| Сторінки (20/1931): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
У тумані сіріють алеї,
серед осені кряче печаль.
І ворона сумує за нею,
і мені її мало, на жаль.
То завіється з гаю у поле,
то фарбує сурмою ліси
і у лузі неначе ніколи
не було ще такої краси.
То пишається горобиною,
то калиною біля ріки,
по габі за цією рікою
вишиває собі полики.
Завітає ця фея й до мене,
і кота подарує мені,
що примружує очі зелені,
і мурликає щось уві сні.
А сама помандрує у гості
у хороми хуги і зими.
Поки з нею прощаємось ми,
сіє росами із високості
подорожню імлу на погості
за журбою, що їде саньми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853098
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2019
Рабу юрми аби лише ім’я
із ящика, по радіо почути
і вже уся юрба – одна сім’я,
аби й собі у веремії бути.
Були і ми на тому ще віку
і юні, і до себе нещадимі,
і за догани совістю судимі,
ходили у терновому вінку.
Згадаємо, які то є орли,
коли літали голубами миру,
а далі і лисицею були,
й вороною, що має пайку сиру.
А нині забуваємо ціну,
яку за безголов’я заплатили.
Отак і доживемо до могили,
на рок перекладаючи вину.
Але не забуваємо паради
не ради цілі, а ідеї ради,
якою б злою не була вона.
У досвіду одні й ті самі вади:
недопалок, допущений до влади,
як догорає – сущий сатана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853029
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2019
Ще є тюрма, сума і Колима
від океану і до піку гір.
А покаяння Каїна нема
і рикає зі сходу лютий звір.
Кацапію окутує пітьма,
а ще до того – і поганий зір,
і розуму не відає юрма,
і не конає парій-бузувір.
Не зупинити киями орду.
Не тоне у калюжі океан.
Не явиться месія-отаман.
Плюгаве Пу закушує узду,
на голову свою і на біду
паяци Зе виношують Майдан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852930
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.10.2019
Запасають жолуді дуби,
червоніють падуби і вишні.
Не ніяковіли би, якби
не були такі нагі і пишні.
Узялись у боки ясени.
Явір усміхається ялині.
І кольє опалу до весни
буде ще сіяти на калині.
У природи виїзне кіно.
Їй у ролі осені – морока.
Чагарі із нею заодно,
а в гаю осика – одинока.
Чуйну душу не лікує час.
І дерева ще ідуть у люди.
Он березу обіймає в’яз,
а береза обирає дуба.
Місію очікує зима,
та у неї інші ідіоми.
Осінь – незалежна. І сама
завітає у свої хороми.
Опадає золото руде
і руно на ризи падолисту
і на естафету урочисту.
А ота, яка за нею йде,
купідону кучері пряде,
а наяді – інію намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852562
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2019
Поетові журитися не варто,
що він ще не відбійний молоток,
і поки у душі палає ватра,
у ньому може жевріє пророк.
Щезають невідомі і ведомі,
яким удача додає снаги,
ну, а вони – ідилію у домі,
а не ведмежі послуги слуги.
Але не знаю, що із того буде,
коли на все лице одна пиха
нечеми, що усе іще коха’
і ріже мову, ідучи у люди.
Чого лише уява не дала!?
Ось на папері нібито людина,
але у позі сизого орла
висовується чорна половина.
А ось – усі сатирики юрби
співаючі, танцюючі і лисі.
А уявімо, що було б, якби
і ці були з бандурою і сизі?
Усім пообіцяю булаву...
А пророкую – партію єдину
на сцені, на арені... наяву.
Я не приватизую Україну
любов’ю спекулюючого сина,
а нею неділимою живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852329
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.10.2019
Іду у висоту із низини
і поки це описує рука,
гадаю, до якої глибини
тече моєї пам'яті ріка.
Несповідимі ні путі мої,
ані чому на довгому віку
ступаю у тій самій течії
щоразу у одну і ту ж ріку.
Не знаю, чи прокинуся, чи ні,
чи запитаю у забудь-ріки, –
навіщо одинокому мені
ці зайві неприкаяні роки?
Багато літ у Лету утекло
за течією долі у кінці
забутої моєї юності.
А може того часу не було?
У вирі човен, у руці весло,
але її немає у ріці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
Буває і ніщо дає урок
як замінити ямбами хореї.
Сонети це не купа балачок
і не подяка Музі чи Морфею.
І рупори беремо на замок,
і маємо від болю панацею.
Уміємо у попелі думок
перегоріти силою ідеї.
Але не подолає висоту
нечиста сила, що уже конає.
У пеклі не буває того раю,
який ми обирали за мету.
Якщо не чути сірки за версту,
до сатани претензії немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851712
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.10.2019
Добирає урожайне літо
качани і колос до куля
і Ярило у піке зеніту
сіє павутини на поля.
І Покрова устеляє сіно
пеленою на нове зело.
По озимині її насіння
яриною ниви ожило.
А уже за нею фінішує
у високі сині небеса
кароокий жовтень, що існує
поки є ще в’януча краса.
Уночі замішує пастелі,
а удень малює міражі,
як Марія укриває землю
на краю небесної межі.
У свої сіяючі чертоги
одягає омофори тоги
і міняє опції меню,
та наймає сивого Борея
вимести усі її алеї
і неони магії вогню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851454
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2019
Повертають воїни-сини
в Україну, «із Дону додому»,
де немає нібито війни,
хоч і не упевнені у тому.
Сонце України у диму,
автомати не дають осічки
і у Раді, наче у Криму,
бігають зелені чоловічки.
Не поможе на межі стіна,
поки сатана уріже дуба.
Нація обрала пацана,
а Росія знову має зуба.
Овоч поміняли на зело.
Ну і що? Америка не знає.
Раша хоче мати, що було,
та у неї формули немає.
Невідомо, що іще клопу
заманеться у лиху годину
і чому гундяєву-попу
маємо платити десятину?
І таке було уже не раз –
є свобода, та немає раті,
отамана обирає час,
а у нього – шоу на шпагаті.
Ясно, що готується тюрма
і нема уже у тому толку –
поміняти Бобіка на вовка.
Полонених у Росії – тьма,
а у нас диявола нема
реалізувати рокіровку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851095
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 11.10.2019
І
Купиною осінньої аури
догорають кущі,
а за тучами вітер у траурі
сіє-віє дощі.
ІІ
І написано, і переписано...
Ой, було-не було –
заримую-но сяючу лисину,
а не хмуре чоло.
Що на неї, буває, не капає –
за огріхи мої!
Але німбами орія-арія
обрамляю її.
І тому оминають аматори,
ігнорують сноби...
За поезію і за метафори
ми побили лоби.
І не соромно. Є ще епітети
і буяє трава...
А кому не дано це помітити,
хай римує слова.
ІІІ
Є нечитане і недочитане...
Напишу я іще, –
[i]що моєю журбою нанизане,
змиє осінь дощем. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850864
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.10.2019
І
Начало є, то і фінал буває,
хоч іноді й повторюється знов
очарування, що не проминає,
і є лише надія на любов.
І не одне її іще шукає,
і не жаліє ніг і підошов,
аби за нею – парією раю,
як і Адам за Євою ішов.
Але нема: едему у пустелі,
оази щастя, літепла купелі,
води живої у сухій ріці.
Так і йдемо за нею однією
та за обітованою землею,
аби не оминути манівці.
ІІ
Вона усяка, ліва і ніяка –
і течія у вирі на ріці,
і яблуко спокуси у руці.
Посіяну зорею зодіаку,
очікуємо зернятами маку,
але їмо зело і корінці.
Навіяна як сон, вона щезає,
обманута, на віру уповає,
заручена – єднає береги,
найкраща залишається у серці,
нічийна добувається у герці,
одна-єдина додає снаги.
Омріяна, коли її немає,
жадана, поки сили вистачає,
найгарячіша – як яріє кров,
доведена у відчаї до краю
тієї муки, що переживає,
і потрясає душу до основ.
Але буває, що і ця не перша,
і до вельону русу косу чеше,
та вірує до самого кінця –
а може ще розвіються печалі
і на останній лінії спіралі
навіки об’єднаються серця.
ІІІ
😍 тоді являється любов’ю,
коли у ній осяяні обоє
і їх оберігає ...таїна.
Коли душа на березі одна,
її луною чути за рікою,..
...........................................
О, як чарує осінню весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2019
На луги і гаї, і садами оточені села
осідають тумани і тане омана очей.
Перелітні птахи навівають думки невеселі,
що і ми летимо за межу неозорих алей.
За каймою ріки течією уявного Стіксу
виринають Харонові утлі вербові човни.
Пеленою імли накидає вечірню завісу
на палітру печалі яса, що мине до весни.
Із корони беріз осипається золото листя,
майорять ясени, багряніє на в’язі чалма.
Затихають рої. Їм у келії шавлія сниться
і байдуже, що осінь уже атакує зима.
І мені житіє пророкує своє алілуя.
Посивіли літа, і зозуля уже не кує,
і симпатія є, а душа не за нею сумує,
а за тінню тієї, що й досі тенета снує.
Покотило до неї – до ирію дідове літо.
І не знаю, за що я цю пору печалі люблю
і навіщо синиця такому як я журавлю.
У поезії дня домінує осінній епітет
і усім все одно, що малює уява піїта –
чи етюди жури, чи пейзажі німого жалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2019
Як не горюй, не молодіє тіло
і піруети юної пори
не повторити, як би не кортіло
побігати ногами догори.
А що робити як неначе треба
і ніби не витримує душа,
аби із нею на руках у себе
забацати на дроті антраша?
Аби земля ходила під ногами
і засіяла зорями над нами
жадана і довершена краса,
коли і сонце можна покрутити,
і ради цього, і на цьому світі
із юності вертають чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849323
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.09.2019
І
Іще лишаються у моді
бої, погода й чудеса.
Такі прогнози у природі
віщують Божі небеса.
ІІ
Тай буде те, що є і нині –
орда й агонія яси,
і поки ще панують свині
не буде щастя і краси.
Не буде вічної любові,
яка зів’яне як зело.
Усе повторюється знову,
якщо його і не було.
Кохати будуть одиночок
воюючі одинаки...
але найближчою сорочка
лишається своя, таки.
Тому усі одного разу
згадаємо свою весну
і перемогу не одну...
і поки вистачає часу,
то ліквідуємо заразу,
якщо зупинимо війну.
ІІІ
І Гея вилікує рани,
і околіє сатана,
а без’язикі та погани
повищезають як мана.
У серці запанує ліра
і муза чистої води,
і буде істина і віра,
аби подалі од біди.
Зійде нова зоря надії
і в Україні буде мир,
і до Китаю у ясир
піде опудало Росії,
і явиться живий Месія –
моєї нації кумир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2019
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.
Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,
і розлука раною здається.
І не знаю, чи переболить,
поки я до неї завітаю,
і побачу, і... не запитаю,
чи зі мною знову полетить
пережити ту єдину мить
магії омріяного раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.
Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.
Ну а я на палітрі душі
вишиваю її біля себе,
поки душі іще не чужі.
Віє осінню із небокраю.
Вітер сіє нові врожаї
і за обрій жене кураї.
А вона і мене відшиває,
і навіяні вірші мої.
Хто покаже, якою стезею
цю [i]ля фаме[/i] я можу [i]шерше[/i]?
Усміхнеться і буде моєю?
Насолоджуюсь тільки із нею,
а без неї існую лише.
Чи у неї опущені крила?
Заблудилася чи заблудила
ця уявна красуня моя?
Нецілована мною, та мила,
що висоти усі покорила,
а гуляє іще нічия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.
Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,
аби лишитись цілим і живим.
Розбігтися по насипу до броду
і відірвати тіло від землі,
летіти як у небо журавлі
за мілину і на широку воду,
явитися у пам’яті народу
і канути навіки у імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848637
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.09.2019
[i]« А годы летят, наши годы как птицы летят
И некогда нам оглянуться назад» [/i]
Є. Долматовський
І
Полетіли у вирій бусли
і жура до оселі вертає.
А у нас іще – ка_ні_ку_ли:
я не чую, – [i]немає коли,[/i]
а у тебе мене вже немає.
А життя як отой водопад
доливає літа по десятку,
випиває за тебе, на згадку,
і за мене, за хори наяд,
що лунають із ночі до ранку,
і за мій потолочений сад.
ІІ
Що було, на нове не міняю.
У минуле усе потекло
і не меркне ідилія раю
як весною квітуче зело.
Пригадаю роки ейфорії,
заясніє пора золота,
і мені усміхнуться уста
не одної моєї надії.
Аріадна снує житія
і не відпочиває природа.
На любов не міняється мода.
Не міняюсь напевне і я:
то щороку – єдина й моя,
то навіки – остання пригода.
ІІІ
І донині усі при мені,
наче сяючі зорі урочі,
заглядаємо очі у очі,
коротаючи ночі і дні.
А вони як отой зорепад,
що сіяє і сіється доти,
поки є ще... дай, Боже, не сота.
Зависає у небо десант.
І немає дороги назад,
і летіти униз неохота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2019
Нема коли поглянути угору.
Та і навіщо линути у даль?
У цю суху осінньо-літню пору
у кожного своя жура-печаль.
Рушаємо із бабиного літа
у затяжні тумани і дощі,
аби були оказії зігріти
оази і проталини душі.
Міняємо пейзажі-акварелі.
Минаємо калюжі-ручаї.
Шукаємо ілюзії свої
як бедуїни раю у пустелі.
Надіємося на свою весну,
на ласки чоловічі і жіночі,
які жага навіює щоночі...
Молюсь за тебе, поки не засну,
і просинаюсь, витерши одну
гірку сльозу, що застилає очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019
[i]« Заросла доріжка зелен травами,
Де колись поміж п’янких отав
Ти пішла з усмішкою лукавою...»[/i]
Б. Олійник
Під ногами знову шелестить
в’яле і сухе опале листя
і пейзаж минулого за мить
ватрою ось-ось і розгориться.
Нагадає юнь у багреці
сивої отави, а на лоні
далини у самому кінці
намалює обрії червоні.
Все – як і раніше, як було
і не забувається ніколи.
Вишиває золотом зело
баба осінь, що іде по колу.
Випиває вечір білий день
тай іде у ніч до ранку спати.
І мене жура веде до хати,
де ночую як у лісі пень,
та найкращу із усіх пісень –
колискову заспіває мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847988
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2019
***
Мені то що? Пишу і не читаю.
Я чукча із Якутії Китаю.
І це серйозно, а не жартома...
На те і графоманія. Вітаю!
***
І у піїта є свої фанати,
які читають мелоси і чати.
Але немає того читача,
який уміє істину читати.
***
Не досягаю я до Спілки члена –
таємне оминаю і зелене.
Інверсією граються усі,
аби було не так як є у мене.
***
Рятуй мене, мелодіє моя.
Була моєю, стала нічия.
Кохання читача не надихає
як надихає соло бугая.
***
На сайті казанови не усі,
та іноді почкуються, мерсі,
і невідомо, що тоді чекати,
чи сюр, чи епітафію красі.
***
Не полишає неофіта мрія
десь записати, що і він – месія,
якщо не гуру із роси й води.
Та умирає і його надія.
***
Чи рубаї, чи рубої – не знаю.
На хоку хайку іноді міняю.
Затюканий майстрами у низи,
закручую гайки, іржу пиляю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847712
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.09.2019
***
Чекаємо на місію Ереба
і на месію з манною із неба.
А на умі усе одно одне –
усе, що є – собі і ради себе.
***
Партії ніякої немає.
Те, що є, не обіцяє раю.
Поки обіймаються куми,
не повірю у свободу краю.
***
Ми любимо і волю, і дідизну,
і націю за неминучу тризну.
Якщо патріотизму не було,
то де його узяти – за Вітчизну?
***
На Рашії і людоїда знають,
і апетити до і після чаю.
Бо лідерами не самі стають,
а їх лакеї їхні обирають.
***
Фанатики космічної ідеї
усе ті самі юди-фарисеї.
Об’єднуємо неділиму Русь,
та українофобу – зась до неї.
***
Іще літає чартер на Росію,
де іноді пакуються злодії,
бо є утаємничена мета,
яка оберігає лиходія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847634
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.09.2019
Одна у цьому світі дивина,
що ангели усі – на тому світі.
Нікого не дивує новина,
що ми із Марса, а не Божі діти.
А може, діти бісові, або
помазані у пеклі діти вражі,
тому і обираємо Рембо,
не видячи, яке воно у сажі.
На обрії гулаги СеРеСеР,
куди евакуюють «Інтерсіті».
Міняються рабами із галер
пірати ХХІ-го століття.
Кощію, що конає у кремлі,
не випало явитися на сцені,
то ось воно – на світовій арені...
Пишаються собою москалі.
За інопланетянами Землі
полюють гуманоїди зелені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847489
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2019
***
Ти біса із Аїда не проси,
аби свічу поета погасив.
Якщо у тебе совісті немає,
то й душу вельзевулу віддаси.
***
Руйнується і наше, і моє,
і нице зазіхає на високе,
та не поцупиш те, що ніби є...
Його пильнує небайдуже око.
***
Поети є – на пару три,
одне на одного похожі,
а іноді – одні майстри
тінь кидати на огорожі.
***
І лапки, і дужки, епітети і звуки,
і коми по великому рахунку
у мові – це поезії вінець.
Та неуки не відають науки,
в якій і точка – це ще не кінець.
***
Зозуля кукурікає,
а півень не кує...
Усе минає, що було,
та іноді ще є.
***
Буває і ніяке, а читаю,
буває і на вуса намотаю
і ради економії, бува-
є, рубаями ірода рубаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847450
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 07.09.2019
Чекай мене, але чекай,
коли нікуди не поїду,
а твій обітований рай
не на околиці аїду,
коли у радості й журі
ми обійнятися готові
і не ржавіють якорі
у нашій гавані любові,
коли до тебе не дійти
і не почути біля серця,
коли ти з іншою на ти
але до мене усміхнешся,
чекай до ранньої зорі,
до самого кінця і краю
на перепутті біля гаю,
коли і зорі угорі
ще майорять о тій порі,
коли і я тебе чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Загадую, неначе той язичник,
який до серця відає путі –
наївні, а буває і містичні –
чи повезе з якою у житті.
Явилася як із горіха зерня,
і мавкою живою уві сні,
і музою ізгоя у Майстерні,
але... усе те явно не мені.
І леді-дами, і тузи-валети
на неї позирають звисока.
Лірична героїня у поета
якась в його романі не така.
Чиюсь сувору душу полонила
і називає байкою любов
ідальго, донжуанів, казанов...
Уранці – файна, а ночами мила...
Ой, не одну ця муха укусила,
аби Амур її не уколов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2019
Безкрає небо, а життя – безмежне.
Ілюзії – усі мої путі
у мрії, уві сні, де незалежно
я мешкаю у іншому житті.
А чи існує доля паралельна,
де інші люди, як і ми, не ті?
Уловлені у сіті Мельпомени,
на іншій сцені – може і святі.
Але Феміда не міняє ролі.
Тут – у полоні, а коли й на волі,
руйнуємо ідилію свою.
Ілюзіями оповиті мрії,
а ми як учні іншого месії
очікуємо місце у раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847010
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.09.2019
Безкрає небо, а життя – безмежне.
Ілюзії – усі мої путі
у мрії, уві сні, де незалежно
я мешкаю у іншому житті.
А чи існує доля паралельна,
де інші люди, як і ми, не ті?
Уловлені у сіті Мельпомени,
на іншій сцені – може і святі.
Але Феміда не міняє ролі.
Тут – у полоні, а коли – на волі,
руйнуємо ідилію свою.
Ілюзіями оповиті мрії,
а ми як учні іншого месії
очікуємо місце у раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846971
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2019
***
Не зупиняє небо наші жорна.
І писане, і чуване повторно,
а діє як на Раші новина.
Усе, що біле, в Україні – чорне.
***
Йдемо за Україну – і не раз,
і за її енергію і газ...
колоною державної машини
бюрократія атакує нас.
***
Тече вода, наповнює підвал...
Це не валюта, а її обвал.
А гривну відмиває і пакує
теплоенерго і водоканал.
***
Нікого це не гріє й не пече.
Ще буде делегація і ще.
Слуга народу теж уже чекає,
що у його кишеню потече.
***
Чого лише немає на віку.
І ревнощі, і ать твою таку...
Трикутники любовні – піраміди
у першому і енному зв’язку.
***
Хто у Росію – голови нема,
хто у Європу, той не має серця,
але у бацьки, іноді здається,
уже і того, й іншого катма.
***
Проблема України не у тому,
що видно обивателю сліпому —
вона на волю прагне триста літ,
а кацапня вважає, що додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846882
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.09.2019
І
Гаряче літо і пекельні зони.
Історію опанувало зло.
Випалює радіаційне тло
сухі отави. І стає червоне,
і в’яне ненапоєне зело.
Водою заливає океани.
На суходолі поміж рік і гір
палає Амазонія й Сибір.
Горять оази й прерії савани,
чекають азіати на ясир.
ІІ
На Україну зазіхає Раша.
На Піренеї йде новий Батий.
Моя-твоя не розуміє, – наше!
Кривавої не оминути чаші,
допоки діє триголовий змій.
Клонованому Пу не до Китаю.
Орда уже опалює краї,
де є ще опозиція її.
Щось у тайзі таки повиздихає –
Росія Україні обіцяє
її людей за покидьки свої.
ІІІ
І настає фальшива епопея.
Європа забуває за ордло,
Америка із нею – не альо....
Кацапія воює за ідеї
і від війни немає панацеї.
Надія є лише на еНеЛО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846806
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.09.2019
[i]« Ми всі із тих, хто наступав
і на граблі, й на вила...» [/i]
Революційна
А ми іще із тих базік
і слуги у народу,
що зупиняють маховик
за волю і свободу.
І ситуація така
у вашій іншій владі –
пообіцяю п’ятака,
а ви і цьому раді.
Тому підтягуйте штани,
сідайте на дієту...
Ми дуже класні пацани
веселого сюжету.
У вас у шані і село,
і принципова мова.
А нас виховує Пуйло,
бо я на те і Вова.
Скіперіада не засне,
але сидіте тихо,
коли у партері сяйне
міледі Розумиха.
Із-за бугра уже, мерсі,
вертається пальміра.
Реінкарнуємо в Русі
і Яна, і Азіра.
У нас ті самі пахани,
чинуші і злодії,
і гепи-допи зі шпани
Кацапії-росії.
Немає Нестора Махна,
то є йому заміна.
Свобода слова – то мана,
у вашій хаті міна.
Ми зобов’язані орді
і біло-сині, і руді –
усі хамелеони,
але нові і молоді...
із п’ятої колони...
Ось потече по бороді
і поміняємо тоді
«понятія» й закони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2019
[i] І
« Ось то я!» [/i]– позаймало висоти
і видурює в нації час...
У етері буває не раз,
об’єднавши по фазі частоти,
резонує енергія мас.
Та лунає у басі фальцету
і слащавої патоки слів
ейфорія епохи Інету.
У дуелі немає дуету,
у війни не воєнний мотив.
Пам’ятаємо міфи і міти
у своїй історичній путі.
Та «кацапіють» неуки діти,
що взялися усім володіти,
не шануючи мову і рід.
Обирали, тай маємо дулю.
Невідомо, куди нас несе
на чолі із ватагою зе...
Ми забули уроки минулі.
Із лайна виливаємо кулю,
і надіємось, що повезе.
ІІ
Очищаємо хати, подвір’я
і поля, і свої береги
од Кощія і баби Яги.
Та утерлись у наше довір’я
комедійні свої вороги.
Не уміємо – око за око,
не кусаються наші рої.
Та розбоєм живуть солов’ї
і наносить нам рани глибокі
ще не вирване жало ЗМІї.
Ще чекає погоди у неба
«войовнича еліта» чужа.
Їй у бучі і миру не треба.
Та дамо і орді одкоша
і «еліту» шлемо до Ереба.
Є у нації инша душа.
ІІІ
Учений дід вичитує осанну
на вірність України... І кому?
Не розумію... Може і пойму,
коли зійдуть червоні могікани
зі сцени, пощезають за тумани,
за обрії, за межі, у пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846461
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.08.2019
Не застує едему біднота,
якої і раніше вистачало.
Бурлаці, що не будень, то свята,
а як багато, то і цього мало.
Ще дехто помічає і росу,
і чує соло солов’я у гаї,
і на щоці непрохану сльозу,
ховаючи жалі, не витирає.
Вони не уповають на людей,
щасливі у таємному нещасті,
коли, не піднімаючи очей,
очікують на маслаки собаці.
Є й ті, які ламають вітряки:
блукаючі ідальго у пустелі,
мольфари, відуни-кочівники,
юродиві, паяци, менестрелі...
Попереду – невидима імла,
позаду – три дороги од села
у райські кущі та у буєраки...
у небеса... або на манівці,
у люди, а у самому кінці
усі – як не герої, то бурлаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846162
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 26.08.2019
І мені би – у гаряче небо,
де ночує сонце нічиє,
не моє, але у мене є
і у тебе – дозою плацебо,
що лікує душі навзаєм.
Не буває зайвою увага,
поки є надія і мета:
у чеканні довшають літа,
у польоті – вища рівновага,
у любові – інша висота.
Ще руками дістаємо зорі.
Поки у своєму літаку
оминемо Африку жарку,
душі хай купаються у морі,
а тіла – у золоті піску.
Летимо і досі – невагомі,
одинокі у одному домі...
Осінь павутиною снує
літо, не обтяжене виною...
Падає за обрії прибою
не почуте алібі моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846158
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2019
Радію, що лишаюсь однією.
Куди я хочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?
Я нічия і це, само собою,
наповнює реальною журою
усі мої ілюзії-путі...
Та я іще захоплююся грою,
романтикою, а не суєтою,
і рюмсаю лише у самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2019
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.
Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:
чого вона хотіла?
Мене чи не мене? –
запитую небогу.
А чую неземне:
«канєшно, шо нікого...»
І що це за діла,
коли немає діла?
Нічого не дала,
взяла і полетіла.
Тай думаю собі:
казати – не казати?
За очі голубі
нема кого обняти.
Дитині не дали
погратися у казку...
А ми ж, таки, могли!
І ось тобі, будь-ласка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845398
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.08.2019
Гони жалі і думи невеселі,
бо є надії іскорка мала,
що ми у цьому світі новосели,
аби удача іншою була.
Сузір’я Оріону і Плеяди
сигналізують, що і я один
і ти одна, але моя монада
у хаосі росинок і пилин.
І я тебе моєю ще побачу,
і ти мене... але не уві сні...
Піймаємо за гриву ту удачу,
яка ночами снилася мені.
Такої миті і душа радіє,
і у фантазії немає меж,
і явною стає таємна мрія...
Утрачене уже не доженеш,
та не згасає полум’я надії
і ти у ньому иншою ідеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2019
Ще імпонує нам – рука в руці
іти за недосяжною тією
високою вечірньою зорею,
яка не заведе на манівці.
І я, і ти ще тішимося нею –
поезією раю у кінці
дороги, де наяди у ріці
заманюють на ямби і хореї...
І поки ще п’яніє голова,
на пам’ять, що була у мене мила,
дарую римі мелодійні крила.
І хай ця пісня буде не нова,
але не заблукають ті слова,
якими ти поета полонила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2019
[i]« Допекло...» [/i]
За всіх
***
[i]Ой-вей[/i], – заверещали павіани, –
[i]якомусь члену Оскара дають!
А ми такі – папуги і погани,
і досі ще не маємо догани,
що гонимо пургу і люту муть.[/i]
***
В позі йоги думайте, гадайте,
гуру і гурмани канапе,
що базіка(є) гієна сайту,
сіре тиражуючи й тупе.
***
Дорогий аміґо пише дорогому,
що його поези – б’яка і фігня.
Що не опус дохлий, то собі самому
дулею під носом мало не щодня.
***
Не дорости зоїлу до ашуга
і недосяжна кіберу краса...
Яка то у поезії наруга –
сміятися, що є жура і туга
і ряднами заткати небеса.
***
Що є, то є, і мало що буває,
аби його раніше не було
у цій іще живій оазі раю.
На біле чорне ляпає в сараї
чи то перо, чи у гузні стило.
[i]***
– Я вірую лише у Бога,
і чую, бачу і пишу,
що уповаючи на Нього,
я не кажу, що брата свого
за душу іншу задушу.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844908
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 13.08.2019
Ось і серпень осінь доганяє
по заборонованій ріллі.
На узліссі молодого гаю
ирію чекають журавлі.
Так і ми торуємо дорогу
і не боїмося уночі
кликати у сни одне одного,
поки у запасі є ключі.
Не питаю, – бути чи не бути...
яблуко не заборонний плід.
Але як душі не сполохнути,
що уже готова у політ?
Поки ще долаємо утому,
думкою вертаємо додому
із юдолі хаосу й жури,
щоб не чути над собою грому
і радіти ще одне одному
пізньої урочої пори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2019
І
Ще лунає: «слава Україні!»
Нація плекає оберіг...
А душа жадає переміни
на одній із тисячі доріг.
Не поталанило на фортуну.
Батьківщина – це одна сім’я.
Та стаємо знову на котурни,
власне забуваючи ім’я.
ІІ
Лотерея імені – удача
іноді незряча і глуха.
Невеличке пугало ходяче
Україну має за лоха.
А чого не має, обіцяє
щиро і наївно до сльози.
В засіки нового урожаю
смикаємо сіно для кози.
Канули у Лету могікани.
Виринули п’явки із пітьми,
недалекоглядні капітани,
коміки квартальної чуми.
Осміліли слуги есесеру,
ліга сміху – юні піонери,
що уже готові як завжди
в табори... у мери, у прем’єри...
у ліси... на те і тренажери
з будою на прив’язі орди.
ІІІ
Ми єдині, вільні, неділимі,
хоч із низини до висоти
спалені до спокою мости.
Та у небі є ще херувими,
і лунає хорами живими:
«Боже, Україну захисти!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844831
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2019
[i]« Ой, дороги,
пил та туман,
холод і тривоги,
степовий бур’ян...»[/i]
Фронтова
І
Не линяє іще триколор.
Береже Лугандонію карма.
Україна іще не казарма,
та уже доганяє Мордор...
Українці обрали мотор,
але якось забули за гальма.
ІІ
Поганяємо у Сомалі
то алюром, а то і галопом...
Завоюємо світ автостопом.
Є у нації і королі,
і потуги її немалі,
хоч регоче, буває, Європа.
Червоніємо іноді, та
це нічого. Буває і гірше...
Є у влади висока мета,
хоч і нижча, що мали раніше.
ІІІ
Показати народу пора,
що і слуги його не хапуги.
Як не є – щось іде на гора.
Медицина вже має науку
і на митниці чути, – ура...
а от миру – ні слуху, ні духу.
Летимо невідомо куди.
Є права, та немає моралі.
Ми найперші іззаду у ралі,
та не ходять туди поїзди
а якщо не дай, Боже, туди,
є надія, що не у провалля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844367
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2019
І
Пам’ятаю чи не пам’ятаю,
а усе минає, що було,
поки юне серце забуває
та буяє молоде зело.
Будемо-не будемо – умремо...
І куди полине та душа,
що була від іншої окремо?
Суще і живе поб’є іржа.
ІІ
Чуєш, чи не чуєш, а озвешся,
знаючи, що вірую і жду.
Може і до мене підіймешся,
поки я до тебе упаду?
Хоч-не хоч, цілую-обнімаю...
Як не є – обоє не святі.
Поки теплі руки відчуваю,
не загину я у самоті.
ІІІ
Вірую-не вірую, а Богу
уночі, тамуючи тривогу,
помолюся. Ми ще не самі.
Любиш чи не любиш, а одного,
що уже не перейде дорогу,
нагадають очі у юрмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
І
Юрмою ідемо у маси,
п’ємо отруту як вино
і подаємо нуль на фазу –
душі байдужій все одно.
Нема коли... немає часу...
як у комедії кіно.
Несе до ирію судно,
яке ніколи і ні разу
не опускалося на дно.
А ми на палубі обоє
у суєті, й самотині...
Немає миру на війні.
А героїні і герою
удача є. Не за горою
її блукаючі вогні.
ІІ
Але... не вистачає джазу...
і кутюр’є... і кімоно...
А щастя наше? А воно
не реагує на образу.
Не переймаємось. Ріка
життя – за обрієм. Далеко
ще сяє око маяка.
А ми за милі і парсеки
ще уявляємо лелеку
і у капусті – малюка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
[i]« Душа страждає,
Звук трембіти лунає...» [/i]
Гуцулка Ксеня
І
І плаями, і долами хода
моя за обрій... Та і цього разу
загадує циганка молода
мені як не тини, то перелази,
а їй, допоки горе не біда,
усе, на що уже немає часу.
ІІ
Вона і я, у світі не одні,
лишаємося у самотині
як при дорозі явір і тополя –
однакові дві ягоди із поля,
із того, що навіяне мені,.
коли удачу ворожила доля.
Усе не те, усе нема коли,
усе не так, але одне хвилює.
Мої літа у Лету загули,
а їй уже лунає алілуя.
Та най ся буде. Богові хвала,
що і її, й моя вина мала,
і не боюся ролі Квазімодо...
Вона ще є, але якщо й була,
усе, що мала, те і віддала
моя фортуна – Есмеральда горда.
ІІІ
І обнімає, і чекає мить,
коли луною щастя полетить
до іншого сіяючого серця.
У неї неопалені уста,
а наша доля все одно сміється.
Нема Рахилі у мої літа,
А Лія... Лія може і знайдеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843799
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.08.2019
Журою і надією живу
і за тобою, й за її душею.
Її уже немає наяву,
а ти існуєш мрією моєю.
Тією, що осяяні літа
збагачує новими почуттями,
а прилітає іноді ночами
ще не забута, та уже не та.
Життя дає, буває, насолоду,
буває, і жаліє, і скубе...
Я обираю душу і тебе,
але ступаю у ту саму воду.
Іще живі ілюзії надій.
Навіяне у маєві подій
заманює твоїми голосами.
Немає антипатії між нами.
Вона і ти – у пам’ять моїй,
а ролі поміняємо місцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2019
Диктує небо, а пильнує око...
і те, що сивина у бороді,
і біси – у ребро... і не тоді
цінуємо і вишнє, і високе,
що вилами писали по воді.
Утішені собою одинокі
юнони-феї, перуни-гуру...
У падаючу віримо зорю,
цитуємо і Пушкіна, і Блока,
а чуємо омріяну муру.
Осміяні і випиті ордою,
у каламар мокаємо перо...
і пишемо не кров’ю, а водою,
ачей - «ми не лукавили з тобою...»
як видавали на гора зеро.
Римуємо таке оригінальне
із кухні архаїчного меню,
що мимоволі уявляєш ню
особи, що виписує моралі,
аби усім підсунути свиню.
Немила публікує ахінею.
Нелюба оприлюднює любов.
Ніяка не хвилює казанов...
Єдина залишається тією
високою вечірньою зорею,
аби ночами закипала кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843327
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2019
Я пам’ятаю Ваші очі
і поцілунок у щоку.
Такі оказії урочі,
буває, личать козаку.
І я подякувати хочу
хай не востаннє на віку
за ту єдину мить п’янку
і щиру усмішку жіночу.
Усе минає і тече
і дотик ніжний не пече,
а одиноке серце гріє.
Хоча це, може, і не те
як має бути тет-а-тет,
коли ще жевріє надія.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843129
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 26.07.2019
Було колись: бродили по отаві,
літа летіли, літепло текло,
носило нас у заводі лукаві..
На бистрині зламалося весло.
Не утопився я у тому вирі,
вона сухою вийшла із води...
Її несе на інший берег віри,
а я уже не плаваю туди.
Ще маю сили і плекаю мрії,
що видибаю проти течії,
тенета оминаючи її...
Вогонь душі чуже не обігріє.
Ідеї буйні темної стихії
хай оминають гавані мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842982
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 24.07.2019
Не заживає пиляна емаль,
але душа готова і на згубу.
Я бачу Ваші очі крізь вуаль
і обожаю чарівницю любу
неофіційну пасію, на жаль,
яка поету доглядає зуби.
Не я цілую, ой, яка печаль,
і ніжні щічки, і жагучі губи.
Оце і весь у фабулі сюжет –
живий , але далекий силует
і погляди, що у душі не в’януть.
Наївний і почесний пацієнт –
дарую стоматологу сонет
на довгу-довгу у розлуці пам’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842952
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.07.2019
[i]«Засоби маніпуляції
ідіотами»[/i]
ЗМІ
І
Нема коли сміятися, панове.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Іще такого радісного шоу
і на..., і в Україні не було.
ІІ
Чого недобачали, те почули.
І ось вона оказія яка –
іде телепортація в минуле
сучасної свідомості совка.
Колись телемузеї озадачать –
показувати істину юрбі.
Нащадки не зомбовані побачать,
які були ми іноді тупі,
коли такі опудала обрали
Європі та Америці на сміх.
Усі заангажовані канали
вітають з перемогою усіх.
ІІІ
Ой заживемо! Наші буратіни
і папи карли виграють війну,
якщо очолять «рашеську весну»...
На заході намуляють коліна,
на сході об’єднають Україну
у мать свою – тайгу і цілину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842892
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.07.2019
[i] «Засоби маніпуляції
ідіотами» [/i]
ЗМІ
І
Нема коли сміятися, панове.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Іще такого радісного шоу
і на і в Україні не було.
ІІ
Чого не добачали, те почули.
І ось вона оказія яка –
іде телепортація в минуле
сучасної свідомості совка.
Колись телемузеї озадачать –
показувати істину юрбі.
Нащадки не зомбовані побачать,
які були ми іноді тупі,
коли такі опудала обрали
Європі та Америці на сміх.
Усі заангажовані канали
вітають з перемогою усіх.
ІІІ
Ой заживемо! Наші буратіни
і папи карли виграють війну,
якщо очолять «рашеську весну»...
На заході намуляють коліна,
на сході об’єднають Україну
у мать свою – тайгу і цілину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842864
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.07.2019
Що не написано у небі,
то є табу. От є! І – край.
Якщо кебеті не до тебе,
то і кубіту оминай.
У Феї не проси авансу,
у Геї щастя не проси.
Нема удачі, мало шансу –
зате не буде і яси.
Усьому є свої ліміти.
Зозуля кукає про це.
Не мотивує – обігріти,
оберігай своє лице.
Усе, що буде і не буде –
оказії чи пересуди –
ніхто не знає до кінця.
Іще згадає. Не забуде.
Надію не рятує чудо,
але загоює серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2019
[b][i]І[/i][/b]
До світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
обіцяє – буде день великий!
Розбудили зоряну блакить
лісові і польові музики.
Ирій синім полум’ям горить.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Душу надривають солов’ї,
буйне різнотрав’я ронить роси,
по отаві заходили коси...
І земного поту ручаї
потекли сльозою у покоси.
Витирають чола косарі.
Їх уже помітили наяди
і тікають у свої левади.
І ясніє небо угорі,
поки чує соло і рулади.
Голуби воркують у дворі,
гуси не курей заґелґотіли,
[i]чаєнята при дорозі[/i] сіли...
Опускає неба якорі
у тумані вирію Ярило.
[b][i]ІІІ[/i][/b]
І ніщо мене не омине...
Уявляю бойові колони
тихого, за обріями, Дону.
І війна із далечі війне
залпами у небо осяйне
і луною – черги полігону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Щасливі миті і путі
у суєті не пропадають
і неодмінно є і ті,
які минуле нагадають.
Ідуть літа у самоті,
а залишаються на пам’ять
часи і миті золоті,
які із лети виринають.
Були і щастя, і мета,
І сила духу молода,
яка пасує молодому.
І наче радує життя,
але бракує почуття,
що зайве і собі самому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842541
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 20.07.2019
***
Ще ідемо Союзом у нікуди.
І вибір є, а доля не така.
Сосо подох, але його талмуди
і досі на озброєнні совка.
***
Усі – за Вову! Маємо надію,
що завоює Чудь Наполеон...
Ой, Україно, ти таки повія:
квартал... семіти... урки і – ...Сіон?
***
Ще покається гола і боса
смердоносна держава совка.
Як не є, а на тлі малороса
Україна моя не така.
***
Кацапія, не слухайте базік
і, знайте, – по великому рахунку
моя дитяча мова – це язик,
але багато вищого ґатунку.
***
А на коні уже команда Зе.
Усі пегаси видохли на сайті,
а дохла кляча у імлу везе.
Чого хотіли, те собі і майте.
***
І я туди, і ви у той же блуд –
у вушко голки, що веде до раю.
Електорат – це той таки верблюд,
який плює на те, що обирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842436
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.07.2019
Існує все і водночас.
Буває,
що і така ідея нас
єднає.
І помічаємо у мить
єдину
і те, що радує і злить
людину.
Та пояснити не дано
нікому,
чому у небо, все одно –
додому.
Надію май на тятиву
і парус,
але останнє рандеву –
у хаос.
Усе, що є іще у тій
безодні,
несповідиме як путі
Господні.
Як на війні не довіряй
нікому,
хоча і є путі у рай
святому .
Усе обіцяне гряде
у небі,
але ніколи і ніде
для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842391
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.07.2019
[i]« Учення – світло,
а невчених – тьма»[/i]
Афоризм
[i]І[/i]
За волю – це неначе за «Свободу»,
але нехай живе порохобот,
аби у войовничого народу
явився на арені патріот.
Дивуюся, ну як воно ся стало,
що у мішку кота не помічали,
який війні будує телеміст.
І як таке опудало обрали,
аби не те що мову одібрало
у нації, а все – коту під хвіст?
[i]ІІ[/i]
Що не кажи – науку і освіту
корупція уже перемогла.
Невігласами виховані діти
не помічають ні добра, ні зла.
Бо у сім’ї ачей немає тата,
а баба-мама – темна і сліпа
то хоче із кацапії солдата,
то слухає гундяєва-попа.
І клятої спокуси не побореш,
і запити у ящику малі,
коли віщають голі королі, –
дамо народу їсти і видовищ!
[i]ІІІ[/i]
Усі роки у місті, у селі
за партами вирощували «овоч»
пейсаті русаки-учителі.
Ще де-не-де і є один у полі,
але передові – ті самі тролі...
Ніде не дівся юний піонер...
Все, що було, те й маємо тепер.
І виборчі комісії у школі
ті самі, що були у СеРеСеР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2019
Нема нічого, що минає марно.
Людей парує доля у житті.
Обоє відпрацьовуємо карму,
та іноді не вистачає шарму
утримати себе на висоті.
І розумію, що іду до тризни,
але буває – зопалу в огонь
і опікає теплота долонь.
Химерою являється харизма
і забирає душу у полон.
Приймаємо усе як Божу кару
і Єві, і Адаму у раю.
І сонечко ховається за хмари,
і у очах її немає жару,
і цього я від себе не таю.
Рятує і поезія, і ліра,
та не її лікує, а мене...
І не минає літо затяжне..
Наївному ніде немає міри –
і не уперше є остача віри,
і не востаннє доля омине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
[i]« Дяяякую... »[/i]
Ліга сміху
Команда Зе дає вонючий пшик.
На зелені кайфують разумкови,
що ігнорують українську мову
і з тилу опрацьовують язик.
Була вона, а нині ось – воно!
В Одесі! І купається у морі,
не тоне у воді... Народе, sorry?
Тобі сьогодні поки-що – на дно.
Ти обираєш іншого месію
і забуваєш істинне добро,
міняючи копійку на зеро,
не маючи ні клепки, ні надії.
За тебе нині думає не Зе,
а Пе, який у якості холопа
ініціює санкції Європи.
Тобі лише на клоуна везе.
Воно іще азів не розуміє,
а пхається туди, де – «нє альо».
Але йому сьогодні комільфо,
що плюнути на націю уміє,
допоки ще насилує Росію
висяче і лисіюче х...ьо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841912
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.07.2019
Не цілую, але обнімаю
як давно і недавно було.
Забуваю, але пам’ятаю
як дощі пам’ятає зело.
Уявляються радісні очі
і розкрилені руки твої,
наче скучила, ніби щоночі
наші душі іще нічиї.
І неначе піде́мо у парі
коротати ясні вечори
до жагучої тої пори
як єднаються сині і карі
і шукають у небі Стожари,
поки падає щастя згори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019
ідуть у раду фарисеї
від «голосу» і до «удару»
найголовніші – це євреї
а найхоробріші – гусари
і ліберали-емісари
а найтупіші – бандерлоги
які ідуть до перемоги
бо голованови й гордони
їм надають мости й кордони
вбивати віру будуть бойки
а мову – зе-голобородьки
і рабіновичі-жидяри
тому від імені народу
усі бодаємо «свободу»
і юлю кинемо на нари
а що із порохом робити
рішає ас біля корита
чи у тюрму чи на канари
аби була європа сита
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841628
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 12.07.2019
[i]« Божий дар не яєчня» [/i]
Афоризм
І
Не хоч війни, то не бажай і миру
своєму опоненту, та однак
не зачіпай публічного кумира
і спи собі спокійно як хом’як.
Не редагуй, не реагуй, не лайся,
хвали зозулю, не полюй на зайця
і ти – найневідоміший поет!
Із іншими когутами не бийся,
а от на очі публіки явися
і це – найідеальніший дует.
ІІ
Якщо не роджений поетом,
то не рони даремно сліз,
а як душа не має лету,
то у поезію не лізь.
Не допоможе ані мова,
ані талан, ані язик.
Якщо не володієш словом,
то і поезії – гаплик.
І ні на що не сподівайся...
Як не радій і як не кайся,
якої ради не проси –
немає більшої яси
як уночі шукати щастя
або у немочі – краси.
ІІІ
Не зарікаюсь, що і я сьогодні,
а то і завтра, будучи на споді,
усім пернатим муляти почну.
Усе буває завдяки свободі!
Але досаду маємо одну –
якщо нахаба все іще у моді
і не даємо ляпаса на сході,
то ясно, що програємо війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841516
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.07.2019
Чи фіксує побачення наші
те, що й досі єднає серця?
Ідемо в куражі-епатажі
і немає уже каяття.
Нас вінчає у сивому небі
буйний вітер, що сіє дощі,
і нічого неначе й не треба,
поки чуємо, – [i]Гірко! Мерщій![/i]
Ти біжиш по калюжі до мене,
щоб упасти в обійми таємні
і гукати, – [i]Літаю! Лови![/i]
Полетіли у Лету обоє
і за миті мої із тобою
не зносити мені голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2019
Романтики усі чоловіки,
аби собі завоювати Жінку.
І любимо, буває, на віки,
і легко забуваємо навіки.
Нікого не чіпаю ні за що
і нікого образити нізащо.
Нікому не ікається, якщо
нема кого винити, що ледащо.
І нічого жалітися мені,
що я і ти усе ще не герої.
І це – нічого. У гарячі дні
і під гарячу руку удостою.
І ти мені ніколи не пиши,
що ніколи журитися даремно,
і особливо не горюй за мене.
Переживай за рани на душі,
за те, що ми буваємо чужі,
зате не обіймаємось таємно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2019
За мотивом
Й. Бродського
Я обійняв за плечі силует,
а за цією тінню неживою
помітив необ'ємний табурет,
який зливався з білою стіною.
Свіча горіла десь у висоті.
Внизу -– потерті меблі, а навпроти –
старий диван у темному куті
і плями шкіри то руді, то жовті.
Порожній стіл спирався на паркет,
темнів камін, у сепії багету
дрімав пейзаж і лиш один буфет
мені здавався ще живим предметом.
Незримий дух цикадою явивсь
і відволік мій погляд нерухомий.
Цей привид може й існував колись,
та щезло все живе у цьому домі.
И. Бродский
Я обнял эти плечи и взглянул
на то, что оказалось за спиною,
и увидал, что выдвинутый стул
сливался с освещенною стеною.
Был в лампочке повышенный накал,
невыгодный для мебели истертой,
и потому диван в углу сверкал
коричневою кожей, словно желтой.
Стол пустовал, поблескивал паркет,
темнела печка, в раме запыленной
застыл пейзаж, и лишь один буфет
казался мне тогда одушевленным.
Но мотылек по комнате кружил,
и он мой взгляд с недвижимости сдвинул.
И если призрак здесь когда-то жил,
то он покинул этот дом. Покинул.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841240
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.07.2019
І
Пишу тобі, а читачу шифрую
усе, що є, було і не було.
А що чекає, то гадати всує,
якщо нема надії на крило.
ІІ
Не легко стаєру, напевне,
даються кроси до небес.
Якщо надієшся на мене,
чекаю у сузір’ї Пес.
Міняй матерію на масу
і обганяй інертний час,
та не рішай усе за нас...
У мене теж немає часу,
коли очікую Пегаса,
аби летіти на Парнас.
ІІІ
Ні, це не те, що Фанські гори –
крутий і недосяжний пік
і у мою не кращу пору
твоя стезя у інший бік.
А я на іншу почекаю
тай залишаюся на плаї,
якому є один кінець –
раптовий фініш. Не до раю
і не до неї поспішаю,
та в’яне, в’яне мій вінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
І ти, і я у сазі житія
ще ідемо одною колією.
Яких поезій не писав би я,
аби і досі ти була моєю!?
Ані твоє, ані моє ім’я
не ореол цієї «одіссеї».
Я ще нічий, і ти ще нічия
у цій юдолі долі однієї.
Але які невидимі путі
або яка нечувана дорога
від отчого до Отчого порога
і різні цілі при одній меті!?
Та є іще надія у житті –
це ти і я, а зайвого – нікого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840905
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 05.07.2019
Заведу собі собаку,
а тобі кота
і любитиму монашку,
що як ти – свята.
Я на поводі у неї
у її саду,
ради пасії моєї,
буду на виду.
Хай і кіт іде по колу
на її цепу.
Не почуємо ніколи,
що і я сопу.
У раю або на прощі
босі й нічиї –
ти мої обіймеш мощі,
ну а я – твої.
А мораль така у байці –
думаю собі, –
[i]кіт не пара цій собаці
як і я тобі. [/i]
***
Дорога моя кубіто,
май усе, аби любити,
не вагатися,
і ночами не тужити,
а «відкинувши копита»,
висипатися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840831
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2019
[i]« Єпіфаній – незаконно народжений отрок» [/i]
Фейк РПЦ
[i]І[/i]
Всі грішники, лукаві і не дуже,
не пам’ятають, де вони взялись.
Історії релігії байдуже,
від кого ми народжені колись.
Та не байдуже Духу на амвоні,
які у кого серце і душа
і чи помісна у Його долоні
парафія в парафії чужа.
Ну хоч убийте, а не розумію,
якої чаші, місії, події
не вистачає ласому попу?
А може цей очільник мімікрії
чекає індульгенцію месії,
коли у Київ завітає Пу?
[i]ІІ[/i]
І на холодне дує, і на мокре,
упав у єресь і «несе пургу».
Але навіщо ставити укотре
і Богу свічку, й чорту кочергу?
Не помогла анафема Кирила,
не помагає і її зняття.
Гіркою буде будь-яка кутя,
якщо в макітрі є нечиста сила.
Помазане, та не умите рило,
отримає у пеклі каяття.
[i]ІІІ[/i]
У Храмі Єпіфанія немає,
тому що Філарета вистачає
у ролі патріаршого цабе.
Та чули не одні дереворити,
у кого риза плямою покрита
таємного агента КаГеБе.
***
Несповідима ані путь Господня,
ані стезя Люцифера по ній.
Хто не питає, як іти сьогодні,
опиниться один у западні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2019
Як не є, а іноді буває,
що не настає цілюща мить.
Час лікує, але серце крає
і душа не гоїться, болить.
Доброта виборює у герці
віру і надію на тепло.
Що не залишилося у серці,
того й за душею не було.
І немає, і не буде ради,
де кому на щастя повезе
і куди недоля занесе.
Щире серце умирає ради
тої миті, що гамує вади,
а душа витримує усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Літа не додають до віку,
а віднімають те, що є.
А як рокам немає ліку,
то й інтересу не стає.
Немає часу у людини,
коли ще дибає за двох,
а до лихої йде години -
то ось тобі і епілог.
Тоді і видавай негайно
томи, поему напиши
або велику сагу файну...
Але нікуди не спіши.
Рони як дуб весною листя
свої останні сторінки
і... не барися у ярки...
Під полинами є ще місце...
А як нічого не боїшся,
проси у милої руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840332
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.06.2019
« [i]Сміється божевільна Україна
у смертнім леті на чужім крилі»[/i]
В.Стус
Мішок уже розв’язаний. Європа
побачила у величі й красі
із булавою у руці холопа
малої і чумазої Русі.
Велике Пу взуває лабутени,
а Зе – свої котурни по нозі.
Одне одному рівні сюзерени,
але не підходящі по вазі.
Поопускали очі і васали,
і авгури пропащої Руси,
аби не засміятися у залі,
де одягають шорти і труси.
Оце і все нечуване – уголос,
куди ВеЗе і що гальмує віз
та лає Мову, Армію і Томос
і не використовує безвіз.
Не добачає ні хвоста, ні рила,
ні ратиць у данайського коня.
Що не посада – чергова свиня.
Йому і зрозуміти не під силу,
яке лайно зелене оточило
це миле і мале жи...
кошеня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840308
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2019
[i]І[/i]
Граблі пора міняти на лопату,
яка і закопає, й загребе
оте, що найнялось агітувати,
що і зелене – жовто-голубе.
Та й сапою уміємо полоти
і полину, і пирію зело...
На часі бути – за,
але не проти,
міняючи і фізії, і тло.
Палає суще, і яріє біле,
і лінії веселки не чужі.
А от патріотичне обідніло
яскравою палітрою душі.
І де її лукавому узяти?
Не багатіє мовою цабе
і будь-яке, а іноді й «любе»...
За язики усілися примати...
уже уміють говорити...
мати...
І маємо
оновлене
рябе.
[i]ІІ[/i]
Та є ще й інше.
Мати – це Вітчизна
і те, що називають оберіг,
і тисячі порогів і доріг,
кудою видибає Україна.
Усе, що наче маємо, дає
оточуюче душі житіє –
і дольне, і невидимо високе,
але і те, що нібито ще є,
пильнує Боже
небайдуже
око,
аби було
і наше,
і моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2019
На пасіці дзуміє і гуде,
а я у літній келії куняю.
І наче і ніколи, і ніде
ще не було ошатнішого раю.
Полум’яніє у зеніті день,
який і я з роями коротаю.
І поки ще до осені іде,
не сиротіє хата біля гаю.
Літає трутень, поки не зима.
Йому уже й нема чого літати...
Ночами місяць проситься до хати.
У нього свого вулика нема,
і котиться між зорями дарма,
і нікому його заколисати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2019
У Рашію не їдуть поїзди,
на заході триває чудасія,
очолена комуною орди,
і ласі на корупцію жиди,
улещують розбійницю Росію.
Воняє небезпекою біди,
але червоні лінії зелене
не дуже помічає, як на мене,
і пхається непрошене туди,
де діє проституція таємна.
Нам, вибачте, сьогодні не сюди,
де тиснуть лапу кавалери й леді
і лижуть ню «тайожному» ведмедю
від низу тіла і до бороди.
Кому у хаті не дають води,
той грюкає дверима спересердя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839991
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2019
Іще обіймуться не раз
жура з журбою.
Люблю я витрачати час,
але з тобою.
Але з тобою, геній мій,
душевні рани
не залікує ще не твій
герой роману.
Герой роману, міфу, мрій,
де героїня
фантасмагорії подій –
моє видіння.
Моє видіння, що летить,
у небі тане –
фата Моргана... А за мить
уже й не гляне.
Уже й не гляне, бо у нас
нема героя.
Але обіймуться не раз
жура з журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839939
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 25.06.2019
І
Уже готова мафія нових
облич і лиць нуворишів у Раді
із пиками хирляво-молодих.
І вови ситі, і овечки раді.
Є лісапета і одне цабе,
педалі є і очмана рулює,
а ми уже очікуємо дулю
і у клітинку небо голубе.
Які миряни, то такі й пророки.
Ті самі гасла вигаслих ідей...
Все як було і буде у людей
і не клює ворона круку око.
На ладан економіка ірже,
корупції неміряної – море,
а їм усе ще, – [i]хто кого поборе... [/i]
Гуляють королі у негліже...
Питається, – навіщо це чуже
у перспективі як і апріорі?
ІІ
Електорату все іще «ВеЗе»,
але війна не зачиняє двері.
Її реінкарнація повзе,
а шухеру немає у етері.
У Раді – тихо... В Думі – суєта!
Линяє Зе і Пу його не «мочить».
Уже немає у мішку кота,
але Європа протирає очі.
ІІІ
Розхитуємо маятник біди.
Уже на часі скасувати мову
і незагойні болячки орди
нап’ялити на голову здорову.
І цього мало! На кону піар –
живуча топоніміка Росії.
А далі буде – за один удар
перерубати вузлики Гордія.
Во славу визволителів-катів
оздобити іржаві п’єдестали
щурами тилу, рилами штабів,
які Союз тілами трамбували.
І п’ятою колоною іде
парафія конаючої ери,
очорнюючи місію ідей
у нації Шухевича-Бендери.
І фарисеї знову ожили,
і моїсеї збіглися до кучі –
очолити невидимі тили
і дочекатись видимої бучі.
О! Нащо нам такий печальний гімн?
І у команді точаться дебати, –
усе, що є, на інше поміняти
і захопити Український Дім.
О, дорогі і прези, і прем’єри,
як докучає ваша суєта:
і це не те, і місія не та...
Але зайняти кулуари мера,
осміяного вами у партері –
оце уже фатальна сміхота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839693
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 22.06.2019
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.
Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти
і будьмо разом 👫 як волієш ти.
Відредагуй мої думки у вірші
і прозою поета забавляй 😊.
Дверей у свій [i]фіґвам[/i] не зачиняй.
Пиши частіше, обіймай міцніше...
Ніхто як ти не розуміє більше,
яка стежина поведе у рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.
Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу
до осені такої не найду.
Хіба що уві сні, у хороводі
ідуть знайомі пасії – і горді,
і ті, що не жаліли полину...
Усіх імен уже й не пригадати
і майже кожну можна обіймати,
але у кожній впізнаю одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838929
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.06.2019
[i]«Я ж попереджав,
не толочіть жито...»[/i]
Козак Василь
***
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
читаю поетичні вихиляси
і думаю, – поезія! Нова?
***
На мені помічають корону!
Я! Найліпша! Читайте, – свята...
Я! Яскрава зоря Оріону,
мене кожен і зна’, і чита’!
***
Уже даю дорогу молодому,
надійно оминаю забіяк...
Ну то і що? Римуємо солому...
І до тоґо́ а іноді й по тому
поети не міняються ніяк.
***
Осла навчати явно не на часі.
Якщо й співає, все одно співа’...
В поезію повзе культура маси,
коли культура мови ще, – іа!
***
Усі поети гострі на язик,
а їхні знаки якості умовні.
Малює кожен те, до чого звик:
зоря уповні – ладо молодик...
любов! – сивуха і пітні долоні.
***
Опали крила рідно-краю,
куняє істина на дні.
« Ні дать, ні взять», – осел співає.
Немає правди у вині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838817
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.06.2019
Не застую юрбі,
іду собі та й годі.
Долаю саме те,
що й іншим по плечу.
Не відаю, коли
опинюся на споді,
але не я один
у рай не полечу.
І бігаємо, і
повземо як мурахи
по тій же мураві
у лоно споришу...
Ще дихаю – пишу...
і до своєї плахи
попереду усіх
нікуди не спішу.
Полохають сичі
і грає синє море.
Оце й уся краса,
яка рятує світ.
Не за горами вже
чатує сиве горе,
вичікує, адже
стою на схилі літ.
Ідуть у небеса
поети і герої...
Їх – пам’яті людей
Всевишній удостоїв,
а я один усіх
нікуди не веду.
Долаю уночі
уявні косогори,
якщо не упаду,
то ще почую хори,
хоча нічого цим
юрмі не доведу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
***
Релігія – це опіум совка.
Якби не це, не мали би халепи.
Немає на Московію Сірка.
Та може бути, що його рука
рубає ще залиті кров’ю «скрєпи».
***
Коли ніякого немає,
то і чуже стає своє.
Перун усе не видибає,
а віра в чудо все ще є.
***
Питання віри – це не, прошу пана,
таке собі жахаюче, -[i] ой, Бо! [/i]
Кого лиш не обожнюють погани –
явилися чужі пани і хани
тай замінили Ладо і Дажбо.
***
Язичники усе іще ведуть
до комунізму, у його тенета.
На капища поділена планета,
а кривослав’є обирає путь
Московії у віру Магомета.
***
У небі зорі – тисячі думок,
дволикий Янус – місяця проява,
а сонце – всюдисущий колобок,
у яві вимальовується нава,
але яріє у зеніті Бог.
***
Це може зайві видумки поета,
що на олімпі лиш одні цабе
і Томосу не помічає секта,
і думи патріарха Філарета
заполонили біси кагебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838518
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 12.06.2019
Ще не плює на обране народ
і не кусає лікті у надії,
що вистачає нації свобод.
А те, що русофіл не ідіот,
не означає, що і він месія.
Кацапії великій завдяки,
наїлась «Лугандонія» од пуза.
Але воюють... не бойовики...
І захищають їх медведчуки,
які раніше убивали Стуса.
І знову, замітаючи сліди,
вилазять тарганами із «помойки»
ті ж самі гепи-гурвичі орди,
злодії рабиновичі-жиди
та одіозні нестори і бойки.
Дають сигнали командори Зе,
кудою Україна поповзе
в тісні обійми уркагана-брата...
Усіх лякає ядерна зима
і нація не відає й сама,
кого пора історії навчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838178
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.06.2019
У міражі омріяного лету
до ирію готові журавлі,
метафорами піють опоненти
єлейні епітафії Землі.
Найбільше чути півня і зозулю
та п’яного, буває, павича.
Голубка хоче миру, – гулі-гулі,
орел шанує люто деркача.
Хореї, ямби файно і прозоро
наповнюють поезії сувій,
аби любові неозоре море
запінило мелодії прибій.
Із луками літають купідони,
метає блискавицями Зевес.
Оспівуються дони і мадонни –
нарциси і півонії небес.
І поетеси, і поети раді
показувати зопалу жука,
бо є у нас історія така,
що де-не-де, неначе на параді,
гуляє комашня і колоради
голодною колоною совка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838077
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.06.2019
Пишеться як чується. Гадаю,
є удача – Богові хвала.
То орел решітку затуляє,
то решітка ляже на орла.
Як немає щастя і кебети,
то й життя солоне як ропа.
А фортуна випаде поету,
то й монета стане «на попа».
Генії ще водяться. Буває,
і не помічає какаду,
як своє ніяке захищає,
а чуже хапає на ходу.
Та не буде творчої удачі,
поки у солоному поту
не піймаєш думку на льоту
і її у пам’яті остачі.
А тоді й дійде, – [i]шукай, козаче,
іншу середину золоту.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837672
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.06.2019
[b][i]І[/i][/b]
Юрмі байдужій не пасують вірші,
а небайдужим випадає більше
іти в атаку на ворожий дот.
За мир уже воюють наші діти.
А от якби мені помолодіти,
то був би там, де й кожен патріот.
Нема кому інакше як народу
відстоювати волю і свободу.
Але немає щастя на землі.
Були більшовики і комуністи,
колаборанти і сепаратисти,
а нині - – українські москалі.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Якщо ізгої запалили хату,
не забуваймо місію свою.
Московію ніяк не подолати
інакше як у рівному бою.
Не подарує доля як на таці
і ложку меду, і любов до праці,
і карму серця, і тепло долонь...
Не дай то, Боже, жодному бурлаці
за пайку їжі гинути в атаці
і йти за Україну у вогонь.
[b][i]ІІІ[/i][/b]
Не ганю тих, у кого карта бита,
але не граю за «команду Зе»,
яка таємно в Рашію повзе...
Не допікайте, пацифісти ситі.
Я каюсь, що і Жукова валити,
а заодно і Гепу – не везе.
Мене такого народила мати.
І може й мушу дітям нагадати,
які то є герої на війні.
Але даруйте чесному мені,
що й досі я не міг завоювати
почесне право на свої пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837540
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2019
[i]І[/i]
Майже тиша у музі еліти –
ні Езопа, ні міні-поем...
Не чіпають зоїли-піїти
заяложених іншими тем.
Неповторного не повторяю –
не почують аматора дня.
І галоп на алюр не міняю –
є Пегас, та немає коня.
Так би й жити у тихій оазі
і не чути ні, – [i]браво[/i]! ні, – [i]фас[/i]!
Та у сфері реалій наразі
віртуальне чіпляє не раз.
Як, буває, не заримувати
холостий емпіричний рядок?
«[i]Десь у Африці є Емірати...»[/i]
Ну, а далі – напам’ять урок:
[i]«У Елладі немає героїв,
до Ітаки подався Еней,
одіссеї ограбили Трою,
а Росію... нехай – Соловей...»
[/i]
Уявили метафори преси –
сь і є поезійна строфа...
І об’єднують нас інтереси,
за які воювати – лафа.
[i]ІІ[/i]
Майже тиша на вежі Олімпу –
ані до-ре-мі, ні мі-ре-до...
заримую до музики німфу,
а до неї зійде й Посейдон.
Не повторюю неповториме.
Не притягую ритми і рими
ні за вуха, ані за узду...
Ось такі заяложені думи.
Критикуйте, бо я не розумний.
Обганяйте! А я ще іду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837426
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.06.2019
Я опишу жагу надій,
оману у нірвані,
а ти малюй у сазі цій,
оази у тумані.
І не сумуй, і не радій,
що я на тебе гляну...
Ачей одному і одній
уже – не до роману?
Якщо не клеїться дует,
не поєднає і сонет
поета й поетесу.
Наяду милує сатир.
А що не ляже на папір –
не має інтересу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837268
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.06.2019
Людей не знати – то лиха біда,
а знаєш, не здивуєшся ніколи,
коли чиясь осяяна хода,
покаже, що й король буває голий.
Якась особа намалює тло,
а силует наляпає у сажі.
На те і є заточене стило,
аби його тупили душі вражі.
Але не нарікай на суєту
ченця пера і гуру плагіату,
коли за світлі цілі і мету
тобі бажають без чеки гранату.
Зійде полуда. Немочі очей
не ти лише і зцілював, і гоїв,
ще є і аріони, і герої...
Не переймайся. Ще живий ачей?
У цій юрмі, у наготі ночей
не ти один у цьому полі воїн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019
Не зів’яла у лузі калина,
а у пам`яті – ті чагарі,
де чекає одна і єдина...
Ми із нею іще школярі.
Я біжу і зриваю для неї
находу запашні чебреці.
Аж дивлюся – у феї моєї
є такий же букет у руці.
Я вручаю їй, ледве помітні,
у своїй наготі зірочки,
а вона мені – жовто-блакитні,
на любов і розлуку, братки.
Не минає іронія долі.
Помінялися квітами в полі
тай радіємо, що не одні...
Понесемо ті квіти до хати,
щоб і долі свої поміняти,
і усе, що було уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2019
***
А на Чуді нація – месія,
місії високій завдяки.
Це така нечувана подія!
У безсмертя
нацики і черті
повели усі свої полки.
***
А реноме кацапії – злодії.
Кощій усе ламає до основ.
Ачей очима змія
тиранія –
це у народу віра і любов.
***
А у кіно перемагає Раша,
тому що це одні більшовики
і по усій землі бойовики.
Тому і наші -
в епатажі.
Перемагають бабу мужики.
***
А у нашій крайній хаті
не далеко до біди,
поки таті
волохаті
мають візії сюди.
***
А в Україні все - з роси й води.
І це хвилює найманця орди.
Все, що у жмені
і в кишені,
освоюють нувориші-жиди.
***
А в ролі хунти
ті самі брути
осоловіли
і п’ють меди.
Бажають жити
біля корита,
а інші – бути,
але завжди.
***
А у нашій Раді
знову раді Наді...
І ніхто про те не розповість,
на якій палаті
психіатри раді
знову написати номер шість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836703
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.05.2019
***
Аврал триває. Чубимося знову.
Російське чудо, і немає див.
Зшиваємо державу по-новому,
а націю – як Вова заповів.
***
Ґарантувати – це ще не подія,
яка усе вирішує за раз,
а обіцяти – це лише надія,
яка паралізує волю мас.
***
Учітеся, – наказував Шевченко.
Але – не помагає булава...
[i]у руки не береться голова..[/i].
Фігури поміняти дуже легко,
а от розумно – це не два по два.
***
У Вавилоні будували вежі –
дивитися, куди путі ведуть.
А в Україні поділили межі –
смертями утрамбовуємо путь.
***
Були адольфи і наполеони,
приходять інші в ролі воєвод,
та все, що наступає на закони,
з ґарантією вимете народ.
***
Наївні читачі чекають месу,
яку ще репетирують отці.
А їхні меркантильні інтереси
утілюють поети й поетеси,
аби і їх вписали у святці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836391
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.05.2019
Уперте серце не зворушу,
а доля милує мене...
У неї небо ще ясне,
а я уже чекаю стужу.
Якщо недоля омине,
то завоюю юну душу,
зігрію ♥ кам'яне.
Хоча і каюся, а мушу.
Упала карта із небес
і я уже умію – без
такої милої, моєї...
а з нею — цінувати час.
Але нікому не до нас,
якщо і я один у неї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836178
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.05.2019
Надійне серце і плече –
не ти і я, а ми з тобою.
У кого не було такої,
що так і гріє, і пече?
І у твої, й мої покої
усяка всячина тече...
Та обнімають гаряче
гарячі руки молодої.
О! Як не спопелити дні,
коли стаємо ми одні
одною спільною душею?
Писали вила по воді,
яка ми пара, ще тоді,
коли ти не була моєю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835954
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.05.2019
Ідуть дощі. Яка то благодать!
Небесне море землю поливає,
надією засіяні у маї,
озимина і вруна шелестять.
А пажиті – од краю і до краю,
де я, мов ратай, сію іншу рать.
Чекаючи нового урожаю,
мої поля чорнилами горять.
Роздмухую ще жевріючу ватру.
У дочки Прометея, візаві,
запитую повторно: « А чи варто?»
І чую: « Варто, поки ми живі».
Іду як дощ полями-сторінками,
нікого не залякую громами,
що я найперша скрипка і соліст,
який уміє помежи рядками
нанизувати речення словами,
що озонують логікою зміст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2019
Усе, що мали, це – до хліба сало.
Що маємо? Дорогу у Союз.
Що мало бути¿ Карта не упала,
але циганка лиса загадала, –
[i]червова дама і виновий туз.[/i]
А те, що буде, обирали люди,
сліпі душею. А тупі серця
завісила із ящика полуда.
І поки ще оказії не буде,
Кассандра не показує лиця.
Пороблено, напевне, нашій нені.
В історії такого не було,
щоб одуріло місто і село.
Якщо її очолює Зе-Ленін,
то це якомусь бісові на зло.
У нації єдине і найкраще
медійне чудо уркоговоряще.
Обрали найрідніше і своє...
Богдан сміється, а Мазепа плаче.
Та не ховай очей, воюй, козаче,
на перемогу ще надія є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835283
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2019
Перемога Раші у війні
є і нині тема ейфорії,
бо без України у вогні
мало що кацапію зігріє.
І колона п’ята йде на ви,
і у Інтернеті поторочі
фейками масоно-жидорви
ветерану округляють очі.
Куций фюрер «ксіви» видає...
Кожному скаженому собаці,
вписаному у його досьє
у Гаазі буде по гілляці.
Глядачі і теле, й cinema
буйно реагують на події.
І «побєдобєсіє» Росії
чує і тюрма, і Колима.
Ну, а хто не бачить і не чує,
Путя напуває і годує,
обіцяє пенсію совку...
Колоради і рашисти раді,
будуть крокувати на параді.
Перемога! Ать твою таку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834932
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2019
Минає все у цьому світі
і пропадає у імлі
моя весна. А наше літо
стартує на чужій землі.
Воно у Африці, Єгипті
дарує радощі й жалі.
Журою душі оповиті
несуть додому журавлі.
Із ними і тебе чекаю.
А засумую аж за край,
то не барися, прилітай.
У тебе сонечко сіяє.
У мене місяць – із-за гаю
ще усміхається. Нехай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834752
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 07.05.2019
І
Моря й озера – очі України,
а води рік – її кипуча кров
і у вінку червоної калини
ніхто за неї кращу не найшов.
Якби не це, то я і не писав би,
які у неї очі восени
або які її чарівні зваби
несуть усіх у кольорові сни.
Бували карі, майоріли чорні
і заясніли жовто-голубі...
Усі мої світи із нею – горні,
а дольними завдячую юрбі.
Із кобзою блукала сиротою,
з бандурою стомилася іти
у вигадані сяючі світи.
Арей і Ліра нерозлийводою
тасуються у вічному двобої,
у пошуку кінцевої мети.
ІІ
Її минуле чорне і червоне
присвоїли лукаві вороги.
Орли, гієни, круки і ворони
на цій путі не додають снаги.
Орда карає, а юрма воює,
осліплена загравою ночей,
і кров’ю упивається Арей.
Катівня узурпатора працює...
Але її, – Ура! – лунає всує,
завішане полудою очей.
ІІІ
Європу і не чую, і не бачу.
Так видається іноді мені
у темні ночі і гарячі дні.
Вкриваються китайкою – юначі,
а каламутні очі ще незрячі.
Арей гартує Ліру у вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834425
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2019