко,
а коли сідаю у гаю,
аж тоді виказую свою
сагу про недолю одиноку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
« Чудеса в решеті...»
Приказка
І
Казочки веселі і сумні
всіх часів і деяких народів
на екрані нині не у моді.
Ми і наяву – як уві сні.
А дивами радують лукаві
лицедії, клоуни й шути...
живемо із ними у державі,
із якої мріємо втекти.
А куди? У видуману казку,
до Аліси у її палац...
ще існує... коли ваша ласка,
цей культури нашої ерзац...
тільки на хіба ці шоу-маски,
що усім показує паяц?
. ІІ
На сумне не вистачає часу,
на веселе досить і пісень,
умираємо одного разу,
а життя триває кожен день.
І хоча далеко до завіси,
а воно, усе-таки, веде
нас усіх зі сцени за куліси,
де у яму кожне упаде,
то аби устояти, інде
треба бігти...
і біжу...
на місці.
ІІІ
Я у цій країні новосел
і не заперечую на разі –
те, що не побачив Оруел,
ми опереджаємо у часі.
Та вертаю на круги свої
і усе ще бігаю по колу...
дякуючи зайцеві Керолла,
оминаю болісні краї,
поки сни забудуться мої,
а казки,
усе-таки,
ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
« Називаємо речі своїми іменами...»
УНІАН
***
Минулися Петрові батоги...
тепер жуємо пряники і видно
тупому і сліпому береги,
де Україну ліплять не боги,
та юдофілам поки-що не стидно.
***
Коли у головах пітьма,
всі від канабісу залежні –
кварталу наче і нема,
а лисий все ще на манежі.
***
Як чортики із табакерки
такі уявно зелененькі
у боротьбі за Русь і Дон
вискакують із конопельки
то Аристович, то Гордон.
***
Колись на Щорса вилитий, усе
ще бігає між крапель за зелені
Макарович, який телят пасе,
але тримає дулю у кишені.
***
У слуг усяке *** велике
і Яник, і Кучма, і Пукач,
і на ТіВі являє пику
велика *** пані Лукаш.
***
Велике зло іще маленьке,
коли не напилось крові
і стало Пу чи Лукашенко...
і кондуїт цей не усенький,
є ще багато візаві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
« Спогади – то кола по воді...»
Самвидав
Вирує у живій воді
ріка життя, не сохне гирло
її відтоді і тоді,
коли мені іще світило,
світило десь у далині
пливти одною течією,
як уявлялося мені,
з одною зіркою моєю,
моєю світлою як та,
що не міняється нітрошки,
яку водив я у жита
шукати маки і волошки,
волошки ті, що відцвіли,
коли гадалося ночами,
що ми щасливими були...
але не відали, коли
у вирі тому із роками
усі потонемо вінками.
У павутинні плетива
« Співаючі у тернах...»
Епізод
Вінками плесо заснує
як у садах Семіраміди
усе, що спати не дає
і не пускає до аїду,
аїду, раю – все одно,
аби алеями парнасу
іти дивитися кіно
як це було одного разу,
одного разу ми, таки,
ходили полем і тернами
поза Березину, Ярки,
поміж волошками, житами...
житами цього світу в той,
де опановує науку
казати, – аз... а далі, – буки...
і не очікувати, – ой!..
коли веде мене за руку
літературний мій герой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
[i]« Весна – то дама з камеліями...»[/i]
Здогад
Непомітно якось промайнуло
те, чого хотіли й не було:
ні за що отримати тепло,
познімати маски... бо забули,
як весною пахнуло зело.
І неначе й не було розмаю,
і не пах камелією сад,
хоч когось із мрії нагадає...
іноді... коли душа піймає
той неуловимий аромат
вечорами, ніччю, на світанку
пасії своєї у гаю...
ну, а нині мила куртизанка
оживає лиш у дежавю.
А літа, до осені готові,
не обняті крилами любові,
відлітають птахами у сни...
не усе рахують восени
і зимою намалюю знову
мрію на шагреневій основі
іншої найкращої весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
[i] « Це вже було...»[/i]
Цирк
***
Електорату буйному, – привіт!..
кому усе одно на повороті,
яка сопля вчепилася на дроті
і лізе... лізе... насмішити світ.
***
Не обране нині тамує досаду,
гадає на євро і на прапори,
чому плазуни потрапляють у Раду,
а нео-романтики у табори.
***
Святоші, і таті, і черті бедраті
уміють забрати чуже:
у дурників – зайве,
у хаті – пенати,
у храмі – ікони,
у небі – палати,
які Михаїл береже.
***
У кожного є особиста манера
брехати в етері народу, чому
хороші – кацапи, погані – бандери,
яким ліліпутя будує тюрму.
***
І слуги Московії чують Феміду,
еліті параші готовий капкан
і їм не сховатися за океан
або фараонами у піраміду...
і пуцька, і бацька – у пекло аїду,
а чучело їхнє(і наше) – в Оман.
***
Зі стола ліліпутії кришками
ще годують скелети обуз...
видає себе почерком нишпорка,
що веде шапіто у Союз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
[i]« На коні і під конем...»[/i]
Вислів
Давно у вусі не «свистіло»
ночами, як оцього літа...
напевне чують Аеліту
рецептори душі і тіла.
Лечу у полум’ї ясному,
тримаюся за білу гриву,
аби як і раніше, знову
побачити її щасливу.
Усе одно, якої масті –
чи Аеліта, чи Маруся...
але проснутися боюся,
бо карта падає на щастя
і, не готовий до причастя,
щоб не упасти, я сміюся.
[i][b]Луна[/b]
« За небо тримайся...»[/i]
Порада
Ще випромінює частоти
твоя душа моїй монаді
і, поки ми обоє раді,
я не питаю, – де ти, хто ти?
І хай несуть нас білі коні
у темні ночі поміж зорі
у їхньому німому хорі
за обрії на оболоні.
І як по щучому велінню
помчу алюром за тобою
твоєю вічною луною
у цю феєрію видіння,
де ми казковою порою
непереможні у двобої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
« Виринай, ідоле, виринай...»
Язичники
І
Невіруючих на землі нема...
Немає також і кінця терпінню
у деміурга... застує пітьма...
космічний розум зійде із ума,
осмислюючи бісове творіння.
ІІ
О, неофіти в арамейській мові,
чого вам цей розп’ятий заважає?
Ви хочете собі земного раю?
У бункері уже один чекає
і в дикім полі є ще людолови.
І пом’яну ненаситну еліту,
що головою пнеться до зеніту
у боротьбі диявола і Бога.
Йому не залишається нічого –
як бути за орбітою конфлікту
з лукавою юрмою світу цього.
ІІІ
О, віруючі у пусті ідеї,
у ідола, що додає снаги...
водили вас єгипетські боги,
тепер ведуть за носа фарисеї.
О, неуки, освічені зі тьми,
чого вам заважає розіп’ятий
за те, аби і ви були людьми?
На те і Сина народила Мати.
...............................................
О, як би люди радісно жили,
якби не тільки їли і пили,
але й не воювали, окаянні...
і крилами надії осіянні,
усіх оберігали б янголи
в молитві щирій і у покаянні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
[i]« Тепер я Чебурашка...»[/i]
Відосик
***
Знову пандемія сліпоти
падає на голови слабенькі
і займають трони то шути,
то невидимі із висоти:
зелі, ліліпуті, лукашенки.
***
Міль і тля обтяжує калину,
смикають її мертвечуки,
слуги... дуже хочуть Україну...
потай точать їй ножа у спину
ківи, рабіновичі, бойки.
***
Аби були злодії непідсудні,
а нація була щасливою,
у владі є ще принципові дурні
і дурні з ініціативою.
***
Що не кажи, а Вова – не шериф
ані у Кончі, ані в об’єктиві...
але які б усі були щасливі,
якби уміли плюнути на міф
Наполеона й не чекати дива.
***
Світ линяє як у сні дурному:
у ціні не рупії, а шекель...
танцями улещують Макрона
як на коронації Бурбона...
може, і посуне пані Меркель
із посади на трубі «Газпрому».
***
Ще чекають жара і морози,
епідемія теж не нова...
попираючи наші права,
ділять землю царі-мафіозі,
наближаючи Божі жнива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
[i]« Те, що на кінчику голки...»[/i]
Казка
Все, що було, було єдиний раз –
печаль, і біль,, і усмішка знайома...
минуле не вертається до нас.
Колись прийде і той останній час,
але коли – нікому не відомо.
Почую лиш по дотику долонь,
що це вона... і нині як учора
і прохолодна, й лагідна як море,
і водночас гаряча як вогонь,
і як бувало іноді, сувора.
Тоді пойму, що це іще не рай,
і може, пожалію, що проснувся...
але уже почути не боюся, –
я полечу, а ти мене чекай...
хоч іноді чекай... я повернуся.
Її фантом полине у блакить...
і це мине – як чудо неповторне,
таке яскраве, аж місцями чорне
в останню ніч, останній час і мить,
коли любов по-справжньому болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021
« Ну що, брати,
діждались волі?..»
ТеГе
***
Умирають площі і майдани...
КеГеБе Московії снує
павутину... жити не дає
і кує то пута, то кайдани.
тим, кого між нами не стає.
***
Ох і розвелося нині гадів!
Перше місце у ОПеЗеЖе...
і у еМВееС... але й у Раді
їх – як генералів на параді...
та й по вертикалі теж... уже.
***
ТееСКа дізналася таки –
«вагнерівці» – це бойовики
бісової нації-приблуди...
а зашухерили їх іуди
із ОПе... які великі люди
ці злодійкуваті козачки!
***
ТеКаГе курують златоусті
і ОРДЛО погавкує як пес,
у ПАРЄ осатаніли тлусті,
голосу лишається не густо,
мало у парламенті ЄеС.
***
У ДеБееР уже не проти,
що юдофіли – патріоти,
еРеНБеО доб’є «малину»...
надія є на Батьківщину,
та Юлю з’їли ідіоти.
***
Попрано святе і все забуто
і ніхто не знає, – що то є?
У СІЗО пакують майданутих...
шізанута ера настає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
[i]« Зійди зі сцени...»[/i]
Суфлер
Де-не-де і я іще нівроку
як читаю опуси свої...
помічає всевидюще око
місію поезії високу
і мотиви, схожі на мої.
Видаються генії по блату,
може й чесні, а не навпаки...
не оберігають їх пенати
ні від шельми, ні від плагіату
із чиєїсь легкої руки.
Та нічого. Маю те, що маю
за свої окрадені роки
і на ґуру ще не зазіхаю...
де яка ідея не літає,
а усе ж піймається, таки.
Списані як олівці поети
повторяють фабули й сюжети,
що заполонили небеса,
мрія, накопичена у сфері,
оживає на чужім папері
і рятує світ чиясь краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021
[i]« Така солодка правда, аж гірчить...»[/i]
Сентимент
***
Сьогодні кожен чує, – алілуя,
крім ідола, що пнеться у блакить,
принижуючи інших, височить
у тихому болоті, одесную
з кікіморою, булькаючи всує,
що ощасливить і її на мить.
***
І на олімпі є піїти,
яких ні дідько не бере,
ані мара для колориту...
когось потрібно охрестити,
бо носа високо дере.
***
А я не височію й на горбі,
але багатий думкою, буває,
радію невідомому собі
і тому, що в мені мене кусає.
***
Прошкую цілиною і донині
і клопоту ніякого не маю,
що можу не на татовій машині,
але й гарбою їхати до раю.
***
Слава озадачує мислителя
як тяжка оказія життя,
що орієнтує на любителя
майстра і аматора-митця.
***
У обоймі не бути – ні те і ні се...
чи сутяга, а чи забіяка,
чи літає, ніяке, чи раком повзе...
що не лізе на голову, те і несе
................................................
чорнороте або чорно... біле.
[i] [b]Санація нехристів [/b]
« Не нашкодь собі...»[/i]
Рефлексія
***
Та не чіпай ти екс-сексотів,
що на парнасі височать
як булька й жаба у болоті,
а то найбільші патріоти
в еРеМ жалітись побіжать.
***
За істину і нині як учора
змагаються сізіфи й піфагори.
А місія зоїлова проста –
не дуже поетично та прозоро
обрізати у прихвостня хвоста.
***
Майбутнього нема,
минулого не буде,
єдина мить – пітьма,.
Коли ж існують люди?
***
Усе ніяке не лишає сліду,
хоча себе являє у красі
десь у болоті на одній нозі...
нікого не дивує вірогідне,
а в очевидне вірять не усі.
***
Поезія охоплює тотально
і лірику, і... фізику, зате
ліниві винаходять геніяльне,
а геніальне?.. знаємо, – просте.
***
Всяк над собою пнеться і росте
у класі балалайки у натурі
одної і тієї ж увертюри...
Але прощають геніїв... за те
що це, таки, титаніки халтури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
[i]« Все, що ви робите руками, погане,
а от діти у вас хороші...»
[/i]Японець
І Україна щось уміє!
Інде допомагає Бог
не оминути пандемії
і досягати перемог.
Ми як усі – одної криці,
та маємо своє лице
і знаємо, що українці
кують бодай одне кільце .
Гартуємось, бо того варті!
Несемо власне знамено
і від олімпу в цьому гарті
не відстаємо заодно.
Уже і небо б’є рекорди...
Такий діагноз у погоди
цієї літньої пори –
дощі не мають прохолоди
і не зіб’ють жару вітри
за олімпійські нагороди.
07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
[i]« Куди біжиш, життя, стежиною,
куди спішиш, куди ведеш?[/i]»
Недоспіване
Усе не випите – на сльози.
Ясніше – видиме здаля...
Минуле викосили коси,
п’янить отавою земля,
якою бігаємо й досі
то за синицею в поля,
то залишаємо на осінь
у небі свого журавля.
Але уже немає краю,
де є найвища висота
і сяє липа золота
свічею біля того гаю,
де пізні зустрічі, буває,
вертають молоді літа.
[i][b]Ніс по вітру[/b]
« По румбу вест-зюйд-вест...»[/i]
Напрямок
Я не сумую за стежиною
і за мелодією теж:
«кого чекала і любила я,
уже ніколи не вернеш».
Один, блукаючи пустинею,
і ти нікого не найдеш
порою нашою осінньою,
якій ніде немає меж.
Гойдає літо наші купелі
на синій Росі, у росі,
на плаї літ «у небесі»,
за азимутами на румпелі,
за хмарою на бані-куполі,
де ми потонемо усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021
« О, земле руська,
уже за шеломянем єси...»
Слово
І
Феєрія фантазії і мрії
дописує комедію-роман
лихої долі... як зусюди віє
тривогою... сідає у туман
гаряче сонце... випиває літо,
настояна у нектарі жара...
ще не пора врожаєві горіти,
а пожинати сіяне пора.
ІІ
Так і життя – на грані за і проти,
народжене у зоряній імлі,
очікує нової катастрофи
що іноді загрожує Землі.
Уже й мечі, і рала у ріллі,
а не було, то і немає статку,
і ні тобі закону, ні порядку...
керує тля, і нападає міль...
і поки лихоманить звідусіль,
минають лугандонію нащадки
тих чумаків, які возили сіль.
Ще не було Московії і Риму
і дух орди вонючої не пах,
а скіфи кочували на плотах
до Понту... пам’ятає Аюдаг, –
ходили наші пращури до Криму,
до Таврії... у греки із варяг.
ІІІ
Засохне кров, поіржавіє криця
як засоби досягнення мети...
вода і на Тавриді освятиться,
та як і за Івана Калити
брехати будуть на щити лисиці,
як нас учили неуки-брати.
...................................................
Зупинимося на краю безодні...
історія не закарбує слід,
який лишає за собою рід...
і лиш сусіди, гнані та голодні,
аби учора не було сьогодні,
посіють бурю і запалять світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021
« Битіє визначає свідомість...»
Антитеза
***
Настане час, коли Росія трісне,
або її, великої, не стане,
і Ліліпутя буде тим корисний,
що може бути прикладом поганим.
***
А літописець у кремлі,
утопію про себе пише –
яку історію залишить
велика міль на фоні тлі.
***
Усе ще умудряється кацап
Цасіму поміняти на Курили,
поцупити Одесу... шило, мило
і забуває, – кожне цап-царап
закінчується битієм у рило.
***
Кацапію руйнує час.
Немає їй путі у греки,
бо на Московії – далеко,
а в Україні – це у нас,
в Європі, а на Раші – зеки.
***
У кожної тварюки свій устав.
Закони не гамують чорнороте.
Не марно Достоєвський ще писав
про загадкову душу ідіота.
***
Великороси й малороси
одне й те саме, – каже Пу –
народ один – усі розкосі,
неначе чукчі й ескімоси,
які робилися всліпу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919489
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2021
[i][b]Афродіта[/b]
« Лиш раз бувають
неповторні миті...»
Аксіома
– Даремно в’яне наше літо...
уже й до осені пішло,
а ми чекаємо як діти
на особливе літепло.
Пора купатися й радіти!
За Посейдона ще було
як обіцяла Афродіта
втекти подалі... у село.
Не ті часи, не ті герої...
і не очікує нове,
і зачіпає за живе,
що буду піною прибою...
Немає раковини тої,
що на край світу попливе.
[b]Ми чайки[/b]
« Життя – це ілюзія...»
Річард Бах
– Ми подорожні... маємо обоє
кудись летіти, іноді пливти –
то чайкою, то хвилею морською,
або росою і дощем іти.
В останню мить із пристані земної
полинемо у гавань... у світи,
де будеш ти не піною прибою,
а втіленням кінцевої мети.
Ніхто не знає, що буває потім –
чи буде кожне, як нове дитя
катарсису, чекати вороття
у інший час, чи десь на повороті
розвіємося пам’яттю у простір,
з якого нас черпатиме життя.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919058
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2021
Всі ми різні... поки гріє кров...
і смішні, і п’яні, і тверезі
думаємо кращою із мов
і єднає нас одна любов
до краси, країни і поезій.
Ще риплять колеса колимаг,
ідемо, коли не їде дах,
поки є мета ясна й висока...
береже її недремне око
Того, що живе у небесах.
Не ховаю Божого таланту,
бринькаю на струнах житія,
стоячи на плечах у атлантів,
не кричу, – це я!.. це я... це я?
Ось... придумав... нате і читайте.
Зважую своє на терезах
істини, та і чуже – як свято
й досі перемелюю завзято...
полірую сльози на очах...
поки є фантазія багата,
полечу луною... може між
хмарами, аби почути лиш,
чим я можу душі обігріти...
Зі сполуки знаків, слів і літер
викристалізовується вірш
і його несе по світу вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918929
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2021
[i][b]Закудикані дороги[/b]
« Покотило літо до зими..»[/i]
Автоцитата
– Їде літо в осінні краї,
де немає моєї ворожки...
лиш зажурені очі її
ще нагадують сині волошки.
І між тінями у далині
упізнаю фігуру знайому...
посилає сигнали мені
у вікні задзеркального дому.
На утоптаній ниві життя
по дорозі у бабине літо
ще блукає, неначе дитя,
по широкому білому світу.
Та очікує душу зима...
і на Возі із Кассіопеї,
поки Ліра не їде сама,
чумакую по небу до неї.
Поки зорі іще мерехтять,
а на ранок упадуть як роси,
чимчикую... веселий і босий,
як у надцять... у кількадесят
може й пізно... іти до дівчат,
що чекають... чекають і досі.
[i][b]Випробування спокусою [/b]
« Слово не горобець...»[/i]
Обіцянка
– Заросла тернами колія...
азимути долі невідомі...
не одними келихами рому
радує стихія житія.
Поки мрія не наб’є оскому,
пий минуле того ручая,
де тече ілюзія твоя,
що не усміхається нікому.
Та коли зігріє ласка рук
і сердець таємний перегук...
очі відведуть дереворити...
поки ще солодкий присмак уст,
обережно стався до спокус,
щоб якусь...
із них
не пропустити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918703
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2021
[i]« Богові – Богове,
а кесарю – кесареве...»[/i]
Назаритянин
І
На олімпі живуть не боги,
а обранці і здирці народу,
що готують його за борги
і за мита – із мосту у воду.
На парнасі лише суєта...
За ідеї – ні звань, ні оплати!
і немає кому описати,
як орудує «влада свята».
Ні Тичини тобі, ні Драча,
щоб народу сльозу утирати,
і немає уже палача,
і немає у кого стріляти.
І у головах знову імла...
і на поводі зе у пуйла –
циркачі із мечами Арея
захопили державу мою
і кому полягти у бою
на арені – рішають пігмеї.
ІІ
Укоріни́лася шпана...
На це не вистачає злості
і дивиться із високості
великий Бог, як сатана
людей пакує на погості,
а у сусідньому колгоспі
агонізуюча «страна»
готує армію у гості...
не вистачає калача
у рушнику, і пучки солі,
і головного діяча,
що випадково...
ще на волі...
........................................
Але, – про що це я речу?
Як довіряти шмаркачу?..
........................................
Чого лукавити і злитись,
коли нема кому молитись?
Покаюся і помовчу.
Стою у паралелі часу...
і ні олімпу, ні парнасу,
ні славослів’я кумачу.
Є духота... немає спасу...
ось‐ось розтану й полечу...
і на душі розтане крига,
і зійде золота пора,
що і до нас прийде гора,
що ми не флюгери і дзиґи...
і нагадають небеса, –
якщо рятує світ краса,
впишіть її в червону книгу.
ІІІ
Допоки коситься трава,
і мліють росами отави,
кладу на музику слова
і чую неземні октави.
Гудуть над липами рої,
а я у них намісник Бога,
у нас до осені дорога
у всі навколишні гаї.
Нічого зайвого немає,
коли немає каяття...
які меди, така й кутя,
на те й бджола іще літає,
ну, а якщо яка й кусає –
за мене віддає життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917868
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.06.2021
[i][b]Розвінчання увічненого[/b]
« Поезія – це древній Рим,
що вимагає жертв...»[/i]
За Пастернаком
Ану і я попробую... як ті,
кого на хвилі бурею занесло,
і хоч пора уже сушити весла, –
чого його гребти у самоті?
Поезія не має колориту...
заіржавіло слово золоте
старого Риму... а було круте:
патриції в чужому оксамиті,
раби-колони і живі‐убиті...
тріумфи і трофеї... вар’єте!
А на увазі маємо еліту,
або юрму, комедією ситу,
або серйозні натяки на те,
що пише геній...
мовою санскриту.
[i][b]Пересміх[/b]
« Одна попробувала і...»[/i]
почалось
І я тієї ж... он-де і святі
і ті, бувало, глечики ліпили.
Хай і мені опалить сонце крила,
якщо поманять гори золоті.
Нехай сміються юні корифеї,
що ямбами писати – не моє.
Зате я їх не пхаю у хореї,
як деякі miledi & mes’ye.
І зайве не розтягую рядочки,
не муляю нікому на нозі,
а наступаю, – прошу excuse
me sorry... я така жіночна...
іронізую... і на цьому точка...
а коми упакує fantesý.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917562
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.06.2021
« Запрягайте, хлопці, коней...»
Контраверсія
***
Стиляги поезії модні...
не вірю любові холодній,
дарованій не по заслузі...
мої неупізнані ружі,
які називалися друзі,
такі золоті і... байдужі.
***
Я міг би бути без
ума від поетес,
якби було реально
у хаосі словес
найти раціональне.
***
Не міняй коня на переправі,
щоб ніяка течія не змила...
а якщо на горизонті мила,
не міняй коняку на кобилу.
***
У кожного своя Одеса
і одіссея не одна...
якщо зійшлися інтереси,
ивважай, що інша – це вона.
***
Усе життя – це сіножаті,
яким ніде немає меж,
лишається запам’ятати, –
що не посієш – не пожнеш.
***
Не повертай супроти серця
на пройдені круги свої....
любов лише одна дається,
як заслуговуєш її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917322
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2021
[i]« Не думайте, що Я прийшов,
щоб принести мир на землю.
Не мир Я приніс, а меч...»[/i]
Від Матвія 10:35
Рідне слово – лезо у меча.
Нива Музи пошуками зрита,
і сльозою ратая умита
і солоним потом сіяча.
Що дозріє, знаємо... усе ж
не живуче те, що урізаєш,
писане не вирубаєш теж,
сказане на вітер, не піймаєш..
Не усе , що сяє, золоте...
Є і випадкового чимало –
іноді поезія не те,
що на думку авторові спало.
Мову народили небеса,
корені землі її основа,
сіль її і зародки любові....
точні тропи не лише краса...
марна праця – зайві чудеса,
як попало рубані на дрова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917150
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2021
[i]« Не хлібом єдиним...»[/i]
Наратив
Не зійшлися три дороги
на путі до раю
і ні отчого порогу,
ні коня немає.
Далі – тридесяте царство
у чужій халупі:
не кощій у господарстві,
то Яга у ступі.
Як не ризи, то лахміття,
а напередодні –
що XVII-те століття,
що моє сьогодні.
Мрія казкою минає...
та не тим печалюсь,
буду перший чи останній...
поки вибору немає,
і чужого не цураюсь,
і своє не ганю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917038
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.06.2021
[i][b]Погода[/b]
« Кіт не знає, що робити,
заховався у кущі,
а над ним веселка грає,
золоті несе дощі...»[/i]
Віршик
По Україні ходять хмари,
буває блискає, гуде
і це неначе Божа кара,
і нібито уже ніде
не випаровується пара.
Все задубіло, що цвіло,
усяка ягода ніяка,
і зав’язі – як не було,
і абрикоси кіт наплакав...
буяє лиш одне зело.
Грозою пахне як у маї,
затуманіли небокраї
і жаба кумкає вночі...
а злива хату оминає
і я калину поливаю,
коли наліво йдуть дощі.
[i][b]Дощ[/b]
« Як не холодно, то жарко...»[/i]
Каприз
Нема чого плакати, діво...
до осені очі утри.
Дощі не ходили наліво
ніколи... то віють вітри,
то буря гуляє у полі,
якої нікому не жаль.
А ти заховай у стодолі
її одиноку печаль.
Он глянь – зав'язалися мальви,
буяють некошені трави,
на луки, поля, у гаї
злітаються цілі рої...
неначе на запахи кави,
цілуючи руки твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916854
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.06.2021
« Не довго музиці ще грати,
хоч довго фраєр танцював...»
Перифраз
І
У світі актуальна тема:
«Московія усіх поб’є...»
і «Слава Україні!» – є,
але у нації дилема:
її очолює нікчема,
а міль проходу не дає.
У чемпіони – до зарізу!
купує УЕФА орда...
таке й на голову не лізе,
а їм – як із гуся вода.
ІІ
На Раші «скіглє кровосіся» –
недорозвинений кацап,
що довго армія російська
«осуществляє цап-царап».
Ми – «кровожерні окупанти»
хотіли теж свою Кубань,
але московські резервати
освоює донецька рвань.
А ще, якщо дивитись далі, –
яке пуйло на Буцефалі
завоювало дикий край!?
Суд у Гаазі це немало,
але сценарії фіналу
рубає шаблею Мамай.
ІІІ
Віки від роду і до роду
купаємося у крові...
усе дається візаві,
аби карателя свободи
рукою доброго народу
погладити по голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.06.2021
_______Неув’язка
« Не довго музиці ще грати,
хоч довго фраєр танцював...»
Перифраз
І
У світі актуальна тема:
«Московія усіх поб’є...»
і «Слава Україні!» – є,
але у нації дилема:
її очолює нікчема,
а міль проходу не дає.
У чемпіони – до зарізу!
купує УЕФА орда...
таке й на голову не лізе,
а їм – як із гуся вода.
ІІ
На Раші «скіглє кровосіся» –
недорозвинений кацап,
що довго армія російська
«осуществляє цап-царап».
Ми – «кровожерні окупанти»
хотіли теж свою Кубань,
але московські резервати
освоює донецька рвань.
А ще, якщо дивитись далі, –
яке пуйло на Буцефалі
завоювало дикий край!?
Суд у Гаазі це немало,
але сценарії фіналу
рубає шаблею Мамай.
ІІІ
Віки від роду і до роду
купаємося у крові...
усе дається візаві,
аби карателя свободи
рукою доброго народу
погладити по голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916690
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.06.2021
« Не шукай голку в копиці сіна...»
Порада
На те і сіячі, щоб діячі
із гаслами гасили їхні ватри...
іще шукають славу герострати,
сізіфи й діогени при свічі.
Висміювати ролі ці не варто...
хіба не ми ті самі шукачі,
актори погорілого театру,
коли від щастя губимо ключі?
Але палає сонце у зеніті
і виявляє тіні у тіні,
що застують сіяючому літу...
і тільки й того світу у вікні,
що промайне, неначе уві сні,
палітрою барвінку й первоцвіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916484
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2021
[i]« Смішне перо не в гусака...»[/i]
Перифраз
Іноді можна вгодити усім...
Отже, ваяй і видумуй
«вічне і вумне»... і що не посій,
а опиняєшся серед месій –
вуду словесного шуму.
Що не кажи, а таки, читачі
явно очікують рими
оригінала, аби уночі,
може й собі, як усі діячі,
сіяти неповториме.
Хоч і буває – той самий сюжет,
ляпи і тропи знайомі....
наче смакує і мій вінегрет
як не поетка, то інший поет
дуже й не дуже відомі.
Зайві сьогодні у цьому кіні
рупори і мегафони,
інші видовища вже у ціні
і на арену виходять смішні
авгури, пірри, нерони.
Надокучають пророки юрмі...
візії мови... цитати...
нащо світити сліпим у пітьмі?
Нині богема собі на умі, –
чим би іще дивувати?
І завдяки еволюції рим,
йде діалектика слова
та аплодує своє і своїм...
лине архаїка... віється дим...
класика майже готова.
Диковина гарантує дива...
і заяложене має права,
і несказанне – отрута...
і туманіє моя голова,
поки читаю забуті слова,
суті яких не збагнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916064
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2021
Неминуче завтра
« За життя всього не переспіваєш..»
Автоафоризм
Може завтра в дорогу забере мене небо
і тоді нам нічого тут не світить уже,
і нічого не буде, і нікого не треба
поки місяць у небі наші сни стереже.
Чекай мене із вечора до ранку,
а як засяє сонце у вікні,
у світ ясний не закривай фіранку
у білі ночі і у чорні дні.
Не світило нам щастя, а на битій дорозі
карта іншої масті ще не раз упаде
і поезія буде, і романи у прозі,
і ніякі печалі не засмутять ніде.
Чекай мене із вечора до ранку,
а як закрию очі, уві сні
за мене випий кави філіжанку
і на душі полегшає мені.
Рокове вчора
« Життя прожити –
не поле перейти...»
Фразеологізм
Минають сірі дні і білі ночі
туманами окутують Неву,
а видяться Дніпрові сині очі,
які запам’ятала наяву.
Уже не прилечу... не перескочу
цю порожнечу, у якій живу...
боюся, запізнитися не хочу
на перше і останнє рандеву.
Але не перейду широке поле
весною, літом, осінню – ніколи
не гляну на волошку... хоч одну...
ще вірю, що побачу Україну,
тому чекай, я уві сні прилину
у нашу ранню сиву далину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
[i]« Впали роси на покоси...»[/i]
Д.Павличко
Щедра на видива нині весна...
Не описати, як падають роси
і напувають дощі стоголосі
чорну і сонну... гуде далина,
кумкають плеса, горить купина...
а косарі намантачують коси
і не стихає далека луна.
О... жебонять ручаї із озерця...
ноги лоскоче шовкова трава,
пахне аїром і зріє нова
мить дежавю... і моє інтермецо...
і несподівано вжалить у серце
пам'ять зів'яла, немов кропива.
Вийде дівча на леваду із хати,
буде шукати пучки рути-м’яти,
зірве євшан у густій ковилі
і оживуть чудеса... і жалі...
мрія у небі, у жмені синиця,
дереворити із ликами, лиця,
пошуки істини, волі, добра...
голка у сіні, любов у копиці,
формула щастя, казкова жар-птиця –
все це увічнює проба пера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
[i]« Вони були перші...»[/i]
Кіно
І
Нації немає далебі,
поки є ні людям, ні собі
лайдаки окремішньої хати,
щоб на балалайці обіцяти
ряженого клоуна юрбі.
Віртуально – ми усі обранці...
та не розуміє тугодум, –
ну чому якісь американці
запалили українські танці
і реально діє GO_A-шум?
Хрестики і нулики – забава,
поки вишиває їхня мать
копію Московії лукаву.
На Росії заполоч кривава,
в Україні – жовто-синя гладь.
ІІ
Із давен взували ми щоранку
черевики, а не постоли,
а на свято – білу вишиванку
одягали... як було коли.
Невідомо, що пасує нині...
у куфайці якось можна й так
обійтися вуйку і ґаздині...
а на шоу, то немає як.
То таке... а от умом коротке...
не паяц і, наче, не упир,
у народу, нібито, кумир...
а нап’ялює косоворотку
малоросів лівий поводир.
ІІІ
Це нічого... козачки усюди
ще бувають... а коли не буде,
вийде на видовище юрма...
люду – що?.. вони усіх шанують
особливо тих, кого не чують
і не лають, поки їх нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
У своїй тарілці
« У кожного своя Маргарита...»
Майстер
Де ти – та, що снилася мені
феєю утраченого раю,
за якою іноді скучаю
і якій присвячую пісні?
Іноді чекаю на порозі,
йду за перелази і тини,
думаю, – а може, у дорозі
ця моя оказія весни?
Поки не доведений до краю,
прилітай хоча би уві сні,
бо моя душа – як у вогні
рукопис поезії палає.
Ще літа зозуля нам кує.
Може, у таємному союзі
доведемо не собі, то Музі,
що дається кожному своє,
а за «упованіє» моє
не осудять нелукаві друзі.
Співучасниця
« Рукописи не горять...»
Марго
Я ще є. Опудало моє
загорає нині на городі
і ніяка чапля не клює
у моєму тихому болоті.
Чуються лелечі голоси,
але я не перелітна птиця.
Очевидно різні полюси –
журавель у небі і синиця.
Поки у руці ще нічиє,
догорає не одна надія...
видиво невидиме твоє
на мітлі літати ще уміє.
Поки усміхається юрма,
час міняти пера на лопати,
сіяти, садити і сапати...
чародія магії нема...
ну то й що?.. упораюсь сама...
помагають біси і пілати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
[i]« Люби ворога,
вбиваючи його...»[/i]
Автоафоризм
І
Невеселі нині роковини
і лютує братія сусід,
що на них повішена провина –
іншого народу геноцид.
ІІ
Ми усіх любили і прощали,
вірячи у Божий Заповіт.
Іноді молилися на схід
і на захід сонця уповали...
за віки ворожої навали
наша доля, як гаряча мідь,
душами затьмарила зеніт.
Ой, брати, ви нелюдами стали,
ідучи на волелюбний рід.
Все дається воїну у герці
за любов, за волю і життя,
за минуле, і за майбуття,
і за славу... і за мить до смерті
хай свої лишаються у серці,
а чужі ідуть у небуття.
ІІІ
Поки фарисеї непутящі
наганяють гомеричний жах,
убоїться каменю із пращі
Голіаф на глиняних ногах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
« Аж поки не спаде корона...»
Рефлексія
Кочуємо, як правило, у Лету,
лишаючи на пам’ять по собі
бодай рядок гарячого сюжету
на обеліску гаснучій добі.
І я піду раніше, ніж чекають
і любі друзі, й щирі вороги...
Курчата за тинами вже літають,
хоча іще не осінь навкруги.
Ось заримую далеч і лелеку,
а на останок – мову і любов...
гора із плеч – іти й іти далеко,
аби усі почули, що пішов.
А як ніхто не чує і не лає
ні за солодке, ані за гірке,
то хто його у цьому світі знає, –
що головне, а що – сяке-таке?
І по живому різати не можу,
і свіже на давно забуте схоже,
що, може, і не варте п’ятака...
а не обов’язкові компліменти
за майже одинакові сюжети
лише неволять душу козака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
[i]« – А я в попа обідала, –
сирітка сказала...»[/i]
Т. Шевченко
[i]І[/i]
Важко із віком у ногу іти...
бути й не бути... на Ви і на ти...
інші часи і герої,
тільки немає ясної мети,
і не міняються ветхі світи
нашої долі земної.
[i]ІІ[/i]
Що не епоха – то ера біди...
що не видумують черті –
бідному вийти сухим із води
можна лише після смерті.
Що не реформа – то, ніби, парад
злої наруги й полуди.
Шут реставрує вонючий фасад
олігархії і суду.
Хто винуватий, не знає ніхто...
зайві дебати і лайки.
Перемагає відсотків на сто
чадо народу – Незнайко.
Видно йому, наче із каланчі:
мухи, пожежі, котлети...
о... і совок помічає вночі,
ніби, видющі усі читачі,
а не писаки-поети.
[i]ІІІ[/i]
І не п’яниці, і не без ума,
маємо дулю у жмені,
поки копійки на ліки нема,
нумо, малюймо зелені.
Та й економимо... на комірні...
може, на чорні... обіцяні дні...
рівні ми... і, Боже... вільні...
Кожна новація б’є по мені.
Є ще надії... на зміни одні
і на попові обідні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
« На границі
тучі ходять хмуро...»
Героїчна
Сатаніють самураї Раші...
у Гаазі буде Божий суд...
щоб не опинитись на параші,
на границю суне Путя-Гуд.
Оживають і хатні злодії:
ківи... рабіновічі... уже
закликають націю до дії
і усіх «веде... опезеже».
Де ті наші і які ті німці,
не утне ніяка сатана...
поки не воюють українці,
не буває світова війна.
Бо кацапи – це ще ті воя́ки...
невідомо, що там пацани
ще до того, як іти в атаку,
наваляли у свої штани.
На границі зупинились танки...
є «побєдобєсіє», чи ні –
це усім покажуть у кіні...
Шибениця – це не вишиванка
і тому Московія до ранку
«переможе» і у цій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
« Другий раз
в ту ж саму воду..»
Антитеза
Ступаємо на береги ріки
у течію, вируючу зі споду...
у дельту часу падають віки
історією у ту саму воду.
Немає волі з легкої руки...
і карою ледачого народу
стають його нові провідники,
що ніби... вигодовують свободу.
Але війна примушує іти
униз по крутояру косогору,
аби дивитися із низу вгору
на те, що досягає висоти,
коли іде у зоряні світи
у інший час, у відповідну пору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
[i][b]Мати Україна[/b]
« Свято у терновому вінку..[/i].»
Сьогодні
Чекаю визволителів своїх,
коли на схід, на північ і на південь
появиться у ризах золотих
всеукраїнський пам’ятний Великдень.
Не вічний Ірод... буде на Землі
і тепле літо, і розквітнуть весни...
як булька на воді, навіки щезне
останній узурпатор у кремлі,
розвидниться у кро́мішній імлі,
а в Україні білий світ воскресне.
[i][b]Пророк[/b]
« Буде і на нашій вулиці свято...»[/i]
Завтра
І ясно буде все як Божий день...
На те і свято головне весною,
аби не в’янули над головою
омріяні мої сади пісень.
Скресає лід, і догорає пломінь,
і сонечко сіяє із небес,
і чуються у Храмі хори мес...
і неупинно як весняна повінь
лунає і відлунюється зовні:
Христос воскрес! Воістину воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021
[i]« Живим прожити,
мертвим – царство небесне...»[/i]
Молитва
Ще маємось... почиємо у Дусі.
І Божі діти, і Його сини,
що вижили рабами у нарузі,
ще віруємо у пророчі сни.
Дістанеться і кату по заслузі
за наші перемоги без війни...
і воїну, і орачу, і музі –
причастя української весни.
Іще загляне сонце у віконце
земної долі... у небесний рай.
Не нарікай на опустілий край,
який не залишають оборонці,
і молячись Ісусовій іконці,
люби живих, а ворога... прощай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
[i] « Какую страну про...»[/i]
Совок
Нема чого оплакувати дім
у буді із «братами» у Союзі.
Історія нагадує усім,
які були ми нелюди і друзі.
Немає ради на усіх катів.
Якщо собаці гавкати охота,
заводити потрібно ворогів...
у нетрі, у безодню, у болото.
Але, на жаль, уже нема куди...
на разі не працює гільйотина,
а у хліві ще є своя скотина...
Якщо «брати» доп’я́лися туди,
де є засуха... і нема води...
то най їх трафить ще й лиха година.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
« Homo sapiens...»
Дурниця
Людина виникла із мавпи,
але буває й навпаки,
коли її нахабні лапи
хапають їжу із руки.
Далеко нічого ходити:
ось – українець, ось – кацап...
їх іноді не відрізнити
за пазурами рук і лап.
Але кацапи – це примати,
тому що за мільйони літ
навчилися дурити світ,
чуже за пазуху ховати
і пам'ятати, що у хаті
лежить погано у сусід.
А українці – малороси,
тому що орки навкруги –
це наші люті вороги...
і нація почила в Бозі...
вона віками... та і досі
винищується до ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
« Десь-не-десь
в якомусь царстві...»
Казка
На горі далекій і високій,
де ще є герої із казок,
рискає по лісу одинокий
і забутий сіромаха вовк.
Ау! ау! – лунає вечорами.
Ау! ау! – відлунює луна.
У лісі одинокими вовками –
блукає він, а може, і вона.
Вечорами, поки сяє небо
і немає іншої краси,
кличуть одне одного до себе
виючі у небо голоси.
До зорі, коли линяють зорі
і заходить місяць молодий,
мало що міняється у хорі–
хочеш вий, а можеш, то не вий.
Ау! ау! – із вечора до ранку.
Ау! ау! – і душу – на замок.
І лапою махне на сіроманку
колоратурний одинокий вовк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
[i][b]Кульбаба[/b]
Метелику[/i]
(холодно)
Закортіло літепла кульбабі...
і нема метелика... йому
цього року вистачає зваби
зимової снігової баби,
а вона не відає, – чому?
[i][b]Метелик[/b]
Кульбабі[/i]
(тепло)
Літепла до літа не буває
і тому, напевне, і того
холодно метелику до маю...
та сама кульбаба не літає,
а лише очікує його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Все, що маю: пенати хатні,
щирі усмішки, ямби, хореї,
ліру, Музу... а ще уві сні
спокушає мене... ахінея.
Небувале моє житіє
ще плекає нечувані мрії –
уявляю, що іноді є
любі друзі, яких розумію.
То лукавий манить із пітьми,
то зупинить Ісусовий погляд...
обережний у колі юрми,
обираю, – а хто буде поряд,
коли треба іти із людьми,
що однаковий мають світогляд?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2021
Ельф
Іще живу...
і наяву
вітаю фею,
а уві сні на рандеву
лечу до неї.
Але її
у ці краї
ніяка сила,
попри ілюзії мої,
не заманила.
І я, мов пень, –
ані телень...
із-за фіранок
мене вітає кожен день
у хаті – ранок.
Як у танку
у мить таку
я просинаюсь.
Є що любити на віку,
але не каюсь.
Фея
Чекаю ельфа...
уві сні...
але буває,
веселий лицар у вікні
мене вітає.
Мені одній
в часи нічні
ніяк не спиться.
У дам і фей –
один Орфей,
а я – синиця.
У далині
є журавлі..
або лелеки...
але мені
на цій землі
до них далеко.
Так і живу
і наяву
нема нікого.
Але нічого...
в рандеву
я біля нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
[i]« Як умру, то поховайте... »[/i]
Т.Шевченко
Коли умру, не хочеться зотліти.
Життя і так точили хробаки...
аби душі у пеклі не горіти –
хай полум’я поглине на віки.
На камені – один рядок поезій:
« Усім живим світитиму в імлі...»
А від золи моєї у землі
пожива буде молодій березі.
Полегшає комусь на цю вагу...
А заодно і збудуться повір’я:
коріння вип’є сили і снагу,
осінній вітер листям їх розвіє.
І, може, залунають як пісні
і думи, і слова... і десь у лузі
похилиться у невимовній тузі
бодай одна калина по мені.
Та аж тоді душею відпочину
як прилечу в обітований край,
об’єднаний в єдину Батьківщину
від вільної Кубані по Дунай.
Помрію... на Тарасовій могилі,
де дух його нескорений витав,
але не на... а в Україні милій
у полум’ї Майдану і заграв.
Тоді й порвемо вікові кайдани
Московії, і скинемо ярмо
і змиємо рабів її клеймо...
Хай душі не ятрять криваві рани
і хай не мають спокою тирани,
допоки ми у Слові живемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
Шелестять березові гаї
і вербові котики буяють...
ну, а я пасу свої рої
і ніяких клопотів не маю.
Поки не щебечуть солов’ї,
непомітно і весна минає,
і літа розхристані мої
як зелений шум оцього раю.
Та не в'януть мрії навесні.
Поки ця пора мені пасує,
я її у серці намалюю...
Не дарма у ці часи ясні
котики нагадують мені,
що нічого не буває всує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
[i]« Memento mori...»[/i]
Невідворотність
Відлітають журавлики-мрії
у далеке минуле моє...
на майбутнє немає надії,
та зозуля усе ще кує.
Догораюче полум’я ватри
й досі жевріє з десятирічь.
Те, що буде, нічого не варте
без веселих і милих обличь.
І жалкую, що фото немає
у моєму архіві світлин...
а на часі – усе, що єднає,
це розмова на пару хвилин.
Ідемо по дорозі до краю...
І думки, і серця – в унісон,
поки є у кишені айфон...
і надія іще не вмирає,
поки чую або відчуваю
ритми пульсу і... пауза... сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Йоганн Людвіг Уланд
Переклад
Вітри проснулись весняні.
Усе юуяє ночі й дні
У далині розмаю.
О аромат, о гук новий!
О, бідне серце, не болій!
Весна все, все міняє.
І кращає щоденно світ,
І попереду – літ і літ
Квітуючого раю
І у долині, і в гаю:
Забудь же, серце, що люблю!
На жаль – усе минає.
Johann Ludwig Uhland
(1787- 1862)
Die linden Lüfte sind erwacht,
Sie säuseln und weben Tag und Nacht,
Sie schaffen an allen Enden.
O frischer Duft, o neuer Klang!
Nun, armes Herze, sei nicht bang!
Nun muss sich Alles, Alles wenden.
Die Welt wird schöner mit jedem Tag,
Man weiss nicht, was noch werden mag,
Das Blühen will nicht enden.
Es blüht das fernste, tiefste Tal:
Nun, armes Herz, vergiss der Qual!
Nun muss sich Alles, Alles wenden.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
_______Нотації грамотіям
[i]« Повторення –
основа навчання...»[/i]
Перелицьоване
І
Неологізми – це, таки, обнова...
Що тільки не видумує поет,
аби розбагатіла наша мова
на чим попало латаний сюжет.
Усе це файно: словеса наяди,
омоніми – і та́нки, і танки́...
але хоча би наголосу ради,
піїте, зазирай у словники.
ІІ
І я, гіпнотизований собою,
абияк занотую плагіат, –
поезією, лірою німою
зотліє мій закопаний талант.
Це, може, й не записано у небі,
але і не дивуюся... бува-
є, що таке, яке, буває, треба –
неначе філософія нова.
ІІІ
Мову утинали людолови
ну, а нині – горе-копачі.
Умирає грамоти основа
і слова рубають партачі.
Етика поетики линяє.
Муза – не абияка мара
і витіювато оминає
критику кусючого пера.
У зоїла мало пієтету...
І язик улещує куплети
масою заупокійних слів.
Поки озираємось на дів,
хай жують архаїку поети –
шукачі закопаних скарбів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
І
Коли надій на мир уже немає
і москалю Європа – не указ,
вона усе ще думає-гадає, –
як помирити Київ і Донбас?
Куди подіти з мапи Україну?
Як поділити націю її,
а заодно і землю... і руїну,
аби понаїдались буржуї?
ІІ
Царі, псарі, садисти і сатрапи
нас нищили віками до ноги.
На висновки історія багата:
наш ворог лютий – Раша біснувата,
якій усе, що є ще навкруги,
негайно має перейти у лапи...
а може, і Америка утне,
що і її це горе не мине...
у цю добу воєнної хуги
антисеміти – це, таки, кацапи,
а українці – їхні вороги.
Одна біда, що голі ми та темні...
Всі лають Юлю. Є за що, напевне:
сам Яник у тюрягу засадив
за те, що мала замисли таємні –
пообіцяла дулю у кишені
усім, хто Україну не любив.
ІІІ
Зате обрали иншої породи
слугу... лакея, наймита народу
і клоуна юрми, а не людей...
аби воно(воно!) на сміх курей
доп'ялося із чорного проходу
аж до парадних, вибачте, дверей.
А нині вже гасає в Емірати,
Катар не оминає і Оман...
а заодно Московію... в туман...
Гризе науку... що кому лизати
і помічати у очах мутанта,
що і воно – малюсінький тиран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
[i][b]Мої[/b]
Знову[/i]
Наче вирушаємо в дорогу
як у перший і останній раз
вимолити прощення у Бога,
що напевне пожаліє нас.
А якщо ніде нема нікого
і не чути піднебесний глас,
то іду я сам до гаю того,
де у юності топтали ряст.
Ще літаю уві сні до тебе
то у лебединому ключі,
то як тінь у білому плащі...
а коли відчую біля себе,
зависають пеленою з неба
весняного літепла дощі.
[i][b]Твої[/b]
З весною наодинці[/i]
Перецвітають проліски у лісі.
Ще й не було, а вже нема весни.
Сіяє сонце у блакитній висі,
а білий світ усе-таки сумний.
І є чого. У ньому стільки візій
од пандемії, голоду, війни
і до найголовнішої із місій...
але курей рахують восени.
Весна іде, ніщо не зупиняє
її повільний та невпинний хід.
І хай літує цей весняний квіт...
У буревії, у часи розмаю
мою, як і твою, частину раю
іще охороняє живопліт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
« Побєдобєсіє...»
Герба
Немає світу ні кінця, ні краю.
Здається, – не воюйте і живіть
у цій оазі та юдолі раю
і не діліть на мапі білий світ.
Але сусіді ще й межі немає,
бо це – кочовики-бойовики,
і комуняки, і більшовики,
яких ніде ніщо не зупиняє...
а он-де і моя хатина скраю,
якій немає спокою віки.
Її чатує окаянна сила...
на два боки дзьобатий хижий лик...
і ніби, висолоплює язик,
і розчепірює криваві крила,
неначе півень... о... коняка біла...
і з кражею за спиною мужик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
[i]Звідусіль[/i]
Знову весна одчиняє куліси
світу на сцені в моєму краю:
білі підсніжники квітнуть у лісі,
проліски сині цвітуть у гаю.
Наче Великдень... ось-ось і засяє
чудо-веселкою із-за небес,
ніби світає уже за Дунаєм,
віє луною католицьких мес.
Може, когось і у іншому світі
десь у едемі чекає цей рай...
Не надивитися на первоцвіти,
радує душу квітневий розмай.
І напуває росою-сльозою
очі фіалок у сонячні дні...
та веселіше на серці мені,
наче іду на побачення з тою,
що усміхалась до мене весною
в юній, зеленій, ясній далині.
[i][b]До брата [/b]
Звідтам[/i]
Не оминуть і тебе первоцвіти,
будеш ходити по рясту не раз...
жаль, що у цьому ще білому світі
нас розділяють і простір, і час.
Жаль, що і я не з тобою гуляю
тою стежиною біля села,
наче і досі ще юна й мала...
Я у барвінку тепер спочиваю.
Це саме там... по дорозі до раю,
де ще лозиною в лузі росла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
***
Отець один, релігій – море,
але нема кому судити:
усі святі – дереворити,
біда – не горе,
дальні гори –
не золоті... а люди – діти.
***
Високо літаємо, чи низько,
не рятує небо голубе...
Поки на порозі враже військо,
не дивись у очі Василіска,
що осліпить і уб’є тебе.
***
Будь не бідним серцем і душею
і не будь багатим на гроші...
не лікують ямби і хореї,
та існує інша панацея,
поки муза й ліра не чужі.
***
Доброту не подолає зло...
та,
коли на фініші літа,
боком вилізає доброта
та,
якої й духу не було.
***
Не порятують од біди
ні сильні світу, ні масони...
але надія є завжди –
не обезцінює труди
наближення Армагеддону.
***
Не гидуй дієтою святого...
Віруй у написане від Бога
і тобі те саме, що й усім:
може – все, а може, і нічого, –
MENE MENE TEKEL UPARSIN.
................................
Якщо уміємо любити
усе, що заповів Отець,
нема кінця усьому світу,
хоча усім – один кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
« Біля парадного під’їзду...»
Парнасу
Рвонули неофіти у поети
і... нібито нема уже війни...
вітіювато пишуться сонети
про насолоду, пахощі весни.
І якось не до Музи, і не варто
описувати грішне і смішне,
коли серйозне – це уже не жарти,
а явне заміняє потайне.
Велике не стає сьогодні перше...
зелене вилізає із пітьми
і... де його стосується найменше,
метає блискавиці і громи.
Засокорили півні голосисті...
Ось-ось уже й зозуля закує,
сорока украде чуже намисто,
ворона передивиться своє.
Зоїл і дятел забажає миру,
хоча навколо стогне, і реве...
Коли війна, то якось не до ліри,
та... де-не-де поезія живе.
Адже її не викосиш косою,
аби запам’ятали небеса,
що не буває зайвою краса...
а туга за вечірньою імлою –
це Божа кара і гірка роса,
орошена солоною сльозою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021
« Біля парадного під’їзду...»
Парнасу
Рвонули неофіти у поети
і... нібито нема уже війни...
вітіювато пишуться сонети
про насолоду, пахощі весни.
Велике перевершує найперше...
зелене вилізає із пітьми
і... де його стосується найменше,
метає блискавиці і громи.
Засокорили півні голосисті...
Ось-ось уже й зозуля закує,
сорока украде чуже намисто,
ворона передивиться своє.
Зоїл і дятел забажає миру,
хоча навколо стогне, і реве...
Коли війна, то якось не до ліри,
та... де-не-де поезія живе.
Адже її не викосиш косою,
аби запам’ятали небеса,
що не буває зайвою краса...
а туга за вечірньою імлою –
це Божа кара і гірка роса,
орошена солоною сльозою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021
[i][b]Печальна повість[/b]
« Нас лише одна любов єднає...»[/i]
Ромео
Напоїла ти мене, дівчи́но,
тим зелом, що навіває знов
платонічну, і таку невинну,
і не заборонену любов.
Є ще несходимі й досі плаї
і зозуля роки ще кує,
і вендети нібито немає,
і рідня сигнали подає.
Може, краще і не чути того,
що мені віщують із небес...
мовою поетів-поетес, –
є надія на живого Бога...
Та не чуєш ти мене німого
під хори заупокійних мес.
[i][b]Із небес[/b]
« Найсумніша повість –
це про нас...»[/i]
Джульєтта
Як не є, але одна дорога
нас веде до вічної ріки,
де не подивуємо нікого,
що і ми усе ще є, таки.
Вірую у це до того часу,
поки не поклали у труну
неживою. Але цього разу
уявляй лише мене одну
юною і милою навіки...
Може і судилось чоловіку
бути і не бути до кінця
зі своєю вірною, одною,
що була повінчана з тобою
у ясній обителі Отця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2021