| 19.06.2020 - 09:35 | макарчук: Погідний день. На бруствері – квітки.
Шатер небесний ладно нас укрив.
На \"нуль\" Бог тихо подолав стежки,
В тилу гриміння дзво́нове лишив.
Як обстріл святкови́й ледь перестав,
(Коли святковий обстріл перестав)
І світ неспішно кольору набув:
\"Ти цілий, хлопче?\" – він тебе спитав
І посміхнувсь, як відповідь почув.
\"Я сяду рядом? (поруч) ... Ти кури собі...
Сказати чесно – ладан надоїв (вже дістав).
Я просто спілкуватись – не в мольбі,
(Поговорімо просто, без мольби,)
Бо в будні діл у мене – до країв\".
(Бо в будні забагато в мене справ\")
\"Христос Воскрес!\" – йому ти відповів,
А він: \"Я знаю – виконав на \"п\'ять\",
Та всі, як і раніше, хочуть див,
Самі змінитися ж не норовлять.
Грішать, та молять про усе мене,
Якщо і вірять, то не до кінця,
На смузі ж там (А на війні), де пекло вогняне,
Найближче ви до за́думу Творця.
Для вас і ляк (страх), і зрада – лютий гріх,
Але ви хрест загальний несете́,
Колись і я теж умирав за всіх,
Було не найзручніше місце те.
Пробито тіло, біль пече вогнем...
Що ж я?...Ти спробував і сам той ад.
Порозуміння одже ми знайдем
До див не зве́рнемося для порад.
Мені пора. Архангели зовуть.
За Світ обом нам битись час іти.
Храни себе, здолай живим цю путь,
Я ж не завжди зумію вберегти.
Ти протрима́йсь, (Можна \"Протримайся) а там – кінець війні,
Не зможеш ти? Я справлюсь залюбки.
Якщо вже край, тоді дай знак мені:
Заходь-но просто, – друзі ж ми таки!\"
А на прощання руку він подав,
Нам підморгну́в (змигувати і підморгувати - не тотожне) і всі (або бійцям) гріхи простив,
А ти його допоки проводжав,
На всякий випадок – перехрестив... |
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
В Україні надоюють лише від корів молоко
Недаремно я Вас в ЧС додала
