| Сторінки (7/656): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
У кожного є власна Чаша
Щоб суть життя свого знайти
Моя якась химерна Чаша,
Магічна Чаша Гіркоти…
Я з неї п’ю й впиваюсь часто,
Обманом, заздрістю людей
П’янити вже давно не здатна,
Коханням сповнених ночей…
Прокисла в ній, мабуть, Надія,
Та й Віра висохла давно,
Коли остання щезла мрія,
Як випите тайком вино…
У кожного є власна Чаша,
Моя – це Чаша Гіркоти!
То ж питиму її до часу,
Допоки ще життям цим йти!
Для чогось Богом була дана,
Саме така, а не з вином,
А Душу Небо оповило,
На все життя тугим вінком…
20.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Затемнення місяця – затемнення долі,
Немає надій вже на світло й життя.
Шляхом далі йтиму, хлебнувши доволі
Життєвого суму та трунку буття…
Так хочеться іноді вірити в чудо,
Що в цих катаклізмах вся жовч пропаде,
Що знову й надалі світитиме сонце,
Та промінь надій знову в душу ввійде.
Затемнення місяця знову і знову,
У душу ввірветься, де в серці пітьма…
Надію плекатиму й віру на нову
Любов, що розбудить мене до життя.
Я буду, як завжди, боротись за щастя,
Бо справді ж і місяцю там у горі,
Закрити все сонце навіки не вдасться,
Допоки кохають ще тут, на землі!
Затемнення долі, воно швидкоплинне,
Якщо і на захід звернуло життя,
Допоки в житті є одна хоч людина,
Заради кого шаленіє душа!
20.07.2020
#проезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Сама собі завжди бажаю Щастя,
Лиш це що дня було в думках,
Та те моє десь загубилось, мабуть,
Чи на чужих, чомусь, осіло сторінках…
Можливо десь сніжинкою опало,
Чи листям тим осіннім під дощем,
А чи у кригу щось його замурувало,
Де замерзає й досі день за днем…
У мого Щастя надломились крила,
Тому, мабуть, не може прилетіть
А чи зневіра чорна й злоба оповила,
Чиясь його й не відпускає жить…
Воно тендітним так і залишилось,
Не подорослішало і не підросло,
Тому в дитинстві, мабуть, залишилось
В життя моє дорогу не знайшло…
20.07.2020
#проезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Колись, давно, я вірила в кохання
Чекала, мріяла, любила і ждала…
Та швидко так життя моє минуло,
Тому змирилася з реальністю сама.
Чомусь навчили завжди відкладати
Заради чогось мої мрії й почуття…
То варто час навчанню віддавати,
То для дітей лише іти своїм життям…
Дорослі діти, посивіли скроні…
Нема жаги уже ні в серці, ні в душі,
Дратують й ніжні та чужі чиїсь долоні,
Що почуття іще нав’язують свої…
Нема бажання, мрій в майбутнє,
Змирилася з буденністю життя,
Бо зорі не для мене вже співають,
Не про мої палкі шепочуть почуття.
Колись, давно, я вірила в кохання
Та мріям тим здійснитись не дано,
Тому вже свічка догора остання –
Закінчилось мого життя кіно…
20.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Загублюся отак розчинюся
У земних й неземних світах,
Хоч і віку свого не боюся,
Що в моїх вкарбувавсь літах…
Йду туди, де манливі зорі,
Де й тумани завжди ясні,
Там і мрії такі прозорі,
Що рояться ще у мені…
В мріях тих променіє злато,
На устах мед солодких дум,
Навіть сльози не час ховати,
Що навіяв життєвий сум…
Путь життєвий такий далекий
Та короткий він водночас,
Хрест Свій мовчки візьму на плечі,
Так як Бог його ніс за нас…
17.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Життя зі мною грає в кості,
То шістка випаде, то й нуль.
Ми всі у світі цім лиш гості,
Рахуй очки, чи й не рахуй…
Яких не було б комбінацій,
Життя отой іще гравець –
Таких підкине ситуацій,
Що кожну мить ніби кінець…
І як би не кидала вправно,
Чомусь не виграшні очки…
Не вмію програвати здавна,
Тому нові знайду кидки…
Життя зі мною грає в кості,
Та в мене правила свої –
Я маю часом й хист до злості,
Та впертість жити на землі!
17.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Життя спливає, як пісок щоденно
За миттю мить, карбуючись у день
Вже навіть в Свято все якось буденно
Не має радості і не чутно пісень…
Сьогодні вечір, завтра знову ранок
То сон, а то будильник задзвенить
Так кожен день, стрічаючи світанок
Коротшою стає життєва мить…
Залишились надії десь далеко –
Там, у дитячих ще бажаннях і казках
Та й долю, мабуть, загубив лелека,
Кружляючи в ту ніч у небесах…
Прийшла на землю я тому без долі,
Яку для кожного кодовано в зірках,
Отак живу, хлебнувши гіркоти доволі,
Життям, що не описане в книжках…
Життя спливає, як пісок щоденно,
Малюючи, чомусь, химерний світ,
Піщинка та остання де не знаю
Й в який для мене відрахує вік…
17.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Душа ввібрала магію Землі,
Всі водоспади і веселку над потоком,
Десь там у горах переплетені путі,
Щоб свій я не згубила ненароком…
У серці жар від ранньої зорі,
Лиш у думках небесна прохолода,
Щоб помисли, якщо і не святі,
Були лиш щирі й від самого Бога.
А тілом вийшла я з морської глибини,
Русалки, мабуть, де в казках співають,
Тому ніколи не сприйматиму ганьби,
Коли й найближчі, часом, «розпинають»…
Іду життям, пливу, спішу, лечу…
За роком рік – вже не в один десяток,
Своєї долі вправно магію верчу,
Щоб кожен рік – це як новий початок!
16.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Хто я..?
Голубка, Жінка, чи Лебідка,
Де долю виглядати, де знайти…
Де та Земля,
А чи якась планетна сітка,
Котра мене закинула сюди?
Де я..?
У синім небі, чи на чистім морі,
У горах ехом загубилася, мабуть,
Чому так часто мене манять зорі,
До ранку не дають мені заснуть…
Хто я..?
Чому живу у стресах і тривогах,
Де спокій мій й душевна таїна,
Де моя доля, на яких дорогах,
А може шлях мій там, де неба синева…
Де я..?
Яка мені судилася реальність,
Літати в піднебессі до хмарин,
А чи життям іти отим буденним
Та не бажати досягти вершин…
Хто я..?
Чому нових не бачу злетів,
Не чую моря шепоту в душі,
Нових не маю мрійливих куплетів,
Що виливалися б у радісні пісні…
Де я..?
Де моя доля вірна лебедина,
Чи доля жінки та щаслива і земна,
Для чого народилась, як людина,
Чому так часто манить глибина…
Хто я? Де я? –
Я загубилася в загадках,
Та й в ребусах мене не віднайти..
Сама себе знаходжу іноді в здогадках,
Шукаючи нові шляхи й світи!
#поезія_Іванна_Осос
16.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Троянди пелюстки такі багряні,
Як краплі крові опадають на листок,
Болючі струни серце мовчки ранять,
Чеканять кожен пережитий крок…
Троянди пісню так свою співають,
Вмираючи, дарують радість нам,
Мабуть, у ноти й біль вкладають,
Щоб менше було рваних ран…
Ми також, як пелюстками троянди
Свої роки скидаєм на шляху,
То ж пам’ятаймо їх акорди
У пісню поєднати не одну…
Нехай життя минає поетично,
Хоча коротке, як троянди цвіт,
Можливо іноді й не звично,
Свій власний усвідомить вік…
То ж не даремно рік за рік минає,
Хоч павутинку сивина й плете,
Та серце ще трояндово співає,
У душу ноти й почуття нові несе…
#поезія_Іванна_Осос
16.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
А Душа – одинока Голубка,
Що у грудях моїх лопотить,
Вже давно полетіла б на волю,
Але Небо принять не спішить…
Хоч слабкі, окровавлені крила
Обламала об Клітку Життя…
Часом й вовком від жалю завила,
Та не звір вона – просто Душа!
Вік нелегкий дістався їй в тілі,
У моєму, що зранене вщент…
Їй би справді розправити крила,
Віднайти б отой слушний момент.
Але Бог наказав нам насправді
Цим життям лабіринтів пройти,
Їй терпіти в мені негаразди,
Щоб разом нам дійти до мети.
До якої мети ..? – я не знаю,
Що Господь нам насправді послав
Та для чого тендітну цю Душу
В моє тіло нікчемне додав…
16.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Своє життя читати всім не дам,
Чужим торкатися із сторінками,
Воно ж бо не підвладне і рокам
Благословенне ще від тата й мами…
Важкий сюжет, ба навіть і складний,
Але ж важливо й хто його читає –
Одним воно здається не святим,
А інший правди саме в нім шукає…
Моє життя написане, мабуть,
Чомусь і Пеклом разом з Небесами,
Бо навіть я не віднайду в нім суть,
Хоча навчилася читати між рядками…
Своє життя читати всім не дам,
Бо й серіалів з нього не напишуть,
То ж кожен сам читає хай своє
А то моєму ще гріхів нових допишуть…
16.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Сьогодні, кажуть Маків День
З чим ми усі його вітаєм,
Нових неспіваних пісень
Йому з Волошками бажаєм.
Сьогодні, кажуть, Маків День
Тому багряно нині в серці,
Магічну ту його красу
Не віднайти в води відерці…
Сьогодні, кажуть, Маків День
Це спомини, що із дитинства,
Коли були у нас ляльки,
Як балерини в ніжнім танці…
Сьогодні, кажуть, Маків День
Ми ще раз всі його вітаєм
Жаль, що тих макових ляльок
З Волошками вже не звінчаєм…
Сьогодні, кажуть Маків День…
16.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Ось знову я над прірвою стою,
Життя чомусь, як завжди, недоречне.
Лихе, стрімке, бурхливе через край,
Прекрасне, але надто й небезпечне…
Ось знову я над прірвою стою,
Ще крок й півкрок боюсь ступити,
Бо хоч прожила вік, не як в Раю,
Так хочеться ще жити і любити…
Ось знову я над прірвою стою,
День завтрішній ще маю, чи не маю
Як свічка кіптява згораючи горю,
Хоч щастя у житті вже не чекаю…
Ось знову я над прірвою стою,
Коли отой останній крок не знаю,
Пішовши душу в спадок залишу,
Бо більшого багатства я не маю!
15.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Давно мої згоріли почуття,
Як та троянда, що у полум’ї палає…
Життя проходить день за днем,
Де ніч всі нові мрії роз’їдає…
Нема в кохання й трепету того,
Бо десь у лозах літніх загубився,
У вишнях на верхівках затаївсь,
Чи в їх духмяній спілості втопився…
Давно застигли поцілунки на устах,
Не подаровані, не зірвані зухвало…
Життя втомилось, як підбитий птах –
Падінь і злетів в нім було чимало…
Роки минули у надії на добро
Та щастя не знайшло тоді адреси,
Тому було усе те, що було –
Не вийшло з мене, мабуть, й поетеси…
15.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Навіть з смутком, мабуть, не обвінчана,
З буйним вітром, з дощем проливним
Лиш душа, що нага й не захищена,
Поєдналась із світом оцим…
Зорі сумно, чомусь, так виспівують,
Уплітаючись в коси вінком,
Як вуаллю огорнуті сумерком,
Витанцьовують ніжним танком…
Не обвінчана щастям із долею,
Не прийняли мій шлюб й Небеса,
Норов мій є міцною опорою,
То ж свій путь я здолаю одна.
Не обвінчана, Богом охрещена,
Огортаюсь лише в молитви,
Бо для мене Всевишнім начертані,
Мабуть, інші для чогось шляхи.
15.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Дорога в Небо, мабуть, не для мене –
Не Ангел на шляху земнім своїм,
Я грішною, напевно, народилась,
Й життям іду далеко не святим…
Не маю крил, хоча люблю літати
У снах, в думках, у мріях й наяву,
Але святою вже мені не стати,
Хоча покірно і покуту я прийму.
Дорога в Небо, мабуть, не для мене,
Моя кудись у бездну пролягла
Але мене ще витримати треба –
Тікатиме від мене й Сатана.
Тому живу і буду й далі жити,
Допоки стрілки оббігають циферблат,
Бо Волю Божу не втомлюсь чинити,
Хоча можливо, хтось тому й не рад…
Дорога в Небо, мабуть, не для мене,
Занадто чиста, світла й неземна,
То ж огорнувшись в будні повсякдення,
В життєвих клопотах минають і Свята…
Свої чесноти вберігаю чемно,
Хоча життя гріхами туго вповило,
То ж житиму між Небом і Землею,
Й ніколи справді не впаду на дно…
15.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Тихе море, колисане хвилями,
Засинає вповите в вітрах,
Навіть парус дрімає у затишку
Наче втомлений, вичурний птах…
Ніч на морі казково уквітчана
У мереживне золото хмар,
Так неначе ніким не оспівана,
Хоч у кожнім пробуджує дар…
Вже й полотен написано сотнями,
Безліч створено дум та пісень ,
Щоб оглянути все і прослухати,
То й космічний завершиться день…
Як же хочеться стати хмариною,
А чи чайкою там пролетіть,
Відчуваючи трепет магічності,
В ніч таку окунутись на мить…
Як же добре тут бути людиною,
Відчувати весь шарм і красу –
Море це, зачароване хвилями,
Вплести в пісню й свою не одну.
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
Біліють ромашки у полі,
Освітлюють шлях на путі –
Комусь понашіптують долю,
Тендітні, манірні й міцні…
Та раптом, чомусь, закортіло,
В пелюстках кохання шукать,
Тому й не збагнув як боліло,
Коли їх почав відривать…
Ромашки тремтять не від вітру
Бо доля у них вже така,
Що часто спішать зворожити
В пелюсточках їх козака…
«Чи любить-не любить?»- даремно
Зривають отак пелюстки…
Чому ж не подумають чемно
Що їх позбавляють краси..?
Лежать пелюстки край дороги
Отам, де хтось так ворожив
Для чогось, заради розваги,
Ромашковий вік вкоротив…
Біліють ромашки у полі,
Так часто й у мене в душі –
Шукаю мелодію долі,
А мрії вплітають пісні…
Просила у Неба веселку,
Воно ж посилало дощі –
Ромашкові ткались узори
На тонкім душі полотні…
Немов пелюстками гадали,
В моїх почуттях на шматки,
До болю отак відривали
Й втоптали у бездну роки..
Хмаринковий сум мій у серці,
Бездонна в думках синева –
Ромашкову долю сприймаю,
Як завжди, мандрую одна…
3.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
На жаль, не Мушля я,
Щоб з морем пошептатись,
Кохатись з Сонцем,
В його ніжності купатись…
На жаль, не Мушля я,
Не заспіваю з Вітром,
Отим човнам далеким,
Не привітним…
На жаль, не Мушля я,
Й любити здатна палко,
Бо просто Жінка я,
А навіть не Русалка…
Ото ж не Мушля я,
Бо інша в мене доля –
Йти по землі,
Закоханій у море…
Ото ж не Мушля я,
Хоч хвилям сповита,
Моя стихія –
Глибина відкрита…
На жаль, не Мушля я,
На щастя, Я – Людина,
Хоч, мабуть, й душу
Морська піна породила…
3.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
Намалюй мені сонце
Й ту фіранку з вікном,
Де життя промайнуло,
Вік накривши крилом…
Намалюй мені хмари,
Що отам в вишині,
Як зефірки зависли,
Ніжно-білі й пухкі…
Намалюй мені квіти
Що над чистим ставком,
Силу сонця ввібрали,
Щоб спокійним був сон…
Намалюй мені ранок,
Карамельно-легкий,
Де світанок з росою
Веселково-дзвінкий…
Намалюй мені ніжність,
Вірність й ті почуття,
Що навік вкарбувались
На полотна життя…
Намалюй мені вічність,
Що спливає в сльозу,
Розфарбовує скроні,
Й сенс життя в сивину…
2.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Планети, кажуть, на парад зібрались,
Чомусь така для них настала мить…
Я ж їх прошу, щоб гарно заквітчались,
Допоки є ще час, щоб не спішить…
Я Землю заквітчала би барвінком,
Меркурій у любисток з полином,
Венера у троянди, щоб убралась,
Сатурн прекрасний і з своїм вінком…
Для Марса орхідеї пропоную,
Юпітеру з ромашок дам вінець,
Уран й волошки, як єдине ціле,
А на Нептун наділа б ялівець…
Планети, кажуть, на парад зібрались…
Тож віримо, що й Бог їх всіх простить,
За ту пихатість, що вселяють в Всесвіт,
Дасть Благодать Землі, щоб далі жить!
1.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
А Літу фіолетово,
Чи злива, чи дощі,
Чи спека дошкулятиме,
А чи вдягнем плащі…
Воно летить за обрії,
Горта свій календар,
Об спомин спотикаючись,
Новий трима удар…
Десь Сонце перевертнями
Свій новий робить круг,
А десь вода потоками
Все залила навкруг…
А Літу фіолетово,
Який сьогодні день –
Весільно заспіваємо,
А чи сумних пісень…
Хто під вінець збирається,
Хто й на одрі лежить…
Кому кохання стелиться,
А в кого смертна мить…
Чи в Червні був закоханий,
Хто й в Липень не ввійде…
Як з Серпнем розпрощаємось,
То й Осінь знов прийде….
А Літу фіолетово
Живемо ми, чи ні…
Сьогодні день завершимо
Під сонцем чи в пітьмі…
То ж не шукаймо затишку,
Життям стрімким спішім,
Щоб було фіолетово
І нам разом із ним…
Щоб було фіолетово
На каверзи Планет,
Щоб все збулось задумане,
Наш не спинити злет!
Ніякі Гороскопи щоб,
Затемнення й Дірки
Нам не могли нашкодити
Шляхом своїм пройти!
Бо Літу фіолетово –
Це лиш життєвий «шарж»,
Які магнітні бурі там,
Чи де Планет демарш…
Пройдім життям з молитвою
Що б Богом не дано,
Здійснилась Його Воля щоб,
Хоч Літу й все одно…
30.06.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Червень всіх пригощає,
Зичить щастя й добра,
Свій політ завершає,
Бо прийшла вже пора!
Червень всіх пригощає,
Ягід вдосталь й тепла…
Всі провини прощає,
Що творить дітвора.
Червень всіх пригощає,
Обдарує добром,
Всіх, хто лиха не знає
Ще збера за столом.
Червень всіх пригощає,
Не забракне й вина,
Літо й далі триває,
Хоч в думках вже Зима.
Червень всіх пригощає,
До кохання веде –
Небесам сповіщає,
Коли щастя прийде.
Червень всіх пригощає,
Щоб й не снилась пітьма,
Ніч вже й день доганяє –
Так й життя утіка…
#поезія_Іванна_Осос
26.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Навіть Ангел в 2020-м
Став лінивим і ніби глухим,
Полетів кудись долю шукати,
Бо цей рік є нестерпним таким…
Невігластво обпалює крила,
Лайка лине в Святі Небеса,
Повінь й гори намулом накрила,
Люд не вірить уже й в чудеса…
Ангел став мов примара мінлива,
Вже не знає кого й рятувать,
Бо молитву забули всім миром,
Та диявольську скликали рать…
Ангел стогони вже не сприймає,
Й коли горе насправді прийшло,
Бо і Господа вже призабули
Й не шанують і ім’я Його…
Навіть Ангел в 2020-м
Вже не знає, як Небо просить,
Щоб своїм вберегла омофором
Матір Божу благати спішить…
Щоб Архангелів всіх підіймала
Та у Сина благала свого,
Україна щоб не потонула,
Не заглибилась в лихо і зло…
Схаменімось, молитву згадаймо,
До Небес піднімаймо серця,
Щоб Господь у своїй благодаті
Нас вберіг від неслави Вінця…
Кожен з нас має в серці жаринку,
Щоб нам розум зігріти могла,
Для молитви знайшовши хвилинку,
Щоб в безодню стезя не лягла…
Не шукаймо когось і далеко –
В кожнім з нас є і Ангел, і Чорт,
То ж давайте лихого здолаєм,
Душі щоб ожили для чеснот!
Щоб Господь, наш Небесний Спаситель,
Вгамував і свій батьківський гнів,
Дав нам шанс далі жити, творити –
Так любити, як Він заповів!
#поезія_Іванна_Осос
24.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Акварельні хмари,
Веселковий дим,
Куполи, що в небі,
Поєднались з ним…
В Сонце закохались,
Хмари та дощі,
Землю огорнувши
В чарівні плащі…
Акварельні хмари,
Й трави запашні,
Потонули, мабуть,
Разом у Дніпрі…
Вітер хвилю гонить
Й потайки співа,
Хмарам акварельним,
Сили додава…
Акварельні хмари
Й Київ сповили –
Задрімали в небі
Навіть куполи…
Пісню не співає
Вже старий Дніпро,
Не реве, не стогне,
Мабуть, не все одно…
Акварельні хмари
Й місяць полюбив,
Навіть в чорних хвилях
Десь човна загубив…
Скільки б хто, до речі,
Й де б не гомонів –
Про Дніпро та Київ
Не забракне слів…
#поезія_Іванна_Осос
22.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Чудернацьке літо
Не співа пісень,
Бо холодить вітер
Черешневий день...
Загубилось сонце
Десь у далині -
Задощило ливнем
На моїй землі...
Віруси тут правлять
Смертоносний бал,
Бджоли не літають,
Сніг на трави впав...
Де тепло забуте
У якім краю
Землю зігріває
Не мою...чужу..?
Чом холодні ночі,
Неприємні дні,
Солоду не мають
Навіть черешні...
Вже й опеньки сіли
На трухлявий пень
Літо мов не літо
В черешневий день...
#поезія_Іванна_Осос
2.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Кожен має Ключ до Щастя –
Небом послане Життя…
Та не кожному ним вдасться
Скористатись до пуття…
Хоч благословенний Богом,
При народженні прийшов,
Вік трудись та не лінися,
Шлях щоб істинний знайшов…
Ключ до Щастя – це дарунок
Від Всевишнього тобі,
Щоб відкрив достойні двері,
Й долю віднайшов собі.
Не впадай й на миті в відчай
Не згуби себе в житті,
Бо дається Божа Ласка
Лиш покірному в душі…
Ключ до Щастя і колючим,
Іноді бува й важким,
То ж відкривши кращі двері,
Не спокушуйся лихим.
Не забуть подяку Богу
Прошептати в молитвах
І тоді коли насправді
Нелегким здається шлях.
Нам Господь дає терпіння
Лиш на благо для душі,
Мабуть, щоб не забували
Сенс який дано тобі.
То ж іди життям щоденно,
Свій запал не зупиняй,
Не буває труд даремним –
Сумнів в розум не впускай.
Бог всесильний і могутній
Дав чомусь такий от Ключ,
Щоб своє відкривши Щастя,
Душу не пустив із круч…
Витримка і сила волі –
Не здаватись ні на мить!
Завжди вір у кращу долю –
Адже Ангел твій не спить!
Кожен має Ключ до Щастя –
Небом послане Життя…
То ж зумій ним скористатись
Так, щоб не було каяття!
#поезія_Іванна_Осос
11.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Синочку, дякую за щастя,
Що маю я для кого жить,
Хоча і в будень, і в неділю
Завжди моя душа щемить…
За те, що я молюсь за тебе,
Складаю вірші та пісні,
За те, що я гордитись можу,
Бо ж не дарма прожила дні…
Сьогодні я – щаслива мама,
Бо лиш в тобі моє життя,
Якщо й були життєві драми,
То всі сплили у небуття…
Синочку, дякую й за пісню,
Що ще в дитинстві наспівав…
За те, що слухаєш молитву
Й свої таланти не втоптав.
За те, що ти живеш, як вчили –
Вкраїну любиш над усе,
Що не шукаєш свого щастя,
Далеко там, де все чуже...
Дай Боже, щоб щаслива доля
Тобі дарована з Небес –
Кохана щоб була найкраща,
Й тебе кохала щоб без меж.
Живу і далі жити хочу,
Щоб бачити твоїх синів,
Та дочок, що колись лелеки
Вам принесуть, як ти хотів...
Синочку, дякую за мову,
Що з модою не продаєш –
Хоча й чужих давно навчився,
Та свою рідну бережеш.
Щаслива я і цим горджуся,
Бо в мене ти найкращий син!
Тому я Богу помолюсь,
Щоб дав мені побільше сил.
Щоб не одну ще вишиванку
Життєву вишити й в піснях,
Щоб дав Господь щасливу долю
Благословив тобі життєвий шлях!
11.06.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Знову Свято Трійці,
Та без святкувань,
Бо не тільки вірус
Землю сповива…
Настрій не святковий
Сум в душі і біль,
Бо ЗЕлена пошесть
На моїй землі…
Вірусом лякають,
Та вбиває лють,
ЗЕленим смородам
Всіх нас піддають…
Серце ритм ламає
Рветься вщент душа,
«Слугів» розвелося –
Мова завмира…
Думати не можна,
Мабуть, навіть в сни
Скоро повповзають
Нечесті сини…
Вже й «Зелені Свята»
Так не назову,
Бо своїй Вкраїні
Цим додам жалю…
Дожили для чогось
До таких часів,
Коли Шут панує
Замість королів…
Але там де нарід
Бога забува,
То приходить кара
Й завжди не одна…
Тож у день Святковий
Господа прошу,
Щоб не відвернувся –
Знову нас почув…
Трисвяте промовлю,
Щоб під небеса
Дух відніс молитву
До мого Творця!
В Сина Бога прошу
Та в Його Отця,
Дух Святий та вічний
Був щоб до кінця…
Щоб «Зелені Свята»
В радість нам були –
В Україні правив
Вартий булави!
Щоб козацька слава
Відродила світ
Наспівали дзвони
Сотні й сотні літ..!
5.06.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Я дякую Богу, що мама!
Що в мене дорослий є син,
Хоча довелось поділитись
Із Небом, на жаль, ще одним…
Я в чомусь, мабуть, завинила,
Чи в спадок цей гріх прийняла,
Бо світ хоч чужий не чіпала,
Та щастя своє не знайшла…
Я дякую Богу, що мама,
Що маю свій сенс у житті,
Хоч більшого я сподівалась
На цьому земному путі…
Отак вишиванково доля,
Чомусь ці хрести уплела,
Що сліз вже пролито доволі,
Холоне в душі пустота…
Я дякую Богу, що мама,
Що це хоч дісталось мені,
Якщо й не судилось насправді,
Щасливо прийти сивині.
Безбарвні так часто світанки,
Вже думи сивіють і сни,
Та мала моменти й щасливі,
Коли народились сини…
Я дякую Богу, що мама,
Відчула оцю благодать,
Хоча через сум та турботи
Колисок не встигла гойдать…
Один син у Бога молитви,
Мабуть, всі дарує мені,
А інший мій вік прикрашає,
Суть двох поєднавши в собі…
Я дякую Богу, що мама,
Що мама двох справжніх синів,
Якщо і один на хмарини
До Бога чомусь захотів.
То ж нині, як завжди молюся
Й за того, що там в Небесах
Ніколи в житті не втомлюся,
Бо сенс мій, як мами, в синах!
#поезія_Іванна_Осос
1.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Цвіт акацій під дощем,
Мов кохання, що без сенсу,
Де для ніжності й краси
Не наспівані романси...
Наламає хтось букет,
Похапцем внесе до хати,
Щоб у спогадах бодай
Рік цілий цей цвіт чекати...
У такий зливневий дощ
Бджоли квітів не цілують,
Не збиратимуть медів -
Ароматів не відчують...
Бідолаха відцвіте,
Припорошивши асфальти,
Без кохання й вік мине,
Хоч життя іде, як завжди...
То ж цінуймо кожну мить,
Квітнути не забуваймо,
Якщо вік і без медів,
На життя не нарікаймо.
Мабуть, так Господь велів,
Під дощем щоб далі жити,
Бо коли гроза пройде,
То веселці час світити!
30.05.2020
#поезіяІваннаОсос
фото також моє вранішнє...під дощем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Я часто очі закриваю
На те, що бачити не слід,
На те, чого я не бажаю,
Бо роз’їдає власний світ…
Я часто очі закриваю
На непорядність і обман,
На гіркоту, що серце жалить,
Болюча до смертельних ран…
Я часто очі закриваю
На всі ґлупоти навкруги,
На ниць і дурість можновладців,
Що не достойні булави…
Я часто очі закриваю
На лайки злобні й тінь образ,
На смоли чорних пересудів,
Колотяться що раз у раз…
Я часто очі закриваю
На день, на ніч, чи й на весну,
Щоб вберегти тендітне серце
Не обірвать душі струну…
28.05.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Зів’явші мрії, зачерствілі думи…
Комок у горлі, як осиновий кілок,
Смертельний біль терзає душу,
Немов із терну вп’явся там вінок...
Летить життя, зламавши перепони,
Спішить галопом у нові якісь світи,
Вже не турбують пересуди й забобони,
Що заважали власним шляхом йти…
Здавалося пора лишень радіти,
Та кожним насолоджуватися днем,
Бо час минув й дорослі стали діти,
Але життя вже давить тягарем…
Чомусь і сни давно не кольорові,
Минають сіро будні день за днем…
А вірші часто обриваються на слові –
Без романтичних та приємних тем…
Нових сюжетів не навіює реальність,
Ба навіть серце, як розплавлений метал,
Думки закам’янілі впали в давність,
Мабуть, щоб їх ніхто уже не відшукав…
26.05.2020
#поезія_Іванна_Осос
PS: .для філологів, педагогів і т.п. - ...не варто правити граматику там, де вона не доречна...між іншим саме НЕ "зівялі" а так звані «зів'явші квіти» – це прообраз виснаження фізичного чи морального....якось так
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Мабуть й природа в ізоляції звихнулась
Холодний в травні дощ і сніг, і заметіль…
Тепло і сонце, мабуть, в масках зачаїлось,
Вповивши й душі в невгамовний біль.
Зима була неадекватно надто тепла,
Не припорошила снігами і стежок,
Весна байдужа, ніби перевертень,
Бентежить скупо водопад думок…
Десь в карантині почуття заснули –
Бояться вирватися навіть на момент…
Серця в страху й тривогах потонули,
Байдужістю і злом розбиті вщент.
Що коїться у всьому цьому світі
Невже лиш горе може людство об’єднать,
Не сльози радості у вдячності зігріті,
А сльози втрати й смертоносна рать…
Мабуть й природа в ізоляції звихнулась –
Господня Воля і на ній така лежить,
Щоб сенс найвищий ми усі збагнули,
Заради чого варто відродитись й жить!
7.05.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Цвіте черемха знову, як в дитинстві
Духмяним цвітом душу спопеля…
Черствіють мрії, як паски в корзинці,
Що в церкву цього річ не віднесла…
В черемхи цвіт так хочеться убратись
Не розгубити всі роки, що й ще пливуть,
Та в чистоту її щорічну закохавшись,
Тим садом я вже більше не пройду…
Черемхи залишились там далеко,
В роках, що сподіваннями дзвінкі,
Напевно й мрії віднесли туди лелеки,
Щоб з них плести уже для вічності вінки…
Цвіте черемха не мого уже дитинства,
Моя пішла із сумом в небуття,
На серці біль залишивши серпанком,
Що душу й далі спонукає до життя…
6.05.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
А скоро знову Травень та радості нема –
Весна у карантині, ще гірша ніж Зима…
Нема посмішок щирих, у масках й дітвора,
А сум вже душу й серце з’їдає крадькома…
Нема дзвінких маївок…сумують і кліщі,
Бузок цвіте самотньо, не тішиться весні
Бо одиноко в парку зустрів рясні дощі,
Ще навіть парасольок не бачить, зовсім ні…
Невже так на балконах і Літо це прийде,
В серця любов стежину отак не віднайде..?
У масках навіть душі, стерильні та пусті,
Обличчя без емоцій де почуття лихі…
Вже й люди скаженіють, забувши що живі,
Світанки не стрічавши зачерствіли в пітьмі,
В думках лиш лихослів’я та помисли дурні,
Забули про молитву та про святкові дні...
Відкриймо храми в серці для Господа свого,
Щоб світ зміг відродити й не спопелив його…
Для радості серцями з’єднаймо почуття,
Щоб не наслало Небо тернового вінця…
30.04.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020
Весна звучала вже пташиним співом,
Прокинувшись нарешті від зими...
У в ніч таку багряним впавши світлом,
Прогіркла смерть ввірвалася й у сни...
Палав Чорнобиль й смертоносні стріли,
Диявольським прикинувшись дощем,
Як вічне зарево, що попелом упало,
Накривши все пекельності плащем...
Мов вічне пекло отворилось язиками,
Що розплавляло і бетони, і граніт,
Все на шляху безжально спопеливши,
Людей й живцем тягнуло на той світ...
Роки ідуть, а гіркота зосталась
Й до нині в кожнім серці ще живе,
Той біль Чорнобелем тоді прорісши,
На покоління з покоління перейде...
26.04.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
Провідна Неділя нині настає
І ще більше жалю серцю додає
Нас чекають рідні, що в гробах лежать,
Та лише душею можу хрест обнять...
Помолитись Богу, свічку запалить
За усіх хто нині під хрестом лежить...
Прошепчу прохання до мого Отця,
Щоб позбавив людство смертного вінця...
То ж пробачте, рідні, й ви наші гріхи,
Що не можем нині на гроби прийти
Принести вам квіти в Великодній День
Заспівати разом пасхальних пісень...
То ж прости татусю, синочку пробач,
Що хрести не можу ваші я обнять...
Господа благаю, щоб з нас зняв цей хрест,
Бо заради людства і Христос Воскрес!
#поезія_Іванна_Осос
25.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
…невірний Тома говорив - "Поки не побачу на Його руках ран від цвяхів, не вкладу своєї руки в Його бік - не повірю!" ...і каже йому Ісус - "Тому, що ти побачив Мене, то ти повірив? Блаженні ті, які не бачили, а повірили!"
Євангелія від Іоанна 20, 24-29
Хтось і сьогодні, як Тома,
Не повірить в Воскресіння,
Бо сумніву піддав й Хреста –
Лиш для свого веління…
Біжить до храму по Вогонь,
Не вірячи й у лихо,
Хоч ніби щирий до святинь,
Когось вбиває тихо…
Несе корзину в храм земний,
Про Серця Храм забувши,
Перед земним поклони б’є,
Ще й руку лобизнувши…
Забув про Боже «Не убий!»
Вже й ближній не важливий,
А головне що ковбаса
Посвячена із сиром…
Так самогубство хтось обрав
Й без віри нині чинить…
Господь наш смертю смерть поправ,
Лиш для пасок красивих..?
Господь Воскрес заради всіх
Та жертв Він не бажає,
А каже – бережений хто,
То й Бог оберігає!
Біжать у храми в карантин
Лиш ті, хто слабкі духом,
Бо відчувають благодать,
Лиш поштовхавшись з рухом …
А той, хто вірить, що Воскрес –
Той Господа не судить,
Не роз’ятривши пальцем ран,
Свого Ісуса любить!
Бо він Воскрес в серцях усіх,
Хто з вірою сприймає,
Де щиро моляться разом,
Й ті хто й рідні немає…
Відчули Воскресіння всі,
Хто Богу помолився,
Очистив душу від гріху,
Великоднем умився…
І не важливо, що не храм…
Храм Бога навіть в домі,
Де Благодатний є Вогонь,
І в свічці , що в долоні…
Господь Воскрес! Ликуймо всі –
Приймім усе що дасться!
Бо Він помер заради нас,
Й оновить світ для щастя!
20.04.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Знімаєм маски із душі
Одінем лиш медичні –
Великдень стрінемо усі,
Чудовий і величний…
Нам шанс дає сьогодні світ
Й Господь із високості,
Благословенний кожен день,
Щоб чистим був й без злості.
Молитви щоб співали всі,
Й оті, хто їх й не вчили…
Про сенс подумаєм у житті,
Для чого справді жили…
Весна така прийшла чомусь,
Коли й зими не було…
Щось надломилося в Небесах
Бо людство суть забуло…
То вірус-Petya в інтернет
Заліз й все геть ламає…
А це і Всесвіт заразив –
На людство зазіхає…
Давайте ж будемо людьми –
Згадаймо про чесноти,
Щоб подолати Божий Гнів,
Молитва наш супротив!
Молімось щиро разом всі,
На відстані й далекій…
Щоб знову радість в кожен дім
Нам принесли лелеки!
Христос Воскресне у серцях,
В домівках всіх й оселях…
Христос Воскресне для життя,
Щоб дні були веселі.
Давайте з вірою приймем
Покуту, що всім дана
За Світ, що гине через нас
Неначе згнила рана…
Пора призупинити біг,
Забути гнівні чвари,
Щоб для сім’ї та рідних жить,
Для Бога й Його Слави!
#поезія_Іванна_Осос
3.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Давайте вчитись кольорово жить
Лиш вишиванково всі мрії малювати,
Яскравість нас й від лиха захистить,
Навчить буденність наче свято шанувати.
Щоб в снах було побільше кольорів,
А серце веселково лиш співало,
Ніякий вірус щоб пролізти не посмів,
Для всіх яскраве знов життя настало.
Побільше квітів, свіжості полів,
Стрічок в віночках жовтих, синіх, білих...
Водойм блакиті, урожайних колосків,
На пишних кронах лиш плодів доспілих...
Нам чистоти того яскравого буття
Господь дарує лише за чисті душі,
Тому уже настав всім час для каяття,
Якщо й не зовсім ми старі іще бабусі...
Ретельно миймо навіть помисли свої,
Розфарбувавши світ навколо себе,
Щоб на землі лише яскраво шляхом йти
Допоки Сурми не покличуть нас до Неба...
28.03.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869974
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2020
«Бо де двоє, чи троє в Ім’я Моє,— там Я серед них.»
Мтф.18:20
Господь взиває до людей –
«Не згадуйте Мене даремно!»
Бо там де й двоє у Ім’я Моє ,
То з тими й Я завжди й щоденно!
То ж не турбуймось про земне,
Великдень буде в кожнім серці!
В молитві наш Господь зійде
У душі, непідвладні й смерті!
Бо не в корзинах благодать,
В поклонах і не в вишиванці…
Христос Воскресне для усіх,
Благословенно рано вранці!
Серця дзвенітимуть коли
У всьому світі в однім ритмі
Покаятись зуміють всі –
Ба навіть ті, що надто хитрі…
Не VIP-палати готувать,
А серце вичистить від злості
Повинен нині кожен на землі
Для Господа, що в високості.
Чи на лавчині, чи й в шовках
Всіх смерть однаково віднайде
Христос Воскресне не для всіх,
А лише там де місце знайде!
Весна прийшла у кожен дім
Та не у кожнім місце серці
Господь насправді віднайде
Думки і помисли відверті…
Керують світом у житті
Оті бездушні перевертні…
То ж схаменіться на путі,
Бо всі ми разом люди смертні!
Давайте ж душі готувать
До найвеличнішого Свята
Єднаймось з світом у біді, –
Зійшла на всіх одна відплата!
Христос Воскресне не в церквах,
А в душах істині відкритих
В молитвах щирих на устах,
Де двоє-троє в однім ритмі!
Окропить землю Благодать,
Зійде Вогонь Благословенний
Не в храмі й камені якімсь,
А у серцях святий й щоденний!
26.03.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Страх, паніка та всяка чортівня –
Це ж для Нечистого блаженство,
Яке вганяє смутком душі в небуття,
Та сіє знову Сатані його каденство…
Ми сильні, якщо віримо в Творця
Не піддаємося панічному маразму,
Якщо в молитві йдемо до кінця,
То й в сумнівах не упадем ні разу.
Давайте разом день цей розпочнем
Лиш з вірою й надією на Бога,
Йому довірим кожен подих й крок,
Куди б нас не вела оця гірка дорога…
Бажаю всім хороших лиш новин –
Не піддаватися ніяким зомбуванням
Здоров’я й міцності бажаю я усім,
Імунітету, що зруйнує всі вагання…
В час Посту не дарма такий момент –
Нас знову пробують у вірі надломити,
Та Господа боїться навіть Смерть,
Бо людству ж Він диктує скільки жити!
Тому молімось не впадаючи в гріхи,
Лихим не піддаваймо сумнівам чесноти,
Слабким, мабуть, не жити на землі,
Раз не уміють Злу чинить супротив…
А кара ця тому на світ увесь лягла,
Бо вже й Планета втомлена від злоби,
Давно бажає тільки чистоти й тепла,
Свої творити щоб круг Сонця обороти…
В смітті, у злобі, у земних гріхах
Уже погрузло все - не тільки люди…
А навіть Всесвіту одне дано життя,
Якщо загине – то вже іншого не буде…
Тому сьогодні, мабуть, є той шанс –
Планету й душі наші справді оновити,
Щоб поколінням, що прийдуть по нас
Було достойніше у новім світі жити!
В житті нічого не буває без Творця –
У всім Його благословенна Воля!
Тому зараза вірусом й пандемія оця
Не слугуватиме лиш для сліз і горя.
Чомусь таке нам допустив Господь…
Мабуть, щоб встигли вчасно зрозуміти
Для чого дім-планета нам одна дана
І як насправді в світі варто жити…
Нема Богів багато в Небесах –
Для кожного у світі Він єдиний.
Й який би шлях не обирав народ,
Об’єднані в молитвах ми всесильні.
Хто Будді поклонився, хто Христу…
А може Крішна іншому розрада…
Та як би хто не назвав Його –
Єдиний Він і всім молитвам радий!
Ти християнин, чи індус, чи мусульман?
Усі насправді діти Господа одного
Тому одне і випробовування всім,
Щоб зрозуміли, що одна у нас дорога…
Молімось так, кого навчали як –
Смиренно на колінах, чи і в танці…
Усі благання до Небес дійдуть,
Вечірні, денні… й ті, що вранці…
Не забуваймо, що то «Трисвяте» –
Господь Отець і Син, і Дух всесильні!
Тому не варто нам на Бога нарікать –
Довірмось нині Його Волі й Силі!
18.03.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2020
Корона ти, чи Кара-Вірус..?
Корона ти, чи Кара-Вірус?
Бо смерть, чомусь, твоя ціна,
За те, що гріх у світі виріс,
Неначе пошесть, чи нова чума…
Господь не в силі вже терпіти,
Безумство, глум та суєту,
Що злобно володіють світом
Втоптали й душі в темноту…
Можливо, шанс це Небом даний,
Щоб зупинились хоч на мить
Та схаменутись встигли впору,
Допоки світ весь не згорить..?
Згуртовує одне всіх горе –
Смерть у новинах й на устах…
Пора й свій гріх, мабуть, признати,
Та вмитись покаянням в молитвах…
Батьки знайшли вже час нарешті
З дитям своїм частіше гомоніть,
То ж доки той лютує Кара-Вірус,
Порозуміння й в сім’ях віднайдіть…
Це дійсно кара, чи шанс Божий,
Щоб світ міг оновитись весь..?
Нам з Неба так благословенно
Дає Господь цей новий Хрест…
Не чутно вже депресій дивних,
Та суїцидів менше і в думках,
Бо нащо поспішать до смерті,
Якщо ти нині й так в її руках..?
Десь й наркомани зачаїлись…
Мабуть, також не в кайф вже їм,
Коли гуляє світом смертний Вірус,
Нещадно косить на шляху своїм…
Кудись пропали нарікання,
Що вже нема що одягнуть,
У ресторани, що закрито,
Бо смерть і тут шукає путь…
Нема путівок, турів та й бажання
Летіти в гори, доли, чи й моря,
Бо світ сповитий у страждання,
А людство – це ж одна сім’я…
То ж помолімося в покорі
За себе, ближнього, рідню,
Щоб відійшло пекельне горе,
Не сплюндрувало всю весну…
Згадаймо те, як нас учили
Молитву Господу складать,
Щоб предків шанувать могили
Та діток правді лиш навчать…
Корона ти, чи Кара-Вірус..?
На жаль, ти Кара на весь світ!
Я ж грішна за весь люд молюся –
Подав Господь щоб многих літ !
16.03.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2020
КоронаВірусу…
Коронували де тебе й коли не знаю...
В Китаї, а чи в пеклі десь давно,
Та смертоносним вже тебе назвали
В реальності, а не в якімсь страшнім кіно...
Одним страждання, іншим божевілля
Приніс на землю Вірус дивний цей...
Страхи в Великий Піст й нові терпіння,
Панічні розлади для влади, смуту для людей...
Молитись варто щиро і щоденно
За чистоту подбати не лиш тіла, а душі,
Щоб Воля Божа світ благословенний
Нам захистила на життєвому путі.
Бо, кажуть, бережених й Бог оберігає,
Тому терпіння ці смиренно ми приймім,
Бо разом з нами нині і Христос страждає,
Приймає страсті й муки на хресті святім...
Чомусь така, мабуть , Господня кара,
Щоб схаменувся світ прокисший весь,
Любов згадав, що для душі велична слава,
Заради чого і чому Христос Воскрес!
13.03.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867843
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 13.03.2020
Весна, чому така невтішна...
Тому, що не було й Зими..
Дрімала десь свята і грішна,
Свої не додивившись сни..?
Землі давно буяти б цвітом,
Але ще взимку відцвіла...
Наплутала щось там природа,
Чи то зпросонку, чи з п'яна...
Тому нема весни й у серці,
Нема грайливого струмка,
Свідомість ладна і померти,
Та Небо твердить - "Не пора!"
Коли ж пора, кому й допоки
Весну стрічать, чи проводжать,
Якщо й Зима втрача свій спокій
Не знає де вік з ким картать...
Вже в світі все оцім даремне -
Живеш, бо завтра новий день...
Майбутнє вже таке непевне,
Як в лісі обгорівший пень...
Давно згоріла плоть душею,
Сенс доля свій не віднайшла,
А пролетівши над землею,
Отак жила, як й не жила....
#поезія_Іванна_Осос
5.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Життєвий потяг їде в даль
З минулого в майбутнє -
В нім почуття, а чи печать,
Щасливі дні, чи й скрута...
Для кожного є свій комфорт -
Клас 1-й, VIP , товарний,
СВ, плацкарт, а чи купе...
Рейс ближній, а чи дальний...
Комусь і не діставсь квиток,
Хтось може й запізнився,
В останній стрибнувши вагон
Й на номер не дивився...
Хтось випадково й у СВ
Якось квиток придбавши,
Сумує в поїзді один,
Кохання не пізнавши...
Хтось незаслужено іде
Чомусь по шпалах пішки,
Віддавши свій і VIP- квиток,
Як й шанс життєвий іншим...
Трясе постійно мій вагон,
Везе куди не знаю...
Кінцева станція яка -
До Пекла, чи до Раю...
#поезія_Іванна_Осос
5.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Троянди теж бувають без колючок,
Беззахисні, як люди, що в житті
Не научились вберігати спокій,
Та захищатись навіть в дні сумні...
Не вміють болю іншим завдавати
Заради власного комфорту і життя,
Тому бездумно можуть й розтоптати,
Чи в клоччя розірве чиясь рука…
Колючками їдкими вкрию душу,
До щему крові захищатиму своє
Життя тендітне й потай не розрушу
Допоки слабкості ще виду не дає…
Не варто жити всім лише на радість,
Для себе власну долю віднайду…
Хоча чигає ненависна старість –
У душу яд її я точно не впущу!
Троянди, що бувають без колючок,
Я також научу для себе жить
Тож молитвами огортатись мушу,
Допоки свічка ще моя горить!
#поезія_Іванна_Осос
5.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020
Дано сьогодні ще нам день
Зимовий і короткий...
То ж дій, кохай, мрій і радій
Живеш на світі доки...
Що нині рано, мабуть, ще
Те завтра буде й пізно -
Нам всім життя дано одне
Хоч часто з болю й слізне...
Отак минає все життя,
Коротке чи й не дуже...
Та лютий день один дає,
Тобі сьогодні, друже...
Хоч високосний маєм рік
Та в нім свої принади -
День додатковий нам дає
Чомусь, не кожен й радий...
Я ж в цьому бачу новий сенс
Та шанс ще день прожити,
Можливо, те що відкладав
Все встигнеш в нім зробити...
То ж 29-ть в календар
Влилось не випадково -
Дарує нам безцінний дар,
Життям пройти святково...
Один сьогодні народивсь,
Хтось інший йшов у вічність -
То ж не грішіть на день оцей,
Зробіть одним із ліпших...
Ще день один змінити все,
Що не встигав й за роки...
Можливо, саме він для нас,
До щастя знайде кроки...
29.02.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
О, Боже, вбережи і сохрани…
Та не карай отак усіх відразу.
Зм’якши Свій Гнів – гріхи прости,
Призупини смертельну ту заразу!
Планета справді потопає у гріхах…
Та чим же завинили наші діти,
Що навіть не народжені іще,
А вже повинні стрес терпіти?
О, Боже, вбережи і сохрани…
Зішли Ангелів славне військо,
Щоб зупинити безневинну смерть,
Яка над кожним вже чатує близько…
Ми грішні – знаю і молюсь…
Якби могла, за всіх би помолилась,
Щоб захистити від Диявола усіх,
Так щоб біда по світу не котилась…
О, Боже, вбережи і сохрани…
Мабуть, не варто ще Землі згоріти –
Смертельний вірус, що від Сатани,
Не має права так людей косити…
Благаю захисту для себе й для людей
Усіх на світі, й для чужих й для близьких
О, Господи, що там на Небесах,
Даруй нам милість праведним, чи грішним!
#поезія_Іванна_Осос
24.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
Зима з Весною зустрічались,
Хоча й прощання не було...
Де Осінь з Літом загуляли,
Й Зима там з ними за одно...
В житті усе перемішалось,
Та вичурно заміксувалось…
Вже Зиму проводжась пора
Та світом блудить ще вона...
Десь розгубила сніжні шати,
Та нічим землю присиплять…
Не виспаний проснувсь Бабак
То ж й пророкує аби як...
Підсніжники відквітли в січні,
Й гриби з’являлися в лісах
Гуляють діти не привітні,
Не накатавшись на санках...
Ведмеді не сопуть в берлогах
Безсоння ж цьогоріч у них…
Та й трави ще не відпочили,
А вже пора скосити їх ...
Птахи зібрались повертати…
За чим літали не поймуть,
Якщо Зими і тут не було,
На що був їх безглуздий путь…
Весна хоча б прибула вчасно,
Своїх не дала прав Зимі…
Бо хочеться тепла і сонця,
Щоб знов розквітнути землі…
Зима, хоча й без снігопадів
Уже втрачає всі права,
Проґавивши свій час насправді,
Хай йде безмовно в небуття…
Хоча лінуючись проспала
Три місяці календаря,
Весні пора дорогу дати,
Щоб не вчудила і вона…
Всі місяці нехай зберуться
Та вишикуються хоч тепер –
Води джерельної нап’ються
Щоб Березень бува не вмер…
Щоб Квітень впору заквітчався,
Та Травень вчасно забуяв,
А то, мабуть, мінялись з Січнем
Допоки той з похмілля спав…
Пора навести лад й в природі,
В думках і в помислах людей,
А то квітневі снігопади,
Великодня зіпсують день…
Давайте ж разом віршувати,
Розквітнув щоб й весняний пень…
Й фантазій творчих не забракло,
Для створення нових пісень!
#поезія_Іванна_Осос
17.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
Стрітенська Свічка – Божий Оберіг,
Молитва щира про сім’ю й родину,
Що захищаючи не допускає гріх,
Тому її візьмемо ми й в могилу…
Освячена Царем сьогодні світу,
Освітлює всім небайдужим путь,
Благословляє нині «Многі Літа»,
Де лихослів’я душу не знайдуть.
Принесемо воскову свічку до оселі,
Щоб Світлом Правди освятить її,
Настали щоб часи у нас веселі,
Та в Україні край прийшов війні…
Щоб не сивіли рано вдови молодії,
Щоб діти не зростали без батьків,
А Світло Стрітенське у вірі і надії
Прийшло до тих, хто думать не хотів.
Запалим Свічку щиру в кожнім серці,
Благословінням освятивши всю сім’ю.
В День Стрітення думки, що і затерті,
Зустрінуть cенс новий душі й Весну…
#поезія_Іванна_Осос
14.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Обожнюю троянди й орхідеї
Та саме жовті , не які-небуть…
Цей колір сонця на світанку
Немов тендітний серця путь…
В їх теплоті зігрітою купаюсь,
Тону, винирюю я знову й знов…
Болючі думи смутку відступають,
Бо і в розлуках зачаїлася любов…
Це добрий символ чистоти і світла,
Жагучий промінь Промисла Творця –
Тому допоки я живу і доки мрію,
Зі мною завжди жовтизна оця…
Ото ж любитиму троянди й орхідеї,
Які безмовно й оптимізму додають,
Тому гнилі, чи необдумані ідеї
В моє життя шляхів не віднайдуть…
#поезія_Іванна_Осос
13.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
Колодій – примирень час,
То ж нехай частує нас
В кожнім серці та душі,
Щоб співали солов’ї…
Зимонько не злись, не вій –
Припини вже заметіль,
Бо наш рідний Колодій
Для Весни варить кисіль.
Не «блєни с ікрой і маслом»,
А вареники прекрасні –
З сиром, вишнею в сметані,
Хлопці щоб були ласкаві.
Бо ж магічні «колодки»
Всі дівчата вповивають,
В бісер з шовком розшивають,
Для коханих замовляють…
Чарівник наш Колодій,
Здійснювач дівочих мрій,
Що до серця прив’язали,
В квіти «колодки» убрали…
Сум запивши кисілем,
Й на Великдень парубки
Від коханих «колодки»,
Вмить замінять крашанки…
То ж співаймо всі пісень
Про новий весняний день,
Зиму проведім далеко,
Не лякала щоб Лелеку.
Бо прийде Великдень скоро
Забурлить весіль пора…
Й не одна щаслива пара,
Щоб дитинку вповила…
В Колодій просім прощення
В друзів, близьких та рідні,
Бо для цього час цей справді,
А не для гулянь й блінів…
Приберімо смуток в душах
Сім’ї разом всі зберім –
Час Великий Піст зустріти,
Й спокій й мир щоб був усім…
#поезія_Іванна_Осос
12.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
Давно забула що буває "Я",
Не вміючи себе любити...
Допоки вертиться земля,
Час не можливо зупинити...
Біжу життям, яке й в мені -
Не спалюю себе для інших,
Хоч іноді й душа в пітьмі,
Існує, щоб не стало гірше...
Буваю серцем іноді мов лід,
Бо людство все не обігріти,
Кохаючи лише сприймаю світ,
Ото ж запал мій не спинити...
Лише благаю Господа про те,
Щоб не жадав від мене більше...
Не здатна, мабуть, на життя святе,
Тому уже й не житиму для інших...
#поезія_Іванна_Осос
8.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Чудім самі, а не чекаймо Чуда…
Ніхто за нас нічого не творить.
Скидаймо зайву всю облуду,
Щоб захотілось позитивно жить.
День Чуда, кожен день насправді,
Тому його святкуймо кожну мить –
На вичурні ступаймо вертикалі,
Допоки вогник серця ще горить.
Життя – це Чудо над чудове
То ж не сплюндровуймо його,
Якщо і першим було слово,
То Чудом Божим слово це було!
У кожного свої таланти
Творити справжні чудеса,
Як надкоштовні діаманти,
Куди б нас доля не несла…
То ж не закопуймо даремно
Цей Божий Дар у лінь свою,
Якщо таланту служиш чемно,
То не впадеш у суєту…
#поезія_Іванна_Осос
10.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Поговорю сама з собою -
Душевний голос придушу,
Щоб не порушував спокою,
Тоді коли й тайком грішу...
Цей діалог ніхто не чує,
Та й краще б не було його...
Ніхто ж ніколи не співчує,
Бо це життя мені дано...
Вже зовсім посивіли мрії,
Думки спливають в небуття,
Шляхи протоптані до цілей,
Переплітаються з життям...
Десь забарилося майбутнє,
Його б насправді віднайти
Навіть тоді коли й відсутнє,
Бо все іде, як має йти...
Поговорю сама з собою,
Не збожеволію авже ж...
Думок своїх не заспокою,
Бо доки мрієш - то живеш!
#поезія_Іванна_Осос
8.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020
Мій Ангел Господа просив
Забрати біль отой душевний,
Бо доки він кудись літав,
Думки зібралися непевні…
Зуміла навіть нагрішить –
Чи на яву, чи в снах наснилось,
А невблаганний час летить,
Не знаю скільки залишилось…
Мій Ангел Господа просив,
Щоб вберігав мою родину,
Й тоді коли не в силах я
У храмі простоять годину…
Життя зимне таке круте,
Горбисте, наче з водопадом…
Що й душу брудом занесе,
Як ті дощі, що з снігопадом…
Мій Ангел Господа просив
Накинуть вік, щоб все збулося,
Та певна я, що все пусте –
Бо те, що треба віджилося…
Немає вже мрій та сподівань,
Пора душі шукати спокій,
Впорядкувати все життя,
В шаленім ритмі ще допоки…
Мій Ангел Господа просив…
…
#поезія_Іванна_Осос
7.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020
П’ю свою Чашу, мій Христе
Яку наповнив аж над вінця,
Хоча в житті чомусь усе не те,
Не так як кожній пересічній жінці…
Та долю й мовчки навіть не клену
Не маю права, мабуть, нарікати,
Бо досі можу ще дочкою буть,
Хоча давно доросла жінка й мати…
Мені Ти дав, чомусь, такий вінець –
Боротись й вічно на щось виживати…
Коли я йшла, на перекір, на світ,
Мабуть, уже не мав чого давати…
Казали ж не родитися мені,
Пророкували, що не маю долі…
Тому й роки мені даровані такі,
Що так завчасно посивіли скроні…
Не кожна в силі пережить отак –
Смерть сина, і коханого, і тата…
Та я живу, чомусь, і не здаюсь –
Хоча з Небес мені така оплата…
Шукають всі достатку на землі,
Не мислячи самі, що можуть дати…
Чи здатні, щоб в ущерб й собі,
Добро творити без ніякої оплати..?
П’ю свою Чашу, мій Христе,
Приймаючи належно Твою Волю,
Хоч дно бажань давно уже пусте,
Ще йду життям, дарованим Тобою!
#поезія_Іванна_Осос
7.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020
Не говори нікому де болить,
Бо саме там і тикнуть пальцем…
Не розслабляйсь ніколи ні на мить,
Щоб не здаватися страждальцем…
Не варто говорити про святе,
Те найдорожче що в душі і серці –
Готове вжалить заздрісне слівце,
Й довести навіть до самої смерті…
Слабкі місця приховуй від чужих
Та посміхайся іноді й крізь сльози,
Ніхто ніколи не любив слабких,
Які б підступні не гриміли грози…
Жаль не клонуй до себе самого,
Але себе не втомлюйся любити,
Бо те що долею з Небес дано,
Покірно варто завжди пережити…
Ніколи Бог ще не давав терпінь,
Яких не міг би кожен пережити,
Тому, якщо з’їдає душу нашу лінь,
То Господа даремно благ просити…
Всевишній наших не бажає сліз,
Але це захист часто від лихого,
Коли і ненароком задераєш ніс,
Забувши настанови від Святого…
То ж не жаліймо душу тормосить –
Шукаймо спокій в серці самостійно,
Допоки нам Сурма Господня засурмить,
Живімо та завжди активно діймо!
#поезія_Іванна_Осос
7.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020
«Старість – це коли жити хочеться більше ніж спати…»
народна мудрість
А що, коли і не живеться
Та й сон давно пропав уже…
Якщо нічого не ведеться –
Усі не ті, все скрізь не те…
Затерпла доля болем в серці,
Думки змішалися як кутя,
Не хочеться отак померти,
Не віднайшовши каяття…
Чого жила, кого любила,
Для чого вірила колись,
Що все оте в житті чинила,
Щоб сподівання всі збулись…
Нема доріг ступати в далі,
Вже сповільнивсь шалений біг…
Забути б гіркості й печалі,
Як той позаторішній сніг…
У когось все в активних діях…,
Бажаннях й вірі в майбуття,
Моє ж давно завмерло в мріях,
Не віднайшовши шлях буття…
Так в зародку життя й минуло
Не народившись в почуттях,
Тому давно, чомусь, забула,
До щастя як шукати шлях…
Для кожного свої закони
Кому щастить, а в кого крах…
Не посивіють навіть скроні,
Без повеління в Небесах…
Тому ступаю так смиренно
Своїм життям крізь терни я
Допоки Богу це приємно,
Не віддалюся в небуття…
5.02.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020
Читаючи що мить життя своє,
Слюнявим пальцем не брудніть ,
Не підглядайте й нишком у чуже,
Чи й в думці навіть не судіть...
Написане життя лише одно -
У кожному є власні сторінки,
Якщо і справді падаєш на дно,
Не виправиш уже ані строки...
Перечитать спочатку не дано,
Не нищіть й зжовклі сторінки,
Бо кожна закарбує все одно,
Залишиш що насправді на віки...
Не вирвати безслідно ні одну,
Та палітурку непомітно не знімеш,
Нову не поміняти й на брудну,
Якщо й такий шукаєш новий сенс...
#поезія_Іванна_Осос
04.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020
Всьому завжди дано свій час,
У кожного є власний клопіт...
Душа болюча в кожнім з нас,
Серцевий ритм живий допоки...
Від свого не сховаєшся ніколи -
Від долі власної нікуди не втечеш...
Хоч й не нажився ще доволі -
Життя чужого йоти не візьмеш...
Зима плаксивою, чомусь, вдалася -
Без снігу, сніжок, завірюх, санок...
Але й таку повинні пережити,
Не застудивши мрій й думок...
Життя, воно таке хамелеонне,
Бува ребристе, а бува й м'яке...
Дивує кожну мить й щоденно,
Лінивому і то спокою не дає...
Шукаємо так часто й надаремне,
Нових емоцій, певних почуттів...
Про вірність завжди мрієм чемно,
Коли про це вже й мріять не хотів...
Скоро весна.. й настане нове літо,
По колу знову рік з'їда минулий рік...
Чеканить власний кожному на світі
Чи довгий, чи, чомусь, короткий вік...
Життя біжить неначе буйний вітер,
З'ївяне скоро, як отой опалий цвіт,
Бо і троянди не цвістимуть вічно
Та не добавлять додаткових літ...
То ж як високо б нині не літали -
Життя одне єдине всім дано...
Тому залишимо колись усі печалі -
В німі могили мовчки ляжемо на дно...
#поезія_Іванна_Осос
31.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020
Чомусь природа розгубилась,
Забувши примхи всі свої –
У Зиму Осінь приблудилась,
Хоч й відлетіли впору журавлі…
Цьогоріч весь без снігу Січень,
А Лютий й лютувать забув…
Мабуть, відразу забуяє Квітень,
Де Березень в гіллі заснув…
Чомусь природа розгубилась,
Перегорнувши й календар –
Свята зимові промайнули,
Зимовий не відчувши шарм…
То ж ми попросимо Природу,
Щоб розібралася уже –
Зима ще правитиме й далі,
Чи Весну вчасно позове..?
Чомусь природа розгубилась,
Чи закохалася тайком,
А може все це їй наснилось,
Бо пила каву з коньяком...?
Якщо Зима десь заблукала,
То вже настане їй кінець –
Хай приховає завірюхи
Й не заморожує сердець…
Чомусь природа розгубилась,
Мабуть грипує, як усі
Тому окутується й далі
В такі весняно-теплі дні…
Зима із Літом обвінчатись,
Готується вже крадькома,
Хоч Осінь в Зиму закохалась,
Та під вінець спішить Весна…
Чомусь природа розгубилась,
Не знає толку вже й пори,
Розквітнуть трави, а чи знову,
Санки летітимуть з гори…
Не хочеться мені вже снігу –
Весняний настрій у душі,
Хоч тільки Лютий на порозі
Травневі ж в серці солов’ї…
Чомусь природа розгубилась…
Я ж з нею не згублюсь отак –
Тепло покличу на підмогу,
Щоб воскресати в почуттях.
#поезія_Іванна_Осос
27.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020
Втомилась від життя – обман навколо…
Як звірі люди, світ неначе дикобраз…
Ніхто не бачить іншого проблему,
Не відчуває сліз чужих й образ…
Нема стабільності, бажання, цноти…
Лиш вигоди шукає кожен з нас…
Не в моді чесність, щирість і кохання –
Душа втрачає сенс і сили раз у раз…
Нема відповідальності та страху,
Бажань чогось в світі домогтись…
Коли ж нахлине й сум бува пекельний,
Чекають, що само якось повинно обійтись…
Користі всі шукають лиш й поради…
Підтримки, вигоди, усмішок і турбот…
Я ж бо жива і також маю миті,
Коли чекаю й на зустрічний крок…
Я ж не скарбничка радості й чесноти –
Мене не варто як скарбничку тормосить…
Я теж жива та відчуваю часто болі,
Хоч допомоги і не звикла попросить…
Я не ресурс, як нафта, газ , чи руди…
Зігріти всіх не в силах й крадькома…
Згораю вщент, неаче свічка,на даремне
Та не тривожу інших, залишаючись сама…
Ніхто давно мене не гріє почуттями,
Мабуть, ніхто ніколи і живою не вважав...
Спливає час, та не зажили давні рани…
Моїх бажаннь період так і не настав…
Мене сприймають тільки як розраду,
Продукт, що не відмовний у світах…
Котрого кожному доволі треба дати,
Щоб легше всіх проблем здолати шлях.
А де душа моя та біль її жагучий..?
Хто зрозуміє, хто почує й віднайде?
Підкаже хто навіщо я існую в світі…
Й для чого дух мій ще бунтує і живе?...
Моя родина?.. – й думати даремно…
Невже і син таким ото «продуктом» є,
Котрого лиш тоді прийматимуть насправді,
Для інших шлях коли підкаже й віднайде...
Моє житло?.. – чуже воно хоч рідне…
А друзі... А чи справді друзі є ..?
Коли лише для них корисна завжди –
Тоді їх круг – пристанище моє…
Мій сенс життя – долати щоб прожити!
Без горесті, без сліз і без страждань…
А де ж воно, життя моє насправді..
Яке лиш Богу віддавало б дань?
Нема нічого – вільна я як завжди…
Занадто вільна, як небесне полотно...
Нема опори ..? – та нема і зради…
Я сильна – не впаду на дно!..
#поезія_Іванна_Осос
©Іванна Осос "Я просто Жінка" (2010р)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
Хто нам про мир тут говорив,
Кого, куди й чого відводять..?
Насправді ж ШОУ на крові –
Народ лише в оману вводять!
Десь плаче мати не одна,
Чекаючи із пекла сина..,
З коханим необвінчана вдова
Та їх, ще не народжена, дитина…
Де ж марш і траурна хода…,
Чому забуті всі ті люди…
Що й в Україні полягли
Й весни у них уже не буде?
Ось знову смерть, пролита кров…
Це «брат» отак лихий святкує,
Ще лиш артистів-москалів
Нам в Україні тут бракує…
Своїх «театрів» ніде діть –
Вже в Мінстерствах та у Раді
Тут кожен грає свою роль,
А цьому «цирку» дехто й раді…
Знов смерть і сльози день у день –
Глумиться нечисть в Україні,
А хтось, як іменинний торт,
Уже кромсає землю нині…
Так завтра й матір продадуть,
Якщо зуміють кус скосити,
Бо й болю не дано відчуть,
Не здатен справді хто любити.
Лише мамоні навчені служить
Мабуть, оті «слуги народу» –
Нема святого в них в душі,
Чи і душі не було зроду!
А для картинки вміють все –
Заплакати, чи й посміятись
«Яка різниця?», як нутро пусте –
Бездушним Бога не дано боятись!
Лиха реальність вже панує скрізь –
Мир не прийде отак зненацька…
Щоб Україну захистить від сліз,
Пролита кров тут не дарма козацька!
«За мову, віру, за народ!» –
Нехай нестерпна злоба не вчухає!
Якщо й на смерть заради рідної землі –
То гріх такий й Всевишній нам прощає!
20.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861990
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2020
Неспішно допиваємо цей рік...
Солоні краплі, чи гіркі.., солодкі,
Щоб весь до дна пішов у небуття
Залишивши лиш щастя ниті тонкі...
Неспішно допиваємо цей рік...
Палкий, гарячий, чи студенний -
Не легко часом було з ним
В святковий час, а чи й буденний...
Неспішно допиваємо цей рік...
Складаймо Богу вдячність щиру,
Що дав допить його до дна,
Хоч й смуток посилав в родину...
Неспішно допиваємо цей рік...
До капельки останньої допиймо,
Щоб більше не бувало горя й сліз,
То ж тугу з душ сьогодні змиймо ...
Неспішно допиваємо цей рік...
Наповнім Чашу Щастя нову нині,
Молитву Богу разом прошепчім,
Всевишній щоб вберіг і Україну!
#поезія_Іванна_Осос
31.12.2019 (22.42)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020
Христос Хрестився у Йордані!
Славімо нині ми Христа! –
Щоб забурлила в кожнім серці
З чеснот та радостей ріка…
Омиймо душі молитвами,
Смиренно власний Хрест несім,
Щоб не втопитися в обмані,
Сил духу в Господа просім…
Христос Хрестився у Йордані!
Славімо нині ми Христа! –
Щоб в кожен дім і кожну хату
Вода блаженство принесла…
Кутю отам під образами,
Поставимо для тих людей,
Хто не святкує разом з нами –
Йорданських не співа пісень…
Христос Хрестився у Йордані!
Славімо нині ми Христа! –
Щоб упокоїлись й незнані,
Що смерть віднесла в Небеса…
Водою й долю окропімо,
Свячену випивши до дна,
Ніяка щоб лихая сила
Дорогу в душу не знайшла…
Христос Хрестився у Йордані!
Славімо нині ми Христа! –
Промовивши молитви ранні,
Допоки ще горить свіча…
Допоки дана Божа Воля
Життям своїм нам далі йти,
Щоб скверна не зламала душу,
Йорданом в серці змиймо всі гріхи!
16.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
Останній Рейс піднявся в небо
Ніхто такого не чекав...
Що три хвилини лиш польоту -
Та збитим птахом долі впав...
Щасливим хтось виходив з дому,
А хтось, можливо, посваривсь...
Не доспівав хтось колискову...
Хтось серіал не додививсь...
Одних батьки, а інших діти
Чекали з рейсу на зорі,
Та обірвали рейс навіки
Оті ракети бойові...
Маленьким хтось був пасажиром,
Життя побачив всього рік...
Та не бажав отак померти
Й сивоголовий чоловік...
В коханні хтось ще не зізнався,
Хтось на екзамени спішив...
У небо всі разом піднялись,
Де вік дочасно завершивсь...
Десь вже Різдво відсвяткували,
Хтось ще й кутю не доварив...
В усіх на завтра були плани --
Убивця ж всіх їх зупинив...
Відкрилось Небо раз останній,
Та не для рейсу, а для Душ,
Які летіли раннім ранком,
Немов вінок із чорних руж...
Тіла опалені в Ірані
Лежать безмовно в чужині,
А в рідних кровоточать рани -
Як далі жити на землі..?
Як віднайти там дочку...сина,
Як батька відшукать свого...
Чи не замерзла та дитина,
Що пекло вранці віднесло...
Всі спішимо, як завжди нині,
Новини слухаєм нові ...
А там лежать без домовини
Тіла обвуглені в вогні...
О, наш всемилостивий Боже,
Все грішне людство захисти,
Направ на істину як зможеш,
Та й первородний гріх прости!
Життя одне усім нам дано
Таке, що має певний сенс -
То ж мусить кожен розуміти,
Що це його Останній Рейс!
15.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
Йорданські нині не тріщать морози
Блукає десь ще досі сніговій
Вже навіть серце Весну просить,
Коханням душу спонука до дій.
Зима, напевно, обвінчалась з Літом
То ж шаленіють сонцем і дощем,
А Весну в дружки запросили,
Барвінком щоб вповила та плющем...
Росквітли ранні квіти в січні,
Зелений килим вкрив поля,
Там й Лютий поєднається із Квітнем,
Щоб веселково уквітчалася земля...
Та холодно у сім'ях і родинах,
Порозуміння й щирості нема,
Тому Господь дарує теплу Зиму,
Щоб злобну кригу розтопить змогла...
Нічого просто так нам не дається,
Ніхто не знає де й коли кінець...,
Тому нести свій Хрест нам доведеться,
Допоки смерний не наложить Бог вінець...
Живім сьогодні тут.. і в кожній миті,
Даруймо іншим почуття і теплоту,
Допоки до життя серця відкриті,
Не опускаймо наші душі в пустоту...
Бо коли Сурми засурмлять Небесні -
Господь накаже нам на Суд прийти,
То що насправді понесемо в серці,
Коли настане час до Бога йти...
15.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020
Прийшов рік 20-й 20-й…
В нас плани на нього такі,
Що буде насправді завзятим
В удачах, коханні й житті…
Примножиться навіть не вдвічі,
А вдвічі у 20-ть разів –
Здійсниться усе, що жадане
Й про що навіть мріять не смів…
В раз 20-ть піднімуть зарплати,
Раз в 20-ть прибільшиться сил…
У сім’ях двадцяток малечі –
А кожному 20-ть квартир…
Бабусі молодші на 20-ть,
Як в 20-ть, дідусь заспіва…
По 20-ть поїздок у році
Дозволять собі й на моря…
Опалення буде по 20-ть –
Не куб, але в місяць всього!
Скрізь м'ясо всього лиш по 20-ть
Й по 20-ть бидон з молоком…
Копійок лиш 20-ть трамваї,
Й по 20-ть копійок метро…
Бензин теж по, максимум, 20-ть –
Хай й гривень – уже все одно…
Щоб землю, як мінімум, 20-ть
Століть ще ніхто не чіпав,
Та 20-ть знайшлося Законів,
Її щоб ніхто не топтав…
Лиш 20-ть сидить депутатів
У Раді Верховній всього,
Зарплата у них нехай 20-ть,
Бо ж «слуги народу» воно…
Та 20-ть службовців в Кабміні…
Машин тільки 20-ть дано,
Гостей щоб возити з комфортом,
Бо в наших роверки давно…
По 20-ть дадуть за аферу,
Ще 20-ть, бо «замом» сват-брат…
На пенсію? – стаж коли 20-ть,
А пенсія – в 20-ть зарплат.
Ще можна багато казати
Де 20-ть по 20-ть бажань,
То ж кожному слід забажати,
Щоб рік цей побільше нам дав.
А «слуги народу» по 20-ть
Отримають всі стусанів,
Якщо заважатимуть жити,
Як кожен із нас захотів…
14.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
Щедрий нині Вечір - радості пора..?
Нам би веселитись нині за столом…
Але править Бал свій знову Сатана –
Небо вбагрянивши у невинну кров…
Рік Новий ступає – крок за кроком йде,
Дітям зустрічати б – мріяти…рости,
Та Нечистий знову смерті нам несе –
Відлітають в хмари дочки і сини…
Щедрий нині Вечір – настрою нема,
Не співа щедрівок навіть дітвора…
Досі сум і лемент, копоть від свічок,
Як воно повірить в смерть синів й дочок..?
Не шукай поради, слів не віднайти –
Втішити не втішиш не здолаєш гнів…
Й не кажи, що знаєш, як їм далі йти,
Тим у кого рідний заживо згорів…
Щедрий нині Вечір – у кутку кутя..,
Але й вишиванки нині всі в слозах,
Біль лихий, пекучий серце розсіка –
Бо тіла загиблих ще в чужих краях…
Не лише в Ірані, але й поряд тут –
На землі Донбасу спокій не знайдуть…
Без молитви рідних там тіла лежать,
Хоч благає мати, щоб хоча б обнять…
Щедрий нині Вечір – знову Новий Рік
Пекло ж в Україні – у вогні горить…
То ж тому напевно навіть і Зима,
Як й в Різдвяні Свята, знову не прийшла.
То ж запалим свічку, молитви складем,
Щоб зуміли рідні вижить з тягарем…
Щоб Господь Всевишній сили їм додав
А у Щедрий Вечір ласку дарував…
13.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Ось знову Новий Рік –
Старий…Новий…буденний? -
Давайте ж святкувать,
Щоб сум не з’їв щоденний…
Вітаймо знову всіх –
Знайомих й незнайомих
За для й дитячих втіх,
Що в кожнім були домі…
Щедрівку й коляду
Ведім й сьогодні щиро,
Маланку та Козу
У кожен дім й квартиру…
Засіймо всіх добром –
Чи скромних, чи й пихатих
Зберімось за столом –
Та нумо щедрувати!
У кого ще така
Нагода є у світі,
Щоб знову Новий Рік
Гуртом могли зустріти..?
Ото ж вітаю всіх
Із Новим тим, чи древнім,
Щоб лиш добро приніс –
Був чемним і приємним!
Щоб все гнилеє зло
Пішло із України,
А Божа Благодать
Нам дарувала Миру!
13.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Ще Дух Різдва у високості,
Кутя, узвар, ялинки, мішура…
Ще рідні поспішають в гості,
А в Україні й світі знов журба…
Різдв’яна лиш пора настала,
Ще звук колядок за вікном,
Та Чорна Зірка з неба впала,
Що розкидала смерть кругом…
Мабуть, такі й не снились грози –
Чийсь син спішив на навчання…
А чи донька втирала сльози,
Що почуттів не віднайшла…
Спішили всі кудись сьогодні,
Хто до родини, хто на труд…
Але зійшлись в одній могилі
Де тільки попил віднайдуть…
Згоріли вмить чомусь даремно,
Та в небі душі залишили там –
І християни, й мусульмани,
Чи й ті, що іншим віддані Богам…
То ж свічку чорно-різдв’яную
У серці кожнім нині запалім
За тих, що вік свій завершили,
Молитву щиру прошепчім…
І за загиблих, і за себе
Складім сьогодні молитви,
Щоб благодантим було Небо,
Коли б туди ми не пішли…
08.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860659
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2020
Ох не однаково мені,
Якою мовою вітають,
Які молитви та чиї пісні...
В яких церквах дітей вінчають.
Ох не однаково мені
Гетьмани, а чи наркомани
На конях, чи та баранах,
Яку країну і від кого захищали...
Ох не однаково мені
Чи вишиванка, чи торбина,
Чи зійде сонце за вікном,
А чи лихі чужинців крила...
Ох не однаково мені
Живу сьогодні, чи існую,
Чи мир настане навесні,
Чи Україну хтось зруйнує...
Ох не однаково мені
Глумиться хто над образами,
Як виростить своїх синів,
Щоб не пішли у яничари...
Ох не однаково мені
На якій вулиці живу я,
Чи є в нас злагода в сім'ї,
Як кров дідів своїх шануєм...
Ох не однаково мені,
Яке майбутнє Україні дане -
Боротимуся завжди на землі -
Й тоді, коли мене уже не стане...
#поезія_Іванна_Осос
02.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860658
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2020
Зустрічаючи Новий Рік
Знову вірим в чергову казку,
Та реальніть вона проста -
Від життя не чекаймо ласки...
Все прийде тільки те, що є
Хоч, як завжди, весь рік трудились
Навіть Бог , чомусь, те дає,
Про яке, звісно, не молились...
Буде так як повинно йти,
Хоч у мріях чекаєш краще...
Досягаєш, чомусь, мети
Лиш тоді, як не знаєш нащо...
Зустрічаючи Новий Рік,
Не плекаймо нові надії,
Бо й багатство лиш в тих руках,
Краще хто обмануть зуміє...
Рік Новий... - він для дітвори,
Щоб чекала ще Миколая...
Тим, що мріють змінити Світ
Й про підступність його не знають...
Радість там, де царить обман,
А Різдво лиш для п'янки знають,
Всі Свята для лихих утіх -
Бо Ісуса тут не стрічають...
Вже колядки, як і пісні,
Переходять на глум і сором...
Хто й вінчує тебе з Різдвом -
Часто є найлютіший ворог...
Нема правди, нема чеснот
Люд байдужий та одурілий...
То ж коли так душа болить,
ПРИВІТАНЬ Я ПИСАТЬ НЕ ВМІЮ...
#поезія_Іванна_Осос
24.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
ВЕРНУТИСЯ Б В ДИТИНСТВО НА ХВИЛИНКУ...
Де татко молодий, здоровий і живий,
Де сніг таких пухнастий на стежинах -
Там був Антипко , навіть, не страшний...
ВЕРНУТИСЯ Б В ДИТИНСТВО НА ХВИЛИНКУ...
Де годівниці для синиць та снігурів
Ми майстрували кожну нову зиму,
Бо це завдання задавалось для батьків...
ВЕРНУТИСЯ Б В ДИТИНСТВО НА ХВИЛИНКУ...
Бабуся борщ готує де і пиріжки,
Дідусь у хату тягне знов ялинку,
Бо вже жартують у дворах колядники
ВЕРНУТИСЯ Б В ДИТИНСТВО НА ХВИЛИНКУ...
Де мама нові вишиває рушники,
Щоб вчепурити образи й усю хатинку,
А нам одіти вишиванки та вінки...
ВЕРНУТИСЯ Б В ДИТИНСТВО НА ХВИЛИНКУ.
Де в хату запросили й Дідуха,
Кутя на покуті об'єднує родину,
Уся сім'я така щаслива й молода...
ВЕРНУТИСЯ Б В ДИТИНСТВО НА ХВИЛИНКУ.
Спуститись на санчатах долі вниз,
Де обдарує кожну Миколай дитинку
Та завжди здійснить будь-який каприз...
ВЕРНУТИСЯ Б В ДИТИНСТВО НА ХВИЛИНКУ.
Де нові мрії загадать й нові шляхи,
Щоб виправити не одну оту стежину,
Куди посміла недосвідчена піти...
13.12.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
Привіт, красуне, хоч й без снігу!
Свою інтригу знов плетеш...
Настроюєш святкове диво,
Чарівну мить в життя несеш...
Вже сняться ніжно-кольорові
Вогні ялинок, що сягнуть зірок -
Тремтять в повітрі новорічно,
Казкових додають думок...
Загадуєм нові бажання,
Щоб їх здійснив нам Миколай...
Молииви шепчемо до Бога,
За дім, сім'ю, за рідний край.
Чекаєм снігу, ніби казки,
Морозу, щоб прикрасив світ,
Господньої із Неба Ласки ,
Що підкріпить та захистить...
Ось знову зустрічаєм Зиму,
Мабуть, холодну, але чарівну,
Щоб душам додавала сили
Щасливу віднайти струну...
Прикрасимо домівку знову,
Чи й хороводи заведем...
Завершим рік старий зимою -
Зимою Рік Новий почнем...
30.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
Нагадаю собі новий рік,
Нагадаю собі - наворожу,
Щоб мені не настукував літ,
Оберегом лиш був на сторожі.
Нагадаю собі новий рік,
А що він високосним байдуже,
Все одно обертається світ
Цього хочемо ми, чи не дуже…
Нагадаю собі новий рік,
Нагадаю собі - наворожу,
Геть усіх поскликаю за стіл,
Щоб розвіяти й думку ворожу…
Нагадаю собі новий рік,
Деревце принесу у домівку,
Щоб присіло там щастя в куті,
На різдвяно-святковую гілку…
#поезія_Іванна_Осос
5.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019
Сміятись, щоб не плакать –
Настав жорстокий час,
Бо плакати від сміху,
Нажаль вже не для нас…
Сміятись, щоб не плакать –
Привчила нас журба,
Чомусь життя зіпсулось,
Гірка прийшла пора…
Сміятись, щоб не плакать –
Вже звичка в нас така,
Сльозам недопустимо,
Щоб по щоках стікать…
Сміятись, щоб не плакать –
Стискаються уста,
Пусті холодні сльози
Спливають в небуття…
Сміятись, щоб не плакать –
Вчимо своїх дітей,
Бо сльози, ніби, розкіш
Лиш для слабких людей…
Сміятись, щоб не плакать –
Чи дійсно варте це,
Ховати біль у серці
Чи й гостреє слівце?
Сміятись, щоб не плакать? –
Ні, плакать від утіх,
Щоб завжди і усюди
Всім дарувати сміх!
Сміятись, щоб не плакать? –
Для чого цей обман?
Господь створив людину
Й для радості послав.
Сміятись, щоб не плакать –
То ж припиніть таке
Життям слід дорожити,
А ми обман несем!
5.12.19
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019
А Свята уже наближаються
В убранствах мій Київ й Дніпро,
Птахи в хороводи збираюся,
Неначе довкола тепло…
У маркетах геть мандариново,
П’янить всіх гарячий глінтвей,
Спішить рік Новий, спотикається
Несе нам Щурів та Мишей…
Святкові вітрини і вулиці,
Затихли в казковій журбі,
У серці Різдво прокидається,
Що спало в тобі і мені.
Звучать передзвони колядками,
Грайливо шумить дітвора,
Чекає цукерків і пряників –
Прийшла Миколая пора…
Дорослі отак, по-дитячому,
Вимріюють й власні думки,
Бажанням навіюють здійснення,
Запрягшись й самі у санки…
Ялинки грайливо підморгують
Машинам і навіть зіркам,
Усім хто ще досі закоханий
Усупереч й пізнім літам.
Як діти, очікуймо радості…
Навчімось, як діти любить,
Проживши, не маючи заздрості,
Життя ж бо - одна свята мить…
#поезія_Іванна_Осос
4.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
Миколай спішить на землю,
Щоб творити тут добро,
Щоб у кожну дім й родину
Щастя більше прибуло.
Щоб всміхались щиро друзі,
Не кривляючись в душі,
Щоб у нашу Україну
Не вривалися чужі…
Кожен щоб міг тут відчути
Хто насправді Миколай,
Ним же кожен може бути –
Лиш Святому помагай!
У кожусі, чи і без нього
Кожен творить з нас добро
То ж наслідуймо Святого,
Щоб не панувало зло…
Оглянімося довкола –
Скільки тих, що жде його
Подарунки, а чи й з слово,
Щоб зцілити їх могло…
То ж усе в руках Господніх –,
Кожен з нас той Миколай !
Щоб не проклинати долю –
Збагати свій рідний край!
28.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Вже скоро свято Миколая,
Різдво спішить вже на поріг –
Я згадую своє дитинство
Й такий пухнасто-білий сніг…
Згадала голос Миколая
Та руки таткові його,
Коли дарунки нам вручали,
Душа вбрала усе тепло…
Ялинку ту, що на Свят Вечір
З’являлась чудом у кутку…
Ще таткові широкі плечі,
Його усмішку осяйну…
Згадала тріскіт дров у пічці,
Як виглядали ми Зорю,
Бо всі чекали за стіл сісти,
Щоб заспівати коляду…
Кутю на покуті в серпанку,
Узвар, грибочки з часником,
Таким усе було смачнющим,
За, сіном всипаним, столом…
Згадала дзвони, що у церкві
На ніч Різдвяну кличуть всіх
Пиріг, що витягли із печі,
Для наших радісних утіх…
Ще вінчування від вертепів,
Колядників, що під вікном,
Як насмішив колись Антипко
Лякаючи своїм прутом …
Тепер лиш в спогадах дитинство
Різдво таке, що там було…
Бо в поспіхах отих постійних,
Уже, на жаль, не те воно…
То ж пригадаймо все насправді –
Своє Різдво творім в душі,
Щоб наші діти теж з любов’ю
Дитячі пригадали дні…
Щоб внуків наших научали,
Родинно щиро святкувать,
Щоб все різдвяне вберігали,
Нащадкам й далі передать…
Різдваний Дух, що в вишиванці,
Магічну силу Дідуха…
Колядку що звучить і вранці
По України закутках…
28.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Той, іншим що освітлює життя,
Ніколи сам не залишається без світла –
Така є правда й істина проста,
Куди б не йшов ти із села, чи міста…
Будь світлом на шляху своїм,
Взірцем довіри, відданості, честі,
Якщо й важким бува життєвий груз,
То гордо постарайся хрест свій нести…
Там світло завжди, навіть у пітьмі,
Де щире серце до життя відкрите,
Якщо й вбивають помисли лихі,
Душа, як сонце, вічністю зігріта…
Світи, та сам не допусти згоріть –
Така пожертва не вартує цього,
То ж світлом огортай й теплом
Лиш тих, хто не топтав святого.
Світилом буть, але без жертв –
Всевишньому жертовність не потрібна,
Він же людей, мабуть, тому створив,
Щоб тільки більше було в світі світла…
Тому навчися бачити серця,
В яких те саме полум’я палає,
Бо тільки разом з тими можна йти,
Кого життєве світло об’єднає…
Живи сьогодні, зараз і тепер –
Борись та випромінюй світло
За правду гордо повставай,
Благословенна доля щоб розквітла.
27.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019
Різдво завжди воно Різдво…
Святкуєм в грудні, а чи в січні,
Аби лиш затишно усім завжди було
Та в хату гості йшли лише привітні.
Різдво завжди воно Різдво…
Де коляда, вертепи, вишиванки,
Кутя духмяна, що на покуті стоїть
Та вечорниці й від Романа до Маланки…
Різдво завжди воно Різдво…
Узвар кипить, що медом причарує,
Коли гуртом сім’я зібралась за столом
Де щедро мама пирогами всіх частує…
Різдво завжди воно Різдво…
Коли різдвяно-новорічне деревце,
Але не якісь там «йолки» пахнуть в хаті,
Святий коли Микола до дітей прийде,
А не «Мороз» - той дідуган кудлатий…
Різдво завжди воно Різдво…
Якщо єднає справді всю родину,
Коли усі у мирі й злагоді живуть
Та справді люблять неньку-Україну!
27.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019
Це Чорна П’ятниця, чи кожен чорний день…
Всі знахабніли у нахабстві та свавіллі,
Душа давно яскравих не співа пісень,
Та навіть мрії у житті цьому зчорніли…
Народ німий, неначе, знову став,
Боїться думать про любов й чесноти –
Та навіть той, хто вчора ще кохав,
Сьогодні чинить почуттям супротив…
Оскаженілим видається цілий світ,
Нема поваги, витримки, законів…
Там бал свій чорний править Сатана,
Де вчора скрізь святі були ікони…
Керують ті, хто брехнями живе,
Хто ладен ближнього й втопити…
Від заздрості брудні казки плете,
Щоб іншого чорніше очернити…
При свічці я молитву прошепчу,
За рідний край, за успіхи, родину…
Благати Господа ніколи не втомлюсь,
Щоб навіть в чорну захистив годину…
Ту клятву знову я промовлю Небесам,
Щоб не посміли всіх за гріх карати,
А тих забрали на Господній Суд,
Хто сміє іншим горя завдавати…
У чорноту вповили їхнє ж зло,
Віднесли в чорні та тісні провалля,
Щоб нетерпимості у світі не було,
А Боже Світло з вечора до рання.
22.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
А що буде далі…казково, чи ні,
Чи варто чеснотам служити..?
Ніхто не підкаже тобі та мені,
Як душу свою не травити…
Ми віримо в казку, коли і печаль,
Чи й сльози стають гіркотою,
Бо завжди у того мета має ціль,
Хто вміє миритись з собою…
Хто чемно виконує завжди й усе,
Якщо й не оцінять насправді,
Коли і лайном обливають за те,
Що був отим чесним і справжнім…
Вчимося для себе, а не для людей,
А честь вберігаєм для Бога,
Коли від образ навіть серце пече,
Життєва одна в нас дорога…
А що буде далі…казково, чи ні,
То лиш Небесам нас судити…
Які б не настали й чортячі часи,
Достойно їх варто прожити!
22.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
І знову осінь, пізня дуже осінь…
Давно у вирій відлетіли журавлі,
Весна ж у серці не згасає досі –
Не хочу справді відпускать її…
Вже завтра може засніжити,
Чи в кригу геть скує усе,
А так ще хочеться пожити,
Допоки Ангел в небо віднесе…
Як завжди мрію, що усе ще буде…
Та вже минуло все що лиш могло –
Пішло давно життя моє в минуле,
Усі надії снігом суму занесло…
Здавалось тільки починала жити,
Ще вчора школа, друзів щирий сміх,
Та вже літа мої на зиму повернули
Гіркий на серці залишивши слід…
Уже не буде щастя навіть снитись,
Бо мрії лиш про внуків та дітей…
Пора лише Всевишньому молитись,
Щоб не ступити у останній день…
Вже знову осінь, пізня дуже осінь…
Курличуть в небі мої мрії-журавлі,
Душа у Господа спокою просить,
Бо вже літа не ті - уже не ті…
21.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Нехай задумане здійсниться,
А зло нехай кудись піде…
Все, що реальне й що насниться,
Щоб не було біди ніде…
Щоб доля щиро посміхнулась,
Новий настав щасливий день,
Де тільки спокій і наснага
В душі співатимуть пісень…
Хай гнів піде до тих, хто злобний…
Для мирних тільки благодать,
Господь щоб засудив по справах
Усю ганебну, чорну рать…
Щоб бумерангом повернулись
Усі наклепи й тихе зло,
До тих, що їх там породили
Де натяку і не було…
Хай кожному лиш те воздасться,
Чим іншим хоче досулить… –
Всевишній завжди все побачить
Лиш Він один може судить…
21.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Зачаровані …в осінь закохані…
Необвінчані в почуття,
Ніби золотом припорошені,
По весняному б’ються серця…
На казковому чудо-килимі
Зачаїлась, чомусь, любов…
Сивим птахом летить до вирію,
Огорнувшись своїм крилом…
Відкриваймо їй душу втомлену,
Пустоту не впустім в думки,
Там де осінь стоїть оголена,
Щоб в коханні могли піти…
Не чекаймо лихого холоду
Що даремно лякає нас,
Хоч не вміли кохати змолоду,
Не втрачаймо осінній шанс…
20.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2019
Уява потайки малює…
Уява потайки уже малює Новий Рік -
Бажання ніби всі збуваються й багато…
Так ніби знову зустрічаємо Різдво,
Та щастя ллється в кожен дім і хату…
Нема журби, страждання, горя, сліз…
Всі щедрі справді, розуміючі та щирі –
Ба навіть кіт, що під сервант заліз
Та перевертні влаштував в квартирі…
Тепло на дворі й в кожного в душі,
Немає злоби, хамства, чи докорів,
Якщо й трапляються в житті не ті –
В коханні перетворяться й потворні…
Всім хочеться вже здійснення бажань,
Чуттєвих нових вечорів й колядок,
Щоб більше прозвучало привітань,
Порожніх в серці не зосталося ділянок…
Нехай скоріше рік новий прийде –
Всі снігом негаразди припорошить,
У кригу вічну всяке лихослів’я закує,
Але за це і жертв нових не просить…
Душа щоб знову оновилася добром,
А вороги собі нові шляхи шукали,
Щоб сім’ї всі, зібравшись за столом,
Всевишньому «Осанна!» лиш співали.
19.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2019
Тебе жаліють, плачуть над тобою,
Ридають гірко разом, в унісон…
Вколисують свідомість й захищають,
Твої страхи і, мабуть, навіть сон…
Та чи, насправді, благо це життєве,
Чи сил додасть оплакування це,
Якщо не здатні хоч одне миттєве,
Доречне й гостре підказать слівце?
Чому, коли благаєш допомоги,
Проігнорують, обливаючись слізьми,
Ховаються, щоб не зійшлись дороги,
Якщо ще вчора намагались поряд йти?
Не друзі це і, навіть, не родина…
Бо егоїстів в нашім не було в роду,
Якщо нема поради у важку хвилину,
То лиш болючого ще дають жалю…
Ті , хто жаліють лиш отак публічно,
Вампіри у твоїм, мабуть, житті,
Втішаються коли тобі не втішно,
Та вихваляються які вони круті…
Не тішся жалістю – вона нікчемна,
Хоч видається, що підтримки додає,
Бо заздрість справжню треба заслужити,
Яка зміцнить надалі все життя твоє.
13.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
Не захищає старість від любові
Не заважає серцю навіть сивина,
Щоб бачить сни чуттєво -кольорові,
Бо шаленіє й мудра від кохання голова...
Любов від старості ще може захистити
Отак, щоб опуститись й до глупот...
Якщо зумів якраз того в житті зустріти,
З ким хочеш досягать нових висот.
Кохання й старість - несумісні речі,
То ж молодійте у кохання почуттях –
Зніміть тягар, що вік поклав на плечі,
Новим бажанням відкривайте шлях.
Навіть природа не старіє справді,
А завмирає ніби й знову повстає...
У сні зимовому набравшись сили,
Пісням кохання чудні ритми додає…
13.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
Дерева одягнені в небо,
Стоять не нагі восени…
Окутані в хмари, як в шуби,
Нової чекають весни…
Не будуть лякатись морозів,
Бо сутність їх спить і жива
Коли зустрічатимуть грози,
То знову розквітнуть сповна…
Вітрам не зламати їх крона
Та віхолі тут не сидіть,
Схитрила могутня природа –
Розділа, щоб так захистить…
То ж скиньмо усі негаразди,
А струни душі оголім –
Для Господа Бога відкриймо,
Молитвою знов освятім…
#поезія_Іванна_Осос
12.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Дощем танцює Осінь вальс останній,
Парить над містом, заглядаючи в вікно...
Там де закохано кружляють парасольки,
Допоки снігом все навкруг не замело...
Вже в почуття ввірвась холодний вітер,
Що і свого сумного антиритму додає,
Зірвавши листя та останні ніжні квіти,
Ще до світанку знову Осінь роздягне...
Пліткують в парку заздрісні ворони
Про наготу й отой останній вальс,
Бо скільки б під дощами не літали,
У чорноті довіку свій скартають час...
То ж будьмо завжди, як свята природа -
Шлях в барвах та в мелодіях вкладім,
Допоки маємо ще миті, що від Бога,
Свій кожен день, ніби останній проживім...
2.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
Ще квітнуть пізні хризантеми у саду,
Без поспіху останнє листя опадає…
А Миколай уже приводить сани до ладу,
Й листи дитячі, що з бажаннями читає…
Ще Осінь зовсім не спішить піти,
Теплом так щиро землю вповиває,
Та сняться часто вже зимові ті казки,
Що ще з дитинства серце пам’ятає…
Мені б іще й самій писать листи
До Миколая, щоб здійснив усі бажання,
Про те, що не наснилось й не збулось,
Бо перервався сон, на жаль, зарання…
Прохання нині до Святого напишу,
Щоб долю кращу дарував Вкраїні,
Щоб вберігав, немов незайману красу,
Мій рідний край, що потерпа в руїні…
Для свого ж дому я благатиму добра,
Здоров’я, успіхів, спокою і достатку,
Щоб в мирі жити й не пізнати зла,
Сліз щоб не було та лихого безпорядку…
Молитву знову до Всевишнього складу,
Щоб дав наснаги й витримки стерпіти,
Ті випробовування, що дані з Небес
Мабуть, для того, щоб усі були, як діти…
6.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
ЗАСНУЛО ЛІТЕЧКО під небом зоряним,
Буяла вчора де ще сон-трава…
ЗАСНУЛО ЛІТЕЧКО десь під покосами,
Бо відпочити вже прийшла пора…
ЗАСНУЛО ЛІТЕЧКО іще у вересні –
Отак вже спатиме аж до весни…
ЗАСНУЛО ЛІТЕЧКО десь там у яблуках,
Де лиш казковії насняться сни…
ЗАСНУЛО ЛІТЕЧКО в саду під вишнею,
Там колисаночку сплете Зима…
ЗАСНУЛО ЛІТЕЧКО аж у дитинстві ще,
Тому роками вже іду одна …
ЗАСНУЛО ЛІТЕЧКО у наших помислах
Нема палаючих вже почуттів…
ЗАСНУЛО ЛІТЕЧКО у серці кожному,
Аж до нових отих щасливих днів…
#поезія_Іванна_Осос
31.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Вперед година, чи назад,
Яка тепер різниця? -
Спливає час у небуття,
Немов пісок в криницю...
Літа біжать, як вороні,
Галопом по пустелі,
Які б не проживали дні
Сумні, а чи веселі...
Вперед година, чи назад,
Яка тепер різниця? -
Так рік за роком проліта,
Міцні неначе криця...
Промчать, як вітер у лугах,
Що вщент зім'яв пшеницю,
Чи недоречний ливень-дощ,
Що впав на косовицю...
Вперед година, чи назад,
Яка тепер різниця? -
Хтось тільки путь розпочина,
З житям хтось розпроститься...
Отак і молодість пройде
У ритмі, чи й без ритму...
В годинах, днях і у роках
Прихована так хитро...
Вперед година, чи назад,
Яка тепер різниця? -
Хто в горде танго закохавсь,
А хтось співа й "Вовчицю"..
Дарунком старість із Небес,
Не кожному доступна,
Бо зрілість - доленосний Хрест,
Бува й в гріхах підступних...
Вперед година, чи назад,
Яка тепер різниця? -
Там сивина вже на вісках
Й тату десь й на сідницях...
Комусь вік довгий Бог дає
За віру, честь, молитву,
А іншим і для каяття,
Бо вів інтригу хитру...
Впепед година, чи назад,
Яка тепер різниця? -
Хтось вміє часом дорожить,
А хтось його й боїться...
То ж не відомо, кому як
Старечий , чи короткий
Карбує Ангел в Небесах
Вік в циферблаті тонкім...
Вперед година чи назад,
Яка тепер різниця? -
В одних є Рай і на Змлі,
А іншим тільки сниться...
27.10.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852907
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2019
Троянда дивна зачаїлася в кущах –
Щось там секретне вітру шепотіла,
Про те, що тільки жити почала –
То ж не страшна ніяка вража сила…
Здавалось їй, що сила вся в красі
То ж не підвладна хитрощам природи,
Але туман підступний опустивсь
Та приховав її чаруючі принади…
Не видно оксамитових убранств,
Магічний аромат став не відчутний…
Та ще й мороз у ніжну кригу закував
ЇЇ красу, як у кришталь могутній…
То ж гордо знов хизується вона,
Тим кришталево чистим діамантом…
Та не підозрює Троянда, що краса –
Смертельним є лише її моментом…
Замерзнувши самотньо в небутті
Отак ще день, чи другий простояла,
Нікому ніжних почуттів не додала,
Троянда й смерть свою спіткала…
Наївно-гордою Троянда ця була,
Шукала велич, а красу свою ховала,
Тому життя таке нікчемне прожила -
На землю чорним тягарем упала…
Десь там розтоптана отак лежить
Та примерзає, мабуть, бездиханна
Забута, ніжно не оспівана ніким,
В опалім листі шлях свій завершає…
25.10.2019
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019