| Сторінки (7/656): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Знову блокує чорнота погана,
Бо українське я посміла захищать,
Та не кричатиму «ОСАННА!»
Де не уміє воно «дякую!» сказать…
Героями їх нині називають
Цілують в «лікоть», а чи в м’яч…
Бо українське ніби захищають,
Але не здатні і двох слів зв’язать…
Якщо й на майці «Слава Україні»,
Не завжди український це козак,
Якщо розтрощивши коліно
На слові кожнім є «матюк-кізяк»…
Ну й що, коли англійську знає,
Чи може вправно знов забив голи,
В той час як мама сиротою завиває,
Бо її сина в домовині понесли…
Кричати «Слава Україні!»
Герої, мабуть, ще й які,
Чи рахувати тисячі "негривні",
В кровавім скроплені поті…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.06.2021
PS: вчора мене заблокували в FB, оскільки посміла сказати, що не варто називати героями й прирівнювати до героїв тих, хто просто за гроші бігає за м'ячем ...а де заплатять більше за тих, і побіжать...і що не сприймаю їх як українців, бо з українського там лише форма з написом "СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!", якщо не годні в інтерв'ю навіть двох слів українською зв'язать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
Я, кажуть, мов ОСІННІЙ ОКЕАН –
Така ж спокійна і така ж бурхлива.
Навряд, чи хтось писатиме роман,
Про долю, що химерна та примхлива…
Я, кажуть, мов ОСІННІЙ ОКЕАН –
Душі глибини не вколисані вітрами,
Відчую навіть і облесливий обман,
Брехні заволодіти не даю думками…
Я, кажуть, мов ОСІННІЙ ОКЕАН –
Дорога хоч життєва в мене слизька,
Маю секрети, як прихований шаман,
Якщо й кончина духів його близька…
Я, кажуть, мов ОСІННІЙ ОКЕАН –
Що був колись, неначе, на Венері,
То ж слів думками зупиняю балаган,
Якщо й душа кричить в німій манері…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
Захід сонця уже, а чи заново схід,
Розфарбовує море життєве,
Але Чайок неначе журливий політ,
Почуття розбиває й миттєве…
Багряніє, напевно, і знову стає,
Чиєсь сонце коханням зігріте,
А моє, затонувши, глибин дістає,
Не ростуть де давно навіть квіти…
От коли б і мені, ніби Чайкою так,
Полетіти до заходу-сходу,
Щоб для долі моєї знайти Неба знак,
А Господь дав душі насолоду…
Захід сонця уже, а чи заново схід,
Як же важко момент цей піймати,
В Небесах я шукатиму захист від бід,
Щоб Всевишнього Волю прийняти!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021
Мені б один дзвінок в дитинство,
Щоб дещо декому сказать,
Призупинити те шаленство,
Щоб всім довкола догоджать…
Мені б один дзвінок в дитинство,
Навчитись щоб й себе любить,
Щоб відключити все безумство –
«Матір Терезу» в собі вбить…
Мені б один дзвінок в дитинство,
Щоб перевиховатись враз,
Не допускати щоб безчинство,
Та не терпіти шторм образ…
Мені б один дзвінок в дитинство,
Себе щоб там застерегти,
В житті щоб і на самовбивство
Не сміла за для когось йти…
Мені б один дзвінок в дитинство,
Батькам порадити тайком,
Що їх постійне благочинство,
Болючим вернеться «кийком»…
Мені б один дзвінок в дитинство,
Щоб зупинити шквал порад,
Коли навчали і за свинство,
Всім дарувати шоколад…
Мені б один дзвінок в дитинство,
Молитву прошептать свою,
Господь щоб зупинив нахабство,
Та вберігав мою сім’ю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021
Приховані мрії гуляють лісами,
В казковий мандруючи світ,
Окрилена я нереальними снами,
Шукаю загублений слід…
Шляхи подолала крізь зарослі долі,
Крізь терни й колючки буття,
Бо час, як пісок, що стікає з долоні,
Між пальців спливає й життя…
Приховані мрії гуляють лісами,
Реальність для них – пустота,
Але я жива і живу поміж вами,
Хоч зайва моя гострота…
Мабуть загубилися мрії далеко –
В чужому столітті пройшли,
У Ніч на Купала чужії Лелеки,
Мене не туди принесли…
Приховані мрії гуляють лісами,
Десь в Небі, мов сотні зірок,
Лише молитвами і тата, і мами,
Зробила я в світ перший крок…
Отак безталанною я народилась,
Не планово й наперекір,
Коли медицина тоді помилилась,
Хоч з Богом вже був договір…
Приховані мрії гуляють лісами,
Вже пізно про них гомоніть,
Тоді поєднаю лиш їх з Небесами,
Як свічка моя догорить…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021
Русинка я – не росіянка,
Хоч в світ прийшла у ті часи,
Як омоскалювали землю,
Так звані, «старшії брати»…
В душі моїй дух Ярославни,
Нащадків, що не поділили Русь,
Бунтарська гордість Роксолани,
Тому, мабуть, ніколи не здаюсь…
Русинка я – не росіянка,
То ж закликаю москалів орду,
Забрати чобіт свій поганий –
На Богом даній бо землі живу!
Моя земля не сколихнулась
Від Золотої ще тоді Орди…
Під королівством не прогнулась,
Коли й поляк прийшов сюди…
Русинка я – не росіянка,
Київська Русь в мені живе
Душа – нескорена слов’янка,
Якій Всевишній сил дає !
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
Ромашки посивілі,
Хтось в друзки розриває…
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
У приворотнім зіллі
Ромашок не буває…
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
Неначе в заметілі
Ромашка помирає…
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
Шалений в божевіллі –
Ромашок не питає…
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
Готує хто весілля
Відгадок не шукають…
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
Дітей для породілі
Господь благословляє …
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
Любити хто безсилі,
Ромашки той вбиває…
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
Сам доки не в могилі,
Й ромашки поважає…
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
Хтось й ягоди поспілі
В ромашки прикрашає…
Летять пелюстки білі –
Кохає – не кохає..?
Де почуття зогнилі,
Там щастя не буває!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021
Нині у Ромашки День,
На жаль, щоб вітати,
Цілих назриваєм жмень –
Та й несем до хати…
Нині у Ромашки День
Та вона ж не винна,
Не для вас на кожен день
Пелюстки зростила…
Нині у Ромашки День
Не скубіть безвинну,
За для ваших почуттів
Помре за хвилину…
Нині у Ромашки День
Обскубуть біленьку.
Закохавшись телепень,
Нищить так бідненьку …
Нині у Ромашки День
Забава доречна,
Подаруймо їй пісень,
Щоб розквітла звично…
Нині у Ромашки День,
Білосніжно-ніжний,
Навіть пристарілий пень,
В коханні безгрішний…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021
Романів не пишу жіночих,
Не фантазую про любов –
Реальністю живу, як хочу,
Хоч іноді бунтує кров…
Романів не пишу жіночих,
Та свою долю не клену,
Якщо побачу сни пророчі,
З очей знімаю пелену…
Романів не пишу жіночих,
В казки не вірю вже давно,
Бо романтично-ніжні ночі
Достатньо бачити в кіно…
Романів не пишу жіночих,
Нема й у віршах почуттів,
Бо не було і сліз дівочих,
Раз так Всевишній захотів…
Романів не пишу жіночих,
Не розмальовую картин,
Вплету років собі старечих,
З життєвих ніжних павутин…
Романів не пишу жіночих
Але й себе не відречусь,
Бо навіть спогадів болючих
Чи кари з Неба не боюсь…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
Комусь сьогодні веселково,
Чи кольорова благодать.
Мій день виблискує лілово,
Так звучно, що не передать…
Лілова пісня в душу лине,
Де мрії неначе пелюстки,
Карбують серце без зупину,
В лілово зіткані рядки…
Ще вчора були чорно-білі
Не розфарбовані думки,
А нині душу знов зігріли
Лілових пахощів димки…
Лілово наступає вечір,
У душу ніжно загляда.
Так ніжно огортає плечі,
Немов невидима фата…
Лілових снів я дочекаюсь
Для здійснення усіх бажань,
В гріхах сьогодні не покаюсь,
Хоч додадуть переживань…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
Сліпа мелодія душі,
Кровавим болем в серці,
Думки чорніють, мов вужі,
Шукають ритму терцій…
Сліпа мелодія душі,
Звучить передчуттями,
Троянд обсипались кущі,
Не вмиті почуттями…
Сліпа мелодія душі,
Глуха до надземного,
Де переплетено путі
Гріховного й святого…
Сліпа мелодія душі,
А в мріях попелище,
Бо навіть рідні, як чужі,
Гординю цінять вище…
Сліпа мелодія душі,
Хоча насправді зряча,
Наївні створює вірші,
Душа, хоч й не дитяча…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
Пішла туди, куди послали -
У правді й тут знаходжу Рай...
Поводжусь так, як називали,
То ж не приймаю нарікань...
Пишу про те, що шепче серце,
Зла поетеса..? - все одно...
Комусь їдка буваю й з перцем,
Бо не терплю брехні лайно...
Коли кидають в мене брудом,
Скоріш за все, не долетить,
Але той руки забрудить облудом,
По лікті хто в брехні сидить...
Плюють нехай ! - я проти вітру,
То ж бумеранг назад влетить.
Я буду правду вберігати світлу,
Хоч світ давно її бажає вбить ...
Якщо й помиями облили..-
Молитвою віддячусь я,
Ще діди-прадіди нас вчили
Ділитись лиш добром життя...
Коли не хочуть правду чути..,
Зненацька може глухота прийти,
Де всі чесноти й святості забуті ,
Та лиш в мамоні сенс мети...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
22.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
Трояндовий настрій,
Як завжди колючий
Багряний, яскравий,
Хоч світ завидючий...
Трояндовий настрій
Кипучі думки,
А в серці застрягли,
Болючі шипи...
Трояндовий настрій
Червоний, чи ні,
Та біль невгамовний
Пульсує в душі...
Трояндовий настрій
Життя оксамит,
Душа скам'яніла -
Крихкий моноліт...
Трояндовий настрій
Квітуча краса,
Німіє ритм серця,
Бо в нім пустота...
Трояндовий настрій,
Заквітчані сни,
Господь день дарує,
Щоб далі ним йти...
Трояндовий настрій
Хоч в тернах путі,
Життя ще триває -
Так Бог повелів!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
Життю своєму не ворожка,
Не власна над своїм життям,
Моя тернова у душі доріжка,
Чомусь доступна всім чортам…
Прийшла обвінчана пітьмою,
В ту ніч, як папороть цвіте,
Заривши щастя під вербою,
Підступно вбите, мов чуже…
У лопухи тоді вквітчавшись,
Прохала нових сил в землі,
Коли ослабну закохавшись,
Щоб не спіткнутись на путі…
Вкровавлена знов піднімуся,
Крізь камнепад докорів злих,
Камінням досталь запасуся,
Щоб до вершин піти нових…
Якщо плюють мені у спину,
Значить попереду ще йду,
Не здамся, доки не загину,
Душевний спокій віднайду…
Життю своєму не ворожка,
Геть не підвладна ворожбі –
З молитви на душі мережка,
Хоч серце в зболеній різьбі…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
22.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Хоч слово, кажуть, убиває,
Для мене це надійний щит,
Єдиний захист котрий маю,
Мій охоронний реквізит…
Якби не слово, то й побили,
А чи й убили б крадькома,
Бо правду в світі не злюбили,
Якщо й словами кількома…
Щоб правда не колола в вічі,
Радять "тримати язика",
Батьки ж завжди мене учили,
За правду битись до кінця…
Не підлаштовуюсь й не буду,
Під у брехні прогнилий світ,
Не допущу камінням бруду,
Щоб душу спресувать під гніт…
Комусь моє колюче слово,
Мов жовч прогіркла по душі,
Бо, мабуть, що не випадково,
В гріхах ржавіють їх ключі…
Хтось зупинити ладен думку,
Переробивши на свій лад,
Душі моїй додати трунку,
Забрала, щоб слова назад…
Та навчена казати правду,
Коли й панують брехуни,
Шукаючи обману владу,
Безбожно-чорні чаклуни…
Допоки править перевертні
Будуть у світі, чи й в сім’ї,
Слова плекатиму відверті,
Які кинджалами в душі!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
18.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021
Не дозволяйте ображати матерів,
Чи на батьків ганебні брехні лити,
Якщо і найрідніший це посмів,
Не зобов’язані комусь таке простити...
Не дозволяйте ображати матерів,
Батьків шануйте навіть тих, в могилі,
Якщо комусь, можливо, і не догодив,
Віддавши й душу, як своїй дитині...
Не дозволяйте ображати матерів,
Любіть батьків всім серцем і душею,
Готові будьте завжди висловити гнів,
Якщо цим й розпрощаєтесь з "ріднею".
Не дозволяйте ображати матерів,
Бо не достойні й дітьми називатись,
Якщо облесливо пробачили того,
Посмів хто над батьками посміятись…
Не дозволяйте ображать своїх батьків
Бо бумерангом вам, мабуть, вернеться,
Лише Господніх прислухайтесь голосів,
Тоді в душі і Божа Благодать озветься…
Не дозволяйте ображать своїх батьків,
Без них не були б навіть ви такі статечні,
Якщо батьків хтось зневажать твоїх посмів–
Тоді зв'язки такі «родинні» НЕ ДОРЕЧНІ!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Трійце Пресвятая,
Через призму чорних смуг,
До тебе взиваю…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Державо в державі,
Йду тропою Твоїх слуг,
Хоч путі кроваві…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Гідна хочу бути,
Милість щоб плила до вух,
Й розв’язала руки…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Я Тобі молюся,
То ж розвій гріхи, мов пух
Хай їх не боюся…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Вислухай бажання,
За лихий життєвий рух,
Прийму покарання…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Радосте велика,
Вбережи від всіх розрух,
Захисти від лиха…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Сила й безконечність,
Оптимізм хоч мій потух,
Здатна ще на ґречність…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Я Тебе благаю,
Позбавляй життєвих мук,
Хоч не годна Раю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
14.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021
Плекаймо силу духу та душі,
Молитви огорнувшись оберегом,
Якщо життєві лабіринти не прості,
Для себе будьмо справжнім Магом…
Нема такого, що не можна подолать,
Чи справитися з чим душа не в силі,
Якщо у серці лише Божа Благодать,
Допоки наше грішне тіло не в могилі…
Плекаймо силу духу та душі,
Борімося із злом в собі завзято,
Допоки не погрузли в метушні,
То маєм силу й нечисть спопеляти…
Очистим помисли свої й думки,
Та зачеркнімо непросте минуле,
Щоб лише чисті у душі струмки,
Усе лихе подалі відштовхнули…
Плекаймо силу духу та душі,
Та уповаймо завжди лиш на Бога,
Бо й випробовування, що в житті –
Це нам Його батьківська засторога…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
14.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021
А гори я ніколи не любила,
В них спокою ніколи не знайду,
Моя душа до моря завжди мліла,
Туди думками навіть в снах піду…
У горах не знаходжу я розради,
Хоча вони так близько до Небес,
Душа моя болюча й повна зради,
То ж свій у гори не нестиму Хрест…
Комусь у горах, наче у колисці,
Вколисана душа, як немовля,
Для мене навіть шелест в листі,
Стискає душу мов туга петля…
Хтось в горах бачить позитиви,
Я ж на рівнинах прокладаю шлях,
Коли насправді досягну вершини,
То лиш у творчості й життя боях…
Гірське повітря не бентежить,
На повні груди дихаю й в містах,
Лише Всевишній справді стежить,
Щоб правильний я обирала шлях…
На сіно й квіти в мене алергія,
Нехай щасливо там собі живуть,
Якщо у когось позривати ностальгія,
Смерті в вінках моїх не віднайдуть…
На відпочинок в гори не поїду,
Хоча душа туди навіки відлетить,
Писатиму я ще про Мавку й Енеїду,
Життя мого доки не ввірвалась нить…
А гори я ніколи не любила,
Для них не маю в серці почуттів,
Та душу навіть в гори відпустила б,
Якби того Всевишній захотів…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
14.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021
Чиїсь, мабуть, спокутуєм гріхи,
Та терпимо за прадідів провину,
Прийшла яка до нас через віки,
Упавши чи на нас, чи на дитину…
Чиїсь, мабуть, спокутуєм гріхи,
Не розуміючи ні кари, ні відплати,
Як у гнізді безпомічні птахи,
Не знають не дано чому літати…
Чиїсь, мабуть, спокутуєм гріхи,
Бо хтось давав присяги необачно,
Своєї влади досягаючи й пихи,
Прожити в задоволення та смачно…
Чиїсь, мабуть, спокутуєм гріхи,
За тих, хто з нечистю здружився,
Гадав на картах, чи шукав «бульки»,
Щоб лиш у нього гріш водився…
Чиїсь, мабуть, спокутуєм гріхи,
У атеїзмі в кого була перемога,
Достатком набивати щоб міхи,
То зневажали часто навіть Бога…
Чиїсь, мабуть, спокутуєм гріхи,
Ковтаємо родинну гіркоту і сльози,
Що до життєвої долито нам ріки,
Коли чиясь гординя завишала дози…
Чиїсь, мабуть, спокутуєм гріхи,
Хоч намагаємось собою завжди бути,
Шукаєм чисті лиш дороги та шляхи,
Але не здатне Небо роду гріх забути…
Чиїсь, мабуть, спокутуєм гріхи,
Тому затямим нині й повсякденно –
Життям своїм повинні так пройти,
Щоб хтось за нас не мучився даремно…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
14.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021
То ж 29-ть святкувати –
Не Ювілей, але вже вік,
Поради спробую писати,
Хоч ти дорослий чоловік…
Порада перша – не журися,
Цінуй усе, що Бог послав
За всяку справу ти берися,
Якщо що маєш й не бажав…
Порада друга – в оптимізмі
Ти кожен рік свій проживай,
Хоч дні часом бувають різні,
Скрізь позитиву добавляй…
Порада третя – будь здоровим,
Свій дух і тіло загартуй,
Якщо зіткнешся з чимось новим,
То не нервуй й не панікуй…
Четверта рада – вчися завжди
Вплітати мудрість у життя,
Бо і навчитися кохати –
Це також непроста мета…
П’ята порада – вмій радіти,
Коли все й шкереберть пішло,
Господь у радості вчить жити,
Щоб не впрягтися в зла ярмо…
Порада шоста – будь щасливим,
Як проти тебе й увесь світ,
Бо здатен ти на неможливе,
Хоча прожив ще мало літ…
Порада сьома – помолися,
Неділю Богу присвяти,
У храмі сили наберися,
Щоб впевнено йти до мети…
Порада восьма – не вагайся
Йди тим шляхом, що сам обрав,
Злих язиків остерігайся,
Щоб не дістались твоїх справ…
Дев’ята рада – будь спокійним,
Коли й життєвий ураган,
Бо розум завжди є нетлінним,
На нього хто б не зазіхав…
Порада 10-ть – не корися,
Ніякому лихому злу,
Як діставатимуть, не злися,
Лиш Господу віддай хвалу…
Пункт 11-й – покора…
Собі самому й Небесам,
Але не стишуй власний норов,
Який Всевишній тобі дав…
12-та порада – милість
Господня милість до людей,
Якщо й допомогти ти в силі,
«Бісер» не сип серед свиней…
13-та порада – цінність…
Себе цінуй та поважай,
Якщо й повірять у наївність,
Даремно сил не витрачай…
Порада 14-ть – вміння
Обходити лихих людей,
Бо із-за пазухи каміння,
Убивче для твоїх ідей…
15-та порада – совість…
Хай завжди чистою буде,
Хоч недолуга випадковість,
У душу брудом попаде…
16-та порада – вірність…
Своїм словам та почуттям,
Якщо й лякає безнадійність,
Ти вірним будь з собою сам…
17-а порада – гроші…
Щастя не в них, але бува,
Без них ми не такі хороші,
Хоч часом здатні на дива…
Порада 18-ть – бізнес…
Якщо не свій, то для сім’ї,
Ніхто не любить бути бідним,
Як не співали б солов’ї…
Порада 19-ть – жінка…
Була щоб та, яку б кохав,
Якщо і лестощів в сутінках
Хтось вже тобі понашептав…
Порада 20-ть – будь собою,
Без перебільшень, без вагань
Проблеми навіть що з журбою
Щоб лиш додали сподівань…
Порада 21-ша – гордість…
Не гріх гордитися завжди,
Коли душевна гріє зрілість,
Що захищає від біди…
Порада 22-га – пам’ять
До роду свого та святинь,
Якщо й далекі землі манять,
Ти – України вірний син!
Порада 23-я – віра
В себе самого та в життя,
Щоб не згасала та довіра,
Яка формує почуття…
24-та рада – сила…
Що не руйнує, а спасе,
Політ якщо душа просила,
Надію хай їй принесе…
Порада 25-та – друзі…
Такі щоб разом на завжди,
Якщо нема в твоїй окрузі,
Обов’язково ж віднайди…
Порада 26-та – скупість…
Не розкидай себе дарма,
У кого є хронічна тупість,
Цим скористаються сповна…
Порада 27-ма – мудрість…
Використовуй всі знання,
Не розраховуй на могутність,
Щоб не відчути вигнання…
Порада 28-ма – дія…
Завжди лише на позитив,
Щоб всі, хто поряд пораділи,
Лише від кращих перспектив…
29-та – не остання…
Це твій такий сьогодні вік,
Тому загадуй всі бажання,
Щоб вмить здійснилися за рік!!
Вітаю, синочку, з твоїми 29 !
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
08.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
(до ДН сина, 11.06.2021)
Вітаю синочку тебе і себе,
Бо нині у нас знову Свято,
Я дякую Господу щиро за все,
Що є найважливіша дата…
Вже знову духмяний акації цвіт
Нагадує ніч ту й світанок,
Хай днів промайне ще багато і літ,
В оточенні барв вишиванок…
Щасливі бувають насправді роки,
Хоч часом приходять й тривожні,
Бажаю шляхом своїм впевнено йти,
Якщо ми й не надто заможні…
То ж сили черпай у Небес висоті,
Чи в моря безмежних глибинах,
Якщо й сивина розцвіте на чолі,
Для мене ти завжди дитина…
Роки неупинно вкарбовують путь,
Вплітаючись в душу та серце,
Адресу хай горесті не віднайдуть,
Якщо все життя буде «з перцем»…
Кохання бажаю тобі та тепла,
А долі найкращої в світі,
Удачі завжди, щоб лише для добра,
Розквітло життя в буйноцвітті…
Вітаю синочку тебе і себе,
Щорічне святкуючи Свято –
Фортуна повіки тебе не мене,
Щоб щастя рясного й багато!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.06.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
( до ДН сину 11.06.2021р.)
Я без тебе не я, а життя – не життя,
Все довкола геть сенсу не має…
Хоч в минуле немає уже вороття,
Задля тебе я й втоми не знаю…
Хоче хтось повернутися знову туди,
Де були безтурботно-щасливі,
Але там не існують і дочки, й сини,
Для яких ми життя пережили…
Я без тебе не я, а життя – не життя,
Щастя я не шукатиму більше,
Хоч так часто бува у душі каяття,
Та із сином дорослим – я інша!
То ж не варто жаліти, що наші літа,
Пробрались сивим інієм в скроні,
Якщо була в долоні маленька рука,
Наших рідних синочка, чи доні…
Я без тебе не я, а життя – не життя,
Недоречно й шукати нового,
Знищу я навкруги остогидле сміття,
Щоб для сина розчисть дорогу…
Я не хочу вернутись туди де нема
Моїх літ пережитих для сина,
Старість вже навіть ота не страшна,
Де чекає і смерть , і могила…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Я мама дорослого сина –
Для мене він завжди дитя…
Життям його благословила,
Нема вже назад вороття…
Я долю молила найкращу,
Щоб дав при народження Бог,
Згодившись собі на пропащу,
Його щоб була без тривог …
Я мама дорослого сина –
Для мене він завжди дитя…
Благаю, щоб Господа Сила
Шляхом поряд завжди ішла…
Виплакую потайки очі,
Покаюсь у смертних гріхах,
Згадавши недоспані ночі,
Тепло його й сон на руках…
Я мама дорослого сина –
Для мене він завжди дитя…
Молодшого я не зростила,
Хоча й дарувала життя…
Всевишньому дала одного,
Що в Небо пішов немовлям,
То ж щастя благаю земного,
Одному…не двом вже синам…
Я мама дорослого сина –
Для мене він завжди дитя…
О, Господи, дай йому долю
На гідне щасливе життя!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Життя, як ніч, таємне й неповторне,
Яскраве іноді, чи загадкове й чарівне,
Так часто манить, хоч бува потворне,
Сумне й коротке, що миттєво промайне…
Життя, як ніч, що вкрита неба таєною,
Виблискує, хоча надто штучні ті вогні,
Пройти його, щоб залишитися собою,
Та навіть долю довелось ламать мені…
Життя, як ніч, буває гаряче-холодним,
То в щастя огортає, то в лихий обман,
Чарує поглядом чуттєво-старомодним,
Вколисує у почуттів густий туман…
Життя, як ніч, бентежить навіть подих,
Та пам’ятаєш вічне – «Не зашкодь!»,
Коли у інших викликаєш часом подив,
Насправді маєш те, що дав Господь…
Життя, як ніч, коли світанок поряд,
Що з нетерпінням ти чекаєш цілий вік,
То ж байдуже, що люди там говорять,
Якщо з Всевишнім подолаєш цілий світ!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Живу, доки живеться,
Ще мрію крадькома,
Хоч світ немов сміється,
Та в прірву заганя…
Живу, доки живеться,
Надіюсь та люблю,
Бо кара не знайдеться
За все, що я терплю…
Живу, доки живеться,
Черпаю в Бога сил,
Душевне світло серця,
Щоб морок не згасив…
Живу, доки живеться,
В молитві день-у-день,
Терпець от-от ввірветься –
Розбита, мов мішень…
Живу, доки живеться,
Замовчую свій біль,
Допоки стежка в’ється
Життєву бачу ціль…
Живу, доки живеться,
На зло підступним псам,
Хоч доля не складеться –
Я з Богом сам-на-сам…
Живу, доки живеться,
В безодню не впаду,
Коли вік обірветься –
У віршах знов прийду!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Знову календарне Літо,
Прибрело отак ліниво,
Хоч теплом ще не зігріте,
Обіцяє буть щасливим…
Знову галасливе Літо,
В парках, пляжах та гаях,
Вщент дощами перемите,
Бешкетує й на полях…
Знову дошкуляє Літо,
Кличе в гори й до морів,
Хоч життя ще не допито,
Вже й душі бракує слів…
Знову пустоцвітом Літо,
Просто йде, як має йти,
Де мандрівкам перекрито
Позитиву всі шляхи…
Знову недолуге Літо,
Що без планів на життя,
Хоч у душу горецвітом,
Рими лізуть навмання…
Знову рік спливає в Літо,
Відкарбовує мій вік,
Мріям злет уже закрито –
Невгамовний в серці крик…
Знову догорає Літо,
В снах, думках та наяву,
Хоч надії всі розбито,
Вдячна Богу, що живу!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
3.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
МОЛИТВА
(читаючи 90 Псалом)
Хто живе в охороні Всевишнього,
Щиро вірить у Волю Його,
Під покрівлею Бога небесного,
Душу й тіло єднає в одно…
Бог – надійне, єдине пристанище,
Наш заступник для серця й душі,
Як лютує нечистого лігвище,
Ранять й рідні злі стріли лихі…
Від сітей Він врятує від гаспида,
Та від слів, що тривожишся й сам,
За плечима у захисті Господа –
Під крилом ти позбудешся ран…
Його зброя – це щирість та істина,
Щит надійний від сил чортівні,
Стріли вогняні, що від нечистого
Не дістануть ні вдень, ні в пітьмі…
То ж від біса того полуденного
Наш Господь вбереже, захистить,
Від читання молитви щоденного,
Тисячі зла впадуть в одну мить…
Нечисть та і на йоту не зблизиться
Все праворуч зле військо впаде,
То ж душа на даремне бентежиться,
Благодать де Господня гряде…
Уповаймо довіку на Господа,
Як пристанище духа й душі,
То уникнемо всякого привида,
Що роз’ятрює рани живі…
Зло тоді не посміє і потайки
Рани в серці, як струни торкнуть,
Бо Ангели – небесні кристалики
Для душі спокій в тілі дадуть…
Понесуть так неначе сповитого,
На руках по життєвих путях,
Приховають від гаспида хитрого,
Вкажуть кращий освітлений шлях…
Щоб не було причин спотикатися,
Розтоптавши і «Лева», й «Змію»,
Научившись в гріхах сповідатися,
Чистоту принесемо в сім’ю…
Уникаючи хвиль божевілля,
Божу силу приймем й благодать,
Щоб ніяке чортяче свавілля
Не посміло безжально топтать!
Довгим віком Господь обдарує,
Спокій дасть і для тіла, й душі,
Дух Святий назавжди загартує
В славу Сина й Отця у житті!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
01.06.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021
Узори в серці,
Хрести в душі,
Думки в веселці,
Хоч в метушні…
Узори в серці,
Орнамент в снах,
Наливка в чарці,
А сум в очах…
Узори в серці,
Всім мріям крах,
Мов збиті берці
В кров на ногах…
Узори в серці,
Біль в почуттях,
Як в круговерті,
Життя в друзках…
Узори в серці,
Вплітають нить…
Обличчя в масці,
Життя – лиш мить…
Узори в серці,
Що дав Господь.
Нейтральних терцій
В ритм не заводь…
Узори в серці,
Щем в молитвах…
Навіть для смерті
Вишитий шлях…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Як можна вишиванку не любити…?
У ріднім краю літ десятки живучи,
Це так, неначе і не дихати, й не жити,
А лише рід , немов чужинець, клянучи…
Як можна вишиванку не любити…?
Не віднайти в ній захист для душі,
Простіше, мабуть, скиглити та нити,
У повсякденній сіро-чорній метушні…
Як можна вишиванку не любити…?
Що оберіг священний славної землі,
Нас і дияволу не знищити, не вбити,
Допоки код з знаменням Бога на чолі…
Як можна вишиванку не любити…?
Коли життю яскравих барв вона дає,
Навчає справді вишиванково творити,
Та найніжніші струни в серці дістає…
Як можна вишиванку не любити…?
Що з древності, до нині й на завжди,
Якщо й життя дано не кожному допити,
Безсмертя душ у вишиванках на віки…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
20.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021
Код Нації – не тільки вишиванка…
А мова, пісня щира й молитви…
Це сонце, що нам світить зранку,
В які б далекі не віднесло нас світи.
Код Нації – не тільки вишиванка…
Це рідне Боже Слово у церквах,
Та українська ще бабусі колисанка,
З народження що в серці й на устах.
Код Нації – не тільки вишиванка…
А українською «Амінь» та «Отче Наш»
Бо нам чужа усяка церква-самозванка
Москва де зазіхає, а чи Рим на нас…
Код Нації – не тільки вишиванка…
Це дзвони, що виспівують вгорі,
Для молодят весільної співанки,
При шлюбуванні в Божім Вівтарі…
Код Нації – не тільки вишиванка…
А шанування свого роду та сім’ї,
Не матюки, але здорова прочуханка,
Бо милі чубляться, як птахи на гіллі…
Код Нації – не тільки вишиванка…
Це і традиції, що здавна у серцях,
Коли дружина та вона ж й коханка,
Одна-єдина в домі та на вулицях…
Код Нації – не тільки вишиванка…
Це ґазда, що шанує власний рід,
Не спокусить ні оковита, ні циганка,
Бо лиш сім’я – його священний Світ.
Код Нації – не тільки вишиванка…
Цей калачі духмяні й короваї на столі,
Чи мальви й чорнобривці біля ґанку,
Хрущі над вишнями гудуть що угорі…
Код Нації – не тільки вишиванка…
Це борщ, вареники, картопля, деруни,
Чи вишитий рушник, обрус, фіранка,
Орнаменти будинків та гаївки щовесни…
Код Нації – не тільки вишиванка…
Це мир і злагода в родинах та любов,
Коли не здатен й для мамони забаганки,
Підступно випити й нещадно рідну кров…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
19.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Щоб сльози не бриніли на очах,
Душі щоб сліз гірких не лити,
Повитирайте тих з свого життя,
Хто у сльозах вас спонукає жити...
Бо тільки щирість очищає шлях,
Навіть розбите серце вчить любити,
Щоб Зорі Щастя засвітилися в очах,
Душа зарубцювалась, щоб творити...
Ніхто не вартий найгіркіших сліз,
Що розривають болем грішну душу,
Так як Господь свій Хрест за нас доніс,
Смиренно я життя пронести мушу...
Щоб свічкою світити в Небесах,
Програми всі в собі відформатую,
Усі образи залишу в дрібних речах,
Лихих прокльонів серцем не почую...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
2.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
В душі глибоко ниє Папороті Цвіт,
У Ніч Купальську де проріс неначе,
Карбує болем досі мій нещадно вік,
То заспіває часом гірко, то заплаче…
Чомусь судилось народитися вночі,
Коли у Папороті розгулялись чари,
Тому шляхи життєві звивисто-круті,
А в серці часто скупчуються хмари…
Можливо світ мій зачаївся у лісах,
На крутогорах, чи пласких глибинах,
Бо все, що мріяла залишилося в снах,
В фантазіях, уяві та віршів картинах…
Для чогось я прийшла у це життя,
Купальська Ніч чомусь мене обрала…
Щоб душу грішну розривали каяття,
За почуття, що моя доля розтоптала…
В душі глибоко ниє Папороті Цвіт,
Бо він цвістиме і коли мене не стане,
Не знаю скільки ще судилось мені літ,
Але життя моє безслідно не зів’яне…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
12.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
З дитинства мріяла піти у медицину,
Роками стукалась в медичний інститут
Але якась, мабуть, була у тім причина,
Що з медсестри пройти судилось путь…
Та про дорогу цю ні краплі не жалію,
Бо медсестрою бути – мабуть Божий Дар,
Усе з смиренням що нести в житті умію,
Додав мені той медсестри лихий «вівтар»…
Так часто нас, чомусь, не помічали,
Неначе меблі в кабінеті, чи флакон…
Такі були, що «меблями» і в очі називали,
Бо ніби власну владу відчували і закон…
Мабуть, тому уже діставши «крила»,
Вершин досягши й наукових знань,
Я завжди поважала, шанувала і любила
Всіх медсестер без зайвих запитань…
То ж нас усіх сьогодні щиро я вітаю,
Бажаю почуттів та позитиву у житті,
Всі нині роки наші з трепетом згадаю,
Де ми були завзяті медсестрички молоді…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
12.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
( 12 травня - міжнародний День МЕДСЕСТРИ, з Святом, СЕСТРИЧКИ!)
Родичка комусь вона –
Бабця, мама, чи сестричка,
Але навіть, як й чужа –
Найрідніша медсестричка…
Жаль, в буденному житті,
Де найбільший шмат роботи,
Медсестричок й лікарі,
Не оцінюють турботи…
Ми рятуємо життя…
Творим чудо в лікуванні,
Пам’ятаймо що й вона,
Не остання в цім питанні…
Та чи був би ти мастак,
В медицині «богом» стати,
Щоб призначення не так,
Медсестра посміла дати..?
Чи й в науці ти б досяг
Всіх вершин так самостійно,
Якби справді й медсестра,
Не трудилася постійно..?
Лаври Академікам й хвала,
Професорам честь та слава,
Чи одна там й медсестра
Ніч тривожну не доспала..?
Доктор ти чи кандидат –
Віртуоз в своїй роботі,
Та за кожним медсестра,
Наче Ангел у щедроті…
Нині Господа молю,
Щоб благословляв щоденно
Медсестер всіх мов рідню,
Захищав щоб повсякденно!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
12.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
Одинокий Човен на хвилях,
Мов примара мого життя –
Це Душа загубивши крила,
Так пливе до Небес одна…
Недоступна Човнові пристань,
Де немає штормів й вітрів,
Хоч подолана болем відстань,
Не дістатись нових світів…
Не єднатись Човну із Небом,
Хоч для нього віддав життя,
Подолавши шляхи не з медом,
Вік на спад йде у небуття…
Бо веслують чужі рибалки,
Нав’язавши лиш власну путь,
То ж ні Мавки, а чи Русалки,
Від загибелі не спасуть…
Одинокий Човен на хвилях,
Вщент розіб’ється у пітьмі,
Наче піна морська в прибоях,
Розірветься Душа в мені…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Я нині з Господом своїм пройду
Його Дорогою Страсною,
Хрест свій на плечі покладу,
Йдучи за Ним достойною ходою…
Ми кожен день Великий пом’янім,
Ісуса болі переживши й Страсті,
Омивши свою душу від земних гріхів,
Якщо, по Волі Божій, це нам вдасться…
Тиждень Страсний – час щоб піти,
Смиренно поряд з Господом Ісусом,
Згадавши всі свої помилки та гріхи,
Приховані, так часто, мов обрусом…
Не легко справді в повсякденній суєті
Залишити усе, щоб йти лише до Бога,
Коли душа що мить в пекельному вогні,
Та в тернах з болем переплетена дорога…
Думками знову за Учителем пройду,
Вклоняючись його священним ранам,
Мабуть, життям своїм та мріями грішу,
Що не достойна у молитві стріти ранок…
Можливо, так хотів й велів Господь,
Чи інші люди так за мене все рішили,
Щоб у Седмицю навіть цю Страсну,
Мене до храму справи не пустили…
З дитинства навчена потрібно що і як,
На цьому тижні, промовляючи чинити,
Хоча в душі моїй молитва й на устах,
Але з своїм Хрестом судилося прожити…
Як Хрест, всі навіть звинувачення лихі,
Життям своїм нестиму далі я смиренно,
Щоб підніматись для очищенні душі,
В спокусах спотикаючись щоденно…
Страстям Твоїм я поклоняюся, Христе,
Твоє у серці прославляю Воскресіння,
Комусь життя моє незрозуміле та пусте –
Лиш в Волі Божій сенс мій та спасіння!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
22.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021
Лунає скрізь «Не я б’ю – б’є верба»,
Бо скоро зазвучить «Христос Воскрес!»
Вже буйним цвітом розпускається весна,
Тепло несе й благословення нам з Небес…
Лунає скрізь «Не я б’ю – б’є верба»,
Вже Великодній стріти мрієм день,
Щоб коло церкви і дорослі, й дітвора,
Вели Гаївки хороводів та пісень…
Лунає скрізь «Не я б’ю – б’є верба»,
Та не важливо, чи реально вона б’є,
В душі духовним світлом розцвіла,
А у серцях віночки щастя нам зів’є…
Лунає скрізь «Не я б’ю – б’є верба»,
Хай Свято тішить навіть в карантин,
Якщо весна святу водицю принесла,
То і верба здоров’я дасть і нових сил…
Лунає скрізь «Не я б’ю – б’є верба»,
Вітаю щиро всіх з Вербою, хто дожив,
Але на покуті й в душі горить свіча,
Для всіх, хто до Небес пішов вершин…
Лунає скрізь «Не я б’ю – б’є верба»,
Великдень знову святкуватиме сім’я,
То ж вдячна Богу, що живу і ще жива,
Та Вербу й Пасху я зустріну не одна!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
22.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021
Так хочу щастям заразитись,
Його рознести геть усім,
А поки будемо молитись,
Щоб відвернув Бог ворогів…
Бо знову «вірус» наступає,
Смерті кольчугою брящить,
На край мій рідний зазіхає,
Де Господа могутній щит.
Які навчання в карантині,
Нащо розмови з чужаком..?
Хто мову рідну викривляє,
Не вартий бути вожаком…
На жаль, керує нами «вірус»,
Той, що з «короною» шута,
Читає, мов жує папірус –
Викривлює й свої уста…
Давайте карантин для мови,
Влаштуєм на своїй землі,
Щоб ворога здолати змову,
Очистившись від чортівні…
Якби ж нам вірусу любові,
Кохання, щастя й теплоти,
Щоб всі були навкруг здорові,
Та сповнені лиш доброти…
Де втома тільки від цілунків,
Гарячка лиш від почуттів,
Задишка й захват від дарунків,
Щоб й кашлянути не посмів…
У ритмі пульсувало б щастя,
Сопливих не було б ніде,
А сатурація хай вдасться,
Що й на бігу не підведе…
Аптеки фрукти-вітаміни,
Лиш продавали на столах,
Ніяких вірусів й адміни,
Щоб не побачили в компах…
Якби створити карантини,
Від бруду вірусів й сміття,
Простори Неньки-України,
Воскресли б знову до життя…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
Неділя Вербна тільки настає…
Мабуть тому й Весна боїться,
Теплом не надто землю дістає,
Верба щоб встигла освятиться…
Пухнасто-ніжні котики верби,
Не втратили щоб надземної сили,
Благословення вчасно щоб змогли,
Прийняти з Неба ми, яке просили…
Хоч нині Пасха пізня та Верба,
Все в Господа, як завжди, впору,
«Христос Воскрес!» - тоді й Весна,
Підніме врешті тепле сонце вгору...
Неділя Вербна знову на устах…
Хоча не всі, на жаль, її діждали,
Візьмемо сили у освячених гілках,
За гріх щоб душі не страждали…
Хай зазвучить святково у серцях:
«Не я б’ю – Б’є Вербова гілка...»
А дзвонами в церковних куполах,
Воскресна Пісня залунає дзвінко!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
20.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
"Вероніка із любові подає платок Христові... "
Я також нині з Веронікою пройду,
Той шлях за своїм Господом-Ісусом
Життєвий Хрест покірно я прийму,
Якщо й підступна гризтиме спокуса...
Платок Йому, душею тканий, подаю,
Щоб Образ залишив в моєму серці,
Перед Його страстями голову схилю,
Благословившись аж до смерті...
Обтерши кров та піт платком душі,
Спасителю й плече своє підставлю,
За нас Ісус помер, страждаючи тоді,
Тому стежками Його Волі я ступаю ...
Його страстям вклоняся що раз,
Свої проблеми й сльози забуваю,
Бо настає вже, мабуть, слушний час,
Подбати, щоб душа дісталась Раю...
Славу страстям співатиму, Христе,
Хресту Твоєму поклоняюся, Владико,
Чекаю знову, що "ХРИСТОС ВОСКРЕС!"
Лунатиме довкола і від мала до велика...
Церковні дзвони скоро знову в куполах,
Пасхальну пісню в піднебессі заспівають,
Христос Воскресне й в душі знайде шлях
Навіть до тих , що ніби Господа не знають...
Нерукотворний Образ Твій в серцях,
Залишив вічний відпечаток незабутній,
"ХРИСТОС ВОСКРЕС!" звучатиме в віках,
Надію світу всьому давши на майбутнє...
#поезія_Іванна_Осос
© Іванна Осос
04.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
Такі дурниці, ті затори на дорогах,
Складнішими трапляються в житті –
Чекаєш часто і підтримки, і підмоги,
Але усе не те, чомусь, й усі не ті…
Затори у житті завжди нестерпні,
Коли лише червоний світлофор,
А впоперек керують перевертні,
Перекриваючи зелений коридор…
Нервуєш в тих заторах довго й нудно,
Спішиш, щоб все життя перевернуть,
Та Божу Волю побороти дуже трудно,
Якщо для тебе вибрав іншу путь…
Життя не траса, щоб його здолати,
Отак на швидкості, без перешкод,
Господь цим намагається сказати,
Що поряд твій життєвий поворот…
Затори, мабуть, у житті не випадкові,
Лише Всевишній регулює рух і темп,
То ж варто чемно підкорившись долі,
Чекати слушний свій в житті момент…
Зелене світло, що в душі на завжди,
Шляхом щасливим щоб життя вело,
Смирення Волі Господа віддавши,
Постій в заторах, оминувши зло….
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
20.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
А в серці знову ніжно сакура цвіте –
Душа вже прагне поєднатись з літом,
Життя моє хоча буденне й не святе,
Та благодаттю мого Господа зігріте…
Так хочеться піднятись в Небеса,
А чи й упасти разом з пелюстками,
Весна холодна, мабуть, неспроста,
Бо ми тепла життю ще не додали…
Я прагну птахом полетіти ввись,
А чи за обрій, сонце сонне де сідає,
Щоб знов Великдень радо, як колись,
Усі гуртом, круг церкви, зустрічали…
Яскраво сакура цвіте, хоч карантин,
Їй антисептики та маски не потрібні,
Щасливих світу домальовує картин,
Хоч дуже прохолодно навіть в квітні…
То ж в кожнім серці нехай сакура цвіте,
«Спец-перепусток» хоч вона й не має,
Та вірю, в душі свято справжнє донесе –
Оту «корону смертоносну» доламає…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
20.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
Спокуса, мабуть, в кожного своя…
Одним зваблива, а моя – буденна,
Заманює когось в солодкі почуття,
Моя ж – підступна суєта щоденна…
Одним в Раю спокуса яблуко і Змій,
Я ж на землі Змія, хоч й не спокуса,
Дипломи не даюсь ні знань, ні вмінь,
Тому важливо прислухатись до Ісуса…
На жаль, спокусою вважається добро,
Що спонукає просто ближніх рятувати,
Дав Бог, у «вайберологи» не занесло,
Хоч спокушаюсь я про інших дбати…
О, Господи, спаси мене і сохрани!
Навчи частіше бути і сліпою, і глухою,
Щоб в моїх діях не шукали там вини,
Де недолугість не даватиме спокою…
Спокуса бачити та відчувати біль,
Відкореговує мій графік повсякденно,
Думок тому своїх боюся й власну тінь,
Що почуттями душу точать сокровенно…
Мабуть, спокуса в кожного своя…
То ж я спокушена оберігати і любити,
Допоки з тілом ще поєднана душа,
По Волі Божій намагатимусь чинити…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Ти Ангелом залишився у Небі,
Мов розчинився у безодні синяві,
Всевишньому, мабуть, був у потребі,
То ж не судилося побути матір’ю тобі…
Так коротко я молоком своїм кормила,
Навік закривши очі ті небесно-голубі,
Себе частинку я в могилу положила,
Зоставшись жити на цій проклятій землі…
У Небі, мабуть, тебе хмари колихали,
Де буйні вітри поряд колисанками гули,
Прийшов на землю, не пізнавши мами,
Навіть коли в останню путь тебе вели…
Така лиха мені, чомусь, небесна кара,
Від Бога послана у цім земнім путі,
Ти у житті уже шукав би, мабуть, пари,
Але вінчальні з Небом одягнув вінці…
Синочку рідний й водночас далекий,
Ти болем в серці залишився назавжди,
Вже прилетіли в Україну знов лелеки,
Що мою душу розривають на шматки…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.03.2021
(нині, 24.03, синочкві Степанкові виповнилося б уже 24...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
О, Господи, твоїм стражданням,
Я серце й душу відкриваю знов,
Пусті щоб не точили нарікання,
Надія, Віра зігрівала та Любов.
Спішу з тобою на Вечерю Тайну,
Чи знову в Гефсеманський Сад,
В нічну годину, а чи дуже ранню,
Душа моя щоб не пізнала зрад…
Перед Терпіння Чашею молюся,
Щоб покаяння вилити в сльозах,
Можливо, навіть в них втоплюся,
Душі відкривавши новий шлях…
Іуді не посмію вподоблятись,
Цілунком зради підлим ворогам,
Ступатиму, щоб не вагатись,
Вклоняючись лише Твоїм стопам…
Первосвященників Синедріону,
Що скликали в Каяфи зібрання,
З Тобою тайну витримаю змову,
Мовчання не піддавши каяттям…
Як і Петро, Тебе не відречуся,
Хоч заспівають тричі півні не одні,
Бо лиш від Тебе я терпінню вчуся,
Життя моє щоб не спливало у тіні…
Так як Пилат, омию також руки,
Що твого справді не узрів гріха,
Не віддаватиму Тебе на муки,
Якщо і доля подарована гірка…
Хоч не Варава я та не розбійник,
Але душа й моя поранена в гріхах,
З Твоєї Волі, я ще досі не покійник,
Ото ж смиренно понесу свого хреста…
З Тобою разом прийму й бичування,
Щоб моє тіло також оновилося в крові,
За нас прийняв Ти ці страждання,
То ж нині поклонятимусь Тобі…
Як Симеон Киринеянин, також хочу,
Щоб Ти не падав знову під хрестом,
Всевишньому молитву прошепочу,
Своїм щоб боронив святим перстом…
«Звершилося!» - промовив Ти устами,
То ж відгомін цих слів живе повік,
Хоч відбувалось все тоді не з нами,
Страстей Твоїх в серцях живе потік…
Не дам глумитись, Христе, над Тобою,
Щоб жереб хтось за одяг твій кидав,
Де люд поганський досі ще юрбою,
Вбиває й душі задля власних справ…
Ти смерть прийняв, щоб вічно жити,
Піднявшись аж до Господа-Творця,
Щоб нас навчити вірити й любити,
Вовіки славити Всевишнього Отця…
Твоїм вклоняюсь нині ранам,
Що в твоїм тілі, як в моїй душі,
Благословенним колючкам і тернам,
Що із Вінця Твого Тернового в крові…
Забувши про Вінок отой Терновий,
Став «коронованим» сьогодні світ,
Змінявши багряницю на обнови,
В могили йдуть і молоді, як цвіт…
З розбійниками знову розпинають,
Тебе клянуть навіть за власний гріх
Хрест на Голгофу знову піднімають,
Заради пихи, пристрастей й утіх…
Страстям Твоїм я нині помолюся,
Йдучи Твоїм шляхом на хрест,
Давно вже смерті навіть не боюся,
Бо Ти заради нас усіх Воскрес!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
18.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Великий розпочавши Піст,
Чекаю Ангела підтримки,
Душевний що вшанує вміст,
Пробачивши гріховні вчинки…
Щоб сповідь допоміг мою,
Донести до самого Бога,
Бо знов над прірвою стою,
Немов скінчилася дорога…
Щоб Ангел захистив крилом,
Закривши від невдач і лиха,
Хоча рубці у серці й перелом,
Де мрії ще мої бунтують стиха…
Щоб Ангел вберігав від снів,
Отих, небажано-тривожних,
Що провокують й Божий Гнів,
За оптимізм непереможний...
Великий розпочавши Піст,
Про милість Господа благаю,
Налаштував життя щоб зміст,
Бо шлях закритий ще до Раю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
15.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
А Море плакало страждало,
Солоне з горя та від сліз,
За обрій Сонце як сідало,
То Вітер ту печаль приніс.
А Море плакало беззвучно,
Тонуло в власній глибині,
Хоча і посміхалось штучно,
Сповите мороком брехні…
А Море плакало, як діти,
Скликало чайок з висоти,
Щоб потайки погомоніти,
Омивши душу від біди…
А Море плакало буденно,
Мов сповідаючись комусь,
Хоч захлинається щоденно,
Наперекір й собі, чомусь…
А Море плакало пінилось,
Кричало стогоном навсхлип,
Немов саме на себе злилось,
Згасало наче смолоскип…
А Море плакало журливо,
Благало Господа про Рай,
Та хвилі мчали безупинно,
Його накривши мов вуаль…
А Море плакало невтішно,
Про безталанність на віки,
Змиваючи печаль торішню,
Так відмолило і мої гріхи…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
(Пам’яті синочка Степанчика, ДН 24 березня 1997р)
Ось знову березень і ти…
Маленький і такий дорослий,
Приходиш смутком в мої сни,
Весняним цвітом низькорослим…
Твій погляд бачу в Небесах,
Немов блакитні два озерця,
Слова німіють на моїх устах,
Коли від болю рветься серце…
Тебе у хмарах Ангел колихав,
Коли в могилу тіло опустили,
В житті нікого ти не покохав,
Бо і до школи вранці не водили…
Роки летять шалено, стрімголов,
Вже знову день твій наступає,
Та не позбутися ні сліз, ані оков,
Що болем втрати серце розриває…
Тому я, мабуть, закохалася в моря,
Бо в них твоїх очей ясні глибини,
Хоча давно пішов з цього життя –
Моя назавжди люба ти дитина…
Ось знову березень і ти…
Як той промінчик, що з’явився,
Усім добавив ніби йоту чистоти,
Але відразу ж з Богом поріднився…
З тих пір, синочку, ти у Небесах,
Твоя домівка там й твоя країна,
Нестерпним болем у душі сльозах,
В мені назавжди залишилася руїна…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
Шукала долю на землі,
Моя – у морі,
Чи у небесній висоті,
Де манять зорі…
Шукала долю між людей,
Моя – в Зеніті,
Там зустрічає кожен день,
Ще в буйноцвітті…
Шукала долю в Небесах,
Моя – в глибинах,
Холодний дотик на устах,
Вік в часоплинах…
Шукала долю у Зорі,
Моя – фантомна,
Душі не варті й королі,
Хоч не бездомна…
Шукала долю у вітрах,
Моя – шалена,
Парить у небі наче птах,
Бо незбагненна…
Шукала долю в почуттях,
Моя – в стражданнях,
Відкарбувала мені шлях
Лиш в сподіваннях…
Шукала долю на сім’ю
Моя – біль серця,
Віршами згірклу розіп’ю,
Як дар безсмертя…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
Намалюю собі Море,
Його велич та глибину,
Де купаються ніжні зорі,
Обірвавши душі струну…
Намалюю собі Небо,
Як у море воно влилось,
Бо настане така потреба,
Щоб з душею переплелось…
Намалюю собі Сонце,
Що з-за обрію виплива,
Виглядаючи мов в віконце,
Надприродні творить дива…
Намалюю собі Хмари,
Пропливаючі в небесах
Що впіймали вітрів чари,
Маневруючи наче птах…
Намалюю собі Вітер,
Що кружляє у вишині,
Обвінчавши усі хмари,
Не зосталися щоб одні…
Намалюю собі Гори,
Що із чайками гомонять,
Поборовши печаль й горе,
Заколихані міцно сплять…
Намалюю собі Чайки,
Що покличуть туди мене,
Де і криків нема, й лайки,
Рівномірно життя пливе…
Намалюю собі Зорі,
Ті що скупані у морях,
Щоб і в морі, як на просторі
Освітили в житті мій шлях…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Одіну знову маску захисну –
Не антиковідну оту торішню,
Таку, що й душу захистить мою,
Життям сплюндровану і грішну…
Прикрию смутку маскою той біль,
Німий, що зачаївся горем в серці,
Піду шукати для очищення купіль,
Чи сповідь щиру, де усі відверті…
В емоцій масці все життя моє,
Таке для всіх приховано-відкрите,
Диявол чорне павутиння де снує,
Щоб щастя вбите там моє зарити…
Я не кіношний «Містер Ікс»,
Життя котрого завжди в масці,
Чи не з Єгипту древній Сфінкс,
Бо маю клопіт й в власній казці…
Якщо й одіну маску захисну,
Від світу всього не сховаюсь,
Сенсу в житті свого не віднайду –
Але від долі я не відцураюсь…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Крил добавляє моїй Магія душі,
Застигши в мріях, снах й цілунках,
Приручена, як Птаха Фенікс на руці,
Що на картинах древніх, чи малюнках…
Гніздиться Магія у серці та думках,
Свої нав’язуючи правила й закони,
Життя спрямовує на лабіринтів шлях,
Не вберігають де молитви та ікони…
Якась шалена, дивна Магія в словах,
Котрі рядками часом творять вірші,
Неначе плодоноси відбуялі на гілках,
Так опадають, наче яблука торішні…
Чарівна Магія в мелодіях й піснях,
Виспівує геть не магічну мою долю,
Осівши паморозі сивиною на висках,
Життям і душу розриває вже без болю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Мабуть, у задзеркаллі моє щастя,
Всі мрії, сподівання й почуття,
Бо там моя, а не Аліси, казка,
Прихована життям від каяття…
Мабуть, в реальності тому відсутнє,
Усе, жадане, чи омріяне колись,
Бо задзеркалля – це моє майбутнє,
Казкові сни в якім переплелись…
Так хочу зазирнути в задзеркалля,
Щоб спокій віднайти своїй душі,
Бо там блукає десь й моє кохання,
В містично-нереальній метушні…
Навіть у снах давно, мабуть, бажаю,
Уява щоб й мене у казку провела,
То ж справжню магію в собі шукаю,
Пірнути в задзеркалля щоб до дна…
Мабуть, у задзеркаллі моє щастя,
Хоча реально-нереально водночас,
Та лише Волю Божу як причастя,
Приймаю для смирення повсякчас…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
4.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
Мій Ангел досі у дитинстві,
Дорослішати він не захотів,
Бо на новій життя зупинці,
Не забажав істотних змін…
Тому літає безтурботно,
В мого дитинства Небесах,
Хоча йому, мабуть, самітно,
На тих затоптаних стежках…
Не хоче ангельська натура,
В життя, котре не зовсім мед –
Складна така в нім режисура,
Що не позаздрить й Архімед…
Не буду Ангела винити,
Що не хотів зі мною йти,
Мабуть, нелегко боронити,
Ту, що оспорює й світи…
Казали, що не варто жити –
Приходити в реальний світ,
Але, мабуть, я щоб творити,
Тут, на землі, чимало літ…
Мій Ангел досі у дитинстві,
Обманутим там залишивсь,
Коли в шаленому бісовстві,
Суд наді мною не звершивсь…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
4.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
У мене теж були Рожеві Мрії…
Бажала щоб несли мене у вись,
Молилась щиро і до Матері Марії,
Але, на жаль, рожеві не збулись…
Можливо я не вміла фарбувати
В рожевий колір всі свої думки,
Змирилася безбарвні зустрічати,
Що додавали болю й гіркоти…
Промчали геть мої Рожеві Мрії,
Життя галопом на яскравому коні,
Вщент розтоптавши і оспівані надії,
Що нездійсненні були навіть у вісні…
Неначе ніжні пелюстки лаванди,
У серце мрії пробираються тайком,
Душі яскравості додавши, як троянди,
Що вберігають Волі Божої вінком…
У мене теж були Рожеві Мрії…
Мабуть, засохли у буденності життя,
Нагадування залишивши лиш лихії,
Що у дитинство вже немає вороття…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
3.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Якого кольору печаль…
Кинджалом розриває душу
Надії проганяє вдаль,
Хоч сильною я бути мушу…
Якого кольору сльоза…
Що виривається із серця,
Та мрія, що вже вислиза,
Очей знебарвлює озерця…
Якого кольору думки…
У глибині що зачаїлись,
Німі виписують рядки,
Де рани ще не загоїлись…
Якого кольору душа…
Червона, а чи чорно-біла
Ввірвалась нині до вірша,
Не загоївшись, відболіла…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
3.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Знову кличе безодня та манить
Чорно-вогняним пекла теплом,
Спопеляючи й Душу поранить,
Оповивши терновим вінком…
Зазомбовано йду до безодні,
Розуміючи заклик на смерть,
Почуття розгубивши холодні,
Знов ступаю в її круговерть…
Оповите тонкою Душею,
Тіло тлінне безмовно кричить,
Бо прикрите сирою землею,
У безодню з життям полетить…
В негараздах обвуглені крила,
Навіть Ангелам не розпрямить,
Суть життя, яку не захистила,
Вже й безодня не хоче впустить…
То ж піду по дорозі життєвій
Вже до вічності, мабуть, межі,
Не піддавшись спокусі миттєвій,
Віднайти щоб безсмертя в вогні…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
2.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Весна у Березні примхлива –
Буває сніг і холод, і мороз,
Хоча вже всі чекають дива
Та нарікають на прогноз…
Ще в Березні Весна зимова,
Так часто люта і жорстка
Душа хоч різнокольорова,
Та спрагла почуттів ковтка…
Весна у Квітні вже миліша
Тепліших добавляє барв,
Птахи співають веселіше,
Буяє цвітом й килим трав…
У Квітні менше негараздів,
Хоч й сніг часом ще проліта,
Та вже лише з яскравих пазлів
Квітнева ліпиться Весна…
Весна у Травні – майже Літо.
Межа тонка в ній мов струна
У квіти й трави приодіта
Травнева тішить нас весна…
Травневу Весну в хороводи
Частіше кличе й дітвора,
Та всі шукають вже нагоди
Щоб тішити могла ріка…
А чи одна Весна насправді..?
То ж хай побільше буде їх…
Бо в Березні, у Квітні й Травні –
Весна завжди лиш для утіх!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
2.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Ще Літо в зародку дрімає,
Свою жарку очікує пору,
Як колос ніжно дозріває,
Не потурбуючи Весну…
Нехай насниться йому море
В сріблястих зорях світлячків,
Де колисанку ніжно в горах
Виспівує квартет з вітрів…
Не варто Літу прокидатись,
Завчасно землю турбувать,
Бо сни потрібно додивлятись,
Щоб сонцем вправно управлять…
Хай Березень ще відспіває,
Життєвим соком полонить,
То ж Літо хай ще подрімає,
Весну змінити не спішить…
Нехай ще Квітень відгуляє,
Стежки вквітчаючи рядком,
Де Вітер з Небом розмовляє,
Завороживши всіх танком…
Дрімає хай доки Травень,
Зелено з свіжістю впаде,
Куди поважно навіть Півень
Сім’ю на трави поведе…
Нехай послухає веснянки,
Й пасхальний цокіт крашанок,
Щоб на Великдень на світанку,
Хрест уквітчати у живий вінок…
Ще Літо в зародку дрімає,
Бо не прийшла його пора,
То ж хай Весні не заважає
Свої казкові довершить дива!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
2.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Ти наче Всесвіт у руках Творця
Який не можна втримати в полоні,
Допоки віруєш у Господа-Отця,
То в захисті тепла Його долоні…
Свої думки відкрий лише Йому,
Де помисли у сенс переплелися,
Щоб навіть «короновану чуму»
По Його Волі всі ми позбулися…
Ти наче Всесвіт у руках Творця
Сам на землі – піщинка на дорозі,
Достойний той Господнього Вінця,
Хто не зупиниться уже на півдорозі…
Благословення зустрічай що день,
Молитву не забуть пустити в серце,
Тоді й Душа тобі співатиме пісень,
Дарів Небес не висохне озерце…
Ти наче Всесвіт у руках Творця…
Створив тебе то ж має повну Владу,
Якщо колись Він й поєднав серця,
То відпустити може Присягу за зраду…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Душа вже в Небо нині полетіла,
Навіть журливим птахом не кричить,
Стражденно вчора хоч й боліло тіло,
Що бездиханно-немічне лежить…
Нетлінну Душу справді не турбує,
Куди зложить життя свого печаль,
Лише простору нині справді потребує,
Молитви, щирості та вдячності мовчань…
Сльозами їй ніколи не вмиватись –
Гірких й рясних Душа не потребує сліз,
Лише на Бога завжди хоче сподіватись,
На Ангела, щоб вчасно в Небеса відніс…
Вже туга й розпач наш їй не потрібен,
Бо недоречний навіть тілу без душі,
Не хоче чути, щоб над нею лементіли,
Чи й зупиняли на останньому путі…
Погодьтесь, плачемо ми справді щиро,
Лише себе без неї пожалівши сироту,
То ж Душу рідну ми до Бога відпустімо
У Новий Світ – в бездонну Неба висоту…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Мабуть Зміючка я насправді,
Як в гороскопах, так в душі,
Навіть повадки маю давні,
Життям бреду немов у сні…
Можливо я ота Зміючка,
Яка давно колись, в Раю,
Адама й Єву спокусила,
Пізнали щоб любов свою…
Бо гріх цей – також Божа Воля,
Адже й життя б не відбулось,
Якби Всевишньому їх долю
Спустить на землю не вдалось…
Бо пише: «… й волос не спадає
Без Його Волі з голови..»,
Тому хіба Господь не знає,
На землю люди як пішли..?
Насправді навіть нагрішити
Без Бога – діло не просте,
Як не захоче допустити,
Пізнати гріх й життя пусте…
Гріхопадінням Бог навчає,
Караючи нас, мов дітей –
Від смертного гріху спасає,
Тьму замінивши часом в день…
Хоча й Зміючка я насправді,
По Волі Божій спокій віднайду,
Вручивши помисли лиш правді,
Життям гріховним я пройду…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
На жаль, Весна прийшла із сумом,
Свічки все ті ж на покуті стоять,
Чекали Весну, горе щоб заснуло,
Та сльози душу знову роз’ятрять…
Вже й рік 20-й врешті завершився,
Нова Весна до нас ступила на поріг,
Та смерть не припиняє ще глумиться,
Покутуємо мов якийсь родинний гріх…
О, Господи, почуй мою молитву –
Молюся нині за усіх, хто вже пішов,
Чому Всевишній, мов болючу бритву,
Смерть посилає на родину.., не любов…
Таким життя усім прийшло нам з Неба,
Вік завершивши й путь свій, помирать,
Але яка насправді в Господа потреба,
Щоб часто так в одній родині забирать…
Невже усім, чомусь, судилось одночасно
До Господа на Суд поспішно так піти,
Одним в поважнім віці, іншим і завчасно,
Ще не поживши за для мрій своїх й мети…
На жаль, Весна прийшла з сльозами,
То ж знову свічку поминальну засвітім,
«За упокій!» молитву прошепчім устами –
До Господа новоспочилу душу відпустім…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Намалюю собі Весну,
Кольорову, яку не стерти,
Хай розвіє в душі тугу,
Що веде до лихої смерті…
Намалюю собі Любов,
Лиш таку як сама бажаю,
Наспіваю їй молитов,
Щоб пустили гріхи до Раю…
Намалюю собі Життя,
Саме те, яке дане Богом,
Геть відкину пусті ниття,
Що очікують за порогом…
Намалюю собі Судьбу,
Ту, що Небо мені не дало,
Пережити щоб боротьбу,
Яка виправить долю вдало…
Намалюю собі Весну,
Почуттями, як у веселці,
Зафарбує що й сивину,
Посрібнившу і моє серце…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
В повітрі вже Мелодія Весни…
У шибку променем постукує прозорим,
То з вітром свистом зазвучить згори,
А чи дощем рясним спадає, наче зорі…
То ніжно проліском у лісі задзвенить,
Струмком весняним задзюрчить у горах,
На крилах птахів з співом прилетить,
Чи стуком нових черевичок на підборах…
В повітрі вже Мелодія Весни…
Духовна, чи класична, чи й модерна,
Усяка має вдосталь мелодійності краси,
Бо засіває почуттів безсмертні зерна…
Вслухаюсь в ноти дивні, що в душі,
Звучать весняно, хоч чомусь не звично,
Весни Мелодію у мрії я запрошую свої,
Щоб серця ритми зазвучали романтично.
В повітрі вже Мелодія Весни…
Прорив цих звуків вже не зупинити,
Хоча морозно ще і лютий на календарі,
Душа вже прагне по-весняному творити!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
Навіть Весна буває чорно-біла,
Коли нема яскравих кольорів,
Мабуть, я чимось дуже завинила,
Тому Господь цю пустку допустив…
Безбарвний вітер розвіває коси,
Пульсує в серці чорно-біла кров,
Світанок навіть й біло-чорні роси,
Оплакують знебарвлену любов…
У чорнім небі й сонце сіро-біле,
Тумани впали, ніби молоком…
Думки, і ті підступно потемніли,
Та чорно-білим стеляться рядком…
Всі почуття злилися в чорно-білі,
Не розфарбовують веселкою життя,
Мабуть, тому, що скроні посивіли,
Коли гріхам ще не шукала каяття…
Душа і та чомусь з безбарвним болем,
Та навіть в мріях чорно-біла пустота,
Босоніж йду наче біло-чорним полем,
Несу життям свого смиренно я хреста…
Де заздрість чорна й від найближчих,
Брехнею білою прикрита мов плащем,
Коли посміла до сходинок значно вищих
Піднятися й під чорним підлості дощем…
Що, «біла заздрість»? – та такого не буває,
Білим не може бути чорно-завидющий гріх,
Тому шляхом своїм, хоч й чорним я ступаю,
Благословення з Неба взявши наче оберіг…
Навіть Весна буває чорно-біла,
Тому життєвих не добавить нових барв,
Без Волі Бога доля не прийде щаслива,
Якщо, чомусь, цей недоступний скарб…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021
У моїх жилах закипає кров…
Тим жаром обламало навіть крила,
Хоча недавно пульсувала ще любов,
Про котру долю я ніколи не просила…
У моїм серці закипає кров...
Шаленим струмом розриває ритми.
Позбутись хочу я огидних тих оков,
Що ранять душу мов зміюки хитрі…
У моїх мріях закипає кров...
Думки підбурює гріховно до обману.
Не можу в віршах віднайти основ,
Які б душевну загоїли мою рану...
У моїх діях закипає кров...
Бурлить у справах повсякденних,
Там де знаходила я захист і покров,
Життям прибита сірим та буденним…
У моїх планах закипає кров...
Танцює дико, ніби справді навіжена,
Я десь згубила ангельський заслон,
Немов вінок ота нещасна наречена…
У моїй уяві закипає кров...
Малює вичурні та неземні узори,
Пліток позбудусь, пересудів та обмов,
Що змушують схилятись до покори...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021
Прощай, Зима, прощай!
Брудною трішки ти була і біло-ніжна,
То ж холод свій уже скоріше забирай,
Бо остогидлий дуже нинішньо-торішній…
Але тобі спасибі скажем й за красу,
За дні морозні, що були й світанки,
Та вже сплети свою засніжену косу,
У холод заховай, що на небеснім ґанку…
Прощай, Зима, прощай!
Достатньо снігу де відлиги і морози.
Полинь кудись, у інший зледенілий світ,
Назавжди висушивши й наші сльози…
Та знов косу свою із снігу розпусти
Уже в грудневі, чи в січневі сніговії,
Але цьогоріч справді вчасно, прилети,
Здійснити щоб всі сподівання і надії…
Прощай, Зима, прощай!
Бо вже жаркого зачекалися ми Літа,
Яке так скоро, мабуть, приведе Весна,
Коханням нас щоб й щастям обігріти…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
ВЕСНА ЧЕКАЄ…
Весна чекає, щоб уже ефектно вийти,
Розкішний новий починаючи деб’ют,
Щоб цвітом землю ніжно посріблити,
Та запустити фейєрверком зелені салют…
Вона приходить з досвідом й не дуже,
Така щороку, ніби ще незаймане дитя,
До почуттів немов і ставиться байдуже,
Хоча насправді серце спонукає до життя…
Весна чекає, щоб від неї шаленіли,
А від цілунків щоб замедоносили уста,
З безумним шиком ми прихід її зустріли,
Але бажання щирості не поламала б суєта…
Вона мабуть уже стоїть на перехресті,
Зелено-вічний свій вмикає світлофор,
Регулювальника чекає дозвіл жестів,
Щоб відпустило Небо стартовий затвор…
Весна чекає, щоб їй знову дали волю
Творити чудернацько-дивні чудеса,
Щоб кожен відшукати й власну долю
Зумів допоки світом пануватиме вона…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
В пухнасто-білій ковдрі сніговій
Ще в лісі міцно Проліски дрімають,
Заколихавши лютий холод безнадій,
Весну, мабуть, у снах уже стрічають…
Вже, мабуть, сниться передзвін струмка,
Бурульки капають що мелодійно-звучно,
Як в повноводді з снігу наповняється ріка,
Вербові котики, що влаштувались зручно.
Насправді Проліски ще міцно сплять,
Посапують під снігом, наче сонні діти,
Останні сни зимові додивитися спішать,
Хоч Сонце тепло починає вже світити…
Весна ж зупинить дрімоту зимову цю,
Холодне скине сніжно-біле покривало,
Звільнить життя з полону льоду та снігу,
Щоб Небо з ясним Сонцем обвінчало…
Весна – пора всім прокидатися від сну,
Холодні помисли повикидати з серця,
То ж Волі Господа я нині присягну,
Душі своїй подарувати щоб безсмертя…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
А над морем Літо бродить,
Навіть мовчки гомонить,
Хвилі штормові відводить,
Чайками в політ манить…
Розкриває крила Літо,
Диво-цвіт несе з глибин,
Умудрилось в сни влетіти,
Щоб там стрінутися з ним…
А над морем Літо бродить,
Хмари впрягши в паруси,
З Сонцем хороводи водить,
Почерпнувши в нім краси…
Дух його й в мені вирує
Мов мурашками в руках ,
Літо хоч мене й не чує,
Та вже в мріях і в думках…
А над морем Літо бродить...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Бурульки плачуть, як дівчата…
Життям немов збентежено-сумні,
Весну забули, мабуть, зустрічати,
Бо їх серця завжди холодні й льодяні…
Гіркі й невпинні ллються щирі сльози,
Мов спантеличені теплом в німій душі,
Вже завтра можуть прогриміти грози,
Дощем скропити ніжні ранні спориші…
Бурульки плачуть, як дівчата…
Чи може їх таки розчулила любов,
Серця зболілі що примусила мовчати,
Хоча коханням вже бунтує навіть кров…
Спадають краплі на сніги глибокі,
Мов пропікають променем сердець,
Адже бурулькам сльози ці дівочі
Напророкують почуттям кінець…
Бурульки плачуть, як дівчата…
Так хочу розридатись в унісон,
Або підбитим птахом прокричати,
На серці лід розтанув щоб як сон…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Лютневі вибрики погоди,
Чуттєві вибрики зими…
Завжди бажатиму свободи,
Щоб вирватися із пітьми.
Лютневі вибрики погоди,
Щоденні вибрики життя…
Здолаю зайві перешкоди,
Що не впускають каяття.
Лютневі вибрики погоди,
Весняні вибрики в душі…
Серця тісні немов комоди,
В них й почуття уже не ті.
Лютневі вибрики погоди,
Нестерпні вибрики сердець…
Любов уже виходить з моди,
Та щирості настав кінець.
Лютневі вибрики погоди,
Відлиги вибрики й дощу,
Та в Небеса закриті сходи,
Хоч з миром душу відпущу.
Лютневі вибрики погоди,
А в мріях вибрики думок…
Не віднайшла я насолоди,
Коли з Небес зробила крок.
Лютневі вибрики погоди,
Кохання вибрики й весни…
Лихі життєві ляльководи
До щастя не дали дійти…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
А Весна вже зовсім поряд –
Не в природі, так в серцях,
Пробираючись по горах,
Крізь сніги вже топче шлях…
Проліском вона проб’ється,
Чи й бурулькою впаде,
Горобець її нап’ється,
Там де сніг вже розтає…
В вікна Сонцем заглядає,
Сніг цілуючи й мороз,
Й календар перегортає
До букетиків з мімоз…
Хоч довкола ще крижини,
Скрізь замети з кучугур,
Та вже втоптані стежини,
Й навіть в мріях каламбур…
По-весняному насправді
Навіть ранок настає,
Хоч морозно ще поправді
Й холод душу дістає…
Почуття Весна турбує,
Проривається в думки,
Та уява ще зимує –
Все малює навпаки…
А Весна вже зовсім поряд –
В душі ми її впустім,
Потеплішав щоб і погляд,
Мріям позитив вселім…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
19.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021
Вік за обрій летить сумно…
Хоч на дворі вже майже весна,
Навіть серце якось безшумно,
Відчеканює ритм життя…
Всі літа промайнули сумно,
Половина їх, чи й кінець –
Загубивши десь фарт бездумно,
Свій несу до Небес вінець…
День завершився майже сумно,
А що завтра підкаже хто..?
В моїх мріях якось сумбурно,
Наче стукає сніг в вікно…
Вже й думкам в голові сумно,
Хоч шукаю в них позитив,
Щось міняти вже не розумно,
Бо ніхто про це й не просив…
Прожила на землі сумно,
Не відчувши напливу див,
Я любила життя безумно,
Хоч для щастя забракло сил…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
18.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
О, Господи, помилуй грішних –
Призупини той шквал смертей,
Невже замало сліз торішніх,
Що рідних забираєш від дітей..?
О, Господи, даруй й убогим
Свою Небесну Благодать,
При пам’яті щоб мали змогу
У Тебе прощення благать…
О, Господи, утіш, хто плачуть,
Благословенням Неба захисти,
Нехай лише в Тобі утіху бачать,
Могли б життям тоді пройти…
О, Господи, прийми лагідних,
Хоч скромна їх життєва роль,
Та світ вони весь успадкують,
Й відновлять у серцях вогонь…
О, Господи, насить голодних,
Бо спраглі правди ледь живуть,
Нехай наситившись з Тобою,
Лиш праведним життям підуть…
О, Господи, про милостивих
В своїх турботах не забуть,
Для Царства Божого земного,
Вони ж помилування ждуть…
О, Господи, тих з чистих серцем
Благословення духом захисти,
Якщо свій путь і древнім старцем,
Крізь блуд й спокуси мають йти…
О, Господи, за миротворців
Благаю завжди в молитвах,
Щоб справжніми Синами Бога
Життєвий завершили шлях…
О, Господи, за правду гнаних
Своєю правдою і силою скріпи,
Небесне Царство для них званих,
Відкрий благословенно й освяти…
О, Господи, отих й незнаних,
Лихим наклепом зведених з життя,
Прийми в своєму Божім Храмі,
Щоб нагороду їм надали Небеса…
О, Господи, прости й лінивих –
Дай шанс молитвою спастись,
Крізь буревії в серці й зливи,
Не дай спокути відректись…
О, Господи, спаси болящих –
Не посилай нестерпних мук,
Дай шансів тілу бути кращим,
Хоча й готове до земних розлук…
О, Господи, слабким дай сили,
Свій захист Світу подаруй –
Усе, про що Тебе просили,
Ти в молитвах наших почуй!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
18.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Хоча під снігом ще Весна дрімає,
Дзвінкі чутно вже і мелодії, й пісні,
Та сонцем ніжно в душу заглядає,
Морози навіть не такі уже й страшні…
Кришталем заглядає крізь віконце,
Пташиним співом часом гомонить,
Ніби благає Небеса уже і Сонце,
Скоріше щоб від сну її збудить…
Тепло весняне відчуваємо серцями,
У почуттях неначе оживати почали,
Весни скоріше б освятитись днями,
Зимові щоб й лихі болячки відійшли…
Щоб зникли з серця зледенілі пута,
Свій зігріваю позитивом кожен день,
За гріх якийсь така дана мені покута,
То ж молитовних їй співатиму пісень…
Хоча під снігом ще Весна дрімає,
Та її кроки вже з’являються в снігах,
Свій шлях вона, мабуть, розпочинає,
По ще засніжених дорогах і стежках…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021
Вже знову сниться море…
Крик чайок в далині,
Розвіюють що й горе
В небесній синеві…
Вже знову сняться хвилі,
Що манять нас й зовуть,
Бо лиш серця щасливі
Тим берегом пройдуть…
Вже знову сниться вітер,
Той, з грецьких берегів,
Вінок із райських квітів,
Сплітав що з моїх снів…
Вже знову парус сниться,
Що з хвилями гуляв,
Слід почуттів лишиться,
Що вітер дарував…
Вже знову сниться берег,
Піщаний й кам’яний,
Та кришталевий келих,
Й напій в нім неземний…
Вже пальми знову сняться,
Мов фініковий край,
Та гори, де гніздяться,
Птахи що знали й Рай…
Вже знову сниться небо,
Літак, що йде на зліт,
Бо, мабуть, є потреба,
Здійснити цей політ…
Вже знову море сниться…
Ліси із пальм й з олив.
Де зможем оновитись,
Набравшись нових сил…
Вже знову щастя сниться…
Що нам не знищить крил –
Біль й крик душі поборе,
Хто й смерть вже пережив…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021
Згадалась ніч засніжено-чарівна…
Коли думки летіли наче снігопад,
Узори дивні в зледенілих вікнах,
Безглузді ті зізнання невпопад…
Були близькими, та в душі далекі,
Неначе зорі скрижанілі в вишині,
Хоча минали навіть ночі в переплеті –
Думками ніби рідні, та в серцях чужі…
Вдивляюсь в зиму, як у ніч безглузду,
Лютує, щоб вже завтра промайнуть –
Сьогодні, мабуть, у снігах її загрузну,
А завтра в небуття оті сніги спливуть…
Згадалась ніч засніжено-чарівна…
Так і життя спливає швидко, як сніги –
Ще ніби вчора я була тобі не рівня,
А уже нині я не хочу поряд йти…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
16.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Лапатий сніг все покриває
Беззвучно падає з Небес,
Шалені ноти із душі зриває –
Творить оту мелодію чудес…
Вже навіть в серці засніжило,
Струна душевна натяглась,
Хоч комом дух перехопило,
Коли коханням вповилась…
Звучить мелодія довкола,
Така безшумна і свята,
Зима і всесвіт полонила,
Одівши в кригу почуття…
Цю пісню снігопад співає,
Танцюючи не просто так,
Під всі мелодії, що знає –
Квікстепом перейде в гопак…
Бо не лише у білім вальсі
Кружляє навіть заметіль,
Сучасніші всіх манять танці,
Життєва доки не здолала лінь…
Сніжну Мелодію лише той чує,
Хто інших щиро слухає серця,
Й душевну пісню не руйнує,
Життям пройшовши до кінця…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
16.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Щасливе нині в нас число,
А чи така дзеркальна дата –
Снігами землю занесло,
Щоб знову новий Рік стрічати…
Нема ж різниці в день який,
Якщо прийшло таке бажання,
Занудство й злі думки відкинь,
Чи й розпач та пусті зітхання…
Щасливе нині в нас число,
А чи така дзеркальна дата –
Можливо ще й не повезло,
То ж не лінися зачекати…
Комусь усе й відразу йде,
У особистому й кар’єрі,
До інших щастя довго йде,
Бо і в закриті стука двері…
Щасливе нині в нас число,
А чи така дзеркальна дата –
Якщо натхнення не пройшло,
То варто стимулів шукати…
Як Слон, можливо, щастя те
Міцне, потужне та велике,
Тому повільним кроком йде,
Щоб все життя тобі служити…
Щасливе нині в нас число,
А чи така дзеркальна дата –
Молися, щоб життя пройшло,
Без приводів щоб жалкувати…
Можливе в Бога все завжди,
Якщо насправді в це повіриш,
То ж не лінуйся шлях пройти,
Що тільки Господу довіриш…
Щасливе нині в нас число…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
12.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
А завтра, кажуть, Новий Рік…
Китайсько-східний..? – ми того не знаєм,
То ж скільки дав Господь земних нам літ,
Усі смиренно, наче дар Його приймаєм…
А завтра, кажуть, Новий Рік…
Навіть дзеркальна та щаслива дата,
Але ж для того й вертиться весь світ,
Прийшло щоб щастя в кожен дім і хату…
А завтра, кажуть, Новий Рік…
Чому б гуртом усім не святкувати,
Думок сміливих й мрій нових потік,
Щоб не дозволив будням розтоптати…
А завтра, кажуть, Новий Рік…
Ялинки знову, мабуть, варто засвітити,
Хоча й з’являється уже під снігом цвіт,
Та до Весни насправді треба ще дожити…
А завтра, кажуть, Новий Рік…
Якийсь кумедний, знов якогось звіра,
Душі тому дозволимо ми новий переліт,
Любов не згасла щоб і до людей довіра…
А завтра, кажуть, Новий Рік…
З чим всіх сьогодні знову вас вітаю,
Хоч кожен новий укорочує наш вік,
Лише на Волю Божу завжди уповаю!
А завтра, кажуть, знову Новий Рік…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
В моєму місті знову снігопад…
Так витанцьовує, неначе навіжений,
Мої думки навіть рояться невпопад –
Не можуть ритм вловити цей шалений…
Засніжено біжать дороги та мости,
Дерева знову в білі шати одяглися,
В снігу прохожі, намагаючись дійти,
Хоч геть чужі, раптово за руки взялися…
В моєму місті знову снігопад…
Нагадує усім, що ще зима триває.
Бурульки, ніби в сотні й тисячі карат,
Зима неначе діаманти нам вручає…
Спішать машини, ігнорують навіть лід,
Бо мчать наперекір і каверзням погоди,
Не залишивши на асфальті навіть слід,
Рубцем глибоким серед сніжної дороги…
В моєму місті знову снігопад…
Кружляє ніжно, як блискуче пір’я,
Знов нагадав дитячий «потяг» із санчат
Та «білі мухи», що летіли на подвір’я…
Згадались знову кучугури у саду,
Мого дитинства велетні-замети,
Так ніби по морозу знову йду,
У ті роки, такі й близькі, й далекі…
В моєму місті знову снігопад…
Кружляє в серці й білу віхолу зриває,
Все, що минуло, не повернеться назад –
Сторінку цю життя навік перегортає…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
Зима згадала врешті, що Зима –
Обов’язок її морозити й сніжити,
Що має право розгулятися сповна,
У задоволення короткий вік прожити…
Зима згадала врешті, що Зима –
Що вона право має і на заметілі,
Хоча Різдво причепурити не змогла,
Та ще встигає розпустити коси білі…
Зима згадала врешті, що Зима –
Що сніг чекають не лише у Буковелі,
Бо на санчатах мчати хоче й дітвора,
Щоб замки сніжні будувати та оселі…
Зима згадала врешті, що Зима –
У кучугурах снігу потонули і проспекти,
А в ніжно-білі шуби навіть вікна одягла,
Мороз не зміг щоб свій рисунок стерти…
Зима згадала врешті, що Зима –
Гуляє містом, витанцьовує зухвало,
Все білим снігом, наче пухом покрива,
Але й цього, чомусь, їй явно ще замало…
Зима згадала врешті, що Зима –
У сніг закуті всі шляхи і магістралі,
Неначе лебідь білі крила розправля,
Щоб всі забули про хвороби і печалі…
Зима згадала врешті, що Зима –
Морозним вітром навіть в душу рветься,
Думки мої тому такі холодні, мов журба,
Так скрижаніло знову мріється й живеться…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Знов Чорний Ворон у душі вселивсь…
Свої думкам диктує, мрії та бажання,
Так ніби крові вдосталь не напивсь,
Розбивши серце вщент клюванням…
Тому, мабуть, так чорно навкруги,
Навіть сніги, чомусь, зуміли чорніти,
Щоб кладку ту я не зуміла перейти,
Туди, де в радості могла б ще жити…
Той Ворон знову понакаркує біди,
Чомусь ніяк не може вгомонитись,
Але на путь оту ступлю й серед зими,
Котра веде, щоб щастям окропитись…
Не каркай Вороне, мій слух – це не твоє
Тому підступні звуки і душею не почую,
Візьму той Хрест важкий, що Бог мені дає,
Та мовчки на свою Голгофу помандрую…
Хоч Чорний Ворон у душі вселивсь,
Та знаю, як його насправді подолати,
Бо за життя мій розум вже навчивсь,
Як чорноту оту в молитві розтоптати…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
04.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Вже не хочу Зими і не хочу морозів,
Знов й холодні дощі струни рвуть у душі,
Але Лютий лихий ще стоїть на порозі,
Ні хвилини, ні дня не відпустить Весні…
Нечепура такий – то дощить, то морозить,
То він снігом кружляє, то з вітрами гуде,
Завмирають похмуро бурульками сльози,
Лютий, геть невгамовний по місту бреде...
Навіть градусник стукає в шибку бува,
Коли знов в завірюху промерзає шкала,
В нас такі синоптично-недолугі дива –
То сніги, то відлига, то мороз, то сльота…
Вже не хочу Зими і не хочу морозів,
Щоб не було дощів, чи снігів поміж нас,
Бо бруньками налиті гілки верболозів –
Почуттів та Весни настає слушний час…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
04.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Весна свої вже розправляє знову крила –
Готова землю зігрівати та серця людей,
То ж завмираєм всі в очікуванні дива
Й душа уже виспівує веснянок ніч і день.
Під снігом білим зачаївся вже підсніжник,
Струмки кришталю передзвонюють Весні,
На серці навіть почуття прокинулися ніжні,
Так ніби проростають нові паростки в мені.
Весна свої вже розправляє знову крила –
Уже, мабуть, валізи ранніх квітів набрала,
Зима щоб врешті догуляла й відступила,
Й по проліски побігла галаслива дітвора…
Вже сонце ніжно виглядає спозаранку,
У шибки промінцями дзвінко стукотить,
Мереживом озолотило скло й фіранку,
Залоскотати вікна хоче й розбудить…
Весна свої вже розправляє знову крила,
Уквітчано-святкову нову сукню надягла,
В Небес благословення, мабуть, попросила,
Та шлях новий на землю свій розпочала…
Вже кіт з просоння муркотить на ґанку,
В гілках прорізуються котики й бруньки,
А півень стрибає з сухих штахет на лавку,
Мабуть, весняну зелень хоче віднайти…
Весна свої вже розправляє знову крила –
Веде весняну, теплу нам когорту близнюків,
Бо Березень, і Квітень, й Травень породила,
Назвати щоб бездітною ніхто її не смів…
Весна вже навіть темні ночі вкоротила,
А сніжні хмари вправно розганяє батогом,
Хоча ще міцно біла ковдра землю вкрила,
Та спів пташиний вже лунає за селом…
Весна свої вже розправляє знову крила,
Та у озер люстерко заглядає крадькома,
Якого б болю й клопоту Зима не наробила,
Весна все вилікує й виправить сповна!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
«… Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе Хрест Свій і йде слідом за мною» (Мр 8,34)
Чи кожен здатен так вчинити,
Щоб взяти Хрест й за Богом йти,
Себе чи здатен менш любити,
Так, щоб зректися пихи й висоти…?
Чи здатен власну гордість подолати,
Гординю, що й вбива довкола всіх,
Зректись себе, душі щоб спокій знати,
Земних позбавившись спокус й утіх..?
Та облачившись, часто, навіть в ризи,
Чи кожен годен, щоб достойно їх носить..,
Коли лиш тих найбільш благословляє,
У кого є про що для себе попросить…?
Як часто чую, коли «Аξιος!» співають,
Тим, що достойні лише там й тоді,
Коли себе найбільш самого вихваляють
Й «Осанна!» звершують найголосніш собі…
Так, ніби, Господу смиренно і кориться –
Просить у ризу світлу, чисту одягнуть,
Спасіння прагне наче й благодаті,
На недостойну справді ставши путь…
Так ніби й вірить щиро, і клянеться,
Про Славу й Честь всім гомонить,
Коли й душа насправді у гніву печеться,
Бо прагне всіх довкола перевчити жить…
Навіть в момент, як Бога він благає,
Одіти в ризу світлу віри й доброти,
Себе одного справді надто прославляє,
Так ніби сам найвищої уже досяг мети…
Покайтесь! – каже Син Господній,
Небесне Царство надто близько вже,
Та тільки той його, мабуть, достойний,
Хто чортівню й гординю з серця прожене…
Тому в житті лиш Бога прославляю,
Йому повіки-вічні й «Аξιος!», й хвала,
Свої гріхи Його лиш Волі доручаю –
То ж і готова їх спокутувать сповна..!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Засніжило в душі,
Засніжило в природі…
Не дитина давно –
В казку вірити годі…
Засніжило в душі,
Засніжило на серці…
Все життя в боротьбі,
Мов обута у берці…
Засніжило в душі,
В почуттях засніжило,
Скрижаніла наскрізь,
Так, немов би не жила…
Засніжило в душі,
Засніжило думками,
Що наснилось колись,
Вже прикрито снігами…
Засніжило в душі,
Захололо у жилах,
Йду життям по землі,
Про яке не просила…
Засніжило в душі,
Та у мріях сніжило,
Не до злетів мені,
Бо обламані крила…
Засніжило в душі,
Засніжило у долі,
Не зламаюсь в житті,
Хоч й засніжені скроні…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
01.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Згадався вечір, випитий на двох,
Хоча в душі давно вже все перегоріло,
Цю ніч, благословив, мабуть, нам Бог,
Та вберегти цей дар ми не зуміли…
П’янким дурманом згіркли на устах
Всі поцілунки та зізнання у коханні,
На жаль, до серця загубився й шлях,
Протоптаний несміло в роси ранні…
Душа залишилась розірвана в шматки,
Від почуттів надуманих, чи справжніх,
Тому у серці досі ще гнояться колючки,
Й глибокі шрами від помилок давніх…
Своє життя таким ціную, як було,
Покаюсь за гріхи лиш перед Богом,
Хоч щастя в душу стежку не знайшло,
Та не зосталось за чужим воно порогом…
Згадався вечір, випитий на двох,
Бо трепет спогадів донині ще чарує,
Цю ніч, благословив, мабуть, нам Бог,
На жаль, так часто Його Волі ми не чуєм…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
01.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Жива Вода бурлить у кожнім з нас,
То ж не лінуймось нею щиро поділитись,
Можливо, нині саме той от слушний час,
Комусь, щоб з вашої душі життя напитись…
У кожнім з нас живуть і Ангел, й Сатана,
Що гріх з чеснотами в душі переплітають,
Якщо думки із мудрістю вкладаємо в слова,
То сатанинські помисли всі сили утрачають…
Жива Вода бурлить у кожнім з нас,
Давайте завжди лиш про неї будем дбати,
Щоб часом мертвою не окропити перелаз,
Яким йде щастя власне в ваші рідні хати…
У кожнім з нас живуть і Ангел, й Сатана,
Не даймо шансу Сатані в душі зміцнитись,
Бо доля в кожного своя в житті й одна,
То ж варто нею лише з Ангелом ділитись…
Жива Вода бурлить у кожнім з нас,
В житті шануймо все святе, що Небом дане,
Тоді Всевишній дійсно попіклується про нас,
Живе і вічне з Богом для Душі буття настане…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
01.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Шануймо час життєвий й бережім,
Ловімо щастя у його шаленім ритмі,
Але свій шлях достойними пройдім,
Хоча навкруг й спокуси надто хитрі…
Цінуймо, Богом даний, час понад усе,
Бо, що минуло, вже ніколи не вернеться,
Якщо у душу нишком й пам'ять принесе,
Усе, що в серці болем смутку озоветься…
Можливо, молодість на марне провели,
Не все й встигали, бо лінилися занадто,
Але тепер, чомусь, так хочеться знайти,
Той час дитинства, мов, шкільну загадку…
Час із секунд й хвилин складався в дні,
Уже десятки літ спливають так з віками,
Але в душі залишимось назавжди молоді,
Хоч скроні вкрила уже паморозь з роками…
Час, це не пазли, щоб все заново зложить…
Тому картинку ту вже нам не відтворити,
Але минулим спільним варто дорожить,
Всім тим, що нам судилося прожити…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
01.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Весна нитками на папері,
Пісні вкладає та вірші,
Хоч Лютий стукає у двері,
Щоб догоджати ще Зимі…
Усі слова що зльодянілі ,
Зігрію в помислах своїх,
Щоб паростки давали мрії,
Коли й на серці щезне сніг…
Я вишиватиму думками,
Узори теплі лиш в душі,
Щоб забуяли колосками,
Життєві радощі рясні…
Ото чи хрестиком, чи гладдю
Вкладатиму в свої думки,
Мереживно та ніжно пряддю,
Вірші щоб в вичурні рядки…
То ж нині теплими словами
У душах кригу розтоплю,
Щоб огорнути почуттями,
Всіх, що любила та люблю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
В душі бринить уже Весна,
Можливо, навіть й Літо,
Хоча панує ще Зима –
Все снігом білим вкрито…
Читають реп думки мої,
Вже проростають й мрії,
Хоч ще у білій пелені,
Танцюють заметілі…
Струмок надії задзвенів
Відлуннями відлиги,
Холодний сніг хоч налетів,
Скувавши місто в кригу…
Весна у серці стукотить,
Палкими почуттями,
Земля хоча ще міцно спить
Притрушена снігами…
В душі бринить уже Весна,
Можливо, навіть й Літо…
Бо серце прагне від тепла,
В коханні шаленіти!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Мабуть колись я народилася Совою,
Давним-давно, ще в першому житті,
Тому і доля моя видалась сумною –
Бо на землі не віднайшла свої путі…
Щось від Сови залишилось й до нині,
Бо темна ніч – моя стихія й благодать,
Постійно в снах мандрую по долині,
Де намагаюсь своє щастя відшукать…
Та я – Сова, що, мабуть, зветься сніжна,
Колись давно з якою ще Ісайя говорив,
Душа летіла б й серце в злетах ніжне,
Хоча тепер, на жаль, своїх не маю крил…
Усім відомо – білі Сови сну не знають,
Тому, як я, літають завжди ніч, чи день,
Ні відпочинку, ані спокою не мають,
Та не виспівують чаруючих пісень…
Хоч, кажуть, бачу і минуле, і майбутнє,
Але своє не в силах я собі наворожить,
Якщо й в житті моїм усе не зовсім путнє,
Та зобов’язана таким, яке дано, дожить…
Вам дивно, що Сова й не має пари?
Так, у житті насправді пари не знайшла.
Мабуть мою ще в древності продали,
Тому життям мандрую й світом я одна…
Хоча колись я народилася Совою,
Тепер, чомусь, я Жінкою прийшла,
Пірнувши у лиху реальність з головою,
По Волі Божій, я життям своїм пройшла!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Віджила, відлюбила…
Щастя мимо пройшло,
Почуття розгубила –
Наче титри в кіно…
Віджила, відболіла…
Сенсу не віднайшла,
Просто жити хотіла,
Шляхом долі пройшла…
Віджила, відтерпіла…
Негаразди та біль,
Стільки і согрішила,
Як розсипана сіль…
Віджила, відпустила…
Що на серці було,
А сама лиш зміцніла,
Наче давнє вино…
Віджила, відлюбила…
Хоч й кохала, мабуть,
Тому й душу нетлінну
Небеса не візьмуть…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
Так хочу знову у дитинство повернутись,
Де навіть завірюхи, неначе білі голуби,
А мама ніжно будить, щоб проснутись,
Та на санчата всім юрбою знову йти…
Де сніг скрипучіший із кожним кроком,
Сніжинки ліпим, вирізаючи гуртом,
Щоб привітати всіх із Новим Роком,
А на Різдво колядувати за столом…
Так хочу знову у дитинство повернутись,
Де перші почуття такі незаймано-святі,
А мрії й сни лише казково-кольорові,
Без йоти болю, а лиш з трепетом душі…
Там де кохання перше та розчарування,
Секрети від найближчих друзів і батьків,
Надії, плани, справжня віра й сподівання,
На щастя, про яке ніхто помріяти не смів…
Так хочу знову у дитинство повернутись
Якщо, можливо, й нових наробити помилок,
До щастя справжнього отого доторкнутись,
Що видавалось ніби душу піднімає до зірок…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
Ще рік тому його з надією стрічали,
Та навіть свято вірили у магію нулів,
Але солоно-згірклим видався 2020-й,
Бо не одного й до могили він довів…
То ж допиваємо його, хоча солоний
Від сліз гірких й розтоптаних сердець,
Та віримо що вже прийдешній Новий,
Нарешті смерті болям покладе кінець…
Спливають дні й останні вже години,
Бо розчинився навіть в часі календар,
На жаль, двадцятий прорідив родини,
Забравши близьких у Небес Вівтар…
Цей рік минає, та про нього не жалкую,
Так хочеться скоріш його переступить,
Бо навіть в серці вже мелодій я не чую,
Що дали б сил й натхнення далі жить…
Прощай двадцятий, відлітай подалі,
А з нір мишиних краще вже не вилізай,
З собою забери всі горесті й печалі,
Але нікого з рідних більш не забирай!
Так хочу вірити, що Рік прийдешній,
Буде привітнішим і до світу, й до людей,
Щоб все минулось, наче день вчорашній,
Й серця співали тільки з радісних пісень.
Та вдячна Богу що й в двадцятім було,
Що сил давав все пережити та здолать,
Адже без Волі Господа нічого не минуло,
Та лиш на Нього можем й далі уповать!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020
Потішив врешті снігопад
Такий тендітно-білосніжний,
Але й думки йдуть невпопад,
Неначе дощ брудний торішній…
В хурделиці й життя спливе,
Давно не знаю, що чекати,
Бо те, що й снігом припаде,
Дощам судилось позмивати…
Разом із снігом Дух Різдва,
Неначе, лине в кожне серце,
Так хочеться, щоб ця Зима,
Відкрила радості джерельце…
Та навіть якщо завтра дощ,
Посміє знов все зіпсувати,
Що нині в душу пробралось,
Давайте вже не відпускати…
Мабуть, сьогодні Магія Різдва
Із снігом цим на землю впала –
Нам радість з Неба принесла,
Та навіть долі наші впеленала.
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020