UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Yana Тymur, 12.11.2016 - 12:14
Дзеркала мають щось містичне... вони створені відбивати дійсність, і в останній момент дзеркалу вдалося відобразити небо і сонце, найпрекраснішу частину дійсності....Мені дуже сподобався Ваш вірш! Наталя Данилюк, 10.11.2016 - 22:40
Зазираючи в чужу душу, в першу чергу намагаємося угледіти там себе... Але кожна душа є неповторною і хоче, щоб такою її сприймали інші!.. Цікаві і влучні паралелі, що спонукають до роздумів та аналізу!  Душа - це дзеркало, яке прагне віднайти в собі небо...    
Валя Савелюк відповів на коментар Наталя Данилюк, 12.11.2016 - 10:54
Душа - це дзеркало, яке прагне віднайти в собі небо..  так! а віднайщовши в собі - почне шукати-бачити зірки і сонця - в інших бачити - якщо навіть вони захмарені і затуманені-задимлені непроглядно дякую, Наталочко, отакий філософсько-містичний вийшов у нас діалог "Сократа з Платоном" ...там Леся Вам гарного вірша написала - Ви ж упізнали, що то вона про Вас, як про справжнього Друга?.. я одразу Вас побачила, коли вірша того читала от ви з Лесею - як двоє сонць
Наталя Данилюк відповів на коментар Валя Савелюк, 13.11.2016 - 22:28
У мене були здогади щодо цього вірша... А потім Леся їх підтвердила! Дякуємо Вам за теплі слова і світло душі!
Анно Доміні, 10.11.2016 - 05:38
Ніщо добре у Всесвіті не пропадає без сліду - навіть якщо пропадає тут. 
Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 10.11.2016 - 07:58
і про це також... а ще про "пізнай себе" навіть там, де тебе все життя змушують приміряти чужі личини, бо така давня традиція усталена - бути чиєюсь власністю - рабом власне, бо хтось сторонній з того хоче користати... а вже знайшовши у собі - себе, хоч і в останню мить, у собі Небо і Сонце - Істину Божу і Любов тобто - смертю смерть перемагаєш... одне слово - "лицем до Сонця" дякую Вам, пані Анно за візит Ваш і слово  зрідка Вас бачу, і радію Вам щораз
Анно Доміні відповів на коментар Валя Савелюк, 14.11.2016 - 05:31
Ну, "пізнай себе" - на поверхні лежало, то я вже і не зауважувала нічого... ось кілька афоризмів у тему (із Ентоні де Мелло)Знати речі - означає бути вченим. Знати інших - значить бути мудрим. Знати себе - це бути просвітленим. Разом з тим, Ті, що шукають просвітлення, не знаходять його, бо їм не вдається зрозуміти, що те, чого вони шукають, - це той, хто шукає. Бог, як і краса, перебуває у "я" того, хто спостерігає.(коли це прочитала - одразу пригадала Вас, пані Валю, і Ваше вміння спостерігати)
Валя Савелюк відповів на коментар Любов Матузок, 10.11.2016 - 08:00
пані Любо, щиро зізнаюся, що я так само чекаю Ваших творів з інтересом і цікавістю
Галина_Литовченко, 09.11.2016 - 13:03
Балада про дзеркало... Чудова розповідь!  Намагаюся тепер читати, Валю, з Вашою інтонацією (хоча звичайно, так тільки можете Ви). З задоволенням згадую той вистуа в Ірпіні.
Валя Савелюк відповів на коментар Галина_Литовченко, 10.11.2016 - 08:15
так... ціла балада вийшла а всього лише - дзеркало хтось викинув, а хтось розбив ненароком... а я вранці з балкона побачила, як у шматках розбитого дзеркала біля сміттєконтейнера - відображається Небо - саме лише небо... і ніяких звичних йому "образин" ...коли ми дивимося в дзеркала - чи хотять дзеркала наші нас бачити?... але хто їх питає... ми бачимо в них себе, їх же зовсім не помічаємо - отак виходить і в інших ситуаціях: хіба щоразу, дивлячись одне у одного, навіть в пору закоханості, ми бачимо своїх візаві? ні, ми бачимо завжди самих себе, ну, нашу власну версію інших людей, у яких вдивляємося... вигадуємо-домальовуємо для себе бажаний образ, накладаємо на іншу людину, заперечуючи тим самим ту іншу людину таку, якою вона є насправді,а вигадане їй не підходить - не налазить вигадане (і з нами також чинять так само наші близькі, знайомі чи обрані) - тому і самотність... дякую Вам, пані Галю... я Вас також бачу в уяві моїй - на "тлі Ірпінських алей", і як Ви читаєте Ваші вірші в залі - переглядаю минулу подію детально, коли згадкою що торкне - маю собі таку пам"ять, як ніби відеозаписувач усе було гарно... і є - гарно
Валя Савелюк відповів на коментар grower, 10.11.2016 - 08:24
крупний кіт став дворОвим хоч і здоровенний міг би підійти, але "здоровенний" - це вже трохи забагато, це вже як ніби "слон у дзеркальній лавці" - мій же отут кіт - він делікатно досить торкнувся того дзеркала, коти уміють так - ніби й самі перед собою прикидаються, що якась шкода вийшла у них чисто випадково... Ви ж знаєте повадки котів "на небі" - а що ж "у небі" - вже русизм? справді хотілося б з"ясувати для подальшого знання - "у небі зірка" - тільки "на небі" можна? "небобачення" так само як і моє "кутобачення" штучновате, тому я залишила, як і було спочатку самого - просто бачення дякую Вам, пане Цангу, інколи до Ваших зауваг буваю цілком лояльною, чому сама і дивуюся... старію певно...
Окрилена, 09.11.2016 - 12:34
зазирнуло нарешті в себе,а у кожнім окремім фрагменті – Небо… …Небо! чисте безмежне вільне високе блакитне небо! у небі ж – Сонце: Сонце! ось яке воно - справжнє МОЄ лице… Справді , - прозріння Взагалі, твір Ваш , пані Валю, розширює свідомість. Здавалося би, банальне дзеркало - а які широка метафоричність. У житті людському часто випробовування дають можливість змінитися на краще.
Валя Савелюк відповів на коментар Окрилена, 10.11.2016 - 08:34
саме цей фрагмент вірша і є - вірш Ви, люба пані Окрилена, від самого Бога мені світлий промінець вдячна Вам...
viter07, 09.11.2016 - 12:11
Відчуття вселенського щему огортає, коли занурюєшся у Ваше творіння. З Вашої легкої руки усе оживає і Світ насправді стає цілісним. Знімаю шапку)
Валя Савелюк відповів на коментар viter07, 10.11.2016 - 08:43
так... Світ насправді є цілісним, хоча ми і сприймаємо його фрагментарно... дуже вдячна Вам, пане viter07, що сприйняли цю річ виразнішою, глибшою у перспективі, чим може вона видаватися поверхнево - як ніби це "сентиментальне оплакування розбитого старого дзеркала"... бачити "за личиною", це й означає - БАЧИТИ... а не так-но дивитися... або ще так: Ви бачите в дзеркалах - Небо і Сонце, а вони там і справді завжди є... більшою чи меншою мірою вдячна Вам щиро
|
|
|
||||||||||||||||||||||
