Надія Позняк: Дякую! Жінка залишається жінкою. Колись у студентські роки на педпрактиці на виховну годину запросили учасниць Великої Вітчизняної. Одна із гостей була льотчицею. Нагадаувала вона мені тоді Клавдію Шульженко за стилем. Так от запрошена у розповіді обмовилася, що льотчиці і фарбували волосся, як могли, і підкручували локони. Як у кіно" В бой идут одни "старики". Але й на свій вік та льотчиця виглядала, наче актриса.
Надія Позняк: Дякую за заувагу. Про Одесу не знала. Щасливий випадок при нещасті. Дякую за коментар!! І щоб зачіски були тільки для настрою і краси. І до речі, той візит мій в цирульню теж був у суботу 23-го. Певно, жінки у вихідний перед святом поспішали освіжити себе перед початком теплого сезону.
Надія Позняк: Я стільки передумала про те, що того самодержця і його кодло - люду прокляло!, а він хоч би який прищ схопив! Тільки пекло йому, але на землі. Як можна спати спокійно і в церкві хрести класти, коли від його наказу діти тримісячні розриваютьсся на тілесні шматки. От і ваш вірш про це.
Надія Позняк: Вже підправила. А тут ви якраз саме читали...Дякую за відгук і заувагу! Справді спішила, бо не знаю, чи точно вжито слово "цирульня", адже тоді раніше, як я розумію,такі салони відвідували тільки чоловіки. А жінки... панянки, не знаю, вдома, напевно, їм служанки крутили зачіски. І вже потім, коли й жінки, широко почали підстригатися, завивати волосся, мабуть, прибула назва "перукарня".
Надія Позняк: Дякую Вам! Може, хто й заспіває. Згодом запропоную музикантам. Такий ритм задався від початку, то вже й не змінювала. Хочеться лірики, а вийшло по-бойовому.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую! Жінка залишається жінкою. Колись у студентські роки на педпрактиці на виховну годину запросили учасниць Великої Вітчизняної. Одна із гостей була льотчицею. Нагадаувала вона мені тоді Клавдію Шульженко за стилем. Так от запрошена у розповіді обмовилася, що льотчиці і фарбували волосся, як могли, і підкручували локони. Як у кіно" В бой идут одни "старики". Але й на свій вік та льотчиця виглядала, наче актриса.
