Олександр Яворський: Дуже! Вірш зачіпає, особливо /Тепер невпинно потяги мовчань Із пункту \"Ми\" до станції \"Колишні\" Нестимуть рештки снів і сподівань.../
Олександр Яворський: ну й справді чого нарікати? Адже зустрів, пізнав, відродивсь, адже було! А колії якщо таки ведуть, то може ще до мосту якого коли вдасться добрести... Якщо виявить прихильність Імператриця