Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Я не кличу тебе… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко, за таке глибинне розуміння
Фотиния, 17.09.2013 - 16:20
Грустно, что любовь смогли разрушить пересуды Наверное, не хватило ей запаса прочности! Хорошо, Таня! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, Світланко, за розуміння і підтримку.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада тобі і вдячна, Юрію
Салтан Николай, 07.09.2013 - 21:38
... це вже кличе не душа чи серце, а всього лише ехо минулого кохання - його ніхто не чує (окрім носія того кохання); його ніхто не цінить (навіть носій); воно нікому не потрібне (навіть носію) ... отак і залишеться те ехо вічно блукаючим ... прикро ... вибачайте, якщо може не ту думку висловив ... просто написав те, що відчув під час читання Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада твоїй відвертості і щирості, дякую за розмову, Салтане
Леся Мельник, 07.09.2013 - 20:21
Якщо він цього вартий, голос серця почує, а ні то не Ваша це половинка. Чудовий вірш Тетяно
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лесю, може, і не та половинка, але так втрачати важкоооо
Дядя Вова, 07.09.2013 - 12:28
Я не кличу тебе, небо осінь малює, Замішавши у фарбах пломінець золотий.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Володимире за зустріч
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, давно не чулися, рада зустрічі
|
|
|