(Я тебя не зову…Мазур Наталя)
Я не кличу тебе…хіба ж простір можливо
І чи вдасться у часі ще підняти крило.
Повернути назад … і надію лишила,
А дорогу неблизьку вже давно замело.
Я не кличу тебе, а чи що з того буде,
Бо між нами тепер німота пролягла.
Нас таки розлучили пересудами люди.
І не наше те щастя – випадковість проста…
Я не кличу тебе, небо осінь малює,
Замішавши у фарбах пломінець золотий.
Не покличу тебе… відстань серця не чує!
Літо кришить останній день такий осяйний…
Душа ж кличе тебе!!! Серце стогоном рветься!
Бо без тебе, неначе я стою на краю.
Наше щастя обабіч… і чи ще озирнеться…
Понад зорями кличу!!! Та лиш мовчки стою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447315
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2013
автор: Тетяна Луківська