| Сторінки (20/1932): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« В сім'ї не без урода...»[/i]
Приказка
Казав Уеллс, – [i]росія уві млі...[/i]
вона і нині, як у всі епохи
і не живе як інші, і не дохне,
аби було чистіше на землі.
Ясне майбутнє... а часи минулі...
крові жадає жадібний вампір,
допоки буревій земної кулі
не витрясе лукавий «рускій мір».
А як інакше? Нелюди – не люди.
Союз і той не виховає їх
і де вони не є, пора усюди
винищувати до ноги усіх.
Інакше не подужати кощія...
його не зупиняє пандемія
і не конає бісів... *** син,
що вилупила у грязі повія...
але якщо упир цей не один,
то як не озвіріє вся росія?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022
[i]« Стоїмо до останнього...
ворога на нашій землі...»[/i]
Наказ
Де ті свої? А от чужі
були і є... і вже на тільки
обороняти рубежі –
це наш обов'язок навіки.
Стояти за Вітчизну – честь
і слава кожному герою,
хто у нерівному двобої
перемагає люту смерть.
Долаючи усі загрози,
аби очистилась земля,
карає за дитячі сльози
прокляте плем'я москаля.
Усюди знищуємо ката,
ламаємо його ярмо...
онукам передаємо,
аби було їм що згадати, –
уміли бити юду-брата,
то і чужинця поб'ємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
[i]« Не називаю її раєм,
тієї хати біля гаю...»[/i]
Т. Шевченко
Заманюють оманливі світи,
де маємо усі відпочивати
колонією.. але рай один –
десь у гаю біля своєї хати.
А ще до того як іде весна
і попереду неминуче літо...
і явиться із юності вона,
якої не було у цьому світі.
І ніби усміхається мені...
і наче їй ні холодно, ні тепло...
Навчаємося жити уві сні
за межами існуючого пекла.
Все зіткане із нитей міражу –
нема війни, печалі і розлуки
і я босоніж по траві біжу,
бо діти доганяють і онуки.
Існуємо в коловороті літ
і є ще мама, і живий ще тато...
ілюзіями ми усі багаті...
нема надій на Божий Заповіт,
та відтіля у цей лукавий світ,
моїй душі не хочеться вертати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
[i]« Полетів би в Україну,
та крилець немає...»[/i]
Версія
Де не жив, усюди – пам’ятаю:
гай, гора за хатою, ручай...
і сьогодні, у чужому краї:
гори, улоговина, Дунай.
Жовті первоцвіти і барвінки
сині, крутояри у вінку
і палітра їхня, і відтінки –
як удома, у моїм кутку.
І своя, і не чужа країна...
дежавю, навіяне у снах,
і душею в Україну лину,
тільки-що... затримує війна.
Тут і дід мій сіяв... у полоні
жито... ще у першу світову,
батько – після другої у зоні
окупації... а я – живу.
Наша біографія багата...
поки не кінчається вона,
не минає і моя весна...
поки можу думкою літати
завітаю у дитячу хату –
бачити минуле із вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
[i]« Мене нема там, тільки край вікна
заходить сонце як гаряча рана...»[/i]
І. Драч
І
Знаю, що Дунай не перескочу
як по соломині черевик
і ніхто не тягне за язик
насмішити бульку... і не хочу
скімлити, що голову морочу,
нібито до спокою не звик.
ІІ
Ще тече у пам'яті Славута,
напуває і годує Крим...
а вода червона... каламутна...
та сумую іноді за тим,
що хвилює як солодкий дим
батьківщини... це моя покута.
Бо не буде спокою ніде,
ані покаяння, ані тризни,
поки перемога не зійде
апогеєм нео-катаклізму
і енуклеація рашизму
блискавкою кари упаде:
за Азов, за Бучу, Маріуполь,
за мільйони біженців...
за трупи
у своїй опаленій землі...
за нечувані жорстокі муки,
за непередбачені розлуки,
за усі печалі і жалі.
ІІІ
Може, й не чекає Пенелопа
свого Одіссея... до потопу...
а весною дні – як ті роки-
повені широкої ріки...
.................................................
а війною – мовою Езопа, –
мало є надій на філантропа.
Та живучі ми усе-таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
[i]« Вузьке верблюду вушко голки...»[/i]
Афоризм
***
Ми виграємо цю війну,
та не надіймось, ради Бога,
що буде легка перемога...
усьому знаємо ціну,
але відомо, ради чого.
***
Ми звикли жити жартома,
та ситуація невтішна.
Діагноз: горе від ума,
найкраще там, де нас нема,
а де ми є, то там найгірше.
***
Європа візи не дає
чужому у свої палати,
не поміняти те, що є –
убоге наше житіє
на вільне, сите і багате.
***
Доцільно мати не один
супроти ворога детектор,
та напрямку одного вектор –
до автомата – магазин
і артилерії коректор.
***
Гундяй на раші – лжемесія,
та уявляє ще себе
у рясі УПеЦе росії
як філіалу ефесбе.
***
Паяц уроду береже лице
відомо де, коли і ради чого
у нього ще не кинули яйце...
та Україна ще до перемоги
одноосібно вже не проти того,
щоб одностайно виконати це.
[b][i]Резюме[/i][/b]
Дитя війни не вибачить вину
народу мого
іноді тупого,
що обирав на виборах війну.
.................................................
Як мало того, що іде по лезу
не ради миру, а проти війни
і як багато палиць у колеса
готуються поставити чини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
[i]« Клен ти мій зелений...»[/i]
Переспів
Загадані усі путі мої
не у воєнне пекло, а до раю
і поки індульґенцію чекаю,
мені дарують соло солов'ї,
неначе в Україні біля гаю.
Притулок маю – небо і балкон.
Оце і заслуговую – без міри...
Уже не подолаю рубикон,
бо є такий неписаний закон, –
чужій журі ніде немає віри.
Зате до мене заглядає клен...
повіє вітер і, буває, чути,
як із якихось тисячі імен
лише одне нашіптує катрен...
і те, що не було, та має бути.
Ото ж радій, журо моя, радій,
що ранками закінчуються ночі
і що світанки отакі співочі...
неначе сподівання без надій
витьохкує у темені подій
моє майбутнє у часи урочі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022
[i][u]« Ми з тобою береги
однієї річки...»[/u][/i]
Переспів
Ми повертаємось, таки,
по райдузі-дузі – веселці...
не поламалися весельця
у течії забудь-ріки.
На відстані душі і серця,
твоєї теплої руки,
що доторкається щоки
і досі ще пульсує-б'ється.
Минає і лихе, і темне
і ми згадаємо, напевне,
себе як перелітних птах.
Не обіцяє вирій раю,
але об'єднує, буває,
на протилежних берегах.
[i][b]Напередодні[/b]
« Прости, Господи,
гріхи наші...»[/i]
Сповідь
Ми одцвіли у маєві черешень,
зів’ялими упали у траву,
але живу одначе, ще живу,
коли перечитаю пару речень.
І оживе минуле наяву,
і від надій уже не буде зречень,
і серце не почує заперечень
словами на мелодію нову.
Побачимось під нашою зорею,
ночами я літаю ще до неї,
хоча, як і до тебе – уві сні.
Про те, що не було і має бути
у вигляді веселої покути
ти будеш сповідатися мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
[i]« Auf die Berge will ich schteigen,
Wo die frommen Hütten stehen...»[/i]
H. Heine
І
Десь за горою отією,
де канули літа мої
услід за долею моєю...
отамечки... за течією
ріки, ще точаться бої.
А онде Альпи, де з натури
великий Гейне для культури,
що кане в полум'ї заграв,
фантасмагорії писав...
а осьде біснуватий фюрер
свої пейзажі малював...
ІІ
Ще тліють викопні скелети.
Готують бійню на планеті
головорізи у кремлі.
А ось у вигляді ракети
літає відьма на мітлі...
Які казкові силуети!
Щезають каїни в імлі...
а далі... далі по сюжету –
кати, злодії і поети
не уживуться на землі.
Є цьому видимі ознаки...
не знаю, добре це чи ні,
що між собою... і мені...
отутечки... коти й собаки
чомусь рідніші кацапні.
Якщо таке в собі тримати,
то далі нікуди іти...
пересікаються світи,
та дурня краще обійти,
якщо не забетонувати
чи випалити з висоти.
Нехай сміються очевидці...
ніяк у голову не йде,
що й тут було енкаведе,
і рейху світова столиця...
і довго ще серед людей
сіяли одіозні лиця
аматорів дурних ідей.
ІІІ
То ось воно – язик іуди.
І тут на голову мою
вони ще «какают» усюди.
Як дихати на повні груди,
коли повітря у гаю
пекучіше молочаю?
Не знаю, що із того буде
і як було у цім краю,
коли неначе добрі люди
ліпили ідола в раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
[i]« Нещасна та країна,
яка потребує героїв...»[/i]
Б. Брехт
Купувати – не вбивати,
та тремтять рашисти,
бо хоробрі маркітанти
теж не ликом шиті.
Платять воїни за щастя
непомірне мито,
їхня дама тої масті,
що поможе жити.
Одягати – це не мука –
вистачає тями,
осягається наука
бути матерями.
Вистачає сили духу
вийти проти смерті
у воєнну завірюху
героїням Брехта.
Ні, не кожне умирає
в боротьбі за волю
і п'янку свободу краю...
поки воїни у полі,
куражу їм вистачає
і лихої долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022
[i]« Шіляка стляна мая ґадная...»[/i]
П. Робсон
І
Не радують мене ворожі трупи,
засмучує героїка війни...
а хочеться із рідними укупі
ще раз біля вцілілої халупи
послухати мелодії весни.
Аби туди не падали ракети,
аби пізнати тиші іншу суть...
і вечорами, як усі поети,
видумувати оди і сонети
про ті рої, що наче, ще гудуть.
ІІ
Дожовує Америка-Європа
і досі недожовані зв'язки
із мафією раші. Філантропи!
Говорячи на язиці Езопа,
«макронізуються» політики.
Велика допомога і донині
триває... та віщають голоси
старі романси про нові часи –
як не суди, а українці винні,
що на росії мало ковбаси.
І доять, і лікують Україну:
то мир давай, то море розблокуй,
то не марай гидке лице кретину,
то Азії подай свою хлібину,
то Африку від голоду рятуй.
ІІІ
А про бої неначе і не чути...
Тайга палає і валує дим...
Та хай горять буряти і якути
укупі з параноїком своїм.
Ну, а кому ще вистачає глузду
миритися... порада є усім –
напитися цикути і забути,
як догорає уцілілий дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
[i]« Не одні дурні ідеї
оволодівають масами...»[/i]
Антитеза
До віків уже дев'ятий рік
додає історія навали
дикого сусіда-канібала
і у течії кривавих рік,
поки люди пізнають вандала,
мову поневолює язик.
Йде ідеологія у маси
і не припиняється війна,
поки править балом сатана.
Лізе й лізе гаубичне м'ясо
як із пущі на оазу, часом,
люта ненаситна сарана.
Та усе ж посіємо пшеницю.
Синє небо додає снаги
гартувати волю, наче крицю.
Як би не бісились вороги,
є чим випікати паляницю
і орду палити до ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
[i]« Із задоволенням
і не без інтересу...»[/i]
Пішохід
Іду на моціон як і щоранку,
коли ще не розведені мости
між миром і війною... з висоти
гадаю, хто зуміє вишиванку,
як подобає нині, одягти.
Сьогодні усміхається фортуна
і китаянка юна... у соку, –
хельо, – вітає... ба', яка розумна!
Вивчаю дойче, –
«мона, коли нуно»,
і це не зайве на моїм віку.
І вільно тут, і затишно укропу,
хоча і чую іноді здаля
язик заматерілий москаля...
і думаю, – очистимо Європу,
тай буде українською земля..
Війна уб'є росію-ідіотку...
у мене є у цьому інтерес,
бо якось затягнули цю мороку.
Коли навіки оніміють орки,
тоді і я забуду, – er, sie, es.
А нині ні на кого не зважаю
і до колін підкочую штани...
іду собі як іноді пани
по березі широкого Дунаю
і діла, ну ніякого, не має
до мене...
він, вона, воно, вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
[i]« Не міряй всіх
одним аршином...»[/i]
Афоризм
І
Поезія воюючого краю
ще жевріє.. і муза не вмирає,
і ліра грає, і у всій красі
по Україні... перли у росі...
..............................................
Пишу усім, кого я поважаю...
надію маю, що читають всі.
ІІ
Є послуги, що помагають мові,
як от – ведмежі... на усе готові
і ті, кого ніхто і не просив
запалювати зорі вечорові,
але пасує тому віршарові,
що сам собі на вухо наступив.
Посіяне, нема кому косити,
намелене, не перевіє сито,
навіяне – нагадує не що
інакше як полову жита...
ніяке – зайве, а талановите
ясне і їжаку, але – ніщо
улесливе собі подібне чує
і реагує на пусті слова
фальшивої мелодії... нова
богема іншу копіює,
а щодо орфографії, то всує
нагадувати, чим вона жива.
Нема кому, бо що не індивіди,
то інші, недоконані світи
упертої чужої ляпоти...
яке здибає, то таке і їде...
як не совкова,
то елітна ***
плазує до своєї висоти.
ІІІ
Та й унизу ніхто не заважає
втішатися ідилією раю...
сміюся... не ступаю на святе,
а як дурне само іде до краю
і за «москвою»...
я не посилаю.
Нехай собі пливе ні се, ні те.
Нікому я завадити не можу,
бо кожен у душі – Наполеон,
а зачіпаю тільки-но хороше,
якому, ну, не вистачає трошки,
аби йому сказати, – еталон.
У кожного своя окрема ніша,
де і богема шиє-поре вірші,
і талалаї сірої юрми,
якій усе одно – лілеї опис
чи малахай,
аби пошитий опус
афішувався поді-у-ма-ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022
[i]«Життя – це боротьба
протилежностей...»[/i]
Діалектика
І
Любити Україну – нині фах
усіх поетів... на печі... у хаті,
о... як воюють генії крилаті
за душі, розіп'яті на хрестах...
..................................................
Але «любов лікує»... їде дах
у пацієнтів шостої палати...
і поки край перемагає жах,
не меншає героїв на словах,
які уміють язиком плескати.
ІІ
У світі є чимало ще дилем
і щодо цвіту на живій калині,
і щодо воскресіння... і донині
Творцеві вистачає теорем,
щоб доказати істину людині.
То й живемо у вічній боротьбі.
Наука заперечити не може,
що є душа, як намагання Боже –
вмістити всесвіт сущого в собі...
тому її ніщо не переможе.
Та за ідею, ніби за народ,
проти людей воює ідіот,
аби на світі панували черті...
.................................................
а я от –
проти каїна...
і смерті...
і залишаю свій писемний код,
щоб не щезала
Муза
на планеті.
ІІІ
А у кінці піду у ті світи,
де, може, існуватиму душею...
єдиною дорогою цією
не заважаю іншому іти...
о, моя душе сонячна, світи
усім як і мені із апогею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
[i][b]Долі навзаєм[/b]
« Заросли доріжки зелен-травами...»[/i]
Завтра
Паде роса на молоді отави,
а у гаю зозуля закує
і стрепенеться серденько моє –
немає у минуле переправи.
А ти ще є, і я ще ніби є,
і десь цвітуть мої волошки, мальви...
і дивиться із відти світ ласкавий
із усмішкою на досьє моє.
Іще існую і тому скучаю,
хоча і знаю, що не допливу
до того краю, де і наяву
уже немає хати біля гаю
і нас обох... та іноді літаю
у пам'яті, бо я іще й живу.
[i][b]Невиказані жалі [/b]
« Ти пішла з усмішкою лукавою...»[/i]
Колись
Ми розминулись, як були зелені
у цій перипетії житія,
а нині не отьмарять теревені
ані твоє, ані моє ім’я.
Обоє обережні та учені,
отак би і жили – і ти, і я
у цій взаємодії потаємній,
де я нічий і ти ще нічия.
Та нинішньому застує минуле,
аби і ти ніколи не забула
і я оті ілюзії досьє...
Усе, що є, не заважає мати
нові надії... хоч і не багато
є того, що заснути не дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
[i]« Ми їдемо, бо мусим.
Бо нас везуть. Нас видали свої....»[/i]
Л. Костенко
І
До себе ми не кликали біди,
але її хотіли біси вражі –
агенти віроломної орди.
Яка змія не повзає сюди,
криваві залишаючи сліди,
та шельму Бог усе одно покаже.
ІІ
Куратори «південної русі»:
свої повії і чужі рашисти,
паяци сатани у всій красі,
миряни і лукаві пацифісти –
одним єлеєм мазані усі,
і нинішні, і бувші пофігісти.
Ну, чим же русофіли не брати
на фоні озвірілої навали?
Їм а-я-яй у Раді показали,
за срібняками є куди іти –
працює каса в кулуарах зали.
Байдужість виправдовує себе –
їй не пасує жовто-голубе
і не потрібно німця, ляха, турка...
то нате! Обіймайте брата-урку!
О, як же я ненавиджу тебе –
і юду, й неотесаного чурку.
ІІІ
Тому і труни тешемо, таки,
і мусимо ховати окупанта,
бо ми у вірі, як і козаки,
брати азовські – вічні вояки...
радійте фарсеї і пілати,
що є кому за волю умирати,
та не щурам у владі завдяки...
...................................................
якщо Європа хоче помагати,
давайте їм гармати й літаки,
а євро є кому намалювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
[b][i]Війні війною[/b]
« Не порятує крайня хата...»[/i]
Примовка
На зло і всупереч війні
я ще сумую за тобою,
а ти пиши... пиши мені,
що мир уже не за горою.
Являйся знову уві сні,
не пропадай... війна війною,
а ми, роз'єднані водою,
неопалимі у вогні.
Хоча... за обріями – воля,
не мають біженці її
і марні марення мої...
одному воїну у полі
не випадає гарна доля,
яка веде в чужі краї.
[b][i]Війна проти війни[/b]
« Моя хата всюди...»[/i]
Відмовка
Ні, я не біженець... однак
іще гостюю у Європі.
Мене затримує війна –
її лице – у фотошопі.
Вона являєтьс,я у сни,
віщує долю невідому,
та, може, у кінці війни
дійду до тебе і додому.
І світло подолає тьму,
а Україна – цю війну...
у час ясний і мить урочу
я обійму свою весну.
Війна закінчиться тому,
що цього я найбільше хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
[i]« На Бога надійся,
але пильнуй...»[/i]
Пересторога
І
На мо́рдорі об'явлений парад,
чума «побєдобєсія» триває
як рашеський останній маскарад
і як бувало, мордами назад,
ідуть чорти колонами до раю.
А ми і без параду цю війну
і орків заганяєм у сортири...
до осені... до літа... в цю весну
у пеклі шиють їм нові мундири...
.........................................................
та появились інші командири –
долати зраду треба не одну,
та мусимо
не тільки
ради миру.
ІІ
І мусимо... та маємо самі
привитися від жаху пандемій...
хамелеони знову на порозі –
чого гріхи таїти? Не спінози
у нашій Раді... наче при умі,
та вимагають буферної дози.
Ми вистоїмо, поки стоїмо
не ради слави, а для перемоги
і зовнішнього ворога б'ємо,
і наче, протираємо більмо...
...............................................
та не щезає на душі тривога,
що нас чекає і своє ярмо,
і довга до опінії дорога.
ІІІ
Героями стають чомусь не ті,
хто зупиняє танки і колони,
а фарисеї...
біля мікрофона,
і біля грошей...
і на висоті...
та обіцяють гори золоті,
надіючись і на свої мільйони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
[i]« Дунай, Дунай, ану узнай,
де чий дарунок?»[/i]
Питаннячко
І
День пам’яті. Союз давно помер.
Сьогодні навіть німці стали наші,
а найлютіші вороги – на раші...
імперія колоній сересер
розпалася як скрепи на параші.
ІІ
Найбільший нас ударив на зорі,
мов Каїн брата Авеля – у спину,
а менші випаровували вина,
бо випили за подвиги старі,
за армію... таємні батирі:
кримчани, молдавани і грузини.
Гадав середній, як йому іти,
не осмаливши тарганові вуса...
.....................................................
найменший прозрівав од сліпоти:
і що воно за ще одні брати-
сябри і партизани-білоруси.
ІІІ
Ну, що ж, на те напевне і свята:
рашисти переплюнули фашистів,
попереду і нині комуністи,
полки смертельні, цар і суєта
навколо нього... і одна мета
об’єднує цю наволоч – убити,
украсти, щоб на день було що їсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
[i]« Не псалмами єдиними
проявляється суще...»[/i]
Виняток
На рейді – свіжа новина –
Зміїний посилає, – на...
якесь судно... фрегат палає,
а нас там, ніби, і немає
і це ще, наче, не усе
там, де Макар телят пасе,
і не одне ще буде пекло...
..........................................
Єрусалиме, ти далеко
од Маріуполя, здавен...
по суші... із варяг у греки...
та упаде ще Карфаген
і тільки одзвучить, – амен,
у Києві об'являть Мекку...
...............................................
а поки-що, як ті лелеки
злітають душі... там... ген-ген...
Харон одв'язує човен...
йому усе дається легко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
[i]« Мене віддавна гнітила бідність
моєї улюбленої країни:
вона не має власних переказів
(вирощених на її мові та ґрунті),
принаймні вони не тієї якості,
яку я шукав і знайшов
(як складову частину)
в чужоземних легендах...»[/i]
Толкін
І
Я – за і любителі міфів не проти,
що орки – це звірі і дикі істоти,
а риба гниє з голови...
і як не лукавили лжепатріоти,
війна показала, які ідіоти –
раби і бояри москви.
ІІ
Актори гарему, гоморри, содому,
кумири сліпої юрми –
колишні народні і дуже відомі,
що так і не стали людьми.
Пришельці мордору із річки-вонючки,
чужої орди племена:
буряти-гобіти... злодії та урки
і їхня богема блатна.
Вони ще і досі бояться Бандери,
який «нападає на них»,
царя ображає у бункері... їх
одначе роззують свої мародери,
яких розвелося уже до холери
у їхніх заїмках пустих.
ІІІ
Яка це гидота – паяци... еліта,
що має усе і не має освіти,
але залишає сліди
на тілі землі... і на білому світі
огризки культури...
.............................замучені діти
і люди невинні, ні за що убиті...
опалені трупи і кров'ю политі
руїни, оселі, сади.
Ізраїль і той заважає їм жити...
Мужайтеся, вічні жиди...
відомо – московія лізе туди,
де їй де-не-де аплодують семіти.
Опричників нації нікуди діти.
Юродиві – це назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
[youtube]https://youtu.be/MxTJyacdaeM[/youtube]
[i]Доменіко Беніні[/i]
Ремейк
Вікторіє, журо моя! О, серце, не ридай
І рабською покорою – любові, не карай.
Ганьбою опорочене лишаємо юрмі;
Оманою зурочене, щезає у пітьмі;
Лукавої історії минає чорний час,
що у їдкому полум’ї не опікає нас.
За пеленою темною яріє світла мить,
Та раною смертельною у грудях ще ятрить:
В пориві духу вищому, чужій душі на зло
Усі тенета нищимо і їх – як не було!
Gedicht von Domenico BENIGNI
(1596 —1653)
***
Vittoria, mio core! Non lagrimar più,
È sciolta d’Amore la vil servitù.
Già l’empia a’ tuoi danni fra stuolo di sguardi,
Con vezzi bugiardi dispose gl’inganni;
Le frodi, gli affanni non hanno più loco,
Del crudo suo foco è spento l’ardore!
Da luci ridenti non esce più strale,
Che piaga mortale nel petto m’avventi:
Nel duol, ne’ tormenti io più non mi sfaccio
È rotto ogni laccio, sparito il timore!
Ремарка:
Кошти, додатково зібрані як пожертви на благодійному концерті 05.04.2022 для допомоги Україні в важких воєнних часах у розмірі 3.700€ переведені на рахунок української греко-католицької громади Cв. Йосафата у місті Лінц. Цільове використання коштів – закупівля медичних препаратів, продуктів харчування та іншої гуманітарної допомоги, визнаної такою міжнародним та українським законодавством.
Борімося і поборемо! WIR HALTEN ZUSAMMEN. 🎼🇺🇦🇵🇱🇦🇹🇪🇺🎵🌞🎶❤️❤️❤️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
[i]« Справжнє пізнається на відстані...»[/i]
Інтерпретація
Далекі ночі і недавні дні
висвітлюють у пам'яті моменти,
що з головою видають поета
на переправі і на мілині.
Ріка життя занурена у лету...
Ані у течії, ані на дні
її не перескочиш на коні
і не зіп'єш, у ступі перетерту.
Міняється небесне і земне,
ніяке не міняється на інше...
не чути того, що було раніше,
лиш іноді печально промайне –
далекі не покинули мене,
а ближні появилися пізніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022
[i]« Царство, поділене в собі,
не устоїть...»[/i]
Назарянин
І
Не помагають рідні стіни
боротися проти війни
і цьому є одна причина –
попи росії в Україні
і параноя сатани.
ІІ
Юрба церковного болота
оточує Ісусів храм,
та інквізиція не проти
нашестя підлої гидоти,
якою править ниций хам.
І молдавани, й білоруси
не вилізають із пітьми
і всенародної тюрми...
червиве яблуко спокуси
жують узбеки і казахи
та й інші парії Аллаха
і слуги ідола юрми.
ІІІ
Останні покидьки союзу...
А що їх завело сюди
і що несуть, окрім біди
негідники і боягузи ?
А те, що всюди і завжди:
язик і грамоту улуса,
культуру вепса і тунгуса,
освіту дикої орди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
[i]« Іду на грозу...»[/i]
Ас
Іде весна у маєві розмаю...
іде війна, якій немає краю.
Які ж бо несумісні ці світи!
Мине весна і, може, після цього
мине війна.. і наша перемога
засяє як зоря із висоти.
А поки-що – за пеленою часу
історія про те, як мужні аси
кують її в горнилі бойовім –
і кіборги летовища земного,
і привиди, і ангели від Бога,
і воїни у пеклі вогнянім.
Конає лиховісне перепуття,
та за своє утрачене майбутнє
ще не одна душа утре сльозу...
....................................................
аби лише минулися напасті,
аби у цьому герці не упасти
і вистояти очисну грозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
[i]« – Христос воскрес!
– Воістину воскрес...»[/i]
Великдень
І
Не вмирають воїни небес,
що в бою за волю і за себе
посилають біса до ереба...
ореол вікторії не щез –
воскресають як Христос воскрес
їхні душі у ясному небі.
ІІ
І перегнивають у рові
осоружні нелюди-приблуди
і ніде ніколи їх не буде,
поки ми на цій землі живі.
Та вампіру хочеться крові,
позаяк ми живемо як люди.
Їх би убивати до ноги,
нищити як сарану на паші,
та, на жаль, у бучі горопашній
цей літопис пишуть не боги...
................................................
Сила духу додає снаги...
хай палає капище на раші
і горять в аїді
бувші наші...
нинішні...
майбутні
вороги.
ІІІ
У віках не щезне ані гнів,
ані люта ненависть до орків
за останні муки вісім років
і за болі протягом віків.
Маємо обов'язок і право
захищати вотчину свою.
Слава Україні на краю
нео-європейської держави!
Воскресає нація в бою
і її героям – вічна слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
[i]« Бачив я, як звірина об'явилась
на семи пагорбах своїх...»[/i]
Одкровення
І
Русофіли мають пам'ятати,
що орда – із роду сарани,
а совок – личина сатани.
Фауна у цім не винувата,
бо найпримітивніші примати
вищі від цієї звірини.
ІІ
Ожили видіння Іоанна,
звірі об'явились у кремлі,
і пішов диявол по землі
по завіту Біблії й Корану...
моляться на ідола погани –
кривославні орки-москалі.
По закону неодарвінізму
на чолі у нібито людей
набухають роги сатанізму...
відповідно – усихає глей...
тільки зомбоящики ідей
не узріли цього атавізму.
Що їм Ієгова чи Аллах?
Є гундяй і бісова шкатулка,
із якої визирає... путька –
сатана, що навіває жах...
..........................................
та його інформаційна булька
лопає у світу на очах.
ІІІ
На заваді стала Україна:
світова колиска житія,
героїчна нація моя,
що рятує Землю від руїни
і від розбишаки-солов'я...
та дурному – море по коліна.
Показилися «рятівники»,
забувають урки-яничари,
що вони дияволу – до пари...
як би не таїлись, а таки,
не уникнуть Божої руки
і не омине їх Божа кара.
Не одне об'явлення було,
і на звіра є уже управа –
роги поламаємо лукавим
і зміїне знищимо кубло,
і відоме, і таємне зло,
поки чути, – Україні слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
[i]« Нинішнє покоління орків
буде жити в доісторичній ері...»[/i]
[s](лімерики)[/s]
Перифраз
***
А на флоті пахне новиною –
з відома самого Нептуна
крейсер, іменований москвою,
теж послали на...
але до дна.
***
А на рейді є ще й інші судна,
а у нас «корсари», ніби, є
і, буває, що звичайна «стугна»
ворога надійно дістає.
***
А кацапія бажає слави
злої і дурної їй на зло,
поки окупує цю шалаву
те, що іменують – ху & ло.
***
А раша претендує на месію,
а у месії місія така –
деімбецилізація росії
і денацифікація совка.
***
А зміюку є з чим порівняти,
поки є плазуючий народ
і його насилує диктатор –
інтелектуальний ідіот...
хоч гадюку грішно ображати.
***
А у нас при владі – єрмаки,
на яких немає ще управи...
є й економічні хробаки
і з чиєїсь легкої руки –
політичні жуліки держави.
[b][i]Осад[/i][/b]
О, на жаль, існують ще, таки,
юди і лакеї параної...
може, і покаються ізгої,
що купилися на срібняки...
та фіксує пам’ять на віки
те, що у союзі із ордою
учинили ці мертвечуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
« Все в руках вишніх...»
Слово
І
Немає раю у пустелі,
та є ще світло у кінці
тунелю...
і на манівці...
та ми лупаємо сю скелю,
аби обітовану землю
тримати у своїй руці.
ІІ
Долаємо огонь і води..
йдемо... і мусимо іти
до пресловутої мети...
і ради щастя і свободи
ми об'єднаємо світи.
« І буде Син, і буде Мати...»
і є ще воїни-сини,
аби винищувати ката.
Не має права існувати
колаборація війни –
парафії і сатани.
ІІІ
І кожного ще запитає,
на руцях Діви, немовля, –
яка є місія твоя?
Я знаю, –
поки є земля,
вона не буде нічия
і маємо дійти до краю...
.........................................
за індульгенцію до раю –
в собі
убити
москаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022
[i]« Вірою і правдою
спасенні будемо...»[/i]
Заклинання
Не курличуть мені журавлі,
та душею за обрії лину,
у валізу пакую жалі-
епітафії про Україну –
як за Летою кануть літа,
а попереду, наче, і літо,
і неначе пора золота,
за якою блукаю по світу.
За утраченим сльози утру,
за минулим літаю до хати,
за печалі ховаю журу,
за журою нема що ховати.
Відпускаю її по воді...
Хай потоне. Туди їй дорога,
за якою – нікому... нічого...
ну... хіба-що... удавку – орді,
бо надіюсь і вірю, тоді
за журбою зійде перемога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
[i]« Образ диявола, бронза,
ХІІ-й вік...»[/i]
Ермітаж
І де воно взялося на віку
моєму? Нице і потворне,
заіржавіле і душею чорне,
у підворітні – раде п'ятаку,
на троні раші, схоже на собаку,
у кагебе – недокурок і міль,
у пам'яті людей – вонюча цвіль,
в історії – скажене і ніяке,
в майбутньому, таке ж як і було
одвічне зло у місиві клоаки,
у бункері – опудало макаки
із кнопкою... повія – на ордло,
а в Україні, вибачте, – пуйло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Голос Європи
(сонетний дисонанс)
« Як гартується криця...»
Новела
Луною канонади на краю
оази долинає, – ще не вмерла...
і не холонуть ні серця, ні жерла
баталії за націю мою.
Поорані поля, міста і села
залізом у пекельному бою.
устелено у кожному гаю
тілами скотоферми Оруела.
Та сяє ореолами зоря
на обрії живучої планети –
опалені листки календаря...
Яріють епітафії, сонети –
при свічці
кров'ю
із каламаря
дописують історію поети.
Відгомін Бучі
(дорогою смерті)
« Життя прожити –
не поле перейти...»
Паралель
Як уві сні... імла війни між нами...
як у печері...непроглядна даль
і пізньою тривогою ночами
сиреною озвучена печаль.
Як у кошмарі... знищені сезами,
залиті кров'ю цнота і мораль
і не сховаєш душу за вуаль,
розірвану ворожими руками.
Пече долоню лінія життя,
болить душа, ятрить сльоза кипуча...
блукає перемога неминуча,
з дороги вимітаючи сміття...
................................................
по ній іде
усміхнене
дитя.
Історію переписала Буча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
[i]« Найневчасніше те,
що покладене у довгий ящик...»[/i]
Факт
І
Не вимагає Божий заповіт
у чорний день та у лиху годину
молитися Марії й Богу-Сину,
аби закрили омофором світ.
Молитись і поклони бити – мало.
Одна турбота не рятує нас.
Не раз уже в історії бувало
і декому ікається не раз –
якщо Феміда їхня довго спала,
не омине і їх суворий час.
ІІ
І поки ми очікуємо кари
за ветхий щит і ненадійний тил,
не меншає, а більшає могил...
не хоче небо ядерної хмари,
але готують пекло яничари,
а Божий Дух не має зайвих сил.
ІІІ
Затишшя перед бурею минає.
Закрийте небо! Не дрімає кат!
Подайте те, що на учора треба,
і вам тоді окупиться стократ...
....................................................
Європа уповає на Ереба –
хитрує інерційний бюрократ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
[i]« Тупість, жадібність
і пролетарське походження...»[/i]
Вердикт
Все сказано й почуто майже скрізь,
де знають, що уже не може бути
живого яничара чи манкурта,
а скільки є ще у тіні лакиз
і через них пролито буде сліз
на паперті останньої покути.
Та носить на собі іще земля
і як змію за пазухою гріє
колаборанта, юду, москаля –
жахливішу від мору й пандемії
зомбовану парафію росії,
рабів ідеології кремля.
Вони іще ідуть до комунізму,
на бенефіс – і ласа на чуже
орда, і цар її у негліже,
і рупори війни й антагонізму,
і сатана, що стукає ізнизу...
..................................................
аїд перенасичений уже,
але немає меж ідіотизму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
[i]« Жарти жартами,
а пуйло – в бік...»[/i]
Жарт
***
Жартує цього року небо.
Аби не сумно нам було,
то перше квітня не на зло
з єврея робить те, що треба,
і клоуном стає пуйло.
***
Як тала весняна вода
тікає зусібіч орда
і перелоги оре змій
на урожай, і не біда,
що залишає перегній.
***
Востаннє бункерна зараза
ще не сміялася ні разу,
та Україна – над усе,
коли орду за перелази
вперед ногами понесе.
***
Щезає нація мізерна
і соловіє де-не-де,
та як соняшникове зерня
весною, може, ще зійде,
коли на землю упаде.
***
Піде і раша у підвали
усе одно
на саме дно,
коли скажені генерали
нокаутують у кінці
те, що не тоне у ріці.
***
Колись дійде до орків мода –
любити волю і свободу
і, може, не за мать твою
зруйнують дикі ідіоти
всю метрополію свою.
[b][i]Ексклюзія[/i][/b]
Панове, гей! Чи вірите, чи ні –
я не жартую... говорити мушу,
якщо ми чорту продаємо душу,
тоді не буде ще кінця війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
[i]« Лінивому на думку
достатньо пафосного гасла...»[/i]
Репліка
Якщо кладемо душу й тіло,
немає сенсу читачу
оповідати зрозуміле,
яке йому не по плечу.
У межі думи і фольклору
не уміщається життя,
що за межею кругозору
або живого сприйняття.
Вода поезії наразі
кипить у полум’ї війни
і ради однієї фрази
працюють водяні млини.
Одне лікує, інше ранить
і невідомо, де межа,
поза якою оминають
усе, що ріже без ножа...
.........................................
аби не умирала пам'ять,
палає квіткою душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2022
[i]« Краще там,
де нас немає...»[/i]
Роздуми
І
Іще живу... і чартеру не треба,
і не загрожує літакопад...
та іноді нагадую про себе,
що на війну мені закрили небо,
аби душа не рвалася назад.
А де немає «операцій миру»,
ні язика, ні духу москаля,
живуть як люди емігранти віри
у те, що їм дадуть кусочок сиру
у мишоловці і прийме земля.
ІІ
Квітують парки... статуї, амури
вітають біля веж або каплиць
і захищають їх високі мури,
щоб унікальні пам'ятки культури
не падали додолу горілиць.
І дзвони б'ють, неначе у Софії,
і сонце опромінює блакить,
і вибухом далекої події
у келії Варвари і Марії
зоря червоній армії горить.
Це бомба... і на фініші дороги
кебета завела у западню
і нехотя, підсунула свиню –
немає ані сенсу, ані змоги
вертатися на лінію вогню.
Там убивають орки і погани,
тут – люди... і веселі, і сумні...
пече сумління, та нема догани,
а лепетання, – як мені погано,
не додає героїки війні.
Та є надія – може, автостопом,
баластом... із війною тет-а-тет...
як у пришестя другого потопу...
вітає еміграцію поет, –
ей, обрусілі! Зайвий у Європі
кацапуватий ваш менталітет!
ІІІ
Неначе є куди себе подіти.
Лиха біда, та не у цьому суть.
Високі гори душу не спасуть –
чекають в Україні первоцвіти,
і бджоли теж, можливо, ще гудуть.
І, може, уціліє крайня хата,
і щезнуть мародери у вогні...
і уві сні навіяна балада
вже наяву повідає мені:
ні у бою, ні у хатині скраю
уже не буде спокою тобі...
..............................................
Якщо і тут не доживу до раю,
то й там не дорікатиму собі,
що візії, яка усіх лякає,
альтернативи поки-що немає,
окрім як перемозі... і журбі.
О, воїне! І я тобі бажаю
Вікторії!
...на березі Дунаю
у цій
бодай останній
боротьбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
[i][b](лімерики)[/b]
« Щоб ти здох,
пуйло прокляте...»[/i]
Мольфар
***
А в Україні нині поле брані
між ангелами світла і пітьми.
Супроти рвані
воїни Майдану
уже чекають Божої сурми.
***
А на війні як на війні – одні
перемагають, інші будуть мертвими...
та аж у цій війні –
чи ми брати, чи ні
до кожного дійшло, але – ракетами.
***
А на Парнасі меншає бісоти
і на халяву, Богові хвала,
найшли роботу
горе-патріоти,
римуючи пу-пу і ла-ла-ла.
***
А на кацапії – одні головорізи,
немає там людей і не було.
Та кожне до зарізу
хоче візу
у рай, куди заманює пуйло.
***
А генерали раші – канібали,
які усе їдять із голови...
чекаємо фіналу,
аби її не стало
чи від сокири, чи від булави.
***
А на мордорі є емір...
у бункері... бажає миру,
спецоперацій... харакірі...
і на сортір
цупкий папір,
але формату – А4.
[b][i]Епілог[/i][/b]
А на останок подію одну
маємо анонсувати:
оголосити Європі війну,
здатись і бути у НАТО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
[i]« Та-ра-ра–ра-ра-ра-рам...»[/i]
Вальс "Біженка"
У сни ще не вривається війна,
але душа вібрує у тривозі –
іде по Україні сарана,
а у Європу біженка весна
по зраненій осколками дорозі.
Вертаємось у сорок перший рік.
Уже зі сходу рушили фашисти
сучасної держави терориста...
чекає миру XXI-й вік,
який окупували пацифісти.
Така пора – і горе не біда...
і не біда утратити лахміття,
яке перетасовує орда.
За обрієм як весняна вода
у темряві вирує лихоліття.
Фіксуємо у пам'яті своїй
у полум'ї нескорену столицю.
О! Кров пролита нами не водиця,
та мусимо іти на смертний бій,
в якому Україна освятиться.
Оскаженілій мафії кремля
у пекло видаємо зайву візу,
бо ні на яку голову не лізе
жахіття із подачі москаля...
...............................................
Випалюємо м'ясо і залізо,
аби лише очистилась земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
[i]« раша не має межі...
за межею ненависті...»[/i]
Вирок
Наполеон Москву «завоював»...
Адольф Європу кинув у руїни...
ну, а пуйло животик надірвав
у суїциді проти України.
Ой, немає ума у нащадків орди,
осліпила усіх оковита.
Эй, московіє, брись! Вимітайся! Іди
...у фарватері свого корита.
Та хоч кілок на лобі їй теши,
а на чуже усе ще ласі свині.
Немає у кацапії душі –
лише інстинкти, та і ті звірині.
Ми із піснею ворога били не раз,
та, на жаль, не давили як гниду.
Ей, парафіє пекла, а хто це за вас
відспіває собі панахиду?
На вас чекає лава у суді
і на віки дурною буде слава,
але радійте, мудаки Чуді,
йдучи слідами Сталіна і Мао.
У злодіїв іще вистачає ума
йти розбоєм на биту дорогу,
та чекає тюрма, і сума, і чума
цю імперію злу та убогу.
Багато вас лишилось без імен,
що у землі отримали медалі.
Не лізьте баранами на рожен!
Ми об'єднали світ, а ви – пропали.
І було би у небі чистіше, якби
сатани не боялась Європа...
хай щезають у пеклі запеклі раби
і ніщо не рятує холопа!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540326
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
[i]« Посієш вітер,
пожнеш бурю...»[/i]
Приказка
І
Пророчі сни ніякі не химери...
стоять за волю укри і бандери,
небесні сили, воїни УПА.
У тартарі щезають людожери
і ненажери орки... мародери,
прип’яті до ганебного стовпа.
ІІ
Така ціна... і другий бік медалі...
у вибухах, у полум'ї заграв
диявол, що ховався у деталі,
оскал звірячий світу показав.
Випалює міста скажена раса,
насилує, вбиває немовлят...
немає суду... бункерна зараза
вмиває руки кров'ю, мов Пілат.
І потирають їх недо-нерони,
які не досягали висоти –
нувориші із п'ятої колони,
щуряче плем'я і сліпі кроти.
Неначе і поему «Сон» читали,
і цитували Божий заповіт,
і віще слово «Тимчасових літ»,
а на щити ще тявкають шакали...
Ви кликали? Вітайте канібала,
за те, що пожирає білий світ,
за сотні операцій геноциду,
за тисячі убитими щодня...
..............................................
Уже і не дивує маячня
про українські віруси ковіду...
і локшини на вуха цьому світу
навішує брехлива кацапня.
ІІІ
Ще не упали роси на покоси,
йдемо стернею і ясніє зір
на те, що осліпляє до сих пір.
«Вколола Україна ніжки босі»,
аби запам'ятали малороси,
що їм несе у хату «рускій мір».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
[i]« І товстий не всохне,
і худий не здохне...»[/i]
Альтернатива
І
Усе – ще, наче летаргійний сон,
і окаянне лихо не заснуло,
і не відповідає камертон
зашкаленого серця на минуле.
ІІ
Ми є уже у пам'яті людській,
але, здається, сильна Україна
нікому особливо не потрібна
на повоєнній мапі світовій.
У ворога в душі нема нічого
святого, та немає і своїх...
виконуємо роль – один за всіх
і мало хто бажає – за одного.
Китай намилив лижі за Амур,
Японія Курили забирає
і поки у Тайвані перекур,
Корея на кощія уповає.
Туреччина дарує байрактар,
Америка оточена щитами,
Європа має загрібати жар,
але найлегше – нашими руками.
Ну, що ж, таке було уже не раз.
Інерція! Але настане час
казати окупанту, – [i]надо, Фєдя,
тобі парашу, а не унітаз...[/i]
..............................................
а шкуру неубитого ведмедя
зумієте покроїти без нас?
ІІІ
А поки-що не радують новини
про перелом у ближньому бою
у боротьбі за націю мою...
минула репутація не чинна...
девіз і кредо знову – дежавю:
всі – як один... і бувші біло-сині...
колаборанти, телепні наївні
рятують шкуру засрану свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
[i]« Тримається стіна Єршалаїму,
ось-ось і запалає Вавилон...»[/i]
Автоцитата
І
Готуємо путі до перемоги,
долаємо і сумніви, й тривоги
і націю єднаємо в бою.
Назґули* зайняли усі дороги,
та є надія не лише на Бога,
але й на дужу Армію свою.
ІІ
Вмирає муза... закипіли сльози,
ревуть гармати... захолола кров
і запеклися рани, і заноза
вп'ялась у серце... вбиті і любов,
і віра... і утрачена надія,
що є ще ум у черепі кощія,
який усе руйнує до основ.
Оце і є –[i] «сугубо і тригубо»[/i]
забороняти націю одну...
війна усім розвіє пелену
і поки окаянне вріже дуба,
почуємо ієрихонські труби,
які руйнують бісову стіну.
ІІІ
Європа не ховається від бомби...
спокійно засинає чоловік...
нікому не загрожує язик...
...........................................
у бункері – агонія жадоби...
існуємо, бо є ще катакомби
і діти підземелля, і як зомбі
готові знову у печерний вік.
[i]Будь проклята, парафіє вампіра,
до сьомого і більше поколінь![/i] –
волає Київ, Буча та Ірпінь
і неофіти будь-якої віри,
бо викурити цього бузувіра
з його барлоги...
мусимо!
Амінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
[i]« Час визбирувати,
а не розкидати каміння...»[/i]
За Іоанном
І
Розбита чаша Божого терпіння.
Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
Розплачується грішне покоління
смертями патріотів і героїв.
Погани одягли попівські ряси,
та каїну молитися запізно.
Ми ставимо на перехресті часу
велику жирну точку комунізму.
Хто як не ми? І мусимо забити
кілок осики у його могилу,
проклясти рашу і оголосити
анафему парафії кирила.
Росія розв'язала наші руки,
у черзі повились білоруси,
та ми уже мотаємо на вуса, –
поменше би оцих братів-ублюдків.
ІІ
Оговталися офіси і Рада...
на барикадах разом стоїмо!
а головне – не заважає влада
іти туди, куди ми ідемо.
ІІІ
Тому і розбиваємо колони,
і вимітаємо чуже лахміття.
Несповідима путь армагеддону,
та маємо очистити обійстя...
іде останній час тисячоліття,
коли диявол все іще на троні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
[i]« ......................
Європа мовчала...»[/i]
О. Олесь
Дрижить земля на лихо москалю,
планета зупиняє окупанта.
Словами болю, відчаю, жалю
всієї міри втрат не передати.
Тримаємось, але з останніх сил,
чекаємо, коли закриє небо
Європа змію... Україні треба
ракети – до сокири і до вил.
Аби вона дістала до Уралу,
зі сходу – до Алтаю і кремля,
аби у лігві ворога палала
до обрію дияволова тля.
Щоб раша розлетілась на кусочки...
Цивілізаціє, протри більмо,
тебе ґвалтує озвіріле чмо.
Одінь кощію гамівну сорочку...
......................................................
В останній бій ідуть сини і дочки
за націю... рубаємо ярмо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
[i]« Хочу бути самодержицею землі...»[/i]
Баба Раша
Захотіли перемовин
путіноїди-пєскови,
та палає у вогні
дипломатія і право,
а на захисті держави
ми лишаємось одні.
Де ви, Грузія, Молдова,
і вагоме ваше слово
у баталії зі злом?
Треба добивати звіра
і за мову, і за віру
зрозумілим язиком.
Батареєю гармати
треба нелюда навчати,
рвати біса на куски,
за велику Україну
Дону, Криму – за єдину
б'ють заразу вояки.
Нетямущі білоруси
вилізайте із улуса,
не ідіть проти рожна,
арештуйте свого бацьку,
вас же все-таки багацько,
бо інакше вам хана.
Світ готує колимагу
аж до самої Гааги
і коняці, і пуйлу,
а від рибки золотої –
до кобзона всі ізгої
покочують по теплу.
Ви хотіли? Ось вам! Нате!
Ми усі сьогодні НАТО!
Начувайтесь, москалі!
Поженемо вас у прірву,
і у шию, і у гриву
за окраїни землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
[i]« Вчителько моя, зоре світова,
Звідки виглядати, де тебе знайти?»[/i]
А.Малишко
І
Її ще пам’ятають молодою.
Із вогником у погляді яснім
і з довгою русявою косою –
вона являлась дітям уві сні.
А нині помічають на порозі.
Узимку і до самої весни
вона чекає щастя на дорозі
як вирію пташина восени.
Щось у подвір'ї порає уранці,
рубає дрова, відрами гримить
та час од часу дмухає на пальці,
аби зігріти руки хоч на мить.
[i]Нічого[/i], – каже, – [i]маю те, що маю[/i]...
байдуже, що посивіла уже.
Її на світі праця ще тримає,
хоча – усяке пам’ять береже.
Її таємно тероризували
за те, що вчила думати дітей,
боротися не за високі бали,
а за добро у пам'яті людей.
І як уміла захищала мову –
єдиний наш надійний оберіг,
який забороняє людолову
переступати за чужий поріг.
Не відали корисні ідіоти,
що їхнє ЗА тоді було не ПРОТИ
сьогоднішньої спільної біди...
не думали, що діями своїми
наводили понтони і до Криму,
й до Києва – сучасної орди.
ІІ
Горює серце, що немає долі,
а на зорі щемить у самоті.
Її надії – як вітри у полі,
хоча і буйні, та усе не ті.
Помолиться, буває, у зажурі
і думає, що ось... іде війна...
«а молодість – не вернеться вона...»
були літа веселі і похмурі...
а нині Ярославною на мурі
гірку сльозу втирає край вікна.
ІІІ
Згадається посіяне насіння,
утрачене зелене покоління,
історії лукавій завдяки...
..........................................
Але надія додає їй сили...
у бій ідуть за неї вояки –
бешкетники, які її любили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022
[i]« Вставай, страна огромная,
Вставай на смертный бой
С фашистской силой темною,
С проклятою ордой!»[/i]
Дежавю
Сяє у блакиті Україна,
і сади, і ниви, і поля,
і мала, й велика Батьківщина
на планеті з іменем Земля.
Оживай, і не цурайся Сина,
і тримайся сильної руки.
Будеш і велика, і єдина,
наша берегине, на віки.
І вода цілюща у криниці,
і стежина перша за поріг,
синє небо, золота пшениця,
тризуб волі, щастя оберіг.
Не померкне, небом осіянна,
слава наших пращурів-дідів,
гетьманів Богдана та Івана
у державі вольних козаків.
І земель історія правдива,
і малята на руках матусь,
і церков неопалиме диво –
це і є первісна наша Русь.
Хай лунає світова осанна!
Будеш, нене, з іменем твоїм
для усіх – земля обітована,
а для українців – Божий дім.
Оживай, і не цурайся Сина,
і тримайся сильної руки.
Будеш і велика, і єдина,
наша берегине, на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
[i]« Теорія без практики мертва...»[/i]
Постулат
І
І мертві, і живі на тому й цьому світі
ще чують із небес Тарасів заповіт.
Чи хочемо, чи ні, але на цій орбіті
лишає кожен свій неповторимий слід.
ІІ
Духовне я і ми змагаються в етері
за право на життя у пам’яті людей.
Стирає імена лише майбутня ера
і невідомо, хто туди іще дійде.
У естафеті цій поети і пророки
задіюють свої радари суєти
і в місиві ідей загальної толоки
сягають до межі кінцевої мети.
ІІІ
Надією живе за пеленою часу
парафія земна астральної рідні,
чекаючи нові поеми і пісні…
Фортунить не усім, але одного разу
іще цікаві тут аматори Парнасу
опиняться і там реактором подій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
[i]« І нікого не зосталось,
тільки казочка смішна...»[/i]
Кінець
І
Не любо неприкаяній душі...
немає як «поплакати у шалик»
або, хильнувши опіуму шкалик,
розвіяти далекі міражі,
де миру і війні кінця і краю
немає, і майбутнє – у пітьмі,
і колія, яка веде до раю,
не радує на фінішній прямій.
ІІ
Почулося, – [i]душа тіка на гульки...[/i]
ну-ну... тікає... так воно і є,
так і було, і лопнуло як булька...
остання соломинка – це моє.
Але – куди одному черевику?
По цей бік Сяну є ще віршарі,
на тому боці – скоморохи віку,
а де-не-де і скальди-кобзарі.
Ще б'яшемо і славу, і догану,
аби не переводились мужі,
які шляхами віщого Бояна
ідуть обороняти рубежі.
«Суворови» затіяли маневри
і заодно перевіряють нерви...
одів броню розбійник-соловей
і що не танк – то сорок тисяч євро
за сорок тон металобрухту... певно
це буде дуже вигідний трофей.
ІІІ
Бряцаємо, але... дамо у зуби...
і виглядає це, неначе, грубо.
А що робити? Здачі даємо,
коли за Альпи лізе люте чмо,
і поки окаянне ріже дуба,
то ми його абетки навчимо.
Лишається Пегаса осідлати...
та ну його... пишу як на душі
лягає інде. Вірші чи вірші –
яка різниця? Он і у ґаранта
у голові одна суцільна вата,
але й воно планує вояжі.
..............................................
Далекого мале не помічає –
нема резону, вигоди немає...
а поки репутація моя
не висихає в течії Дунаю,
то, може, і додибаю до краю
поза межею цього житія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
[i]« Рідна мамо моя,
Ви ночей не доспали...»[/i]
Інтерпретація
Не перелічую миті щасливі.
Оберігаю ім’я,
наче у матері Божої діви...
Це – найрідніша моя.
Образ її у терновій хустині,
голос – у серці несу:
«йди-но хутенько, учися, диви-но,
тато клепає косу».
І колисала, й носила до школи
душу мою «на коська»,
і не забуду я того ніколи,
що лиш у мене така.
Може тому й додає мені сили
як прилітає у сни,
може, й мене піднімає на крила
і береже од війни.
Ще не зів'яла у лузі калина,
де колисала дитя
і виряджала у армію сина
майже на ціле життя.
Маю напам'ять і фото, і пісню.
Рано співала, а плакала пізно,
що посивіла коса.
Це і частина моєї провини –
усмішка як у малої дитини
і не утерта сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
« Рекомендую терміново
змінити головнокомандувача...»
Рапорт
Подякуємо владі за досаду
і невідомі подвиги... і зраду –
за все, що заслуговує вона,
допоки «править балом сатана»,
а особливо одіозну Раду
за войовничу і лукаву правду, –
чому не зупиняється війна?
Ще є із ким ряди свої єднати
жіночому окремому десанту,
та ціль не оправдовує мети,
коли у бій ідуть такі солдати...
та як же їм усім допомогти?
хіба-що верхотурі показати,
куди її послати... і піти.
Негоже узурпаторам народу
ховатися за тіньову свободу
і нести у майбутнє прапори,
коли вони ногами догори...
але радіймо, поки «ще не вмерла»
і поки не підкорена Говерла
останньої воєної пори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
[i]« Якщо пацієнт не помре,
то одужає...»[/i]
Дуремар
***
За пандемію рішення просте
приймають ескулапи та учені, –
умійте виживати! Та зате
рятує клізма і авторитет
забутого рецепту Авіценни.
***
І думати народу ліньки,
і може, думав би, якби
не чим дурніша поведінка,
тим більші оплески юрби.
***
Народу що? Вина та хліба
і виживе як два по два,
і обере собі подібне,
таке ж дурне, тому що бідне
на ум... і скаже, – голова!
***
Держава наша – це корито,
яке обсіли неофіти,
де зіц-директор має звіт
у фірмі «Роги і копита»,
що веселить усенький світ.
***
У більшого своє найбільше важить,
у вищому кувікає цабе,
яке усе лише собі гребе
і в куражі або на епатажі
ця гідра тиражує шиї вражі,
а голови корупції – себе.
***
Нічого не бояться посполиті...
у кожного ще є вода у ситі,
і є ще не оплачені борги,
і у руці тримаємо синицю,
і щире серце маємо... із криці,
яку гартують наші вороги.
Симптоматика
Ніяк не розминутися із вовком
теляті нашому, аби на самоті
помірятися... ну, хіба-що – ростом...
і силою... кощія з малоросом...
аби у бойовому рандеву
міняти молоток на булаву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
[i]« Рукописи не горять...»[/i]
Воланд
У маячні роман «Війна і мир»
нічому не навчає окупанта
і всі на дану тему фоліанти –
даремно переведений папір.
Шифроване лише дратує зір
і спалюють написане таланти,
а деяких поетів до сих пір
пояснюють учені-дилетанти
і тільки заяложують рядки,
бо і між ними – суєта, таки,
та читачі у захваті від того,
що, нібито, навіяне від Бога, –
хтось угорі запалює зірки,
а унизу визбирує каміння...
які ремінісценції палкі!
Яке неперевершене уміння
надіятись на дальні маяки,
хоча і невідомо, ради чого
палає свічка генія отого,
що не зумів зарадити біді...
і пишуть наші вила по воді
заради суєти благоговіння
усе, що за межею розуміння
посвячених
у марному
труді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
[i]« А на солодке –
хоч вдавись...»[/i]
Меню
***
Із ірокезів та із могікан
живими залишились одиниці...
так само українцю свій «фіґ вам»
показують сучасні якобинці,
що нині викорінюють слов’ян.
***
Солов'ї-розбійники в лісах
об'єднались і отаборились,
у кощія сили появились...
у народу не минає жах –
блекоти зеленої об'їлись.
***
Усе, що досягають батогами,
заточене на кінчику пера
історії... бо нинішня пора
така, що і добро із кулаками,
і пряники не додають добра.
***
Кусаються не тільки-но собаки,
але й оскаженілі посіпаки,
яким собачі премії дають,
коли на ешафоті маніяки
і фарисеї учиняють суд.
***
Як важко щось одне обрати,
коли і вибору нема,
і не минає, зокрема,
в Європі – учорашнє завтра,
а на Московії – тюрма.
***
Вегетаріанські апетити
мають два любителі корита...
українські «овочі» жують
і неутолима їхня лють,
бо крові немає,
щоб запити.
На закуску
На третє залишається забути,
що попереду і позаду – рать,
а у меню євшану і отрути
переважають прянощі цикути
і спеції солодощів гірчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
[i]« Як буде світло,
пропаде імла...»[/i]
Фізика
І
Ми лишаємо наші сліди
на землі – у бою, на орбіті –
є дорога ясна до мети
і надія на інші світи,
поки зорі у темряві світять.
ІІ
І немає сузір'їв таких,
до яких не долинуть сигнали
інших цивілізацій земних,
що раніше були і... пропали.
Їхні душі, якщо не вони,
десь освоїли екзопланету
і тепер, як сигнали від них,
до Землі долітають комети.
Може, видумали думколіт,
що літає від світла скоріше...
може, їхня ракета – болід,
що не раз уже падав раніше.
У науки немає межі
і теорії є неймовірні,
та... спускаємось... ми ще чужі
між собою в одному подвір'ї.
ІІІ
Ще кує по серпу молоток,
і убивці не сіли за ґрати...
половина народу – совок,
половина – готові вмирати.
Та надіємось на майбуття
за оралами вічної ниви,
поки віримо у неможливе –
що, хоча у юдолі буття
боягузи гальмують життя,
та прискорюють світло сміливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
[i]« Zieg Heil..»[/i]
Лякалка
***
А на майдані Банкової – смута
і невідомо, – де ті вороги?
Поліція вгодована і люта
нагадує, що віддає борги...
а самооборона – не обута.
***
Ще кінця московії нема
і не буде, поки у Європі
міряє Америка сама
те, що у Берліні, зокрема,
ще не доганяють туполобі.
***
А ми герої
на передовій
і поки кожен сам собі начальник,
у кожній революції новій
обов'язково закипає «чайник».
***
Зміїне розворушене кубло...
кусаються пірати інтернету,
мов комарі, а кровососне зло –
«царапнуте» на голову пуйло
упевнено пищить, що «ихтамнету».
***
А тут – комедія!
Увесь народ на сцені
готовий до кінця сміятися.
Час істини! І шапіто зелене
продовжує «приколюватися»
***
А от у них у Думі по команді
всі вершники уже без голови,
то як протистояти дикій банді
і затулити пащу пропаганді,
яка усі віки іде на ви?
[b][i]Нарація[/i][/b]
А совок не протирає більма
на ведмежі утиски-обійми...
вірує печерний ідіот
в нібито розумні й добрі фільми
про дурний і злий чужий народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
[i]« Слова... слова... слова...»[/i]
Менестрель
***
В поезії не вистачає манни
небесної і варива води,
якої вистачає графоману...
і лицарі без сумніву й догани
пакують у бульки свої труди.
***
Як жаль, що і поети не мольфари,
і генії не мають на таксі,
і що у них немає того дару,
яким не володіли би усі.
***
Немає вже Ітаки, Спарти, Трої
і вимирають не землі герої
як і літературні імена...
паяців спокушає сатана,
аби не затихала параноя.
***
Нікого не окрилюють сюжети
поеми, оди, думи козака,
мелодії елегії, сонету
і вигасає музики ріка,
коли віщають викопні поети –
літаючі пра-ящури планети
щезаючого племені совка.
***
Летять душі живої ескулапи
за край неопалимої землі
як журавлі...
у вирій... назавжди,
і вже не повертаються сюди,
де навіть у болоті є кацапи
і квакають по селах москалі.
***
Будь-яке міняю на любе
і лунає пісня веселенька...
популяризуємо себе –
солов'ї, оплакуючи неньку.
Ексклюзія
Ніхто нікого не жене
у шию – видавати вірші,
де декларуємо одне,
а пропагуємо щось інше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
[b][i]Від пропащої душі[/i][/b]
[i]« Тільки не відводь очей...»[/i]
Амур
Неуловимі ті сюжети,
що розлучили нас, коли
тебе цікавили поети,
які дорослими були.
А я ще не писав сонети,
коли амури-янголи
у небі виткати могли
таємні наші силуети.
Та наче кола на воді,
усе пішло за течією
і ти не стала однією
моєю долею тоді,
коли єдиною душею
бувають душі молоді.
[i][b]Не моєму соловейку[/b]
« А де ж воно – оте,
що не вмирає?»[/i]
Сопілка
Якби ми знали ще маленькі,
що нас недоля не мине,
любила б я не Євтушенка
і малював би ти мене.
Тоді палітрою веселки
сіяло б личко чарівне...
була б я сонечко ясне,
а ти, напевне, соловейко.
Але розвіялись літа
і наше літо промайнуло,
і не поманять у минуле
непоціловані уста...
була сопілка, та і та
свої мелодії забула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
[i]« Все марнота
і суєта суєт...»[/i]
Еклізіаст
Живу чи доживаю – все одно
буває давнє оживе наразі
і як у спіритичному сеансі
переглядаю з друзями кіно.
Така була напевне їхня карма,
коли ще готувались у політ,
а нині вже ніяка телеграма
не викликає їх на білий світ.
Нема квартету. А було – до пари...
Та випала усім далека путь
і дрова одинокої гітари
уже ніколи їм не загудуть.
Останнього іще чекає щастя
розвіятися як у небі дим,
аби не сумувати хоч за тим,
чого немає у Еклізіаста.
Багато опечалених думок
ще навіває пожовтіле фото
із юності... останній наш урок,
а далі доля запитає, – хто ти?
Були надії і була мета –
пізнати до кінця усі дороги...
пізнали біля Отчого порогу, –
усе на цьому світі – суєта.
Ідуть і бідні, і багатії
до фінішу... ніщо не допоможе.
Посіви є. Чи будуть врожаї,
не відає і провидіння Боже.
Та марні думи і діла мої,
які ніхто продовжити не може.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
[i]« Всім хочеться
у вушко голки...»[/i]
Верблюд
***
Немає ані тактики, ні цілі,
ні якоря, ні палуби, ні кіля...
у морі лиха ми, таки, одні...
рабів галери позмивали хвилі,
а до Європи милі... милі... милі...
надійно сидимо на мілині.
***
Котячий рік – це не про нашу віру,
якою б не здавалася вона.
А поки-що зарядимо мортиру –
у гавань миру рухає війна,
аби зайняти хату і квартиру.
***
У юди викрали п'ятак.
Немає тридцять три проценти.
Давай... топити опонента!
Але насправді все не так
як у дурній балді клієнта.
***
Стратегію будує сатана...
реалізує плани Барбароса
дворняжка боса,
пітерська шпана,
яка на всіх наїхала
барбосом.
***
Історія фіксує як рекорд
досягнення небачених висот –
лукаві наші і лихі сусіди
формують... злуку і в часи кориди
об'єднують до опору народ.
***
А пандемія не складає ласти
і торпедує ХХІ-й вік...
аби на себе руки не накласти,
планета позбавляється баласту –
сиріт, пенсіонерів і калік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
[i]« Щось із пам’яттю людей стало,
все, що з ними не було – всує..»[/i]
Перифраз
І
Мало що лишає у людей
по собі неопалиму пам’ять
і тому напевне де-не-де
та деінде ще її поганять
носії вмираючих ідей.
ІІ
Мало на Московії наїдку...
їй усе готове подавай –
і меди, і білий коровай,
і чужу наложницю-сусідку.
А на сцену – козачків її,
із якими укладе угоду,
і тоді у неї холуї
фігурують слугами народу.
Так ото й чіпляються до нас
воші у кожусі і холопи,
щоб і ми у цей кипучий час
плавали як мухи у окропі.
Ну, аякже... ми народ один –
вівці і душителі свободи,
де у кожній ніші *** син
тиражує бісову породу.
В кондуїт записані усі –
яничари, клоуни, манкурти...
та ніякій челяді не бути
і не бути гетьманом слузі!
Козаки не коряться ясі!
Україна пам'ятає Крути!
ІІІ
Україна пам'ятає Крути...
а за сотні років божевіль
теж «ніщо... й ніхто ще не забутий»,
і Мазепа, і Богун і Хміль...
і напевне, що козак Василь
ще «пропавшу грамоту» шукає...
Угорі освоїлася міль,
а для біса не існує краю,
де його імперії немає.
Забувають тільки москалі,
як світили голими задами,
биті кримчаками й козаками.
Про́клята орда на цій землі
за її історію в імлі,
писану огидними ділами...
..............................................
поміж серіалами й піснями
дивимося з літа до весни
в очі провокатора війни...
все, що популярне у народі
лізе як на голову штани,
бо координуються на сході
дії криво різької шпани...
............................................
Ой, які ми, куме, нині в моді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
____Інклюзія пам’яті
« Тіні щезають опівдні...»
Явище
Мені, буває, заважає спати
якась нечиста сила...
то ядерні на таці крокодили,
то у мундирі дуло із гармати –
епоха миру і її етапи:
комуни і ґулаґи,
тюряги і кацапи,
розбійницькі ватаги,
ешелони,
набиті трупами товарняки-вагони,
погони ката, загребущі лапи...
О, пам'яте! А що, як сни «у руку»?
А що, як знову ті пекельні муки?
А ми ще не загоїли стигмати –
у цьому світі перші і останні
розкидані по світу могікани,
приречені до смерті виживати.
« Сон розуму породжує...» геєну.
Чудовиська імперії живі
і досі ще гадають на крові
як поділити мапу повоєнну.
Вони і досі сяють у зеніті
дурної слави, діють сили темні,
дияволові радники таємні
і їхні тіні... в пеклі б їм горіти...
....................................................
Стирають пам'ять окупанти світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
[i]« Замітає зима, замітає
все, що вчора лиш було...»[/i]
Бентега
Течія, що оминає броди,
понесе і нас у тихі води,
де усіх очікує Харон
і цікавий, дуже довгий сон...
і не буде іншої нагоди
дочекатись тої нагороди
за роки життя у боротьбі
із собою... тоне у журбі
човен долі і стає ясніше,
що ніхто не допоможе більше
у кінці як ми самі собі...
маємо на сльози по заслузі,
і гіркаве щастя, і нектар,
і неоцінимий Божий дар –
не лукаві і сердечні друзі.
Невідомо, що там, на межі...
за межею лиш вітри у полі
буйні і нікому не чужі
як зимою айстри і тополі –
наші із дитинства міражі.
Але – як воно, отій душі,
що із тіла вирветься на волю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
[i]« На безриб'ї і рак риба...»[/i]
Прислів'я
Союз не клеїться по швах,
усім нема куди тікати.
В електорату їде дах, –
кого й навіщо обирати?
Яка юрба – такі й вожді...
а де узяти їх, видющих,
коли й поети, по нужді,
гадають на кофейній гущі?
На Рашії дурних нема...
якщо не орки, то дебіли,
а тих, що волі захотіли,
уже очікує тюрма.
І в Україні небагато
лишається таких людей,
що і один десятка вартий,
бо їх, таки, нема ніде.
У гущі цілого народу
як на біду, одне зело...
і одне одному на зло
усе ще каламутять воду:
по духу – люті антиподи,
по суті – те, що і було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
[i]« На кожне рило
є колючий дріт...»[/i]
Примовка
Каюся і сповідаюсь,
що накопичую гріх
і не пиляю усіх,
поки за небо тримаюсь,
поки у мізках пітьма
і у совка, і в чинуші,
дряпаю вірші... і душі,
ну, і серця зокрема...
може, й журитися мушу,
тільки-що часу нема,
тай розчиняюсь у часі
болями, мріями, сном...
перевіряю наразі
заіржавілий псалом,
писаний злим язиком,
і реставрую на блясі
слово моє... наждаком,
щоб і воно говорило,
як то ідеться мені,
поки засилюю рило
кожній нахабній свині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
[i]« Країна сонця –
це не утопія...»[/i]
Кампанелла
Віримо із юності у неї –
нації, що із роси й води,
матері онуків Прометея,
берегині роду від орди.
Напинає паруси... і крила...
і – лети ж бо! Чайкою лети!
Азимути вказує Ярило
у далекі гавані-порти.
Усім далека і близька
на хвилі світового злету
стає зорею маяка
terra incognita планети.
Майорить земля обітована
ореолом волі в далині,
невідома світу і незнана,
поки гартувалась у вогні.
Каїном рокована до смерті,
стала на передньому краю...
Україно – мати милосердя,
узаконюй місію свою!
Усім далека і близька
на хвилі світового злету
стає зорею маяка
terra incognita планети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022
[i]« Біжи, дівча, біжи...»[/i]
Берендей
Дійшла уже до середини
незапланована зима...
прогнозували хуртовини,
а їх усе нема й нема.
В кутку стоять готові лижі,
неначе винні без вини,
що і кутя на цьому тижні
і ти... запрошена у сни
моя майбутня половина...
про що це я? А... про зиму,
яку і досі не пойму,
а може і про ту дівчину,
що заповідана мені
як ця погода... на годину
тієї ночі... уві сні,
де ти оглянешся на мене
і усміхнешся на бігу...
згадаємо ту мить таємну,
як ми купались у снігу.
[i]« Немає у природи
поганої погоди...»[/i]
Передбачення
Я не зима, я Аеліта,
таємна Муза нічия,
але твоє майбутнє літо...
а хто ж іще, якщо не я?
Хай чують барди й менестрелі
що у зимовий час оцей
я не чекала Аріеля,
тому явився Берендей.
У рік новий старого стилю
це очевидно саме те,
що налаштовує на хвилю
через парсеки, льє і милі
ловити усмішки... зате
згадаємо обличчя милі
і наше літо золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
[i]« Любіть ворога свого
до самої смерті його...»[/i]
Заповідь
І
Невеселі світові новини
про причини хаосу і бід
і лютує братія сусід,
нібито Московія не винна,
що брехня, терор і геноцид –
це її війна за Україну.
ІІ
Вірячи у Божий Заповіт,
маємо любити і прощати
ворога як ближнього і брата
і, не обираючи сусід,
іноді молитися на схід
і на захід сонця уповати.
За віки ворожої навали
наша віра – це кипуча мідь,
що кривавить голубий зеніт
у ясному небі. Ганнібали
і саули нелюдами стали,
ідучи на волелюбний рід.
І такі ж по духу і по суті
наші одомашнені манкурти,
що поганять наше житіє
та болото хвалять не своє,
щоб чужою жабою не бути
й виглядати кращими, ніж є...
...................................................
все дається воїну у герці
за любов, за волю і життя,
за минуле і за майбуття,
і за славу... і за мить до смерті
хай свої лишаються у серці,
а чужі ідуть у небуття.
ІІІ
Ми у цьому світі не пропащі
і не кращі,
може, й непутящі
оживемо по усіх краях.
Ну, а те...
що наганяє жах...
убоїться каменю із пращі
Голіаф...
на глиняних ногах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
[i]« А ля комедія...»[/i]
Клоун
І
Пандемія гумору триває.
Коміки попереду усіх.
Як ся стало? А хіба я знаю,
як державу підняли на сміх.
ІІ
Але як ся стало, що щоразу
як ішли зі зброєю на ви,
ми не прищемили голови
ядовитій очковій заразі?
Як ся стало, що колона п'ята
постає платформою буття,
а совкове юрмище затяте
обирає виродків життя?
Де ви, Македонії герої?
Як це ми до того дожили,
що усі Гордієві вузли
нав'язала світу параноя?
ІІІ
Як не оглядатися назад
і сьогодні довіряти звіру,
і забути, як то лютий брат
убивав людей за їхню віру?
О, мої лукаві вороги,
остогидлі у моїй світлиці,
де подіти ваші пики-лиця,
де узяти сили і снаги
нації, що зітре до ноги
вас, чужинці-недоукраїнці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2022
[i]« Хто добре вигострить сокиру,
не буде спати до зорі...»[/i]
Віддзеркалення
Одвічно гасло ратая було, –
готуйся до війни заради миру...
тому сталімо дідову сокиру,
аби не забувати ремесло.
Ще є коса, лопата і сапа
та інша рала від сохи до плуга,
тому ми легітимні у степах...
та нині вояків курують слуги.
А найманці – домашні вороги...
на сцені це фальшиві лицедії,
а у державі – тля і лиходії...
тому нема у нації ваги,
ні тої волі, сили і снаги,
що «ще не вмерла»...
поки є надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
[i]« Все хорошо,
прєкрасная маркізо...»[/i]
Панегірик
У паніці сусіди наші.
«Все хорошо», та ніби
запахло смаленим на Раші –
з усіх боків – таліби.
Не вистачає України,
її живого м’яса,
аби спинити бабуїнів
на перехресті часу.
Щоб захистити від навали
яранги, юрти, шатра
і не віддати, що украли
у меншенького брата.
Горить на злодієві шапка,
і кепка на Росії,
і тюбетейка Мономаха –
намісника Батия.
Все хорошо, але погано...
не вистачає раю,
коли уся тюрма палає
і від Аляски до Афгану
московія не має краю,
та є ще отамани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
[i]« Смішно,
аж плакати хочеться...»[/i]
Іронія
Не вистачає злості
узимку на весну:
то сяйво високості,
то іній на лану.
То повені, то крига,
то літо, то зима...
зі сходу – печеніги,
на заході – чума.
То криза, то зараза,
то біси, то ордло...
та як немає газу,
усе одно – тепло.
Є лижі до еміра...
оказія така –
немає на Сибірі
нацмена Єрмака.
Та пуцькало і бацька
готові до війни...
на раші є багацько
дебільної шпани.
Не ляхи, не казахи,
а Київ на меті...
то як не дати маху
і перцю до куті?
Не вистигає мода
на свіжу новину –
любителі народу
закінчують війну.
Готові засудити
і кума сатани,
а головне – «бандита»
без доказу вини.
Колись хапали Міху,
а нині, – йди сюди!
Зелена ліга сміху
очолює суди.
Реформа б'є рекорди!
Щоб не побили морди,
зав’язуймо штани...
ім'я – «слуга народу»
міняємо по ходу:
«народні брехуни».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022
[i]« Грай, музико моя,
чаруй і сповідай мене ночами...»[/i]
Мольфар
І
Біжать як на пожежу куці дні,
і довгі ночі, і літа, і... всує,
бо затихає голос у мені,
а тихого ніхто ніде не чує.
ІІ
Не зійдуться ровесники мої
хоча би уві сні... і біля мене
не висповідають жалі свої,
як дістає їх мафія зелена.
І не прийдуть мої учителі
промовити бодай напутнє слово,
що я заповідаю цій землі,
як хліб насущний, українську мову.
А нації новій – Різдво нове
у храмі неба, де ще є надія
на істину і заповітну мрію,
що наш ковчег пливе іще, пливе...
і пам'яттю у серці оживе
малий Ісус... і матінка Марія.
ІІІ
Від скромності, звичайно, не умру...
і дзвони по мені не будуть бити.
скупу сльозу нікому не утру,
не по мені зажуряться кобіти,
і відьмою не явиться мені
як Фінну очарована Наїна,
коли зійде зорею у вікні
незримою іконою єдина.
Очікую не мертвих, а живих,
бо до галери я ще не прикутий
як деякі юродиві... по суті...
і – як бояни ідолів своїх –
не розписався у безсилій люті
на попелищі вірувань чужих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
[i]« На арені –
трупи клоунів Московії...»[/i]
Оксюморон
Їде і їде богемна орда
на Україну, а не в Україну,
щоб захопити... бодай половину
сцени... а далі – як з гуся вода...
буде брехати про нашу... руїну.
Поки їм «родіна – есесесер»,
правда – клозетні бачки мародера,
не подихає Союз у етері
і солов’їна пащека химер
все ще зміїно шипить на Бандеру.
Ми українці, ми вільний народ,
а не раби у Московії «братній»,
наші угіддя свої і приватні
ті, на які зазіхає урод,
оборонятимуть воїни ратні.
Є іще й ті, що служили орді,
й досі шурують у ногу не з нами,
і на віки залишились рабами...
хай переточують миші руді
землі Сибіру і, може, тоді
в пам’яті нашій умруть єрмаками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
[i]« З вогню та в полум'я...»[/i]
Бувальщина
Життя іде – контора пише,
хоча душа «на ладан дише»
і невідомо, далебі,
що залишає по собі
цікавого моє колишнє
майбутньому у цій добі...
у цій добі, коли навколо
усе ніяке, босе, голе
від низини і догори
руками голими бери...
але не сміємо ніколи
подумати, – та хай горить...
та хай горить воно в Еребі
все недосяжне при потребі
і не доведене ніде,
що те, що треба, нас веде...
та поки у моєму небі
контора є – життя іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
[i]« Душу й тіло ми положим
за нашу свободу...»[/i]
Гімн
На всіх дорогах житія
є і поразки, й перемоги,
та жде мене душа моя
за перехрестями дороги.
Там, де розведені мости,
не зупиняється на злеті
на півдорозі до мети
паломниця – душа поета.
І там... на самому краю,
буває, треба зупинитись,
аби за націю свою
хоча би Богу помолитись.
Оскаржити її жалі,
аби залікувала рани...
у цьому храмі на землі
ми є усюди християни.
І зобов’язані іти
через – не можу... але мушу
у веремії суєти...
хоч не обтяжувати душу.
Там, де розведені мости,
не зупиняється на злеті
на півдорозі до мети
паломниця – душа поета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2022
[i]« Все можна почати спочатку,
але не горохом об стіну...»[/i]
Новела
Всіх вітаю! Будемо здорові
і щасливі у часи зимові,
і веселі протягом весни,
і успішні влітку й восени,
і неповторимі у любові,
і неперевершені у слові...
поки не тривожать наші сни
вічною примарою війни
дряхлі маразматики московій.
А бажаю те, що і завжди –
кожному своє і по заслузі:
кацапні – кар’єру у Союзі,
українцям – все з роси й води,
процвітання – нації і музі,
поки є іще іти куди...
....................................
щоб ніколи не було біди
і не розчаровували друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
[i]« Диявол – це брехун
і наклепник...» [/i]
Євангеліє
І
Ось і знову – рік новий... кутя...
і до літа засіває вітер
елементи логіки життя:
true & false – зернини цього світу.
Істиною сяють небеса...
Божі очі... зорі вечорові...
вічну ойкумену ця краса
обіймає, а рятує – слово.
ІІ
Переполошились у кремлі,
що минає сьомий день творіння,
а немає на усій землі
місця волелюбній Україні.
Зайняла окраїни біди –
Соловки, і Колиму, й Гулаги...
та усюди – оргія орди
і криваві войовничі стяги.
Розуміє парія чумна,
чим її історія святиться,
що без України їй хана,
що вона – zero без одиниці.
І нехай Московію трясе,
хай собі готує панахиду.
Україна буде над усе!
Суща правда подолає кривду.
Хай не забувають москалі, –
ми при повній силі і відвазі...
і Феміда діє у Гаазі,
і у власній хаті – на селі
і у місті – вимете нулі
наймитів диявола наразі.
ІІІ
Глипає орел на всі боки....
та якщо війна... усе-таки
вистоїмо у вогні баталій
і зітремо тлю на п’єдесталі...
Ми ж бо споконвіку вояки
не за гроші і не за медалі...
І про це народам на віки
наші предки – вільні козаки
карбували кам’яні скрижалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
[i][b]Далеке і близьке[/b]
« На дальній станції зійду...»[/i]
Минуле
Веселкою з Божої пращі
майнула пора золота –
ота, що буває найкраща
у юні лелечі літа.
І досі караюсь нізащо,
що випала доля не та,
коли мою душу пропащу
бере у полон самота.
Та маю надію щоразу,
що пам’ять зі мною, аби
фантомами тої доби
являлись у мороці часу
вистави веселого класу
у вітті старої верби.
[i][b]Близьке й далеке[/b]
« Ми родом із дитинства...»[/i]
Автоцитата
Були ми і щирі, й наївні
красуні – велика й мала:
одну величали – царівна,
трояндою інша цвіла.
Чекали нас лицарі вірні,
надія на долю була...
ми чули і когута, й півня,
а очі хотіли – орла!
А душі у вирій хотіли
і несли усіх журавлі
подалі від краю землі...
ми рано туди полетіли,
а чортики осиротілі
очікують нас у гіллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
[i]« Апетит приходить
підчас обжорства...» [/i]
Застереження
***
Жуємо суржик. За таке меню
подякувати маємо «сосєдку»...
усі віки підсовує свиню,
але розповідає, що конфетку.
***
А Пуцька й Бацька – «баловні судьби»,
останні узурпатори свободи...
обоє на галері як раби
їдять і п’ють і... каламутять воду.
***
А наш малий Наполеон
теж замутити щось не проти,
допоки на його зальоти
не реагує сам Бурбон.
***
А...
на верхотурі боротьба...
бе...
заматюкалося цабе ...
ве...
пора міняти на нове...
і...
а там усі вони такі.
***
За владу перетягують канати
то тіньові, то видні супостати
і наперед ніколи не поймеш,
кому на плаху, а кого карати.
***
Від правосуддя їде дах...
у всіх однакова потреба –
понишпорити у судах
і вийти на самого себе.
..........................................
Чого немає, того і немає,
аби дійти до ручки ...і до краю...
Не підіймайте зайвої ваги,
якщо на це снаги
не вистачає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
[i]« Царя родженого
всюди восхваляймо...»[/i]
Колядка
За роком рік... тисячоліття
триває світле торжество –
на радощі батькам і дітям
у кожен дім іде Різдво.
У всіх з’являється надія –
напередодні іменин
за них піклується Марія
і незаконний Божий Син.
Усі гріхи собі присвоїв...
усе, що повзає на дні –
і фарисея, і ізгоя
прощає у святкові дні.
За це, вознесений за руки,
несе свій хрест багато літ,
дарує людям Заповіт
і спонукає до науки, –
лише приречені на муки
рятують божевільний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
[i]« Вимираючому племені
оскаженілих орків...»[/i]
Послання
Колись ви називалися... братами??!
а нині... пересвідчилися ми,
що стоїте наругою над нами,
бо не бували добрими людьми.
Украли історичне первородство
у вільного народу козаків,
усюди насадили віроломство
опричників, злодіїв і катів.
І лижетесь лукавими устами
із нашою «елітою», аби
оця повія стала на диби,
сповідувана вашими попами.
Плюєте ви на право і закон,
аби пройтись війною по пустині
та осквернити лаври і святині
і поздирати золото ікон.
«Бабахнути» у вас немає сили,
та їде дах у мавпи на даху,
а єзуїти бомби і кадила
уже готують світову «труху».
Надію мають ваші лжемесії
чумою прокотитись по землі,
аби бенкетувати у Кремлі.
Смертельне жало отруїло змія.
На часі – трепанація Росії...
її заріжуть голі королі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
[i]« Чим більше піску,
тим краще очищається вода...» [/i]
Природа
***
Буває, гірше – краще тим, що інше...
тлумачити найлегше білі вірші,
тому, напевне, стиль Аполлінера
поети копіюють найчастіше.
***
Оспівується іноді на сайті,
які чудові вірші пелехаті...
а що... якби на двоє поділити
і всю кострицю зайву причесати?
***
Хто має очі й вуха – бачить, чує,
як мовиться у Біблії... і всує
надіятись, що ти усім цікавий...
як є молитва – буде й алілуя.
***
Із епітафій мого житія
найцікавіше те, що я – не я...
«я не співець чудовної природи...»,
але живе поезія моя.
***
Ми ідемо і їдемо як зайці,
зациклені на мові та ерзаці,
але займають ніші і місця
зозулі й півні, коміки й паяци.
***
Не бажано плювати у криницю...
хоча усе водою освятиться,
та най відображаються у ній
живі фізіономії і лиця.
Висіяне
Чи бути, чи не бути – не дилема.
Собою будь – і висіється тема...
у топі бути – не обов’язково,
бувай усюди, але йди окремо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
« Все таємне стає явним... »
Слідопит
І
Який народ, така й еліта:
чинуші, коміки, купці,
учені, нишпорки, митці
сучліту і... круті піїти –
такий собі суспільний зріз
воюючих вовків і кіз
біля великого корита.
ІІ
І в кожній курії – кроти,
що риють ями... та у тиші
раби тупої сліпоти –
таємні слуги: сірі миші,
щурі... і з ними заодно
усі, кому усе одно.
Таке життя! Ми дуже різні...
є гумові, і є залізні,
але коли кругом воно
і тягне націю на дно,
боротися буває пізно.
ІІІ
Не зупинити карусель,
не оновити давню пам’ять...
воно пильнує і пасе,
перевіряє на лояльність,
але бажає над усе
завоювати популярність.
А їх ще є – аж гай гуде
і кожне, нібито, веде...
як партія а то й... поети
юрбу – попереду планети
тенетами енкаведе...
аби не втратити ніде
дешевого авторитету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
[i]« Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!» [/i]
Мандри
І мертві, і живі на тому й цьому світі
ще чують із небес Тарасів заповіт.
Чи хочемо, чи ні, а на його орбіті
лишає кожен свій неповторимий слід.
Духовне я і ми змагаються в етері
за право на життя у пам’яті людей.
Стирає імена нова майбутня ера
і невідомо хто туди іще дійде.
У цій азартній грі ідуть в тираж поети,
включаючи свої радари суєти…
козирні дами і тузи, а не валети
досягнуть на межі кінцевої мети.
Та вірою живе за пеленою часу
парафія земна астральної рідні,
плекаючи нові поеми і пісні…
Фортуна не для всіх, але одного разу
іще цікаві там аматори Парнасу
опиняться і тут на лаві запасній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
« Я бачив, як вітер
берізку зламав...»
Ранок
Які обереги, то й доля така,
які береги, то така і ріка...
а дні і літа, наче листя беріз,
несе течія ручаями зі сліз.
Несе і вертає у рідні краї,
осінні дощі поливають її...
і падає злива із неба туди,
де зі́йде зело із роси і води.
І поки повіє хуртеча зими,
стихію її не зупинимо ми,
а як завітає ще й осінь сама,
надії на долю щасливу нема.
У цю течію не ступає ніхто,
хоч мріє роками прожити за сто,
і в’яне як зілля його ворожби
усе, що потоне у вирі судьби.
Щезають у піні прибою човни,
опала береза оплакує сни
і душу охоплює тиха жура,
що гіллю її усихати пора,
і тільки лозина у ранок ясний
шмагатиме вітер нової весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
[i]« В житті лиш раз буває
надцять років...»[/i]
Ретро
Ми наші ролі знаємо напам’ять...
пливли човни... ламалося весло
і миті, що і радують, і ранять
як це було... і наче й не було.
Ось ми зі сцени ідемо додому
по різні боки вулиці села...
іще тоді... і сорок літ по тому
це, наче, репетиція була.
Як і на сцені в ролі тої ночі,
що викресала на останні дні
опало-карі в позолоті очі,
які ще усміхаються мені.
У мене роль аматора завіси...
Як і тоді, мені ще видно відси,
якою ти чарівною була...
які солодкі крихти зі стола...
коли я заховався за куліси,
а ти мені принесла... що могла.
[i][b]Остання роль[/b]
« Не забувай того,
що приснилось...»[/i]
Юність
Була б і я надією твоєю,
якби не залишилась назавжди
цикутою цілющої води,
якої не жаліє Панацея.
Я не була тією однією,
яка рятує душу від біди...
душею ти і досі молодий,
а я уже давно бабуся-фея.
Та буду ще у пам’яті жива
і неприступна як високі гори...
ти – лицар без догани і доко́ру,
я – незабудка, мрія, сон-трава...
на півночі тече твоя Нева,
а мій Дніпро біжить у Чорне море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
[ [i]« Валяти – не ваяти...»[/i]
Істукан
***
Людина сотворила Бога-Сина...
і капище придумала людина...
зате цілує ідола і мощі
за те, що ходить до чужої прощі.
***
Дереворити прикрашають хату,
оберігають дух її – пенати,
ікони зображають тільки те,
чим світова релігія багата.
***
Збуваються і фантастичні мрії,
і на удачу тліючі надії...
але якщо дається й не беремо,
то це слугує інде лиходію.
***
Не забувай, що за душею сохне
ота...з косою... хапне і не охне.
Та поки є надія на Аллаха,
емір живе й осел його не дохне.
***
Усе, що помічаю на окрузі,
нагадує її... одну... у лузі...
шукаю на землі її сліди.
І що? У неї – віртуальні друзі.
***
Усе найкраще кануло у Лету...
виною цьому – оди і сонети,
а ось на те, чим серцю завинив,
не реагують іноді й поети.
[b][i]Нарація[/i] [/b]
Я не римую крові і любові,
нові слова мені уже не нові,
любити і жаліти не умію,
рубаю рубаями по живому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
[i][b]Пропаща доля [/b]
« Якщо немає кебети,
то й кобіти не буде...»[/i]
Провидіння
У цьому світі жити –
треба вміти
себе втішати,
аж поки не покличуть
до кобіти
небесні шати.
А де шатро зелене
нас чекає,
ніхто не знає...
мелодія про мене
вже лунає
у пущі раю.
Лишатися на волі
не умію
у цій юдолі,
де ягода цикути
ще дозріє
у тому полі,
де іноді ще чути
тихі мрії
Анакреона
і поведе за руку –
не кебета,
то Антігона
і нібито поета
по сюжету
амур вітає,
ще наче не прикутий,
як на муки,
у неф колони,
і де його, без лука,
поміняю
на купідона.
[i][b]На грані[/b]
« Час лікує...»[/i]
Хронос
Наїзнику Пегаса
немає часу
у цьому світі
сидіти і чекати,
аби піймати
себе... у сіті...
................................
Якщо не твого поля
ягідка твоя,
хай буде нічия
і ти гуляй на волі...
.................................
ще є багато
чого уміти
і не одна кобіта
зайде у хату
тебе вітати...
але немає долі,
якщо і досі
твоя орбіта
торкається юдолі...
.................................
Та може, боса
паде на роси
небесна Аеліта
в зеніті літа
або на осінь,
коли зима на часі,
полинуть сміло
душа і тіло
до діда на Парнасі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
[i]« Брехнею світ об’їдеш,
назад не повернешся...»[/i]
Прислів’я
***
На цьому світі оминай папуг,
аби у рай не завела недуга
або тебе не охопила туга,
коли плює у душу щирий друг,
а ти не оминув такого друга.
***
Гаряче слово – це огниво!
Оце і баєчка уся.
Але говорячи правдиво, –
мені сміятися важливо,
аби не випендритися.
***
Якщо розумні у полоні
дурних ідей – це щось не те,
бо тільки ідіоти повні
єднають грішне і святе.
***
Хто має що додати, додає,
хоча й хвала лукавою буває,
коли тебе за дурника тримає
базікало про житіє твоє.
***
Жива порода ліплена із глини,
а криця – із іржавої руди
і є різниця, чи іуда ти,
чи істина у образі людини.
***
Не обіцяй чуже нікому
і не бажай своє сліпому...
не уповай на майбуття...
життя передбачає кому
і точкою стає життя.
[b][i]Резюме[/i] [/b]
Не випускай із бутля джина
Хоттабича... і Насреддіна...
а заховаєш їх на дно,
то по велінню Аладіна
подує буря все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
[i][b]Пасербицям Зевса[/b]
« Хто має вуха,
почує...»[/i]
Притча
Колись були у мене друзі,
а нині я один у хаті
не бачу ані їх у кузні,
ані вони мене у чаті.
Напевне, маю по заслузі,
що, не стою уже на чаті
поезії... служу не Музі,
а Мельпомені пелехатій.
Але ілюзії не має
ані тверезе, ні під муху,
яка у неї сила духу...
а я деінде помічаю:
комусь – це азбука Китаю,
а іншим – закладає вуха.
[i][b]Тіням Овідія[/b]
« Манить вітрило одиноке...»[/i]
Мрія
О, мій Овідію в сутані,
не панікуй, не зарікайся...
міхи наповнені і чани
не протікають ще, на щастя.
Вітрила є і цілі снасті,
і гавані ще не останні,
і карта вигідної масті
упала на дороги ранні.
Лише одне ім’я у мене –
не Муза я, не Мельпомена
не Ліра у руці ізгоя...
ми на одній з тобою сцені...
перо ліричного героя
служити має Ойкумені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
[i]« Це вже було...»[/i]
Полішинель
І
Помітити поезію найлегше,
допоки є крилаті фрази... і
метафори, ремінісценції,
біблійні і живучі аксіоми,
язичницької оргії фантоми,
цитати, рими, тропи, рубаї –
відомі істини... і тим не менше
усе доречне у містерії,
та ритміка кульгаючого трешу,
буває, заяложує її.
ІІ
Піїти мають інші пієтети
і є на те олія в голові,
аби імітувати ті секрети,
якими володіють візаві,
відомі за ознакою таланту,
манери, стилю, тону, словника...
і як не намагайся повторяти,
що не мели, а му́ка – не мука́.
ІІІ
Єдине розуміють дилетанти –
своє творити не така й лафа,
та не болить нікому голова,
що мухи і котлети – це окремо...
і як не захищай свої права,
птахами розлітаються слова
поміченої фабули... і теми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
[i]« Зла без добра немає...»[/i]
Прислів’я
Приснилося, – один долаю гору
високу аж до неба, льодяну
і падаю у чорну ніч як море
минулого, у моторошне вчора,
у в’яжучу його трясовину.
І знову піднімаюся уперто,
аби не опинитися на дні,
і розумію – все це уві сні...
усе одно не хочеться померти,
колись, такому юному мені.
Прочумався, а на душі ще важче...
минуле промайнуло, відійшло,
зів’яло, наче скошене зело...
помилуй, Боже, душу горопашну
за те, що нині їй уже не краще
від того, що неначе й не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
[i]« Те, що іноді повторюється...»[/i]
Фарс
На площі революція шумить...
пародія Майдану на параді,
де майже біля кожного стоїть
поліція... і майже кожну мить
відлунює овація у Раді.
Що не кажи, а це переворот
у вивернутій голові на зовні...
посереди́ні – медіа й народ:
на видноті – ідейний патріот,
а у тіні – зелені і червоні.
Девіз у параноїка, – [i]завжди![/i]
гіганти мислі на чужому боці...
кого лише не винесла сюди
юрма: пролетарі, опезежопці,
аґенти всюдисущої орди.
Але чого боятися, дивіться, –
верховний Ося, а не їхній Кіса
видумує майбутнє Newukraine,
рятує голодуючих дітей,
будує кілометри комунізму...
і Еллочка вигукує, – okey!
А декому ще й дещо перепало...
є віза... євро... коли гривні мало...
і шаровари є, а не штани,
коли займуть летовища й вокзали
клієнти шизоманії... ждуни
купюри від рубльового кварталу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
[i]« Ходить гарбуз по городу...»[/i]
Казочка
***
Виродилися аристократи
і плебеї лізуть у монархи...
із грязі у князі, у палати
і ніде злодії й олігархи
без юрми не можуть існувати.
***
Усюди сяють пики гарбузові
і в голові лунає до сих пір, –
який чудовий
наш емір черговий!
емір здихає?.. хай живе емір!
***
Ми овочі, яким уже за тридцять...
усе ще обираємо, мерсі,
опудало, яке на те годиться,
аби його футболили усі.
***
Як не суди, а ми не канібали,
щоб їсти те, що виростив народ...
але чекає повний ідіот
на те, чого і досі не саджали
у свій неперекопаний город.
***
Показує великий пієтет
до брехуна особина учена...
не важко догадатися проте,
якого роду-племені оте
воно – зелене та нікчемне.
***
Немає суду й кари на окрузі...
а як би то хотілося, аби
за ґратами сиділи не раби,
а Каїнові слуги по заслузі
та цадики лукавої юрби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
[i]« Там... за поворотом...»[/i]
Пристань
Потопами гряде тисячоліття...
рікою сліз омиємо біду...
лишаємо руїну цьому світу,
а на узвишші – зміну молоду.
Привите у епоху лихоліття,
ще розів’ється у її саду
моє весняне соковите віття...
а я у лету тихо відійду.
І попливе мій одинокий човник
до гавані, що тане у імлі,
де тонуть і ковчеги, й кораблі...
усе це сон... і я читаю сонник, –
[i]багато нас, нікому невідомих,
і мало – необхідних на землі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
[i]« Подумайте, – якщо казати чесно ,
то їх же бісить ваша висота...»[/i]
Омар Хайям
Іду на дебати, оскільки
поезія все-таки є...
її «не приперли до стінки»
у кузні мадаме-месьє.
І слави не знищили клони,
і музу не б’ють наповал
за те, що веде перегони
і має завищений бал.
Сумнівно і сумно буває,
коли щось не те угорі
і рейтинг високий кульгає,
коли засинає журі.
Оказія – щиро брехати
буває солодша халви,
та зайві у бучі дебати,
якщо «ідемо не на ви».
Навіщо та участь, увага
у чому завгодно тепер,
коли уже схрещені шпаги,
із парою півнячих пер?
До чого оці теревені?
А я реагую на звук...
колючі непройдені терни,
де неуку – не до наук...
у майстра немає Майстерні –
аматора має Facebook.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
[i]« Не хлібом єдиним..»[/i]
Притча
У дикий край малої батьківщини
мене і досі манять міражі
старої хати під горою, тину
і терену на нічиїй межі.
У пам’яті колючої душі
на острові квітучої долини –
мале гніздо великої родини,
що розорили родичі чужі.
Та поки є фантазія і сили,
буває, піднімаюся на крила
чи уявляю, наче уві сні,
і дикий край, і колоски у полі,
і коровай, і той пучечок солі,
що у дитинстві снилися мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021