gala.vita:
"живемо у дивному світі – що ніби тане… тане! – в руках, зникаючи невблаганно… усе, що любимо, і що маємо – птах! наче казковий, міфічний – Алкіо́н-птах символічний, і ми його відпускаємо… відпускаємо… відпускаємо…"
І закрутилось в моїй голові, немов у відповідь, пісня:"Счастье, что оно, та же птица,
Упустишь и не поймаешь,
А в клетке ему томиться
Тоже ведь не годится,
Трудно с ним, понимаешь.
Понимаешь, всё ещё будет,
В сто концов убегают рельсы,
Самолёты уходят в рейсы,
Корабли снимаются с якоря.
Если б помнили это люди,
Чаще думали бы о чуде,
Реже бы люди плакали.
Я его не запру безжалостно,
Крылья не искалечу.
Улетаешь, лети, пожалуйста,
Знаешь, как отпразднуем встречу."
20.09.2013 - 10:04
Чаще думали бы о чуде,
Реже бы люди плакали... - симпатично... дякую, Віточко... гарна пісня згадалася Вам...
gala.vita: "уяви себе зіркою… відпусти… і у космосі власному вільно лети: поза правилами і поза межами ти " - це так по-вашому!
сила в цьому!!!!
13.09.2013 - 09:54
люба Віточко, сказавши Вам у відповідь "...і по Вашому" - я ні крихти не покривлю душею... витання поза межами і правилами у власному космосі-всесвіті - це "і по Вашому", тому Ви у сприйнятті моєму - особлива і оригінальна завжди... справа в тому, що оригінальність - це не те, чого ніхто ще ніколи не втямив і не сказав раніше, а те, що людина сама у собі і з собою побачила-зауважила, зрозуміла-відчула і вперше для себе відкрила... якщо це навіть давно відомий усім "велосипед", але це завжди - радість власного відкриття...
якось я зробила чергове своє "велике відкриття" (шось там дуже оригінальне придумала у побуті моєму) і, вирішивши якусь там проблему господарську незначну таким чином - почала тішитися шумно і радісно ділитися з кимось, хто під руку попався, таким випадковим і несподіваним шастям, одразу ж описуючи деталі свого відкриття, бо може людині також коли знадобиться... мені резонно зауважили, що "це" давно всім відомо і що "ніяке це не відкриття"... ну, кипіння моєї радості хоч і втратило бурхливість, але не випарувалося, бо, пояснила я "резонерові" (чи резонерші) - що з того, що це давно відомо всім, якщо мені це не було відомо і я тільки-що САМА до такого додумалася...
таким чином, вислів "нішто нє ново под луной" -
усього лише чиясь "крилата" скука і сплін, бо "под луной" кожної окремої людини - все завжди НОВО...
дякую Вам за візит і відгук і бажаю Вам, і собі, і всім - постійних оригінальних самовідкриттів, якщо навіть це будуть суцільні "велосипеди"... але свої, собою "придумані"...
gala.vita: Удивительный мираж появился в четверг в сумерках,в городе Хуаншань на востоке Китая провинции Аньхой, когда непрерывный проливной дождь, только что остановился. В легком тумане над рекой были видны эффектные изображения гор, строений и деревьев, которые, казалось, плавают по реке.
Явление началось примерно в 17:00 вечера по местному времени, привлекая большого количества людей, которые остонавливались, чтобы посмотреть эфирные сцены. Местные жители говорят,что подобные достопримечательности часто происходят в последнее время, но это было особенно эффектным.
gala.vita:
чудово!
Глибоке занурення в стан передчуття кінця однієї епохи і початку іншої.
дихнуло степом, сернева спека вона інакша аніж липнева.Вона наполеглива, швидка, але невіддана холодна, не тривка, немов шаленіючі коханнці .Це так передано майстерно, що аж вводить в транс, немов те марево, що колишеться в повітрі, чарує, дивишся і не можеш відірвати погляду.
люблю спеку!
24.08.2013 - 09:44
так, шал денний змінюється нічним невідворотним холодом... серпень - не прикидається, серпень - пора отверезіння...))) охолодання... якщо були почуття - є перспектива на красиву і довгу "осінь", якщо ж були так-но емоції, то пристрасті уже минули... пора "одвертатися плечима"...))) у кожному випадку - серпень...
дякую Вам Віточко... за щирість сприйняття... думаю, така "аналогія" не обійшлася без Вашого впливу на неусвідомленість мою...)))
якраз заходила повторно у Ваш вірш, коли Ви надіслали мені цей подарунок - так часто співпадає... учора нічого не могла сказати про "Уздовж неба", бо була під сильним враженням від "морського поду, гори, горища, що пахне вереснем...")))
gala.vita: якийсь спокій, або точніше його початок.ніби буря вщухла, а те, що шукала ось воно, перед очима, і це не шо інше, як ти.
саме таке вдчуття гармонії в собі, або з собою, раніше був бій, щквал, вогонь, рвучкість, пошук.
такі мої відчуття
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
серце на відстані бачить...))) 
нічого кращого і бути не може за таке розуміння 
Дякую щиросердно. 
коли хочеться просто впасти і розбитися, як чашка... ні, як скло чи кришталь - на дрібнесенькі крихти...
