Олександр Яворський: таки так. нові часи - нові вподобання. ніби і правда... але й колись не кожен під вікнами співав серенаду, та й упевнений, що й сьогодні подекуди є ще романтики...
Олександр Яворський: змішати але не збовтувати - це саме те, тоді і відбувається поступове взаємодоповонення і взаємопроникнення і, зрештою, перетворення у щось однорідне... досить цікаво
Олександр Яворський: Якщо брати з точки зору молитви, то найдоцільнішим є \"не боятися з ним висоти\". От до чого доводить розмова із Ним, проростає розуміння того, що треба, і що цього не слід боятися. З т.зору структури - лавиноподібний видих, а потім короткий вдих, щоб накрити ще більшою лавиною чуттєвості. Стосовно сотворениих образів, то тут із першого рядка захоплює і безборонно пеленає (наче немовля) у їх вир, що аж дихнути немає можливості...
Вибач, що тут стільки букв накидав, філософію розвів. Знімаю зимову шапку
Олександр Яворський: Гарно ж як! Приємно, що моє скромне творіння надихнуло тебе на отаку красу! Дякую!
15.12.2016 - 09:59
Воно зовсім не скромне! Ні, не так! Краса не в розмасі думки і слова, вона геть в іншому - в тому, як прочитане впливає на тебе і що пробуджує! Твій саме з таких - він запалює сяйво і віру в диво!
Щиро дякую тобі!
Олександр Яворський: а мені як він подобається - один із улюблених! Він ще довго крутився у моїй голові - настільки я надихнувся твоїм!!! То ж відновлюй свій шедевр - нехай люди читають, проймаються ним і надихаються!
І дякую за дароване натхнення!!!)
Олександр Яворський: в школі не любив географію, хоча мапи подобалися завжди. От минули роки і я зрозумів, що їх можна опановувати й іншим чином Дякую, Єлю!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
