морський лев: Навіщо жити так? Це надто гидко.
В обіймах твоїх гордість галасує.
Розпалася душа твоя так швидко,
лиш серце в тебе тихо протестує.
СУПЕР!
любий пане Морський Леве - дякую... ой, розкажу Вам, бо Вам можна розказати...))) починаючи з ранкового сну і цілий день нині дивлюся я оцей справді неймовірно милий сюжет... дівчинка, маленька ще, дитина ще і підліток-друг її старший трохи - хлопчик-отрок-навіть-іще-не юнак - пообіцяв підсадити її на коня і "дати проїхатися", якщо прийде "завтра вранці" на луг, де він того коня рано-зраночку пасти приведе... це любов між цими янголами во плоті?... можливо, у прийдешньому ЦЕ й буде так називатися, а поки що - сама чистота і ніжність дружби... увесь всесвіт спить - і тільки двоє цих дітей серед лугу і білий в "золотих яблуках" кінь... і липневий ранок... і стежечка у траві зарошеній, яку вона "вишила" гладдю-стібочками, коли бігла, росу ноженятами босими збивавши...
береги і обереги - єдиний корінь... видать, колись давно предок наш, якого звали Морський Лев, надовго заблукавшись у морі, побачив, нарешті на горизонті сушу і вигукнув: "О!Беріг!" - так і виникло слово "оберіг"...)))
рада Вас бачити, пане Морський Леве...