| Сторінки (7/656): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Я, як калина, не завжди смакую,
Для того певний є отой момент.
Не кожного я й цвітом зачарую,
Та грона ягід не для всіх, як мед…
Для когось гіркота моя, мов ліки,
А іншим, як отрута смертна на язик.
Та я живу, допоки сонце мені світить,
Й Господь благословляє мені вік.
Когось привабив цвіт лиш ранній,
Для когось в спілих ягодах мій смак,
Якщо б цей рік і був в житті останній,
То заново життя прожила б лише так.
Не полуниця я, що солодко смакує,
Та не малина, що й осінньою бува
Якщо не бачить хтось мене й не чує,
То хіба в тім якась й моя вина?
Калиново ж життям своїм ступаю,
Завжди морозів я чекаю та зими,
Коли лиш той насититься до краю,
Хто не шукав в житті високої ціни…
Хто не розмінював мене на ананаси,
Чи й в манго не шукав моїх медів,
Цілюща я тому й до того тільки часу,
Хто смак життя знайти в мені зумів…
Я, як калина, не завжди смакую,
Та не чекаю пошанунку й визнання,
Лихих прокльонів у свій бік не чую,
Якщо й гіркою я прийшла у це життя!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Згадалось… молодість, кохання,
Знайомі кроки з скрипом по снігу,
Про почуття й німі оті мовчання,
Яким сьогодні заздрить розпочну…
Згадалось…були дуже молодими,
Гуртом удвох ліпили «бабу снігову»,
Та лише погляди закохані ловили,
А на снігу писали «серце і стрілу»…
Згадалось…мріялось, чекалось,
Той кожен вечір, чи й новий урок
Про почуття в книжках читалось,
Й на зустріч їм робили перший крок…
Згадалось…що були й бажання,
Щоб у житті любили, як в книжках
Та марними були ті сподівання,
Бо почуття мої, чомусь, зазнали крах…
Згадалось…вітер шепотів, неначе,
А в кожнім слові про кохання і любов,
Та все минулось – молоде оте й юначе,
Лиш в серці болем закипіла навіть кров…
Згадалось… поцілунки перші щирі,
Тепло обіймів, промерзання рук і ніг,
Як кращі почуття тоді на двох ділили,
Та мрії юності, що зникли наче сніг…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Ось знову йдуть дощі,
Холодні та прозорі,
Немов надрив душі,
Зародженої в зорях…
Промокли Небеса,
Земля омита рясно,
Я під дощем одна,
Як та свіча, що згасла…
Осіння знов гроза,
Вродила блискавицю,
Ніч заслін свій спуска,
Та знов мені не спиться…
Природа завмира,
Окроплена дощами,
Мабуть уже й Зима
Свої рихтує сани…
Вже й мрії в тих дощах,
Прогнивші, наче листя
Та свій віднайду шлях,
Яким веде Всевишній…
Ось знову йдуть дощі,
В моїй душі та в серці,
Промокли й ті путі,
Що приведуть до смерті…
Дощ змив усі роки,
В калюжах розчинає,
Мої ж не змить думки,
Бо в віршах проростають…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Сьогодні кави аромат осінній
По жилах розтікається теплом,
Хоч за вікном бушують ливні,
Та серце переповнене добром.
Добавлю в каву трішки позитиву,
Краплину гіркоти своїх думок,
Наповню філіжанку ту щасливу,
Що налаштує на життя новий урок.
Вершків достатку я добавлю щиро,
Та підсолоджу почуттями досхочу,
Сніданок щоб оформити красиво,
У сервіровці я дрібниць не допущу…
Ковтками долі допиваю нині каву,
Прокинусь врешті від лихих турбот,
Хоча й вкарбує вік сумнівну славу,
Життєвий не упущу жодний поворот.
Сьогодні в каві аромат осінній,
Як у природі, так й в моїх літах,
Листком пожовклим обірвуся тінню,
Та залишусь цим ароматом на устах…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
А Море – це, мабуть, я…
Мій дух, що парить високо
Це помислів глибина,
Як вірші пишу ненароком…
А Море – це, мабуть, я…
Життя, що чомусь недолуге,
Болюча в мені душа,
Той шанс, що не випав вдруге.
А Море – це, мабуть, я…
Блакить, що високо в Небі,
Ота моїх мрій імла,
Не здійснених й по потребі…
А Море – це, мабуть, я…
Що замкнена ніби в крузі,
Бурхлива думок течія,
Самотність, де море друзів.
А Море – це, мабуть, я…
Обвінчана із світанком,
Несправжня комусь сім’я,
Що вквітчана не серпанком.
А Море – це, мабуть, я…
Це доля моя плакуча,
Якщо ж споглядать здаля,
То, мов не така й скрипуча…
А Море – це, мабуть, я…
Забута в хвилини горя,
Тоді, як й в житті діра,
Лиш Небо – моя охорона!
А Море – це, мабуть, я…
Така ж як і Море дивна,
Солона така ж в сльозах,
Хоч, наче, насправді сильна!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
6.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Мені наснились кольорові феєрверки,
Так ніби ніч ота уже була й не ніч,
Що можна було віднайти й конверти,
А чи загублену й в житті найменшу річ…
Для чого був мені цей сон й чому, не знаю,
Чи справді варто із життям його зв’язать,
Але, як завжди, лиш на Божу Волю уповаю,
Мабуть, Всевишній хоче щось отак сказать…
Пора уже, щоб феєрверки справді були,
Не в снах лише, але в житті моєму на яву,
А то Фортуна, мабуть, роль свою забула,
Й веде якусь лиху, брудну, нечесну гру…
В душі моїй давно яскраві феєрверки,
Звучать нестерпно вибухом й думок,
Безслідно я ж не можу навіть вмерти,
Щоб із життя свого не винести урок…
То ж вірю, що цей сон лише на щастя –
Яскравих феєрверків для новин коловорот,
Що все в житті насправді краще вдасться,
А це лише щасливий, феєричний розворот!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
6.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
А Море сумує, напевно,
Хвилюється десь вдалині,
Що літо минуло даремно –
Казок не шептало мені…
Не тішать його альбатроси,
Байдарки, а чи й кораблі,
Мого не торкалось волосся,
Не ніжило в ночі та дні…
Я ж зрадила наше кохання,
Й безодню таємних глибин,
Бо з ним не стрічала світання,
Хоч звінчана з Морем отим…
Воно бідолашне не знає,
Що Море люблю не одне,
Хоч часом мене й обіймає,
То вірності в цім не знайде.
Я справді закохана в Море
Чи в Чорне, чи й інше яке…
Та рік дарував тільки горе,
Душа у сльозах лиш пливе.
Ще Море Життєве бушує –
Не хоче мене відпустить,
Хоч розум вже серця не чує,
Душа далі жити спішить!
Хоч Море сумує, напевно,
Й веселкою манить дарма,
Підкорюся Господу чемно –
Життям допливу я одна…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
6.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Мій Літній Ангел загубився,
Стежину не знайшов свою,
Тому напевно припізнився,
Що в Осінь ще веде й Весну…
В зелених кольорах дерева,
Розкоші з квітів ще в садках,
Бо в Ангела своя ж дилема –
Як в Літо відшукати шлях…
Мій Літній Ангел загубився,
В чагарниках та в тернах десь,
На землю в Осінь опустився,
Безшумно, потайки з Небес…
Вітри зірвалися різкі, осінні,
Холодять щемом ніжну плоть,
Вже навіть крила тут безсилі,
Якщо сховатись не вдалось…
Мій Літній Ангел загубився,
Вкладає шлях й свій до Зими,
Колядок вже, мабуть, навчився,
Щоб розважать нас до Весни…
Він навіть ночі ті, що різдв’янії
Готовий з нами знову святкувать,
Щоб Україну захистили всі Святії,
Та Божу дарували Благодать!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
6.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Весь Світ в руках – це не можливо,
Бо навіть власний обпікає часто так,
Фортуна, як життям би не крутила,
Та Бог розверне на потрібний шлях…
Ми мов піщинки в Всесвіту польоті,
Й своїм життям не власні управлять.
Пророцтва звук у кожній новій ноті,
Які Господь зуміє вчасно прошептать…
На Колесі Життєвому мандруєм,
Хоч Світ й без нас кудись летить…
Якщо ж Всевишнього не чуєм –
Життя тоді пуста, даремна мить.
У кожного в житті є перевали,
Де спокій, а чи тихий водопад,
Життєве Колесо не має влади,
Якщо буття нікчемне, невпопад…
Усе в житті для чогось задум має,
Не наш, можливо, але в Небесах –
Душа й в зачатті миті не впіймає,
Якщо відчує невимовний страх…
Ми тут сьогодні, бо це Божа Воля
Й лише для Нього ми повинні жить,
Бо навіть промінь, що на підвіконні,
Не просто так з Небес туди спішить…
У кожного в житті свої турботи,
Одні, неначе злидні, хоч в шовках,
А інший рулить й не збавляє обороти,
Свідомо свій шукає справжній шлях.
На Волю Божу покладає завжди віру,
Але ніколи просто з течією не пливе,
Бо лиш того Господь прийме офіру,
Хто наріканнями ніколи не живе…
Весь Світ в руках – це не можливо!
Тож научімось управлять своїм –
Вогонь душі підтримуймо сміливо,
Допоки день останній не згорів!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
2.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Жовтневий знову дощ осінній,
Гарячий чай, чи кава на столі,
В душі такі ж бушують ливні,
Як наяву, чи й в страшнім сні…
Свою Життєву Книгу я гортаю,
Не оминаю і пожовклих сторінок,
Та досі, мабуть, щастя виглядаю,
Що й восени приходить до жінок.
Ні, я уже й не мрію закохатись –
Цього не допускаю і в думках,
До болю часто довелося обпікатись,
Тому й в душі вже зачаївся страх.
Свою Життєву Книгу я гортаю –
Доволі всього у житті вже відбулось
Про що помріяти насправді я не знаю,
Щоб, з Ласки Божої, усе оте збулось.
Я хочу щастя, що осіннім зветься –
Спокою, затишку в родині та в сім’ї,
Якщо вже час, весілля хай збереться,
Щоб внуками й мої святились дні…
Свою Життєву Книгу я гортаю –
На Волю Божу віддаюся, як завжди,
Життям, як дощ жовтневий, я спливаю,
Даремними щоб не були мої труди…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Ось знову Жовтень…задощило –
Самотня свічка в смутку догора.
Цей рік, неначе, починавсь щасливо,
Та Осінь біль та розпач принесла…
Не тільки Осінь, а й Весна минула
В розлуках, страху, болю та сльозах.
Навіть душа в мені, немов, заснула
Лиш в віршах німо засихає на устах…
Ось знову Жовтень…задощило –
В природі, в серці, навіть на душі.
Мабуть в провалля й щастя змило,
Думки зачахлі завмирають у мені…
Нам навіть Літо не принесло зливи,
Змивали б щоб усе наболене й лихе.
Мабуть, ми перед Богом завинили,
Що навіть Осінь лише горесті несе…
Ось знову Жовтень…задощило –
Та дощ цей, як і сльози, знов пече,
Бо серце болем в грудях защеміло,
Й мої молитви в Небеса душа несе…
То ж не дивуйтесь, Зиму що чекаю,
Що в Божу Ласку вірю все одно –
Цей Рік, як згірклий трунок допиваю,
Й чекаю Чуда, що дарує нам Різдво!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Життєва путь, то вниз, то вгору,
Зиґзаґом часом навіть пробіжить,
Неначе прагне витравить потвору,
Що каменюкою в душі моїй лежить…
Як завжди шлях цей незбагненний,
Куди мене, навіщо, з ким й чому веде,
Спіткнешся, часом, у поклон доземний,
А то невидимо бува хтось й підніме…
Сходина вгору, а чи вниз насправді,
Так важко іноді у поспіху збагнуть,
Коли і серця ритми, наче, на кувалді,
То часом можна й не туди звернуть…
Що далі там, за дальнім поворотом,
Чекає світло нове, чи густа пітьма,
«А може й щастя оминуло боком?» -
В лихих здогадках бідкаюсь сама…
Життєва путь, то вниз, то вгору –
Веде до Пекла, а чи може в Рай…
Як хочеться усе збагнути впору,
Допоки серце не розбите вкрай…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Я догораю та не тілом, а в душі…
Уже нічого у цім світі не чекаю,
Все те, що часто заважає на путі,
Куди дівати у житті уже не знаю…
Я догораю в мріях і в думках своїх,
Яке свічка тану, у сльозах спливаю,
Нема бажання до торжеств, або утіх
В своїх літах вже ніби маму доганяю…
Я догораю знову в клопотах проблем,
Нових чомусь вже планів не складаю,
Ще часом здатна й до життя дилем,
Але душею часто в Небесах уже літаю…
Я догораю, відтанцьовуючи в такт,
Мої роки, чи дні, або й хвилини,
Душа у грудях, наче в клітці птах,
Уже свої, мабуть, шукає верховини…
Я догораю та не тілом, а в душі…
Ключів до Неба я свідомо не шукаю,
Тому життям пройду, дарованим мені,
Але гріхи свої не понесу до Раю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Чекаю Ангела, що Зиму принесе –
Усе гірке й болюче захолодить,
А Небеса мені тоді пробачать й те,
Що нині до шаленості доводить…
Осінні Ангели у чорне убрались,
В сльозах уже застигла навіть свічка,
Усе що мріялось, в що вірилось колись,
Прикрила трауром чиясь остання нічка…
Чекаю Ангела, що Зиму принесе –
Крилом прикриє всю мою родину,
Снігами душу хоч на йоту звеселить,
Щоб легше пережити цю лиху годину…
Бо навіть Літо справді літнім не було,
Хоча Весна нам й радість приносила,
Та Осінь болем смутку потягла на дно,
Так що й у серці пропадає ритму сила…
Чекаю Ангела, що Зиму принесе –
Зігріє всіх по-справжньому різдв’яно,
Хай Рік Новий в надії знов прийде,
Якщо життя, на жаль, уже й зів’яло…
То ж вірю в Ангела, що йде з Небес,
Нам дарувати світлу радість, що зігріє,
А поки чемно я нестиму й далі Хрест,
Й молитимусь, на скільки ще зумію…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Так хочеться хоч трішки позитиву -
В душі, в природі, а ще більш і в рідні,
Чи навіть в Бога прагну випросити зливу,
Яка б промила горе, болі й настрої лихі…
Так хочеться щоб й цю запам’ятати Осінь
У позитиві, у чарівності та золота красі,
Але дощі, чомусь, болючі нам приносить,
Як не в природі, то на серці та в душі…
Всі хочуть скрізь одного тільки позитиву,
А де ж тоді підтримки в горестях шукать,
Коли новин вже не витримуєш напливу,
Хто здатен захист і порозуміння дарувать..?
А що поробиш, якщо Осінь нині прикра,
Несе щодня, чомусь, лише душевний біль,
З одними, мабуть, пофліртує надто спритно,
А іншим рани в серці роз’ятрила наче сіль…
Як всі, і я шукаю також того позитиву,
Щоб тільки веселитися, сміятися, гулять,
Але, чомусь, підступна Осінь так рішила,
Що вже з надривом в серці й дні сидять…
Дай Бог нам всім побільше позитиву –
В роботі, в успіхах, в здоров’ї та й в сімї,
То ж вичищу життя й сторінку цю красиво,
Залишились, щоб в щасті ті, що і в біді…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
14.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
Читаю знову я казки Шихиризади,
А часом і сама вже їх, чомусь, пишу,
Бо у житті вже стільки напилася зради,
Що також тисячі й не одну ніч не сплю…
З казками легше жити й йти роками,
Їх можна дітям, потім внукам розказать,
Але про те, що відбувалося насправді,
В житті так часто і собі боюся нагадать…
Мої казки бувають часто про майбутнє,
Або про те омріяне, чого й не відбулось,
В казках пригадую, що трапилося путнє,
Й замовчую, якщо чомусь надірвалось…
Не можу я із Шахиризадою тягатись,
Та зрештою не маю і насправді слухачів,
Тому так часто страшно й зізнаватись,
Чого було, від мене і Диявол захотів…
Мої ж казки ніхто нічим не перепише,
Та поготів й на мови інші не перекладе,
Але пишу допоки хоче так Всевишній,
Й думки мої кудись й для чогось ще веде…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Мабуть, біду накаркали Ворони..?
Й самі насправді не бажаючи того,
Бо просто каркали собі без заборони,
Таке натхнення в них, чомусь, було…
А люди зляться, палками шугають,
Ганяють злісно те вороння по дворах,
На всі гріхи їм, бідним, натякають,
Чомусь, й про те що їде в когось дах…
Мабуть, біду накаркали Ворони...?
Невже Ворони і на вибори підуть,
Коли не люди вже, а знову ті барани,
Нових Баранів в владу приведуть…
Ворони просто каркали без діла,
Літаючи десь з гілки на паркан,
А люди в цьому бачать свої біди,
Причин в собі ніхто ж не пошукав…
Мабуть, біду накаркали Ворони..?
Нечемні діти – теж Ворон отих вина,
Чи те, що з когось ліплять вже ікони,
Бо в «мізках» поселилась чортівня…
Може Ворони вибрали «гетьмана»,
Що Україну, наче шльондру, обплював,
Та по святинях вічно топчеться зухвало,
Й нас ворогам, мабуть, давно уже продав…
Мабуть, біду накаркали Ворони..?
Невже Ворони глумляться й в церквах,
Навіть молитвам встановили заборону,
Якщо в душі у тебе синьо-жовтий стяг…
Чому завжди шукаєм лиш причину,
То у ворон, то відьом злий прокльон,
А варто лиш себе любити й Україну,
Та щиро йти лише до Бога на поклон!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Десь бродить Ангел там Осінній,
Шукає спокій, мир і міць для всіх,
Щоб кожен був би й тілом сильний,
Й стрічали Осінь для нових утіх…
Лилися сльози щоб лише дощами,
Щиміло в душах лиш від почуттів,
Про смуток в домі всі позабували,
А кожен в щасті жити щоб зумів…
Десь бродить Ангел там Осінній
Шукає ліки й Божу благодать,
Щоб вберігати й дух нетлінний,
Та тіло захистить, щоб не страждать…
Осіннє сонце щоб усіх нас гріло,
Та було з нами не лише через вікно,
Нарешті справжнє щоб життя настало,
Не карантинне – те, що як в кіно…
Десь бродить Ангел там Осінній
Та крила свої втомлені склада,
Дай Боже сили та душі терпіння,
Щоб доля краща нам прийшла!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Гуляла Осінь в снах весілля з Літом –
Закохана шалено і реально вже була
Але в бурштин коштовний вся одіта,
Стежку до храму з ним не віднайшла…
Бо Літо вік весь свій холостякує,
Блукає плаєм десь і між овець,
Освідчень Осені і чуть не чує,
Не хоче зовсім йти під той вінець.
Будує Осінь вже й сімейні плани –
У парі з Літом щоб чекать Весну,
Щоб люту Зиму вправно пережити,
Не розгубивши всю свою красу…
Осінь не пара ну не пара зовсім Літу,
Воно – грайливе, а вона завжди сумна,
Шалене Літо бо завжди непосидюще,
То ж краще Осінь хай іде собі одна…
В коханні Літо Весну знов чекає,
Щоб з нею поєднати ночі й дні,
Весь лист осінній вправно позбирає,
Бо непідвладне навіть і лихій Зимі…
Гуляла Осінь десь одна по світу –
Нового прихистку шукала шлях,
Весь вік судилось, мабуть, дівувати,
А свій Вінок зложити у лісах й садах…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
В нас нині Осінь кольору хвороби…
Хто вірить, чи не вірить – все одно,
Ми вже рахуємо хвилини, а не доби,
Скоріше щоб нещастя це пройшло…
Я не бажаю відчувати це насправді
Ні навіть ворогу, ні другу, чи рідні…
Ще вчора були зовсім дужі й вправні,
А нині болем здавлені та немічні такі…
У когось легко перейшло й минуло,
А в іншого гарячка, кашель, біль…
Одні страждань задухи й не відчули,
А іншим з монітором ніч навпіл…
Цей кашель, це не кашель а спокута,
Мабуть усіх, що є гріхів і не земних –
Людина наче в панцер міцно скута,
Та, мов, кинджалом в серці кожен вдих…
Коли зненацька у десяті поти гонить,
А завтра знову гарячкує ще й душа,
Ніхто не чує біль твій, а чи стогін,
Бо так як в тебе, не з одним іще біда…
Коли статистику я вранці прочитаю,
То серце кров’ю обмивається ураз,
Бо ту статистику я насправді знаю,
Не кожен буде дігнастований у нас…
Відкашлюється кров’яна мокрота,
А серце й від тривоги стукотить,
Вже організм не здатен на супротив,
Лише молитву щемно шепотить…
Та навіть воду, мов пекельне зілля,
Не хоче тіло вже чомусь приймать…
Десь в нічнім клубі чиняться свавіллля,
А хтось збира свою родину погулять…
Хтось уже муки терпить від хвороби,
А хтось єхидно ще жартує в соцсітках,
А може завтра буде також обивать пороги
В лікарнях й храмах собі захисту шукать…
В нас нині Осінь кольору хвороби…
То ж схаменімось врешті у ці дні!
«НЕ ВБИЙ!» – Господь говорить,
Безумством не свідомо вбивці всі!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
Я Осені казки читаю,
Бува й вона чита мені –
Як з клена листя облітає,
Чому лавки стоять одні…
Коли буває в нас бажання,
То й фантазуємо удвох –
Куди сідає Сонце зрання,
Придумав Ніч навіщо Бог…
Обоє мріємо про море,
Та чуєм шепіт його хвиль,
Мене давно вже манять зорі,
А Осінь вільна й без зусиль…
Буває Осінь норовиста
Свої скрізь правила веде
Читає тільки те врочисто,
Що їй приємне й дороге.
Про Принца їй казки читаю,
Вона ж про щастя і любов,
Як тільки мріять починаю,
То холодить підступно кров.
Я хочу казку про кохання,
Вона ж про яблука в саду,
Про те стежина де остання,
Якою тільки я піду…
Одна сторінка, а чи більше
Який тепер у тому сенс,
Якщо читаєш зовсім інше –
Не те для чого ти живеш…
Реальність хочу розгадати,
Створити казку, щоб в житті…
Шукає ж Осінь де б поспати,
Щоб не будили й папірці…
Тому листаю дуже чемно
Сторінки я свого життя,
Щоб казку віднайти приємну
Та дочитати б до кінця…
Я Осені казки читаю…
Скоріш, можливо, так засне,
Бо що чинити я не знаю,
Як знов читатиме сумне…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
А Літо в Осені купалось…
Пірнало в золотий бурштин,
Ніби на зиму тут зосталось,
А дням добавило хвилин…
Бо Літо хоче бути довше,
Щоб панувати на Землі,
Та календар уже потоншав,
Й осінні проминають дні…
Не зовсім Літо було чемне,
Спекотне навіть та лихе,
Не побороло сили темні,
То ж в небуття нехай іде…
Мене так геть розчарувало
Підступністю свого буття,
Бо тільки клопотів додало,
Спаскудивши моє життя…
То ж не сумую я за Літом,
Нехай летить куди ішло,
Не варто нам його жаліти,
Бо Літо й COVID заодно…
А Літо в Осені купалось…
Мабуть, щоб вірус передать,
Невже в нас шансів не осталось
В здоров’ї Осінь проводжать..?
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Я вип’ю Осінь цю до дна…
Прогірклу, скисшу та солону,
Якщо і залишатимусь одна,
Позбавившись тенет полону…
Ця Осінь смаку сліз й біди,
Ночей безсонних до світанку,
Якщо й душевні рани обійти,
Тілесні болі розривають зранку…
Куди подівся солод та дурман,
Яким завжди була багата Осінь,
Де той п’янкий її густий туман,
Що золотом окроплює волосся…
Де її чари й той духмяний світ,
Що розливається душею й тілом,
Який і почуттям дає новий політ,
Такий, щоб знову жити захотіла…
Де дух її, зігріє що і п’янить,
Спокою присмаку й блаженства,
Коли струна в душі бринить,
Добравшись до самого серця.
Я вип’ю Осінь цю до дна…
Хоч приторна вона й холодна,
Вже краще нею отруюся я одна,
Вона якщо лише для цього годна…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Я лист до Осені пишу –
Благаю, щоб була привітна,
Забрала біль весь й гіркоту,
Погода, щоб стояла літня…
Хотіла позитивний лист
Сьогодні Осені писати,
Красу оспівувати й хист,
Але не знаю, що й сказати…
Благаю, Осене, проснись,
Щоб захистити світ сьогодні,
Як Охоронець Ангел появись,
Якщо ми справді цього годні.
Щоб довше ще було тепло,
В природі, в помислах і серці,
Щоб вірус в прірви віднесло,
Той що бажає людству смерті…
Я лист до Осені пишу –
Благаю Господа про милість,
Молитву знову прошепчу,
Щоб від «корони» всі омились!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Троянди плакали й сміялись,
У власних втоптані сльозах,
Хоч довше жити сподівались
В закоханих, мабуть, руках…
Те почуття не було щирим,
Троянд у цьому не вина,
А день чомусь був не щасливим,
То ж під дощем піду одна…
Троянди жовті на везіння,
Любила завжди їх й люблю,
У мене вистачить терпіння –
Й крізь терни до мети дійду.
Троянди плакали й сміялись,
Хоч вік короткий прожили,
З лихим обманом не звінчались,
Та справді горді, що були…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Сьогодні в місті дощ із парасольок,
Такий от парасольковий, мабуть,
Неначе ніжні переспіви сойок,
Що жайворонків з себе видають…
Так й парасольки тут кружляють,
Підстрибуючи в такт всіх городян,
Свою беззвучну пісню нам співають,
Та крила, наче, розпускають тут і там…
Асфальт промокший, бідний сіромаха,
Дерева вмиті проливним отим дощем,
Під мокру гілку заповзла якась комаха,
Що вчора теплим тішилася днем…
Осінні грози прокотились моїм містом,
В танок осінній парасольок затягли,
Та навіть вітер, пролетівши з свистом,
Уже, мабуть, готовий й до Зими…
То над Хрещатиком поплили парасольки,
Спустились інші на Андріївський Узвіз.
Одні танцюють ніби краков’як, чи польку,
А інших не один тролейбус вже повіз…
Сьогодні в місті знову дощ із парасольок,
Що не дозволить аж до півночі заснуть,
А в серці біль та шквал нестерпних кольок,
Життям по-справжньому радіти не дають…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Моя десь загубилась Птаха Щастя
Не повернулась з вирію мабуть,
Тому й весь рік ніяк не вдався,
Його б хазяїну назад вернуть…
Рік «вірусний» й такий жорстокий,
Для чогось нам спустили Небеса.
Ми ним йдемо і муки терпимо допоки,
Всі дні прогірклі не доп’ємо до кінця…
Моя десь загубилась Птаха Щастя
Обвуглена літа в чужих лісах,
Вкровавлена й «короною» побита,
У мою душу не знаходить шлях…
Прийшла ця кара і на нашу Землю,
Де сліз і смерті перелито й через край,
Бо в душах порожньо та надто темно,
Тому свою від порожнечі вберігай…
Моя десь загубилась Птаха Щастя
Мабуть у Господа просити подалась,
Що навіть якщо й нова кара дасться,
То і спасенна мить щоб віднайшлась…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Я знову чемно в Осінь йду,
Омивши душу ранніми дощами,
Щоб розповісти про свою біду,
Піду на сповідь, мов до мами…
Зелених яблук зачерпну в поділ,
П’янким дурманом окропивши рани,
Бо дощ отой, що ядом душу з’їв,
У настрій знов вливає перепади…
Прикрию щільно тіло я плащем,
А душу одягну в новий серпанок,
З’єднаю сльози із їдким дощем,
У Бога випрошу я ще один світанок.
То ж знову чемно в Осінь йду,
Молюсь за праведних і грішних,
В бридку грязюку духом не впаду,
Якщо і не відмолю гріх торішній…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Життєва Злива знов збиває з ніг,
Вітри проблем, неначе навіжені,
У серці, мабуть, випав ранній сніг,
Й в душі морозить помисли шалені…
Чому неждані часто падають дощі,
Сльозами мою сутність роз’їдають,
А випробовування вкарбувались в дні,
Нема надії, де спасіння ще чекають…
Життєва Злива знов збиває з ніг –
Життя,мабуть, уже й соломинку шукає,
Якщо і тілом у важкій хворобі зліг,
Душа до Бога стежки ще не знає…
Скрипить старий пісклявий монітор,
В думки огидно в’ївшись своїм звуком,
А в серці ритм зривається в півтон,
Душа кричить німим останнім криком…
Життєва Злива знов збиває з ніг –
Останнє листя опадає надто скупо…
Та скільки б не минуло зим, чи літ,
Ми не готові, щоб прийнять розлуку…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Колись було – і мріялось, й кохалось,
Але, чомусь, що треба не прийшло,
Хоч своє щастя відшукати намагалась,
Та моє Сонце так насправді й не зійшло…
Життя такі крутезні видавало повороти,
Яких би точно не хотілось навіть в снах,
Чинила доля почуттям моїм супротив,
То ж досягло життя моє лиш крах…
Чомусь мені кохання не судилось,
Те що в кіно, у віршах, чи в казках,
Усе, що мріялось колись, а чи наснилось,
Десь на життєвих розгубилося стежках…
За крок до мрії, чи за мить до щастя –
В надіях марних все життя моє пройшло,
Ба навіть те, що думала – «Збулося!»
Насправді тільки більше болю додало…
Ось догорає, мабуть, й вогнище останнє
Чомусь малює знову образи пусті,
Якщо вже не зійде для мене Сонце раннє,
То лиш слова оці залишаться прості…
Колись було – і мріялось, й кохалось…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
А Море в мріях, в снах, думках,
Де хвилі з шумом берег розсікають,
Там кораблі косий вкладають шлях,
До Сонця свої щогли піднімають…
Моря усі уже хвилюються, мабуть,
Що цього літа їм була не вірна,
Проблемний із душі не змила бруд,
Морської чомусь ласки не схотіла…
Так хочеться до Моря знов піти,
Поринути в його тепло і ніжність,
Щоб сенс в житті своєму віднайти,
А рік цей перекреслити у вічність…
У бірюзово-синій розчинитись глибині,
А в піні й хвилях сил нових набратись,
Щоб Чайкою не скиглить в вишині,
А в Море знову палко закохатись…
Бо Море в мріях, в снах, думках,
Така «морська хвороба» моя «шлічна»,
Не розчаруюся ніколи в почуттях –
Закоханою в Море буду вічно!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
З Небес даровано Ключі від Долі,
У кожного вони, мабуть, свої –
Ключ Віри, і Надії, і Любові
Далеко десь заховані в душі…
Якщо й перегорять мої бажання,
Чи павутинням долю міцно обплете,
Та в серці ще залишиться Кохання,
Що в парі з Вірою Любов мою веде…
Надії справді вже ніколи не згоріти,
Дарований бо їй найдовший вік,
Якщо ми навіть вже давно не діти,
Та в снах казковий вберігаєм світ…
У кожного свої Ключі від Долі,
Що доти не ржавіють у руках,
Допоки Віри сповнені доволі,
Й Надією в Любові стелим шлях.
Кохання доки багряніючі серпанки,
В вінки бажань ще трепетно плетем,
То ключ потрійний, що неволить Долю,
Ми розсекретим та до Бога віднесем…
Несу смиренно я свої Ключі від Долі,
Вони мої, якщо насправді й не святі…
Життям пройду, геть викисшим до крові,
Хоча в долоні болем в’їлись ці Ключі…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Я, ніби, парасолька від дощу,
Котра потрібна тільки у негоду.
Свій Хрест я мовчки донесу,
Від покуття до самого порогу...
Розкрити крила зможе тільки дощ,
Бо тільки він моїм керує світом,
Отак живу промокшою наскрізь,
Та почуттями справжніми не гріта...
Десь у кутку чекатиму дощів,
Чи, може, навіть зливи завітають -
Любитимуть тоді без зайвих слів,
Про необхідність вмить згадають.
Та знову мокрою завісять на гвіздок,
Чи кинуть десь лежати непомітно,
Допоки громи й грози загримлять,
Тоді знаходять дуже навіть спритно.
Отак життя спливає в пустоту,
Заповнивши собою порожнечу,
Як парасолька я, чомусь, живу,
Узявши цей тягар собі на плечі.
Я ніби парасолька від дощу,
Всім байдуже, а чи така ще вмоді -
Так вік картаючи, життям своїм іду,
Як те Опудало обмокле на городі...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
5.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Намалюю собі дощ
Кольоровий, чи чорно-білий,
Щоб якщо я надіну плащ,
В недоречності не судили...
Намалюю собі ніч,
Що ховає сумні крила,
Журавлів, щоб почувши клич,
Осінь наша не всиротіла...
Намалюю собі сон,
Що вплітає пісні ночі,
Забирає думки в полон,
Щоб збулися, якщо пророчі...
Намалюю собі любов,
Як з коханням вона впарі,
Бо бурлить непокірна кров,
Кличе ще підкорять далі...
Намалюю собі дім,
Те люстерко, що у креденсі,
А щоб щастя було в нім,
Домалюю життю сенсу...
Намалюю собі Небеса,
Та Ангелів, що там співають,
Спокій де віднайде Душа,
Якщо пустять її до Раю...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
4.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Задощило в душі задощило…
А ще вчора була жара.
Сум у серці сльозами змило,
Шляхом Осені йду одна…
Задощило в житті, задощило…
На свідомість лягла пелена,
Буду сильною всім на диво,
Хоч в душі вже давно Зима…
Задощило в думках, задощило…
Мріям виходу не знайшла,
Навіть долю свою згубила,
Бо не легким життям пройшла.
Задощило в крові, задощило,
Недоритмами вік сплива,
Доки горе в мені не осіло,
Не загине тонка душа…
Задощило в душі, задощило
Як природа вже й я не та,
В вузол болю життя скрутило,
Та до Бога ще йти не пора..!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
4.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Ще така літня нині Осінь
Єгипетська жара століть,
Мабуть гуляє Літо досі
Та на Андріївськім стоїть…
Дає художникам поради,
У фарбах розчинає піт,
Шедеври щоб нові творили,
Котрі вкарбують сотні літ…
Підслухає, що Голохвастов
Для Проні потайки шептав,
Та понесе секрети людству,
Хоч дозволу ніхто й не дав…
Святу Софію тричі облітає,
Чи у Михайлівського куполах,
Ще панахиду знову проспіває,
Де Патріарх почив в віках…
У Лавру, мабуть, заглянуло,
Дізнатись там ще москалі,
З Печер глумляться що зухвало
На Богом даній нам землі…
У Монастир, де «Славень» дзвони
Наш виграють і завжди ждуть,
Щоб так любити Україну,
Як в «Феодосівськім», мабуть…
Шукатиме десь біля кручі
Ту Дівчинку, що з колоском,
Увіковічнивши смерть й голод,
Комусь у горлі є кійком…
Над Маріїнським відпочине,
Погляне хто там ще сидить,
Верховну Раду перестрибне,
Лихого щоб не розбудить…
Пройде по Європейській Площі
Поклониться Героям тим,
Хто на Майдані нині й досі,
Бо душу там свою лишив…
Хрещатиком прошпацерує,
До Бессарабки доведе,
Ритм Філармонії відчує,
В Ворота Золоті ввійде…
До Володимирського нині,
Мабуть вже Літу не ходить,
Допоки в цій тепер Святині,
Негарно будуть гомоніть…
Провідає Шевченка в парку,
Червоним корпусом пройде,
Щоби Університету зранку,
Не заважало щось й лихе.
Туди поверне аж на Гірку,
Де Володимир наш стоїть,
Чи на місток де часто «Гірко!»
Закоханим отам звучить…
Промчить по набережній знову,
А в Гідро Парку куверком,
Десь віднайде забаву нову,
Чи заворожить всіх танком…
Лівобережною пройдеться
Чи й до Собору побреде,
Разок в Дніпрі іще скупнеться,
Щоб змити там усе лихе…
В Метро проїдеться і знову
По Києву ще пробіжить,
Щоб нагулятися досхочу,
Допоки Осінь не спішить…
Хоча ще літня нині Осінь,
Життя на місці не стоїть,
Тому у Бога ласки попросим,
Щоб в новім році краще жить!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
3.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
А завтра буде дощ,
Можливо, навіть ливень,
Хоч нині в нас жара,
По літньому грайлива…
Вже завтра задощить,
Холодним вітер стане,
Лише Весна в душі
До серця струн дістане.
Вже й Осені пора,
Та листя не жовтіє,
Бо квіти у садках
Весняні шепчуть мрії…
Осінній календар
Строкато багряніє,
Хоч байдуже мені –
Свій смуток не навіє…
Та, мабуть, ще тепло
Не буде відступати
В душі своїй його
Я буду вберігати…
Чекаю завтра дощ,
Надію освятивши,
Бо вижити вдалось,
Це літо переживши…
Дай Боже, благодать
Дожити рік спокійно,
Не смію нарікать,
А помолюсь покірно.
Хай завтра задощить,
Омивши всі дороги,
Геть й вірус прибере,
Щоб не було тривоги.
А завтра буде дощ,
Можливо, навіть ливень,
Спасіння дасть Господь,
Щоб всі були щасливі!
А завтра буде дощ…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
3.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Чи перше вересня…двадцяте?
Мені сьогодні все одно,
Хоча у когось, мабуть, свято,
Я ж не святкую вже давно…
Не бачу сенсу святкувати
Й учителям сьогодні день,
Як коням, що впряглись орати,
Святковим об’являти день…
Сьогодні «вірусні лінійки»
Збирають в школах там і тут –
Комусь востаннє «перший дзвоник»,
А інших в перший клас ведуть…
У кожній школі йдуть розмови,
Бо друзі бачились давно –
Не плавали з весни в басейнах
Й давно ходили у кіно…
У кого як минуло літо,
Хто море бачив, а хто ні,
Спортзали досі ще закрито,
Й гуляння в парках ще не ті…
Чи квіти хтось залишив вдома,
Хтось ранцем ще не похваливсь,
Розказують, що було вчора
Й як дистанційно хто учивсь…
Святкові банти та спіднички
Чи й вишиванки одягли,
Школярочки біжать сестрички…
Й неначе в «фраках», хлопці-козаки…
Батьки пишаються сьогодні
І першачком, й випускником,
Бо підросли сини і доні –
Науку «гризти» щоб гуртом…
Чи перше вересня…двадцяте?
Мені сьогодні все одно,
А хто святкує..? щоб багатство
Воно вам й радість принесло!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Зорі мерегтять, падають в траву,
Літнім нині днем я востаннє йду.
Може, й завтра ще Літо віднайду,
Огорнусь в тепло на свою біду...
Яблуневий сад манить, як магніт,
Скільки б у житті не минуло літ,
Серце затерпа, як міцний граніт,
Бо не відпуска цей шалений світ.
Скільки б Літ пройшло і минуло Зим,
В грудях ритм життя буде молодим,
Навіть сивина не фліртує з ним -
Йду своїм життя з серцем не святим.
В яблуках, мабуть, гріх увесь доспів,
Бо осінній сад цей дурман надів,
Літній аромат з давніх ще часів,
В ніч оце таку в Осінь йти велів...
Яблуневий сон знов наснивсь мені,
Ніби перший крок роблю на Землі,
Бо мене той Змій спокусив тоді,
То ж ми не в Раю по моїй вині...
Мабуть, вже пора залишити сон ,
Яблука в саду кличуть на поклон,
Літо закрива свій жаркий заслон,
Бо прийшла пора Осені оков.
Яблуневий сон, що в моїй душі,
Взимку додивлюсь, якось в тишині,
Літній аромат збережу в собі,
Щоб думки завжи були молоді...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
31.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
Земля ще сонечком зігріта,
Минають дні, роки летять,
А хтось складає ОДУ ЛІТУ,
Ніби не мають, що втрачать…
Немов на літі клин зійшовся,
Все інше – марево й туман…
Ми ж будем Осінь зустрічати,
Як приховаєм цей обман...?
Зимі як глянеш просто в очі,
Вплетеш колядки у пісні,
Про сніг казковий й сни пророчі,
А чи Різдвяно-Новорічні дні…
Як Весну, у її веснянках,
Покличеш знову до душі,
Якщо лиш Літу Оду зранку,
Поеми пишеш та вірші..?
В кожній Порі свої печалі –
Є власний шарм та чарів таїна,
Оптимістично йтиму й далі,
Допивши Літо це додна!
То ж Оду Літу не співаю,
Покличу завтра Осінь вже,
Зима щоб нам була привітна
Й Весна лиш щастя принесе!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
А завтра Осінь, знову Осінь...
В житті, стосунках та календарі,
Але душа тепла й кохання просить,
Хоч в паспорті літа давно не ті...
Не варто справді Осені боятись,
Якщо і паморозь осіла на вісках.
Хто старості не ладен піддаватись,
Той множить цифри не лише в літах.
Не кожному дано зустріти Осінь
Хтось вік свій добровільно вкоротив,
А інший і бабусі більший просить -
Бо недостатньо у обіймах ще пожив...
Хтось тягарем життєвим надірвався,
Не хоче батьку гідну старість захистить,
Мабуть, і мамину забув давно могилу
Й лише для себе прагне далі жить...
Для когось Осінь, означає старість,
Вона ж, на жаль, дарована не всім...
Щоб заслужити в Бога таку милість,
Слід дорожити нам життям своїм.
А завтра Осінь, знову Осінь...
Благословенно ми її приймім.
У цім житті ми тільки гості -
Тому гнівити Осінь не спішім...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Давайте в мене буде Свято
Так просто, зовсім без причин…
Шампанське в келихи налито,
Чому ж не святкувати з ним…?
Давайте Свято в кожнім домі
Будемо просто святкувать,
Лише тому, що всі здорові
Та маємо кого кохать…
Давайте в мене буде Свято
Сьогодні я, а завтра ти –
Всім будем щастя дарувати,
Щоб сенс життєвий віднайти…
Давайте Свято в кожнім домі
Пропишемо отак щодня,
Не прирікатись щоб на слові
Й щаслива була вся рідня.
Давайте в мене буде Свято
А привід – просто новий день
Чи те, що вранці розбудив нас
Господь для здійснення ідей.
Давайте Свято в кожнім домі
Законом будем карбувать,
Щоб всі завжди були свідомі,
Якщо цього і не хотять…
Давайте в мене буде Свято –
Всі вип’єм за мою любов,
Що я ще не уся проклята,
Та випито не всю ще кров…
Давайте в мене буде Свято –
Надії, Віри в майбуття,
Допоки ще не знаю дати
Свого життєвого кінця!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Наступна зупинка – Осінь
Бажаєш цього чи ні…
Пожовкли на кленах коси,
Готуючи шлях Зимі…
Наступна зупинка – Осінь
Вже ночі ковтають день,
Де мрії ступали босі,
Розлігся трухлявий пень…
Наступна зупинка – Осінь
Прийде золота пора…
Гортать електронний зошит,
До школи гайне дітвора…
Наступна зупинка – Осінь
Грибний привітає дощ…
Бабуся, заплівши коси,
Внучатам зготує борщ…
Наступна зупинка – Осінь
Їжак у садок забрів,
Шукаючи літні роси,
Прижитися тут захотів…
Наступна зупинка – Осінь
Тумани прийдуть густі…
Дружки на весілля просять,
Хоч голови ще й пусті…
Наступна зупинка – Осінь
Вже скоро Покрови День
А ворог лютує досі –
Кровавих «співа» пісень…
Наступна зупинка – Осінь
Ця Осінь, вона й в житті…
Жалітись на долю досить,
Бо вже досягла межі!
Наступна зупинка – Осінь
Бажаєш цього чи ні…
Та серце, в німім безголоссі,
Кричить свій вердикт мені…
Наступна зупинка – Осінь…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Чому всі плачуться за Літом,
Чим Осінь знову завинила вам?
Яскрава, сонцем досхочу зігріта,
Бурштин, неначе, з золотих оправ.
Невже живеться влітку позитивно,
Коли й пекуче сонце дошкуля…
Бджолиний рій гуде отак невпинно,
Чи комарів по ночах «бдзиківня»?
Чи «кумкі-квакіт» жаб’ячий в болотах,
А, може, в місті плавлений асфальт?
Та транспорт той вонючий потом
Й бабуля в шортах, що волає «Ґвалт!»
Не всі на морі влітку розкошують,
Та море можна й взимку відшукать,
Чому ж тоді ми так ото пильнуєм,
Щоб Літо довше нам не відпускать?
Навчились досі плакатись за Літом.
Літа минають і життя уже пройшло…
Ще й влітку милуватимемось світом,
Якщо Всевишнім справді це дано.
Давайте Літо легко відпускати,
Щоб знову в Осені просить чеснот,
Якщо й не встигли довідпочивати,
Пора вже кращих досягать висот.
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Ще літній дощ і літні хмари,
Веселка літня в небесах,
Та в душах вже осінні чвари
Й серпанком Осінь на устах…
Ще ночі іноді привітні,
А дні ще літні й поготів,
Дощі ідуть такі, як в квітні,
Та клен вже ніби обгорів…
Півні по-літньому співають,
А павичі пухнастять хвіст,
Та дні уже у ніч спливають,
А календар втрачає зріст…
Ще вчора ніби розвеснилось
Розквітла в лісі сон-трава…
Та, мабуть, все оце наснилось,
Бо приближається й Зима…
Роки летять за літом – літо,
Так котимось життям униз,
Немало всього пережито,
А кожне Літо – ніби приз!
Не кожному дано, напевно,
Наступну Весну зустрічать,
Тому не варто на даремне
Жодну хвилину витрачать…
Ще літній дощ і літні хмари,
Але до Осені вже йду,
Де догоріли всі стожари
В моєму серці на біду…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Ти спиш, Маріє сном спокійним
До Сина свого мовчки йдеш…
Світ у гріху лишаєш тлінним,
Бо ж в Небо нас не забереш…
О Мати Божа, заступися –
Заради прощення для нас,
За Україну помолися,
Допоки маємо ще час…
Немає сил уже терпіти
Наругу до її святинь –
Щоб більше крові вже не лити,
Покровом нас своїм покрий…
Ти сльози осуши дитячі,
Дай вдовам сили далі йти,
Прозріли щоб усі «незрячі»
«Глухим» отвіт до вух вклади…
Бо не покажеш ти «сліпому»
Й «глухому» правди не сказать,
Якщо повірили дурному
Й готові Неньку продавать…
Ти спиш, Маріє сном спокійним
Але ж насправді не мовчиш…
Пробач, що ми не всі покірні,
Хоча спасіння Ти нас вчиш…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Буває позитив і в чорних барвах –
Весь елегантно-стриманий такий…
А горе косить і в яскравих фарбах,
Ба навіть, ніби, флірт веде простий…
Та зрештою не варто негативу
Боятись надто на життєвому шляху,
Бо тільки плюс із мінусом насправді
Зарядять світлом навіть батарейку ту…
Якщо занадто солодко постійно,
То не відчуєш, часто, смак і аромат…
Тоді, як з перцем-сіллю, якщо вміло,
Й десерт дивує і солодшає в стократ…
Буває позитив і в чорних барвах…
Важливо, як відчуєш і коли,
Бо кожен часто те лиш бачить,
Що в'їлось тінню до пустої голови…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Розвію сум свій десь під Небесами,
Над морем, полем, хмарами з дощем,
Бо те, що взято ще від батька й мами,
Життям своїм лише до Бога донесем…
Вже не тягнутиму я більш чужі проблеми
Тим чорним шлейфом все своє життя,
Бо вік минає, але залишилися дилеми,
Що не підвладні ні пророцтвам, ні шляхам…
Нехай печаль мою розвіють вільні вітри,
Туман прикриє, не додавши сивини,
У віршах залишаю зміст і титри –
Навіщо, з ким й куди змогла дійти…
Розвію сум свій десь під Небесами,
Сама ж об клітку долі розіб’юсь,
Та з вдячністю, що жила поміж вами,
У сяйві місяця я, мабуть, розчинюсь…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Мабуть, вже нині розпочну
Прощання з Літом,
Щоб все, що має гіркоту,
Опало з цвітом…
Пролиті сльози всім прощу,
Кого й зігріто…
У серце болю не впущу,
Його закрито…
Нова вже Осінь наступа –
Душа розрита…
Хтось розкошує до сита,
А я розбита…
Знов кров у жилах закипа,
Життя побите,
Коли свій пес тебе куса,
То в’яне й жито…
Мабуть, вже нині розпочну
Прощання з Літом,
До Бога знову піднімусь,
Зігріта світлом…
Бо тільки каюсь і не вчусь
Любить закрито…
Сама від себе відречусь,
Щоб далі жити!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Мені наснилося, що ніч
Я в свого Ангела забрала,
Літавши поміж неба й круч
На землю каменем упала…
Мені наснилось, що крило
Чомусь нестерпно розболілось,
Та раптом полилось тепло
Яке Душа лиш зрозуміла…
Це ніби ніч, а ніби день
Довкола все таке прекрасне,
Співають промені пісень,
А небо чисте, світле, ясне…
Я ніби вгору піднялася,
А потім знову опустилась
Такої сили набралась,
Що знову жити захотілось…
Мені наснилося, що ніч…
Чи може це і не наснилось,
А зрозуміла просто річ –
Що кожен має власні крила!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Піщаних замків не будую –
Реальністю живу давно,
Не вірю у казкові дійства,
Чи у фінали, як в кіно…
Можливо, іноді ще сниться,
Що десь в Казковому Краю
Там Зоряна живе Вовчиця,
Що долю стереже мою…
Чекає доки я стежками
Знесилена туди прийду,
Щоб заживити мої рани,
Благословить нову Весну…
А сни уже так рідко сняться
Оті, пророчі про життя,
Де все задумане здійсниться
Хоча нема вже вороття…
Частіше жахи і химери
Почали в сни мої влізать,
Тому давно немає сенсу
З нуля щось знову починать…
Всі Замки і казкові мрії
Пішли кудись у небуття,
А лиш розтоптані надії
Іще живріють в каяттях…
В дитинстві навіть я не сміла
Про Замки мріяти й читать,
Тому можливо і зуміла
Реально по житті ступать…
Навіть в уяві мої Замки
Реальні завжди й кам’яні,
Не дозволяю і пророцтвам
Засумніватися в собі…
Я ще жива, живу і мрію,
Що десь в якомусь є краю
Мій замок Віри і Надії,
Любов свою де віднайду.
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
В душі давно уже Зима –
Замети сніжні й кучугури.
Життям своїм іду одна,
Нема претензій й до фігури…
Не бачу сенсу і в красі –
Тілесному її убранству,
Якщо навколо лише ті,
Що вигоди шукають сенсу…
В душі давно уже Зима –
Так захищаюся від «п’явок»,
Не випили щоб жадно кров,
Вимог щоб не було й заявок…
Для когось «Мать Тереза» я,
А іншим у житті розрада,
Коли ж моя душа болить –
Навколо лиш холодна зрада…
В душі давно уже Зима –
Холодною бажаю бути,
Щоб серце власне вберегти,
Від того, що вже не забути…
Я також, як і всі, жива,
З душі, із плоті та із нервів,
Я також відчуваю біль,
Не тішусь і життям завмерлим…
В душі давно уже Зима –
Простіше так на світі жити,
Холодною хай краще звуть,
Щоб допомоги не просити…
В мені, як в кожного із нас
Живуть думки, а часом й мрії,
Лише для інших витрачати час,
Мабуть, не завжди маю сили…
В душі давно уже Зима –
Тепла в мені вже не шукайте.
Бажаю всім лише добра –
Й мені його ви побажайте!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Калиновий спів, калинові мрії,
Журавлиний клич, втрачені надії,
Калиновий спів, калинові мрії,
Навіюють сум грона горобинні…
Калиновий спів, калинові мрії,
Польовий дурман і тумани сиві,
Калиновий спів, калинові мрії,
Клекоти лелек, птахів переспіви…
Калиновий спів, калинові мрії,
Серпанковий дощ, ягоди доспілі…
Калиновий спів, калинові мрії,
Пережовклий клен і берізки білі…
Калиновий спів, калинові мрії,
Гамір дітвори, ігри на подвір’ї,
Калиновий спів, калинові мрії,
Недолугий марш на чужім весіллі…
Калиновий спів, калинові мрії,
Місяця виток, зорі ніжно білі,
Калиновий спів, калинові мрії,
Днів новий виток, плани заржавілі…
Калиновий спів, калинові мрії,
Кругоплин життя, скроні посивілі,
Калиновий спів, калинові мрії,
Крок у небуття, помисли лихії…
Калиновий спів, калинові мрії,
Загубила сенс, марні нові дії,
Калиновий спів, калинові мрії,
От такий кінець – погубила мрії…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Так би Чайкою в небо злетіти,
Над морями піднятися ввись,
Щоб життя на землі залишити,
Й мрії ті, котрі тут не збулись…
Відшукати б у Вітра розради,
На пораду й до Бога піти,
Геть забути гіркі оті зради,
Що життям заважали пройти…
Над морською піною б піднятись,
Крик із серця щоб в даль полетів,
Та навчитися вже не боятись,
Навіть друзів, що гірш ворогів…
У глибини пірнути б на осліп,
Там коштовність оту віднайти,
Захистить що мій зітканий простір,
Та навчить і по хвилях пройти…
Так би Чайкою в небо злетіти
Розчинитись в його синеві –
Знов навчитись кохати і жити,
На моїй Богом даній Землі!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Вікно відкрию в неминуче,
В таке, що й грішне, і святе,
Засіло в серці, хоч й пекуче
Та часом те, або й не те…
Усе чарівно-загадкове,
Не знаю що у світ несе,
Моє життя не випадкове,
Хоч часом й лихом допече…
Вікно відкрию в неминуче,
Де навіть зорі на місцях,
Виблискуючи у сузір’ях,
Тайком освітлюють мій шлях
Усе стається неодмінно,
Що в матриці твого життя,
Тому сприймаю так спокійно,
Нікчемність навіть в каяттях…
Вікно відкрию в неминуче,
Доречне справді, а чи ні…
Десь там воно й моє майбутнє,
Можливо і в чужім вікні…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Відлітає Літо, відлітає,
Десь туди, далеко в небуття
Теплоту на спомин залишає,
Віру щиру та Надію у життя…
Відлітає, ніби джміль пухнастий,
Крильцями звучними дріботить,
Забирає біль і день вчорашній,
Щоб діждали нову світлу мить…
Відлітає Літо, відлітає,
Почуття залишить тим навік,
Хто Любов насправді ще чекає
Й вірить, що вона добавить літ…
Попрощавшись з Літечком сьогодні,
Ми й для нього збережем Любов,
Подолавши й клопоти щоденні,
Нове Літо зустрічатимемо знов…
Відлітає Літо, відлітає,
Задом розвернувшись до біди,
Нових звершень зарік обіцяє,
Після нової, щасливої Весни!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Занадились в життя Болючі Зливи,
Дощами йдуть і громом гуркотять,
Залили смутком всі шляхи щасливі,
Мені й стежини вже не відшукать…
Чомусь в життя моє отак ввірвались
Болючі Зливи нових сліз та гіркоти
З думками потай, мабуть, обвінчались,
Життям мені щоб ваще було йти…
В прогнозах навіть їх не обіцяли,
Й не кликав їх ніхто в моє життя,
Але для чогось долю пострічали,
Мабуть, щоб змити геть у небуття…
Я в Небо відправляю телеграми,
Чи й в інтернеті меседжі пишу,
Щоб не ятрили ті душевні рани,
Та не наглумилися і далі досхочу…
Болючі Зливи, як пекельні стріли,
Чомусь у серці зачаїлись не спроста,
То ж в Господа прошу я нові сили,
Щоб ними змитою в безодню не була…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Життя минає тихо й непомітно –
За літом літо, нова ніч з’їдає день…
Вже стільки радості та горя пережито,
Та досі безліч не доспівано пісень…
Світанок перекреслить день вчорашній,
Дощ змиє те, чого насправді й не було,
Спішиш у планах мріючи, як завжди,
Про те, чого тобі з Небес і не дано…
У кожного в житті своя стежина,
Для чогось роль твоя прописана така,
Прийшовши на цю землю, як людина
Не можеш долю взяти й у ставка…
Не маєш права морем хвилюватись,
Шуміти листям, як зелений гай –
Повинен Божій Волі піддаватись,
Тому чужого на цім світі не шукай…
Тобі не бути вічним ехом в горах,
Не пригощатись квітами й пилком,
Бджолою над полями не літати,
Та не кружляти і метеликів танком…
В глибинах щастя не твоє, напевно,
Та й в небі не літатимеш орлом,
Лише молитва й труд щоденний
Життєвий вкажуть путь і перелом…
Тому шукай себе завжди і всюди
Підказку завжди мають Небеса
Бо на шляху не завжди, будуть люди,
Які покажуть де твій сенс життя…
Життя минає тихо й непомітно –
Спішить кудись життєвий календар
То ж встигни скористатися ним хитро,
Й не розгубити свій Господній Дар…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
З Днем народження, Україно!
З Днем народження, Нене Моя.
Стільки горя ти перетерпіла
Й кров’ю далі просякла земля…
Нам би вже святкувати насправді
Твою велич, і славу, й красу,
Але й досі тобою торгують –
Чорні стрічки вплітають в косу…
Ти у світі Держава славетна,
Де шанують достойні мужі,
Тільки наші паскудячи гадять,
Обплітають зелені вужі…
Знову вибрали горе-геньмана,
Що не вміє два слова зв’язать,
В серці ниє роз’ятрена рана,
Та не знаю, як з Святом витать …
Землі ділять твої ніби кожик,
Кожен ладен хоч шмат увірвать…
А на ШОУ то Юзик, то Жоржик,
Що співають гидоти про «мать»…
Що за Свято тобі обіцяють,
Який «Славень» звучатиме знов?
Та невже Україну знеславить –
Оцій владі основа з основ?
На пів голі «красуні» у танці
Будуть свято твоє відмічать,
В час коли, посивівши уранці,
Мати сина іде відспівать…
Що святкуємо, хто розважає…
Де пошана до Неньки-землі..?
Навіть мова уже заважає,
Бо не чутно її у ці дні…
З Днем народження, Україно!
З Днем народження, Нене Моя.
Я молитву промовлю уклінно,
Щоб моя оновилась Земля!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Прощавай же Літо, прощавай –
Забери всі сльози й неврожай,
Йди кудись далеко – до весни
В новім році щастя принеси.
Прощавай же Літо, прощавай –
Ми чекати будем, так і знай,
Обминай всі віруси страшні,
Залиши їх гнить в чужій землі…
Прощавай же Літо, прощавай –
Марафон 2020-й завершай!
Каверзів достатньо принесло,
То ж було ти ніби й не було…
Прощавай же Літо, прощавай –
Нам добра і квітів назбирай,
Коли йтимеш знову на зорі,
Принеси лиш радість дітворі.
Прощавай же Літо, прощавай –
Нам скорбот лихих не додавай,
Тільки щастя більше принеси
І для нових звершень нових сил.
Прощавай же Літо, прощавай –
Вимети від сміття рідний край,
Дай нову надію на життя,
Щоб не було більше каяття…
Прощавай же Літо, прощавай –
Прощення просить не забувай,
Щоб покуту Бог тобі послав,
А всі плани наші не ламав...
Прощавай же Літо, прощавай –
П’ятами скоренько накивай,
Бо пора вже зелень нам прибрать,
Та в своєму Краю панувать!
Прощавай же Літо, прощавай –
Все зелено-скисле забирай,
Золотом убралась щоб земля,
Й не ступав тут чобіт москаля!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Я не Зоря і не Русалка,
Неначе тіло без душі,
Любити вміла дуже палко,
Але траплялись все не ті…
Не ті клялися у коханні,
Все було ніби навпаки –
Стрічала я не ті світанки,
Не тим подала й рушники…
Не ті, мабуть, були розмови,
Та й побрехні теж не ті,
Шляхи життєві навіть нові
Всі розгубились в небутті…
Десь там, вгорі, не ті планети
Зіпсули настрій, мабуть, мій.
Душевний спокій, де ти -де ти,
Як далі жити на землі..?
Не ті, чомусь, думки і мрії,
Не ті дороги, чи й міста
Давно сплюндровані надії,
Не та у серці й простота…
Не в ту, мабуть, і ніч на землю,
Чомусь, я не така прийшла,
Не ті довкола й Сили Темні,
Чи й в Світлих не така краса…
Я не Зоря і не Русалка,
Та не згубилася я в житті,
А в казку вірю, наче Мавка,
Хоч дні прожиті теж не ті…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
13.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
І знову Осінь...знов Медовий Спас
Вже холодом повіяло і в серце
Зібравши овочів і фруктів про запас,
Не забуваймо і про щирості відерце...
Мішечок щастя, щоб у кожен дім
Та цілу скриню фарту і удачі
Ще й позитиву більше й почуттів,
Не заготовлять, мабуть, лиш ледачі.
Бджолиний рій роївся щоб й в ділах,
Дитячим сміхом сповнились кімнати,
Достатку більше і в будинках, і хатах,
Щоб й дітям старт могли життєвий дати.
Ще заготуймо більше Віри на добро,
Любові, щирого Кохання і Надії,
Щоб і лихе скоріш забутися змогло,
А в душах нові зародились мрії.
Комори розуму та мудрості зерна,
Аби ми й в старості ніколи не блудили,
Щоб люту зиму пережить змогла
Вся Україна від родини до родини.
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
13.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Покличу Місяця сьогодні на розмову,
Піду босоніж, пробираючись крізь сон,
Доріжку в хмари протоптавши нову,
Віддамся добровільно в цей полон…
На сповідь ніби я до Місяця ітиму,
Йому одному донесу холодний біль,
Останню в серці що згасив жарину,
А душу в кригу огорнув, як заметіль…
Йому одному розкажу про мрії,
Що зігрівали, але так і не збулись,
Про, снами ніжно заколисані, надії,
Які були, немов, реальними колись…
Покличу Місяця сьогодні на розмову,
Як з батьком, будемо до ранку гомоніть,
Про ті, не скинуті з душі чомусь окови,
Та чи життям таким вартує дорожить…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
6.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Шукала місце під свою могилу,
Мабуть, щоб смуток схоронить,
Щоб відспівати там в лиху годину,
Нехай під каменем навіки спить…
А ще наснилось, що гуляла боса
Поміж могил то батька, то рідні,
Аж біля синової розчесала коси,
Що білокрилій піддалися сивині…
Не пам’ятаю, чи знайшла могилу,
Чи собі місце відповідне те знайшла,
Але, чомусь, така прокинулася зранку,
Ніби Душа кудись далеко відійшла…
Нема Душі моїй давно того спокою,
Уже й вночі вона не годна відпочить,
Тому шукає, де б проститися зі мною,
Й, чомусь, спішить до Бога відлетіть…
Всевишній наче дав якусь їй кару,
В мені ніколи не пізнати й почуттів,
Але у метушні життєвого пожару,
Не рахувати щоб прожитих днів…
Шукала місце під свою могилу…
Та до світанку так і не знайшла,
Прокинувшись, надалі Душу мучу,
Бо наша ще година не прийшла…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
3.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Мені наснився дуже дивний сон –
Ніби Русалки бавились в озерці,
А Місяць так схилився у поклон,
Що аж у мене защеміло в серці.
Там сон-трава вповила береги,
Де проліски довкола танцювали,
Зелені кручі завивали від туги,
Останню наче пісню тут співали.
Наснились дивні аромати неземні,
Води розмова тиха з водоспадом,
Купались зорі де оголено в красі,
Пірнаючи грайливим зорепадом…
Так був це сон, а чи реальність
Довкола мене чудернацька настає,
Фантазія дитяча, впавши в давність,
Мабуть, ще снам спокою досі не дає…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
31.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Ще не Осінь, та вже й не Літо,
Завтра Серпень в календарі.
Вдень ще сонцем усе зігріте,
Але ж ночі давно не ті…
Ця Весна пролетіла мимо
Й Літо вже от на спад пішло –
Швидко так і життя минуло,
Не відчула, а чи й було…
Пролітає так вік з роками,
Дітям майже по тридцять літ,
Та душа молода ще в мами,
Хоч й завершує свій політ…
Ще не Осінь, та вже й не Літо,
Так і вік мій живе в мені,
Хоч давно в сивину сповито,
Досталь Літа іще в душі…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
31.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Душа ув’язнена, неначе в замку,
Шукає сенсу долі день у день,
Блукає мовчки з вечора до ранку,
Виспівує німих, сумних пісень…
Не повезло Душі моїй, напевно,
Що в моє тіло переселена була,
Бо часто так турбую на даремно,
Й тендітності її не вберегла…
Прозора наче вітер в коридорах,
Безшумно приживається в мені,
Та іноді, неначе на просторах,
Болючі крила розправляє у пітьмі…
Моїй Душі так хочеться спокою,
А я не вмію спокій той давать…
Хоча снується павутиною тонкою,
Та часом й серце може розірвать.
Душа ув’язнено-пов’язана зі мною,
Пекельний біль витримує в мені,
Але ніколи не буває надто злою,
Які б Господь не посилав нам дні…
Так вирватися хочеться на волю,
Полинути нарешті до Небес,
Та виконати мусить Божу Волю –
Донести мій Життєвий Хрест…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
31.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Я Королева власного життя,
То ж не дозволю маніпулювати
Щоб перекручувать усе моє буття,
Чи долею й надалі керувати…
Ніхто не сміє домальовувати дні,
Для мене плани й графіки складати,
Я Королева власного життя,
Його нікому не збираюсь віддавати.
Живу лиш так, як Бог благословив,
Роблю помилки часом й зайві кроки,
Та житиму допоки стане сил
Чинити неприємностям супротив.
Я розфарбую небо в кольори,
У снах, яке мені лише належить,
Та буду доти підніматись догори,
Допоки Бог за мною пильно стежить.
Життям іду колючим і стрімким,
Не часто й перескочить гнів вдається,
Якщо бажання й видалось гірким,
То все одно моїм лиш назоветься.
Бужу, спішу, але не спалюю мости,
Бо тільки Господу одному це відомо,
Куди, коли повинна далі йти,
Та чи мостами вертатимусь додому.
Я Королева власного життя,
Допоки в Небі сурми не гриміли,
Всевишній не позбавив відчуття,
Та струни серця мого зовсім не вніміли…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
О Мати Божа, захисти!
Наш Всесвіт, нашу Землю рідну
Лиху жорстокість зупини,
Щоб долю заслужити плідну.
Благаю захисту для нас –
Для всього світу й України,
Ти ж можеш зупинити й час,
Щоб не скотились до руїни.
О Мати Божа, захисти,
Благословивши нас щоденно,
У Свій Покров всіх огорни,
Щоб дожили життя смиренно…
Дай сил, терпіння і чеснот
Дожити вік свій справді гідно,
Не досягла значних висот,
Хоч старість хай мине спокійно…
О Мати Божа, захисти!
Мою Ти вислухай молитву,
У Сина свого ласки попроси,
Звершить мою життєву битву…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
За дружбу, що на все життя
Бокали нині піднімемо,
За друзів тих, в чиїх руках,
Душа живе благословенно.
Той трепет, відчуття одне,
Й за розуміння на півслові,
Якщо в когось життя складне
Допомогти завжди готові…
За тих, хто бачить й відчува,
Коли лиш голос твій змінився,
Завжди спішить допомогти,
Та квапляться, щоб не спізнився…
За дружбу, що в душі й серцях,
А не за пивом з шашликами,
За ту, що подолає й страх,
Чи сльози, що їх не чекали…
За тих я нині п’ю бокал,
Не зрадили що ще з дитинства,
Хто зовсім користь не шукав,
Не допустився хто до свинства.
Бо не важливо скільки літ,
Чи поворотів й кілометрів,
Важливо знати, що є друг,
За кого ти готова й вмерти!
Я вдячна Богу й Небесам,
Що маю тих от справжніх друзів,
Нізащо дружбу нашу не продам,
Якщо вже хтось і в іншім крузі…
Господь мене веде життям,
На Нього завжди всю надію маю,
Бо навіть грішника, омивши каяттям,
За дружбу справжню доведе до Раю.
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
От не вийшло і нині прозою,
Все про дружбу якось написать,
Щоб не стати бува занозою,
Бо не всіх, мабуть, варто вітать…
«Друзі» є, що отак називаються
А насправді знайомі всього –
Біля тебе тоді ошиваються,
Коли хочуть для себе чогось…
Інші «друзі» такі дуже п’явчисті,
Хоч й від п’явок здоров’ю є толк,
А оці, більш такі паразитисті,
Бо твою можуть випити кров…
«Друзі» є прохідно-періодисті,
Лиш тоді ти побачиш таких,
Як у них виникатимуть складності,
Щоб тобі віддуватись за них…
Є такі, що клянуться і божаться,
Що для тебе готові на все…
Та як тільки життя твоє скотиться,
То й тих «друзів», як вітром знесе…
Ще є «друзі» медово-прилиписті,
Завжди клеються до життя,
Лиш тоді, як для них дуже вигідно,
Вихвалятись твоїм надбанням…
А є «друзі» такі, ніби равлики,
У хатинці своїй лиш сидять,
А про тебе завжди «піклуються»,
Щоб життям і твоїм управлять…
Однокурсники.., однокласники..,
Співробітники й поготів…
Та насправді не всі єдрузями,
Якби того ти не хотів…
То ж вітаю всіх я із дружбою,
Кожен знає, який хто є…
Вдячна всім, хто для горя і радості
Й тим, хто стимул в житті дає..!
З Днем дружби!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Привідкрию вікно для мрій
Хай з домівки повилітають,
Щоб дарма не тривожить снів,
Щастям тим, що його не знаю…
То ж нехай до Небес летять,
Покружлявши над водоспадом,
Не посмію дарма втрачать,
Ті думки, яким завжди рада…
Привідкрию вікно для мрій,
Щоб й нові знову зароїлись,
Не ганьбитиму й норов свій,
Хоч жалі в ньому зачаїлись…
Мрії мають своє життя,
Не підвладне і наріканням,
Та не стануть лихим сміттям,
Не завадить і лінь старанням…
Привідкрию вікно для мрій,
Заманю їх назад свічками,
Щоб якщо і бажають змін,
До чужих щоб не приставали…
В моїм серці, в моїй душі
Зародились вони роками,
То і житимуть лиш в мені,
Хоч реальністю і не стали…
Привідкрию вікно для мрій…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Мабуть десь Орхідеєва Фея,
Проживає в якімсь Краю,
Та її я чомусь прогнівила,
Але чим, навіть не збагну…
Я до неї знайду дорогу,
Попрошу для своїх орхідей
Чародійні від Феї ліки,
Щоб потішили ще людей…
Мабуть десь Орхідеєва Фея,
Прошептала не ті слова,
Що не мають цвітіння нині,
Хоч давно уже не весна…
Якщо сплять, то уже задовго,
Геть забули, коли цвіли
Надто стали собою горді,
То й не чують мої мольби…
Мабуть десь Орхідеєва Фея,
Почуття нові віднайшла,
Позабула свій сенс й ідеї,
Ради чого живе й жива…
Налякались того карантину,
Чи й самі захворіли так,
Що, мабуть, навіть нову зиму,
Стрінуть мовчки, не у квітках…
Мабуть десь Орхідеєва Фея,
Розгубила увесь свій дар
То ж, нажаль, мабуть вже Лілеї
Понесе на Квіток Вівтар…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Наснилось якось, що в Раю гуляла
Відчула легкість та прозору чистоту,
Духмяні трави в коси заплітала,
Ступить боялась в неземну красу…
Там промені неначе кришталеві,
А квіти ніжні, як блакитні небеса,
Там навіть трави, ніби, не зелені,
Бо розчиняється у них й Душа…
Звучать мелодії не приторно-солодкі,
Безхмарне небо там без зливи і дощу,
Де шлейфи вітру оксамитово-шовкові,
Та, як пір’їни, білі покривала на мосту…
Наснилось якось, що в Раю гуляла
Просила Господа гріхи мої простить,
Бо забруднилась надто в цьому світі,
Тому не в Рай моя стезя лежить…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Музика ночі, мелодія снів,
Видіння пророчі про дочок й синів,
Там Феї співучі та Духи вітрів…
Слухать не хочуть вичурний спів.
Музика ночі у каверзах нот,
Мрії дівочі давно без чеснот,
Клавіші білі, чорний блокнот,
Вирвані душі з Неба висот…
Музика ночі, наспів сердець,
Стежки колючі, на планах синець,
Втомлені очі, хоч й ночі кінець…
Музика мрій – мій Терновий Вінець.
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
У кожного свої життєві лабіринти –
Хто стрімко вгору йде, а хто униз…
Спішім важливі упіймать моменти,
Адже життя – це не простий каприз…
Коли Господь тебе угору піднімає,
Шануй усіх, що твій встеляють путь,
Бо, може, нині твій шлях гору подолає,
А завтра і тобі вже руку подадуть…
У кожного свої життєві лабіринти –
Одним простіші, іншим надскладні…
Чомусь так Небо закрутило коловерти,
Гріхи, мабуть, щоб очищати на путі…
То ж вибравши свого життя дорогу,
Прямую завжди без ниття і нарікань,
Якщо таке, чомусь, угодно Богу,
Готова, мабуть, й до нових страждань…
У кожного свої життєві лабіринти –
То ж йду смиренно крізь свої роки,
Хоч не знайшла свого буття івенти,
Не забуваю іншим подавать руки!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Не рахуйте мій вік, не треба,
Що у зморшках й моїй сивині,
Мабуть, так захотіло Небо,
Щоб роки не жили в мені…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Я продовжу його в віршах,
Навіть ті, дбає хто про себе,
Віднайдуть і свій сенс в рядках…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Проживу, скільки маю жить,
Мабуть в цьому якась потреба,
Що Господь мені дав творить…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Адже й вашого не беру,
Якщо йду крізь життєві дебра,
Не обірву в душі струну…
Не рахуйте мій вік, не треба
Може сотня, а може й дві,
Бо життя воно, ніби зебра,
Білі смуги дає й мені…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Може, й Відьма живе в мені,
Чи підступне і злобне стерво,
Що комусь підсолила дні…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Тільки Богу належить він.
То ж якщо я долаю й терни,
То Всевишній так захотів!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Струмок думок, чи водоспад бажань
Усе якось в єдине поєдналось –
Душа не хоче вже переживань,
Але нічого більш їй не дісталось…
Кружляють мрії в голові моїй,
Танок свій у вірші вплітають,
Хоча свідомість ще шукає змін,
Бажання вже у вирій відлітають…
Слова збираються в нові рядки,
Й життя моє сторінками гортають,
Ще молодість зуміють віднайти,
Хоча давно її насправді забуваю…
Квітучі вишні та черемхи за вікном,
Та гойдалка що поміж ясенами…
Дитинство наче вчора ще було,
Але минулось з молодістю мами.
Вже й наші коси оповила сивина
Хоч як її старанно не ховали,
Вона в душі, в роках, в думках –
Там, де нічим її не фарбували…
Струмок думок, чи водоспад бажань
Усе сьогодні, мабуть, не доречне,
Бо я живу без сумнівів й вагань,
Що в віршах залишуся жити вічно.
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Вітаю з Хрещенням Русі!
О так Русі, а не Росії…
Пора щоб пам’ятали всі,
Що Хрещення це України!
Чому у нас усе крадуть
І нашу віру, й нашу мову?
Давно пора нам всім збагнуть
Й тримати справжню оборону!
Нема братів там у лісах,
Де ще ведмедиці плодились,
В той час, як в Києві уже
Всі українці охрестились!
Княгиня Ольга принесла
Нам християнство в Україну
Константинополем охрещена була
Щоб охрестити й всю родину!
Князь Володимир, її внук,
Продовжив цю благую справу –
Він Київську нам Русь хрестив,
Щоб та здобула справжню славу!
Тут уже храми виросли й хрести,
Коли десь там в московськім лісі,
Ще дико вили з голоду вовки,
А горобці ще не гніздились в стрісі…
Наш Володимир – наш Святий
Привів всіх нас у християнство,
Тоді як не було іще Москви,
Тому їй не грозило й п’янство…
В Почайни водах, край Дніпра,
Там наші предки охрестились,
Благословившись для добра,
Щоб ми лиш праведно молились.
Державна віра й наша Русь
Очистилась тоді від скверни,
У християнство одяглись,
Щоб Київ став золотоверхим!
Вітаю з Хрещенням Русі!
О так Русі, а не Росії…
Й сердечно молимось усі,
Господь щоб захистив у вірі!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Невдячному в житті допомагать,
Те саме, що у море воду лити...
Уміють завжи гарно обіцять,
Та я не навчена своє ж просити...
Жебракувати не дано мені,
Лиш тим живу, що Богом дане..
Через таких, на жаль, той хто в біді,
Мою підтримку, мабуть, не дістане...
Нема "Терези Матері" давно,
Пора для себе трішки ще пожити,
Все гарно дуже в серіалах, чи в кіно,
Та будні справжні у реальність оповиті...
Обман кругом, де й брат-не брат
А друзі, й поготів, перевелися...
Виспівувать єлєйно кожен рад,
Допоки сили ще твої йому здалися...
Невдячному в житті допомагать,
Те саме, що у море воду лити...
Тому чекатиму лиш Божу Благодать,
В здоров'ї чесно щоб життя дожити ...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Куди серця розбиті відлітають..?
Де Душі ті, що потонули в почуттях…
Невже спокою на землі не мають
Й не прийняті, отам, на Небесах…
Та ні, серця у кров розбиті з болем
Свій спокій віднаходять в вишині,
До Господа спішать з низьким поклоном,
За те, мабуть, що й не грішили на землі…
Вони кружлятимуть в хмаринах доти,
Допоки їх Всевишній не прийме,
Зболілим душам дасть довічний спокій,
А для сердець Він сенс новий знайде…
Куди серця розбиті відлітають..?
Німим ключем, а чи курличуть в Небесах,
Як журавлі, що доти спокою не знають,
Допоки їх іще тримають хоч в думках…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Так часто Небо – це дзеркальне Море,
А часом Море – ніби Небо навпаки…
Десь там втопилось, мабуть, й горе,
Тому й світанок важко віднайти…
Де та межа між Морем й Небесами,
В якій ретельно перемішана журба,
Там захід вже поєднаний із снами,
Але світанком досі ще живе Душа…
У небі море розмаїть чудесних,
А в морі та ж небесна синева…
Там почуття омиті та воскреслі,
Ніколи, мабуть, не торкнуться дна.
Душа спішить у Небесах літати,
Але її морська ще манить глибина,
То чи хмариною мені, а чи піною стати,
Щоб поєднать в собі і Море й Небеса…
Кохаю Море, але манить Небо,
Глибин бажаю та польотів вишини,
Тому отак між Небом й Морем,
Судилось, мабуть, й далі ще йти…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Твій Ангел завжди буде поруч
Нашіптує, оберігає, захистить –
Чи застереження слова підкаже,
Чи настанови дати поспішить,
Чи, може, й часткою твоєю стане
І підбадьорить, і утішить, і простить…
Ти тільки дай йому можливість
Дай шанс не кануть в небуття…
Щоб міг тебе оберігати,
Втручатися в твоє буття,
Щоб і над прірвою стояти
При небезпеці для життя…
Та хто ж вони? Чому в потребі
Спішать, летять на серця клич?
Чому відповідають на молитви…
І що на думці в них лежить?
Чому присутній хоч не кличеш,
Чому так просто захистить?
Вони для ля Бога – промені для сонця.
Бог їх створив в служіння нам!
Їх існування – відповідь молитві
Що ще звучить і тут і там…
Це єдність світу і матерії і духу…
Живуть допоки необхідні нам!
Вони для нас - це частка Бога,
Що в кожному із нас живе…
Божественна святая іскра,
Що дозволяє попросити,
Очікувати чи молити…
Й на допомогу завжди йде!
Проси завжди їх сотворити благо,
Що шкоди людству не несе,
Не суперечить Божим планам,
З мораллю в розріз не іде…
Для себе, а чи навіть інших –
Молитва ця не пропаде!
Якщо не кличеш, не благаєш
Вони не втрутяться в твій світ…
Буквально завдання чекають,
Лиш від нещастя вберігають
І чемно молитов чекають,
В надії, що покличеш їх…
Посланник Ангел світу Духа,
Він в небесах мільйони літ…
Тому природно, лине в душі,
Де думка й помисли ясні,
Де почуття у згоді з духом –
На їх цілком цей схожим світ!
Ангелам добре, де любов і щирість
Де почуттів стрімкий коловорот
В оточенні думок щасливих,
І в радості все більше нових нот –
Звільнися від роздратування,
Ти під крилом його щедрот!
Спілкуйся з ними ти частіше
Не уникай своїх проблем
Як з другом вірним поділися
І слухай слів орошених вогнем
Чекай же мовчки тих думок,
Що припливуть як на урок…
Як висхідна спіраль чарівна,
Твій дух до Ангелів злетить,
Як птах, з тенет що стрімко рветься,
У вись стрілою він злетить…
Ти ж позитивом освятишся,
Щоб відновити неба мить!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
А сльози щастя теж солоні...
Але без ноток гіркоти,
Якщо і обпікатимуть долоні,
Життям не заважають йти.
А сльози щастя теж солоні,
Хоч з оптимізмом на шляху,
Добавлять й сивину на скроні
Та зморшку зайву не одну...
А сльози щастя теж солоні,
Хоч плаче з радощів Душа,
Бо завжди в почуттів полоні,
Кохання трунок допива до дна...
А сльози щастя теж солоні,
Хоч Ангел їх тобі послав,
Та не торкають струни крові
А в серці не залишать ран...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
У кожній є і Чорний Ангел –
Жінки на те вони й жінки,
Щоб поєднавши протиріччя
В усім гармонію знайти…
Та Чорний й Білий – це єдине
Оте, що робить з нас Жінок,
То ніжністю ми спокушаєм,
А то й пекельністю думок…
У кожній є і Чорний Ангел –
Як перець й мед, чи цукор й сіль,
Гармонію тому в Душі і в тілі
Ми відчуваєм звідусіль…
Кого коли ти спровокуєш,
Того в мені і віднайдеш –
Тендітну лагідність привітну,
Чи й руки в пристрасть обпечеш…
У кожній є і Чорний Ангел –
То ж бережім й його вінець
Бо вийшов він також із Раю
Як був розгніваний Творець…
Без Чорного-Білого не жити,
Так чуєм й помисли Творця,
Бо вміє, мабуть, попросити,
Не приближать й мого кінця…
У кожній є і Чорний Ангел…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Всі живемо, йдучи до смерті,
Ми день у день, за кроком крок,
Хоча буваєм надто вперті
Й життєвий не вчимо урок…
Якщо ти навіть оптимістом
Себе й вважаєш на шляху,
Та за селом, а чи за містом
Всіх у могилу покладуть…
Бо всім судилося померти
З діагнозом одним – «Життя!»
Та все ж, у цьому коловерті
Важливо, щоб жила Душа!
Ото ж діагноз наш смертельний,
Бо з кожним днем все ближче час,
Коли Владика Верховенний
Прийде сюди судити нас.
Чомусь у клопотах й турботах
Про вічність забуваєм ми,
Що і в неділю, й по суботах
Господь приймає молитви.
Немає вихідних на Небі,
А Свято кожен день для нас,
Якщо душею не буденні
Й для Бога віднаходим час.
Всі живемо, йдучи до смерті,
Дочитуєм життєвий блок,
То ж не спішімо просто вмерти,
Коли багато ще яскравих сторінок!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Я вільна, вільна я, як завжди
Від щастя, радості й чеснот,
Душа давно не чує правди,
Хоч й досягла в житті висот…
Я вільна від всього людського –
Кохання й інших почуттів,
Але я вільна й від святого,
Бо біль в душі їдкий засів…
Я вільна від зобов’язання,
Та від контролю над життям,
Сама вирішую питання
Й свого щоденного буття…
Я вільна жити і творити,
Що заманеться говорить,
Чи навіть бруд на себе лити,
Коли хтось інший не спішить.
Я вільна у гріхах, напевно, –
Так часто й думкою грішу,
Я можу й нарікать щоденно,
Коли спокою не знайду.
Я вільна жити, як умію,
У всьому бачить позитив,
Та Небо попрікати я не смію,
Що Бог таку мене створив.
Я вільна інших утішати,
На себе брати біль чужий.
Чомусь, не вільна покохати,
Бо в долі, мабуть, сенс лихий
Я вільна дихати, співати,
У мріях линуть до зірок,
Але не вільна помирати,
Якщо цього не хоче Бог!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Намалюю собі любов,
Намалюю, дофантазую…
Не кипітиме в серці кров,
Зате й зради я не відчую…
Намалюю собі почуття,
Намалюю в своїй уяві,
То бажатимуть каяття,
Навіть ті, що мені не раді…
Намалюю собі весну,
Намалюю її напророчу,
Не шукати щоб вже мету,
Бо насправді спокою хочу…
Намалюю собі любов,
Хоч кохання вже не чекаю,
Бо спішу під Небес Покров,
Та коли..? - я того не знаю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Як часто і Любов – обман…
Картинка гарна для чужого ока.
Насправді згірклий там туман,
Де ніби й посмішка глибока…
Невже важливо жити для людей
Та думати, «а що ті люди скажуть»,
Якщо двояко сльози й ніч, і день,
Вузлами душу з почуття в’яжуть.
Кохання часто тільки наяву,
А у стосунках – порожнеча…
Тоді для чого так ото живуть,
Для чого Хрест такий на плечах.
Невже таке угодно Небесам,
Життям щоб йшли усі обманом..?
Та я себе на цю наругу не віддам,
Якщо й ізгоєм я для людства стану!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Невже коханим Чорний Лебідь не буває?
Він чорним народивсь не для біди…
Чому ж тоді так завжди символічно,
В листівках шлюбних тільки білими вони…
А Чорний Лебідь теж шукає пару…
Так часто вірності в нім більше і краси,
Але в романтиці, чомусь, йому замало,
Знаходим слів, щоб факт цей донести…
Пісень так мало чорному співають
Та елегантність не змальовують в книжках,
Тому, напевно, сум пекельний відчуваю
Якщо його бува стрічаю на ставках…
Невже коханим Чорний Лебідь не буває..?
Ще й як кохає і надвірність береже,
Тому так часто в сни його впускаю,
Де мою душу від спокуси стереже…
22.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Знов Мелодія Ночі зазвучала в пітьмі,
Мерехтять, ніби зорі, ті свічки на столі,
Сон полинув далеко, десь туди в Небеса,
А в мені сумно й дивно зазвучала душа…
У Мелодію Ночі нині знов окунусь,
Хоч у снах випадково того трунку нап’юсь,
Що коханням зоветься в романтичних піснях,
Поцілунком медовим застига на устах…
Ноти всі переплівши у Мелодію ту,
Може десь на світанку я розраду знайду,
Ніч магічну ввібравши, як сполоханий птах,
Знов п’янію, як завжи, у своїх почуттях…
Та Мелодія Ночі вкарбувалась в мені,
Сноведіння пророчі зачаїлись в душі,
Серце ритми згадало й снагу до життя,
Та Мелодія Ночі - це ж моє каяття…
22.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Кому потрібне серце second hand..?
Хоча вже давнє, але майже без ужитку.
Кохало палко, видавалось на момент,
Але кохання те, чомусь, минуло швидко…
Кому потрібне серце second hand..?
Його так довго в грудях зберігаю,
Давно уже розбите майже вщент,
Й надії на майбутнє не плекає…
Кому потрібне серце second hand..?
Можливо хтось іще відремонтує,
Чи ритмам намалює перманент,
А то давно його ніхто не чує…
Кому потрібне серце second hand..?
Його й впакую я подарунково,
Придумаю новий моднячий сленг,
Щоб не образить навіть випадково…
Кому потрібне серце second hand..?
Нікому! – Бо й мені, мабуть, вже зайве!
Не варто серце дарувати всім під ряд,
Якщо й саме свій сенс в житті не знайде!
Кому потрібне серце second hand..?
22.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Зап’ю свій сум вином гарячим,
Ще дров добавлю у камін…
Чомусь, бездарно роки трачу,
Хоч видається вік міцним…
Летять літа, сивіють скроні,
Нема майбутнього й в думках,
Набридлі сльози ці солоні,
Що б‘ють потоком по щоках…
Нема чого вже сподіватись,
Хоча й будильник задзвенить,
Щоб на роботу знов збиратись,
Коли й душа ще міцно спить…
Усе як завжди… рання кава,
Завмерлі наче орхідеї на вікні,
Але троянда цвітом привітала,
Щоб не були буденні дні…
Зап’ю свій сум вином гарячим,
Як ліки в душу щоб пройшло,
Бо не сміюся вже й не плачу –
Все відболіло й зажило…
21.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Одинока Троянда,
Багряні пелюстки
Розцвіла, не бажавши,
Розгубить колючки…
Одинока Троянда,
Наче руса коса,
Потонула назавжди
В ній дівоча краса…
Одинока Троянда,
Зачаїлась в кущах,
Оповита плющами,
Міцно так по гілках…
Як душа босонога,
Що попала під сніг,
Не спізнавши кохання,
Доживає свій вік…
Одинока Троянда,
Наче я у житті
Багряніє самотньо
У пустій далині…
Як жебрачка чекає
Почуттів та добра,
Та свій шлях завершає
Не спізнавши тепла…
21.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Там на узліссі Папороть цвіте
Магічним цвітом з розуму всіх зводить,
Танок купальський мовчки заведе,
А то і піснею дзвінкою підсолодить…
Купальська Ніч скликає до ставка,
Віночки ніжні в водоспади ложить,
Бо кожна дівчина, як бистрая ріка,
Тайком над вогнищем й собі ворожить…
В кущах лякає десь старенький сич,
Багаття в небо світлом здійнялося,
В серденьку почуттями тріпотить,
Так ніби вітер розпліта волосся…
Там в темнім лісі хтось шукає Цвіт,
У папоротнику ніби заблудившись,
А хтось зозулю просить довший вік,
Бо навіть внук іще не одружився…
Для кожного тут Папороть цвіте,
Кому на долю, а кому на зраду,
Однин в розкоші вік свій проведе,
А інші й в дітях віднайшли розраду…
Де ж Квітка Папороті, що в моїм житті,
Для радості та щастя розквітала б..?
Мабуть із нею розійшлись путі,
Бо в Ніч оцю батькам я Цвітом стала…
Там на узліссі Папороть цвіте…
21.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Летять думки, неначе журавлі,
Переплітають мрії із книжками.
Бо я прийшла, щоб жити на Землі,
Хоча мене тут, мабуть, й не чекали…
Батькам казали, шансів геть нема –
Моє народження, якась помилка…
Хотіли виправити помисли Творця,
Та я прийшла, щоб жити тут як жінка.
Отак ще до народження свого,
Борюсь що миті я за виживання,
Для чогось Бог призвав мене сюди,
Йому належить й мить моя остання.
Тому живу, хоч щастя і нема –
Якщо вже Небу було так угодно,
Ото ж боротимусь і далі за життя,
Й терпітиму свій путь, яким завгодно…
Летять думки, сивіють на ходу,
У мріях віднайшовши водопади.
Я з гордістю земний свій шлях пройду,
Бо Волі Божій не підвладні зради...
#поезія_Іванна_Осос
21.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
У серці знову закипає кров,
Збиває ритми, почуття, бажання,
Не знаю я, що знову рік знайшов
Й які для мене в нім випробування…
Цей рік, немов би з Пекла самого
Прийшов, щоб все тут спопелити,
Щоб на Землі побільше сліз було,
Й не знав ніхто, чи варто далі жити…
У серці знову закипає кров,
Які іще нас ждуть страждання,
Де ще гробницю хто яку знайшов,
Нечистому щоб підсобить в стараннях?
О, Господи, спаси і сохрани!
Дай сили духу не зріднитися з гріхами
Нас вбережи від лиходійства та біди,
В безодню душі наші щоб не впали.
У серці знову закипає кров,
Така нестерпна і гаряча, і тривожна,
О, Богородице, візьми під свій Покров,
Допоки світ цей захистити можна!
Бо лиш в молитві я розраду віднайду,
Щоб пережити, що дано стерпіти,
В зневіру та у розпач не впаду,
А з Господом я буду й далі жити!
21.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Я у море з дитинства закохана
В його велич, в його глибину,
Його хвилями я заколихана,
Ще й до нині життям своїм йду.
Це кохання єдине і праведне
На моєму життєвім шляху
Хоч кохання таке і не правильне,
Я до Моря, як завжди, спішу!
Я у море з дитинства закохана –
Вірність інша в життя не прийшла…
Мої сльози, як хвилі не прохані,
В них солона, як в морі, вода!
То ж натішуся тими обіймами,
Що огорнуть мене на завжди,
В почуттях ми із Морем є рівними
Та від них нам уже не втекти…
Я у море з дитинства закохана –
Коли й в душу летять камінці,
А чи стопи прорізую галькою,
На своєму життєвім путі…
Ми, мабуть, поєдналися потайки
З Морем в час, коли шторм бушував,
Та лиш вітер оспівує пошепки,
Мить, що Бог нас із ним поєднав…
Я у море з дитинства закохана –
Там і доля моя, й глибина,
Там душа, що викрикує чайками,
Коли я залишаюсь одна…
#поезія_Іванна_Осос
21.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Моя поезія уся на почуттях,
Нема в ній песимізму навіть йоти,
Якщо зуміти правильно читать
Й знаходити життєві повороти…
Я оптимістка й тільки так живу
Коли і сльози у рядки вплітаю,
Бо позитив тоді лиш віднайду,
Якщо свій біль 100 раз перечитаю…
Моя поезія зароджена в боях
За щастя, долю за моє терпіння…
Нелегкий іноді у неї справді шлях
В серця, в яких нема порозуміння…
Тому сприймайте вже якою є,
Народженою в Папороті зіллі,
Обвінчаною з Небом навесні,
Хоча такого й не було весілля…
Моя поезія – це й є моя Душа,
Глибока, чи не звідано далека,
Тому її читатає навіть той,
Не вірить хто у магію Лелеки…
Я вільна завжди, як й поезія моя –
Ніякій не піддамся я цензурі,
Лише Господь мені наснаги додає
Та ним благословенні в Небі Зорі…
#поезія_Іванна_Осос
20.07.2020.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Не правда, що в житті одна любов буває,
Як і не правда, що кохання лиш одне…
Це так навчили, щоб насправді не шукали,
Якщо було не те й чомусь воно пройде…
Нам кажуть, що одне лише буває серце,
Котре для тебе лиш одної стукотить…
А що якщо в обмані ти втопилась,
То що з реальністю цією маєш жить?
Якщо тебе уже благословили люди,
То до могили вірність ти повинна берегти?
Задля дітей, бо іншого ж не буде,
Пожертвувать собою й далі йти..?
Якщо той шлюб відбувся навіть в церкві,
То чи завжди він й Богом освятивсь?
Невже Господь велів обман терпіти,
Який людьми тоді благословивсь..?
Благаю в Господа прощення,
Що дар Його в собі не вберегла,
Хоч до кохання спонукав щоденно,
Не чула я Його, хоча й жила…
20.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020