Не вірю, що мусиш йти.
Ідеш, бо насправді хочеш
Залишити в серці знак,
На грудях глибокий шрам.
Ти кажеш мені: “Прости,
Весну ув очах пророчих”.
В душі завірюха. Як
Повірити тим устам?
Мости охопив вогонь,
Десь квітне лютнева вишня,
Леліє у скронях ніч
Ілюзію “я і ти”.
Чом брала мене в полон
Моя осяйна колишня? -
Торкаюсь холодних пліч
Граційної пустоти.
Та звісно не в тому річ,
Що Сонце зійшло між нами,
І гасить мою любов
Ледь тліючий каганець.
На лінії віч-на-ві́ч
Ходила моїми снами...
Чому тобі слід було
Покласти цьому кінець?
Джерело натхнення: Оленка Зелена "У скронях пульсує ніч"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381
а мені як він подобається - один із улюблених! Він ще довго крутився у моїй голові - настільки я надихнувся твоїм!!! То ж відновлюй свій шедевр - нехай люди читають, проймаються ним і надихаються!
І дякую за дароване натхнення!!!)
Чи то на Вас так весна діє чи то дівчата (поетеси), адже останні роботи надихнуті їхніми роботами. Та взагалі це добре - це своєрідний ланцюг гарного настрою, думок,який Ви передаєте нам. Чудовий задум, ефектна реалізація і бажаний результат
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я скажу по-секрету то насправді дівчата так діють весна це все другорядне ) Але справді роботи дівчат, не змогли мене залишити осторонь, надихнули і вийшло те, що вийшло) Дякую!