Lilafea

СВІТИЛЬНИК ДОЛІ

Світильник  Долі  в  Небесах
У  ніч  мені  Ангели  запалили,
Настав  коли  той  слушний  час,
Щоб  доєднатись  до  родини…

Світильник  Долі  дав  Господь,
Порадившись  з  всіма  Святими,
В  ту  облачивши  смертну  плоть,
Яку  в  ту  мить  батьки  просили…

Світильник  Долі  між  зірок,
Мені  лише  одній  доступний,
Тому,  зробивши  перший  крок,
Пішла  покірно  в  світ  підступний…

Світильник  Долі,  мабуть,  мій
Лиш  там  спроможний  освітити,
Де  сповнена  ідей  шалених  й  дій,
Щоб  навіть  світ  увесь  перекроїти…

Світильник  Долі,  що  в  моїй  душі,
Завжди  горить,  та  часом  й  гасне,
Коли  вплітаю  сум  у  ночі  й  дні,
Забувши  раптом  про  прекрасне…

Світильник  Долі  світить  в  темноті  –
Думками  я  завжди  до    нього  лину,
Щоб  доля,  загубившись  в  пустоті,
Завчасно  не  звела  мене  в  могилу…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
22.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020

НІЧ

Ніч  дурманить  усіх  п’янка,
Ця  найдовша  й  така  безмежна,
Чорним-чорна  та  ще  й  гірка,
Як  фортуна  не  обережна…

То  ж  наллю  я  цю  Ніч  з  верхом,
У  бокал  кришталево-чистий,
Щоб  розпити  отак  тайком,
Разом  з  Місяцем,  мов  ігристе…

Обійнявшись  Юпітер  й  Сатурн,
«Вифлиємську  Зорю»  сотворять,
Не  посмію  вчиняти  там  глум,
Де  й  Зірки  в  Небесах  говорять…

Де  з’єдналися  крізь  вікно
Мої  мрії  з  Небес  секретом,
В  тиші  випиті,  мов  вино,
У  душі  зазвучать  дуетом…

Чорну  ніч  розплела  косу,
Ту,  що  завтра  уже  вкоротить,
Довшим  дням  освятить  красу,
Не  вчинявши  Весні  супротив.

Заблукала  вночі    й  Зима,
Навіть  снігу  нам  пожалівши,
Така  Ніч  й  для  планет  одна,
Що  керує,  все  вряд  зложивши…

Щоб  ніякий  Парад  Планет,
Не  завадив  життям  радіти,
Розчинила  я  Ніч  в  думках,
Небеса  щоб  дали  творити…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
22.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020

А МЕНІ ФІОЛЕТОВО

А  мені  фіолетово…
Я  жива  ще,  чи  ні,  
Бо  у  серці  затертому
Завмирають  й  пісні…

А  мені  фіолетово…
Небо  там,  чи  земля,
Долю  туго  де  сплетено,
Та  завмерла  душа…

А  мені  фіолетово…
Бо  живу  у  пітьмі,
Оповита  секретами,
Наче  кокон  в  траві…

А  мені  фіолетово…
Осінь  ще,  чи  Зима
Бо  кататись  каретами,
Навіть  коней  нема…

А  мені  фіолетово…
Ніч  на  дворі,  чи  день,
Загублюсь  з  силуетами,
Що  сховались  на  пень…

А  мені  фіолетово
Чи  й  кохана  була,
Бо  за  долі  штахетами,
Як  бур’ян  відцвіла…

А  мені  фіолетово
Чи  кохала  колись,
Заримую  куплетами,
Мрії,    що  не  збулись…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020

МИ ВСІ ЯК ДІТИ

Ми  всі,  як  діти  на  Різдво…
Чекає  кожен,  мабуть,  свого  Миколая,
Як  діти  мрієм,  щоб  усе  у  нас  збулось,
Навіть  у  снах  думки  погані  відганяєм…

Ми  всі,  як  діти  на  Різдво…
Бувають  тільки  різні  в  нас  бажання  –
Одним  лише  ґаджет  модний,  чи  бінокль,
А  інші  мріють  подолати  щоб  страждання.

Ми  всі,  як  діти  на  Різдво…
Та  в  кожного  свої,  мабуть,  причуди  –
Думки  одних  на  островах  уже  й  морях,
А  іншому  лише  б  дихнуть  на  повні  груди.

Ми  всі,  як  діти  на  Різдво…
Хоча  й  в  дітей  бувають  недитячі  мрії  –
Коли  одні  просили  в  Миколая  гіроборд,  
То  інший  вижити  ще  не  втрачав  й  надії…

Ми  всі,  як  діти  на  Різдво…
Але  й  дорослі  ,  й  діти  дуже  часто  вередують  –
Того  не  брендовий  дратує  і  електросамокат,
А  інші  раді,  що  хоч  не  на  вулиці  ночують...

Ми  всі,  як  діти  на  Різдво…
Та  забаганки  часто,  як  у  принца,  чи  принцеси  –
Коли  одні  жадні  навіть  отих  цукерок  й  мандарин,
А  хтось  й  машині  прикрашає  тюнінгом  колеса…

Ми  всі,  як  діти  на  Різдво…
Давайте  ж  будемо  такими  й  залишатись  –
Різдво  стрічатимемо  тільки  з  ласкою  й  добром,
Щоб  так  змогли  й  в  дитинство  щире  повертатись!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020

СКОРО РІЗДВО

Скоро  Різдво…ялинки  і  колядки,
Борщ  і  кутя,  узвар  і  пампушки…
Прогнати  б  рік  цей  без  оглядки,
Щоб  з  ним  і  сльози  й  біль  пішли.

Скоро  Різдво…Різдвяна  Зірка,
А  в  хороводах  непосида-дітвора,
Вінок  вгорі  різдвяний  на  одвірку,
А  на  карнизах  новорічна  мішура.

Скоро  Різдво…  рояться  наші  мрії,
У  Ніч  Різдвяну  ворожіння  на  зірках,
Найкращі  сподівання  та  нові  надії,
Що  в  рік  прийдешній  подолаєм  крах.

Скоро  Різдво…це  магія  нам  з  Неба,
Котру  чекаємо  затамувавши  дух,
Цукерки  на  ялинці  так,  як  треба,  
Та  у  кутку  солом’яний  Дідух…

Скоро  Різдво…чекаєм  знову  дива,
Коли  нарешті  радість  нам  прийде,
Щоб  кожна  мить  була  лише  щаслива,
Родина  кожна  й  Україна  оживе!

Скоро  Різдво…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020

ВТОМИВСЯ АНГЕЛ МІЙ

Втомився,  мабуть,  Ангел  мій
Його  тривожу  вже    щоденно,
Нових  шляхів  шукаючи  й  подій,
Щоб  не  пройшло  життя  даремно.

Мій  Ангел  залишивсь  дитям,
Таким  наївним  й  безтурботним,
Окрилений  й  зігрітий  почуттям,
Хоч  час  сплива  вже  незворотній…

Мій  Ангел    шепче  крадькома,
Щоб  не  спішила  ще    старіти,
Бо  в  чистоті  оновиться  душа,  
Якщо  залишимось,  як  діти…

Шаную  трепет  Ангела  свого,
Не  смію  я  йому  не  довіряти,
Хоча  у  світ  жорстокий  завело,
Його  тендітності  вже  не  здолати..

Втомився,  мабуть,  Ангел  мій
Життям  моїм  зі  мною  жити,
Але  готовий  до  рішучих  дій,
Якщо  не  здатна  вже  й  творити…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
18.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020

ЗАМОК МОЇХ МРІЙ

Напевно  сніжний  Замок  моїх  Мрій,  
Тому  розтанув  під  життєвим  жаром,
Кудись  думки  мої  забрала  заметіль,  
А  чи  розвіяла,  як  попіл  над  пожаром…
 
Не  правильно  я  навіть  мріяла,  мабуть,
Так  ніби  казку,  але  не  життя  писала,
Ото  ж  не  встигнувши  в  тій    суєті  збагнуть,
Що  моя  доля  справді  тих  казок  не  знала…

Напевно  сніжний  Замок  моїх  Мрій,  
Там  де    фортуна  міцно  в  кригу  одяглася,
Старань  тому  усіх  занадто  мало  й  дій,
Життєва  казка  щоб  моя  розпочалася…

Десь  в  вікнах  Замку,  ще  горить  свіча,
Котра  думки  шалені  з  мріями  вінчає,
Хоч  час  невпинно    в  небуття  сплива,
Та  мого  болю  на  шляху  не  помічає…

Напевно  сніжний  Замок  моїх  Мрій,  
Чомусь  таким  з  Небес  мені  надали,
Політ  бажань    зухвалих,  наче    рій,
Реальність  пише  ту,  що  й  не  чекали…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020

ЯК В ДИТИНСТВІ

Чекаю  Свята,  як  в  дитинстві,
Щоб  мандарини  й  Миколай,
А  під  ялинкою  смачні  гостинці,
Калач  на  покуті,  неначе  коровай…

Щоб  ніжний  снігопад  пухнастий,
Санчата,  як  в  дитинстві,  на  снігу,
Усі  рум’яні  від  морозу  та  від  щастя,
Коли  гуртом  ліпили  Бабу  Снігову…

Сліди  дідуся  у  снігу  отім  глибокі,
Мітла  з  берези,  що  упала  під  поріг,
Тими  слідами  я  й  свої  робила  кроки,
А  потім  хтось  змітав  із  спини  сніг…

Той  борщ  пісний,  що  готувала  бабця,
Кутя  матусі  та  смачнющі  пампушки,
Ще  прабабусі  той  фаршмак  із  оселедця,
Узвар  духмяний  з  яблук,  меду  і  води…

Ще  згадую  того  Мороза,  як  гукали,
Прийшов  до  нас  щоб  їсти  він  кутю,
Озимину  морози  щоби  не  чіпали,
А  залишили  всі  поля  стрічать  весну…

Якесь  казкове  все  було  й  величне,
Навіть  медовий  коржик  чарував,
А  нині  все  якесь  буденно-звичне,
Хоч  маєм  розмаїття  дивних  страв.

То  ж  Магію  того  Різдва  чекаю  знову,
Щоб  Миколай  тайком  усе  ж  прийшов,
Приніс  й  мені  ялинку  різнокольорову,
Та  ті  дитячі  мрії  в  серці  віднайшов…

Думками  у  дитинство  повертаюсь,
У  снах  будую  знову  плани  на  життя,
Та  вранці,  як  реально  прокидаюсь,
В  душі  ятриться  гірко  болем  пустота…

В  дитинстві  мріялось  й  тоді  здавалось,
Що  все  здійснене  і  реальне  навкруги,
Рукою  тільки  дотягтись  зосталось,
Щоб  враз  впіймати  щастя  й  на  завжди…

То  ж  знов  чекаю  Свята,  як  в  дитинстві,
Хоч  розумію,  що  таким  вже  не  прийде,
Бо  навіть  магії  вогнів  моїй  ялинці,
Ніякий  Миколай  Святий  не  принесе…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020

СЕСТРИЧКА

Моя  сестричка  –  це  дарунок  Бога,
Наше  минуле  й  сьогодення  те  що  є,
Життя  нелегке  й  непроста  бува  дорога.
Сестричка  ж  завжди  оптимізму  додає…

Запам’яталася  маленька,  хоч  і  старша,
Тендітна,  ніжна…стрічки  з  русої  коси,
Голубоока  та  що  «Мiдної  гори  хазяйка»,
Коли  на  карнавал  тоді  до  школи  йшли…

Сестричка  –  це  й  мій  шлях  в  минуле,
Підтримка  щира  та  розрада  у  житті,
Бо  разом  з  нею  ми  нічого  не  забули,
Жили  чим  і  якими  ми  були  тоді  малі…

Ми  розійшлися  по  житті  з  роками,
У  кожної  свій  дім  й  буденний  шлях.
Дитинство  наше  залишилось  з  нами,
У  спогадах,  та  у  молитві  на  устах…

Сестричка  –  це  моє  дитинство,
Юначі  роки  спільні  та  стежки,
Дівочі  сварки,  іноді  й  лінивство,
Але  усе  зуміли  разом  ми  пройти…

Ми  зовсім  різні,  та  такі  подібні,
Бо  в  кожної  один  родинний  код,
Тому  що  ми  єдині  справді  рідні,
Життя  який  би  не  зробило  поворот…

Сестричка  –  мої  спогади  дитячі,
Коли  була  й  одна  цукерка,  а  на  двох,
Велосипеди,  чи,  часом  єдиний  м’ячик,
Наш  спільний  борщ,  капуста  і  горох…

Та  наша  гойдалка,  що  поміж  ясенами,
Котра  на  вулиці  тоді  збирала  все  село,
На  жаль,  для  тата  не  родились  ми  синами,
Але  його  бешкетницями  були  все  одно…

Сестричка  –  це  шовковиця  й  черемха,
Ті  наші  верби  що  над  річкою  сплелись,
Як  ми  малі  в  них  часто  хованки  робили,
Та  ніби  птахи  піднімались  тут  і  ввись…

Зима,  санчата  наші,  лижі,  що  з  лижнею,
Ті  кучугури,  крізь  які  до  школи  йшли…
Свята  Вечеря,  готували  що  разом  з  сім’єю
Кутя,  ялинка  наша  спільна  і  колядники…

Сестричка  –  це  ,  мабуть,  частинка  мами,
Така  лише  молодша,  майже,  копія  її,
Хоча  самі  давно  вже  мамами  ми  стали,
Та  в  кожної  окремі  різні  звички  для  сім’ї…

У  Свята  знову  я  дитинство  нагадаю,
Роки  рахую,  що  пройшли,  чи  ще  пройдем…
А  від  сестрички  рідної,  ріднішої  не  маю,
Тому  разом  постійно,  хоч  і  по  різну  живем…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020

МИКОЛАЙ

Святий  вже  заглядає  в  шибки  Миколай
Лунає  всюди  дзвін  прудких  його  оленів,
Летючі  сани  скоро  завітають  у  наш  край,
Різдвяний  Дух  внесуть  до  кожної  оселі…

Бажання  чує  Він  не  лиш  від  дітвори,
А  мрії  всіх  влились  Святому  в  вуха,
Спускаючись  з  Небес  до  нас  згори,
Дарує  те,  про  що  в  думках  підслухав…

Чекаєм  щастя,  миру  та  здоров’я  і  добра,
У  кожен  дім  побільше  радості,  й  достатку,
Щоб  чемна  завжди  була  і  грайлива  дітвора,
Дорослих  жаба  не  вдушила  з  інших  статку.

Щоб  справді  признані  й  оцінені  були,
Старання  кожного  й  труди  усі  щоденні,
А  вороги  дорогу  щоб  у  душу  не  знайшли,
Біль  не  ятрили  й  в  свята,  й  в  дні  буденні…

Хай  Миколай  скоріш  постука  до  вікна,
П’янять  де  аромати  мандаринок  і  ялинки,
Хоч  снігу  поки  не  спішить  нести  зима,
На  склі  казковіпереблискують  сніжинки.

Ждуть  Миколая  певно  і  дорослі,  і  малі,
Збулися  щоб  й  таємні  мрії  й  сподівання,
Щасливі  люди  щоб  були  на  всій  землі,
Забули  врешті  про  хвороби  та  зітхання.

Чекаєм    Миколая  Чудотворця  із  Небес
Пісні  співаєм  щиро  й  молитви  щоденно,
Щоб  вірус  той  смертельний  зовсім  щез,
Стражданнями  не  добивав  життя  даремно.

Святий  вже  заглядає  в  шибки  Миколай,
Спішімо  всі  йому  в  отих  чудах  допомагати  –
Щоб  щастя  світом  полилося  й  через  край,
Та  кожен  свій  гостинець  встиг  дістати!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
16.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020

МОЄ ЗАТЕМНЕННЯ

Моє  затемнення,  мабуть,
Бо  я  не  бачу  навіть  Сонця,
А  Зорі  й  душу  вбережуть,
Заглянувши  в  моє  віконце.

Давно  ступаю  навмання,
Не  вірю  навіть  в  гороскопи,
Бо  й  всі  життєві  надбання,
Вже  не  готові  на  супротив.

Моє  затемнення,  мабуть,
Хоч  просвіту  того  не  було,
Тому  із  долею  змирюсь,
Яка  давно,  немов,  заснула…

У  Небі  ще  не  розчинюсь,
Не  варто  бо  туди  спішити,
То  ж  знову  силами  зберусь,
Заради  того,  щоб  творити.

Моє  затемнення,  мабуть,
В  безмежній  вірі  Божій  Правді  –
Хоч  вже  дитинство  не  вернуть,
Не  йду  до  старості  насправді…

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
14.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020

РІЗДВО МОГО ДИТИНСТВА

В  Різдво  дитинства  хочу  знову,
Коли  вистрибувало  серце  і  душа,
Як  пов’язавши  стрічку  кольорову,
В  Різдвяну  Ніч  у  церкву  йшла.

В  Різдво  дитинства  хочу  знову,
Де  татко  й  мама  зовсім  молоді,
В  святкову  одягнувши  нас  обнову,
Неначе  діти,  тішились  й  самі…

В  Різдво  дитинства  хочу  знову,
Де  пахне  сіно  під  обрусом  на  столі,
Різдвяну  Зірку  як  усі  чекали  нову,
Колядували  разом  і  дорослі,  і  малі…

В  Різдво  дитинства  хочу  знову,
Кутя  щоб  мамина,  вареники,  узвар,
Гирлянду  хочу  на  ялинці    паперову,
Медовий  пряник  під  ялинкою,  як  дар.

В  Різдво  дитинства  хочу  знову,
Зимові  радощі  та  навіть  сніг  із  вати,
Як  домовлялися  усі  ще  на  Покрову,
Куди  підем  колядувати  й  засівати…

В  Різдво  дитинства  хочу  знову,
Де  всі  ялинки  видавались  до  зірок,
Що  дарували  казку  різнокольорову,
Коли  до  них  робила  й  перший  крок…
 
В  Різдво  дитинства  хочу  знову,
Там  навіть  хуртовини  не  страшні,
Кінь  іграшковий,  що  згубив  підкову,
Скакав  магічно  у  моїм  дитячім  сні.

В  Різдво  дитинства  хочу  знову,
Відчути  щоб  всю  Магію  Різдва,
Одіти  душу  в  мрію  бурштинову,
Оту  дитячу,  яку  так  і  не  знайшла…


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
14.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020

СВЯТКИ

Скоро  Святки…
Яких  ще  прабабусі  з  трепетом  чекали,
Співали,  полотна  ткали,  уплітаючи  нитки
З  надією  в  люстерку  на  свічках  гадали,
Коли  й  кому  судилось  подавати  рушники.

Скоро  Святки…
Відсвяткували  знову  Ніч  і  День  Андрія,
Вже  до  Варвари  в  стрічках  несемо  вінки,
А  там  і  Савин  День  нам  знову    заживріє,
Де  Миколай  гостинці  вже  рихтує  і  санки…

Скоро  Святки…
То  ж  Миколай  уже  мандрує  по  просторах,
Долає  тонку  кригу,  бездоріжжя,  чи  сніги,
Бо  навіть  в  вірусної  пандемії  заборонах,
Не  має  права  на  Святки  щоб  не  йти...

Скоро  Святки…
А  там  вже  іменини  в  Анни,  чи  Ганусі,
Святе  Різдво  спішить  до  кожного  двора,
То  ж  не  важливо,  що  не  в  сивій  завірусі
Прийшла  до  нас  плаксива  ця  Зима…

Скоро  Святки…
Тому,  мабуть,  й  природа  нині  плаче,
Бо  не  усі,  на  жаль,  стрічатимуть  Святки,
Старече  серце  зупинилось,  чи  й  юначе,
Біль  в  наших  душах  залишили  на  завжди…

Скоро  Святки…
Хоч  карантинно-вірусні,  тому  і  не  веселі,
Давайте  разом  будем  в  Господа  просить,
Щоб  Народився  Син-Ісус  у  кожного  оселі,
Здоров’ям,  щастям  й  нашу  долю  освятить!


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
14.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020

КРАЩЕ З МУДРИМ ЗАГУБИТИ…

Вже  не  дарма  так  повелось,
Що  краще  з  мудрим  загубити,
Ніж  з  дурнем  щоб  щось  додалось,
Бо  з  дурнем  краще  й  чай  не  пити...

Мабуть,  вина  моя  лиш  в  тім,
Що  божевільною  вважають,
Бо  не  навчилась  догоджати  всім,  
Комусь,  мабуть,  ще  й  заважаю...

Життя  чомусь,  на  жаль,  не  вчить,
Що  сліпо  так  не  варто  довіряти,
Навіть  тому,  що  і  по  грудях  стукотить,
Щоб  свою  чесність,  ніби,  показати...

Той  більше  всіх  кричить:  "бігме",
Хто  Бога  й  близько  в  душу  не  впускає,
Тебе  ж  принизить  та  лайном  зілл'є,
Зухвало,  бридко  навіть  словом  убиває...

Невже  не  соромно  поводитися  так,
Чинити  прикрість,  хоч  «божився»,
Брехню  втирати  скрізь,  неначе  факт,
Бо  надто  добре  при  тобі  прижився…

Так  гірко  й  боляче  вбиває  знов,
Що  з  тебе  дуже  часто  клеять  дурня,
Доводять  вірність,  чесність,  чи  любов,
Хоча  насправді  ти  таким  «не  рівня»…

Немає  в  світі,  мабуть,  гіршої  біди,
Як  дурень  гордий,  той  на  п’єдесталі,
Бо  якщо  ти  йому  нічим  й  не  завинив,
У  його  правди  завжди  аргументи  сталі…

Такий  знайде  святе  пояснення  й  брехні,
Хоч  лиш  для  себе  народився  наймудрішим,
Але,  на  жаль,  отак  складається  в  житті,
Що  дурень  завжди  той  найщасливіший.

Та  опускатись  низько,  навіть  за  для  благ,
До  рівня  дурнів  я  ніколи  не  збираюсь,
Тому  мене  завжди  пробачить  навіть  Бог,
Що  лише  правдою  прожити  намагаюсь...

То  ж  не  дарма  так  повелось,
Що  з  мудрим  краще  загубити…
Повірити  у  путнє  з  дурнем  щось..?  –
Ні,  краще  вже  лише  для  себе  жити!


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
10.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020

ВБЕРЕЖИ МЕНЕ БОЖЕ…

Вбережи  мене  Боже  від  друзів,
Ворогів  бо  й  сама  стережусь,
Їх  облесливість  рівня  катюзі,
Так  поранять,  що  не  піднімусь…

О,  мій  Господи,  дай  мені  сили,
Дай  уміння  людей  розрізнять,
Щиро  хто  допомоги  просили,
Й  хто  готові  в  друзки  розірвать.

Як  пізнати  отих  приживанців,
Що  свою  лише  вигоду  зрять,
Ради  статку  свого  і  червінців,
Навіть  душу  готові  продать…

Так  облесливо  всі  обіцяють,
Бути  вдячними  вже  назавжди,
Та  як  тільки  фортуну  впіймають,
Пошлють  й  грубо  подалі  піти…

В  них  проблеми?  то  ти  завинила,
Бо  не  бачать  вже  й  власні  гріхи...
Що  прокльоном  на  тебе  зложили,
Знову  мусиш,  чомусь,  розгребти…

Вбережи  мене  Боже  від  друзів,
Ворогів  бо  й  сама  стережусь,
Знаю  кожному  –  все  по  заслузі,
То  ж  і  Гніву  Твого  не  боюсь!


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
09.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020

МАСКА ЕМОЦІЙ

 
Емоцій  щастя  маску  часом  одягаю,
Думок  щоб  вберігати  спокій  у  собі,
Бо  навіть  тілу  часто  сил  не  вистачає,
Терпіти  біль  нестерпний,  що  в  душі...

Коли  безжально  поламали  мої  крила,
Щоб  в  мріях  більше  не  змогла  літать,
Ховаюсь  в  масці,  щоб  емоції  прикрила,
А  вороги  щоб  душу  не  посміли  доламать…

Так  справжнім  друзям  сліз  я  не  покажу,
Бо  відчувають  справді,  де  й  чому  болить,
А  ворогам  шляху  до  серця  не  підкажу,
Щоб  не  посміли  ще  смертельніше  вкусить...

Емоцій  щастя  маску  часом  одягаю,
Від  Волі  Бога  не  ховаюся  і  людям  не  брешу,
Лише  тендітну  душу  від  усього  світу  вберігаю,
Тому  емоціями  не  згрішивши,  гнівом  не  живу...  

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
09.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020

ЧИМ ПАХНУТЬ МАНДАРИНИ. . ?

Дитинством,  мабуть,  пахнуть  мандарини,
Днем  Миколая,  Новим  Роком  і  Різдвом,
Як  під  подушками  знаходили  торбини,
Та  всі  родиною  збирались  за  столом…

Ще  мандарини  пахнуть  дивом  казки,
Морозом…  снігом…  іноді  й  дощем,
Обіймами  батьків,  безмежжям  ласки,
Хоча  життям  уже  своїх  дітей  ведем.

Дитинством,  мабуть,  пахнуть  мандарини,
Санчатами,  що  мчали  стрімко  нас  згори,
Лижнею  з  гірки,  де  протоптані  стежини,
Сніговиком,  який  прийшов  до    дітвори…

Ще  мандарини  пахнуть  дивом  казки,
Хоч  в  Миколая  тоді  татків  голос  був,
Коли  для  ляльки  він  приніс  коляску,
Бо  ж  про  усі  бажання  наші  не  забув…

Дитинством,  мабуть,  пахнуть  мандарини,
Ялинкою  від  тата,  танцювала  що  в  кутку,
Коли  кутю  й  узвар  ми  з  мамою  варили,
До  хрипоти,  під  вікнами  співали  коляду…

Ще  мандарини  пахнуть  дивом  казки,
Ангеликом,  що  над  ялинкою  літав,
Різдвом,  що  дітям  краще  навіть  Пасхи,
Вечірнім  дзвоном,  що  у  храм  скликав…

Дитинством,  мабуть,  пахнуть  мандарини,
Тому  казкові  завжди  даруватимуть  дива,
У  дні  передсвяткові,  я  завжди  –  дитина,
Що  в  Чудо  вірить  та  у  Магію  Різдва!

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
08.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020

ТРОЯНДА ПОЧОРНІЛА

В  моїх  руках  Троянда  почорніла,
З  душі  забравши,  мабуть,  негатив,
Коханням  зболена  від  крику  оніміла,
Бо  почуттів  отих  ніхто  не  оцінив…

Померла  так  Троянда,  не  поживши,
Не  відшукавши  свого  сенсу  у  житті,
В  думках  усе  життя  перекрутивши,
Блукаю  й  я  отак  при  світлі,  в  темноті…

Троянда  Чорна,  як  моя  зїв’явша  доля,
Що  на  душі  обпалено-обвуглена  лежить,
Хоча  тепла  того  і  не  забула  ще  долоня,
Та  чисту  до  життя  її  уже  не  відновить…

В  моїх  руках  Троянда  почорніла,
Пора  змиритися  і  свою  душу  берегти,
Якщо  щасливою  прожити  не  зуміла,
То  хоч  гріхи  з  собою  далі  не  тягти…


...в  моїх  руках  Троянда  почорніла…


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
04.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020

СВЯТКОВІ ОКУЛЯРИ

Давайте  вдягнемо  Святкові  Окуляри,
Щоб  захисти  хоч  в  Різдво  самих  себе,
Відключимо  усі  оті  дурні  ТВ-канали,
З  яких  й  москальським  вітром  дме…

Хоча  б  у  Свята  вони  можуть  не  віщати,  
Щоб  душі  наші  захистити  від  брехні,
Було  б  доречно  мікрофони  відключати,
Щоб  в  обіцянок  не  погрузли  ми  лайні…

Давайте  будемо  пильнішими  до  себе  –
Не  піддаваймось  далі  зомбуванню  нас,
Бо  навіть  Господу  не  легко,  там  у  Небі,
Встигати  вчасно  захищати  раз  у  раз…

Коли  вже  й  душі  наші  в  рваних  ранах,
Згадаймо  –  береженого  і  Бог  побереже,
Та  ми,  на  жаль,  чомусь  в  телеекранах,
Забули,  мабуть,  що  молитва  над  усе…

Давайте  вдягнемо  Святкові  Окуляри,
Частіше  бачити  щоб  лиш  сім’ю  й  рідню,
Бо  не  спасуть  уже  ні  гривни,  ні  доляри,
Якщо  заслабнемо  на  «теле-зомбівню»…  



©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
04.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020

РІЗДВЯНІ АНГЕЛИ-2020

Різдвяні  Ангели  вже,  мабуть,  під  вікном,
Шукають  стежку,  що  до  кожної  хатини,
Листи  бажань  читають,  сповнені  добром,
Здійснились  мрії  щоб  у  кожної  людини…

На  жаль  не  здатні  ми  побачити  їх  шлях,
Спостерігати  іх  й  турботи  різдв’янії,
Тому  чекаємо,  що  прилетять  хоч  в  снах,
Ці  Ангели,  в  тендітно-ніжнім  сніговії.

Святково  манить  вже  нас  запах  мандарин,
Духмяно  пахне  і  глінтвейн  отой  гарячий,
Щоб  в  Свята  в  Миколая  не  забракло  сил,
Але  запал  у  нього  завжди  був  іще  юначий…

Ялинки-модниці  уже  готові  до  убранств,
Чекають,  кожна,  що  одіне  стильне  скоро,
Щоб  новорічний  свій  зробити  реверанс,
Коли  навкруг  збереться  хороводів  коло.

Мабуть  сніжинки  також  Свята  ждуть,
В  моєму  місті  тому  й  досі  не  літають,
Напевно  танець  лиш  тоді  свій  розпочнуть,
Коли  ялинки  всі  принади  повдягають…

Різдво  уже,  мабуть,  в  повітрі  та  в  думках,
Святково-трепетно  в  душі  та  серці  кожнім,
Хоча,  на  жаль,  тернистий  в  нього  нині  шлях,
Бо  дім  мій  буде  і  на  Свята  геть  порожнім…

Сумне  Різдво  у  той  проклятий  карантин,
Мабуть,  й  Ангелам  заборонять  тут  літати,
Втекти  б  аж  до  дитинства  радісних  картин,
Коли  юрбою  бігли  разом  всі  колядувати…

Немає  настрою,  щоб  й  «дідуха»  приготувать,
Не  хочеться  святково  навіть  стіл  прибрати,
Якщо  й  Різдво  отак  «онлайн»  нам  святкувать,
Це  ніби  вже  тілесно  та  духовно  помирати…

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
04.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020

САМА СОБІ ВОРОЖКА

Що  має  бути  часто  відчуваю,
Мабуть,  Ворожка  я  й  сама  собі,
Та  разом  з  тим  нічого  не  міняю,
Неначе  ворог  в  власному  житті.

Не  бачу  сенсу,  щоб  ламати  долю,
Бо  вже  не  раз  таке  в  житті  було,
Коли  і  думати  собі  я  забороню,
А  те  небажане  однак  прийшло…

Не  заглядатиму  в  люстерка,
Що  Богом  дано,  все  прийму,
Життя  моє  якщо  і  смеркне,
То  ж  щастя  вже  не  здожену…

Того  не  знайдеш,  що  немає,
Що  не  закладено  Творцем,
Коли    й  свіча  вже  догорає,
Терновим  вквітчана  вінцем.

Вже  снів  пророчих  не  чекаю,
Лиш  вдячна  Богу,  що  живу,
Думки  свої  в  рядки  складаю,
Безсмертя,  мабуть,  так  творю…

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
04.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020

ЯКОСЬ НА АНДРІЯ

Якось  дівчата  на  Андрія  ворожили,
В'язали  зілля  та  розводили  вогонь,
Люстерко  чемно  до  свічок  тулили,
Зігрівши  в  ніжній  теплоті  своїх  долонь...

З  перцем  вареники  вночі  варили,  
Щоб  зранку  пса  такими  пригостить,
Як  їстиме  ..?  То  із  хорошої  родини,
Козак  приїде  перстень  щоб  вручить.

Кидали  чоботом  своїм  аж  через  хату,
Щоб  напророчив  де  їй  з  милим  жить,
Де  наречений  той  живе  її  багатий,
З  ким  під  вінець  по  Святах  поспішить.

Чіпляли  свіжу  Калиту  аж  під  суфітом,
Щоб  на  Андрія  розважатися  всю  ніч,
Хто  був  хитрішим,  той  відкусить  спритно,
Бува  й  додому  навіть  ще  шматок  поніс...

Тут  вишиваючи,  й  пісні  гучні  співали,
Розказуючи  так,  мабуть,  й  про  почуття
Навіть  жартуючи  зухвало,  фліртували,
Вчаровуючи  співом  й  сміхом  козака...


Отак  дівчата  на  Андрія  ворожили...


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020

ВІДЬМА

Вона  також  була  колись  прекрасною,
Цнотливо-ніжною  та  вірність  берегла,
Але  життя  зламало...  стала  власною,
Тепер  вже  Відьмою  гукає  й  дітвора...

Усі  вважали  її  надто  недступною,
Сором'язлива  із  румянцем  на  щоках
Та  вона  просто  була  однолюбкою,
Мов  потонула  бо  в  коханого  очах...

Була  в  коханні  вона  ніби  божевільною,
Цілунком  ніжним  одурманена  одним,
Ним  очарована  не  була,  навіть  вільною,
Бо  й  обіцянкам  сліпо  вірила  дурним...

Та  почуття  її  давно  уже  розтоптано,
У  серці  болем  закипіла  навіть  кров,
Переплелася  Віра  з  марною  Надією,
В  душі  завмерла  нерозділена  Любов.

Вона  давно  й  сама  себе  вважає  Відьмою,
Черства,  жорстка  і  не  підвладна  почуттям,
Усе  життя  вона  старалась  бути  вірною,
Та,  мабуть,  й  душу  він  Чортам  тоді  продав...

Тож  не  спішіть  глумитися  над  Відьмою,
Якщо  не  впевнені,  що  тут  доречний  сміх.
Можливо,  так  простіше  бути  вільною,
Хоча  чужий  болить  в  душі  і  досі  гріх...


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020

ВІРУСНА ПОЕЗІЯ

Важлива  «Вірусна  Поезія»,    чи  ні  –
Не  варто  вам  мене,  мабуть,  судити,
Знайшла  такий  я  «антивірусник»  в  собі,
Тому  пишу  лиш  те,  що  Бог  дає  творити.

Рік  випробовувань,  молитви,  болю,  сліз
Вже  всім  давно  пора,  мабуть,  допити,
Якщо  він  й  приторність,  і  гіркоту  приніс,
Та  Богу  вдячні,  що  змогли  все  пережити.

Молюсь  й  надалі  не  за  себе…за  весь  Світ,
Здолав  щоб  лихо,  що  дароване  не  з  Неба,
Гріхопадіння,  мабуть,  й  слабкість  до  утіх,
Ввімкнути  в  світі  спонукали  цю  потребу…

Чи  COVID-вірус,  а  чи  й  інша  в  тім  вина,
Що  люди  змушені  й  «намордники»  одіти?
Мабуть,  за  лайку  й  вседозволеність  сповна,
Бо  ж  в  лихослів’ї  забруднились  навіть  діти…

Давайте  разом  спільно  вихід  віднайдем,
Щоб  гріх  здолавши,  далі  справді  жити,
Оновлень  приклад  у  природи  ми  візьмем,
Без  «вірусів»  Світ,  як  комп’ютер  оновити!


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020

ВВЕДЕННЯ БОГОРОДИЦІ

О  нині  радуйся,  Маріє!
Святкуєм  Введення  Твоє,
То  ж  кожне  серце  аж  німіє,
Щемить,  пульсує,  в  душу  б’є  …

Тобі  вклоняємося  нині,
Ти  ж  Богородиця  Свята,
Щоб  захистила  нас,  Маріє
Від  всіх  спокус  та  від  гріха.

В  покорі  голови  схиливши,
Дитям  батьки  у  храм  ввели,  
Як  Ангела,  благословивши,
Під  захист  Господу  дали...

Тобі  ж  довірена  велика,
Й  дарована  найвища  роль,
Щоб  народити  нам  Ісуса,
Текла  й  Твоя  у  ньому  кров…

То  ж  Богоматір’ю  Ти  стала,
В  отой  благословенний  час,
Батьки    всю  ніч  тоді  не  спали,
Тебе  віддавши,  щоб  спасати  нас.

Ото  ж  возрадуйся,  Маріє!
Бо  Твій  святкуєм  нині  День,
Благословення  просим  в  Бога
Й  у  Тебе  щиро  для  своїх  дітей!

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020

ТРОЯНДОВИЙ СОН

Трояндовий  наснився  в  грудні  сон,
Містичний  ніби,  та  такий  реальний,  
Звучали  навіть  серця  ритми  в  унісон,
Так  наче  вальс  той  був  уже  останній.

Душа  піднялася  в  трояндах  до  Небес,
Чомусь  в  рожевих,  хоч  люблю  я  жовті,
Та  навіть  страх  до  невагомості  геть  щез,
Бо  й    вітер  ніжним  був  неначе  в  жовтні…

Мене  й  реально  часто  манять  Небеса,
Тому,  можливо,  що  там  також  маю  сина,
Якщо  тримає  ще  і  полонить  земна  краса,
То  у  душі  вже  відростають,  мабуть,  крила.

То  ж  в  сні  так  легко  у  трояндах  політать,
Не  відчуваючи  й  обов’язків  щоденних,
Що  мрію  іноді  я  вільним  птахом  стать,
Аби  піднятись  вище  клопотів  буденних.

Та  наші  сни,  нажаль,  це  віртуальний  світ,
Йдуть  в  небуття,  як  тільки  «відімкнешся»,
У  снах  хоч  молодість,  бо  зовсім  мало  літ,
Старієш  в  мить,    як  тільки  но  проснешся.

Трояндовий,  чомусь,  наснився  сон,
Мені  б  дізнатись  в  чому  його  сила,
Проник  навіщо  так  підступно  до  вікон,
Я  ж  віщих  снів  насправді  й  не  просила.

Та  жити  завжди  буду  в  снах,  як  на  яву,
Бо,  мабуть,  так  лиш  Бог  благословляє,
Пророцтв  ніяких  я  на  душу  не  беру  –
Всевишній  в  Небі  справжню  долю  знає!

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020

НАСНИЛАСЯ ЗИМА

Ось  знов  мені  наснилася  Зима,
Шляхетна  Пані,  вся  в  обновах,
Що  ніби  в  біло-срібне  одяглась,
Але  уся  якась  яскраво-бурштинова…

Ввібравши  в  себе  й  Осені  красу,
Навіть  й  у  снах  вона    така  чарівна,
Ясний  багрянець  вплівши  у  косу,
Зима  іде  казково-кольорова  й  дивна.

Гирляндами  прикрасивши  фасад,
Святково  одягла  вже  навіть  й  місто,
А  де  ліхтариків  мигтіння  цілий  ряд,
Відразу  зазвучало  все  якось  врочисто…

Зима  яскрава  не  лише  у  наших  снах,
Сюрпризів  завжди  повна  і  гостинців,
Мабуть,  чи  діти  ми,  а  чи  й  уже  в  літах,
Усі  радіємо    й  Зимі,  й  Різдву,  й  ялинці.

То  ж  врешті  з  снів  я  Зиму  проведу
По  вулицях,  по  парках  та  оселях,
Щоб  Рік  Новий  прибрав  усю  біду,
Свята  зустріли  всі  здорові  і  веселі!


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020

ГНИЛА ПОГОДА…

Гнила  погода,  холодно  в  душі...
Зима  кудись  далеко  заблукала,
Тому  в  нас  навіть  сніг,  ніби  дощі,
Та  Осінь  ще  принад  не  приховала...

Ось  знову  німо  день  за  днем  летить,
Похмурий  ранок  відчаєм  почався  ,
Та  навіть  сон  пройшов,  неначе  мить,
Порожнім  в  підсвідомості  зостався...

У  моїм  серці  вогник  Віри  знов  потух,
Надія,  мабуть,  загуляла  в  завірюхах,
Життя  триває  -  в  нім  невпинний  рух,
Та  від  Любові  залишилася  розруха...

Чого  чекати,  як  й  оманлива  Зима,
В  бруднім  болоті  шлях  розпочинає,
Краплини  людяності,  радості,  добра
Усім  в  житті  мабуть  уже  не  вистачає...

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020

ЗЛІПЛЮ СНІГОВИКА

Мабуть,  зліплю  Сніговика…
Аби  будив  ласкаво  зранку,
Не  докоряв,  що  й  не  така,
Варив  щоб  каву  до  сніданку.

Щоб  вірші  він  мені  читав,
Розказував  казки  щоденно,
Та  щоб  не  нив  й  не  нарікав,
Що  на  душі  його  буденно…

Аби  заваблював    в  мій  дім,
Сни  фантастично-кольорові,
Щоб  задоволений  був  всім,
Не  зупиняв  на  кожнім  слові…

Щоб  розумів  мої  думки,
Переживання  та  турботи,
Що  можу  втомлена  прийти,
Чи  й  розчарована  з  роботи…

Щоб  чистоту  він  пильнував,
В  моєму  серці  та  в  квартирі,
Щоб  досконалість  не  шукав,
Та  й  мрії  не  псував  щасливі…

Мабуть,  зліплю  Сніговика…
Він  буде  геть    не  ідеальним,
Та  в  нас  і  дружба  не  проста,
А  скріплена  морозом  раннім.

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
02.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020

ЖИТТЯ ТРИВАЄ

Життя  бурлить…  і  далі  ще  триває…
Ти  цього  хочеш,  а  чи    зовсім  ні,
Уже  й  Зима  свій  шлях  розпочинає,
Хоч  боязко,  чомусь  ступає  по  землі…

Життєві  сани  стрімко  мчаться  вгору,
То  знов,  чомусь,  неначе  каменем,  униз…
Так  хочеться  вловити  й  щастя  впору  –
Собі  маленький  цей  дозволити  каприз…

Чомусь  живемо,  як  в  чумнім  коловороті,
Не  маєм  часу  навіть  проявити  почуття,
А  там,  можливо,  на  наступнім  повороті,
Уже  обірветься  в  момент  чиєсь  життя…

То  ж  не  скупімося  в  житті  буденнім,
Хоча  б  маленьке,  але  Свято  сотворить,
В  розмовах,  як  в  молитві  тій  щоденній,
Приємності  не  забуваймо    говорить…

Шануймо  душу  кожну  та  її  тривоги,
Знаходьмо  час  для  обміну  й  думок,
Хоча  життя  багате  на  вибоїсті  дороги,
На  зустріч  кожному  знаходьмо  крок…

Свою  Життєву  Свічку  вберігаймо,
Щоб  тепло  було  завжди  на  душі,
Але  й  про  Свічку  ту  не  забуваймо,
Що  ще  палає  й  в  батьківськім  вікні…

Ото  ж  живімо  щодень  й  щохвилини,
Та  кожну  мить,  як  сокровенну  бережім,
Допоки  шлях  ще  не  довів  до  домовини,
Буттям  своїм  насолодитись  поспішім.

Життя  бурлить…  і  далі  ще  триває…
Бо    не  вистава  це  і,  навіть,  не  кіно.
Господня  Воля  нас  в  житті  тримає,
То  ж  збережім  його  таким,  яке  дано…

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
02.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020

…А ЩО ДАЛІ?

Зима…А  що  в  нас  далі…?
А  далі  прийде  Миколай...
До  тих  хто  чемні  і  чекали,
З  гостинцями,  як  зазвичай!

Ось  Миколая…А  що  далі…?
Далі  чекаємо  Різдво...
Та  чи  готові  зустрічати,
Йому  насправді  все  одно…

Різдво,  кутя,  узвар,  ялинка,
Звучить  святкова  коляда,
Темніє…знову  Перша  Зірка,
Та  «дідуха»  шукає  дітвора…

Різдво…А  що  в  нас  далі…?
Далі  наступить  Новий  Рік,
Здоров’я  візьме  повні  сани,
Щоб  вже  не  було,  як  торік…

То  ж  Рік  Новий  волами  їде,
Везе  достаток  нам  й  добро,
Щоб  людяніші  були  люди,
Та  кожному  щоб  повезло…

Ось  Новий  Рік…А  що  там  далі..?
Йордан  ступа  вже  на  поріг,
У  водах  змиєм  всі  печалі,
Щоб  не  здолав  ніякий  гріх…

В  Йордані  ж  Річці  охрестився
Ісус  Спаситель  наш  тоді,
Тропар  Йому  ми  заспіваймо,
Щоб  в  щасті  жити  на  Землі.

Йордан-Хрещення…А  що  далі?
Далі  гучна  "Розколяда"…
Заколядують  тут  й  незнані,
Бо  "Тік-притік"  людей  збира…

Розколяда…А  що  там  далі..?
Весілля  за  весіллям  йде,
Хоч  з  карантином  занедбані  ,
В  серцях  кохання  все  ж  живе…

Й  онлайн-весілля  відгуляєм,
То  ж  що  чекає  далі  нас…?
А  там  уже  й  Весна  близенько,
То  ж  новим  мріям  –  новий  час…


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
01.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020

ЗИМА ПРИЙШЛА…

Зима  прийшла,  а  що  змінилось..?
Навкруг  таке  ж  бридке  лайно,
Нічого  доброго  і  не  наснилось,
А  на  екранах  все  таке  ж  кіно...

Зима  прийшла,  а  що  змінилось?
Гріхи  вже  списують  на  вірус-карантин,
Цирк  не  поїхав,  бо  всі  клоуни  лишились,
А  на  «лакдаун»  новий  бракне  навіть  сил…

Зима  прийшла,  а  що  змінилось?
Одним,  чомусь,  дозволені  й  моря,
А  інші,  навіть  щоб  уже  й  вдушились  -
На  вірус  вправно  спишеться  вина…

Зима  прийшла,  а  що  змінилось?
Махрові  обіцянки  на  екрані  тут  і  там…
Тоді  як  лікарям,  що  геть  втомились,
Вже  не  зарплати,  а  подачок  сміх  і  срам…

Зима  прийшла,  а  що  змінилось?
Відправлять  школи  знову  в  монітор,
Зате  ремонти,  мабуть,  не  робились
Й  не  купували  навіть  нових  штор…

Зима  прийшла,  а  що  змінилось?
Медово  ФОПам  обіцяють  знову  щось,
Бо  ж  обіцяти,  мабуть,  не  втомилось
Оте,  з  екрану,  що  торік  за  це  взялось…

Зима  прийшла,  а  що  змінилось?
Ще  навіть  листя  жовте  за  вікном...
Та  в  світі  горе  завертілось,  закрутилось
Й  календарю  вже,  мабуть,  все  одно...

Зима  прийшла,  а  що  змінилось?
Уже  ялинки  можна  прикрашать,
Та  навіть  шибки  вікон  не  промились,
Щоб  радісно  нам  Свята  зустрічать...

Зима  прийшла,  а  що  змінилось?
Гирлянди  в  парках  вже  і  на  вікні,
Та  наче  й  Небо  з  сумом  похилилось,
Бо  все  не  те  навкруг  і  всі  давно  не  ті…

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
01.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020

ПОГЛЯД ЗИМИ

Ще  й  Осінь  не  прощалася  із  містом,
Та  вже  Зими  іскриться  Погляд  за  вікном,
Такий  холодний  та  з  підступним  змістом,
Як  Ангел,  з  кришталево-згорнутим  крилом.

Наскрізь  пронизує  цей  Погляд  навіть  душу,
В  клітинку  кожну  й  кожну  мрію  залетить,
Остерігатися  його  підступного  я  мушу,
Бо  як  інакше  вогник  в  серці  залишить…

Погляд  Зими  живий  такий,  аж  мертвий,
Глибокий  дуже  й  водночас  такий  мілкий,
Жагучий,  хоч  й  до  болю  зледенілий,
Навігаційно-модерновий,  хоч  простий.

Під  поглядом  цим  скам’янілим  оживають
В  душі  й  казково-неймовірні  всі  дива,
Бо  до  мурашок,  наче,  й  тіло  пропікають,
Хоч  ніби  вчора  в  почуттях  була  Весна…

Зимовий  Погляд  вже  слідкує  дуже  пильно,
Думками  й  діями  він  навіть  йде  в  рядки,
Бажає,  мабуть,  щоб  писала  тільки  стильно,
Про  його  спражню  сутність  та  Зими…



©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
30.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020

ЗИМОВА СИНЯ ПТАХА

Зима  насправді  завтра  вже  прийде,
В  календарі,  а  може  вже  й  в  природі,
На  крилах  Синя  Птаха  Щастя  принесе,
Хоч  й  електронні  дрони  нині  в  моді.

Зима  не  любить  дуже  надсучасних  див,
Зручніше  їй  з  живими  Птахами  летіти,
Пройти  стежками,  по  яких  грибник  ходив,
Чи  лише  вчора  іще  ягоди  збирали  діти…

Нам  з  Синім  Птахом  принесе  вона,
Все,  що  бажали  та,  чомусь,  не  попросили,
Душа  була  чим  й  переповнена  сповна,
Чи  й  в  мріях  ще  з  дитинства  ми  носили…

Зимова  Птаха  наче  казка  на  яву,
Влетить  чванливо  в  кожного  оселю,
Крилом  змахнувши  гіркоти  сльозу,
Чи  й  маску  захисну  та  не  веселу…

Волошковий  кришталь  в  її  очах,
Блакитні  крила  й,  як  хмарини,  пір’я
Оцей  Зимовий  Щастя  Синій  Птах,
Осипле  радістю  рясною  всі  подвір’я.

Зима  насправді  завтра  вже  прийде,
Чи  прилетить  окрилено-багата,
Благословляють  нині  нею  Небеса,
На  що  день  й  на  усі  Зимові  Свята!


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
30.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020

ЖИТТЄВИЙ ТРАМВАЙ

Прокинься,  не  спи  –  вже  вставай,
Життєвий  бо  мчиться  Трамвай,
З  ним  нові  шляхи  відкривай,
Стрімкий  його  рейс  не  спиняй…

Чи  й  досталь  зупинок  дано,
Та  скільки  триватиме  рейс,
Мабуть,  не  покажуть  й  в  кіно,
Й  квитків  скільки  має  твій  кейс…

То  ж  перша  зупинка  –  «Життя»,
Дається  лиш  раз  та  одне,
На  власній  зупинці  буття,
Тут  кожен  лиш  вчасно  зійде…

То  ж  сівши  в  Життєвий  Трамвай,
Набравшись  терпіння  й  снаги,
Серцевий  свій  ритм  вберігай,
Не  знаючи  й  їдеш  куди…

Можливо,  зупинок  рядок,
Пропише  й  Зима  на  снігу,
Чи  варто  робить  новий  крок,
Ступаючи  мовчки  й  в  пургу..?

Німий  наш  Життєвий  Трамвай,
Скупиий  й  до  об’яв  на  шляху,
То  ж  в  серця  свого  запитай,
Щоб  й  долю  вловити  свою…

Наступна  зупинки  –  «Любов»
«Кохання»,  та  «Всі  почуття»,
Мандруємо  знову  і  знов,
По  змішаних  цих  відчуттях…

Десь  там  є  зупинка  «Обійм»,
А  інша  «Нездійснених  Мрій»,
То  ж  сівши  в  Життєвий  Трамвай,
Рейс  справжній  обирати  зумій…

Наступна  зупинка  –  «Добро»,
А  там  вже  й  до  «Свят»  поворот,
Щоб  взимку  нам  всім  повезло,
Пропустим  зупинку  «Хвороб»…

Об’являть  зупинку  «Чеснот»,
А,  може,  й  зупинку  «Брехні»,
От  й  знову  крутий  розворот  –
Свою  б  не  проґавить  тоді…

Кінцева,  мабуть,  «Небеса»,
До  неї  роки  нас  домчать,
Коли  аж  смертельна  коса,
Накаже  на  неї  ступать…

У  когось  не  «Небо»  кінець,
А  в  «Пекло»  зупинка  така...
Життя  вберігаймо  Вінець,
Що  Бог  дарував  не  спроста…


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
30.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020

ЗИМА СТУКАЄ У ШИБКУ

Зима  вже  знову  стукає  у  шибку,
Танцює  в  горах  білий  краков'як,
Морозну  в  руки  взяла  нову  скрипку,
У  сніжну  віхолу  запнувшись  аби  як...

Вже  грудень  календарний  і  в  природі,  
Що  обрізає  зпозаранку  кожен  день
Та  темну  ніченьку  веде  у  хороводі,
Різдвяних  наспівавши  вже  пісень…

Вже  Миколай  пакує  на  санчата
Дарунки  для  дорослих  і  дітей,
Щоб  у  здоров'ї  Свята  нам  стрічати,
Й  хватало  завжди  кисню  для  легень.

Якщо  гарячка,  то  лише  в  коханні,
Серцебиття,  то  лиш  від  почуттів,  
Обійми  й  поцілунки  щоб  реальні,
Уже  ніхто  забороняти  не  посмів...

Щоб  від  Романа  аж  і  до  Йордана
На  вечорниці  всі  збиратися  могли,
Колядувати  з  вечора  й  до  рання,
А  посівальникии  і  щастя  принесли.

Хай  в  ополонці  Вірус  той  загнеться,
Оглохне  від  колядок  наших  й  щедрівок,
Тоді  усім  нове  життя  оте  почнеться,
Без  антисептиків  і  тих  бридких  масОк...

Благаю  Зиму  завтра  щоб  раненько,  
Створила  Чудо  на  усій-усій  Землі,
Бо  Свят  чекає  кожнеє  серденько,
Надії,  віри  сповнені  й  дорослі,  і  малі...

Зима  вже  знову  стукає  у  шибку,
Ми  завтра  її  впустим  панувать
До  Господа  промовимо  молитву,
Щоб  дарував  нам  грішним  Благодать!


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
30.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020

ВСТИГАЙТЕ БАЧИТИ КРАСУ

Встигайте  бачити  красу  –
Чи  то  святкову,  чи  й  буденну.
У  стрічках  вплетену  косу,
Чи    каву  вранішню,  щоденну…

Встигайте  бачити  красу  –
В  квартирі,  а  чи  може  в  лісі,
На  орхідеях  цвіт  й  росу,
Чи  боровик,  що  на  узліссі…

Встигайте  бачити  красу  –
В  тихих  річках  та  водопадах
В  струмках  які,  мабуть,  ростуть,
Купаючись  в  своїх  принадах…

Встигайте  бачити  красу  –
У  жовтім  листі  що  у  парку,
Їжак,  де  в  хованку  поліз,
Чи  хтось  мирився  через  сварку…

Встигайте  бачити  красу  –
Навіть  в  калюжах  на  бруківці,
Адже    Зима  веде  й  Весну,
Й  на  полонини  вийдуть  вівці…

Встигайте  бачити  красу  –
У  селах,  чи  й  новобудовах
Хтось  там  до  рук  бере  косу,
Й  купує  хтось  фіранки    нові…

Встигайте  бачити  красу  –
У  кіннім  спорті,  чи  машинах
Хтось  розсікає  траси  полосу,
А  інший  ніжно  гне  калину…

Встигайте  бачити  красу  –
У  посмішці  і  навіть  злості,
Бо  надто  мало  маємо  часу,
Йдучи  до  Бога,  в  високості…


©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос  
27.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020

ЗИМА БЕШКЕТНИЦЯ

В  якомусь  парку  вже  Зима  гуляє,
Шукає,  мабуть,  транспорту  до  нас,
Бо  знає  що,  як  завжди,  тут  її  чекає
Різдвяно-Новорічний  Свята  час.

Зима-бешкетниця,  неначе  наречена,
У  шатах  білосніжних  вже  спішить,  
Закохано-грайлива  і  така  шалена  –  
Не  хоче  ніби  запізнитись  ні  на  мить…

Зима,  мабуть,  й  дарунками  багата,
Міцним  здоров’ям,  радістю,  добром,
Нам  знову  принесе  сімейні  Свята,
Щоб  всі  зібрались  за  одним  столом…

Якщо  не  всі,  на  жаль,  зустрінуть  Зиму,
Свічок  добавимо  на  покуті  рядком,
Та  на  кутю  запросим  всю  родину,
Якщо  й  зв'язок  лише  крізь  монітор…

Навчилися  ми  разом  святкувати,
Серцями  сильні,  хоч  й  тіла  слабкі,
Ніщо  не  зможе  Дух  Різдва  зламати,
Допоки  душі  наші  справді  молоді.  

Зима-бешкетниця  спішить  до  України,
Колядки  щирі  щоб  звучали  навкруги,
В  одній  молитві  об’єднатися  зуміли,
Та  щезли  з  заздрості  всі  наші  вороги!

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос  
27.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020

МИШИНИЙ РІК, ПРОЩАЙ!

Запряжені  у  з  кришталю  санчата,
Зиму,  напевно,  Буйволи    везуть,
Скоріше  щоби  Мишу  ту  прогнати,
Й  очистити    Новому  Року  путь…

Вже  стільки  лиха  Миші  наробили,
До  дір  прогризли  наш  увесь  бюджет,
Усе  зерно  в  державнім  сховку  з’їли,
Навіть  з  соломи  не  залишили  й  букет…

В  Китаї  Миші,  якісь  також  підлуваті  –  
Смертельний  вірус  на  щось  притягли,
Не  вистачає  світу  уже  й  масок,  і  халатів,
Щоб  захиститись  від  смертельної  біди…

То  ж  Зиму  цю  чекаєм  вже  з  Биками
Таке  здоров’я  нам,  як  у  них,  везе,
Аби  лише  не  стали  «слуги»  бугаями,
Та  й  вщент  не  розтоптали    все  земне…

Давайте  разом  станем  захищати,
Наше  Різдво  та  Рік  отой    Новий,
Ніякій  щоб  підлоті  не  зламати,
Такий    короткий  шлях  земний.

Давайте  будемо  усі,  неначе,  діти,
Наївні,  та  нестерпні  до  образ,
Такі  щоб  більше  глуму  не  терпіти,
У  цей  і  так  такий  нелегкий    час…

Усіх  Мишей  щоб  вигнати  з  оселі,
Якщо,  як  «слуги»,  й  наче  нам  рідня,
Такі  прикольні  ніби,  та  такі  веселі,
Що  в  душу  гадять  наче  чортівня.

Мишиний  Рік,  прощай  уже  навіки!
Наступний  зустрічать,  мабуть,  не  нам,
Якщо  й  дано  дожить  ще  й  того  віку,
То  й  Україну  «з’їсти»  ворогам  не  дам!

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос  
27.11.2020




 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020

А ТРЕТЯ НЕ ЗАЙВА

А  третя  ніколи  не  зайва,
Бо  третя  сама    по  собі,
Хоч  іноді  й  доля  печальна,
Та  крил  не  чутно  на  спині…

А  третя  ніколи  не  зайва  –
Чи  й  третя  насправді  вона,
Що    першою  була  бажана,
Та  щастя  своє  не  знайшла..?

А  третя  ніколи  не  зайва  –
Зійшлися  для  чогось  зірки,
Щоб  слізно  омите  кохання,
Зосталось  в  душі  назавжди.

А  третя  ніколи  не  зайва  –
Керуючись    серцебиттям,
Де  душу  пронизує  тайна,
Поєднана  з  власним  дитям…

А  третя  ніколи  не  зайва  –
Хоч  доля  дісталась  гірка,
У  Бога,  чомусь,  наче  крайня,
Й  фортуна  дала  копняка.

А  третя  ніколи  не  зайва  –
Бо  завжди  жива  в  почуттях,
Хоч  сива,  як  паморозь  рання,
Та  вільна  думками,  мов  птах.

А  третя  ніколи  не  зайва  –
Бо  десь  в  горобині  тайком
Обвінчана  ще  на  світанні,
Із  Небом,  немов  з  козаком…

А  третя  ніколи  не  зайва  –
Так  хочуть,  чомусь,  Небеса,
Чи  рід  напророчив  їй  здавна,
Щоб  Хрест  цей  смиренно  несла.

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос  
27.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020

ПЕРЕГОРНЕ СТОРІНКУ КАЛЕНДАР

Перегорне  сторінку  календар  –  
Хоча  до  дат  йому  байдуже.
Коли  і  Зиму  підготує  в  дар,
Не  сповістить  тебе,  мій  друже!

Бо  ж  все,  як  вчора    тут  і  там  –
Зопріле  листя  килимом  жовтіє,
Розпусник  вітер  в  крона  завітав,
Хоч  роздягнуть  дерев  не  вміє…

Допоки  бешкетуючи  Зима,
Не  повелить  своїм    морозам,
Пірнути  в  ріки  до  самого  дна,
Та  й  в  душах  висушити  сльози.

Прощально-ніжний  осені  танок,
Буває  часом  у  природі  й  взимку,
Нема  погоди  навіть  для  санок,
Щоб  з  лісу  привезти  ялинку.

Химерна  Осінь  не  спішить
У  небуття  спливати  з  часом.
Дарма,  що  грудень  аж  кричить
В  календарі  надривно  басом…

Сторінку  в  Зиму  календар
Вже  завтра  знову  нам  відкриє,
Залишиться  ж    в  душі  Весна,
Що  розправляє  й  серця  крила.

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020

ВЕДМЕДИК З ПЛЮШУ

Давайте,  як  Ведмедик  з  плюшу,
М’якенькі  будем,  теплі  та  смішні,
Якщо  життя  і  наплювало  в  душу,
Та  почуттями  залишаймося  стійкі…

Не  будемо  уже  наївні,  як  дитина,
Та  по  дитячому  ще  вміємо  любить,
Не  віримо  хоч  в  Чудо  й  на  хвилину,
Але  не  можем  в  своїх  бідах  обвинить…

Ми  всі  в  душі  залишились,  як    діти  –
Чекаєм  Миколая,  Рік  Новий,  Різдво,
Так  хочеться    ще  Фею  десь  зустріти,
Щоб  знову  в  чомусь  справді  повезло…

На  Свята  б  повернутися  в  дитинство,
Де  сніг  скрипучий,  кучугури  на  Різдво,
В  житті  ніяке  не  спіткало  «свинство»,
Бо  ще  дорослого  того  життя  і  не  було…

Я  ніби  бачу,  як  Ведмедик  на  ялинці,
Приніс  якого  на  Святвечір  Миколай,
Дає  солодкі  «домороблені»  гостинці,
Й  на  рушнику  калач,  неначе  коровай…

Кутя  в  макітрі,  ніжно  вгорнута  обрусом,
Мій    найсолодший  мед  в  житті  й  узвар,
Та  маминих  святкових  страв  спокуса,
Що  кожен  аж  до  Зірки  Першої  чекав…

Всі  в  вишиванках,  у  віночках  й  стрічках,
Як  тато  наш  святковий  стіл  благословляв…
Традиції  батьків  й  донині  в  наших  звичках,
Але  й  колядок  тих  давно  ніхто  так  не  співав…

Моє  дитинство,  як  Ведмедик  з  плюшу,
Пішло  на  Свята  знов,  як  завжди,  до  дітей,
Життям  пройшовши,  я  традицій  не  порушу,
Щоб  й  своїм  внукам  заспівати  ще  пісень…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020

ПЕРЕТВОРИТИСЬ В ЗИМУ

Якби  отак  й  перетворитись  в  Зиму,
Навчитися  щоб  чаклувати  із  води,
Та  заморозити  ту  негараздів  зливу,
Котра  вже  горя  принесла  й  біди…

Якби  отак  й  перетворитись  в  Зиму,
Сніжинками  щоб  й  душу  холодить,
Якщо  не  здатна  на  любов  щасливу,
То  краще  щоб  і  тілом  не  грішить…

Якби  отак  й  перетворитись  в  Зиму,
Ту  крижану  без  серця  й  почуттів,
Тоді,  можливо,  прожила  б    щасливо,
Ще  не  одну  собі  бажала  б  сотню  днів…

Якби  отак  й  перетворитись  в  Зиму,
Щоб  навіть  поглядом  убити  на  путі,
Усе  що  долю  творить  не  щасливу,
Лише  в  узорах  залишити  б  на  вікні…

Якби  отак  й  перетворитись  в  Зиму,
Щоб  сльози  згірклі  вимерзли  і  біль,
В  солодшу  ягоду  перетворить  калину,
А  мріям  справжню  закрутити  заметіль.

Якби  отак  й  перетворитись  в  Зиму,
Щоб  лихослів’я  із  бурульками  сплили,
Чи  й  в  надкрихку  замерзли  тонку  кригу,
Розсиплеться  котра  назавжди  до  Весни…

Якби  отак  й  перетворитись  в  Зиму,
Покрити  льодом  і  прокльони  всі  лихі,
Життя  свого  отак  віддала  б  половину,
Тим,  хто  не  встигли  і  помріяти    в  житті.

Якби  отак  й  перетворитись  в  Зиму,
Зачарувати  щоб  природу  та  людей,
Різдвяне  справжнє  сотворити  б  Диво,
Щоб  в  щастя  огорнути    кожен  день…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020

ВЖЕ МЧИТЬ ЗИМА

Вже  десь  Зима  крадеться  крізь  ліси,
Чи  мчить  на  конях  ніжно-білогривих,
Щоб  сніжним  килимом  з  тендітної  краси,
Нам  днів  добавити  святкових  та  щасливих.

Спішить  Зима,  така  окрилено-свята,
Тендітно-чиста,  мов  бокал  з  кришталю,
Допоки  аж  по  вінця  не  лили  в  нього  вина,
Що  забруднить  гріхом  розпусти  та  печаллю…

Зима  несе,  мабуть,  нам  спокій  для  сердець,
Чи  почуття  нові,  такі  шалені,  хоч  й  холодні,
Нарешті  скине  смертоносний  з  нас    вінець,
Що  болем  слізно  обпікає  навіть  скроні…

Нам  необхідне  диво,  щоб  для  зміцнення  душі,
А  почуттям  уже,  мабуть,  доречна  й  прохолода,
В  гарячці,  в  кашлі,  в  нервах  та  лихій  зневірі  всі  –
Вбиває  навіть  Землю  смертоносна  COID-мода…

В  Зимову  Казку  щиро  вірить  кожен  з  нас,
Що  на  ведмедях  білих  десь  вона,  чи  на  санчатах,
Міцне  здоров’я    вже  везе  й  спасенний  диво-час,
Коли  нарешті  й  рідних  ми  не  будемо  втрачати…

Вже  десь  Зима  крадеться    крізь  ліси,
Ми    їй  шляху    до  нас  легкого  побажаєм,
Збулось  щоб  все,  хто  що  на  Cвята  попросив,
Та  тільки  щастя  панувало  в  ріднім  краю!

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020

«ДЖУМАНДЖІ-COVID»

Тривога  в  серці,  щем  отой  пекучий,
В  період  смутку,  горя  та    розлук,
Якийсь  глухий,  тупий  й  болючий,
Чи  й  надприродній  в  грудях  стук…

Свічки  весь  рік  безмовно  плачуть,
Й  душа  розбита  та  поранена  кровить,
Бо  найрідніші  нас  лиш  з  Неба  бачать,
А  нам  без  них  судилось  й  далі  жить…

То  ж  сьогодення,  як  кіно  «Джуманджі»,
Цей  рік  завершу  я,  чи  може,  також  ні,
Наступний  нас  уже  який  чекає  рівень  –
Той  що  прощатись,  чи  творить  пісні..?  

Мабуть    «Джуманджі»  ця  також  хворіла,
Тому  весь  час  міняє  дикі  правила  свої,
Або  у  COVID  ще  страшніша  вбивча  сила  –
Бо  він,  глузуючи,  не  піддається  навіть  грі…

Рік  –  лотерея  цей,    чи  нова  кара  Божа,
Хоч  з  оптимізмом  ми  стрічали,  як  і  всі.
Та  сотнями  уже  вкладає  в  смертне  ложе,
Не  розбираючись  старі,  чи  й  молоді…

Давайте  спільно  призупинимо  це  лихо,
З  турботою  про  кожного  й  про  всіх,
Молитви  щирі  прошепчімо  навіть  тихо,
Всевишній  щоб  пробачив  кожен  гріх…

Завершиться  тоді  «Джуманджі-COVID»,
Навіки  знищимо  всі  його  рівні    та  азарт,
Щоб  щастя  в  серці  забурлило  і  у  крові,
А  в  почуттях  душа  вловила  ритму  старт.



©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020

КРИЛОПАД

У  мою  душу  знов  закрався  крилопад,
Холодний,  чорний,  хоч  такий  осінній,
Навіть  думки  приходять  знову  невпопад,
А  в  серце  сірі  зачастили  сльозо-ливні…

За  вітром  долі    знов  душа  моя  летить,
Кудись  окрилена  ще  мріями  й  думками,
То  ж  мій  політ  уже  нікому  не  спинить,
Допоки  вільна  ще  творити  між  світами.

У  мою  душу  знов  закрався  крилопад,
Тому  доводиться  й  безкрилою  летіти,
Якщо,  можливо,  закуйдовжить  снігопад,
Й  думки  мої  немов  осінньо-пізні  квіти.

Лише  у  Господа,  як  завжди,  сил  попрошу,
Нових  можливостей  ще  мріяти  й  любити,
Та    перед  Ним  одним  я  й  на  коліна  упаду,
Скорившись  Волі  і  безкрилою  творити…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020

СПЛИВАЄ ОСІНЬ

Вже  й  Осінь  день  за  днем  спливає,
Останні  сонячні  нам  промені  кида,
Вона,  наївна,  мабуть  ще  не  помічає,
Що  вже  й  на  п’яти  наступає  їй  Зима.

Не  те  тепло  навіть  в  обідню  пору,
Та  лист  опалий,  як  брудне  сміття,
Не  хоче  й  сонце  підніматись  вгору,
Спішить  за  обрій,  мов  моє  життя…

Немов  пісок  з-під  пальців  ллється,
Останній  Осені  чаруючий  момент,
Де  пізнє  навіть  почуття  спіткнеться,
Об  хвилі  розпачу  розбите    вщент…

Холодний  поцілунок  Сонця  з  Небом,
Знов  нагадав  про  запізнілі  почуття,
Так  вік  минає,  але  жалкувать  не  треба,
Хоча,  насправді,  і    не  склалося  життя…

І  моя  Осінь  стрімко  в  небуття  спливає,
Життєву  Весну  вже  мені  не  зустрічать,
Молюся  Господу  за  вік,  що  вже  минає,
Що  навіть  Осені  не  дав  мене  зламать!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020

ОСІННІЙ МІЙ КАЛЕЙДОСКОП

Осінній  мій  Калейдоскоп,
Яскравий  іноді…  й  не  дуже  –
Думки  вплітаються  між  строк,
Яка  пора..?  –  мені  байдуже…

Весна,  чи  Осінь  вже  в  житті,
А  може  і  Зима,  що  з  Літом,
Узором  щастя  розмалюю  дні,
Що  в  барвах  почуттів  зігріто.

Калейдоскоп  життєвий  мій  
Ламається  й  так  недоречно,
Яскравих  його  скелець  рій,
Неначе,  розлетівся  ґречно…

Чи  скельця  ті,  мабуть,  сховав
Той,  ненависник  до  картинок,
Хто  й  молодість  мою  зламав,
Тому  життя  мчить  без  зупинок.

Кручу,  трясу  Калейдоскоп,
Шукаючи  в  нім  нові  чари  –
Знайти  б  яскравий  розворот,
Щоб  зникли  чорно-білі  чвари…

Грайливих  скелець  тих  потік
Моїх  днів  барви  вберігають,
Калейдоскопом  кожен  рік,
В  узори  дивні  викладають…

Калейдоскоп  Осінній  мій,
Крутитиму  живу  допоки,
Щоб  віхола  думок  і  мрій,
Чинила  старості  супротив.


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020

МАЙДАН І НЕ ТІЛЬКИ…

Майдан-Майдан,  тобою  я  горджусь
Бандерівка  я  майданута  не  дарма,
Ніколи  з  долею  лихою  не  змирюсь,
Бо  серцем  Україну  обирала  я  сама.

Майдан  поперек  горла  комусь  став  –
В  гарячці  трусить  й  відбирає  нюх..?
Вже  ж  час,  мабуть,  узятися  до  справ,
Та  майданутим  вільний  піднімати  дух!

Невже  і  справді  все  було  тоді  дарма  –
Бруківка  у  крові…вогонь  й  сердець?
Здавалося  напилась  ненаситная  Москва,
Щоб  дати  Україні  уже  спокій  на  кінець…

Крим  відібрала,  нищить  й  спалює  ліси,
Дітей  виховують  вже  наче  яничарів,
То  ж  просим  в  Господа  і  витримки,  і  сил,
Щоб  ті  «брати»  нас  більше  не  чіпали…

Чому  нас  й  далі  ображають  на  землі,
Наших  дідів  та  прадідів  славетних..?
Бо  ми,  чомусь,  бредем    глухі  й  німі,
Мов  стадо  тих  безмозгло-безхребетних.

Ми  як  не  нація,  а  трупа  карнавальна,
Що  й  чортівню  уже  святкує  залюбки,
Та  Чорну  П’ятницю  очікує  повально,
Набити  шмотками  щоб  торби  і  сумки.

Нас  можна  навіть  серіалом  підкупить,
В  порожні  голови  вложити,  що  завгодно,
То  завтра  й  власну  кров  вже  будить  пить,
Якщо  й  тому  ШОУ-кумиру  це  угодно…

Канабисом  всіх  завтра  пригостять,
Щоб  менше  думали  і  менше  розуміли,
Слово  за  слово  згадуватимуть  «…мать»,
Давно  з  екранів  та  трибун  це  вже  посміли…

Засвітять  на  Хрещатику  «Червоні  Фонарі»
Розмістять  й  тут,  мабуть,  і  на  Майдані,
Щоб  не  згадали,  хто  й  за  що  поліг,
Й  заради  чого  тут  гуртом  усі  стояли…  

Майдан-Майдан,  тобою  я  горджусь,
Не  марні,  вірю,  були  наші  всі  старання,
Навіть  в  думках  я  з  того  тропу  не  зіб’юсь,
Щоб  Україна  подолала  всі  страждання…



©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
20.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020

ЗНОВУ АТАКА НА МАЙДАН

Ось  знов  атака  на  Майдан
На  ще  живих  і  навіть  мертвих
Бо  обраний  в  нас  "отаман",
Що  прагне  Україні  смерті...

Концерти,  ШОУ  та  кіно,
Для  влади  нової  стихія,
За  що  цю  кару  нам  дано..?  -
То  ж  захисти  нас,  о  Маріє!

Я  знову  Богоматері  молюсь
За  всіх  синів,  синів  Майдану,
Та  в  Божу  Ласку  одягнусь,
Й  на  України  захист  стану.

Не  Вірус...  -  гірша  саранча
Вбиває  все  й  усіх  довкола.
Не  Смерті  вбивча  та  Коса,
Але  ворожа  "братня"  мова.

Навіть  не  мова...той  "язік",
Захланний  преться  в  Україну
Бо  вже  до  того  мабуть  звик,
Топтати  землю  мою  рідну.

Йому  тут  статуси  дають  -
Що  ніби  другий,  але  перший
У  душу  кожного  плюють,
Хто  встиг  за  Україну  й  вмерти.

Крутять  "відосики"  що  день,
Хоч  Україна  наша  погибає
Не  тільки  кисню  не  дають,
Але  вже  й  мову  віднімають.

Комусь  палати  VIP-  комфорт,
А  для  народу  вірне  вбивство
В  День  його  Гідності  й  Свобод  ,
В  атаку  нове  бидло  вийшло!

Святий  Архангел  Михаїл,
Що  поборов  страшного  Змія
Хай  захистить  і  мій  народ
Від  клоуна  та  лиходія!

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
20.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020

ЗИМА РИХТУЄ КОВЗАНИ

Зима  уже  рихтує  ковзани,
Та  заплітає  сніжнії  косички,
Бо  панувати  прагне  до  Весни,
Всім  нагадати  про  зимові  звички.

Укутавши,  свої  зігріймо  почуття,
Яких  у  серці  бережем  жаринку,
Щоб  й  навесні  не  було  каяття,
Як  захолонуть  раптом  на  сніжинку.

В  турботу  огорнім  життя  батьків,
Даруймо  діткам  Миколая  і  Ялинку,
Постукало  щоб  щастя    в  кожен  дім,
Залишившись  у  нім  не  на  хвилинку.

Зігріли  посмішки  усіх  щоб  навкруги,
Втішали  навіть  крізь  огидні  маски,
Щоб  сліз  не  знали  навіть  вороги  –
Запанувала  в  Світі  Божа  Ласка!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
19.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020

ЯК БІЛОГРИВИЙ КІНЬ

Як  Білогривий  Кінь  в  стрімкім  галопі,
Так  й,  загнані  життям,  роки  мої  спішать,
Не  зупиняються,  мабуть,  й  на  повороті,
Щасливу  долю,  намагаючись  догнать…

Та  не  судилось  їм  турнір  оцей  здолати,
Що  не  здійснилось,  того  вже  не  здоженеш,
Пора  свій  біг  шалений,  мабуть,  вповільняти,
Та  просто  жити,  доки  ще,  чомусь,  живеш…

Як  Білогривий  Кінь  в  стрімкім  галопі,
Так  мої  й  мрії  пролітають,  чи  й  думки,
У  віршах  встигнувши  вписати  в  строки,
Слова  шалені  де,  неначе  біг,    й  рядки….

Життям  стрімким  біжу,  як  навіжена,
Встигаю  часто  і  згубити  й  віднайти,
Тому  життєва  залишається  дилема  –
Як  зупинитись,  щоб  ще  й  далі  йти…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
19.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020

ОСІННІЙ СНІГ

Осінній  знову  ранній  сніг,  
Такий  холодний  і  гарячий,
У  душу  килимом  проліг,
Мов  почуття  оті,  юначі…

Як  біла  ковдра  на  бурштин,
Такий  баґряново-осінній,
Вплітається  узором  в  тин,
Та  на  душі  проляже  тінню…

Осінній  знову  ранній  сніг,  
Там,  за  вікном  не  на  папері,
Вкриває  чорноту  доріг,
Й  Зима  вже  стукає  у  двері…

Не  дочекалась  знов  Зима
Календаря,  щоб  панувати,
Нам  геть  зіпсула  листопад,
Мов  й  Осінь  кинула  за  ґрати…

Осінній  знову  ранній  сніг,  
Для  радості,  а  чи  не  дуже
Ще  падолист  припав  до  ніг,
Бо  до  Зими  йому  байдуже…

Для  чого  нам  осінній  сніг
Його  нам  й  взимку  забагато,
Навіщо  нині  вже  Зима,
Якщо  ще  не  зимове  Свято..?

Осінній  знову  ранній  сніг,  
Хмарини  витрясли    відерце,
Неначе  струм  в  душі  пробіг,
В  відкрите  щастю  кожне  серце…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020

ЗИМА ЗАКОХАНО ГУЛЯЄ

Вже  десь  Зима  закохано  гуляє,
Весільну  сукню    прагне  одягнуть,  
Природу  під  вінець  благословляє,
Хоч  почуттів  її  ніколи  не  збагнуть.

Вогонь  й  кресало  відібравши,
Свої  прописує  закони  та  права,
Де  Осінь  в  золотім  іще  убранстві,
Не  нагулявшись,  спати  не  пішла.

Де  оксамитово  шумлять  дерева,
Бурштином  багряніють  ще  луги,
Зимі  туди  ж  бо  квапитись  не  треба,
Не  наспівалась  де  ще  Осінь  до  снаги.

Зима  спішить  холодним  поцілунком,
Скріпити  все  –  повітря  та  туман,
Неначе  смертоносним  трунком,
Вдихає  й  в  почуття  лише  дурман.

Зима  не  розуміє  й    карантину,
Яка  там  пандемія,  чи  ковід..?
Вона  свою  вмальовує  картину,
Усе  живе  заковуючи  в  лід…

Зима  ніколи  не  вдягатиме  бахіли,
Чи  й  маску  не  придбає  захисну,
Все  навкруги  одіне  в  сніжно-біле,
Щоб  й  Вірусу  оголосить  війну…

Чекаю  Зиму,  що  вона  хоча  здолає
Усю  цю  незворотню  смерть  лиху,
Щоб,  як  природа  та,  що  завмирає,
Надію  мали  знову  стрінути  Весну!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020

ОБЛАМАНІ КРИЛА

Десь  блукають  обламані  Крила,
В  темноті,    протаранюють  час,
То  ж,  вкровавлено  Осінь  зустріла,  
Не  літатиму  й  в  мріях  для  вас…

Мої  Крила  –  це  та  нездоланність,
Сила  пристрасті  й  міць  почуттів,
Тому  й  мрії    спливають  у  давність,
Злий  знекрилити  долю  звелів…

Більше  в  Небо  уже  не  здіймуся,
Навіть  в  віршах  своїх  і  думках,
Та  з  смиренням  ще  Богу  молюся,
Хоч  долаю  й  знедолений  шлях…

Мої  Крила  уже  не  підняти,
Їх  й  примірять  не  здатен  ніхто,  
Бо  не  варто  чужих  Крил  ламати,
Як  своїх  наростить  не  дано…

Десь  блукають  обламані  Крила  –
Вдячна  їм  за  падіння  та  злет,
То  ж  і  інших,  чужих  не  купила  б,
Якби  й  мала  аж  стільки  монет…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020

ВОГОНЬ ЩАСТЯ

Десь  на  узліссі  Щастя  загубилось,
Палає,  мабуть,  й  досі  там  вогнем,
Бо  з  ним  дружити  так  і  не  навчилась,
Тому  й  життям  окремо  далі  ми  ідем…

Воно  когось  ще    гріє  спозаранку,
Чи  восени,  а  чи  й  в  оті  морози  злі,
Забувши  про  життя  мого  світанки,
Крижини  в  серці  холодить  й  в  душі.

Можливо,  саме  біля  нього  в  Ніч  казкову,
Дванадцять  Місяців  зберуться  гомоніть,
Воно  й  тоді  співатиме  лиш  колискову,
Душі  моїй,  що  ще  наївна  в  мріях  спить.  

Десь  на  узліссі  Щастя  загубилось,
Вже  не  шукатиму  його,  бо  все  дарма  –
Не  збудеться  в  житті,  все  що  наснилось,
Бо  в  моїх  мріях  й  планах  вже  давно  Зима…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
16.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020

…АЖ ДО СМЕРТІ

Чомусь  дивують  часто  ті  слова,
Що  «не  опущу  я  тебе  до  смерті»,  
Але  коли  в  руці  лише  коханого  рука,
Життям  пройдуть  піддавшись  й  жертві.

Не  всім  судились  справжні  почуття,
Такі,  щоб  разом  до  Небес  донести,
Коли  не  здатні  на  гріхи  та  каяття,
Та  вберегти  хочаби  святість  честі.

У  Небі,  мабуть,  всім  розписано  давно,
Хто  як  любив  щоб  та  життя  проводив,
Адже  Вінець  Чеснот  у  храмі  нам  дано,
Щоб  лише  Господу  любов  свою  доводив.

Отак  ще  й  до  народження  борюсь,
За  право  жити  й  не  спішити  вмерти,
Бо  вже  давно  нема  кого  не  відпускать,
Кохати  щоб  та  в  кого  вірити  до  смерті…



©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
13.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020

Я І ОСІНЬ…

Прекрасна  за  вікном  погода,
Та  в  серці  знову  ливнів  ураган,
В  убранстві  золотім  природа,
Душа  ж  розірвана  вже  в  хлам.

Так  Осінь  в  душу  й  не  попала
З  своїм  бурштиновим  танком,
Колючкою  думки  мої  втоптала,
Терновим  уп’ялася  в  них  вінком…

Болючим  вітром  знову  пролетіла,
Та  не  в  природі,  а  в  моїм  житті,
Ніби,  здолати  так    вона  хотіла
Надії  й  навіть  помисли  лихі…

Ми  нині  з  Осінню  не  дружим,
Бо  ж  в  кожної  в  цім  дні  своє,
Одна  уже  блукає  по  калюжах,
А  інша    ще  й  шампанське  п’є…

Одна  із  Вітром  знову  розмовляє,
Та  кокетує  вправно,  як  завжди,
А  інша  нових  сил  в  житті  шукає,
Щоб  захиститись  від  навал  біди.

Сьогодні  я  та  Осінь  зовсім  різні  –
Ми  не  подруги  і  не  рідні,  поготів,
Хоча  обоє  наче  хризантеми  пізні,
Та  Бог  прирівнювати  нас  не  захотів…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

ПІДУ ДО ГОСПОДА …

Піду  до  Господа  свого,  коли  покличе,
Як  все  можливе  на  цім  світі  довершу,
Шлях  подолаю  свій,  але  не  швидше,
Адже  лише  по  Волі  Божій  тут  й  живу.

Чомусь  не  дарувало    Небо  легку  долю,
Барвінком  щастя  не  стелилися  шляхи,
Та  ревну  віру  у  лише  Господню  Волю,
У  грішну  душу  заложили  ще  батьки…

Не  маю  права  оступить,  чи  здаватись,
Шляхом  тернистим  я  повинна  далі  йти,
Спокусі  розпачу    не  буду  піддаватись,
Якщо  й  найвищої  не  досягну  отак  мети…

Піду  до  Господа  свого,  коли  покличе,
Коли  всі  справи  подолаю  тут  сповна,
Аби  душа  не  проломила  Пекла  днище,
Допоки  з  нечистю  боротимусь  одна…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

ЧОРНО-БІЛИЙ ДЕНЬ

Ось  знову  чорно-білий  день,
Такий  як  вчора  й  позавчора.
Навкруг  ще  й  осінь  золота,  
Та  тільки  сіре  все  довкола...

Спішать  похмурі  перехожі,  
Такі  ж  як  чорно-білий  день,  
Хоч  дні  стоять  іще  й  погожі
Та  не  чутно  в  душі  пісень...

Тролейбуси  всі  сірозвучні,
Навіть  трамваї  не  дзвінкі,
Качелям,  що  у  парках,  скучно,
Бо  й  діти  також  вже  не  ті...

То  Чорну  П'ятницю  святкуєм,
Чи  Хеллоуін,  чи  нова  чортівня.
Давно  самі  себе  уже  й  не  чуєм,
Бо,  навіть,  чорно-сіра  вже  рідня...

У  "чорні  списки"  відправляєм,
Вже  й  тих,  хто  вчора  допоміг,
Чому  ж  дітей  ми  так  навчаєм,
Навіщо  тягнемо  їх  в  новий  гріх...

Забули  номери  вже  й  телефони,
Оті,  щоб  рідним  просто  подзвонить,
Зате  круті,  мабуть,  у  всіх  айфони,
Щоб  в  інтернеті  слід  свій  залишить…

День  й  чорно-білий  знов  минеться,
Настане  скоро,мабуть,  чорно-чорна  ніч,
Та,  посивіла,  стогоном  душа  озветься,
Останній  Небу  дасть  журливий  клич...



©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

МІСТ ПЕРЕМІН

Дорогою  я  йду,  прикривши  біль  снігами,
Що  доля  протоптала  навіть  лихом  у  житті,
Мелодію  душі  вплету  прожитими  літами,  
Міст  Перемін  знайти  свій  новий  щоб  в  путі.

У  новорічнім  танці  знову  з  Вітром  покружляю,
Віднайду  промінь  світла  й  Волі  Божої  вінець,
В  Міст  Перемін  часом  й  дурні  думки  вкладаю,
Щоб  перехрестю  злому  вже  настав  кінець.

Ступатиму  життям  від  нині  й  завжди  вправно,
Бо  й  роком  розпачу  пройшла  вже  не  одним,
Але  сльозам  не  піддаватимусь  все  рівно,
Збудую  Міст  міцний  собі  надійних  Перемін.

Нехай  лютують  злі  прокльони  й  негаразди,
Під  Богоматері,  я  віддаюсь  Святий  Покров,  
А  якщо  когось  ще  душить  чорна  заздрість,
То  злобно  не  бажатиму  і  тим  лихих  оков…

Міст  Перемін  із  оптимізму  збудувавши,
Надіями,  що  ще  Любов’ю  й  Вірою  живуть,
Посмію  навіть  й  нецензурно  всіх  «пославши»,
В  життя  прокласти  перспективнішу  ще  путь!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020

МАСКА ВАМПІРА

Пора,  мабуть,  Вампіра  Маску  одягнуть,
Кров  замінити  на  чужу,  та  щоб  молодшу,
Щоб  витравити  із  душі  всю  людську  суть,
Тоді  щасливо  я  зажити,  мабуть,  зможу…

Забути  про  чесноти,  настанови    та  гріхи,
Піти  й  по  головах,  по  кому  тільки  вдасться,
Не  оглядатися,  якщо  й  чужі  топчу  стежки,
Лиш  щоб  міцніше  ухватити  власне  щастя…

Дарма,  що  вчили  свою  душу  вберігать,
Допомагати  всім,  благає  хто  про  поміч,
В  житті  не  хочу  більше  я  нікого  виручать,
Стягаючи  сама  собі  лиш  старість  й  неміч.

Пора  мабуть  Вампіра  Маску  одягнуть,
Не  захисну,  а  ту  диявольську,  щасливу,
Щоб  жити  та  чогось  насправді  досягнуть,
На  жаль,  давно  не  вірю  в  справедливе  диво!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
06.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

ЛИСТОПАДОВИЙ ДОЩ

Осінній  дощ  гуляє  знову  листопадом
Не  мокро-сірий,  а  яскравий  падолист,
В  гірких  сльозах  німим  блукає  садом,
По  тих  стежках,  де  ми  колись  зійшлись.

Там  де  солодкими  вмивались  почуттями,
Удвох  Надію,  Віру  та  Любов  плекали  тут,
Затерто  й  змито,  мабуть,  не  лише  дощами,
Тому  й  вітри  вже  того  сенсу  не  несуть.

Колись  і  грози  нам  гриміли  в  листопаді,
Так  по-весняному  роїлись  тут  й  думки,
Але  прогнило  все,  як  й  ті  листки  опалі,
Порожні  спогади  лишились,  як  димки…

Життя  триває    –    рік  біжить  за  роком,
В  осінніх  парках  знову  листя,  ніби  дощ,
Пригадую,  як  впевненим  йшла  кроком,
Та  щиро  мріяла  про  все,  щоб  ще  збулось.

То  ж  з  тих  часів  я  не  люблю  осінні  парки,
Щоб  не  побачити  листопадового  дощу,
Де  спогади  залишились  безглузді  й  сварки,
Тому  новими  лиш  стежками  далі  йду…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
06.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

НАМАЛЮЮ ОСІНЬ

Намалюю  Осінь,
Ту,  що  за  вікном  –  
Золоту  Жар-Птицю,
Що  з  одним  крилом.

На  мольберті  рами,
Палітра  в  руках,
А  душевні  шрами,
Мов  у  серці  цвях…

Фарби  бурштинові
Підберу  я  в  снах,
Листя  щоб  кленові,
Вийшли,  як  в  піснях.

Бежеві  та  жовті  
Тони  й  півтони,
Охрові  у  жовтні,
Всі  поля  й  лани.

Кучерявий  дощик
Впав  на  полотно,
Наче  ніжний  локон,
Обрамив  й  вікно…

Ще  осінні  квіти
У  садах  живуть  –  
На  картину  й  Літо
Пензлями  вкладуть.

Знов  зелено-жовті
Вкрались  кольори,
В  немалій  когорті,
Всохлої  трави…

Акварель  медову,  
Я  до  рук  візьму,  
В  золоту  обнову  ,  
Осінь  одягну…  

Може  й  віртуальні,  
Фарби  віднайду  –  
Та  в  душу  реальні  
Пейзажі  впишу…



©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
05.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

МОЯ ДУША – ЛІЛЕЯ

Моя  Душа  –  Лілея  Біла  над  водою,
Небесним,  що  притрушена  пилком,
Де  в  косах  сум,  поєднаний  зі  мною,
У  грудях  серце  відчиканює  танком..

Душа  моя  теж  в  ніч    ту  зародилась,
Беззахисно  коли  я  в  світ  прийшла.
Її  тендітність  так  й  не  знадобилась,
Бо  сильною  життям  своїм  пішла.

Ніякі  слабості  мені  не  позволялись,
Чомусь,  мабуть,  так  забажали  Небеса,
В  момент,  коли  і  в  храмі  обвінчалась,
Приреченою  була  й  Богом,  йти  одна.

Жіноче  щастя  не  дано  мені,  напевно,
Бо  не  написане,  чомусь  й  на  Небесах,
Хоч  материнство  я  пізнала  двічі  щемно,
Але  обламане  й  воно  втоптало  в    жах.

Чому  одним  усе  в  житті  оцім  вдається,
Так  легко  часто,  щоб  без  труду  і  вагань,
Мені  ж  від  болю  часто  й  серце  рветься,
Не  виконавши  і  найменших  сподівань.

Чому  Душа  моя  постійно  у  турботах,
Не  має  спокою  ні  в  день,  а  ні  вночі,
Чомусь  судилося  мені  чинить  супротив,
Й  виборювати  своє  право  жити  на  землі.

Можливо,  я  й  насправді  заблудилась,
Не  ту  планету  я  обрала  й  для  Душі,
Бо  ж  проти  волі  ескулапів  народилась,
Коли  пророчили  не  народитись  лікарі…

У  той  момент,  мабуть,  вони  й  забрали
Всю  мою  долю,  що  вершилась  в  Небесах,
Коли  народження  мого  й  не  допускали,
Вердиктом  зупиняли  мій  життєвий  шлях.

Тому,  мабуть,  я  й  безталанною  родилась,
Весь  вік  шукаю  щастя  та  хоч  йоту  визнання,
Бо  лише  Божа  Воля  ще  тоді  здійснилась,
Як  всім  наперекір,  в  життя  я  це  прийшла!

Моя  Душа  –  Лілея  Біла  над  водою,
То  ж  її  спокій  вберігатиму  й  тайком,
Хоч  надто  виснажена  уже  долею  лихою,
Безсмертним,  вірю,  обдарує  Бог  Вінком…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
05.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020

АНГЕЛ МІЙ ЗАГУБИВ КРИЛА

Ангел  мій  загубив  свої  крила,
З  болем  втрати  блукає  в  пітьмі,
Там,  куди  необачно  ходила,
Й  душу  де  надломила  собі…

То  ж  тепер  йому  вже  не  літати,
В  Небеса  не  піднятись  й  тоді,
Як  благатиму  горе  здолати,
Й  життям  втоптані,  будні  мої...

Ангел  мій  загубив  свої  крила,
Біль  тих  ран  проростає  в  мені,
Хоча  й  долю  таку  не  просила,
Що  дісталась  мені  на  Землі…

Я  молюсь  знову  Господу  Богу,
Та  для  Ангела  милість  прошу,
На  мою  не  пускав  щоб  дорогу,
В  час  коли  й  проти  волі  грішу.

Ангел  мій  загубив  свої  крила,
Чи  Всевишній  їх  просто  забрав,
Щоби  захисту  більш  не  просила,
Хоч  мій  час  відлітати  й  настав.


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
04.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020

ЧОРНО-БІЛИЙ СВІТ

Чорно-білий  світ,
Чорно-білий  дощ  –
Сни  безбарвні  всі,
Як  смугастий  плащ…

Чорно-білий  день,
Чорно-біла  й  ніч  –
Сіра  в  серці  тінь,
Древня,  наче  піч…

Чорно-білий  сквер,
Чорно-білий  крик  –
Оптимізм  помер,
Під  дощами  зник…

Чорно-біла  кров,
Чорно-білий  хрест  –
Витерта    й  любов,
Як  останній  жест…

Чорно-білий  змій,
Чорно-білий  дим  –
Вік  давно  не  мій,
Хоч  й  не  молодий…

Чорно-біла  я,
Чорно-білі  дні  –
Суть  без  каяття,
Крапка  на  житті…

Чорно-білий  вальс,
Чорно-білий  такт  –
Почуттів  для  нас
Обірвався  смак…

Чорно-білий  блік,
Чорно-білий  сон  –
Завершу  свій  вік,
З  Світом  в  унісон…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
04.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020

НЕ АЛЛАДІНОВА Я ЛАМПА

Я  просто  Жінка,  що  живу,  тому  й  жива,
Не  дивна  Лампа  Алладінова  чарівна,  
В  життя  з  душею  й  тілом  теж  прийшла,
Тому,  мабуть,  усім  на  світі  цьому  рівня.

Мене  не  варто  ані  терти,  ні  й  трясти,
Бо  дива  надприроднього  не  створю.
Сама  життям  своїм  прямую  до  мети,
Та  про  проблеми  я  нікому  не  говорю.

Господь  створив  мене  не  для  чудес,
Не  Лампою,  що  в  серці  Джина  зберігає,
Христос  за  нас  усіх  й  помер,  й  Воскрес,
То  ж  і  від  мене  понад  сил  не  вимагає.

Я  просто  Жінка,  що  живу,  тому  й  жива,
Та,  мабуть,  й  буду  на  цім  світі  білім  жити,
Допоки  Воля  Божа  оптимізм  мій  спонука
Боротись  за  життя,  любити,  щоб  творити…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
04.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020

МОРЕ З МІСЯЦЕМ У ЗМОВІ

А  Море  з  Місяцем  у  змові,
Про  горизонти,  чудні  де  дива,
Там  хвилі  шепчуться  метрові,
Де  Море  й  Небо  тихо  поглина…

Тому  в  тенета  навіть  Небо  взяли,
Панують  в  ніжних  розкошах  його,
Тайком,  мабуть,  і  Хмари  обвінчали,
Хоча  кохання  там  ніколи  не  було…

То  ж  Місяць  знову  хвилі  розганяє,
Примхливе  Море  забажало  так,  
Глибинну  піну  вгору  підіймає,
Хоча  для  Неба  це  поганий  знак.

Та  з  Морем  в  парі  Місяцю  не  бути,
Це  ж  дві  стихії  й  різні  два  світи,
Господню  Волю  варто  не  забути,
Хоч  й  дуже  закортіло  разом  йти.  

Море  для  Місяця  однак  не  пара,
Хоча  й  палкі  цілунки  їх  вночі,
Без  почуттів  даремна  ця  забава,
Як  і  зізнання  у  коханні  ці  пусті.

А  Море  з  Місяцем  у  змові,
Щоб  довше  вік  свій  так  прожить,
Зате  їх  ночі,  що  шалено-кольорові,
В  кохання  можуть  віру  нам  вселить…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
03.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020

КОЛІЖАНКА-ОСІНЬ

А  Осінь  –  моя  коліжанка,
Свої  їй    повідаю  й  сни,
Бо  висохла  вже  філіжанка,
Солодкі  де  мрії  були…

То  ж  каву  я  п’ю  з  гіркотою,
Приперчену  трішки  жалем,
Сльозами  присолену  мною,
Й  осіннім  залиту  дощем…

Мої  береже  хто  секрети,
Й  вітрам  роздає  в  вишині,
Де  нові  складаю  куплети,
Та  творяться    вірші  й  пісні…

Думки  де  свої  я  збираю,
Лиш  Осені  все  розкажу,
Як  сили,  щоб  жити  шукаю,
Та  як  по  житті  цьому  йду.

Ще  серце  лиш  їй  відкриваю,
Хоч  там  вже  давно  пустота,
То  ж  долю  свою  поважаю,
Йду  шляхом  до  Бога  одна.

…а  Осінь  –  моя  коліжанка…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020

ВЖЕ ТРЕТЮ ДОБУ ДОЩ

Вже  третю  добу  дощ  у  місті,
Таким  зустрів  нас  Листопад,
Притихли  й  співи  на  узліссі,  
В  природі  все  мов  невпопад…

Дощ  все  навколо  заливає
Асфальт,  стежини  і  кущі,
З  дерев  вже  листя  опадає,
Вливаються  до  ночі  й  дні…

Спішать  похмурі  перехожі,
Неначе  храми  без  дзвіниць,
Там  є  й  усміхнені,  й  погожі  –
Під  масками  ж  не  видно  лиць.

Хтось  вірить,  що  немає  лиха,
Злий  Вірус  –    видумка  чиясь,
А  інший  сльози  втер  вже  тихо,
Бо  вкрила  рідного  сира  земля…

Одні  Хеллоуін    ще  святкують,  
А  хтось    в  окопах  мокрих  спить,
Когось  вже  й  молитви  дратують,
А  інший  з  Богом  прагне  жить.

Та  в  кожнім  серці  є  турботи,
Десь  навіть  й  мрії  ще  живуть,
Нестерпний  дощ,  що  від  суботи,
Вмива    напевно  щастю  путь.

Бо  навіть  дощ  –  це    Божа  Воля,
Щоб,  мабуть,  змити  сум  й  гріхи,
Розквітла  щоб  нам  краща  доля  –
Для  України    на  віки!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

МЕНІ НАСНИВСЯ ДОЩ

Мені  наснилось,  що  приходив  Дощ,
Щоб  пристрасно  тайком  поцілувати,
Чи  може  це  й  насправді  відбулось,
А  я  не  знаю,  як  тепер  з  цим  спати…

З  Дощем  вже  ніч  проводимо  не  раз,  
Та  вдень  підступно  стукає  у  шибку,
Мабуть  настав  уже  той  слушний  час,
Відчути  й  почуттів  душевну  нитку…

Мені  наснилось,  що  приходив  Дощ,
В  ту  ніч  промоклу  співом  розважати,
Та  тільки  стукотом  краплин  в  вікно,
Не  знав  насправді,  що  мені  сказати…

У  серце  в’їлися  ті  краплі  від  дощу,
Струна  душі,  неначе  скрипки  звуки.
Давно  у  Господа  нічого  не  прошу,  
Лише  дозволив  щоб  усе    оце  забути…    

Мені  наснилось,  що  приходив  Дощ,
Просив  притулку,  розуміння  і  спокою,
Та  все,  що  снилося  мені,  щоб  відбулось,  
Аж  до  весни  Дощ  залишається  зі  мною…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

МОЇ ДУМКИ ГУЛЯЮТЬ

Мої  думки  сторінками  гуляють,
Єднаються  несміливо  в  рядки,
Завчасно  навіть  сенсу  не  шукають,
Адже  не  знають,  чи  далеко  йти.

Чомусь  буває  зовсім  випадково
З’являються  неначе  з  пустоти,
Як    анімована    якась  новобудова,
На  картах  світу,  що  її  не    віднайти.

Вони  не  мають  сайтів  та  доменів,
Й  на  серверах  їх  також  не  вловить,
Не  реєстровані  ніде  самі,  без  мене,
Не  вільні  власний  вік  вони  прожить.

Думкам  ніколи    волі  не  давала
Щоб  так  летіти  стрімголов  життям,
Хоча  без  них  я  тільки  краще  б  спала,
Й  не  піддавалась    навіть  віщим  снам.

Мої  думки  у  помислах  гуляють,
Вкладаються  рядками  і  в  книжки,
Мабуть,  так  й  Волю  Бога  забувають,
Коли  торкають  справді  нові  сторінки…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

ОСІННІ МАВКИ

В  осіннім  лісі  й  Мавки  теж  осінні,
Рудоволосі,  в  золотавому  вбранні,
Блукають,  зупиняють  грози  й  ливні,
Й  до  юнаків  приходять  часто  в  сні…

Чарують  хлопців  не  якісь  там  Мавки,
Але  дівчата,  тілом  й  серцем  молоді,
Є  романтичними  навіть  осінні  парки,
Де  ще  судилось  зародитися  Весні.  

Там  й  восени  бунтує  справжнє  літо,
Бо  весни  буйні  там  рояться  і  в  думках,
Серця,  що  в  парі    почуттями  розігріті,
Тремтять,  як    у  гніздечку  дикий  птах.  

Коли  рука  в  руці  єднає,  як  весною,
Кохання  мрії  не  дають  іще  заснуть,
То  навіть  падолист,  що  із  грозою,
Ще  серцю  в  Весну  вказує  лиш  путь.

Шалено-ніжні  оці  бестії-красуні,
Вони  ж  не  в  лісі,  а  у  селах  і  містах,
То  ж  хлопці  будьте  дуже  обережні,
Якщо  ж  в  тенета  не  шукали    шлях.

Ці    Мавки,  кажуть,  небезпечні  дуже,
Бо  так  закохують  й  збентежують  серця,
Що  навіть  ті,  хто  ставляться  байдуже,
Раптово  прагнуть  до  Сімейного  Вінця.

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.10.2020


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020

КАПЕЛЮШОК НА ЩАСТЯ

Капелюшок  на  щастя,
Капелюшок  для  мрій,
Із  Небес,  мабуть,  даний,
Тому  й  сенс  в  ньому  свій…

Капелюшок  на  щастя,
Бог  надів  не  на  рік,
Не  приховує  старість  –
Добре  знає  мій  вік…

Капелюшок  на  щастя,
Капелюшок  для  мрій,
Хоч  часом  й  заважає,
Коли  сповнена  дій.

Капелюшок  на  щастя
Мені    дали  батьки,
Молитви  нашептали,
Щоб  несла  крізь  роки

Капелюшок  на  щастя,
Капелюшок  для  мрій,
Не  насмілюсь  знімати
Як  в  житті  й  заметіль…

Капелюшок  на  щастя
Гордо  завжди  ношу,
А  в  хвилини  зневіри,
В  Бога  захист  прошу…

Капелюшок  на  щастя,
Капелюшок  для  мрій,
Не  зручним  хоч  буває,
Та  такий  от  він  мій…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020

В ОБІЙМАХ ОСЕНІ

В  обіймах  Осені  неначе  завмираю,
Шукаю  ласки,  почуттів    й  тепла.
Куди  веде  безумство  це  не  знаю,
Нових  чекати  стресів,  чи  добра…

Втомилася  до  Осені  спішити,
Бо  й  вік  осінній  вже  в  моїх  роках,
Але,  чомусь,  не  навчена  я  жити,
Реально  щоб  –  не  в  мріях  і  думках.

В  обіймах  Осені  знаходжу  спокій,
Сенс,  розуміння  пройдених  доріг,
Ще  серця  мого  ритм  живий  допоки,
Та  доки  душу  не  накрив  зневіри  сніг.

Я  хочу  жити  так  яскраво,  наче  Осінь,
Вмиватись  чистими  дощами  перемін,
А  сивій  старості  чинитиму  супротив,
Щоб  розпач  й  нишком  в  серце  не  влетів.

То  ж  танцюватиму  я  навіть  під  дощами,
Ще  листопадово  кружлятиму  в  танку,
Прикрию  килимом  я  серця  рвані  рани,
Отим  осіннім,  простелився  що  в  садку.

В  обіймах  Осені  неначе  завмираю,
Хоч  нову  Весну  виглядаю  в  почуттях,
Цілунком  з  Осінню  контракт  скріпляю,
Пилком  медовим  щоб  зостався  на    устах…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020

ДОЩ ПОЧУТТІВ

Дощ  почуттів,  а  може,  навіть,  злива
То  стогоном,  то  громом  прозвучить,
В  житті  погода  теж  така  мінлива,
Бо  ще  серця  гарячі  прагнуть  жить.

Дощі  так  часто  переходять  в  грози,
З  дерев  зривають  їх  останній  шик,
Та  музика  душі  й  болючі  сльози,
Неначе  серця  той  шалений  крик.

Дощ  почуттів,  а  може,  навіть,  злива
Життям  моїм  промчалися  бігцем,
Від  цього,  мабуть,  я  була  й  щаслива,
Та  необвінчана  ні  Богом,  ні  вінцем.

Для  чого  ливні  ці  в  житті  бували,
Надіслані  чи  з  Пекла,  чи  й  з  Раю.
Напевно  навіть  Янголи  не  знали,
Що  вік  весь  мов  над  прірвою  стою.

Дощ  почуттів,  а  може,  навіть,  злива
Чи  буде  ще,  а  чи  не  буде  –  все  дарма
Життєвий  шлях  вже  майже  завершила,
То  ж  і  на  Суд  Господній  мовчки  йду  одна.


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020

ОСІННІЙ ВАЛЬС

Свій  вальс  осінній  у  саду
Танцює  з  листям  вітер,
Заповнити  щоб  пустоту,
Й  розважить  пізні  квіти.

Кружляє  і  кленовий  лист,
Обнявши  куш  калини,
Де  демонструє  вітер  хист,
Струсивши  деревини.

Каштани  опадають  в  такт,
На  оксамиту  килим,
А  вітер  й  бурю  підійма,
Чи  й  з  падолисту    зливи.

Вальсує  листя  тут  і  там,
Запрошує  до  танцю,
Та  вітер  знову  завітав,
До  квітів  на  альтанці.

Танцює  листя  по  двору,
Мов      вичурні  узори,
Вкриває  втоптану  траву,
Що  чула  всі  розмови.

Свій  вальс  осінній  у  саду
Танцює  з  листям  вітер
Я  ж  знову  в  невідомість  йду,
Новий  щоб  день  зустріти.


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020

МОЯ ДОЛЯ СЛІПА

Моя  Доля  сліпа…
Народилась  такою,
Бо  з  Небес  коли  йшла,
Отруїлася  мною.

Моя  Доля  сліпа…
Лиш  таку  заслужила,
Взяти  в  Бога  життя,
Мабуть,  дуже  спішила.

Моя  Доля  сліпа…
До  достатку  й  розкоші  –
Лють  в  мені  закипа,
Але  ж  щастя  не  в  грошах.

Моя  Доля  сліпа…
До  палкого  кохання  –
Все  життя  я  пройшла,
З  почуттів  наріканням.

Моя  Доля  сліпа…
З  Неба    й  ласк  не  чекає,
То  ж  я  йду  навмання,
Та  куди,  Бог  лиш  знає.

Моя  Доля  сліпа…
До  прокльонів  й  облуди,
То  ж  мені  все  дарма,
Що  говорять  там  люди.

Мабуть,  Доля  сліпа,  
Ще    й    Душа  заржавіла,
Тому  й  щастя  в  житті
Віднайти  не  зуміла…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020

ДИТИНСТВО ДЕ МОЄ ГУЛЯЄ

Дитинство  де  моє  гуляє,
В  яких  залишилось  краях,
Воно,  наївне,  мрії  ще  плекає
Й  до  щастя  прокладає  шлях.

Ще  десь  гуляє  безтурботно,
Та  в  радості  проводить  час,
Тоді,  коли  я  йду  скорботно,
Життям,  не  склалося  що  у  нас.

Дитинство  ще  й  казки  читає,
Щось  фантазує  навіть    в  снах,
Хоч  долі  вже  життя  спливає
З  болючим  сумом  на  очах…

Та  у  дитинство  не  вернутись
З  ним  не  гуляти  вже  в  садах,
То  ж  намагаюся  проснутись,
Щоб  не  впіймати  новий  жах.

Воно    не  було  безтурботним,
Хоч  свято  й  вірило    колись,
В  лише  дзвінкі  й  щасливі  ноти,    
Життя,  що  з  ним  переплелись.

Дитинство  десь  моє  гуляє,
Мабуть,  у  іншому  житті,
Й  струна  душевна  затихає,
Бо  мрії  вже  давно  не  ті…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020

ЩАСТЯ ВІТАМІН

Найважливіший  вітамін  –  це  Щастя!
Його  не  купиш  на  базарі  й  на  лотках,
В  аптеках  й  по-рецепту  не  продасться,
Чи  молодому,  а  чи  тому,  хто  й  в  літах.

Лабораторії  та  академії  не  створять,
Не  знають  й  вірусологи  де  взять,
Про  нього  завжди  надто  всі  говорять,
Або  й  чомусь,  на  жаль,  усі  мовчать.

Цей  вітамін  зцілить  і  тіло,  й  душу,
В  клітинку  кожну  вправно  залетить,
Тому  подбати  навіть  я  про  нього  мушу,
Бо  хочу  справді  ще  на  світі  цім  пожить.

То  ж  вітамінів  новомодніх  не  шукаймо,
Мабуть,  не  в  цинках  й  «Де-тривітах»  сенс,
А  почуттям  своїм  скоріше  волю  даймо,
Смертельний  вірус  той  навіки  щоби  щез.

Давайте  будем  разом    щастя  будувати
У  серці  кожному,  у  помислах  й  душі,
Тоді  і  COVID  нас  не  зможе  подолати,
Щасливі    якщо  будуть  завжди  всі.

У  щасті  сила  організму  прибуває,
Відпір  дамо  і  помислам  лихим,
Бо  й  сатурація  погана  не  буває,
У  тих,  хто  щастям  дихає  одним.

Найважливіший  вітамін  –  це  Щастя!
Тому  потрібно  завжди  жити  з  ним
Здолати  все  простіше  тоді  вдасться,
Та  навіть  серце  буде  завжди  молодим…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020

ПАНІ ЗИМА УЖЕ В ДОРОЗІ

Пані  Зима,  мабуть,  уже  в  дорозі,
Причепурившись  мовчки  йде,
Стоять  уже  й  валізи  на  порозі,
В  яких  святкову    казку  принесе.

Мабуть  вже  й  коні  сніжно-білі
Стоять  запрягшись  у  нові  санки,
Й  готові  поряд  бігти  заметілі,
Підірвані  з  вітрами  залюбки.

Останні  птиці  в  вирій  відлітають,
Снігам  уже  готують  шлях  до  нас,
Й  в  годинниках  зозулі  не  співають,
Чекають  також  новорічний  час.

Пані  Зима,  мабуть,  уже  в  дорозі,
Нові  прикраси  з  горобини  одягла,
Адже  чекати  далі  вже  не  в  змозі,
Щоб  Осінь  бал  останній  свій  дала.

Над  містом  вже  лунають  співи,
Заманюють  що  Зиму  вже    і  звуть,
Неначе  справжню  чарівницю  Діву,
З  якою  нас  напасті  й  болі  оминуть.

А  там,  у  лісі,  ще  гриби  святкують,
Не  відпускають  Осінь  в  небуття,
Вітри  вже  листя  зжовкле  розкидають,
Щоб  викинути  всі  нещастя  на  сміття.

Пані  Зима,  мабуть,  уже  в  дорозі,
Одівши  сніжно-льодяний  жупан
Зібравшись  танцювати  на  морозі,
Рік  обіцяє  Новий,  що  без  сліз  і  ран.


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020

МОЯ ДУША – ДИТИНА

Моя  Душа  –  дитина,
Що  в  Янгола  руках,
Тендітно-безневинна,
У  серці  та  в  думках.

Так  важко  їй,  напевно,
Зі  мною  йти  в  житті,
Святою  буть  даремно,  
Бо  й  сни  вже  не  святі.

Чомусь  їй  так  судилось,
Блукати  вік  в  журбі,
Бо  ніби  надломилось,
Щось  там,  в  моїм  житті.

Душа,  немов,  погрузла,
То  в  смутку,  то  в  сльозах,
Прокручується  в  вузол,
Долаючи  мій  шлях.

Вже  й  Янгола  обійми
Не  в  силах  нас  спасти,
Коли  вступаєм  в  війни,
Щоб  досягти  мети.

Моя  Душа  –  дитина,
Що  в  Янгола  руках,
Господня  ж  моя  Сила  –
В  щоденних  молитвах…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020

ОСІНЬ В ПРИРОДІ, ОСІНЬ В ЖИТТІ

Осінь  в  природі,  
Осінь  в  житті…
Я  вже  не  та,
Всі  довкола  не  ті.

В  поглядах  Осінь
У  мріях,  в  думках,
В  сивім  волоссі,
Та  навіть  в  роках…

Осінь  в  природі,
Осінь  в  житті…
Вже  люди  осінні,  
Осінні  й  путі.

В  музиці  Осінь,
У  віршах  і  снах,
В  мрій  безголоссі,
Й  дощі  на  шибках.

Осінь  в  природі,
Осінь  в  житті…
У  тій  прохолоді,
Що  десь  на  душі.

В  листі  опалім,
Пожовклій  траві,
В  кроку  ще  жвавім
Моїм  по  землі.

Осінь  в  природі,
Осінь  в  житті…
Творить  при  нагоді,
Ще  вірші  й  пісні.

В  промислі  Божім,
Та  в  ритмах  сердець,
Здолаю  все  й    зможу,
Що  хоче  Творець!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020

ДУША ЗАВМИРАЄ

Душа  моя  пожовкло  завмирає,
Неначе  Ангел  Вогняний  горить,
Куди  спішить  сама  того  не  знає,
Бо  справді  не  навчилася  ще  жить.

Мені  ще  сурми  в  Небі  не  сурмили,
Господь  іще  не  кличе  на  свій  Суд,
Але  давно  душевні  крила  обгоріли,
Й  моє  зболіле  тіло  ледь  несуть.

Душа  моя    не  відає,  напевно,
Де  ж  та  межа,  навіщо  та  чому,
Чи  варто  й  далі  жити  на  даремне,
Та  знову  й  знову  ще  стрічать  Весну…

Моє  життя  мені  не  знадобилось,
Живу,  мабуть,  для  іншої  мети
Усе,  що  мріялось  і  що  наснилось,
Насправді  ж  не  зуміла  віднайти.

Я  ще  живу,  любити  щоб  й  творити,
То  ж  Ангел  мій  обпалений  буттям,
Не  може  втомлений  і  крил  зложити,
Допоки  Бог  панує  над  моїм  життям…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020

МІЙ ЗАХІД СОНЦЯ…

МІЙ  ЗАХІД  СОНЦЯ…
У  когось  сонця  лише  схід,
Та  захід,  мабуть,  в  мене,
Хоч  й  накує  зозуля  літ,
Між  гіллям,  що  зелене…

Життя  за  обрій  вже  іде,
Висмикує  й  хвилини,
Душа  ж  шукає  неземне,
В  провалля  серцем  лине.

Вже  мрії  посивіли  всі,
Бажання  розгубились,
А  де  співали  солов’ї,
Там  сови  поселились.

Жагучі  помисли  давно,
Перегорівши,  стихли,
Неначе  титри,  що  в  кіно,
Пробігшись  німо,  зникли.

У  воду  впали  й  Небеса,
Для  Мавок  на  забаву,
Та  я  ще  вірю  в  чудеса,
Не  прагну  ще  фіналу!

У  когось  сонця  лише  схід,
А  в  мене  захід,  мабуть,  
Та  мій  вертітиметься  світ,
Думки  хоч  в  бездну  кануть…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020

ДЕ НАРОДИЛАСЬ ОСІНЬ

Де  народилася  насправді  Осінь,
У  Небесах,  а  чи  в  зеленому  гаю,
Їй  водоспад  нарощував  волосся,
А  Лісовик  співав  мелодію  свою…

Там  чисті  води  зранку  омивали,
В  чарівних  травах  сповиваючи  її,
А  сон-трава  їй  казку  там    читала,
Про  царське  панування  на  землі.

Де  народилася  насправді  Осінь
У  темнім  лісі,  де  співають  солов’ї,
А  може  справді  зародилася  в  потічку,
Дерева  ніжно  де  гойдали  на  гіллі…

Смішні  Зайчата,  мабуть,  забавляли,
Все  літо  вчили  її  польку  танцювать,
Але  тоді  вони  наївні    ще  не  знали,
Що  безсоромна  ліс  посміє  роздягать.

Де  народилася  насправді  Осінь
В  колоссі,  в  полі,  чи  крутій  горі,
Що  птахи  у  німому  безголоссі,
Вона  спроваджує  в  далекії  краї…

Що  золотом  вдягне  вона  поляну,
Собі  розкішний  тут  сплете  вінок,
А  ліс,  пожовкло-сірий  і  змарнілий,
Піде  для  неї  в  листопадовий  танок.

Де  народилася  насправді  Осінь
Кому  завдячує  красою  і  життям,
Можливо  й  лісу  тільки  так  здалося,
Що  її  щастям    збагатися    ніби  й  сам…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

ВЕСЬ РІК, ЯК ХЕЛЛОУІН

Уже  весь  рік  20-й,  як  Хеллоуін  отой  у  нас,
Скрізь  лише  сльози,  смерть  панує  й  чортівня,
Тому  б  скоріше  щоб  Різвяно-новорічний    час,
Бо  з  болем  навіть  в  душі  уже  в’їлася  пітьма…

Хто  забуває,  що  в  своїх  традиціях  живем,
Молитву  щиру  в  храм  до  Бога  віднести,
Той  свічку    лиш  в  гарбуз  отой  впихне,
Та  вірить  в  щастя,  що  несуть  йому  чорти.

Невже  чуже  вже  стало  справді  рідним,
Що  манить  і  п’янить    в  Хеловіні  отім,
Готові  певно  залишитися  лиш  в  спіднім,
Аби  якусь  чужу  гидоту  внести  в  дім..?

Якби  отак  згадали  врешті  й  про  розваги,
Ті  що  з  давен  у  нас  були,  у  рідному  краю,
То  вже  з  дітьми  нові  колядки  б  розучили,
Чи    розказали  б,    як  й  чому  варить  кутю…

Для  чого  дань  ми  віддаєм  лише  чужому,
Забувши  зовсім  про  своїх  та  про  своє,
Хоча  й  Хеловін,  як  і  Дівалі  тут  може  бути,  
Для  інших  тих  народів,  в  Україні  хто  живе.

Ми  щиро  можемо  увсіх    вітати  з  Святом,
Але  свої  традиції  до  щему  в  серці  берегти,
Згадайте,  хто  у  вас  був  дідом,  прадідом  і  татом,
Невже  жили  у    США,  Канаді,  чи    Ірландії  вони?

Чому  так  легко  завжди  научаємось  чужому,
Забувши  кров  оту,  що  в  серці  кожного  бурлить,
Давайте  спершу  будемо  все  наше  святкувати,
Допоки  живемо,  то  й  наша  Україна  буде  жить!

Уже  весь  рік  20-й,  як  Хеллоуін  отой  у  нас,
То  ж  схаменімось  врешті  всі  отак  гуртом,
Прийшов  у  радості  щоб  знов  Різдвяний  час  –
Й  колядки  сім’і  щоб  усі  зібрали  за  столом…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

НЕ МІЙ ТАНОК

Не  мій  цих  Ангелів  танок,
Десь  в  вишині  кружляє,
Бо  грішний  рій  моїх  думок
Вщент  душу  розриває…

Так  танцювати  в  Небесах
Моя  душа  не  зможе,
Бо  часто  відчуває  страх
Й  за  в  снах  уявне  ложе…

Хтось  крила  обламав  її,
Підступно  наглумившись,
Тому  мандрує  по  землі,
Із  шляху  правди  збившись.

Безкрила,  немічна  в  пітьмі  
Й  мене  життям  тягає,
Картаючи  ще  ночі  й  дні,
Геть  й  спати  не  лягає…

Спочити  б  вже  душі  моїй,
Чи  танцювати  в  хмарах,
Але  лишились  ми  одні,
Й  Ангелам  не  до  пари…

Не  мій  цих  Ангелів  танок,
Душа  ж  бо  ще  співає,
Тому  коли  зложу  вінок,
Господь  один  лиш  знає.

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020

НЕ МАРНУЙМО ЧАС

Час  на  дурниці  не  марнуймо,
Оберігаймо    кожну  мить
Та  старість  у  душі  шануймо,
Якщо  до  неї  й  не  до  жить…

Не  відкладаймо  все  «на  потім»,
Бо  «потім»  може  й  не  прийти,
Та  відчаям  чинім  супротив,
Щоб  справді  досягти  мети.

Живімо  кожен  день,  неначе,
Останнім  тим  сьогодні  є,
Бо  скільки  і  кому  призначив,
Господь  нам  відчит  не  дає.

Встигаймо  жити  позитивом,
Хоч  й  не  помітили  цього,
Та  кожен  день  і  є  тим  дивом,
Що  нам  з  Небес  його  дано.

Цінуйте  кожного  потребу,
Але  себе  любіть  стократ,
Чомусь  так  заманулось  Небу,
Що  навіть  брат,  уже  й  не  брат…

Мабуть  така  людська  натура,
Шанують  всі  тоді  лишень,
Як  надриваєшся,  мов  дура,
Щоб  іншим  ощасливить  день…

Навіть  Господь  заповідає  –
Любити  ближніх,  як  себе,
Якщо  часу  й  собі  не  маєш,
То  й  вічність  щастя  не  внесе.

А  ж  стрілку  нині  повернувши,
Додам  хоча  б  годину  ще  собі,
У  клопотах  не  потовнувши,
Прожить  щоб  довше  на  землі!

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020

Я ПІДУ ПІД ДОЩАМИ

Я  піду  під  дощами
Де  обмиті  шляхи,
Прогуляюсь  думками,
Щоб  не  в’яли  вони…

Промочу  свої  стопи
У  пролитих  дощах,
Через  злі  розвороти
Щоб  не  з'їхав  ще  дах…

Крізь  грязюку  ступаю,
По  калюжах  пройдусь,
Й  пересуди  здолаю,
Бо  їх  геть  не  боюсь…

Якщо  навіть  ці  зливи  –
Від  злослів’я  людей,
Люблю  я  вік  свій  сивий
Кожну  мить,  кожен  день…

То  ж  омиюсь  дощами,
Що  їх  ллють  Небеса,
Щоб  прокльони  не  знали,
Де  тендітна  душа…

Парасольку  з  молитви
Для  душі  віднайду,
Щоб  життя  захистити,
Яким  й  далі  піду…

Не  підвладні  ці  ливні
Й  лихослів’ям  лихим  –
Я  ж  готова  й  до  злиднів,
Тільки  з  Богом  Святим!

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

ФІРАНКА ЩАСТЯ

В  фіранку  ніжну  огорнусь,
Немов  в  шматочок  щастя,
Якщо  й  об  мрії  я  спіткнусь,
Встояти  з  нею  вдасться…

Собі  знайду  в  ній  оберіг
Підтримку  й  оборону,
Якщо  душа  впіймає  гріх,
То  знайде  в  ній  заслону…

Секрети  мають  всі  чудні,
То  ж  в  мене  є  фіранка,
Котру  на  маминім  вікні
Ласкало  сонце  зранку…

Тому  в  ній  мамине  тепло,
Дитинства  ніжка  казка,
Моменти  ті,  коли  було
Майбутнє  все  прекрасним…

Як  вітер  той,  що  за  вікном
Фіранку  й    розгойдає,
Я  вірю  що  це  на  добро  –
Так  й  долю  вколихає…

Десь  є  фіранка  на  вікні
Й  вікно,  яке  ще  сниться,
А  там,  за  ним,  звучать  пісні
Й  життя  ще  колоситься…  

В  фіранку  ніжну  огорнусь,
У  свій  шматочок  щастя,
Я  за  минулим  я  не  журюсь,
Бо  ще  й  майбутнє  дасться!


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020

ПУСТОТА- ПОРОЖНЕЧА…

Пустота  у  душі,  
Порожнеча  у  серці,
Не  згораю  в  вогні,
Непідвладна  і  смерті…

Пустота  у  думках,
Порожнеча  довкола,
Тільки  дощ  на  шибках,
Вимальовує  кола…

Пусто  в  чашці  давно,
Порожнеча  у  домі,
Як  в  німому  кіно,
Лише  титри  в  долоні…

Пустота,  що  в  житі
Порожнечу  ганяє,
Я  –  не  та,  всі  –  не  ті,
Болем  кров  закипає…

Пустота  моїх  мрій
Порожнечу  холодить  –
Навіть  тексти  надій
Прошептать  не  виходить…

Пустотою  впишу,
Порожнечу  віршами,
Як  й  до  Бога  піду,
Щоб  залишились  з  вами…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020

ТРОЯНДА НА СНІГУ

Лежить  Троянда  на  снігу,
Бездушно  кинута  від  болю,
Не  стріне  більш  вона  Весну,
Чиюсь  ще  поєднавши  долю.

Пелюстки-губи  в  ту  пургу,
Лиш  вітер  потайки    цілує,
Не  бачить  світ  сліпий  тугу,
Та  навіть  й  стогону  не  чує…

Лежить  Троянда  на  снігу,
Чим  перед  Богом  завинила,
Що  мовчки  гине  на  шляху,
Хоча  насправді  не  пожила…

Замерзне  в  самоті  дарма,
Покинута  в  ту  безнадію,
Адже  піднятись  знов  сама,
Щоб  далі  йти  вона  не  вміє..

Лежить  Троянда  на  снігу,
Затоптана  та  бездиханна,
А  мріяла  ж  про  теплоту,
Що  даруватиме  кохання.

То  ж  не  кидаймо  в  небуття,
Отих,  дарований  для  щастя,
Хоч  згіркле  й  каверзне  життя,
Пройти  ним  заново  не  вдасться.

Лежить  Троянда  на  снігу,
Босоніж  мерзне  й  помирає,
Так  прожила,  як  мить  одну,
Й  за  що  загинула  не  знає…

Безгрішна,  ніжна,  мов  свята,
Шляхетний  цвіт  опав  буденним,
То  ж  сенс  свій  так  і  не  знайшла,
Прощається  з  життям  даремним.

Лежить  Троянда  на  снігу,
Нага  самотньо  крижаніє,
Бо  марно  виглядать  й  сльозу,
Що  воскресити  ще  зуміє…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020

А ЗАВТРА ВИБОРИ… (було б смішно, якби не було так сумно…)

Вже  завтра  вибори,  мабуть,
Тому  уже  одні  навколо  кандидати,
Такі,  що  дійсно  Україною  живуть,
Але  й  такі,  кого  не  знаємо,  як  й  звати…

Радію  справді  щиро  лиш  за  тих,
Хто  був  завжди  для  всіх  авторитетом,
По  Божому  життям  своїм  пройде,
Бо  не  ганявся  за  якимсь  «конвертом»…

Хто  має  толк  в  роботі  та  в  сім’ї,
Господар  хто  та  господарник,
Такий  і  справжній  опір  дасть  й  війні,
Бо  знає  хто  нам  ворог  наш  і  зрадник…

Для  України  Слави  хто  живе,  
Хто  з  «Слугами»  й  тепер  не  зеленіє,
В  житті  сприймає  справді  тільки  те,
Що  українське  серце  ще  від  предків  гріє…

Вже  завтра  вибори,  мабуть,
Тому  одні  чомусь  аж  геть  позеленіли,
А  інші  навіть  нові  свої  партії  ведуть,
Хоч  вчора  й  слова  два  зв’язать  не  вміли…

Дивлюсь  навколо  з  новим  жахом  я,
Неначе  справді  люди  знову  подуріли  –  
Ось  ніби  друзі…  й  навіть  родичів  сім’я…
Теж  у  політиків    погратись  захотіли…
 
Куди  не  глянь  –  скрізь  новий  кандидат!
Геть  не  важливо  хто  він  навіть  й  звідки,
Хоч  в  драних  світить  зад  іще  штанях,
Та  вже  у  лозунгах  всі  стіни  й  хвіртки…

Ще  тільки  вчора  точно  до  пуття
Не  вмів  собі  він  навіть  зад  підтерти,
А  вже  якусь  ото  «Програму»  написав,
Бо  «знає»  жити  як  усім  й  не  вмерти!

Який  канабіс  тут  навязують  тобі…?
Вже  й  без  канабісу  отого  нам  халепа  –
Хто  й  дома  толку  в  господарстві  не  навів  –  
Нам  «програмує  й  прогнозує»  вже  далеко…

Який  там  Крим,  а  чи  який  Донбас..?
Вже  й  в  Львові  навіть  куча  московітів,
Начхали  з  вежі  і  на  прадідів-дідів,
Бо  «Рускій  Мір»  якийсь  спішать  пригріти…

Там,  у  тих  головах  ,  один  "Квартал",
«Свати»  у  мізках  тих,  але  не  «САГА»,
Хоч  його  прадід  наче  й  кров  пролив,
Та  вправно  так  «зомбує»  нині  влада…

Був  не  один  «слуга»  вже  тут  у  нас,
Невже  усі  кроваві  «подвиги»  забуті,
Де  вірних  прадідів  пролито  кров,
Та  не  болить  уже  історія  про  «Крути»?

Невже  свідомо  люди  нині  йдуть
До  «слуг»  отих  тепер  уже  служити?
Так  й  Україну  нишком  продають,
Щоб  лиш  самим  в  достатку  жити…


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
19.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

ЗА ПОВОРОТОМ

За  поворотом,  мабуть,  новий  поворот,
Життєвий  шлях  крутий,  як  завжди,
Та  скільки  б  не  було  в  тобі  чеснот,
Залишиш  світ  нічого  не  забравши…

То  ж  чи  спокійною  дорогою  підеш,
А  чи  шляхами,  рясно  змитими  дощами,
До  Бога  путь  насправді  віднайдеш,
Якщо  не  нехтуєш  і  скромними  дарами…

За  поворотом,  мабуть,  новий  поворот,
Якщо  і  очі  бачать  сенс  лиш  тупиковий,
Ніколи  не  забруднюй    лайкою  свій  рот,
Світ  не  спаскуджуй  ніжно-бурштиновий…

Бо  надто  різна  в  серці  кожному  межа,
Одні  в  дощах    лише  проблему  бачать,
А  інші  лаять    Бога  й  в  думці  не  спішать,
Коли  з  Небес  отак  Ангели  гірко  плачуть…  

За  поворотом,  мабуть,  новий  поворот,
Можливо  там  уже  і  сонце  ясне  світить,
Але  Господь  лиш  тих  благословляє  із  Висот,
Хто  шлях  пройшов  покірно  наче  діти…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
19.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

ОСІНЬ ЗНОВ ЗАПЛАКАЛА

А  Осінь  знов  заплакала  дощами,  
Змиває  вщент,  що  на  її  шляху...
Дерева  оголила  під  вітрами,
Забравши  в  них  оспівану  красу.

Мандрує  Осінь  впевнено  й  зухвало,
Зриває  цвіт  останній  й  втоптує  траву
Так  ніби  їй  всього  й  завжди  замало,
Неначе  хоче  Літо  знищити  й  Весну...

Вона  ж  наївна  думає,  що  вічно
Краса  у  неї  буде,  сила  і  права,  
Та  скоро  вже  тікатиме  поспішно,
Як  раптом  приглумить  її  Зима...

А  Осінь  знов  заплакала  дощами,
Вмиває  землю  від  хвороб  і  зла,
Щоб  тільки  нових  сил  усім  додала
Та  позитиву  щастя  в  кожен  дім  Зима...


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

ДОЩ КОХАННЮ НЕ ЗАВАДА

Дощ  коханню  не  завада,
Якщо  й  небо  геть  сумне.
Не  страшить  ніяка  зрада,
Почуття  де  в  двох  одне...

Вітри  буйні  не  лякають,
Буревій,  чи  й  брехні  злі,
До  бестями  де  кохають,
Там  й  гроза  освятить  дні.

Наче  благодать  приймають
Краплю  кожну,  що  з  Небес,
Бо  від  Господа  чекають,
Радості  й  нових  чудес...

Дощ  коханню  не  завада...
Людям  й  птиці  -  все  одно,
Кожен  поділитись  радий,
Щастям,  що  дарує  Бог.


©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020

НЕ АНГЕЛ

Не  Ангел  я,  не  Ангел  в  світі,
Й  Святою  бути  не  берусь,
Бо  навіть    крила  не  зігріті
Й  обламані  втрачають  суть…

Не  Ангел  я,  не  Ангел  в  діях,
Пропали  й  плани  на  життя
Допоки  дихаю  –  радію,
Що  не  спіткало  каяття…

Не  Ангел  я,  не  Ангел  снами,
Бо  навіть  в  снах  бува  грішу,
Амура  стріли  не  дістали,
Та  їх  давно  уже  й  не  жду…

Не  Ангел  я,  не  Ангел  в  плоті,
Грішу  коханням  і  в  думках
Й  на  кожнім  новім  повороті,
Відшукую  правдивий  шлях…

Не  Ангел  я,  не  Ангел  в  мріях,
Боюсь  вже  й  мріями  літать,
Хоча  душа  брехать  не  вміє,
Але  святою  вже  не  стать…

Не  Ангел  я,  не  Ангел  в  Небі,
А  грішна  й  в  помислах  свої,
До  Бога  лиш  спішу  в  потребі,
Й  відмолюю  свій  кожний  гріх…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020

ЗИМУ ЛЮБЛЮ…

А  я  Зиму  люблю  –  
Навіть  ту  ще,  торішню
Знов  до  неї  спішу,
Щоб  забути  все  грішне…

А  я  Зиму  люблю  –  
Сніг,  морози  і  сани,
То  ж  до  неї  вже  йду,
Хоч  всі  Осінь  чекали…

А  я  Зиму  люблю  –  
Щоб  Різдво  і  ялинки
Їй  коржів  напечу,
Й  запрошу  на  хвилинку…

А  я  Зиму  люблю  –  
Новий  Рік  і  колядки,
Приготую  кутю,
Щоб  життя  без  оглядки.

А  я  Зиму  люблю  –  
Не  дивуйтеся  люди
Рік  в  молитві  звершу  –
Більше  горя  не  буде!

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020