Гість-Наум: Чи \"переможець\" спокій десь знайде --
Мов вітром гнане перекотиполе.....
Не зможе пам\'ять совісті приспать будь-де,
Бо зрадникам не раді ще ніколи!
Гість-Наум: Як ми цінуємо правдиві почуття,
Як до лиця людині чесні наміри і дії....
Щасливі чисті серцем все життя,
Їх тіло не засмічене тілесним без надії.
Матвія 5:8 \"Щасливі чисті серцем, бо вони побачать Бога\".
ЛЮБОВЬ И СТРАСТЬ (На стих. «Счастье» Лефара Шадри)
Как часто мы в понятиях блуждаем.
В высоких чувствах потеряв покой
От страсти вянем, трепетно сгораем
И о любви заводим разговор.
Кто чувство это испытал правдиво
И может честно говорить о нем?
Не подменять минутные порывы
Весомым словом, что весь мир ведет!
Любовь добра и долготерпелива.
Ни хвастовства, ни ревности в ней нет.
Не превозносится и неприличия не терпит,
Не ищет своего, не помнит всех обид.
Нет раздраженья в чувстве этом,
Неправедность не радует его.
Любовь все переносит, всему верит,
На все надеется, и стойко терпит все.
Наш род людской, увы, несовершенный,
До полных знаний путь еще далек….
Теперь же пребывают между нами –
Надежда, вера и наибольшая – любовь.
1 Коринфянам 13:4-13 «Любовь долготерпелива
и добра. Любовь не ревнива, не хвастлива, она
не превозносится, не ведет себя неприлично,
не ищет своего, не раздражается, не ведет
счет обидам, не радуется неправедности, а
радуется истине, все переносит, всему верит,
на все надеется, все стойко претерпевает.»
1 Иоанна 4:8 «Кто не любит, тот не познал
Бога, потому что Бог есть любовь.»
Гість-Наум: Матвія 18:2,3 \"А він, покликавши до себе малу дитину, поставив її серед них та промовив: «Правду кажу вам: якщо ви не навернетесь і не станете як малі діти, то нізащо не ввійдете в небесне Царство\".
Учора, нині, завтра і завжди:
Питання для всіх смертних так незрозуміле.
Ми знаємо -- від смерті не втечеш....
Тому всі наші почуття такі вразливі.
Не в стані з\'ясувати чоловік
Події всі, що пильно їх чекає.
Аж поки не загляне у минулий вік,
Коли пророки до людей звертались.
З глибин віків до нас дійшли слова
Від Розуму, котрий існує вічно.
І створений Ним перший чоловік
Йому подібний, але напрочуд безпечний!
Він знав – життя можливе без кінця,
І вільний від хвороби і турботи….
Та гордий ангел вічність зруйнував,
Довів до бунту, збочення, розбрату.
Адаму вдалося прожити дев’ять сотень літ,
І тридцять років, аж прийшла розплата.
Бог вічність для людей наразі зупинив.
І з того часу смерть -- за гріх відплата…
Питання суверенності не вирішене ще –
Брехун відомий, але ще на волі.
Сьогодні час для підсумків настав, уже:
Брехню покинути, щоб вічно жити в дружнім колі.
Син Бога до людей із космосу прийшов,
Вказав для всіх одну надію і дорогу :
Щоб жити по Закону, так як Бог велів,
Бо оправдаються лиш ті, хто служить Богу!
Ісая 57:15,16 «Так говорить Високий і Величний, який живе вічно і чиє ім’я святе: «Я перебуваю на височині, у святому місці, але я також разом з пригніченими та приниженими, щоб оживляти дух принижених і серце пригнічених Не вічно я буду їм протистояти і не завжди буду обурюватись, інакше через мене ослабнув би дух людини, знесилилося б кожне моє створіння, яке дихає».
Витають навкруги химерні тіні,
Елегії самі крадуться на папір.
Чудовий час для роздумів і мрії
І час спочити від важких трудів –
Робочих рук пора на праведні надії.
******
Важливий час для зустрічей у друзів,
Екскурсія у сферу спільних почуттів.
Чекання радості від спілкування
І здійснення завітних мрій :
Реальність в ейфорії сподівання.
******
Влаштовуєш вечерю, друзів не проси,
Егоїстично виглядаючи відплату.
Чому б тобі не кликати убогих і калік
І справжнє щастя відчувати,
Радіючи, що не марнуєш у бенкетах вік.
Луки 14:12-15
******
Від трудів і турбот притомлена
Евритмічно надходить пора:
Чародійною силою зваблена –
І вже втоми, і сну вже нема…..
Ранніх літ незабутня весна.
******
Вії самі затуляються,
Енергетики більше нема.
Черевички так важко знімаються,
І вмиватися – просто дарма!
Ранній сон наступає, не гається…..
******
Вже батьки нерухомі, повільні,
Енергійність пропала, мов дим.
Чом ніяк не припинить забави
І не ляже спокійно їх син….
Радість віку така незбагненна!
*******
В\'яне, сохне усевладний мозок,
Економить сили.
Чогось нам бракує
І не розумієм –
Ранок вже не тішить……
Гість-Наум: \" Кожен подібний, як і ти\"....Але чомусь із всіх \"подібних\" у ковчезі Ноя виявилося лише шестеро осіб. Сотні учнів ходили за Ісусом, але залишилось одинадцять....
До речі, всі любили природу......
Незнання законів не оправдує –
Камінь вгору сам не полетить…
Той, Хто ці закони нам встановлює,
Знає як їх від негідних захистить.
В гордощах людина помиляється,
Стан речей не вміє оцінить,
Силою змінити намагається –
Навіть інших в ейфорії вчить….
До сьогодні вчені сумніваються –
Розуму бракує остаточно встановить:
Був Потоп Всесвітній, чи не було,
Вежа Вавилонська – міф, що всіх гнітить?
Доки дурисвіти полюбляють філософію,
Правду від байок не хочуть відрізнить,
Слово Бога визнають як міфологію,
Доти в темряві і в війнах будуть жить.
Нині Біблія на кожній мові світу,
Тисячі релігій і «святих» церков….
Добра новина доступна навіть дітям –
Хто ж сьогодні впевнений, що Божий Мир знайшов?
Скільки вже віків звучить облуда:
- Ради миру всі йдемо в останній бій!
Та мечі гартуємо на брата – друга –
Про любов нелицемірну думати не смій!
Винні в першу чергу лжепророки,
Ті, що Божих норм не берегли.
Ненависть до ближніх – їх наука,
Гордощів здолати так і не змогли.
Якова 2:8,9 «Якщо ви виконуєте царський закон з
Писання: «Люби свого ближнього, як самого себе»,
то робите дуже добре. Проте коли й далі ставитеся
до одних людей ліпше, ніж до інших, то чините гріх,
і за такий переступ закон вас засуджує».
29.06.2018 - 15:23
Вірш, звісно, непоганий, але чому він у коментарях?
Гість-Наум: Складно, глибоко! Але в такій \"бочці\" згідно з малюнком, можна жити вічно.....
24.06.2018 - 13:57
дякую.
за задумом автора сюжет фото-кадру в тому місці твору, коли літгерой вже прийшов до тієї, що її душа для нього прірва, знесилений впав на коліна, а вона теж і не спить, а просто вже безсила зовсім рада тому, що може торкатись того, хто для неї весь сенс її складного буття
Гість-Наум: Сьогодні \"даунам\" і з аутизмом навіть легше,
Бо їх подвійними стандартами не стануть допікать.
Теперішні \"нормальні\" так умовні, кожен бреше,
Що в світ кривих дзеркал готова ціла рать....
Гість-Наум: Чудовий твір -- натхнення повнота,
Розумної, нескореної сили!
За недолугих \"знатоків\" пробачення прошу,
Що так бездумно і жорстоко оцінили.....
Воно вже вміє коми розставлять,
Вже добирається зухвало і до рими,
Та людських почуттів нема де взять --
Такого у книжках граматики не вчили.
Учора, нині, завтра і завжди:
Питання для всіх смертних так незрозуміле.
Ми знаємо -- від смерті не втечеш....
Тому всі наші почуття такі вразливі.
Не в стані з\'ясувати чоловік
Події всі, що пильно їх чекає.
Аж поки не загляне у минулий вік,
Коли пророки до людей звертались.
З глибин віків до нас дійшли слова
Від Розуму, котрий існує вічно.
І створений Ним перший чоловік
Йому подібний, але напрочуд безпечний!
Він знав – життя можливе без кінця,
І вільний від хвороби і турботи….
Та гордий ангел вічність зруйнував,
Довів до бунту, збочення, розбрату.
Адаму вдалося прожити дев’ять сотень літ,
І тридцять років, аж прийшла розплата.
Бог вічність для людей наразі зупинив.
І з того часу смерть -- за гріх відплата…
Питання суверенності не вирішене ще –
Брехун відомий, але ще на волі.
Сьогодні час для підсумків настав, уже:
Брехню покинути, щоб вічно жити в дружнім колі.
Син Бога до людей із космосу прийшов,
Вказав для всіх одну надію і дорогу :
Щоб жити по Закону, так як Бог велів,
Бо оправдаються лиш ті, хто служить Богу!
Ісая 57:15,16 «Так говорить Високий і Величний, який живе вічно і чиє ім’я святе: «Я перебуваю на височині, у святому місці, але я також разом з пригніченими та приниженими, щоб оживляти дух принижених і серце пригнічених Не вічно я буду їм протистояти і не завжди буду обурюватись, інакше через мене ослабнув би дух людини, знесилилося б кожне моє створіння, яке дихає».
Чому не мстять за себе убієнні?
Чи в небі їм байдуже до всіх нас?
Хіба вони не бачать подих смерті
І їхній гордий пил цілком погас.
Нас мучать сумніви прадавні:
Чи Бог про нас уже забув….
Невинні гинуть не діждавшись волі,
Лукаві правду віддають на глум.
Та ми ще правди не навчились.
Нам правду замінили на байки.
Свої попи, свої князі – магнати
Разом з чужими в темряву завели навіки.
Нас не навчили правди про Святого,
Єдиного, правдивого Творця…..
Його послання – Біблію сховали,
Дурили міфами, байками навмання.
Від тисяч літ у Божім Слові
Описано про тих, хто вже помер –
Вони у небутті, чекають воскресіння,
Коли Всевишній подолає смерть.
Вчення облудне про безсмертну душу,
Як і про різні дивні «божества»
Приніс лукавий ангел-богоборець,
Бунтар і зрадник – Сатана.
До нині він під маскою, у тіні….
Маститі вчені, «затоки» Письма
Гадають роздуми і точать теревені:
Чи то особа, чи її нема.
Воскреснуть всі: і праведні і грішні.
Хто вірить в Сина, матиме життя.
Сьогодні час щоб бойні припинити,
Хто прагне крові, підуть в небуття!
Івана 5:28,29 «Не дивуйтесь цьому,
бо надходить година, коли всі, хто
перебуває в пам\'ятних гробницях,
почують його голос і вийдуть: хто
чинив добро – для воскресіння
життя, а хто чинив зло – для
воскресіння суду».
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
дякую.