Lilafea

Самотній лист

Самотній  лист  з  асфальтом  розмовляв
Про  те,  чому  життя  таке  дісталось…
Здавалось  тільки  шлях  свій  розпочав,
А  вже  отак  раптово  нині  обірвалось…

Лежиш  самотньо  й  вітер  підганя
Кудись  туди,  у  вічну  безконечність,
А  тільки  вчора  з  іншим  розмовляв
Про  те  тепло,  що,  мабуть,  й  не  доречне…

Ось  й  в  шати  нові  золоті  убравсь,
Бо    справді,  наче,  починаєш  жити…
Та  ні,  пора  тобі  летіти  долі-вниз  
Й  окрасою  землі  вже  не  служити…

Пройшли  ті  дні,  відпущені  тобі
Коли  шумів,  радів  та  розважався  –
Настав  отой  останній  нині  день,
Коли  його  чомусь  й  не  сподівався…

Отак  і  люди,  ніби  той  живий  листок
Спішать,  турботи  далі  відкладають,
Планують  новий  у  житті  виток,
Хоч  планів  Господа  на  знають…

Душа  турбується,  бо  завтра  -  день,
А  завтра  може  вже  й  не  наступити,
Тому  спішімо  більше  встигнути  усе  –  
Щоб  щось  і  для  нащадків  залишити…

Будуймо  храми,  море  квітів  посадім,
Шануймо  тих,  хто  нас  оберігали,
До  йоти  миті  дорожім  життям  своїм,
Які  б  лихі  коли  часи  не  наставали…

Щоб,  як  на  храмі  залунає  сумно  дзвін,
Про  те,  що  ти,  як  лист  отой  осінній,
На  Вічний  Суд  до  Бога  мусиш  йти  –
За  шлях  свій  справді  був  спокійний…

25.10.2019
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019

Чаювання з Осінню

Сьогодні,  мабуть,  розіп’ємо  чай  останній,
А  завтра  з  Осінню  ми  перейдемо  на  глінтвейн.
Туман,  що  з  листям  вальс  із  танго  поєднали,
Вже  для  метелиці  наспівують  пісень…

Так  хочеться  ще  огортатись  в  теплу  осінь,
Шарфом  ще  зігріватися  багряно-золотим,
Та  вже  втомилася  вона  і  спокій  просить,
Щоб  завершити  цьогорічний  шлях  земний…

Старіє  Осінь,  приголомшена  туманом,
Парить  над  містом,  підгорає  над  селом,
Свою  останню  допиває  чашу  смутку,
Щоб  за  рік  знову  відновитись  довелось…

Я  ж  не  старітиму,  як  Осінь  наша  рання,
Життєву  Зиму  ще  у  серце  не  впущу,
Колись  з  Весною  поєдналася  навіки,
Щоб  з  Літом  розділить  його  жару…

З  глінтвейном  чай  з’єднаю,  а  чи  каву,
В  вінок  осінній  й  літні  квіти  уплету,
Та  навіть  сніг  різдв’яно-новорічний,
Як  луг  весняний  я  на  свята  прикрашу…

Життя  не  може  мати  Осені  насправді,
Якщо  Весна  кохання  в  серці  назавжди,
По-літньому  тремтить  у  грудях  серце,
Зимовий  смуток  нам  тоді  не  віднайти…

24.10.2019
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019

Закохана Осінь

Ще    Осінь  ніжно-сонячно  фарбує  –
Тепла  у  душі  почуттями  додає,
Погроз  Зими,  фліртуючи,  не  чує,
Бо  з  Літом  ще  в  коханні  заграє…

Тому  й  вальсує    Літо  над  землею,
Шалений  свій  не  зупиняючи  танок,  
А  Осінь,  що  уквітчана  серпанком,
Весільний  не  скидає  свій    вінок…

Живріє  Осінь,  ще  закохана  у  Літо,
Зігріта  в  щирих  та  взаємних  почуттях,  
Тому  немає  шансів  навіть  в  Вітру
На  холод  дотику  поцілунку  на  вустах…

Тумани  опускаючи  на  землю
Вже  скаженіє  з  ревнощів  Зима…
Бо  якщо  Осінь  ще  коханні  з  Літом,
То  в  кого  ж  закохається  вона..?

Де  сил  набратись  їй  й  наснаги,
Як  Вітер  підкорити  почуттям,
Щоб  землю  в  кригу  закувати,
Підлаштувавши  шлях  снігам..?  

Зимі  б  уже  стоптати  жовтий  килим
Та  панувати  гордовито  в  тишині,
Всі  ріки  кришталем  міцним  сповити,
Щоб  все  навкруг  належало  лиш  їй…

Та  непідвладні  почуття  бажанням,
Ще  Літо  й  Осінь  розважатися  спішать,
А  Зиму  лиш  тоді,  мабуть,  покличуть,
Щоб  їх  у  Новім  Році    обвінчать…

16.10.19
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019

Навіть Небо закохане в Осінь…

Навіть  Небо  закохане  в  Осінь,
Не  спішить  дозволяти  дощам
Золоте  забруднить  їй  волосся,
Непідвладне  холодним  вітрам…

Ще  серпневі  виспівує  оди,
Осінь,  ніжно  зігрітим,  полям,
Хоч  давно  календар  повідає,
Що  не  час  уже  літнім  пісням…

Навіть  Небо  закохане  в  Осінь,
Шаленіє  немов  молоде,
Сонцем  зіткані,  вранішні  роси
На  вівтар  свій  земний  покладе…

Бог  зіслав  благодать  бурштинову  –
В  парках  сакури  знову  цвітуть,
А  закохані,  ніби  весною,
На  вінчання  до  храмів  ідуть…

Навіть  Небо  закохане  в  Осінь,
Закружляло,  мабуть,  в  вишині,
Щоб  для  неї  отам  прокричати  –
«Ми  на  цілому  світі  одні!»

Небесами  обвінчані  нині,
Та  зігріті  осіннім  теплом
Почуттями  вповиті  навіки,
І  кохання  доповнять  добром…

Навіть  Небо  закохане  в  Осінь,
Божу  волю  сьогодні  вершить
Лиш  тому  така  юна  ще  досі  –
Посивіти  ніяк  не  спішить…

То  ж  давайте  злітати  душею
Там  разом,  де  вона  в  небесах,
Щоб  зігріті  серця  не  згубити,
А  обрати  їм  правильний  шлях…

Навіть  Небо  закохане  в  Осінь
Огортає  в  любов  нині  нас,
Щоб  чим  довше  життю  пораділи,
Бо  для  старості  маєм  ще  час…

Не  впускаймо  і  в  сни  заметілі,
Відганяймо  геть  думи  сумні,
Бо  хоч  тілом  усі  люди  тлінні,
Та  душею  завжди  молоді…

#поезія_Іванна_Осос
18.10.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019

Успіння Пресвятої Богородиці.

Святкуєм  нині  День  твого  Успіння  –  
День  торжества  безсмертя  над  буттям,  
То  ж  душі  в  молитвах  здіймаєм  слізних
У  Неба  вись  лише  для    вічного  життя…

В  різдві  дівство  зберегігаючи  довіку,  
Й  в  успінні  світа  не  залишила  бо  Ти,  
О  Богородице  –  Царице  Всеблагая,
Дозволь  же  нам  з  тобою  в  мирі  йти!

Прийшла  в  життя,  щоб  стати  Світлом
Щоб  бути  завжди  Матір'ю  Життя  –
То  ж  захисти  від  помислів  тих  грішних
Очисть  в  своїх  священних  молитвах…

Ізбав  від  наглої  та  несподіваної  смерті  –
Синів  і  дочок  наших  від  наруги  захисти
Ти  ж    Сина    свого  відала  на  тяжкі  муки,
Щоб  смертю  смерть  здолав  Він  на  віки.

Благослови  сьогодні  та  на  завжди,
Прийми  під  свій  святий  нас  омофор,
Дай  серцю  жити  й  Україні  бути
Щоб  вирватись  з  скровавлених  оков!

Спаси  нас  Пресвятая  й  заступися  –
У  Сина  свого  попроси  нам  благодать,
Щоб  захистив  Він  неньку  Україну  –
У  пекло  всю  вернув  ворожу  рать!

28.08.2019
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846406
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2019

Медовий завтра Спас

Медовий  завтра  знову  Спас,
Чи  маково-медовий…
Та  сонце  нині  так  пече,
Немов  жнива  в  розгоні…

Вже  Осінь  завтра  зустрічать  –
Мед  й  маківки  святити…
Та  Літо  не  спішить  вчухать
Й  дощем  жару  залити…

Любов,  зароджена  в  серцях
З  літами  не  згасає...
Бо  кожного  у  молитвах
До  Неба  піднімає…

Давайте  разом  святкувать  –
Ділитись  медом  щиро,
Щоб  «зелень»  восени  пішла
Із  України  з  миром…

Медовий  завтра  знову  Спас
Вінчається  з  світанком…
Танок  осінній  розпочав,
Уквітчаний  серпанком…

То  ж  нині  будемо  молить
Ми  Бога  в  високості,
Щоб  Україну  захистив
Від  заздрості  та  злості…

Щоб  Бджоли  зароїлись  тут,
А  Мухи  поздихали…
Щоб  на  квітучий  рідний  край
Чорти  не  зазіхали…

Молімось  не  лише  тайком,
Медами  освятившись,
Щоб  розпрощатися  з  гріхом,
У  Спаса  росах  вмившись…

Медовий  завтра  знову  Спас!  -
Звучить  під  Небесами…
Бо  дзвонами  благословля
Наш  Київ,  що  під  куполами!

13.08.2019
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844917
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.08.2019

Дощ…, кохання…, парасолька…

Дощ…,  кохання…,  парасолька...
Площа  Ринок…Леви  два…
Юр  виблискує  святково…
Починаються  дива…

Дощ…  кохання…  парасолька...
Львів…,  кав'ярня  ..,  стук  підков…
По  бруківці  …  на  підборах…
Поспішаємо  у  Собор…

Дощ…,  кохання…,  парасолька...
Ратуша…старий  Нептун
Заблудитись  не  реально…
Де  б  з  коханою  не  був…

Дощ…,  кохання…,  парасолька...
Амфітріта…Тронний  зал…
До  театру  завітайте…
Вишуканість  там  і  шарм…

Дощ…,  кохання…,  парасолька...
Бричка…Лексус…  і  трамвай…
Щастя  тут  на  кожнім  кроці…
Ти  ж  про  це  не  забувай…

#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019

Бджола і Муха (майже байка)

Бджола  і  Муха  –  дві  комахи…
Такі  ж  в  них  крильця,  лапки,  ніс
От  тільки  придивись  уважно  –
Який    життєвий  в  кожній  зміст…

Бджола  літає  над  полями,
Лугами,  лісом  й  над  садком  –
Впивається  нектаром  квітів
Щоб  пригостити  нас  медком…

А  Муха  нечисть  влюбувала
Шукає  сморід  та    лайно,
На  лапках  все  своїх  зібрала
І  принесе  й  тобі  «добро»…

Ось  так  і  люди,  як  комахи,
Бувають  різними,  мабуть,  –
Одні  добро  повсюди  бачать,
А  інші  й  Бога  обплюють…

Є  Люди-Бджоли,  що  працюють
І  Люди-Мухи,  що  бзичать…
Одні  життя  й  чуже  шанують,
А  інші  ниють  та  кричать…

Бджола  –  це  завжди  трудівниця,
А  Муха  лиш  в  гноях  сидить,
Та  з  заздрості  у  нечистоти
Бджолу  спішить  вона  облить…

Та  скільки  б  Муха  не  кружляла  –
Танцюючи  свій  «Альфа-Денс»,
Не  віднайде  у  квітах  щастя,    
Бо  лиш  в  багні  шукає  сенс.


Так  жаль  Бджолу,  коли  ужалить
Чи  й  випадково,  в  захист  свій  –
То  помирає  так,  чомусь,  відразу,
А  Мух  кусючих  рій  міцний…

Отак  й  в  житті,  мабуть,  дається,
Що  Мух  в  нас  більше    аніж  Бджіл  –
Нав’язують  нам  шумним  «бзиком»
Свої  закони  та  вонючий  устрій  свій…

Та  скільки  б  Мух  отих  не  згуртувалось
Та  як  би  грізно  й  гучно  разом  не  гули…,
А  Бджоли  завше  полетять  лише  до  квітів  –
Бо  хоч  й  не  довго,  та  щасливо    в  них  жили!


#поезія_Іванна_Осос
7.05.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019

Собору Паризької Богоматері …

Горить  Собор…в  Парижі,  не  в  Парижі  -
Яка  різниця,  якщо  стогоном  в  душі…?
У  чорний  стовп  вплітається  не  копоть,
А  всі  гріхи  байдужості  лихі…

Горить  Собор  кровавими  вогнями,
Гіркий  у  Небо  піднімає  чорний  дим…
Господь  всесильний,  оголивши  рани,
Наругу  моди  на  духовність  не  стерпів…

Він  вибрав  дні  страсні,  мабуть,  не  марно,
Зібравши  нині  на  молитву  всіх  одну,
Щоб  знову  Божі  тут  лунали  співи,
В  серцях  гордині  обриваючи  струну…

Це  не  Паризький  там  Собор  палає…
Це  наш  із  вами  шанс  на  каяття,
Це  сам  Господь  так  грізно  промовляє,
Щоб  люд  свій  воскресити  до  життя…

15.04.2019
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019

Десь у Парижі там Собор палає…

Десь  у  Парижі,  там  Собор  палає  –  
Там  Мати  Божа,  за  наш  гріх  горить…
А  в  нас  про  Томос,  хтось  байки  складає  –
Над  Україною  глумиться  кожну  мить…

То  ж  схаменись,  народе  недолугий,
Згадай  для  чого  на  цей  світ  прийшли…
Невже  життя  Господь  нам  посилає,
Для  того,  щоб  дітей  в  гріхи  вели..?

Невже  дорожчий  нині  хліб  насушний
Ніж  та  земля,  що  Бог  благословив?
Молитву  навіть  продаєте  й  душу,
Лиш  за  липку  й  солодку  казки  мить…

За  «Щуку»  ту,  що  «за  її  велінням»
До  нас,  можливо,  благо  припливе…
А  за  будинок  голограмно-віртуальний  
Свій  дім  реальний  й  Чорту  продасте..?

Не  вірю  я,  що  ми  так  опустились,  
Що  добровільно  просимо  оков,
На  тій  землі,  де  прадіди  молились,
Та  за  яку  й  тепер  ще  ллємо  кров…

То  ж  не  скликаймо  Кару  Божу
На  свою  землю  й  свій  народ
В  молитві  щиро  вимолімо  Бога,
Щоб  приєднав  нас  до  своїх  чеснот!

Нехай  Його  здійсниться  нині  Воля,
Що  заслужили,  те  й  прийде  з  Небес
Це  ж  Він  за  нас  сьогодні  терпить  страсті,
Заради  нас  із  мертвих  Він  Воскрес!

То  ж  не  ганьбімось  й  ми  даремно
Молитви  пригадаймо  та  слова,
До  Його  Матері  взиваймо  нині  щиро,
Щоб  кара  обминула  не  одна…

Прости  нас  грішних,  мій  Ісусе  –
Призупини  свій  гнів  Творця,
Молю,  благаю,  за  весь  люд  молюся  –
Не  дай  Тернового  Вінця!

16.04.2019
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833194
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.04.2019

Христос Хрестився!

Хрещенські  ще  тріщать  морози,
Все  наповняється  Йорданом,  та  чомусь…
В  душі  буяють  невгамовні  грози,
А  серце  прагне  розбудить  Весну.

Щедрує  Свято  ще  сьогодні  в  Україні,
Голодна  знову  всіх  об’єднує  кутя,
Та  до  молитви  закликають  дзвони,  
Холодні  душі  розтопити  каяттям.

Нехай  же  щезне  крига  недовіри,
Бо  кожен,  хто  зібрався  за  столом,
Ковтне  глоток  Свяченої  Водиці
Й  на  завжди  поєднається  з  Хрестом.

Домівки  щедро  освятім  сьогодні,
Щоб  вже  на  завжди  викурити  зло,
Зробімо  все  для  Неньки  -України,
Щоб  все  нечисте  в  небуття  сплило.

Щоб  Голуб  Миру  до  небес  піднявся,
Над  ополонками,  що  в  душах  крижаних,
А  кожен  з  нас,  охрещений  Йорданом,
Своїх  щоб  не  засмучував  Святих.

Христос  Хрестився!  То  ж  Славімо  нині
Його  й  для  України  щиру  благодать,  
Бо  вже  довіку  прославлятимемо  Бога,
Що  допоміг  нам  Церкву  відстоять.

#поезія_Іванна_Осос
18.01.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821793
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.01.2019

Вінок Купальський

Вінок  Купальський  в  темнім  лісі
Згубила,  мабуть,  доля  на  дарма…
У  папоротнику  влучно  заховавши,
Кохання  Квітку  так  і  не  знайшла.

Батьки  мене  знайшли  тоді,  напевно,
Мабуть    такий  від  Неба  жарт:  
В  цю  Ніч  прийти  у  світ,  на  Землю  –
Такий  от  мій  життєвий  фарт…

Можливо,  я  чомусь  і  не  шукала  –
А  чи  Вінок  Кохання  мені  доля  не  дала,  
А  що,  якщо  це  лиш  тому  насправді,
Що  Цвітом  Папороті  я  сама  була…?

Мені  вінками  вже  не  уквітчатись  –
Сплили  давно  в  долини  ті  річки,
Де  можна  щастя  й  долю  виглядати,
У  мрії  нові  ще  вплітаючи  стрічки…

Вінок  Весільний  гідно  відносила
Та  на  Престол  Церковний  віддала,  
Хоч  Небо  щастям  справді  обділило,
Та  наказало:  «Йди  життям  одна!»

Вінок  Різдвяний  готуватиму  щороку,  
А  поминальний  на  могили  віднесу,  
Щоб  син  й  батько  були  оберегом  –
Мою  глушили,  щоб  мелодію  сумну…

Вінок  Безсмертя  я  плету  ділами,
На  ньому  свічка,  догораючи  коптить,
Мій  крик  душі,  сплітаючись  словами,
В  сумні  пісні  вкладатись  не  спішить…

Ще  не  один  сплету  Вінок  Надії,
Де  Віра  і  Любов  вквітчають  світ,
Щоб  не  спливати  у  глухі  глибини,
Якщо  й  короткий  накує  зозуля  вік…

Лишень  би  довше  справді  не  тонули
Мої  думки  в  бездонній  глибині,
Щоб  Ангели  мене  постійно    чули
Коли  й  душа  уже  не  буде  на  землі…

6.07.2018
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018

МІФИ про ЧОЛОВІКІВ

Чоловіки  не  плачуть?...  –  це  брехня!  –  
І  в  них  бувають  слабкості  життєві!
Та  інша  справа  –  плачуть  крадькома,
Бо  сльози  не  завжди  такі  й  суттєві…

Чоловіки  ніколи  не  прощають  зрад?...  –
Це  тільки  ті,  для  кого  служимо  ляльками
Яку  йому  погратись  не  дають,
Або  ще  гірше  просто  відібрали…

Чоловіки  всі  ловеласи  й  бабії?...  –
Невже  захоплення  красою  грішно?
Якби  вони  нам  не  дивились  завжди  вслід  –
Картина  ця  була  б  невтішна!….

Чоловіки  –  це  дуже  сильна  стать?  –
Нехай  твердять  це  усі  дружно!
Якби  таким  не  вважали  б  й  ми
То  й  нам  було  б  занадто  скучно…

Чоловіки  завжди  у  сексі  мастаки  –
І  легше  досягатимуть  оргазму?..
Та  чи  реально  це  без  жінки  досягти..?
Насправді  ні,  я  впевнена  –  ні  разу!

Чоловіки  завжди  доходять  до  мети,
І  знають  завжди,  що  насправді  хочуть?..
Але  тоді  б  вже  й  впевнені  були
Коли  жінки  їм  голову  морочать…

Чоловікам  в  кар’єрі  скрізь  везе,
Їм  легше  свій  добробут  будувати?
Та  як  би  був  начальником  й  коли
Якби  нас  не  було  щоб  керувати…?

До  серця  шлях  лежить  у  них  здавна
Чи  через  шлунок,  а  чи  просто  страву?...
Так  дивлячись  чи  є  за  що  кормить
І  чи  за  цю  жінки  візьмуться  справу…

Чоловіки  –  усі  мислителі  й  творці?..
Так  як  же  сьогодні  тут  з’явилась?...
Чи  може  я,  по-вашому,  уже
Із  жінку-чоловіка  утілилась?...

Чоловіки  –  прагматики,  ченці…,
Страшні  невиліковні  егоїсти?...
Так  як  же  ми  могли  б  тоді,  жінки
Важливе  місце  в  їх  серцях  посісти?...

Чоловіки  в  душі  нарциси,  мовчуни?...
Так  як  по-іншому  навчаться  цінувати
Красу  жінок  і  щиру  болтовою
Навіть  тоді  коли  не  маєм,  що  сказати…?

А  дружба  чоловіча  як  граніт…
Нема  нічого,  щоб  її  здолати?..
Так  як  же  дружба  з  жінкою  тоді,
Коли  лиш  цим  ми  можем  їх  тримати?..

Чоловіки  розумніші  жінок?...
Тоді  ж  чому  в  тенета  попадають?..
Й  заради  посмішок,  а  іноді  й  брехні
Як  лід  на  сонці  надто  швидко  тануть…?

#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797174
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2018

Роки ідуть, а ти вже не старієш

Роки  ідуть,  а  ти  вже  не  старієш  -
Нова  до  скроні  не  торнеться  сивина...
Розваж  мене  отак,  як  тільки  вмієш,
Дотепні  жарти  підбираючи  й  слова...

Ось  знову  літо  розпочалося  без  тебе
Ще  осінь  не  одна  триватиме  й  зима...
Весна  настане  знову  у  могильній  тиші,
Чи  та  ж  звучатиме  мелодія  сумна...

Чому  обрав  ти  вік  такий  короткий,  
Занадто  рано  обірвалася  струна...
Душа  ж  жива,  бо  там,  під  куполами,
Молитву  Господу  виспівує  сповна...

Чому  ти,  братику,  посмів  таке  вчинити  -
Пішов  за  батьком  у  небесну  путь,
То  ж  де  порад  тепер  мені  просити,
Коли  проблеми  мою  душу  розіпнуть..

#поезія_Іванна_Осос
1.06.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797133
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.06.2018

Привіт, Весна!

Привіт,  Весна!  Чому  така  холодна..?
Де  розгубила  здатність  до  тепла..?
Невже  забракло  радості  довкола,
Що  сніжною  такою  ти  прийшла..?

В  шаленому  коханні  з  ким  купалась,
Що  принесла  цілунки  крижані,
В  яких  холодних  зарослях  ховалась,
Й  де  розгубила  справжні  почуття  святі..?

Тебе  уже  втомилася  чекати,
Й  синоптиків  запитувать  щодень,
Коли  прийдеш  і  звідки  виглядати
Струмків  твоїх  грайливості  й  пісень…?

Невже  годинник  твій  так  запізнився,
Чи  календар  чомусь  не  віднайшла,
Що  вже  давно  пора  світити  сонцю,
А  досі  править  сивая  Зима..?

В  полоні  снігу  навіть  піраміди…
Південні  пальми  в  кригу  сповились,
В  скорботі  пляжі  та  морські  глибини,
Благають,  «Веснонько  проснись!»…

Прокинься,  Весно  –  заспівай  веснянку!
Луги  й  дерева  буйним  цвітом  одягни,  
Даруй  тепло,  співай,  гуляй  до  ранку  –
Зимовий  холод  колисанкою  приспи!

Щоб  знов  земля  оділа  вишиванку,
Воскресло  барвами  усе  навкруг,  
Щоб  мрії  із  реальністю  єднались,
Надії  пестячи,  як  вітерець  траву.

Прилинь  до  нас  з  Небес  на  колісниці,  
Промінням  сонця,  ніби  золотом,  сповий,
Жучки  щоб  повернулись  й  птиці,
П’янив  танком  своїм  бджолиний  рій!

Дощами  змий  нестерпний  біль  і  копоть,
Мир  й  спокій  поверни  в  моє  життя,
Щоб  жайворонка  спів  лунав  повсюди
Щоб  осоружна  закінчилася  війна!

1.  03.2018
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018

… а завтра ВЕСНА!!!

Не  дарма  Зима  лютує,
В  кригу  сніжну  сповива…
Бо  Весна  уже  мандрує
Й  заглядає  до  вікна…

Метушиться  вітер  й  свище
Гонить  снігу  заметіль…
Бо  Весні  вже  на  горищі
Горобець  кричить:  «цвірінь!!!»

Кличе  Весну  мовчки  й  місяць,
Там,  в  холодній  вишині…
Сонце  спати  йде  за  обрій,  
Щоб  всміхнутись  завтра  їй!

Вже  сьогодні  день  останній
Їй  покаже  календар…  –
"Йди  Зима  у  далі  дальні,
Холод  й  смуток  забирай!"

Хоч  бурчить  Зима  й  клокоче,
Наче  Відьма  сива  й  зла,  
Та  вже  завтра  спозаранку
Нас  будитиме  Весна  !

Загляне  грайливо  в  очі  –
Вмившись  зранку  у  снігу,
А  Зима  струмком  прощальним
Знову  відійде  до  сну.

Та  підсніжник  сніжно-білий
Посміхнеться  й  оживе,
У  нове  палке  кохання
Він  з  Весною  проросте.

Так  стане  радісно  на  серці
Озоветься  знову  дзвін  душі,
Бо  вже  коротшатимуть  ночі,
Трансформуючись  у  дні…

То  ж  нехай  поганий  настрій
Разом  з  снігом  пропаде,  
А  Весна  насправді  чистим
Щастям  новим  проросте!

28.02.18
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018

Пригорнувшись душею до рідного слова

Пригорнувшись  душею  до  рідного  слова
Кличу  я  Небеса  на  душевну  розмову,
України  краса  щоб  розквітнула  знову,  
Помолюсь  за  народ,  помолюся  за  мову.

Пригорнувшись  душею  до  рідного  слова
Я  сплету  свій  вінок  у  весну  веселкову,
На  житя,  на  буття  й  воскресіння  те  нове
Для  моєї  Землі,  щоб  зломила  окови.

Пригорнувшись  душею  до  рідного  слова
Я  співаю  молитву,  як  пісню  чудову
Для  усіх  поколінь,  що  від  роду  до  роду
Спонукають  й  тепер  здобувати  свободу!

#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748684
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.09.2017

Догорає ЛІТО…

От  знову  в  квітах  догорає  літо
У  травах,  сонечку,  вітрах…
Душа  співає,  ще  теплом  зігріта,
Тремтяче  серце  в  грудях,  наче  птах…

У  вирій  хоче  вирватись,  напевно,
Полинути  туди,  де  ще  весна…
Де  почуттями  сповнене  повітря
Та  мед  п’янкий,  солодкий  на  устах…

Життя  не  хочу  повертати  в  осінь,
Благаю  зиму  не  торкатись  скронь,
Допоки  ще  люблю,  живу  і  мрію
Не  попадатиму  у  старості  полон…

Душею  буду  вічно  молодою  –
Стрічати  весну  навіть  восени,
В  колоссі  щоб  буяли  ранні  роси
А  роки  в  небуття  не  йшли…

Хоч  знову  в  квітах  догорає  літо,
Я  відчуваю  молодість  в  літах…
З  весною  в  серці  я  блукаю  світом,
Життя  врожай  збираю  навіть  в  снах…


28.08.2017
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2017

Матері Божій Почаївській

Мати  Божая,  захисти  народ,
Бо  на  хрест  й  тебе  вже  піднято  –
Той  хто  жадно  п’є  українську  кров
У  Почаєві  править  Свято…

Знов  летить  душа  до  Почаєва,
До  Стопи  Її  та  ікони…
Окунутись  щоб  в  молитовний  спів
Та  розрушить  московські    окови.

Ой,  зійди  Зоре,  над  Почаєвом,
Огорни  в  покров    Україну!
Забери  з  землі  попів-прихвостнів,
Що  продалися  ради  чину…  

Ой  рятуй  рятуй,  Мати  Божая  –
Україна  вся  загибає!
Вже  опалена  й  кров’ю  скроплена  –
«Брат»  на  волю  її  зазіхає!

До  Святинь  ввійшов  він  татарином
Славу  й  демону  тут    заспіває…
В  дзвонах  куполів  зачаївся  біль,
Монастир  в  брехні  погибає…

Як  колись  давно  із  татарами,
Встань  на  бій  святий  за  родину  –
Захисти  народ  й  монастир  його
Та  очисть  від  зла  Україну.

Ой  рятуй,  рятуй  Мати  Божая,
В  куполах  засяй  знову  в  славі,
Щоб  чужинці  всі  в  небуття  пішли
Землі  наші  святі    не  топтали.

4.08.2017
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2017

Віримо в те, що бачимо…

"...Бога  я  дійсно  не  бачив,  але  я  багато  оперував  на  мозку  і,  відкриваючи  черепну  коробку,  ніколи  не  бачив  там  також  і  розуму  й  совісті  там  теж  не  знаходив..."
Лука  (Войно-Ясенецький)

Ти  скажеш,  що  не  бачив  Бога?
Але  й    хірург  не  зрів  думок…
Не  бачив  совісті  у  мозку,
Що  б  загорнулась  в  завиток…

Чому  ж  ми  вірим  лиш,  в  що  бачим?
Тоді  повірте,  що  зима,  
Якщо  спадає  сніг  на  землю
 У  час,  й  коли  прийшли  жнива…

Повір,  що  сонце  спать  лягає
Отам  за  гору  вдалині,
А  не  пішло  світити  й  далі
На  другій  стороні  землі…

Повір,  що  місяць,  як  підкова
Висить  чомусь  у  небесах,
Чи  хмари  впали  з  водопадом
І  розчинились  у  річках…

Повір  ,  що  небо  червоніє,
Бо  хтось  його  розфарбував,
Повір,  що  сам  прийшов  на  землю,  
А  не  Господь  тебе  прислав…

Я  ж  вірю  в  дощ  і  в  зорепади,
У  шторм  на  морі,  шум  в  горах…
Та  вірю,  що    є  Воля  Божа,
Не  захлинутись  щоб  в  гріхах…


То  ж  не  шукаю    музиканта,
Що  в  телефоні  заховавсь,
Не  буду  світлячків  скликати,
Щоб  підсвітили  циферблат…

Умію  розділяти  в  світі
Матеріальне  й  неземне…
Тому,  можливо,  реалістка,
Хоч  творчість  у  мені  живе…

Я  не  хамлю,  а  тільки  правду
Кажу  у  вічі,  не  тайком…
Хоча,  можливо,  й  ображаю,
Тих,  хто  за  спиною  з  кийком…

Молитимусь,  як  завжди  далі,
Не  зневажаю,  не  клену…
Господня  ж  Воля  нас  розсудить
Та  висушить  гірку  сльозу…

13.07.2017
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741812
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2017

МОЛИТВА в переддень СВЯТА Св. Петра й Павла.

Наставниками  нині  Святі  Петро  й  Павло,
Що  пили  Чашу  Божу,  як  тіло  й  кров  Його.
Благають,  щоб  не  впали  і  в  сверну  не  знесло
Бо  ж  ми  в  гріху  спокуси  і  зради  живемо…

Без  проведіння  Бога  ми  всі  сліпці  глухі,
То  ж  дай  нам  сили  жити  у  праведнім  вінці.
Благослови  на  жертву  ступати    кожен  день,
Щоб  свічка  не  згасала,  що  в  серці  для  людей.

Щоб  не  було  в  нас  скверни  і  нарікань  лихих,
Коли  шляхами  з  тернів  ступаємо  за  гріх…
Коли  не  чує  Небо  отих  наших  благань,
Бо  свічку  на  жертовник  ми  ставимо  як  дань.

Бо,  не  відкривши  серце,  молитва  ця  пуста
І  скільки  б  не  благали,  не  досягне  Творця…
І  можем  лоб  розбити  от  камінь  чи  престол
Та  не  почує  марних  отих  Він  молитов…

Ісусе  милосердний,  почуй  оті    мольби,
Що  до  Петра  і  Павла  сьогодні  вознесли.
Ці    вчителі  духовні,  ступали  по  землі,
Щоб  нам  усім  донести  всі  помисли  Твої.

О,  Господи  Ісусе,  обрав  ти  їх  тому,
Щоб  ми  зуміли  жити  й  не  утонуть  в  гріху.
Щоб  йшли  путями  правди  і  величі  Небес
Петра  й  Павла  науку  несли  та  власний  Хрест.

Павло  –  наріжний  камінь,  Вселенський  Храм  Творця
Що  всіх  благословляє    до  гідного    кінця…
Петро  –  рибалка  долі,  що  з  нами  йде  й  туди,
Відрікшись  й  тричі  Бога,  щоб  знов  Його  знайшли…

То  ж  помолімось  нині,  вгамуймо  пристрасть  й  гнів,
Щоб  наш  Господь  Всевишній  допомогти  зумів…
Щоб  до  сердець  і  в  душу  дійшло  Його  тепло,
Щоб  сумнівів  в  молитві  ніколи  не  було.

Щоб  Хрест  свій  кожен  гідно  зумів  нести  життям  
Заради  нас  й  спасіння  Він  смертю  й  смерть  поправ…
Бо  й  ради  нас  сьогодні  Святі  Петро  й  Павло
Ступають  знов  на  Землю,  щоб  рочавити  зло.

Дають  ключі  до  Раю  лиш  тим,  хто  в  молитвах
Не  падає  у  бездну  й  не  накликає  крах…
Благословляють  нині  усіх,  хто  вірить  їм,
Хто  свічку  в  власнім  серці  для  Бога  засвітив.



11.07.2017
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741566
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 11.07.2017

КАЗКА про МЕТЕЛИКА

Весняне  сонечко  зігріло  землю  й  стебла,
Проснулись  квіти  і  зелені  бруньочки,
Метелик-кокон  затремтів  бажанням  жити,
Відчув  наближення  тендітної  душі.
З’явилася  малесенька  щілинка
І  намагалось  з  неї  випурхнути  знов
Життя  нове,  щоб  землю  освятити,  
Бо  скрізь  і  всюди  воскресає  вже  любов.

Проходили  хвилини  і  години  –
Тендітне  тільце  затаїлось  знов
Тоді    з  зусиллям  намагалось  вийти,
Із  цих  нестерпних  зимових  оков.
Щілинка  все  ж  така  маленька
Не  піддавалась  ні  благанням,  ні  трудам
Здавалося,  ніколи  вже  не  зможе
Він  полетіти  в  небо  сам...

Помітив  намагання  ці  прохожий
Тож  довго  над  усім  спостерігав,
З  жалем  як  мучиться  творіння  Боже
Й  ножем  він  кокон  ніжно  розірвав…
В  цю  ж  мить  Метелик  виглянув  несміло
Слабкий  і  немічний,  немов  туман,  
А  крила,  ніби  жовте  листя,
Що  з  осені  ще  вітер  не  забрав…

Прохожий  з  нетерпінням    чуда
Очікував  й  подяки  в  свою  честь,
Бо  от-от  розпрямляться  крила
Метелик  цей  полине  до  небес.
Але  нічого  дивного  не  сталось
Сил  не  прибуло  не    відбулось  див.
Короткий  вік  прожив  Метелик  –
В  слабкому  тілі  не  розправив  крил.

Він  так  і  не  зумів  літати,
Бо  послугу  отримав  від  людей
Котрі  не  відають,  що  все  здолати
Повинен  певний  наступити  день.
Шляхи  нелегкі  необхідно    подолати
Прикласти  і  незвіданих  зусиль
Тоді  лиш  Небо  може  дарувати
Польоту  щастя  і  казкових  сил…

Життя  так  часто  змушує  до  праці,
До  розвитку,  до  росту,  до  краси
Тому  можливо  той  досяг  вершини,
Хто  легкого  життя  не  попросив…
Хто  не  посміє  знехтувати  долю,
Що  нам  дарована  Всевишнім  ради  нас
Ми  ж  здатні  іноді  й  літати
Якщо  зуміємо  впіймати  час…

То  ж  не  гадай,  що  все  в  житті  даремно,
Бо  все  дано,  коли  страху  нема
Коли  ти  тілом  сильний  завжди,
Невтомна,  непідступна    в  нім  душа.
Коли    розправити  бажаєш  крила
То  лиш  Всевишнього  доречно  попроси
Все  нам  дається  за  бажанням,
Хоча  для  цього  треба  й  власних  сил!

Попросиш    СИЛ  –  отримаєш  турботи  …
Попросиш  МУДРОСТІ  –  життя  дає  проблем  …  
БАГАТСТВ  попросиш  –  маєш    змогу  заробляти  …
Просиш  ЛЮБОВ  –  а  віднайдеш  людей…
Попросиш  БЛАГ  –  отримаєш  можливість…
ЛІТАТИ  хочеш  –  дай  душі  ідей…
Бажаєш  ВІРИ  –  не  цурайсь  НАДІЇ
І  серце  ще  співатиме  пісень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2017

Чекаєм ПАСХУ…

Чекаєм  Пасху  з  нетерпінням  -  
Нову  весну,  нових  чудес,
Бо  вже  в  душі  лунають  співи:
Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!

В  мовчанці  дзвони  затаїлись,
В  небеснім  сяйві  куполи...
Господьній  Син  приймає  страсті
Для  того,  щоб  ми  всі  жили.

Бо  ж  розпинають  й  Україну
Думками,  словом  і  в  ділах
Кров  проливають  безневинну
Не  на  голгофівських  стежках...

Страстний  у  нас  йде  рік  за  роком
Лютує  скаженілий  кат  
І  знову  смерті  в  Україні
Молитва  й  стогін  на  уста...

Даруй  нам,  Боже  ,свою  ласку
Благослови  і  захисти,
Великлень  щоб  ми  зустрічали
Без  горя,  сліз  і  без  війни.

Благослови,  Всевишній,  землю
Даруй  нам  чудо  з  висоти,
У  мирній,  славній  Україні
Сини  і  дочки  щоб  жили.

Щоб  прославляли  Волю  Божу
Плели  вінки  з  пахучих  трав
Бо  ж  ти  воскрес  заради  люду
І  "смертію  ти  смерть  поправ"...

Воскресни  знову  в  Україні
Верни  всі  стріли  ворогам,
Щоб  залунало  в  піднебессі:
"Господь  у  славі  з  гробу  став!"

Щоб  писанки  та  вишиванки
Набули  нових  світлих  барв,
Лунали  щоб  гаївки  всюди
Й  земля  звільнилась  від  оков...

"Христос  Воскрес!"  почуєм  знову
Ми  в  кожнім  кутику  Землі
Воскресне  й  наша  Україна,
Щоб  відродитися  навесні!

Щоб  і  в  Карпатах,  й  на  Донбасі,
Й  в  Криму  у  селах  і    в  містх
Розом  Великдень  святкували
Під  синьо-жовний  ставши  стяг.

Щоб  дзвони  на  церквах  лунали
Лились  молитви    в  Небеса
"Христос  Воскрес!"  одне  звучало
В  піснях,  у    душах  і  в  серцях!

Іванна  Осос
11.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728283
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2017

Напевно, квіти також мають очі…

Напевно,  квіти  також  мають  очі...
І  плачуть,  мабуть,  часто  крадькома,
Що  в  них  життя  бува  таким  коротким  
Коли  коханням  вповивається  земля...

Весна  прийшла,  уквітчана  барвінком,
Яскравий  килим  цвіту  вкрив  поля...
Та  вже  ламають  вербу  над  потоком,
Зриває  й  топче  перші  квіти  дітвора..

Для  чого  вік  дано  такий  від  Бога?
Чому  розквітнувши,  судилось  погибать?
Тому  ,  що  справді  встигли  порадіти  світу
Й  комусь  в  житті  подарувати  благодать...

Ті  плачуть  більше,  що  не  бачать  сенсу,
Бо  десь  розквітнувши  в  чагарниках,
Вік  прожили,  хоч  довгий,  але  темний,
Незнайдені  та  й  не  оспівані  в  піснях..

Дано  Всевишнім  й  нам  життя  коротке
Та  сенс  для  кожного  закладений  один  –
Прожити  так,  щоб  не  було  даремним
Якщо  й  часу  того  замало  й  мало  сил...

То  ж  й  ми,  як  квіти,  на  землі  від  Бога
Свою  повинні  щиру  лепту  донести  -
Вінок,  що  від  батьківского  порогу
Для  щастя  дочок  і  синів  сплести...

Своє  життя  проживши,  як  і  квіти,
Подарувати  щастя  поспішім  –
Для  того  ми  прийшли  на  землю
Й  відійдем  з  миром  до  нових  світів…

І  не  важливо  скільки  літ  прожито,
Чи  встигне  й  тіло  постаріти  за  роки  –
Для  Бога  головне,  щоб  ми  зуміли
Своїм  життям  достойника  пройти.

Одні  на  вік  благословенні  довгий
А  інші  відійдуть,  як  ранній  цвіт…
Та  тільки  ті  насправді  щастям  обігріті,
Хто  не  даремно  полюбили  білий  світ.

Хто  встиг  подарувати  справжню  радість,
Любов  для  Віри  у  Надії  воскресив,
Хто  не  лише  для  рідних  тихий  спомин,
А    й  для  нащадків  цвітом  душу  залишив…


Іванна  Осос
10.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2017

…і знову БЕРЕЗЕНЬ прощай

І  знову  БЕРЕЗЕНЬ  прощай…
Зустрінем  новий  в  новім  році
Усе,  що  добре  збережем
Лихе  ж  нехай  спливе  в  потоці…

Квітує  КВІТЕНЬ  за  вікном
Вінки  плете  в  душі  та  в  серці,
Вербою  в  вікна  загляда,
Земля  прокинулась  від  смерті…

Пасхальний  дух  гуляє  скрізь,
Співати  вже  готові  дзвони,
У  вишиванки  одяглись
Й  церковні  золоті  ікони…





31.03.2017
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2017

Лютує Лютий. .

Лютує  Лютий  за  вікном…  лютує  Лютий…
Щоб  ще  міцніше  крижані  затиснуть  пута…
Замерзло  й  Сонце  за  вікном,    у  танці  з  Вітром,
Кружля  засніжена  Душа  і  марить  літом…

Серця  завмерли  і  думки,  вповиті  льодом…
Та  у  словах  нема    тепла,  лиш    сивий  холод…
Бурульки  в  простір  уп’ялись  неначе  стріли,
Спустило  Небо  до  Землі  покров    несміло…

Хоч  ще    Зима  панує  тут    й  гуляє    світом…
Та  десь  Весна  у  почуттях  уже  зігріта…
Струмком  кохання  припливе  крізь  заметілі,
Спокусник  ніби,  підморгне    підсніжник  білий…

В  свідомість  й  душу  принесе  солодкі  мрії,
Благословить  у  молитвах  на  нові  дії  …
Щоб  крига  скресла  навіки  у  кожнім  серці,
Та  відновились  до  життя  й  надії  мертві…

Бо  лиш  заквітчані    добром  й  благословенні,
Господь  освятить  на  добро  труди  щоденні…
Благословивши    на  Любов,  Надію  і  Віру,
Щоб,  як  і  крига,  вороги  щезли  без  сліду…




9.02.2017
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2017

Відкрию душу тільки Небесам…

Дратує  фарисейство,  що  навкруг
Коли  тобі  виспівують  «осанна!»
В  той  час,  як  обплювали  ядом  всю,
Їдкіше  щоб    душі  ятрилась  рана…

Облесливість  дратує  і  обман,
Коли  заради  власного  спокою,
У  спину  ніж  втикають  раз  у  раз
Й  свої  гріхи  приховують  тобою…

На  людях  посмішка,  а  камінь  у  руці,
Яким  проламують  підступно  душу…
Затисну  зуби  й  гнів  свій  в  самоті,
Бо  від  Диявола  оберігатись  мушу…

Я  не  чекаю,  щоб  любила  чортівня,
У  спокій  огорнуся  молитвами…
Я  сильна  й  виживатиму  одна,
Хоч  смородом  лихим  і    обливали…  

Я  вірю  Бог,  як  завжди,  знову  вбереже,
Від  «друзів»  тих,  що  так  паплюжать,
А  ворогів  таких  не  маю,  мабуть,  я,
Що  явно    Чорту  вірно  служать…

Вже  краще  мати  дійсних  ворогів
Ніж  «друзів»,  що  вбивають  душу…
Тому  лихого  в  серце  не  впущу,
Якщо  й  назавжди    замовчати  мушу…

Відкрию  душу  тільки  Небесам,
Молитимусь  за  недругів  щоденно,
Думки  і  мрії  я  вкладу  в  пісні,
Щоб  не  пройшло  життя  моє  даремно.




24.01  2017
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714160
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2017

Чорна П’ятниця…

Чорна  П’ятниця…чорна..,
Та  із  змістом  не  тим…
Хто  ті  дні  пригадає,  
Як  всіх  голод  косив..?

Ні,  не  думають  нині
Про  усіх,  хто  тоді
Молодість  загубили
У  голодній  війні…

Нині  молодь  жирує…
«Шабаш»  всюди  гуде  –
В  магазин  поспішають
Де  «халява»  гряде…

Чорну  П’ятницю  нині
Нам  дають  вороги,
Щоб  від  пам’яті  роду
Ми  подалі  були…

Щоб  і  свічку  забули
За  сімейним  столом..,
А  за  «шмотками»  бились
За  вітрини  вікном…

Що  сьогодні  шукаєм…
Як  по-чорнім  живем..?
За  диявольську  скидку
І  себе  продаєм..?

Помолімось  сьогодні
Свічку  тим    засвітім,
Хто  за  хліб  у  могили
У  ці  дні  поспішив…
24.11.16  
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702660
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016

ЩОБ НЕ РОЗП'ЯЛИ…

Чим  ширше  розкриєш  обійми,
Тим  легше  тебе  розіпнуть...
Доступна  так  жалам  підлоти,
До  серця  прихована,  путь.

Живи  обережно  у  світі
Гнилого,  підступного  зла
Облесливість  де  у  пошані,
Вульгарність  й  лайливі  слова...

Де  Божі  забули  Закони,
Де  править  свій  бал  Сатана,
Вклонятись  навчивши  мамоні,
Затьмарює  розум  сповна...

Не  варто  в  покорі  хилитись,
Бо  вдягнуть  на  шию  хомут,
Думки  віддадуть  на  поталу,
А  душу  навік  розіпнуть...

Не  знатиме  й  тіло  спокою,
Окутане  в  біль  гіркоти,
У  кригу  обману  сповите
Де  ти  уже,  ніби,  й  не  ти...

Впиваються  заздрості  жала
В  твій  розум,  свідомість  тайком,
Щоб  в  крові  думки  утопити,
Терновим  вквітчавши  вінком...

Щоб  випити  душу  підступно,
Спустошити  помисли  мрій,
Щоб  Віру  убити  й  Надію...
Любов  опустить  до  повій...

Не  дам  Сатані  поглумитись
Над  світом  моїм  осяйним,
То  ж  свічку,  запалену  в  серці,
Доповнюю  словом  живим.

Я  Небо  прошу  про  підтримку  -
Для  світла  мого  теплоти,
Щоб  Хрест,  подарований  Богом,
Достойно  життям  пронести.

23.11.16  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016

ЧЕРВОНА НИТКА НА ЗАПЯСТІ

Червона  нитка  за  зап'ясті  -
Ото  такі  у  нас  дива...
Ваалу  дань  ми  віддаємо,
Дітей  ввіряєм  Силам  Зла?

Чому  не  ХРЕСТИК  оберегом,
А  нитка  скручена  в  шнурок?
Чому  ми  віримо  в  чужеє,
Забувши  прадідів  урок?

Невже  наш  батько-Володимир
Русь  охрестив  колись  дарма,
Що  й  нині  вірим  забобонам,
Щоб  захиститися  від  зла?

Ваалові  усі  ж  ті  нитки,
Що  їх  пов'язують  батьки...
Так  добровільно  відпустивши,
Дитя  за  Демоном  своє  піти...

Дітей  охрещенних  навчаєм
Ми  не  молитві  "Отче  Наш",
А  в  нитці  захисту  шукаєм
У  цей  і  так  нелегкий  час..?

То  ж  схаменися,  мій  народе!
Перехрестившись  помолись,
Вклонися  перед  Небесами
У  вірі  з  Господом  сплетись!

Дітей  своїх  опіці  Божій
Віддайте  й  Матері  Його,
А  ниткам  в  вишиванці  місце,
Щоб  оберегом  стало  полотно!

23.11.16  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2016

Осінь чорно-біла…

І  осінь  прийшла  чорно-біла...  –  
Багряних  нема  кольорів...
Я  в  Бога,  мабуть,  завинила,
Що  так  покарати  звелів…

Тому  я  чекатиму  зиму
Холодну,  засніжену  ту,
Що  серце  моє  зкрижаніле
Огорне  у  казку  свою…

Мене  захистить  від  обману,
Прикриє  холодним  крилом,
Щоб  біль  погасити  у  серці
Й  навік  розвінчати  з  теплом…

То  ж  взимку  шукатиму  спокій,
Надію  та  Віру  в  весну…
Що  знову  життя  забуяє  
Й  стежину  Любові  знайду…

Я  вірити  хочу  у  щастя,
Що  правда  його  воскресить…
А,  може,  воно  забарилось,
Чи  вінчане  з  долею  спить…

Мої  й  Небеса  чорно-білі
Завмерли,  чомусь,  у  віках
Не  можу  піднятись  до  Бога,
Я  навіть  в  сльозах  й  молитвах…

Не  слухає  Небо  благання,
Не  чує  бажань  і  мольби…
Невже  і    йому  пліткували,
Чи  «славу»  брехні  донесли…

Можливо,  насправді  даремно
Чомусь,  я  на  світ  цей  прийшла…
Пророцтва  усі  поламавши,
Що  люди  несли  в  Небеса…

Мені  говорили  не  жити,  
Що  в  світ  цей  мені  не  прийти…
Та  я  от  прийшла,  щоб  творити
Й  свою  Квітку  Щастя  знайти…

У  Ніч  на  Купала  не  квітла,  
Та  у  семицвіт  не  вдяглась..?
Але  і  сніжинкою  нишком
На  мить  у  життя  уп’ялась…

Я  знаю,  що  хоч  і  миттєво,
Душа  справжній  ритм  пізнає,  -
Я  буду  й  в  снігу  розквітати
Й  життя  моє  сенс  віднайде!

Не  щезну  безслідно  весною,
З  крижиною  не  пропаду  –
Смиренно  свій  Хрест  піднімаю  –
Відроджуся    й  далі  живу  !!!

20.11.16
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016

Я зерно…

Мене  закопуєте  ви..?
Та  я  ж  зерно,  а  не  сміття...
Тому  даремні  ці  труди  –
Відроджусь  знову  до  життя!

У  силі  духу  проросту…
До  сліз  п'янким,  ужалю  цвітом...
Вінцем  Небес  благословлюсь,
Щоб  огорнутись  правди  світлом...

Без  помсти  докорів,  погроз...
Для  вас  я  знову  воскресаю,
Щоб  вже  у  котре  нагадать,
Що  так  безслідно  не  згасаю.  .

Молитву  я  за  Вас  складу
Аж  до  Всевишнього  призначу…
Щоб  щастям  поблагословив
Та  освятив  вас  на  удачу...

12.09.  2016
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2016

Молюсь за ворогів!

Молюсь  найбільш  за  ворогів  –
Не  відають  самі,  що  творять…
Змивають  з  мене  всі  гріхи,
Коли  глупоти  ті  говорять.

Якщо  у  спину  обплюють,
То  значить  –  я  крокую  перша.
Тому  не  злюсь  і  не  клену,
Бо  й  так  душа  давно  їх  мертва…

А  лиш  молитву  я  складу
За  тих,  що  захлинулись  в  злості,
Щоб  їх  дітей  благословив
Господь,  що  там  у  високості…

Бо  «правда»  їх  для  поколінь,
Й  моя  ж  для  мене  і  нащадків…
То  ж  дай  нам  Боже  нових  сил
Не  допускатися  упадків.

О,  Сину  Божий,  захисти!
Мою  сім’ю  й  мою  родину…
І  навіть  тих  охорони,
Що  риють  знов  мені  могилу.

12.09.  2016
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2016

Це вік коли…

Це  вік,  коли  найбільші  плани  –  в  дітях!
У  мріях  їх,  досягненнях  в  житті…
Коли  з  їх  успіхом  ми  також  молодієм
Життєві  нові  відкриваємо  путі!

То  ж  дай  нам  Боже  не  відчути  болю,
Від  згірклої  образи  в    їх  душі,
Коли  бажанням  підкорити  нашу  волю,
Хтось  дітям  в  пекло  перетворює  всі  дні…


Коли  обпльовують,  щоб  лиш  зламати,
Принизити,  ужалити,  впекти…
Тоді  ти  ладен  все  для  них  віддати,
Щоб    не  впустити  в  душу  пустоти…

Диявол  знає  як  людині  насолити  –
Болить  найбільше  саме  біль  дітей…
Отак  морально  можуть  навіть  вбити,
Змішавши  з  смородом  лихих  людей...

Страшніше  смерті  лиш  тоді,  як  діти
Принижені  й  потоптані  в  брехні…
Коли  так  важко  знову  світло  воскресити
У  їх,  людьми  розчавленій,  душі…

Образливо,  що  їх    ламають  гідність,
Під  сумнів  ставлять  чесність,  навіть  честь…
Й  почуєш  з  уст  їх,    що  ти  помилилась  –  
Немає  правди,  згнив  бо  світ  увесь!

Не  так  виховувала  й  не  того  навчила  –
Добра  не  варто  дарувати  всім,
Брехня  й  підступність  душі  полонила,
Та  зовсім  не  мораль  на  висоті…

Нікому  не  потрібна  мудрість
Там  де  облесливість  царює  і  брехня,
Коли  об  тебе  витирають  ноги,
Бо  перед  кимось  не  схилив  чола…

Коли  там  вірять,  де  немає  правди,
Всіх  переконують,  що  ти  уже  не  ти,
Коли  панує  чорнота  підступна,
Та    вгору  справді  не  дають  іти…

Навіщо  ж  ти  тоді  живеш  на  світі…
Для  чого  душу  укладала  у  дітей?
Для  чого  вчила  бути  справедливим
Й  ніколи  не  обманювать  людей?

Найбільше  пекло  –  це  коли  старання,
Твої  недоспані  і  неспокійні  дні,
Отак  зуміє  хтось  підступно  потоптати,
Байдужий  холод  посилить  в  душі…

Ти  виховала,  ти  любов  вкладала,
Частинку  серця  віддавала  живучи
А  хтось  отак  убив  твої  старання,
Що  у  моральнім  гробі  ніби  ти…

Я  знаю  що  привносить  корективи
Життя,  на  жаль,  і  не  найкращі  для  душі
Та  вірю,  що  Господь  Всевишній
Не  впустить  в  душу  помисли  лихі.

Та  й  далі  вірю,  що  життя  прекрасне  –
На  світі  є  ще  справжні  людяні  серця,
А  «бумерангом»  тим  усім  воздасться,
Від  кого  кров’ю  омивається  душа…

Бог  не  допустить,  щоб  терпіть  даремно
В  чиюсь  угоду  нечестивого    буття…
Ото  ж  молюся,  щоб  для  кожного  і  завжди
Біль  був  лише,  як  новий  стимул  для  життя!

Іванна  Осос  
30.08.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2016

Вже 25-ть моя святкує Україна

Вже  25-ть  моя  святкує  Україна  –
Пора  вквітчатись  і  співать  пісень…
Та  посивіли,  не  за  віком,  коси,
Й  сльозами  омивається  щодень...

Коханням  їй  би  шаленіти  впору,
Світанки  зустрічати  й  вечори...
Та  болем  в  серце  уп’ялися  знову
Московські  кляті  пута  сатани…

Їй  би  дзвінким  радіти  водопадам,
Вінки  плести  їз  квітів  й  колосків…
Та  знову  прилітають  «гради»  -
Руйнують  долі  її  дочок  та  синів…

Моя,  така  ще  зовсім  юна,  Україна
Долає  мудро  полум’я  війни,
До  Господа  взиває  нині,
Щоб  Небеса  їй  сили  додали…

То  ж  помолися  щиро  й  ти  сьогодні,
Святкуючи  в  чеснотах  Ювілей,
Всевишній  щоб  відвів  все  зло  від  неї,
Благословивши  кожен  новий  день!

Заквітнуть  знову  м’ята  і  любисток,
Віднайде  хтось  свій  Папороті  Цвіт…
Воскресне  в  МИРІ  наша  Ненька  Україна
На  сотні  славних  нездоланних  літ!

15.08.2016
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684105
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 16.08.2016

…лиш МОЛИТВОЮ та ПОСТОМ!

Хочу,  мабуть,  як  і  всі,  на  море!
Вже  хотіла  та  була  не  раз...
Скажеш,  я  не  із  такого  «тіста»  ..?
Але  розкіш  нині  ця  вже  не  для  нас.

В  дні  оті,  коли  війна  бушує,
Мати  у  сльозах  чи  і  вдова…
Землю  рідну  вороги  плюндрують  –
Чи  ж  на  часі  нам  такі  дива..?

Як  же  можуть  і  гулянки,  й  співи
Вирувати  у  скорботні  дні…
Хто  ж  погляне  в  очі  рідним,
Чиї  діти  вже  в  сирій  землі..?

Всі  гучні,  веселі  фестивалі
Топчуть  землю,  як  і  вороги…
Для  молитви  вже  часи  настали,
Перемогу  ми  щоб  здобули.

То  ж  чи  справжні  ті  от  українці,
Що  гулянкам  приділяють  час,
Коли  кров’ю  освятивши  землю,
Хтось  віддав  життя  своє  за  нас..?

Помолися,  український  роде,
Під  могил  холодним  тим  хрестом,
Адже  гріх  цей  подолати  можна
Лиш  МОЛИТВОЮ  й  ПОСТОМ...!

29.07.2016  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680730
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.07.2016

Рік без Тебе…

Рік  без  Тебе  –  наче  вік…
Зупинися  час  назавжди,
В  грудях  той  безмовний  крик,
Що  реальний  і  несправжній…

Вірити  не  хочу  я…
В  цю  безглуздості  реальність
Ніби  вчора  жартував  –
Та  пішов,  чомусь,  назавжди…

Розчинився  в  Небесах…
Йдеш  дощами  сліз  рясними
Тут,  де  вже  нема  Тебе,
А  не  там,  біля  могили…

Я  молитву  прошепчу…
Розмовляючи  з  тобою,
Свічку  в  церкві  запалю  –
Душі  прагнучи  спокою…

Лиш  трояндам,  що  в  саду
Біль  відомий  мій  нестерпний,
Бо  без  Тебе  важко  так
Карбувати  шлях  до  смерті…

Огорнусь  в  свою  печаль…
Почуттям  всю  волю  давши  –
В  моїм  серці  та  в  душі
Житимеш  довіку  завжди…

Вічна  ПАМ'ЯТЬ,  Васильку!  

30  травня  2016
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669253
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.05.2016

Я душу одягну у вишиванку…

Я  душу  одягну  у  вишиванку
Та  не  на  мить,  на  день  –  а  на  віки.
У  ній  хрести  узорами  по  серцю
Там  де  вп’ялись  життя  мого  нитки…

Я  гладдю  вишиваю  з  піднебесся
І  сонця  променем,  і  зеленню  лісів,
Я  бісер  сліз  вкладу  та  водопади,
І  квіти  долі,  мрії  й  казку  снів…

Я  вузлики  в’язатиму  на  щастя,
Щоб  ще  міцнішим  було  полотно,
Бо  мій  узор,  що  вишито  роками,
Лише  моїй  душі  носить  дано…

У  орнаментах  і  тепло,  і  холод,
І  вічність  Всесвіту,  і  мій  короткий  вік…
Хоча  життя  таке  вируюче  довкола,
Я  душу  огортаю  в  власний  світ…

Так  вишиванково  їй  там  і  кольорово,
Надійний  захист  є  від  смороду  і  зла  –
Цей  оберіг  душі  даю  не  випадково,
А  щоб  до  Бога  у  молитвах  віднесла…

Веселку  в  серці  вишию  думками,
Щоб  чорних  не  було  в  ній  кольорів,
Щоб  силу  духу  вже  ніколи  не  зламали
Та  плюнуть  в  душу  більш  ніхто  не  смів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2016

Тебе хрестив сьогодні знову Бог,

Тебе  хрестив  сьогодні  знову  Бог,
У  Сан  Диякона,  благословивши  Небесами,
Напевно  батьківську  молитву  він  почув,
Та  дідусеву,  хоч    давно  вони  не  з  нами…

Шукав  шляхи  ти  у  миру  не  раз,
Та,  спотикаючись,  ішов  шляхами,  
Але  Господь  свої  вже  плани  мав
Тому  благословення  дні  настали…

То  ж  будь  достойним  сином  й  внуком  ти,
Цю  Благодять  вже  трепетно  прийнявши,
Служи  Всевишньому    і  даром  дорожи,
Обов’язки  Священі  в  Бога  взявши.

Бо  піднімаються  твої  вже  молитви
За  Україну,  за  родину  й  кращу  долю,
Щоб  ми  пишатися  тобою  всі  могли
Сприйнявши  от  таку  от  Божу  Волю!

27.03.16  
(племіннику  Остапу  в    день  прийняття  Сану  Диякона)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655742
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2016

Я розфарбовую веселкою дорогу …

Я  розфарбовую  веселкою  дорогу  –  
Набридла  чорно-біла    полоса!
Не  бути  кольорам,  що  не    бажаю,
Бо  маю  право  фарбувать  своє  життя  

Я  завжди  впевнена,  і  всім  того  бажаю,
Що  чорною    бува    лиш    злітна  полоса,
Тому  у  відчай  я  ніколи  не  впадаю,
А  лиш  молитвами  благаю  Небеса.

Я  розфарбовую  веселкою  дорогу,
А  в  кожен  день  вплітаю  лиш  любов,
Бо  догоджати  вчили  тільки    Богу,
Щоб  від  гріха  не  закипала  кров.

Нікому  я  нічого  не  доводжу  –
Моє  життя  не  теорема  для  лихих,
Не  опущусь  до  нечисті  смороду,
До  ядовитих  висловів  їх  злих.

Я  розфарбовую  веселкою  дорогу  –  
Щоб  не  ступала  й  нишком  чорнота,
Я  в  Бога  молю  про  хорошу  долю,
Щоб    душу  переповнити    сповна  

Коли  нема  мене,  то  можуть  й  вбити
Не  те  що  лаяти  й  обмовами  клясти…
То  ж  не  кажи,  що    там  вони  говорять,
А  лиш  чому  між  ними    був  і  ти..?

Я  розфарбовую  веселкою  дорогу  –  
Щоб  лиш  по  ній  ступати  кожен  день,
Та  йшли  роки  весело-кольорові
А  діти,  щоб  своїх  по  ній  вели  дітей.

3.03.16
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648649
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2016

Таке КОХАННЯ…

Кохання  –  це  коли  весна…
А  їй  душі  відкриті  дверці,  
Той  поряд,  в  кого  як  в  тобі
Таке  от  синьо-жовте    серце…

Коли  земля  одна  на  двох,
До  болю  рідне  спільне  небо,
Коли  болить  ота  війна…  -
Одного  ворога  позбутись  треба.

Коли  щемить  душа  обом
Та  вишиванково  співає,
Коли  церковні  спільні  куполи
Й  одна  молитва  двох  єднає…

Коли  ні  Папа,  ні  москаль
Не  є  обом  авторитетом,
Для  України  лиш  живуть
Й  для  неї  не  бояться  й  вмерти…

То  ж  Бог  нехай  благословить
Кохання,  що  таке  єдине,
Синів  та  дочок    почуття,
Де  українська  вся  родина.

28.02.2016

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016

Моя Софія молиться Майдану…

Моя  Софія  молиться  Майдану  –
Синам  і  дочкам,  що  стояли  тут,
Благословляє  батька  того  й  маму,
Що  їх  дітей  ніколи  не  вернуть…

Сьогодні  Ярославом  Мудрим
Освячений  Святий  новий  Престіл
Так  значить  вже  руйнуються  окови
Господь  наш  вислухав  мольби  снів.

Тих  що  тоді,  у  ніч  ту  над  Майданом  –
Піднялись  Сотнею  Небесною  у  вись,
Щоб  нині  знову  нам  Софію  освятити
І  покоління  тут  молитись,  як  колись.

В  Святій  Софії  знов  дзвеніти  дзвонам,
Та  молитвам  лунати  до  Небес
Бо  зазвучить  цього  річ  куполами:
Христос  Воскрес!  Воістину  Воскрес!

21  лютого  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645868
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2016

СТРІТЕННЯ 2016

То  сніг  ,  то  вітер  чи  й  туман  зимовий
Гуляють  містом  кригою  й  дощем,
А  у  душі    Весна  вже  промайнула,
Накривши  смуток  Стрітенським  плащем.

Прокинься  Земле,  заспівай  веснянку,
Коханням  освятися  та    добром,
Зима  щоб  щезла  свічкою  зігріта,
Церковним  дзвоном  наших  молитов.

Пора  Весні  прийти  у  моє  місто,
Щоб  сонце  щиро  освятило  купола,
Щоб  ранок  кожен  обвінчався  з  світлом,
Любов  у    душах  оселилась    й  теплота.

Стрітенська  Свічка,  щоб    в  країну  та  в  оселі,
Принесла  тільки  спокій  й  справжній  мир,
Для  України  щоб  прийшли  часи  веселі
Й  ніхто  ніколи  нас  нічим  не  розділив.

Щоб  Папи  римські  чи  московські  Патріархи,
Не  мали  права  нас  ламати  та  судить  
Ми  на  своїй  землі  святій  й  славетній  -
Лиш    нам  Бог  дав  її  леліять  та  любить!

Давайте  разом  виблагаєм  Небо,
Щоб  нам  Господь  дав  стрітення  умів,
Та  об’єдналась  українська  наша  Церква
Й  нових  славетних  досягла  шляхів!

Щоб  українською  молитва  скрізь  лунала,
Дітей  вінчали  та  хрестили  всі  разом,
Щоб    благодатна  в  нас  пора  настала
Під  Володимира  Великого  Хрестом!

14.02.2016
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643855
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.02.2016

Золотій дитині

Невже      зима..?  та  ні,  мабуть,  весна…
Лелека  ж  прилетів  в  родину!
Маля  сьогодні  нам  дарують  Небеса  –
Найкращу  в  світі  ЗОЛОТУ  ДИТИНУ.

На  крилах  вітру,  чи  весняного  тепла
Над  куполами  нова  Доля  закружляла  -  
Родині  радість  Бог  усім  послав
І  Златонька  новим  благословенням  стала.

Нехай  росте  здоровою  маля,
Життя  щоб  золотом  дорогу  їй  встеляло,
Бо  довгожданою  прийшла  вона  до  нас
І  ніби    Зіркою  новою  засіяла.

Ми  молимось  за  Ангела  її
Щоб  вберігав  і  Злату,  і  родину,
Щоб  шлях  широкий  дарував  в  життя  –
Благословенням  уквітчав  дитину.

Щоб  щасливішою  ставала  вся  сім’я  
Із  кожним  кроком,  щебетом  і  сміхом,
Щоб  доля  щедрою  завжди    її  була
На  щастя  всій  родині  й  тільки  втіху!

6.02.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2016

ХОЧУ ВЕСНУ!!!

Хочу  Весну  в  душі,  в  природі  і  стосунках,
Ту  свіжу  чистоту  незайманих  сердець,
Щоб  скресла  крига  навкруги  і  всюди
Й  байдужості  людській  настав  кінець.

Щоб  з  снігом  бруд  зійшов  в  глибини  –  
Очистивши  усе  і  всіх  навкруг,
Щоб    не  було  підступної  омани,    
А  ясність  тільки    ворог  хто,  чи  друг…

Кричати  хочу  я  на  повні  груди,
Щоб    видихнути    з  себе  негатив,
Щоб  в  небеса  бажання  полетіли
Й  нових  весняних  вимолили  сил.

Я  хочу  весну  запросити    щиро
У  кожну  мить,  щоб  просвітлились  дні,
Пекельні  стріли  щоб  не  наближались
 Й  не  рвали  душу  на  шматки  дрібні.

Я  буду  сонце  милості  благати,
Щоб  новим  світлом  огорнуло  і  теплом,
Бо  вже  й  думки  замерзли,  як  крижини
Душа  і  серце  розлучилися  з  добром…

Нехай  прийде  спасіння  з  піднебесся,
Дощем  весняним  душу  освятить,
Огорне    правди  килимом  весняним
І  від  лихого  всіх  нас  захистить…

Пташиним  співом  озоветься  серце,
Думки  воскреснуть  й  оживе  душа,
Нехай  Весна  панує  знову  й  знову,
А  щастя  трансформується  в  життя.

29.01.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016

Братикові…

Вже  сорок  днів  тебе  нема
Та  вірити  не  хочу  в  дійсність…
Сто  раз  по  сорок  біль  у  душі,
А  у  серці  пустка  й  безнадійність…

Ти  на  руках  мене  носив
Учив  як  треба  світ  любити.  
Таким  був  братом,  що  й  тепер
Не  знаю  як  без  тебе  жити...

Я  сильна  –    знаю  і  молюсь,
Щоб  сила  ця  була  зі  мною,
Ти    ж  не  бажав  би  моїх  сліз,
Бо  не  любив  сестру  слабкою…

У  серці  сум    –  пекельний  меч
Неначе  полум’я  гаряче,
Бо  не  обіймеш  більш  мене,
Не  приголубиш,  не  побачиш…

Кому  ж  тепер  я  розкажу
Про  свої  болі  чи  про  радість..?
Замовк  твій  скайп  та  телефон  –  
Німим  безмов’ям  душу  ранять…

Ти  молишся  тепер  за  нас,
І  за  дітей  і  за  родину,
Щоб  ми  навчилися  далі  жить,  
Тебе  поклавши  в  домовину.

Трояндами  ти  розквітай
Навколо  храму  та  оселі,
Ти  ж  їх  не  просто  так  саджав..?  -
Щоб  спогади  були  веселі…


У  вишиванці  снишся  ти
З  трояндами  своїми  поряд…
Та  як  в  житті  своїм  буттям
Освітлюєш  усе  навколо…

Ти  там,  де  розчинився  біль  
Нема  самотності  чи  жалю…
Ти  спокій  під  хрестом  знайшов,
А  душу  відпустив  до  Раю…

Та  відійшовши  від  проблем,
Нас  залишив  в  цім  грішнім  світі
В  моєму  ж  серці  ти  живий,
Бо  й  біль  в  нім  завжди  буде  жити…  
 
9.07.15  (  пам’яті  брата  Василя)
Вічна  ПАМ'ЯТЬ,  Васильку!  пробач,  що  сьогодні  не  маю  можливості  бути  на  поминальній  Службі  та  покласти  троянди  реальні  на  твою  могилку...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015

Життя – рушник, що вишиваємо для щастя (акровірш)

Журба,  кохання,  щастя  та  достаток
И(І)  молитви  в  турботах  про  сім’ю
Тоненькими  вплітаються  нитками,
Торкаючи  не  раз  душі  струну…
Як  в  пісні  тій,  що  із  давен  відома
Рушник    життєвий    в’ється  кожну  мить
Удачею  чи  й  болем  прокладає
Широкий  шлях  й  на  місці  не  стоїть.
Нитками  ніжно  пронизає  серце
И(Й)  душі  спокою  та  наснаги  додає,
Коли  й  думки  вплітаються  докупи
Ще  й  в  свій  узор  життєвий  повстає.
Окутує  вже  45-й  рік  за  роком
Вшивається  в  життя  новим  буттям
И(І)  щоб  не  лиш  душа  такою  ж  молодою
Широким  полем  пролягала  все  життя  
И(Й)  наснаги  додає  не  лиш  в  роботі,
В’ючись    нитками  щастя  тут  і  там…
А  біле  полотно  що  ще  таким  довіку,
Єднає  справді  чистим  помислом  життя,
Минати  не  спішить    отак  щоденно
Оспівувати    долю  не  дано  словам…
Дорога  ще,  мабуть,  нелегка  та  завзята
Лягати  буде  вправно  не  лиш  на  полотні
Ясними,  щедрими  міцними  лиш  нитками  
Щасливу  долю  тільки  вимальовуйте  собі!
А  Бог  пошле  ще  й  радості  багато,
Сім’ї  поповнення  щоб  не  одне  було
Такою  ж  залишайтесь  молодою,
Якої  б  дати  ще  життя  не  додало!

І.Осос  21.04.2015
(в  день  45  -річчя  
Людмили  Іванівни  присвячується)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015

Знов до нас ПРИЛЕТІЛИ ЛЕЛЕКИ !

Знов  до  нас  прилетіли  лелеки  –
Цього  разу  уже  навесні…
І  нарешті  Принцеску  принесли
Довгождану  таку  для  сім’ї.

Ми  чекали  з  таким  нетерпінням,
В  молитвах  рахували  всі  дні,
Навіть  в  снах  вже  тебе  колихали
І  й  колискові  співали  пісні.

То  ж    вітаємо  Юлю-матусю
І  щасливого  татка-Павла,
Що  від  радості  світяться  нині,
Бо  вже  більшою  стала  сім’я.

Ми  бажаємо  крихітці  нашій  
Лиш  у  щасті  зростати  й  в  добрі,
Та  красою  усіх  чарувати
Щоб  щасливими  були  усі.

УРА!  Стала  більшою  наша  родина
 й  щасливішою  нова  сім’я!

20.04.2015  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576025
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.04.2015

Скоро ВЕЛИКДЕНЬ !

На  деревах  з’явились    листочки,
Діти  писанки  пишуть  гуртом,
Та  до    Пасхи  рахуються    ночі,
Щоб  зібратися  всім  за  столом.
 
Прошу  Господа,  щоб  на  Великдень
Нас  насправді  поблагословив  –
Хай  воскресне  моя  Україна,
Та  нових    набирається  сил!
 
Адже  й  досі  іще  на  Майдані
Наші    дочки  і  наші  сини,
Каски  у  кольори  розписали  –
Оберегів    їм  силу  дали.
 
А  Михайлівський  хай  в  піднебесся
Дзвонів  клич  знову  свій  підійме,
У  ці  дні,  прославляючи  Бога,
Поминальну  молитву  складе.
 
За  отих,  що  недавно  лежали
Окровавлені  тут  на  землі,
Бо  свою  Україну  любили
Й  плюндрувати  не  дали  її.
 
Невеселий  цього  річ    Великдень  –
Бо  окроплений  кров’ю    Майдан,
А  границі  «пильнує»  загарбник,
Знову  жертв  вимагає  тиран.
 
То  ж  молюся  щоденно  за  землю,
Щоби  цвітом  вкривалась  вона,
Щоб  змогла  оживати    весною,
Та  не  «мінними»  були  поля.
 
Щоб    корзини  освячені  нами,
Тільки  щастя  принесли  у  дім,
А  Христос,  що  Воскрес    на  світанку
Хай  назавжди  оселиться  в  нім.
 
Всім  бажаю  я  миру  у  світі,
Щоб  лелеки  з  далеких  країв
До  Вкраїни  змогли  прилетіти,
Не  зустрівши  її  ворогів.
 
Хай  Воскресне  моя  Україна
Й  оживе  відродившись  з  вогню,
Щоб  звучали    пісні  про  кохання,
Що  в  весільнім  кружляють  танку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573447
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 10.04.2015

Пробач, синочку…

Пробач,  синочку,  за  страждання,
Що  на  цім  світі  пережив…
Пробач,  що  я  не  відпускала,
Коли  до  Бога  ти  спішив…

Роки  ідуть…вже    й  18-ть
Тобі    б  сьогодні  святкувать,
Та  заховався  ти  в  могилу,
Щоб  там  під  каменем  лежать…

Стояла  пусткою  колиска,
Тебе  чекаючи  в  кутку  –  
Ти  ж  в  Небо  Янголом  піднявся  –
Лиш  біль  залишив  й  гіркоту…

Чужим  рукам  себе  дозволив
Ти  вповивати  й  одягать,
Моїм  лише  у  домовину
Тебе  судилося  вкладать…

Співали  пісню  монітори  –
Не  колискову,  а  сумну…
А  ритми  серденька  донині
Душі  моєї  рвуть  струну…

Я  егоїсткою,  напевно,
Тоді  дала  тобі  життя
Й  не  розуміла,  що  до  Бога
Твоя  дорога  пролягла…

І  знову  серце  рветься  з  болю,
Що  ти  не  мій,  а  в  Небесах
Та  їх  блакить  чарує  завжди,
Як  мертвий  сум  в  твоїх  очах…

Пробач,  що  не  змирилась  досі,
Що  часточку  себе  тоді
В  могилу  мовчки  положила
Зоставшись    жити  на  землі…

Пробач,  що  сльози  не  вчухають  –
Рясним  дощем,  як  завжди  йдуть,
Хоч    видаюся  сильна  зовні,
Та  душу  й  тіло  болем  рвуть…

Благослови  ж  нас,  мій  синочку
Дай  спокою  моїй  душі  –
Прожити    стільки,  як  судилось
Й  не  потонути  у  грісі...

То  ж  вимоли  в  самого  Бога,
Для  України  світлий  день,
Щасливу    долю,  мир  й  достаток
Й  для  брата  свого    та  його  дітей…

Іванна  Осос  24.03.2015
(PS:  сьогодні  18  років  від  дня  народження  синочка  Степана…)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015

НЕ СВЯТО!

НЕ  СВЯТО  це,  коли  земля  у  крові,
Та  стогін  болю  чути  звідусіль…
Не  свято  й  навіть  не  весна  на  дворі
Допоки  плачуть  наші  матері!

Не  для  живих  чомусь  розквітли  квіти,
Що  вкрили  мовчки  вже  могилу  не  одну,
Як  мертві  душі,  що  обпалені  війною
Вже  не  навіюють  живу  свою  красу…

А    квіти  нам  не  варто  дарувати,  
Коли  наш  цвіт,  що    у  госпіталях
Не  має  змоги  відродитись  жити
Та  йти  додому  не  на  костилях…

Вклонімось  низько  нашій  Україні
За  те  що  сили  має  неземні
Молитися  за  всіх  і  завжди
Чи  то  в  воєнні,  а  чи  в  мирні  дні.

За  те  що  цвітом  вишиванок
Вквітчається  весною  за  для  нас,
Щоб    біль  здолати,  сльози  й  кривду,
У  цей  важкий  для  всіх  нас  час.

Дівчата,  будьмо  гідні  того,
Щоб  Україну  воскресить
Не  варто  святкувати  весну,
Коли  земля  вогнем  горить...

Коли  кроваве  «перемир’я»  
Святкує  свій  «чортячий  бал»
Про  Піст  Великий  пригадаймо
Та  Бога  вірмо  лиш  словам.

Весну  покличемо  й  кохання
Лише  коли    у  правді  заживем
Інстинктам  звикнем  не  служити,
А  серце  святості  огорнемо  вінцем.

Я  всім  бажаю  миру  й  щастя
Та  не  в  один  а  кожен  рік  і  день,
Щоб  Україна  наша  оживала
В  танку  веснянок  та  нових  пісень.

А  дітвори  щоб  сміх  грайливий
Сяйнув  просторів  та  небес
Я  вірю,  що  Воскресне  Україна  
Так  як  Христос  колись  Воскрес!

4березня  2015  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564214
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.03.2015

Простіть мене! І я усім прощаю…

Простіть  мене!  І  я  усім  прощаю…
Простіть,  що  я  живу  й  грішу..!
Бо  ворога  простить  не  можу,
Душі  спокою  не  знайду…

Ще  не  весна,  та  вже  Неділя,
Що  ПРОЩЕННЯМ  лунать  пора,
Серця  свої  насправді  оновити,
А  душі  захистить  від  зла…

Пора  прощень  настала  нині,
Та  спершу  поклонімось  тим,
Хто  над  Майданом  ще  зостався
До  Бога  досі  не  змогли  піти…

Просімо  прощення  у  рідних
Та  у  знайомих  чи  й  чужих,
Але  сльозам  прощень  не  змити,
За  тих,  що  вже  від  нас  пішли.

Прощає  Бог  усім  і  завжди
Та  я  не  можу  тих  простить,
Що  кров  пролив  оту  безвинну
Й  надалі  не  вгамує  пил.

Як  тим  просити  прощень  нині,
Хто  бачив  смерть  й  війну  лиху,
Чи  тим,  що  смерть  прийняв  сьогодні,
Прийшовши  мирно  на  ходу..?

Готові,  мабуть,  йшли  сьогодні
Простити  навіть  ворогів
Молитвою  омившись  вранці,
Та  хтось  і  їх  убить  посмів…

Кровава  нині  в  нас  неділя,  
А  завтра  вже  Великий  Піст…
Благаю  Господа  про  милість
Щоб  Він  спасіння  нам  приніс.

Щоб  з  Воскресінням  мир  у  славі
Він  Україні  дарував
Бо  ж  сам  зумів  здолати  лихо
І  «смертію  Він  смерть  поправ».

Дай  Боже  сили  і  смирення
В  дні  Посту  нам  не  нагрішить,
А  ворога  спини  лихого,
Щоб  крові  більше  не  пролить.

Так  хочеться  діждатись  Пасхи,
Для  всіх  у  радості  й  добрі,
Щоб  не  лунали  більше  «гради»,
А  діти  тішились  весні!

Щоб  «смерчі»  повернули  смерті,
Тому,  для  нас  їх  хто  слав,
Бо  на  Суд  Божий  й  ті  воскреснуть,
Життя  Вкраїні  хто  віддав.

Простіть  мене!  І  я  усім  прощаю…

22  02  2015  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015

Вже рік, як Ангели зависли над Майданом…

Вже  рік,  як  Ангели  зависли  над  Майданом  –
Не  можуть  в  мирі  до  Всевишнього  піти,
В  «Небесну  Сотню»    об’єднатись  справді,
Щоб  Україну-неньку    вберігати  від  війни…

Допоки  вбивці  ще  живуть  безкарно
То  ж  душі    ці  тут  не  віднайдуть  тишини,
Бо  прихисток  в  Небеснім  Царстві,
Знаходять  Ангели,  що  з  миром  відійшли.

Не  можуть,    мабуть,    до  Небес  піднятись,
Бо  багряніє  ще  бруківка  у  крові,
Бо  ті,  хто  смерть  завдав  невинним,
Чомусь,  ще  й  досі  не  гниють  в  тюрмі…

Чому  вже  рік  ридає  батько  й  мати
Чи,  може,  донька,  чи  бабуся  у  сльозах..?
Тому  що  кат  чомусь  гуляє  мирно  й  досі
Хоча  по  лікті  в  крові  на  руках…

Благаю  кари  в  Господа  для  нього,
Щоб  відплативши  душі    відпустив,
Невинну  кров  щоб  змив  своєю,
Але  щоб  в  муках  довго-довго  жив…

Так  ,  саме  так,    -  я  смерті  не  бажаю
А  мук  пекельних  просто  на  землі,
Щоб  кожен  стогін  матері  і  сина,
Відчув  розривом  власної  душі…

Я  знаю…  гріх  бажати  горя  й  лиха
Господь  нас  вчить  прощати  ворогам…
То  ж    гріх  цей  свій  спокутую  смиренно,
Але  з  Святині  поглумитися    не  дам.

Тому,  напевно,  й  досі  ріки  крові,
Бо  смерті  всі  іще  не  змиті  із  сердець
Лише  тоді  воскресне  справді  Україна,
Коли  настане  для  Нечистого  кінець.

18  02  2015    Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560622
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.02.2015

Знову Масляна…

От  з  нову  Масляна  настала
На  жаль,  в  крові,  як  й  рік  тому…
Весна  ж  дорогу  вже  шукає
І  на  Донбасі,  і  в  Криму…

Не  може  в  Україну  влитись
Через  навалу  Сатани,
Птахи  не  хочуть  тут  гніздитись
Й  співати  ранньої  пори…

Могил  добавилось  й  курганів
На  моїй  втомленій  землі,
Гуляє  ворог  скаженілий,
Кров  випиваючи  з  душі…

Складати    пісню  погребельну
Спішить  карбуючи  слова…
Але  хоч  зранена  смертельно,
Моя    Вкраїна  ще    жива!

Жива  і  буде  завжди  жити
Допоки  доньки  є  й  сини,
Готові  й  кров’ю  окропити,
Всі  косогори  щоб  цвіли.

Щоб  знов  лунали  тут  веснянки,
В  танок  побігли  дітлахи
 А  Україна  щоб  Воскресла  
І  відродилась  від  війни.

Як  Фенікс  з  попелу  піднявшись,
Гіркий  ковтнувши  біль  і  гріх,
Щоб  ожила  як  Ненька  рідна
Й  лунав  дзвінкий  повсюди  сміх.

Благаю  знову    в  Бога  ласки,
Щоб  захистив  він  мій  народ,
А  всіх  отих,  хто  Неньку  зрадив
До  Пекла  опустив  з  висот…

Своїм  мечем  щоб  охорону
Моїй  землі  приніс  з  Небес,
Щоб  залунало  мирне    знову  –  
Христос  Воскрес!  Воістину  Воскрес!

16.02.2015  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560174
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.02.2015

Душа твоя щоб жила завжди (пам’яті Андрія Кузьменка)

Тебе  не  чули  Президенти
Не  дослухався  Сатана…
Тому  пішов  Ти  сам  до  Бога,
Щоб  душу  вилити  сповна…

Хотів  тут  жити  –  не  вмирати,
Щоб  був  щасливим  Твій  народ
Та  жертвою  судилось  стати  –
Смертельним  став  той  поворот…

За  для  доньки,  дружини,  мами…
Пішов,  мабуть,  до  Бога  Ти,
Щоб  Україні  подолати
Оті  пекельні  всі  шляхи.

В  пісні  Твої  Господь,  напевно,
Всю  долю  нишком  укладав,
Так  щоб  і  смерть  прийняв  смиренно,
І  щоб  безслідно  не  пропав.

Ще  древні  греки  говорили,
Що  хто  на  піку  Слави  йде,
То  Небеса  благословили,
Що  вже  в  віках  не  пропаде.

Прошу  Тебе,  ти  наш  Андрійку,
Чи,  може,  «Скрябін»  чи  Кузьма,
У  Бога  попроси  опіки,
Щоб  Україна  ожила!

Щоб  відродилася  з  руїни,
Повстала  з  попелу  війни,
Як    Птаха-Фенікс  піднялася,
До  Благодаті  вишини.

Було,  мабуть,  бажання  з  Богом,
А  не  з  земними  розмовлять,
І  Небеса  Тебе  почули  –
В  свою  Святу  забрали  Рать.

То  ж  глянь  з  Небес  на  Україну,
Благословення  попроси,
Щоб  на  землі,  що  дана  Богом
Онуки  й  правнуки  зросли.  

Їм  передай  свої  молитви,
Таланти,  хист  і  чистоту,
Душа  твоя  щоб  жила  завжди
В  нову  огорнута  красу.

5.02.2015  Іванна  Осос
 (пам’яті  Андрія  Кузьменка)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557432
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.02.2015

Андрійку-друг, я пишу тобі лист…останній лист…пам’яті Андрія Кузьменка (Кузьми Скрябіна)

Андрію,  не  триматиму  я  зла,
За  те,  що  ти  пішов  так  рано…
Хоч    серця  твого  обірвалася  струна,
Душа  піснями  буде  завше  з  нами…

Тобі  треба  було  жити,  як  всі…
А  ти  хотів  інакшим  бути  завжди…
За  для  щасливих  людей  усі  твої  пісні,
Мандруватимуть  навіть  вітрами…

Хоч  за  сльозою  знов  гірка  сльоза,  
Та    біль  такий  вже  ніщо  не  змиває
Невже  насправді  нема  тебе  тут..?
Пісні  ж  твої  навічно  з  нами…

Думками  я    Пекарською  пройдусь..
До  Погулянки  повернуся  знову…
Згадаю  інститут  наш  й  рідний  Львів,
Й  останню  нашу  в  нім  оту  розмову…

Люди  дійсно,  як  ті  кораблі…
Пливемо  доки,  мабуть,  час    на  все…
Спішимо  жити  нині,  так    і  тут,
А    доля  нас  в  прірву  несе…

В  піку  слави  не  впав  ти  на  дно…
В  Небеса  відлетів,  чи  в  піснях  розчинився
Та  так  боляче  думать  чого  саме  там  –
На  шляху  смертнім  цім  нині  ти  опинився…

Вже  й  твоє  ім’я  серед  тих  друганів,
Які  надто  швидко  жили…
І  повернешся  ти  в  своє  місто,
З  якого  втікнути  так  хотіли…

Андрійку-друг,  я  пишу  тобі  лист…


2.02.2015  Іванна  Осос
пам’яті  Андрія  Кузьменка  (Кузьми  Скрябіна)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556661
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.02.2015

НАРЕЧЕНА ВІЙНИ

НАРЕЧЕНА  ВІЙНИ  –  це  моя  Україна…
Її  нова  орда  знов  топтати  посміла…
Час  співати  пісень,  до  весіль  готуватись,
Тільки  доля  така  –  як  завжди  захищатись…
Від  «братів»,  що  ґвалтують  її  почуття,
Що  плюндруючи  бісяться  без  каяття…

НАРЕЧЕНА  ВІЙНИ  –  це  моя  Україна…
Вона  в  чорну  фату  огорнулась  несміло,
Молитов  щоб  не  чути  московського  храму
І  лихих  залицянь  від  кремльовського  хама
То  ж  не  чує  облесливих  слів  від  нахаби  –
Не  допустить  Господь  це  «вінчання»  неслави…

НАРЕЧЕНА  ВІЙНИ  –  це  моя  Україна…
Хоч  розп’ята  вона,  не  впаде  на  коліна…
У  крові  почуття  та  душа  скаменіла,
Уквітчалась  багрянцем  коса  посивіла…
Серце  в  грудях  кипить  –  почуттів  не  знаходить
Смерть  вирує  кругом  по  землі  її  ходить…

НАРЕЧЕНА  ВІЙНИ  –  це  моя  Україна…
Вбережім  чистоту  її  цноти  від  злого,
Захистімо  кохання  й  любов  до  святого.
Окропивши  сльозами  і  кров’ю  простори
Має  право  Вона  відродитися  знову,
У  піснях  для  життя  і  для  шляху  нового!

27.01.2015  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555111
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.01.2015

НЕ ЖИТИ МАТЕРІ ТЕРЕЗІ У МЕНІ… (АКРОВІРШ)

Не  буду    більше  надто  благодійна,
Енергії  добра  задарма  не  даю  –
Життям  своїм  попіклуватись  варто
И(І)  думати  лиш  про  свою  сім’ю…
Тепер  я  стерва  й  відьма  непідступна…
И(І)  не  боюся  справді  цього  визнання,
Молю  у  Господа  душі  моїй  пощади
Атаки  злісні  відвернути  щоб  сповна.
«Терезою»  зостанусь    саме  тим,
Е(Є)вангілії  слів  хто  не  ламає,
Радіючи  що  я  й  душею  з  ним…
Іти  життям,  згораючи  для  інших..?
Тепер  це  не  для  мене  путь.
Екзаменом  гірким  життя  навчило,
Ранило  серце  й  віру  не  вернуть.
Едем  в  душі  погас,  мабуть,  назавжди
Земля  ж  новий  ото  бере  виток
І  з  Новим  Роком  розпочну  сьогодні
Узгоджувати  кожен  власний  крок.
Молитимусь,  щоб  дав  Всевишній  сили
Егоїстичності  надати  справжній  толк
Не  бути  «цапом-відбувайлом»  знову
І  вбережу    для  дій  гармонію  й  думок.
 
16.  12.  14.
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544781
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 18.12.2014

Цьогорічний Св. Миколай

Десь  за  горою  вітер  свище,
Гримить,  бушує  ураган…
Це  не  гроза…  це  наше  лихо  –
На  землях  рідних  йде  війна…

А  скоро  Свято  Миколая
Чарівне  завжди  для  усіх,
Бо  кожен  мріє  про  гостинці
І  для  великих  й  для  малих.

Та  чутно  плач  десь  в  Україні.
Благають  діти  не  чудес  –
Щоб  Миколай  зійшов  сьогодні
І  вічний  мир  приніс  з  Небес.

Щоб  залунали  на  просторах
Колядки  щедрої  пори,
А  ворог  повернув  додому
Кроваві  «гради»  і  «стволи».

Молитви  чутно  над  Донбасом,
Хоча  ще  вчора  не  моливсь…
Отак,  мабуть,    накликав  лихо
Народ,  що  надто  загордивсь…

Не  прославляли  Миколая
Не  вірили  в  Його  чуда,
Та  нині  діти  просять  Бога,
Щоб  Благодать  й  на  них  зійшла.

Ті  сльози  варті  Його  ласки
І  вірю  що  й  туди  прийде
Владика    чудом  подолає
Й  війну  нещадну  відведе.

Він  подарує  дітям  радість  –
Живих  поверне  всім  батьків,
Щоб  розквітала  Україна
І  відродилась  для  віків.

Щоб  від  Святого  Миколая
Набратись  нам  усім  тепла,
Й  Свята  Його  одвічна  Слава
Для  України  розцвіла!

16.12.14
Іванна  Осос

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544392
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.12.2014

В Новий Рік з новим бажанням та оновленим серцем… (акровірш)

Візьми  краплини  доброти,  
Натхнення  сили  і  наснаги,
Обгортку  з  чистої  роси
Вітрила  мрій  та  добрі  справи…
И(І)скринку  щастя  ,  що  в  душі
Його  посмішку  і  турботу,
Родинний  спокій  та  сім’ї  
І  шлях,  що  вранці  на  роботу…
Кохання  промінь  не  забудь
Землі  красу  й  чарівність  Неба
Новим,  звичайно,  буде  Рік,
Огорне  ж  всім,чого  так  треба.
Вплітай  слова  в  нові  пісні  
И(І)  вірші  щоб  іще  складались,
Минуле  звісно  не  забуть,
Бажаючи  щоб  нове  вдалось…
Аби-як  рік  не  починай,
Живи    розумно  і  доречно,
Активності  не  забувай
Неси  життя  своє  безпечно.
Недолюбити  не  спіши,
Яким    би  не  було  кохання,
Молися,    щоб  воно  прийшло
Таким    допоки  є  бажання.  
«Агу!»  лунало  щоб  щодня,
Овіяне  дитячим  сміхом,
Нові  життя  дасть  новий  Рік,
Освятить  рід  на  нову  втіху!
Всевишній  гляне  з  висоти,
Лелеку  знов  благословивши,
Екватор  хоч  для  мене  рік
Не  дасть    піти  не  дослуживши.
Немало  справ  у  мене  є
И(І)  мабуть  не  одне  століття
Мені  б  пожити  ще  дало,
Себе  насправді  зрозуміти…
Екзамен  здавши  не  один
Ріку  бажань  ще  справді  маю,
Ціную  кожен  новий  день,
Екзотики  казок    не  знаю,
Моє  життя  таким  сприймаю!

16  12  14
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544391
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 17.12.2014

НЕ ВПУСКАЙТЕ В ДУШУ ЗЛО! (акровірш)

Не  дай  же  підступу  пролізти  –
Еквіваленту    болю  й  зла…
Всевишнього  проси  підтримки,
Побільше  для  душі  тепла.
Удари  долі  щоб  сприймати
Себе  б  не  знищити  бува,
Коли  підступність  «друзів»  ранить
Або  й  обпльовує  сповна…  
Йди  цим  життям  задля  наснаги  –
Тернова  ж  бо  дорога  ця.
Едемом  тішитись  даремно  –
Ввібравши  всі  криві  слова..
Долай  напасті,  що  й  святого
Ужалять  згірклістю  меча…
Шипінням,  підступом  лихого
Укусом  гнівним  дошкуля…  -
Закрий  же  серце  молитвами,
Людська  вже  доленька  така  –
Оберігай  всій  світ    сама..!

16.12.14  
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014

«НЕ СИПТЕ БІСЕР ПЕРЕД СВИНЬМИ …" (акровірш)

Не  рвіть  сердець  заради  блага  інших,
Еллади  міфів  не  шукайте  суть,
Собою  попіклуйтеся  насправді
И(І)  свій  плекайте  незрівнянний  путь,
Промов  не  намагайтеся  читати
Та  віднайти  десь  розуміння  у  серцях
Елегіям  чужим  не  піддавайтесь,
Боріться  з  почуттями  в  відчуттях…
Ідіть  спокійно,  впевнено  до  правди
Себе  любіть,  шануйте,  бережіть,
Екзамен  почуттями  склавши,
Радійте  що  ще  старість  не  спішить.
Привітні  будьте  там,  де  розуміють
Енергію  ж  не  питимуть  тайком
Реально  розумінням  огортають,
Етапом  новим  піднімають  до  висот.
Давайте  там  любов  і  правду,
Свої  де  підкріпивши  відчуття,
Ви  наберетесь  сил  й  наснаги
И(І)  не  шукатимете  скорого  кінця.
Не  варто  жити  задля  блага  свинства
ІнЬ-янЬ  щоб  не  втопталося  в  багно,  
Мрій  не  вплітайте  в  бруд  і  сморід
ТИ    ж  ВСЕСВІТ  і  життя  тобі  ДАНО!

15.12.14
Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544144
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 16.12.2014

НЕ ЧУЮ, НЕ БАЧУ, МОВЧУ… (акровірш)

Невже  життя  підступне  навіть  нині  –
Екзаменом  на  підлість  спонука,
Через  пітьму  прорізавши  дорогу,
У  душу  згірклим  болем  підступа..?
Ююба  ніби  зародившись  в  серці,  
Нечутним  криком  в  розум  пророста.
Евакуація,  мабуть,    чеснот  настала,
Благати  Небо  вже  не  варто  для  добра!  
Архангел  просить    для  людей  служити,
Чужа  біда,  щоб  поштовхом  була..?
Уламки  серця  я  не  дам  топтати,  
Молитва  нині  лиш  за  родичів  свята…
Огорнута  в  німий  бездушний  спокій,
Вже  на  жертовник  щоб  ніколи  не  лягла  –
Чортополохом    й  Злом  я,  мабуть,  буду  
У  всіх,  до  кого  в  рабство  не  пішла…
І.Осос  15.  12.  14



Ююба  –  рослина  лат.  Zízíphus  jujúba.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543971
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 15.12.2014

Зима у серці моїм… (акровірш)

Зима  у  серці,  хоч  цього  й  не  прагну
И(І)  намагаюсь  Весну  знову  повернуть.
Минає  час  мій,  що  сплива  в  безодню,
Але  душа  до  Бога  не  знаходить  путь.
Усе  мине  сьогодні,  а  чи    завтра…
Спинивши  всесвіту  годинник  мій,  
Едемом  стане  для  думок  нетлінних
Рай,  що  гріхами  трансформується  у  міф.
Це  лиш  життя  моє  отак    незмінно
Іде  щомиті  відкарбовуючи  час,
Мій  день  впаде  об  ніч  спіткнувшись,  
Осінню  нову  пісню  доспіває  птах,
Їдкого  болю  хоч  в  душі  відчувши,
Мій  вік  продовжить  у  нових  життях…  

Іванна  Осос  15.  12.  14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543954
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 15.12.2014

Віра, Надія, Любов, Софія, – Божа благодать! (акровірш)

Важливо  вірити  любити,
Іти  життям  своїм  складним,
Ридань  не  допустивши  й  болю,
А  навіть  помислів  лихих…
Не  варто  думати  про  будні,
А  й  крізь  проблеми  прорости  –
Дітей  в  молитві  жити  вчити
І  як  кохання  вберегти…  
Як  духом  вирватись  до  Бога,
Любити  землю  і  народ,
Юрбою  що  іде  за  правду,
Боротися  задля  чеснот.
Окрилений  заради  долі
Воскресший,  як  Христос  колись,
Свою  бажає  вольну-волю
Одним  вінком,  щоб  всім  сплестись,  
Фортуна  щоб  благословила
І    Українї  знову  розквітать,
Як  матінка  Свята  Софія,  
Любов,  Надія,  Віра  –  Божа  Благодать!

Іванна  Осос  29.09.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014

Не вечiр ще…

Не  вечiр  ще…  ба,  й  не  полудень…
Бо  ще  насправдi  не  почала  жить…
Позаду  нелегке  сумне  минуле,
Але  душа  старiти  не  спiшить.

Яка  тут  осiнь,  як  весни  не  чула,
А    лiто  промайнуло  не  в  менi…
Так,  наче,  на  землi  й  не  була  –
Чужi  немов  отi  прожитi  днi…

Не  приховає    сивину  любисток,
Дурман  п’янкий  у  серцi  не  знайти,
Хоч  в  далинi  ще  квiтнуть  терни  –
Менi  крiзь  них  стежину  не  знайти…

Мабуть  чогось  наплутала  природа,
Що  Цвiтом  Папоротi  я  не  ожила,
А  жiнкою  в  життя  спустилась
 Та  так  шляху  свого  й  не  вiднайшла…

Вже  наче  снiговик  весняний,
Втрачае  тiло  сенс  свiй  кожну  мить,
Чи,  нiби,  Дерево  Рiздвяне  влiтку,
Вже  недоречно  тiшити  спiшить…

Ото  ж  не  вечiр  ще..!  –  Я  знаю!
Й  нiколи  справдi  не  настане  вiн,
Допоки  я  думками  воскресаю
Живi  наскiльки  почуття    мої.




Iванна  Осос  10  09  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014

Спасіння чи гріх. . ?

Надів  монашу  ти  сутану  –
Так  захотіли  Небеса..?
Невже  насправді  Воля  Божа  –
Топтати    люблячі  серця..?
 
Шукав  спасіння  і  розраду,
А  знищив  тих,  хто  поряд  був…
Ти  навіть  землю  зрадив  рідну
Й  про  маму,  мабуть,  позабув…
 
Не  розумію  тих  спасіння,
Хто  за  для  спокою  свого,
Життя  найближчих  розбиває,
Нехай  й    не  знаючи  цього…
 
Ти  дав  обіт,  прийнявши  постриг,
Відрікшись  світу  назавжди,
Та  чи  подумав  у  ці  миті,
Можливо,  мій  насправді  ти?
 
А  що  коли  через  твій  постриг
Мій  «пазл»  життєвий  не  зложивсь?
А  що  коли  тому  і  досі
Не  віднайду  щасливу  мить…
 
Життям  блукаю  знову  й  знову
Та  все  чомусь  воно  не  так…
А  зради  й  смерть  крокують  поряд
Й  молитви  вмиті  у  сльозах…
 
Душі  спасіння  –  це  важливо…
Мрії  про  Рай  на  Небесах
От  тільки  я  вже  нагрішила…
Тоді  як  ти  –  святий  монах!
 
Невже  так  Небеса  хотіли,
Щоб  руйнувався  спокій  мій,
А  ти  цим  коштом  освятився
На  Боргом  проклятій  землі..?
 
Сьогодні  церква  в  підмосков’ї
Благословляє  на  війну…
Можливо  й  ти  освятиш  зброю,
Щоб  знищити  й  мою  сім’ю..?
 
Так  це  спасіння,  послух  Божий…
Чи  зрада  рідної  землі,
Де  ще  колись  тебе  кохали
Й  пісні  співали  солов’ї?
 
Невже  вважаєш,  що  достойно
Свій  шлях  життєвий  ти  пройшов,
Бо  на  скиту  в  молитвах  Богу
Ти  захист  від  спокус  знайшов..?
 
Не  подвиг  це  –  спастись  у  храмі…
Життям  не  спробувавши  йти
Тепла  не  давши  навіть  мамі
Та    в  дітях  щастя  не  знайти…
 
Тобі  лише  добра  бажаю,
Але  поглянь  на  свій  народ
Ти,  наче  син,  йому  потрібен,
А  не  московський  поліглот…
 
Свої  знання,  Свої  уміння
Віддав  Московії    отій,
То  чи  насправді  любиш  Бога,
На  тій  чужій  мені  землі..?
 
Чи  навіть  в  схимники  подавшись,
Не  змиєш  гріх  отой  з    душі,
Що  ти  не  служиш    Україні
На  Богом  даній  нам  землі!


25.07.14  Іванна  Осос      (  до  55-річчя    Дня    народження  колишнього  коханого  В.С.Ч.    (нині  ігумену  Феодосію    —  скитоначальнику  Саввіно-Сторожевского  монастиря,  присвячується)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014

Зустрічаючи Свято ТРІЙЦІ…

Ой,  земле,  радістю  умийся  –
Прийшла  до  нас  Зелена  Трійця!  
Нехай  Господь  нам  дасть  надію,  
Та  душі  миром  хай  зігріє!  ...

А    кожен  ,  що  прийшов  з  бідою
Візьме  її  нехай  з  собою  –
Нехай  вмивається  журбою
Та  повоює  сам  з  собою!

Не  «брат»  це  нам  і  не  «сестриця»,
Що    й  в  Свято  не  угомониться…
Які  ж  бо  справді  це  русини,
Й  в  якій  їх  вірі  охрестили?

Якщо  бійців-шакалів  звозять,
А  християн  в  могили  ложать…
Себе  героями  вважають,
І  навіть  Свято  зневажають?

То  ж  ми  зів’ємо  Україні,
Щоб  вберігати  кожну  днину,
Вінок  з  любистку,  рути  й  м’яти  –
Наш  оберіг  у    кожну  хату

Освятим  зілля  в  наших  храмах,
Щоб  заживити  біль  і  рани,
А    Святом  ми  окропим  й  будні
На  дні  новітні  й  незабутні…

Хай  в  кожнім  домі  та  оселі
Всі  будуть  радісні  й  веселі,
Щоб  було  зелено  й  святково
І  сонячно  і  веселково.

Іванна  Осос  
4  червня  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503216
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.06.2014

МАКИ ЧЕРВОНІ

Червоні  маки  знову  на  весні,
Буяють  цвітом  на  моїй  землі…
Чомусь,  як  і  в  далекі  дні  –
В  них  багряніє  кров  синів…

Невже  судилось  нашій  Україні
Навіки  вбратись  в  маків  цвіт?
Бо  виявився  «брат»  вампіром
Що  їй  бажає  вкоротити  вік...  

Невже  це  маки  наробили  лиха,
Що  розстелились  в  килими?
Та  ні,  -  це  «чобіт»  окупанта
Не  вгамувався  ще  з  зими…

Не  серед  поля  болем  й  жаром,  
Не  цвітом  маків  води  пролились  –
Це  ворог  біситься  новим  пожаром
Й  захланні  очі  кров’ю  налились…

Як  у  війну  буремну  для  солдатів,
Чомусь  настала  доленька  важка,
Бо  знову  тратить  сина  мати…
Що  ворог  нищить  з-під  тішка.

Червоні  маки  нагадали  знову
Дідівську  долю,кров  що  пролили
За  Україну  за  її  славу  й  волю,
Гинули  в  тюрмах,  хоч  війну  пройшли.

Хтось  нині  ревно  славить  травень
В  День  Перемоги  він  вітає  всіх,
Тільки  для  мене  це,  мабуть,  не  свято  –
Не  на  фронтах  фашистських  дід  поліг.

Ще  в  50-тім  у  совєтських  тюрмах
Садисти  сталінські  в  тутрури  затягли
Тих  молодих  «дідусів»  з  України,
Що  не  в  полях,  по  серед  маків  полягли…

Та  їхня  кров,  пролита  там  степами,
Кров  українська,  наче  маків  цвіт,
В  землі  й  сусідській  багряніє  –
Нагадує  про  смерть  на  цілий  світ.

Я  нині  хочу  щоб  не  було  крові
Щоб  тільки  маки  знов  багряно  розцвіли,
Бог  вберігав  щоб  нашу  Україну,
А  Небеса  щоб  волю  й  славу  їй  дали!

Іванна  Осос  6  травня  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014

Чистий Четвер

Розквітають  травинки,  дерева  чи  кущ,  
Весна  землю  мою  заквітчала  –
Четвер  Чистий  іде  для  просвітлення  душ,
Пасха  шанс  для    очищення  дала.

Оновімось  сьогодні,  омившись  добром,
Пасху  з  печі  поставмо  на  стіл,
До  Небес  підіймімо  пісні  молитов,
Щоб    кровавих  не  було  і  снів.

Нехай  смерть    йде  подалі  кудись  у  світи,
Там  де  біситься  нечисть  танком
А  Господь  Воскресає  для  нас  назавжди
Миру  вкривши  мою  Україну  вінком.

Навіть  ворон  сьогодні,  іще  до  зорі,
Вмив  у  водах  свою  дітвору
То  ж  чому  «брат»  нав’язує  плани  війни  –
Не  вгамує  захланність  лиху?

Саме  в  цей  день  Іуда  тоді  за  Христа
Взяв  свої  срібники  від  катів…
А  сьогодні  тому  оживились,  мабуть,
Всі    продажники  нинішніх  днів…

Дзвін  покличе  увечері  нас  до  «Страстей».  
Спокій  треба  усім  вберігать,
Приклонити  коліна  і  душі  свої
Як    Євангелій  будуть  читать…

Тож  засвітимо  свічку  у  храмі  святім,
Чи  у  душах,  чи  в  серці  своїм,
Щоб  її  теплота  огорнула  навік
Україну  в    Святий    Оберіг!    

Свічки  полум’ям  випалім  хрест  на  віки
На  теренах  її  й    на  кордонах,
Щоб  минав  сатана  наші  рідні  краї,
А  Господь  дав  надійні  заслони!

Щоб  ніякий  «собака  лихий»  не  забіг,
Що  роздерти  бажає  країну,
Ми  осиковий  кіл  заб’ємо    край  воріт  –
Вбережемо  свою  Україну!

Іванна  Осос  17  квітня  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2014

Я – Lilafea

Вже  безліч  літ  ,  як  вийшли  ми  зі  школи…–
Ступили  в  світ  за  батьківський  поріг
Та  дзвоник  той,  що  проводжав  в  дорогу,
У  серці  ніжним  проліском  проріс.

Вклоняюсь  тим,  хто  научив  долати
Струмки  невдач  та  водоcпад  дилем
І  вдячна  й  тим,  хто  заважав  зростати
Й  нових  чимало  додавав  проблем.

Я  жаль  у  серці  дійсно  не  втаїла,
Насправді  вдячна  недругам  своїм  –
Без  їх  “старань”  я  б  вижити  не  вміла  –
Не  дала  б  злету  помислам  моїм.

Жила  б  у  світі,  як  теплична  квітка
І  не  бажала  б  зовсім  досягти  вершин,
Або,  можливо,  з  долею  змирилась  –
В  житті  щасливих  не  знайшла  б  хвилин.

Та  я  жива  !  І  я  бажаю  жити!
Люблю,  творю,  рятуючи  життя!
Я  –  Lilafea,  що  зростає  в  горах
З  надією  в  щасливе  майбуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014

Благовіщення.

Благовіщення  –  Свято  весняне
Оновитися  всім  нам  пора,
Тільки  знову  сусід  невгамовний
Пакт  підписує  з  силами  Зла.

Знову  чобіт  ступає  на  землю,
Що  у  крові  іще  та  в  сльозах,
Серце  й  душу  з  моєї  Вкраїни
Намагається  вирвати  «брат».

На  кордонах  неспокій  панує,
Бо  біснується  чорта  кубло,
Не  дає  милуватися  Святом  –
Лиш  своє  всім  нав’язує  зло.

Та  хіба  християнам  так  личить,
Щоб  прикрившись  знаменом  Христа,
На  чужі  зазіхати    Святині
І  знущатись  над  Божим  ім’ям?

Вірю,  нас  Небеса  не  залишать,
Мати  Божа  усіх  освятить,
Оповивши  своїм  омофором  
Україну  для  нас  захистить!  


7  квітня  2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491302
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.04.2014

Кроваве Благовіщення в Криму…

Кроваве  Благовіщення  в  Криму…

Кров  знову  наша  пролилась  –
Це  «брат»  пішов  на  брата…
Чим  завинив  же  він  йому?
Тим  що  душа  не  ката…

Тому,  що  він  любив  народ
І  дбав  про  Україну,
Тим  що  хотів  добра  сім’ї
І  щастя  для  родини.

В  церквах  звучали  молитви
Бо  Свято  наступало,  
Та  сатанинське  кодло  знов
В  крові  омило  жало…

Це  Благовіщення  в  крові
Окроплене  підступно
Та  знову  плаче  дітвора,
Осиротіла  згубно…

Не  повернути  батька  їм,
Що  забере  могила,
А  Україні  не  вернуть
Й  цього  Героя-сина.

Не  сотня  їх  вже  в  Небесах,
А  ціле  військо  стало
О,  Боже,  сили  дай  землі,
Життя  пройти  кроваве.

Дай  гідності  і  чистоти
В  гріхах  не  опускатись,
Благослови  народ  її,
З  колін  скоріш  піднятись.

О,  Мати  Божа,  схорони  –
Дай  сил  вдові  і  мамі
Щоб  горе  пережити  це
Та  помолитись  в  храмі.

Щоб  помсти,  крові  і  смертей
Не  допускати  більше,
Щоб  сатана  у  бездну  впав
Забув  про  нас  скоріше.

Напевно,  гріх  на  наш  народ
Накликаний  віками
За  те,  що  з  Господа  свого
Ми  часто  забували…

То  ж  схаменімося  тепер  –
За  Україну  ставши,
Здолаймо  сатанинське  зло
В  молитві  об’єднавшись!

Іванна  Осос  7  квітня  2014  
(Пам’яті  вбитого  в  Криму  6.04.14  майору  Станіславу  Карачевському)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491301
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.04.2014

Ти наснився мені дорослим,

Ти  наснився  мені  дорослим,
Мій  синочку  блакитноокий,
Ніби  й  далі  живу  тобою,
Хоч  ти  в  Бога  17  років.

Не  гойдала  твою  колиску  –
Колихали  тебе  Ангели.
Колисанок  я  не  складала,  
Бо  не  виникла  ця  потреба.

Брат  твій  виріс,чомусь,  без  тебе  –
Не  судилось  вам  бути  разом
Та  в  житті  він  мені  підтримка
Ніби  це  два    сини  відразу.

Вишиванку  твою,  напевно,
Ткали  хмари  в  високім  небі
Синьо-жовті  вплітали  нитки
Біль  й  журба,  що  в  моєму  серці..

Говорити  з  тобою  хочу
Розірвати  оту  мовчанку,
Хоч  далеко  ти  і  не  чуєш
Та    кричатиму  я  й  до  ранку.

Та  благатиму  не  за  себе  –
Україні  попрошу  миру,
Попроси,  синку,  ти  у  Бога
Захистити  твою  родину.

Тих  зустрів  уже  ти,  мій  сину,
Що  з  Майдану  пішли  Герої
Їх,    як  рідних,  прийми  у  Бога,
Щоб  стояти  нам  в  охороні.

Зупини,  якщо  можеш,  ката  
Що  вже  топче  твою  Вкраїну  –
Не  дарма  в  вишиванці  снишся,
Між  колоссям  і  небом  синім.

Хоч  давно  ти  не  тут,  а  з  Богом
Та  душа    ж  твоя  –  українця
Знаю  ти  не  даси  топтати
Свою  землю  отим  чужинцям.

Якби  був  ти  сьогодні  з  нами
То  також  був  би  там  з  народом
Та  сьогодні  з  Небес  й  для  брата,
Став  небесним,  мабуть,  заслоном.

Тож  тепер  я  тебе  благаю,
Бо  молитись  не  маю  сил  вже
У  Всевишнього  кращу    долю,
Щоб  сини  України  жили!




(Пам’яті  синочка  Степана,
 котрому  сьогодні  24.03.
повинно  було  б  виповнитися  17  років)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487947
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2014

ОСТАННЯ ПІСНЯ

«…Заплаче  мати  не  одна…»  -
Лунало  над  Майданом
Струна  кричала  у  руках,
Що    пісня  ця  остання…

Співав  козак  біля  вогню
Не  думав  що  насправді,
Вже  завтра  плакатиме  тут
Кохана  на  світанні.

Що  нині  снайпер  навздогін
У  серце  кулю  вжалить
Під  землю  ляже  саме  він  –
Й  всю  Україну  ранить…

Що  підніметься  до  Небес
Він  в  нову  Сотню  стане,
Хоч  тіло  й  предадуть  землі,
Душа  не  лід  –  не  тане.

Душа  співатиме  завжди
Із-під  Небес  неначе    –
«Ставай,  козаче  молодий,
Твоя    Вкраїна  плаче!»…  

І  дійсно  плаче  не  одна
Чи  мати,  чи    кохана,
Чи  й  дітвора  чекає  тих,
Кого  земля  забрала…

В  сльозах  і  ті,  кого  минув
Меч  сатани  нещадний,
Серця  завмерли  у  журбі,
У  помсті  безпощадній.

Не  в  силах  ми  прощати  тих,
Хто  кров  пролив  невинну,
Хто  топче  землю  козаків
І  зводить    у  могилу!

Земля  співає  вже  за  вас
Душею  молить  в    Бога,
Щоб  крига,  що  уже  зійшла
Весну  принесла  нову…

Щоб  кара  на  катів  отих
Зійшла  з  Небес  скоріше  –
Пісням  весільним  щоб  лунать,
Гучніше  в  нас  й  частіше!

Вже  прокидається  життя  –
А  в  квітах  й  ваші  душі
Отак  вквітчають  рідний  край
Оспівують  ще  дуще!


20.03.2014  Іванна  Осос
Пам’яті  Героя  Небесної  Сотні  –  
Олександра    Капіноса

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014

СИНИ НЕБЕС

Йому  було    сімнадцять  літ.
Моєму  було  б  стільки  ж…
Смерть  сина,  мабуть,  це  мій  гріх,
А  цей  помер  за  інших…

Не  плач,  матусю,  не  журись
Сини  ж  бо  наші  в  Бога  –
Чомусь  не  милим  був  їм  світ,
Й  не  довгою  дорога…

Ми  марим,  мрієм  про  синів,
Про  долю  їх  й  майбутнє,
Але  видніше  Небесам
Були  чому  присутні…

Один  потрібен  немовлям
Для  Господа  оселі,
Інший  пройшов  своїм  життям,
Не  довгим  та  веселим…

Для  мами  сина  хоронить,
Якого  б  не  був  віку  –
Це  те,  що  часточку  себе
Відрізати  від  світу…

Та  ти,  матусю,  не  тужи,
Бо  син  твій  був  Героєм,
А  мій  не  встиг  піти  життям,
Лиш  серце  вирвав  з  болем.

Не  маю  права  й  на  журбу,
Й  сльозу  свою  пролити,
Коли  летять  у  Небеса,
Ті,  що  не  встигли  жити…

Моя  душа  не  має  слів,
Забракло  й  серцю  крові,
Щоб  прокричати  всю  печаль,
Що  поділяю  в  вами.

Ваш  син  й  для  інших  поколінь
Залишиться  у  школі,
Мій  під  хрестом  давно  лежить,
Сім’ю  омивши  горем…

Ото  ж  помолюся  я  за  вас,
Батьків  отих  Героїв  –
Ваш  син  пішов  заради  нас
Й  у  Бога  в  охороні!

Сьогодні  дивиться  з  Небес
На  неньку-Україну
І  просить  Господа  добра,
Щоб  вберігав  й  родину…



20.03.2014  Іванна  Осос
(Присвячується  наймолодшому  воїну
 Небесної  Сотнi    Войтовичу  Назару,  
PS:  24  .03.2014  моєму  сину  Степану
 повинно  було  б  виповнитися  також  17-ть)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014

Не батьків син…

У  батька  народився  син…
О,  скільки  радості  і  щастя
Для  нього  б  неба  прихилив,  
Щоб  захистити  від  нещастя…

Нелегко  йшов  своїм  життям    –
Воєнні  дії  …  й  дні  в  казармах,
Та  душу  й  серце  він  вкладав  –
Життя  щоб  сина  не  було  безбарвним.

Він  був  Героєм  за  життя  –
Пройшов  війну  та  інші  скрути
І  знов  за  правду  він  стояв,
Коли  настали  нові  «Крути».

На  барикади,  як  юнак
Спішив    щовечора  й  щоранку  -
Він  Україну-неньку  захищав
Й  захисником  був  до  останку.

Коли  ж  його  піднявся  Дух  –
До  Господа    пішов  у  Небо,
Син  не  приїхав  й  провести  –
Не  виникла  в  цьому  потреба?…

Як  страшно  іноді  мені,
Що  є  й  такі  сини  на  світі,
Як  можуть  жити  на  землі,
Для  батька  пожалівши  й  квіти?...

Він  не  приїхав  на  Майдан,
Де  батька  кров  ще  залишилась,
Напевно,    служить  він  катам
Душа  його  в  пітьмі  закрилась…

Не  цього  батька,  мабуть,  син  –
Не  кров  його,  чомусь,  у  ньому,
Невже  і    серце  кам’яне,
Що  не  прибіг  він  до  порогу…

Не  прихилився  до  руки,
Що  пестила  колись,  ласкала,
Не  поклонився  гробу  він,
Коли  розлуки  мить  настала…

Бо    страх  його  загнав  кудись
О  так  далеко  від    усього,  
Що  найдорожче  для  батьків
Й  життя  віддали  ради  чого…

Невже  цей  батько  був  «фашист»,
«Бандерівець»  і  «майданутий»,
Що  там  пливе  понад  Майдан
Він  рідним  сином  позабутий?  

Та  ні  ,  Герой  цей    близький  всім
Це  вірний  батько  України  –
Життя  за  нас  поклав  в  борні,
І  в  кожнім  з  нас  знайшов  дитину!

То  ж  неустанно  в  молитвах
Ми  будем  Господа    благати,
Щоб  не  було  сиріт-батьків,
Котрих  нема  кому  ховати…

Він  батько  наш,  і  син  ,  і  брат
Не  лічим  паспортного    віку,
Бо  молодим  він  був  в  душі  –
Бажанням  боротьби  зігрітий!

 
Іванна  Осос  14.03.14  
(  Присвячується  Герою  НЕБЕСНОЇ  СОТНІ  –  
83-річному  Івану  Наконечному,  син  якого  не  приїхав  із  Росії  на  поховання.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485623
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.03.2014

«ПАДАЄ НЕБО…»

Не  лякатиму  наших,  не  треба…
Я  казатиму    -    «ПАДАЄ  НЕБО…»
Коли  бачу,  що  йде  небезпека  –
Так    просив  він    гукати  з  далека…

Небо  падало  знову  і  знову  -
Окровавивши    сотні    Героїв,
Забирало  у  Всесвіту  лоно    -
Не  спасли  навіть  диму  заслони…

Барикади  безмовно  стогнали,
Криком  болю  наповнися  Київ,
Як  на  ношах  Герої  лежали
Й  синьо-жовті  їх  стяги  накрили…

Вже  не  чутно,  чомусь,  на  Майдані  –
«Хлопці,  знову  вже  падає  небо!»,
Бо  й  його  принесли  вже  під  стягом
А  душа  полетіла  до  Неба…

Тільки  він,  як  і  завжди,  на  варті  –  
Знов  волає  надірваним  криком,  
Щоб  були  обережними  справді
«Небо  падає!»    -  смерть  не  спинити!

Ото  ж    Ангели  наші  піднялись  -  
Небеса    підкріпивши    собою
І  стоятимуть  там  на  сторожі,
Щоб  ніхто  не  пішов  вже  війною!

Плечі  мужні  підставити  встигли,
Бога  молять  за  нас  молитвами
Ми  ж  повинні  за  них  помолитись,
І  пишатись  такими  синами!


13.  03.  14  Іванна  Осос    
(Присвячено  Герою  НЕБЕСНОЇ  СОТНІ  -  Устиму  Голоднюку  Він  просив  кричати  „Небо  падає“,  аби  не  налякати  людей  навколо,  але  дати  зрозуміти,  що  ми  у  небезпеці!)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485424
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.03.2014

Напевно скоро прилетять лелеки …

Напевно  скоро  прилетять  лелеки  –
У  снах  вже  чую  їх  журливий  клич…
Та  в  наше  небо  вже  спрямовані  ракети  –
Бажає  крові  невгамовний  «сич».

Великий  Піст  готує  нас  до  Пасхи  –
Прийшла  пора  смиренних  молитов,
Та  знову  брязкотять  військові  каски
І  окупанти  топчуть  землю  знов.

Пора  весняне  Свято  зустрічати  –
Малює  сонечко  і  квіти  дітвора,
Та  проводжає  сина  мати  у  солдати,
Бо  може  завтра  розпочатися  війна…

Землі  б  уже  вквітчатися  барвінком,
А  водам  Криму  обійматися  з  Дніпром
Та  ультиматуми  лунають  всюди,
Бо  не  прийшли  «брати  з  добром.

У  небі  нашім  Ангели  літають
Їх  СОТНЯ,  а  чи  може,  навіть,  й  дві  –
Надалі  спокою  вони  не  мають
Допоки  плачуть  їхні  матері.

Допоки  ненька  -  Україна  в  смуті
Не  може  Крила  Волі  розпрямить,
Бо  зазіхає  «старший  брат»,як  завжди  –
Пора  його  нарешті  зупинить!

Не  хочу  крові,  сліз  й  жалоби
Я    бачити  в  своїм  краю  –
Благаю    Господа  і  Небо,
Щоб  землю  захистив  мою!
5  03  2014  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483607
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.03.2014

Не для війни ростила сина

Не  для  війни  ростила  сина
Не  для    розваг  катів  лихих,
Що  не  на  жарт  війни  бажають  –
Кровопролить  дітей  чужих…

Одумайтесь  брати  зі  сходу
Чи  варто  йти  на  землі  ті,
Де  не  садили  ви  любистку
Й  життя  не  клали  в  боротьбі…?

Бандери  ми  для  вас  й  фашисти?
Та  справді,  хто  ж  тут  окупант?
Хто  наступає  як  загарбник
Так,  ніби  виграв  нас  як  «фант»?

Невже  синів  своїх  не  шкода?
Невже  така  ваша  любов  –
Щоб  біснуватись  навіть  з  рідних
Чи  християнську  пити  кров?

А  «пуля-дура»    ж  без  розбору
Влучатиме,    мабуть,  і  у  вас
Отих  «героїв»-  «миротворців»
Нацькованих    вбивати  нас!

Та  «Ще  не  вмерла  Україна!»  –
Почуй,  Диявол,  слова  ці!
Бо  душу  й  тіло  без  вагання
Віддали  вже  наші  бійці!

Ти  чоботом  своїм  нахабно
Топтати  землю  захотів?
Велику  землю  України,  
Що  скроплена  й  життям  синів?

Тобі  напевно  не  до  тями
Чи  взагалі  нема  мозгів,
Що  той  народ  не  підкорити,
Де  кров  безсмертна  в  козаків

О  схаменися,  ти  проклятий,
Свій  апетит  вгамуй  уже
Не  по  зубах  бо  Україна  –
Й  Господня  кара  і  тебе  знайде!
 Іванна  Осос  2.03.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014

Не лізьте в дім чужий…

Не  лізьте  в  дім  чужий  з  своїм  законом,
З  своїм  уставом,  з  правилом  своїм
Ми  в  Україні,  у  своєму  домі  –
І  не  чекаємо  порад    для    нових  змін.

Ви  спробуйте  зайти  у  дім  до  брата
Чи  до  сестри,  що  найрідніша  вам  рідня
Порадьте  де  поставити  їм  квіти,
Чи  як  повинна  жити  ця  сім’я…

Яка  реакція  чекатиме  насправді
Від    господині,  чи  господаря  її  ?
Мабуть  пошлють  вас  чемно  та  подалі,
Щоб  не  псували  звичний  лад    сім’ї.

Ото  ж  і  ми  чужа  сім’я  хоч  близька  
У  нас  свій  дім,  бажання,  мрії    стиль…
Ми  хочемо  й  самі  прибрати  в  домі
А  вас  втручатись  хто  сюди  просив?

Ми  всі  самі  своє  сміття  прибрали
Самі  в  молитві  й  злагоду  знайдем
А  от  для  вас  порадимо  й  надалі  –
Дотримуйтесь    границь    і  меж!

Ми  не  чекаємо  «братів»  у  гості
Якщо  самі  не  кличемо  за  стіл
Тому  давайте  жити  в  мирі  й  далі
Й  оберігати  кожен  власний  дім!
4.03.2014  Іванна  Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483448
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.03.2014

І знову смерть…

І  знову    смерть,    арешти  й  стогін,    
Бо  під  Лихим  хитнувся  трон  –
Він  здатен  запалити  й  Небо
Аби  свою  не  лити  кров…

 За  для  «Сімї»  й  її  достатку
Він  розіпне  і  спопелить  –
Черпає  сили  мабуть  з  пекла
Хоч  сам  туди  і  не  спішить…

 Він  пекло  творить  тут  народу,
Ще  й  про  терор  чомусь  твердять,
Бо  тільки  тих  насправді  чує,
Що  ніби  пси  покірно  сплять…

 Силовиків  своїх  насправді
На  свій  народ  вже  нацькував
Не  побоїться  навіть  Бога,
Й  Його  б  в  кайдани  закував…

 Про  мир  і  спокій  про  покору
Кремлівський  нам  глаголить  шут,
А  до  Майдану  бісів  кличе
Що  вже  смертельний  носять  кнут.

 Розповідає,  що  не  варто
За  владу  проливати  кров
Невже  не  здатен  він  збагнути,
В  крові  його  вже  влада  знов!

 Голодного  купити  можна
Так  не  дарма  народ  сказав,
А  от  того,  що  справді  вільний
Не  купиш  не  здолаєш  враз

 Його  лиш  тіло  можна  вбити
Душа  як  Ангел  прилетить
І  над  Майданом  Нову  Силу
У  душу  кожного  вселить!  19.02.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482526
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.02.2014

НЕБЕСНА СОТНЯ

       Ти  бачив  як  Ангели  в  Небо  летіли?
       Так-так,  саме  в  Небо  а  не  навпаки…  
       Від  пострілів  влади  отак  відлітали
       До  Бога  назавжди  вкраїнські  сини.

       Їх  кров  залишилась  не  там  на  Майдані,
       А  на  руках  всіх  провладних    катів,
       А  сльози  батьків  потечуть  ніби  ріки
       На  всі  покоління  до  «сьомих  колін».

       Сьогодні  не  в  силі  і  сильні  змовчати
       Бо  кожного  серце  від  болю  кричить
       Коли  на  Майдані  відспівують  СОТНЮ
       Що  в  вічність  у  славі  до  Бога  летить.

       Матусі  гордіться  своїми  синами  –
       Бо  душу  і  тіло  зложили  своє
       За  волю  народу,    що  їх  не  забуде
       Бо  слава  козацького  роду  живе!  

       Не  плачте  бабусі,  що  внуки  завчасно
       Піднялись    до  Бога  раніше  від  вас,
       Бо  тільки  Всевишньому  знати  дорогу
       Й  коли  і  для  кого  настав  уже  час.

       Вони  ж  бо  пішли  у  НЕБЕСНУЮ  СОТНЮ
       І  так,  з  висоти,  вберігатимуть  нас,
       Щоб  вже  не  змогли  вороги  підступити
       А  для  України  настав  слушний  час.

       Одна  у  них  ненька,  одна  Україна,
       Пробачте,    для  неї  віддали  життя
       А  Вам    вона  нині  вклоняється  щиро
       За  їх  виховання  й  безсмертні  серця!  22.  02.  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482524
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.02.2014

МОЛИТВА

Всевишній  Боже,  Батьку  милосердний,
Мене  почуй  крізь  призму  почуттів
Відчуй  на  скільки  Ти  мені  потрібен,
Щоб  дійсність  відродилася  із  снів.

Ховаю  душу  від  людського  ока,
Щоб  бажаним  людським  добром  жила.
Не  відчуваю  трепету  у  серці
Його  не  бачить  Купідонова  стріла.

Сивіють  мрії,  завмирають  струни
Неначе    Демон  злий  пожартував.
Я  ніби  пташка  та  що  мимоволі
В    казковій  клітці,  хтось  замурував.

Зірки  далекі  мерехтять  і  ваблять,
І  душу  трунком  споюють  мою.
То  ж  дай  спасінню  відродитись  знову,  –
Тебе  благаю  щиро  і  молю.

Ялише  жінка  і  гублю  таланти!
Пробач  мене  за  слабкість  цю  мою…
Безглуздо  твій  дарунок  роздавати,
Та  іншого  життя  не  визнаю.

Твою  так  важко  здійснювати  Волю,
Ти  мій  Творець,  що  долю  дарував
Дав  силу  духу,  щоб  долати  карму,
І  мудрість  моїм  помислам  надав.

На  жаль,  повсюди  Демони  в  пошані,
Що  бенкетують  в  просторі  земнім.
Плюють  у  душі  смородом  і  гаром,
А  Пекло  вони  Раєм  звуть  своїм.  

Так  сумно  бачити  як  Світло  затухає,
Що  створене  Тобою  для  людей,
Тендітна  свічка  мовчки  догорає  –
Життєва  правда  тане  день  у  день.

Душа  страждає,  кволить,  важко  плаче,
Невпинно  в’яне  благодатний  Світ,
Мов  серце  кров’ю,  жалем  обливає  –
У  небуття  спадає  Божий  Цвіт.

Та  відчуваю    іноді  глибоко...
Як  крила,  що  втаїлись  в  далині,
Горбом  болючим  пронизали  спину  –
В  коханні  дай  розправить  їх  мені.

Дозволь  душею  грішною  любити!
Та  віднайти  споріднену  –  свою,    –
Щоб  поєднавшись  лиш  Тобі  служити
І  Волю  прославляли  лиш  Твою.

Щоб  щастя  полилося  веселково,
Щоб  почуття  здіймались  вище  хмар
Добро  із  світлом  повінчалось  міцно
І  подолало  демонський  пожар.

Молю,  мій  Боже,  дай  же  мені  сили,  
Допоможи  всім  серцем  полюбить,
Сама  не  вмію  я    творити  й  жити
Хай  Твоя  Воля  дійсність  воскресить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013

вірш-тост на весілля похресника -племінника

Під  співи  молитов  і  звуки  вальсу
Що  аж  защиміло  серце  у  рідні  –
Павло  і  Юля  на  рушник  ступили
Такі  щасливі  й  молоді!
Це  ніби  зустріч  з  невідомим  –
Майбутнім,  що  дає  життя
Сімейний  Корабель  від  нині
Пливе    коханням  в  майбуття…
Ви  привселюдно  присягнули
На  вірність  в  щасті  і  біді,
Щоб  й  ми  вас  також  не  забули
Які  б  не  пропливали  дні!
Ви,  мабуть,  добре  зрозуміли,
Життя  як  в  бурю  океан  –
Бувають  шторми  і  припливи,
Що  кожен  не  здолав  би  сам…
Та  всі  незгоди  відступають
Від  поцілунків  й  теплих  слів,
Від  розуміння  і  поваги,
Та  найщиріших    почуттів..
Від  твого,  Павлику,  уміння
Тримати  міцно  так  штурвал
Залежить  затишок  сімейний
На  хвилях,  що  Господь  послав.
А  Юля  парусом  зів’ється
Кохання  крила  розпрямить,
Скерує  вправно  і  статечно
Новим  життям  сім’ю  скріпить…
Тож  бережіть  усе  на  завжди,
Що  ми  бажаєм  й  Бог  послав,
Щоб    Корабель,  що  прагне    щастя,
В  штормах    життєвих  не  пропав…
Нехай  весільний  вальс    від  нині
Веде  коханням  в  майбуття
Таким  легким,  врочистим,  ніжним,
Сімейне  завжди  щоб  було  життя…
А  пелюстки  Надії  й  Віри
Любові    додають  сповна,
Щоб  плив  ваш  Корабель  Кохання
На  многі  -многії  
і  Многії  Літа!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2013

Квапся кохати…

Квапся  кохати,  бо  час    не  спинити..
Не  промотать  золоту  його  нить.
Варто    любов  дарувати  щоденно  –
Не  забувай  же  про  це  ні  на  мить.

Квапся  кохання  своє  вберігати
Те,  що  минуло,  уже  не  вернеш
То  ж    про  любов  не  лінуйся  казати  –
Завтра,  можливо,  тих  слів  не  знайдеш…

Не  поспішайте  коханних  винити
Богу  видніше,  чи  разом  вам  йти.
Тож  намагайтесь  і  душами  злитись
Щоб  гіркоту  не  пізнать  самоти.

Не  забувайте  життя  в  нас  коротке  –
Ніби  в  годинник  пісок  золотий,  
Що  невблаганно  спливає  у  вічність,
Не  зупиняючи  біг  свій  стрімкий…

Навіть  кумири  не  вічні  на  сцені  –
Є  відповідний  період  і    час…
Рідні    й  кохані  для  долі  твоєї
Роль  відіграти    приречені  раз.

Лиш  у  очах  розпізнаєш  ти  душу,
Що  в  почуттів  огорнулась    вуаль.
Квапся  любити,  бо  завтра  вже  пізно
Навіть  в  сльозах  розпізнати  печаль.

12.09.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2013

За минулим дарма не сумую…

За  минулим  дарма  не  сумую.
Час  злетить,  як  за  ним  не  жалій.  
То  ж  життєву    колоду  тасую
Й  рік  за  роком  вже  мій  і  не  мій….

За  нездійсненим  більше  не  плачу,  
Розум  свій  бережу  від  образ.
Хоч,  можливо,  довкола  все  інше,  
Чи  й  сама  вже  змінилась  не  раз…

Відчувати    свій  біль  перестала
Чи    закони  нові  видавать,  
Не  творитиму  більш    п'єдесталів  –
 Буду    маски  фальшиві    зривать.

Навіть  грішних,  лежачих  на  пласі,  
Не  берусь  ні  судить,  ні  винить.
Лиш  рівніше,  з  старанністю  пряхи,  
Безупинно  пряду  свою  нить...

А  осмислити  все    намагаюсь  
І  туди,  де  не  ждуть,  не  піду.
Вже  інакше  прощаю  і  каюсь.  
Та  не  так  і    кохаю,  й  люблю...

Цінувати  навчилась  інакше
Безтурботність  щасливих  хвилин.  
Зрозуміла:  у  серця,  як  в  храму,
Я  повинна  знаходити  сил...

Не  згорати  звикаюся  з  роками,
Хоч  живу  й  зігріваю  теплом,
Як  лампада,  що  ще  пломеніє  
Захистившись  надійнішим  склом.

Я  не  лізу  тепер  на  вершини,  
Спокій  свій  не  втрачаю  від  зрад  
Крізь  життєвої  спливаю  рівнини  
Та  приборкую  мрій  водоспад…

Навіть  в  вирі    залишусь  собою  
І  по  скалах  безшумно  зійду  –
Бо  насправді  й  м'якою  водою  
Все  каміння  підводне  зітру...

20.05.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013

Неділя Вербна

Свято  нині  знову  –  веселись  народ,
Бо  Неділя  Вербна  надійшла  з  висот…
В  куполах  церковних  сонечко  зійшло
І  Господню  Ласку  з  неба  принесло…

Піднімаю  серце  до  свого  Творця,
Що  заради  людства  йшов  аж  до  кінця,
Шлях  свій  подолаю  крізь  нестерпний  біль  –
Наберусь  терпіння  донести    Хрест  й  свій…

Бо  за  тиждень  Пасха  –  Великодній  День,
То  ж  співає  серце  радісних  пісень.
Дзвони  споглядають  там,    із  вишини  –
Ждуть  із  нетерпінням    дивної  пори.

Гілочку  вербову  я  візьму  до  хати,
З  трепетом  у  серці  свічку  запалю…
Помолюсь  душею  за  усю    родину,
Небеса  попрошу  за  свою    сім’ю.

Дай  же  мені,  Боже,  сили  віднайти
В  будні  а  чи  Свято  душу  вберегти…
Не  розбити  серце  об  гніву  граніт  –
Тільки  відродитись,  як  вербовий  цвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2013

Мамина молодість – спадок нащадкам … (акровірш -матусі в День народженнята День Ангела 5. 04. 2013)

Мамина  ласка  завжди  і  повсюди
Ангелом  лине,  як  промінь  Творця
Мамині  очі  сумуючи  манять
И(і)  молоді  до  самого  кінця…
Нам  додаватимуть  Божої  Сили
Або  тривоги  на  себе  візьмуть,
Мама  не  спатиме  жодної  днини,
Оберігатиме  серцем  наш  путь…
Лине  матусина  пісня  в  душі
Оду  небесну  щоденно    несе,
Дім  зігріває  та  наше  прийдешнє
І  найдорожча  є  нам  над  усе.
Силу  кохання  навчить  пізнавати,
ТілЬки  в  молитві  освячує  день
Сум  перетворить  у  вранішні  роси
Піде  й  у  Пекло  заради  дітей…
Армії  зла  розжене  й  подолає,
Дасть  нам  надію  нову  для  життя
Обігріватиме  нині  й  щоденно,
Квітло  любистком  щоб  наше  буття.
Наче  веселка  повітрянно  -  земна
Аж  до  Небес  до  самого  Творця,
Щоб  найдорожчий  ми  скарб  зрозуміли
Аби  матусин  продовжили  шлях,
Дітям  своїм  передали  молитви  –
Кожну,  що  в  неї  завжди  на  устах…
Адже  влилися  в  нас  мамині  сили,
Мамине  серце  й  душа  в  кожнім  з  нас…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013

Життя жорстоке до мене чому? (акровірш)

Життя,  чомусь,  ніколи  не  жаліло
И  часто  болю  додавало  й  крадькома
Тому,  напевно,    знову  розриває  тіло,
Та,  ніби  кров’ю,  обмивається  душа…
Я,  мабуть,  іноді  насправді  божевільна  –
Журбою  в  серці  переповнена    сповна,
Окута  сумом    і  п’янким    дурманом,
Розорена  й  спустошена    така…
Сама  іду  життям  своїм  спокійно
Тому,  що  так  Всевишній  захотів,
Обманута,  напевно,  цілим  світом
Коханням  чи  бажаннями  із  снів…  
Едемом-Раєм    не  мені  гуляти,
Допоки  потопатиму  в  гріхах  –
Обійми  доки  буду  я  сприймати
Моменти  щастя,  що  долають  страх…
Етнічним  духом  огорнусь  сьогодні
Не  піддаватимусь  прокльонам  ні  на  мить
Енергії  в  мені  надмірно  й    непокори
Чому  ж  тоді  життя  отак  спішить?...
Отак  летить,  біжить  кудись  шалене,
Мою  молитву  недослухає,  напевно,
У  бездну,  мабуть,  віднести  мене    кортить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013

Невже я народилася для болю, що іншим додає тривог? (акровірш)

Невже  прокляття  я  якесь  несу  –
Енергію  коханням    уплітаю,
Вкладаючи  усі  свої  думки  
Життя  чуже  нещадно  краю?..
Екзамен  доля  вічно  додає,
Якого  суті  і  сама  не  знаю,
Напевно,  гріх  послали  Небеса,    
Адам  та    Єва  що  тоді  у  Раю…
Розумне  серце    все  спокою  не  дає,
Оману  кожну  відчуває  сповна
Душа  кричить  і  стогоном  стає,
И  догоряє  наче  нитка    кровна…
Любов  даю  без  заздрості  сміливо,
Атакам  долі  підставляючи    плеча
Сама  боротимусь  завзято  і  уміло…
Як  паросток,  що  проростає  з  дна.
До  сонця,  до  небес,  до  Бога,
Людиною  прийшла  в  оце  життя
Якою  б  не  була  моя  дорога…
Боротимусь  за  себе  і  людей
Опікою  своєю  щохвилини,
Любов’ю  чи  коханням  вбережу,
Юпітер  й  Сонце  додавали  б  сили,
Щастило  щоб  усім  і  кожну  мить,
Окови  грішні  розірвавши  й  пута,
Йорданською  водою  окроплюсь
І  віки  вічні  не  залишусь  призабута…
Написане  що  в  серці    не  затреш,
Широку  душу  не  розтопчеш  сміло
И  воскресатиму  я  знову  раз  у  раз
Молитвою  і  кожним  добрим  ділом…
До  неба  підніматиму  серця,
Окрилю,    вбережу  і  заспокою
До  Господа,  мабуть,  піде  душа,
А  може    в  пекло  буде  кинута  тобою…
Єдиний  вихід  віднайду  в  собі  –
Тривоги  відкидатиму  і  горе
Рай  з  пеклом  об’єднаю  в  боротьбі
І  не  тонутиму  в  життєвім  морі,      
Впиваючись  коханням    на  путі,
Окрилю  знову  в  кожнім  слові
Господню  Волю  й  промисли  її…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013

Я не Ла́мія, хоч Змія

Я  не  Ла́мія,  хоч  Змія
І  дух  зміїний  десь  глибоко…
Можливо,  плоттю  ожила
Душі  злетіти  щоб  високо…

Хоч  без  палат,  розкоші  я,
Не  маю  злата  ані  срібла  –
Моя  стихія  небеса
Чи  вітер,  що  гуляє  в  прірвах…

Змія  –  чудовисько,  вампір
Мандрує  гордо  між  зірками
А  я  спустилася  з  небес,
Як  жінка.  що    поміж  жінками…

Дощі  чи  може  ураган
Мене  на  землю  опустили,
Щоб  сили  віддавала    вам
Хоч  ви  цього  і  не  просили…

Мені  б  піднятись  до  вершин
Свого  б  там  відшукати  Змія,
Щоб  знов  злетіти  до  хмарин
З  душею  тіло  захотіло.

Ось  знову  падає  зоря…  
І  хтось  загадує  бажання
Та  не  подумає,  що  й  я
Зорею  так    із  неба  впала…

Навіщо  я  прийшла  сюди?
Яка  у  цьому  Божа  Воля?
Щоб  розквітало  навкруги,
Де  розчинилась  моя  доля…

Я  не  цураюся  людей,
Хоча  від  них  так  мало  честі
Донести  б  хрест  свій  до  кінця
Та  не  піддатись  марній  жертві…

Далеко  в  гори  підіймусь
Чи  поєднаюся  із  вітром
В  кохання  сліпо  окунусь
Зігріюсь  оковитим  світлом…

Душі  дам  волю  почуттів
Хоч  тіло  і  піддасться    віку
Я  буду  жити  поміж  вас
Хоч  попрощаюся  із  світом…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012

Зустрічаючи Новий Рік

Знову  вірю  в  чергову  казку,
Зустрічаючи  Новий  Рік…
Забуваю  я  твою  ласку,
Та    у  грудях  німіє    крик…

Я  бажаю  тобі  забутись  –
Огорнувшись  в  нове  життя.  
Щасливішим    тобі  проснутись,
Бо  про  це  помолюся  я!!!

Ти  не  любиш  читати  вірші,
Що  пронизані  почуттям  –
Режисером  для  щастя    буду,
Освятивши  твій  новий  шлях…

Я  бажаю  тобі  кохання,  
Я    бажаю  тобі  чеснот,
Щоб    в  піснях  нині  новорічних  
Я  твоїх  не  відчула  нот…

Я  бажаю  для  тебе  щиро,
Всіх  земних  і  не  тільки  благ,
Щоб  морози  додали  сили
Й  молодечий  ще  дух  не  згас.

Я  бажаю  в  здоров’ї  жити,
А  п’яніти  від  почуттів,
Щоб  спокуси  зумів  простити
Відрізняючи  їх  від  снів…

Я  бажаю  тобі  любові,
І  кохання  тобі  без  меж…
Ще  найкращої  в  світі  долі
Та  достатку  бажаю  теж.

А  собі  я  бажаю  чемно,
Щоб  забути  твоє  тепло,
Оповившись  у  холод  вічний
Завмираю  собі  ж  на  зло…

Хай  Різдво  поверне  у  русло,
Новий  Рік  нехай  сили  дасть,
Позабути  всі  ті  бажання,
Що  старий  рік  забрав  у  нас…

Оживатиму  знову  й  знову,
Рік  за  роком  –  за  кроком  крок
Та  не  в  силі  тобі  обіцяти,
Що  впаду  в  небуття  зірок…

Я  молитимусь  завжди  й  далі
За  щасливе  твоє  буття,
Бо  не  здатна  отак    в  печалі
Розгубити  всі  почуття…

Тож  пробач    мені  мої  сльози  –
В  Новий  Рік  йди  спокійно  сам,
Відвертатиму  всякі  грози
Щоб  Господь  тобі  щастя  дав!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012

Свічка кохання

Кохання    в  серці  –    Божество  на  Небесах  –
Божественність  живе  у    серці…
Благословлені  ті,  кохає  хто  за  просто  так
І  за  коханого,  бува,  готовий  навіть  вмерти…

Кохання    відкриває  двері  в  майбуття,
Яким  би  чином  не  були  підперті…
Яким  ключем  би  не  закрив  Творець  –
Іржавий  ключ  той,    чи    всі  файли  стерті…

Нам  необхідно  в  помисли  Отця
Ввійти  з  своїми  серця  почуттями,
Гармонію  у  єдність  пронести,
Щоб  двері  стали  ці  до  Раю  Воротами…

Терпіння  маймо  і  терпимість  до  людей,
Відкриймо  серце  назавжди  смиренно  –
Для  стріл  і  зброї,  що  коханням  ми  зовем,
Хай  душі  ранить  неупинно  та  щоденно…

Кохання  міцно  об’єднає    назавжди
Шматочки    долі,  що  мандрують  в  тернах,
Як  мертві  камені  засіяні  сліпцем,
Де  зрячий  садить  цвіту  зерна.

Обривки  долі    чи  стрічки  життя,  –
Кохання    поєднає  й  несумісне.
В  єдине  ціле  як  багрянцевий  вінок
Нас  поведе  в  щасливе  й  щире  вічне.

Як  аромат  від  квітів  що  в  Раю,
Виходить  щастя  з  берегів  мов  річка  –
Дозволь  коханню  в  серці  пломеніть,
В  душі  допоки  ще  жевріє  свічка…

Дозволь  своїм  безсмертним  почуттям
Зігріти  серце,  що  зітхає  мовчки  з  болю,
Якщо,  можливо,    й  не  судилося  тобі
Свою  з  його  з’єднати    в  спільну  долю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012

Кохання з перешкодами та болем… (акровірш)

Кохання  –  це  божественне  в  людині,
Окрилює,  п’янить  чи  й  бадьорить.
Хоча  насправді  щастя  в  ньому  мало
А  з  ним  і  заздрість,  як  Змія  шипить…
Невже  воно  так  народилося  даремно
Нікому  нині  непотрібне  в  цім  житті…
Якесь  химерне,  недолуге,  надто  чемне
З  ним  надто  тепло  але  й  боляче  мені…
Прийшло  неждано  і  непрохано-підступно
Едилію  розбило  в  склеєній  душі.
Разючим  болем  знову  пронизало  серце
Едемом  -  Раєм  промайнуло  в  самоті…
Шалене,  відчайдушне,  безтурботне
Кохання  знову  марно  зародилося  в  мені
Опустошило    розум,  всі  думки  й  надії
Дрімаючи,    десь  там,    у  глибині
Адаму  й  Єві  навіть  не  дароване,  напевно,
Моє  кохання    від    спокус  підступної  Змії  
МИ  почуттями  поєдналися  даремно
Та  це  тепер,  хоч  з  болем,  визнаєм.
А  просто-напросто  «хворіючи»  живем.
Бог  дарував  –  Його  була  це  Воля
Оберігати  мою  душу  крадькома
Лелію  мрії  знову  й  знову  ревно…
Епітети  і  рими  я  відшукую    сама
Моїм  коханням  я  завжди  хворію  чемно!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012

Не квапся спалювать мости…

Не  квапся  надто  спалювать    мости,  
Не  намагайся  знову  обманути  долю,
Коли  душа  ще  мріє  й  бачить  дивні  сни,
І  хтось  насправді  ще  піклується  тобою…

То  ж  не  дарма  кінця  не  бачить    Світ,
Хоч  льодом  серце  знову  огорнулось,
Коли  здається  що  бажаєш  самоти,
Бо  наче  б  то  дороги  розминулись…

Малюй  веселково  життєве  полотно,
Вплітай  безстрашно  цю  мелодію  у  ритми,
Допоки  мріями  нам  шаленіти  ще  дано,
Не  варто  квапитись  усі  мости  палити…

Не  рвися  вітром    безголовим  в  небуття,
А  зупинившись,  озернися  хоч  на  хвильку,
Бурлять  у  серці,  причаївшись  почуття,  
Хоч  зовні  надто  схожі  на  сніжинку.

Послухай  серце,  що  шепоче  із  грудей,
Карбуючи  шляхи,  що  йтимуть  далі.
Не  намагайся    заглушити  стогін  цей,
Здоровим  глуздом  подолай    усі  печалі.

Душа  холоне  льодом,  як  засніжена  земля,
Стежини  наші    віхола  безщадно  засипає…
Та  здатні  вірою  ми    подолати  все!
Бо  навіть  Світ  вже  новий  оберт  починає.  

Не  намагайся  марно,  не  шукай  вини
В  собі  чи  в  інших,  бо,  мабуть,  її  немає…
Почуй  весну  в  собі  під  подихом  зими
Й  тебе  ніщо  ніколи  справді  не  здолає.


Вперед    іди  та  не  чіпай  мости,
Хоча,  можливо,  й  виходу  не  бачиш
Адже  насправді  сильним    будеш  ти,
Якщо  даремно  сили  не  розтратиш…  

Не  квапся  спалювати  геть  усі  мости,  
Будь  впевнений  –  життю  це  не  потрібно!
Якщо  й  тобі  по  ньому  вже  не  йти  –
Він    має  шанс  не  розчинитися  безслідно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012

Скоро Свято Миколая – автор Павло Осос (син)

Ми  із  братиком  сьогодні
На  колінця  припадем
Зложим  ручки  до  ікони
І  молитвочку  складем.
Скоро  Свято  Миколая  –
Свято  всіх  малих  діток,
Що  були  слухняні  й  чемні,
Ходять  в  школу  чи  садок.
Ми  чекаємо  Святого
І  благаємо  всіх  ласк,
Щоб    в  своїх  турботах  в  Небі
Не  забув  бува  про  нас.
Щоб  почув  нашу  молитву
І  благання  всіх  дітей,
Що  чекають  подарунків
В  цей  зимовий  сніжний  день.
То  ж  пошли  нам  всім  здоров’я
І  великим,  і  малим,
Щоб  щасливо  підростали
І  ніхто  не  був  сумним,
Щоб  у  нашій  Україні
Не  було  лінивства  й  зла,
Щоб  твоя  Святая  Слава
Тут  ще  більше  розцвила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012

Миколая я чекаю - автор Павло Осос (син)

Миколая  я  чекаю
Й  в  молитвах  Його  благаю:
О,  Святителю-Владико
Радість  нам  зроби  велику,
Ласку  нам  найбільшу  дай,
Щоб  розцвів  мій  рідний  край,
Щоб  було  в  нас  все  в  достатку  –
Більше  правди  і  порядку,
Щоб  всі  дітки  не  хворіли,
А  зростали  й  багатіли,
Щоб  щасливі  були  рідні
І  веселі,  і  привітні,
Щоб  гостинців  повен  віз
Ти  в  дарунок  нам  привіз...
Чудотворцю-  Миколаю,
Я  звичайно,  добре  знаю,
Що  занадто  вимагаю…
То  ж  пошли  нам  всім  здоров’я,
Щастя,  радості,  всіх  ласк,
Щоб  в  душі  вогонь  не  згас,
Дай  достаток  Україні,
Щоб  збувалися  всі  мрії,
Щоб  змогли  всі  так  зажити,
Щоб  не  було  що  просити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012

Кінець Світу

Кінець  для  Світу,  чи  початок,

А,  може,  ще  один  виток…

Чи  святкувати,  чи  лякатись  –

Який  від  цього  буде  толк?

 

Не  варто  думати-гадати,

Трястись,  молитись  на  відхід,

Бо    лиш  Господь  наш  може  знати,

Коли  настане  той    прихід…

 

У  кожного  своє  бажання,

Своє  кохання  чи  любов…

Чи  страх,  чи  може  покаяння,

А  чи  лиха  бунтує  кров…

 

Не  варто  нам  земним  і  грішним

Під  сумнів  ставити  Отця,

Який  казав  ще  нашим  предкам  –

«Ніхто  не  відає  кінця!»

 

Ніхто  не  знатиме  години,

Коли  настане  той  момент,

Як  заговорить  до  людини

І  знов  зійде  на  постамент.

 

Хоча,  можливо,  варте  слова,

Ляку  й  страху  для  нас  усіх,

Щоб  повернутися  зуміли

До  Світла  від  думок  лихих.

 

Щоб  пригадали,  що  живемо

І  Світ  для  всіх  у  нас  один

Чи  християнин  ти,  чи  грішник,

Чи  мусульман…,  чи  єретик…

 

То  ж  всі  звернімося  до  Неба,

До  сил  Найвищого  Творця.

Бо  вберігати  Світ  наш  треба,

Не  накликаючи    кінця!

 

То  ж  об’єднаймося  в  молитву,

А  в  серці  свічку  спільну  засвітім,

Тоді  в  душі  не  згасне  світло  –

Воскресне  всюди    Новий  Світ!

 12.12.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012

Життя моє – пустеля з цвітом серед скал… (акровірш)

Живу  життям  дарованим  з  Небес,
ЧИ  вистражданим  і  омріяним  батьками...
Тим,  що  прийшло  негаданим-нежданим,
Таким  химерним  і  таким  простим,
Як  промінець  зимовим  ранком  раннім
Моє  життя  зявилось  неначе  цвіт
Отой  казковий,  що  над  водопадом,
Єдиний  раз  цвіте  в  Купальську  Ніч
Під  кленом  чи  казковим  замком…
Усю  себе  вплітаю  я  в  цей  цвіт
Сама  дивуюсь  що  ще  здатна  жити
Таким  життям,  яке  дано  не  всім  –
Етапом  шляху,  що  долаю  світом.
Лякає  думка,  що  могла  не  йти
Я  по  житті,  як  говорили  вперто
За  спиною  у  мами  лікарі,
Цінічно  пророкуючи  померти…  
Вони  не  знали  помислів  Творця
І  не  уміли  молитви  складати
Тому  бездушно  намагалися  мені
Отого  шансу  на  життя  не  дати…
Молитву  мама  мовила  тайком  
Сестричка  щиро  Господа  вблагала
Евентуальний  наступив  момент,
Родинна  віра  про  який  й  не  знала.
Евенкам,мабуть,  не  пізнати  цих  чудес
Душа  ж  не  пропадатиме  безслідно
Сама  живу  і  житиму  завжди,
Коли  для  Господа  оце  потрібно
Ангелам  я  співатиму  хвалу
Люблю  життя  таким  своє  покірно!...


 евентуальний  (лат.,  випадок)  можливий  у  якомусь  випадку,  за  певних  обставин;  
евенки  –  народ  стародавній  не  чисельний

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012