gala.vita: якийсь квантовий стрибок, я б сказала... так живо передано що у мене аж у голові зашуміло і вуха позакладало...
01.03.2016 - 10:15
допускаю, Віточко, що десь так воно і є - квантовий стрибок... бо на квантовому рівні світи взаємодіють за іншими законами, їх не знає наука, але давно вже знають містики і метафізики, та й філософи здогадуються керувати подібними "стрибками" уміли характерники - читала якось і десь, як вони переходили з бета-ритму (у якому ми всі) у альфа- і тета-ритм: оскільки їхній час у такому стані тік на порядок а то й більше - повільніше, чим загальний, то вони й могли зупиняти, скажімо, кулю в льоті - для них вона - випущена куля - як для мене тоді той автобус - летіла "на місці"... "перехід" мій стався спонтанно - от навчитися б викликати його зусиллям власної волі (чи розуму - чим там він викликається))) - якби такому навчитися - можна було б у характерники податися
gala.vita: Давненько до Вас не заходила, а тут такий ліричний твір! Позитивна хвиля просто накрила з ніг до голови, і всі почуття так описані вдало , що майже відразу поринаєш у атмосферу , підхоплюєш настрій.Сподобалось!
28.07.2015 - 23:27
Радий Вас бачити. Це одна з небагатьох робіт, яка насичена позитивною енергією. Але заслуга тут не моя, а життєрадісного собачки, якого я зустрів