gala.vita: !аж ореолець тремтить над нею сяючим туманце́м – щасливо падаю у живі крепдешини з усіма зеленого переливами і тумані́ю - сер-цем…" ой, крепдешини , вони ніби спідниця "сонце-кльош" коли крутишся б"ють по ногам, злітають, танцюють так грайливо звабливо оголюють стегна, шаліють разом з тобою... гарно...!!!!!!!
24.07.2013 - 10:56
так... крепдешин - це тонкий і густий водночас шовк, тому леткий, як Ви його, Віточко, і відчули... )))
gala.vita: нічого собі, яка краса, яка ж насолода, такий ароматно смарагдовий подпрунок зробили Ви моєму естетично вподобальному організму! вся просто викупана у цьому потоці емоцій!клас! клас! клас! танцюю, пірнаю, все, закохана у зелене! пию його!
20.06.2013 - 18:47
ах, Віточко!.. отак він і писався... Ви відчули стан... (состояние!)і я знову так само радію і тішуся разом з Вами... у цьому і смисл!
gala.vita: час точиться з обох боків,
з того, що знаю - я,
а з іншого боку - хто ти?
час тоншає в одному боці,
та повний жбан натікає в інший бік
а що буде, коли зміняться осі,
коли сонце впаде навзнак,
коли блюдечко місяця
дзенькне об ніч,
вийде ж до мене та,
котра по той незвичайний бік,
тримає мотузку життя?
вийде і гляне у вічі,
я, тобто вона - жива,
і житиму у середині свого життя,
доки триваю сама...
gala.vita: Валю читаю Ваш вірш, а в голові крутиться "игра" віктора цоя:
"Hи звонков, ни шигов, ни звона ключей,
Еле слышно шаги у кpовати стучат,
В этом доме все давно уже спят.
только капля за каплей из кpана вода,
Только капля за каплей в течениии дня,
Завтpа ты пойдеш pубить лес,
А увидиш лишь пни."
gala.vita: Валю, всі картинки з інтернету, чиїх авторів вказано тих підписую, чиїє авторство не визначено, неможу з"ясувати ті так і йдуть самі, без автора. то картинка не моя.
20.06.2013 - 08:39
нарешті я Вас дочекалася, Віточко! намагалася навіть переслати Вам ту картинку, що Ви мені надсилали в Гостьову книгу - в смислі "чекаю"... (коли я була зникла надовго), але не вмію я картинки вставляти... треба буде розібратися, врешті, як це робиться, а то всі вміють, а я ні... і до листа також "приліпити" її не вдалося, то я і листа видалила, бо там не текст був, а спроба надіслати Вам ту звіринку...
щодо ілюстрації - все одно це картинка Ваша, бо Ви її ВИБРАЛИ в інеті... отже, усе сказане раніше на цю тему - в силі... і я Вам вдячна
Віточко, я не часто грішу "пропозиціями", але, якщо є у Вас вільна хвилина - прогляньте "ОСОБИСТЕ" - там - картина цікава - я її бачила і от через 18 років по тому змогла "розказати" - наскільки вистачило хисту, але мені хочеться, щоб Ви її глянули... просто глянули і все..)))
gala.vita: а оце,"щоб обтруситися й обсохнути з води - переберуться на моє чоло, умостяться гуртом, як низка діадеми: уже й не силюсь розібрати – де ми?"
я вже теж не можу розібратись чи то я там плину і де? заворожує ритм.
колишеться на хвилях уяви моє єство
Виктория регия – самая большая кувшинка в мире.(картиа художника Hans Zatzka)
16.06.2013 - 14:59
перше полотно поставила до вірша - це Ваша робота? підпишіть і я додам текст...
прекрасно Ви "бачите" і точно... правда, я на воді лежу трохи інакше - просто лежу на спині і все... можу і задрімати... тут в озері у нас вода "твердіша", чим будь-де в ставках чи озерах інших - питома вага в неї вища, виходить, що вода "тримає" на плаву, як морська, а сама - не солона... таке диво тут... то я просто лежу лицем до зірок серед води і сама почуваюся лататтям...))) а картина, звичайно ж, прекрасна... але мені Ваша більше припала...)))
gala.vita: дві картинки на проивагу одна одній. Така одна важка, як хода тих "здичавілих" людей так, як у Наталки Білоцерківець:«Боюся тих, що вийдуть із печер…».
Але інша, просто ніжить мою уяву,так красиво і лагідно, легко стає, мов чари знімають всю ту облуду з очей і я бачу як плюскаються зорі, з якою ж насолодою це читається...
16.06.2013 - 14:48
да...«Боюся тих, що вийдуть із печер…»... вони вже вийшли...
перший штрих - так... заспів... для повноти "картинки з натури"... перепад вражень... отакий "осьовий")))
дякую Вам Віточко, бо я з насолодою читаю Ваші відгуки...
gala.vita:
(автор малюнку: gala.vita 2008р. див.фотоальбом)
Валю! тепер у мене є до якого твору поставити свою графічну роботу "наскрізний меч" намальовану ще у2008 році, все по Вашому, Валюшо, тексту! ДЯКУЮ !
цей меч - мій хребет!
15.06.2013 - 11:34
люба Віточко, я додала Вашу роботу до власної - з посиланням на Вас, як на автора художньої роботи... гляньте там - а посилання - під двома зірочками (**) внизу...
отак ми знову "співпали"... отакі вони дивовижні - путі Господні...)))
gala.vita: нажаль, інтернет мені не підвладний,ковтнув мій відгук, тепер так нескажу, але ж емоції вже втрачено. але мені сподобалось. у простоті Ваша сила!
14.06.2013 - 19:59
люба Віточко, Ваш з"їдений мережею відгук - це втрата... і для мене... так, ніби веселка жива снилася, і тримала вже її у руках - і всі її переливи, і шовковистість небесна на дотик - у раз - прокинулась: веселка де?... роздивляєшся собі руки, мацаєш по ковдрі згарячу, навіть під подушку заберешся - а веселки нема... то був сон...
вдячна Вам, що повідомили мене про таку подію - "інтернет ковтнув мій відгук" - хай радіє... а я і поза тим відчуваю, яким сонячним був той Ваш, з"їдений сторонньою силою, відсвіт...)))
gala.vita: шаленнннно!!!!! аж жжжжж... дійсно така жага вистрибує з кожного слова. та ще й весело!
09.06.2013 - 21:18
що жага, то жага..немогла передати повноту емоцій! дякую, моя магічна дівчинка! на біль неможливо дивитися по-іншому..тільки веселенько з мудрим прищуром)
gala.vita: з таким "умілєньєм"читала, так живо відчула як зірки сьорбають росу...,аж до БЮЕНЗОКОСИ, вона так гаркнула у мене над вухом, я смикнулась, озирнулась - де вона.
маю тепер великі здивованозлякані очі і сильне бажання втекти, а як то м"яті? непереливки!
зізнаюся, люба Віточко, я Вас чекала... мені цей момент із сьорбанням роси - наввипередки з бур"янами (...бо вже ж ніхто бур"янів тих не видалить, квіток не поллє - на самовиживанні квітки ті, "як здичавІлі зірки" стали...))) - теж дуже подобається... така картинка - точна і динамічна...
а бензокоса - що ж... коли людина полишає світ, який створила за розумінням власним краси (хай навіть безтолкової, не впорядкової - спонтанної, але своєї, отже - істинної... для себе самої...) - світ мусить мінятися настільки, що просто зникає слідом за людиною своєю... бо в інших - інші поняття порядку і красоти тієї ж - для когось красота це - "досконала доцільність", а свобода - це "усвідомлена необхідність"... тільки все це зовнішнє... словеса... бо краса - це різноманітність, спонтанність - творчість, а свобода - це взаємна любов... взаємна, бо любов - це поєднання розуму і волі (тобто чоловіка і жінки) - поєднання істинне, повне - двох у одне єдине і ціле... первозданне...
добре... хочу сказати Вам про мою вдячність, бо Ви мене сприймаєте і приймаєте - а це щастя...)))
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
закохана у зелене! 
пию його!
