Учора, нині, завтра і завжди:
Питання для всіх смертних так незрозуміле.
Ми знаємо -- від смерті не втечеш....
Тому всі наші почуття такі вразливі.
Не в стані з\'ясувати чоловік
Події всі, що пильно їх чекає.
Аж поки не загляне у минулий вік,
Коли пророки до людей звертались.
З глибин віків до нас дійшли слова
Від Розуму, котрий існує вічно.
І створений Ним перший чоловік
Йому подібний, але напрочуд безпечний!
Він знав – життя можливе без кінця,
І вільний від хвороби і турботи….
Та гордий ангел вічність зруйнував,
Довів до бунту, збочення, розбрату.
Адаму вдалося прожити дев’ять сотень літ,
І тридцять років, аж прийшла розплата.
Бог вічність для людей наразі зупинив.
І з того часу смерть -- за гріх відплата…
Питання суверенності не вирішене ще –
Брехун відомий, але ще на волі.
Сьогодні час для підсумків настав, уже:
Брехню покинути, щоб вічно жити в дружнім колі.
Син Бога до людей із космосу прийшов,
Вказав для всіх одну надію і дорогу :
Щоб жити по Закону, так як Бог велів,
Бо оправдаються лиш ті, хто служить Богу!
Не можем мы звучать на меркантильной ноте.
Ведь слишком сложным создан человек.
Духовный мир его обширный и богатый….
Он в поисках и в творчестве не остановится вовек.
Нас угнетают временные неудобства,
Невыносимым кажется нам одиночества покой.
Так хочется иметь друзей надёжных……
Оставить суету, идти дорогой столбовой.
Не время ли как раз приблизиться к большому,
Осмыслить сущность и законы бытия.
Наш мир немыслимо разнообразный и прекрасный –
Как в нём увидеть проблески добра?
Из глубины прошедших поколений
До нас доходят умные слова:
Чтобы иметь друзей надёжных,
Сам научись быть другом навсегда!
Кто был тот неизвестный гений,
Что дал совет правдивый и простой….
Мы преклоняемся пред «мудростью народа»,
А он сегодня катится в «отстой»
Всё дело в том, что есть Вселенский Разум,
Не обезличенный, таинственный Святой.
Он Личность с чувствами большими и с любовью,
Дарящий человеку вечность и покой.
Случился бунт, и мы теперь страдаем…..
Но не оставлены, Он нам послал Письмо.
На каждом языке теперь его читают,
Границы исчезают, исчезает зло.
Нам безразличны все условные барьеры.
Весь род людской – одна семья.
Сегодня все, кто ищет мира,
Находят Бога – Друга навсегда!!
Гість-Наум: К О Б З А Р Б Е З Є В А Н Г Е Л І Я
23,03,2010,
Возвеличення Шевченка дійшло до межі
коли його «Кобзар» стали називати
«Євангелієм для українців»
Знов нас наївних хочуть ошукати
І наші біди та нужду
Собі на службу мріють взяти
Бо ми до нині темні, без ладу.
Який величний, трепетний борець
Не скорений суцільним блудом.
Повстав як і його народ
Проти тиранів, вбивць і носіїв облуди!
Та скрили правду від простих,
Тлумачать так як їм потрібно.
Закрили Батька від людей
І вперто нищать кожне світло
.
Спочатку Бога відреклись,
Шанують замість Батька Сина.
А далі Слово Боже – Вість
Людським «пророком» підмінили.
Тепер святоші і чинці
Святити підуть постаменти
Де син України стоїть
Закутий в бронзу, як безсмертний.
Колись він Біблію читав,
І трактував як вмів і слухав.
Тяжке «чому» весь вік питав,
Та думки Бога не дослухавсь.
Син Божий не на те прийшов,
Щоб ненависть посіяти й розруху.
Він кров Свою за всіх пролляв,
Щоб вічно жив, хто Правди слухав.
Тому для всіх, на всі часи
Євангеліє – слово миру......
Кобзар зацькований волав
До помсти за свою Вкраїну.
Та навіть в непробудній тьмі
Поет не стримуючи гніву
Картав гнобителів – ксьонзів,
Паскудив «церкву – домовину».
Гість-Наум: ИСТИННЫЙ ПОСТ (На стих. «Великий пост» Николая Москвина)
Коль Господа ты раб, то знай:
Он пищей наслаждаться нам не запрещает.
Однако, объеденье - точно грех,
И каждый праведный об этом знает.
Другое всё – лишь цырки, напоказ,
Как фарисеи лицемерные творили….
Когда ты болен, будет непременно пост,
И если делишься в беде с другими.
Луки 18: 10--14 «Два человека вошли в храм помолиться: один фарисей, а другой сборщик налогов. Фарисей, встав, стал молиться про себя так: „Боже, благодарю тебя за то, что я не такой, как остальные люди: вымогатели, неправедные, прелюбодеи,— или как этот сборщик налогов. Я пощусь дважды в неделю, даю десятую часть из всего, что приобретаю“. А сборщик налогов, стоя вдали, не осмеливался даже поднять глаза к небу и только бил себя в грудь, говоря: „Боже, будь снисходителен ко мне, грешнику“. Говорю вам: этот человек пошёл домой, показав себя более праведным, чем тот. Ведь каждый, кто возвышает себя, будет унижен, а тот, кто смиряет себя, будет возвышен».
Самый влиятельный и самый, самый.
Величие его на уровне небес.
В толпе жрецов, провидцев, магов
Он божество, и в нём прогресс!
Но оказалось, крыша протекает….
Его надежды рухнули все враз.
Мифические боги не спасают,
Неотвратимы казни каждый раз.
Вот, полнолуние, 14-й день нисана….
Пасхальный совершив обряд,
Народ выходит на свободу,
Кто при рассудке, вместе с ним спешат.
Спесивый разум ослеплённый гневом.
И жажда мести за большой позор
Ведут в пучину моря фараона –
Исполнен до конца от Бога приговор.
В тот самый день Иисус Сын Бога
Отдавший жизнь за каждого из нас,
Всем дал приказ :любить друг друга!
«За кровь чужую Я потребую от вас»
И каждый год, в тот самый день нисана
Достойные, чтоб вспомнить о Христе,
В молитве обращаются к Иегове,
Еду пасхальную имеют на столе.
Бог долго терпит, ждёт от нас прозренья,
Чтоб каждый выбирал свой добровольно путь.
Лукавым кажется – так будет бесконечно…
Но день настанет и приходит суд!
Исход 12:26,27 «И когда ваши сыновья спросят у вас:
„Что значит для вас это служение?“ скажите: „Это
пасхальная жертва Иегове, который прошёл мимо
домов сыновей Израиля в Египте, когда поражал
египтян, и избавил наши семьи“».
Приходит время, сам захочешь знать.
И все фантазии, иллюзии оставишь….
Кто над тобой и как Его спросить,
Как убедиться, что мы здесь не сами.
Разнообразен, пёстрый мир вокруг.
Его постичь мы не сумеем сами.
Жизнь человека слишком коротка,
Чтоб ложь и выдумки убогие оставить.
Мы научились жить одной толпой
И личность в серой массе растворялась.
Да личной жизни вовсе не было у нас…
Без нас проблемы кем- то все решались.
И даже те, кто роль играл вождей
Без экстрасенсов и гадалок не справлялись.
Вся свита суеверия животного полна,
На страхе беспредельности держалась.
Не знать они, конечно, не могли,
И отрицать не смели власти Бога.
Но вовремя им «помогли» жрецы:
Законы извратили по совету Злого.
Больной рассудок выдумал богов –
Красивых, глупых и изящных.
Их сказочную власть никто не отрицал,
Пока Египет не познал несчастий….
У сильных мира память коротка.
Им бы своею властью насладиться….
Чтоб окунуться в эйфорию всех блаженств
И от всех бед мамоной откупиться.
Народ, что идолов боготворит,
Способен чудеса творить в гипнозе.
Он жизнь свою с готовностью отдаст,
Чтоб вдруг традицию пустую не тревожить.
Как жаль, ведь недосуг ему понять,
Что весь порядок во Вселенной не случайность.
И не закон первейший, а Творец,
Который человеку подарил рассудок изначально.
Исход 20:4-6 «Не делай себе резное или какое-либо
другое изображение того, что в небесах вверху,
на земле внизу или в водах ниже земли. Не кланяйся
и не служи им, потому что я, твой Бог Иегова,— Бог,
требующий исключительной преданности. За грех
отцов, ненавидящих меня, я наказываю сыновей до
третьего и четвёртого поколения а к тем, кто любит
меня и соблюдает мои заповеди, я проявляю любящую
доброту и в тысячном поколении».
1 Коринфянам 8:5 « Хотя и есть те, кого называют
«богами», на небе или на земле, как есть много «богов»
и много «господ», для нас есть только один Бог, Отец
, от которого всё, и мы для нег
Чи ти вже назбирав багато книг?
Чи сам берешся їх писати…..
Що нового у світ принести зміг,
Щоб під кінець життя не жалкувати.
Дорослі діти пишуть для дітей,
На всі лади у вигаданім світі блудять.
Які плоди дозріють з їх ідей,
Чи виростуть в майбутньому тверезі люди?
Змагаються фантасти, мов з палати № 6.
Тут кожен твір – історія хвороби.
І цей дурман у розумах шукає місць –
І Гарі Потер з псих. лікарні на свободі!
Кого здивує цей жорстокий світ….
Та він, шалений, мав початок.
Дитя у світ прийде, мов чистий лист –
Хто дав йому смертельний той завдаток.
Чи є хтось із людей щоб відповів,
Щоб без байок, легенд і міфів правду зрушив?
Немає жодного, рід людський захворів,
Бо заповіді від Творця свідомо знехтував, порушив.
Закон від Бога вічно той самий,
Впродовж віків єдиний, непорушний.
Без нього у складному світі розум наш сліпий,
Тому довіра до Святого і покірність слушні.
Той ангел, що зчинив свідомо бунт,
До нині між людей засліплених панує.
Та Слово Боже вчить як виживати тут,
Допоки Божий Син всі наміри його зруйнує.
Час суду зовсім вже близький,
Новина Добра знана в цілім світі.
І кожен мусить залишати шлях слизький,
Щоб в мирі вічнім на планеті жити.
Гість-Наум: Матвія 5:43-48 \"Ви чули, що сказано: “Люби свого ближнього і ненавидь свого ворога”. А я вам кажу: не переставайте любити своїх ворогів і молитися за своїх гонителів.Так ви станете синами вашого небесного Батька, адже він наказує сонцю своєму сходити над людьми добрими і поганими та посилає дощ на праведних і неправедних. Бо якщо ви любите тих, хто любить вас, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме роблять і збирачі податків? І якщо вітаєтесь тільки зі своїми братами, то хіба робите щось надзвичайне? Хіба й люди з інших народів не роблять так само? Тож будьте досконалі, як і ваш небесний Батько\".
Гість-Наум: Нам Син дає всю глибину знання, Сам молиться і каже нам молитися до Бога. Без Біблії ніхто до правди не прийде,самої ревності замало нам, небогам.....
Івана 6:38-40,44 \"Бо я зійшов з неба, щоб виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав. І ось у чому полягає воля того, хто мене послав: щоб з усіх, кого він мені дав, я не втратив жодного і щоб воскресив їх в останній день. Адже воля мого Батька полягає в тому, щоб кожен, хто визнає́ Сина та вірить у нього, мав вічне життя, і такого я воскрешу в останній день Жодна людина не може прийти до мене, якщо мій Батько, який послав мене, не приведе її, і я воскрешу її в останній день».
Гість-Наум: Новину Добру мусить кожен чути,
Робити вибір буде кожен сам.
Лукаве серце Божий дар не прийме,
Насмішник і хижак не буде там.
Вовки в овечих шкурах не шукають миру,
Мамона сліпить їх і статками манить….
Від імені Святого множать війни,
Не здатні смерть і голод зупинить.
Якому богу служать дурисвіти,
Що кроплять зброю, зневажають мир?
Бог світ створив, де треба всім народам жити,
Не бутафорний: чи «османський», чи то « руській мір».
Матвія 24:14 « І цю добру новину про Царство
Будуть проповідувати по цілій населеній землі
на свідчення всім народам а тоді прийде кінець»
Об’явлення 12:12; 21:3,4 « Горе землі та морю, бо
до вас зійшов Диявол, який надзвичайно лютує,
знаючи, що йому залишилось мало часу.
- Тоді я почув з престолу гучний голос: «Ось намет
Бога з людьми, і він житиме зними. Вони будуть
його народом, і сам Бог буде з ними. Він витре
кожну сльозу з їхніх очей і вже не буде ні смерті,
ні жалоби, ні голосіння, ні болю. Колишнє минуло».
Гість-Наум: К О Б З А Р Б Е З Є В А Н Г Е Л І Я
23,03,2010,
Возвеличення Шевченка дійшло до межі
коли його «Кобзар» стали називати
«Євангелієм для українців»
Знов нас наївних хочуть ошукати
І наші біди та нужду
Собі на службу мріють взяти
Бо ми до нині темні, без ладу.
Який величний, трепетний борець
Не скорений суцільним блудом.
Повстав як і його народ
Проти тиранів, вбивць і носіїв облуди!
Та скрили правду від простих,
Тлумачать так як їм потрібно.
Закрили Батька від людей
І вперто нищать кожне світло
.
Спочатку Бога відреклись,
Шанують замість Батька Сина.
А далі Слово Боже – Вість
Людським «пророком» підмінили.
Тепер святоші і чинці
Святити підуть постаменти
Де син України стоїть
Закутий в бронзу, як безсмертний.
Колись він Біблію читав,
І трактував як вмів і слухав.
Тяжке «чому» весь вік питав,
Та думки Бога не дослухавсь.
Син Божий не на те прийшов,
Щоб ненависть посіяти й розруху.
Він кров Свою за всіх пролляв,
Щоб вічно жив, хто Правди слухав.
Тому для всіх, на всі часи
Євангеліє – слово миру......
Кобзар зацькований волав
До помсти за свою Вкраїну.
Та навіть в непробудній тьмі
Поет не стримуючи гніву
Картав гнобителів – ксьонзів,
Паскудив «церкву – домовину».
Додаток
Віки минають, все на місці.
За мир і за свободу грішні
Ламають голови невтішні,
А панство, далебі, мовчить,
Жирує щоби \"праведность достичь\"
Гість-Наум: ЛЮБОВЬ И СТРАСТЬ (На стих. «Счастье» Лефара Шадри)
Как часто мы в понятиях блуждаем.
В высоких чувствах потеряв покой
От страсти вянем, трепетно сгораем
И о любви заводим разговор.
Кто чувство это испытал правдиво
И может честно говорить о нем?
Не подменять минутные порывы
Весомым словом, что весь мир ведет!
Любовь добра и долготерпелива.
Ни хвастовства, ни ревности в ней нет.
Не превозносится и неприличия не терпит,
Не ищет своего, не помнит всех обид.
Нет раздраженья в чувстве этом,
Неправедность не радует его.
Любовь все переносит, всему верит,
На все надеется, и стойко терпит все.
Наш род людской, увы, несовершенный,
До полных знаний путь еще далек….
Теперь же пребывают между нами –
Надежда, вера и наибольшая – любовь.
1 Коринфянам 13:4-13 «Любовь долготерпелива
и добра. Любовь не ревнива, не хвастлива, она
не превозносится, не ведет себя неприлично,
не ищет своего, не раздражается, не ведет
счет обидам, не радуется неправедности, а
радуется истине, все переносит, всему верит,
на все надеется, все стойко претерпевает.»
1 Иоанна 4:8 «Кто не любит, тот не познал
Бога, потому что Бог есть любовь.»
Гість-Наум: Но очень хочется, кто, коль не я....
Кто словом \"крепким\" может вдохновлять?
Мы ведь по Дарвину с животными друзья.
Как далеко до уровня людей ещё шагать...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 