Я не до тебе так довго придивлявся
І не тобі я квіти дарував
В садку під зорями із іншою кохався
Уста чарівні до ранку цілував.
Пройшли роки,зів’яли перші квіти
Буденні справи приглушили почуття
Виросли і змужніли наші діти
Уже онуки в новий день летять.
Весна навіює забуті сподівання
Нагадує на схилі наших літ
Що не вмирає у душі кохання
Бо саме в березні пробуджується світ!
10.03.2016