| Сторінки (10/928): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Ми тикаємосссь носссами
В життя, як ссліпі кошенята.
Ми ще не сспізнали мами,
Та знаємо: ссати! ссати!
Нікчеми бридкі і голі,
Немічні навіть нявчати –
Ми ще не сспізнали ролі,
Та знаємо: ссати! ссати!
Нассититись і засснути,
Дивитися ссни невидющі –
Ми ще не сспізнали – БУТИ!
Та знаємо: ссущі! ссущі!
Ми тикаємоссь носсами
В сстіну, як ссліпі кошенята.
Ми ще не відчули мами,
Та відчуваємо: ссати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2011
Море – синє й зелене,
ЛегкЕ і прозоре, як шовк.
Гарно тобі без мене?
Гарно без мене удвох?
Сонце палкЕ й гаряче
Карає спраглі піски.
Серце проз відстані бачить,
Бо за відстань серцю – роки.
А море – синє й зелене.
І навіть рожеве трішки.
Гарно тобі без мене?
В твоєму трьохспальнім ліжку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2011
Ось воно – Чорне море.
До берега плине поволі.
Горде, прозоре, солоне –
Відкіль в ньому стільки солі?..
Ноги – первісно босі.
Пісок – як розпечене деко.
І сіль вся не в морі зовсім,
А в тому, що ти
далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2011
Боже, як тихо!
Наче ввірвали струну.
Боже, як гірко!
Наче дали полину.
Боже, як пОрожньо –
В хаті зробилось, як в діжці,
З якої навіки
пішов Діоген.
Гасне уражений клен.
Попіл мете по доріжці.
Осінь – рефрен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2011
Давно не пила – аж хмелію.
По вінця наповнив, до краю.
Як тяжко я знов умираю,
Як мучуся, мерхну, малію.
Як ріжуть задавнені пута.
Як відчай по жилах пече!
Кленовий листок на плече
Упав, як долоня забута.
Черкнув і зламавсь, як крило.
Ніхто не спасе – це отрута!
І наче на цвинтарі рута,
З душі проростає – «було».
Не вернеш. Навіки -- було.
Змирися. І станеш землею.
Листок, мов залите кривлею
Хранителя-янгола
біле крило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
О перші кроки
за Вратами
раю!
Куди тепер
відлученій
іти?
Холодний вітер
сторінки
гортає,
читає
манускрипти
самоти.
Немов мачина
в свІтовій
безодні:
кругом вируючі
ен-вИмірні
світи.
Припала до Воріт –
німі й холодні.
Куди мені,
відлученій,
іти?
Куди котитись,
впавши
до підніжжя?
(Яке тут все
похмуре
і бліде!..)
Це первоздАнне
дике бездоріжжя
напевно
у безвихідь
заведе.
А безвість
занесе піском
дорогу –
не дарма ж
наглядці ступає
слід у слід…
Я надто пристрасно
молюсь
моєму богу
і по ЦЮ сторону
прозірчастих
Воріт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
«І коли спустився Мойсей з гори
І побачив тільця золотого
І танцювання, то запалав гнівом
І розбив скрижалі під горою»
/Біблія. Ісход./
Під заклЮчні акорди осені,
ВіщувАльних вітрів завиття,
Увійшла пізня гостя непрошена
В сталий зАтишок твого життя.
Мов пташина якась дрібна,
Що одбилась випАдком од зграї,
ПричаЇлась тихенько скраю,
ЗнепокОєна і сумна.
А в квадратній іконі вікна
Білий Дух Небуття витає,
Білим холодом накрапає,
Наче хрестить дерева голі –
У кватирці свинцевої волі
Безнадії молитва тужна.
ШтИвний профіль на тлі вікна,
На чолі тихий вІдсвіт печалі, --
Мов розбиті за зраду скрижалі
Хоче в ціле зібрати вона.
Пізня гостя твоя потайнА –
Хто вона?
Відсахнулося серце зряче,
Прахом стали пра-праписьмена,
Так-но з пОкуття, як зо сна,
Підвелась голова бичача –
Золота голова бичача.
…А в квадратній іконі вікна
Білий Дух Небуття витає,
Біла скрипка прощальну грає –
Відсповідує крони голі.
У кватирці свинцевої волі
Безнадії молитва тужна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2011
Такий вже ливень злив,
Що аж асфальт поглибшав:
Поверхня появилася
і дно…
Незряче
незачинене вікно
І сіре небо,
наче попелище.
Будинки посіріли –
мертвий ліс.
Сучасне місто
обминає вітер.
Через Дніпро
висить залізний міст –
Залізний світ,
залізні
Божі
діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2011
Ну що нам гратись у схованки,
Як світ прозорий?
Я знаю прекрасно хто ви.
А ви -- про зорі.
Я знаю кінець і начало
Ідеї.
-- Ти де?! – щось прокричало.
-- А де я?
-- Ти хто?! – луна понад гаєм.
-- Хто ти?
Ми з вами обоє знаєм
Достоту.
А більш не дано вам знати
Й не треба.
Матерія ваша мати –
Не небо.
Тому зірок не чіпайте
Руками.
Для вас вони з надто гострими
Колючками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2011
Цей спомин випав,
як з гнізда
пташа,
і так безсило
крильцями
тріпоче.
Над ним у розпачі
метається
душа --
своє пискля
порятувати
хоче.
Та де йому!
який ще там
політ:
вовтузиться в траві,
немов принада.
Десь гілка хруснула –
ото вже,
певно,
кіт
тихенько
підкрадається,
як зрада...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2011
1
А дощ пере. А дощ полоще.
І ллє, і ллє -- не чути дна.
Остання осінь, як на прощу,
Бреде до Києва, чудна.
Чудна й сумна, немов причинна,
Немов зурочено її.
А змоклий Київ, як хлопчина,
На березі Дніпра стоїть
Немов вудилища з горіха,
Закинув на той бік мости.
А вітер чуба рве, як стріху,
А дощ видзвонює в хрести.
Спинилась осінь: -- Відпочину...
І помолилась: -- Відпусти...
Сьогодні я тебе покину --
Старечу немічність прости.
В моїх золочених соборах
Весільний справився обряд.
Я стерлась, як в танку підбори,
Згоріла, наче зорепад.
Ти знаєш, хлопчику, якою
Сюди прийшла я погостить:
І молодою, й золотою --
Старечу немічність прости.
Моя сусальна позолота
Облущилась, лиш тлін і прах...
Реставраційні йдуть роботи
В моїх полях, в моїх лісах.
Мої церкви, собори й площі
Іще постануть із руїни,
Як слава церкви Пирогощі,
Як вольна-воля України!
...Сьогодні я тебе покину,
Мій хлопчику -- Святих Святая!
Мені вже дихає у спину
Княгиня в білих горностаях.
2.
Княгиня в білих горностаях
Невідворотною ходою
Напівлетить, напівступає
За ким: за мною? за тобою?
В її очах така безодня,
Таке бездоння голубе!..
Кого візьме собі сьогодні:
Може, мене. Може, тебе.
Княгине в білих горностаях!
Прийшла збирать податки з душ?
Ти ж бачиш, я його кохаю:
Мене візьми -- його не руш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2011
Пропало видиво. Полуда спала з віч.
Великий Світе – вільний і зелений!
Благослови мене, бо відступилась ніч.
Як рай віднайдений, вселися в мене.
Але не будь холодним, як кришталь.
Будь теплим і податливим, як глина.
У твоїх кузнях кожен сам собі коваль.
Ти, Світе, все, а я – твоя частина.
Любов і смерть, криваве й голубе –
все створене спотворене в людині:
дай сили й розуму в собі пізнать Тебе –
Тебе пізнати у твоїй частині.
Минеться добра і лиха година:
падіння, злети, заклики, портрети…
Себе у світі пізнає людина –
Світ у собі відтворюють поети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2011
Від дня народження,
як первородний
гріх,
ми носимо в собі
оту причину,
що,
стане час,
завдасть удару
в спину –
себе від того
ще ніхто
не уберіг.
Марнується,
клопочеться людина,
втрачає,
любить,
сподівається і мріє.
А та причина
невідступно зріє,
що,
стане час,
завдасть
удару в спину.
Причина та –
лиш необхідний
атрибут.
Невідворотна,
як у змові леза.
І, вражений,
оглянешся,
як Цезар,
щоб усвідомити:
так ось який він –
Брут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277737
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2011
Ослухалися
мудрої поради:
не їсти
з Древа
пізнання
Добра і Зла.
А, може, там
людська нікчемна влада
на Древі
забороненім
росла?
Хай би й росла.
Незвідана,
незнана.
(Цікавість зайва –
то одвічна вада…)
Лукавий привид,
марення,
омана,
насильство й смерть –
людська
нікчемна влада.
О, той непослух.
Та спокуса й зрада.
Чи ж вічно нам носить
вінки тернові?
Усіх віків
жорстокі
торквемади
купали владу
у сльозах
і крові.
Ще й дотепер
не можуть води Лети
од лЮдських душ
гріховний смак
одмити.
А справжню владу
мають
лиш поети,
бо знають
не вбивати,
а творити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277735
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2011
Дана команда шикуватися:
-- Тривога!
Дзвенить в свідомості надтріснута струна:
-- За короля! Вперед! Ур-ра! До перемоги!
На шахівниці оголошена війна.
-- Не пожалієм животів, кривлі і поту! --
Серця стискаються, неначе кулаки.
Ліниво смерть виходить в поле на роботу:
-- Клинки до бою! З Богом, пішаки!
Гаряча кров, немов ціпи, молотить в скроні:
-- Востаннє вірність доведемо королю!
Від нетерплячки рвуть повіддя грізні коні,
Щоб глину з Глиною мішати без жалю.
…За багатьма зачинить безвість ниньки двері,
Й зловісні сни побачать сиві матері.
Хриплять у корчах передсмертних офіцери,
І, наче душі, рвуться в небо прапори!
То людські голови, то мокрі кінські крупи.
Кров загусає у калюжах, як драглі.
На полі бою, наче дрОва, клякнуть трупи,
Й лякливо туляться за спини королі.
Зубовний скрегіт, крик, тяжкі прокльони –
Не розбереш тепер, де ворог, а де брат.
На королях гойдаються корони,
Вита, як дим, над полем бою слово «мат!»
А ті, що жах цей розвели на шахівниці
Й абстрактних військ умовну точать кров,
Скінчивши партію, потиснули правиці:
-- По чашці кави, прошу, чи почнемо знов?..
І знов возводяться на браннім полі мури.
Війська шикуються зійтись в смертельнім герці.
Народи світу! ми ж не шахові фігури,
Щоб нами бавилися ті, що у безпеці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277533
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.08.2011
Я розгриз залізні вудила!
Розірвав тяжкі ганебні пута!
Воля мені гриву заплела --
Палить кров її солодка трута!
Розлітайсь грудками з-під копит!
Я підкови, мов кайдани скинув.
Не батіг помежи вух свистить --
Стрічна воля обпікає спину!
Одірвусь, здається, від землі
І, як в річку, в небеса порину!
Куйте собі грати, ковалі!
Гей, раби, ковтайте заздро слину!
Рознесу в тріски отой паркан!
Слідом брат мій -- впізнаю по рисі.
А в сідлі арканщик... он аркан!..
Брате! що ти робиш? схаменися!
Ти міцніший і швидкий, мов птах,
А мені прогризли пута рани.
Скинь його! Хай на своїх ногах
Дожене мене і заарканить!
Брате, ми ж обидва склали план!
Кров моя твою підступність змиє... --
На все небо засвистів аркан
І дротяним гадом впився в шию.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277510
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.08.2011
Лукавий погляд,
як солоденька змія,
обвиває серце
радісним жахом:
-- Я твоя, я твоя,
я навіки твоя…
Відкинь її геть, бідолахо.
Рятуй своє серце
од такої біди.
Гартуй його
до металу.
Візьми серце палаюче
і зневірою остуди,
щоб зламалось
підступне жало.
Ти ж знаєш:
троянда
приваблює солов`я,
а під кущем
зрада
на нього чатує…
А втім,
може вона й не жартує,
може,
справді
твоя?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011
Ти – мій сон.
То чого ж я плачу?
Чом так боляче
й гірко мені,
коли уві сні
тебе побачу?..
Чом зітхаєш
по́тайки на яву,
як безпритульний
осінній вітер,
безнадійно-
невтішно?
Зно-ву
за своїм колишнім?
То навіщо ж я
поруч
із тобою живу?..
Що ти бачиш
із мо́го вікна
проз молочне кипіння
квітучої вишні?
Там лелі́є весна,
але ти,
як сліпий Нарцис,
втупив зір
невидющий
у минуле своє колишнє.
Ти – мій страх.
Привид
Синьої Бороди.
На яву і вві сні.
Не дзвони
І не снись мені.
Треба йти.
Безоглядно
і назавжди,
щоб не вмерти.
Східці
Липкі й вологі.
Павутиння чіпке.
Порожня пітьма.
Не вірю в минуле.
Його нема.
У гармонії сфер -
Вічне тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011
Я піду,
як у землю вода.
Так природно.
І так
поцейбічно.
Хтось прицмакне:
-- Така молода…
Хтось зажуриться:
-- Всі ми
не вічні…
Я піду,
наче встану з-за столу,
й не прощаючись,
вийду із зали:
ви мене
не любили ніколи.
Ви нічого мені
не прощали.
Дзиґарі мою північ
відбили –
я відхилю
тихе-есенько двері…
Ви ніколи
мене
не любили,
я чужа
на цій пишній
вечері.
Там,
на східцях,
неначе в печері,
все темніш
і темніш з кожним кроком.
Обережніш,
не рипнули б двері,
не злякати б кого
ненароком.
Вогко й тісно
у цій комірчині.
Чи вернутись до світла ізнов?
Та мені вже
ніхто не одчинить:
Ні Надія, ні Віра,
ні Ви,
ні Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2011
Мовчки, шляхом горобИним,
Літо піде за село.
Осінь закреслить пером журавлиним
Все, що до неї було.
Збліднуть підсИтки жоржини,
Глиною стане зелО.
Осінь закреслить пером журавлиним
Все, що до неї було.
Стануть роками хвилини,
Вичахне в серці тепло --
Старість закреслить пером журавлиним
Все, що до неї було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2011
Череда
величезних
сірих корів
Розляглася
на синій стерні –
Жуйку
ліниво жують
опісля водопою.
У найдальшої
при горизонті
бік заятрів –
Лишенько,
що там з тобою?
Горе мені!
Чимось поранила бока?
Лечу стрімголов, кричу здаля –
Аж ні,
То народилося
червоне теля:
Сіра його облизує…
Ніч поблизу –
Беззоряноока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277104
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.08.2011
Чорна птахо з туманом на крилах,
Як ти впала сюди з висоти?
Що ти хочеш для неба знайти
На занедбаних
тлінних могилах?
Посхилялись трухляві хрести,
Як пророки, позбавлені сили.
Потомилися. Їм не дійти.
Вже й молитви свої погубили.
Може, й справді є кращі світи?
Потомилися. Їм не дійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2011
Вивітрюється поволі
Затишок у шпаркИ –
Тінь заблукАлої долі,
Привид тепла з руки.
Обвуглилась ніжність в слові,
Б`ється в конвульсії птах.
Кров запеклась на гвіздках –
У скараної любові
Смага лежить на вустах.
Істина вищої сутності –
Вивітрюється в шпарки
Привид твоєї присутності.
Привид тепла з руки.
Цілую теплі долоні
Проз відчай і далину,
Цілую у тихі скроні
Вперту густу сивину.
Жорстокі і безборонні!
Вивітрюються в шпарки
Привид цілунків у скроні,
Привид тепла з руки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2011
Копай, копа́чу,
копай без спочину.
Дерзай,
уперта дитино!
Кам`яну
безплідну
пустелю
бий
лопатою,
заступом,
ломом –
мозолями кривавими,
нігтями стертими
заскорузлу поверхню
довби і вергай –
гризи зубами!
Не думай про втому.
Спочинку
не помишляй.
Мовчи, затятий.
Мовчи і знай –
допомога
тебе обмине.
Боженьку милий,
не покинь мене…
Яка тверда́,
і яка безмовна,
яка жорстока,
камінь і лід –
невмолима
пустеля ця –
без лиця
і
без серця.
Але в недосяжній
прихованій глибині,
Хтось лукавий
підступно
шепче мені -
нашітпує
німо і глухо
у саме́
необачно
розчахнуте вухо:
там, там
на само́му дні,
там,
у підсвідомому ма́ренні,
десь там,
у самій основі
вселенський основ,
трудись невтомно,
то знайдеш,
марновірний копачу,
за́тишок сталий
і справжню свою Любов.
Поки час те́рпить,
зупинись,
нерозумний копачу,
не проливай намарне́
кривавого поту.
Зда́леку
я безсторонньо бачу –
надаре́мну твою
тяжку роботу.
Прийми, як даність,
щирі мої співчуття –
чи ж справді варто
так вперто
об лід і камінь
холодний і мертвий
розбити решту
теплого сво́́го життя?
Ми з тобою
хороші друзі—
звільнись, мій копачу,
із полону ілюзій –
вони від самотності не спасуть.
У протилежному випадку ти,
якось під вечір,
не в лад, не впопад,
не до речі,
сягнеш
палкої своєї мети,
та чи стане сил пережити,
коли, знайдені самоцвіти,
кристали магічні,
одвічні,
довічні,
являть справжню свою
невблаганну суть:
замість світла зсере́дини –
згустки чужої
холодної порожнечі.
А втім,
копай, якщо хочеш.
Розбивай об лід і камінь
дні самотні і ночі.
Любов – абстракція.
Реальність – ЛЮБИТИ.
Діяти. Йти.
Турбуватися.
Щастя зичити.
Знати.
У нашому світі
правдива лише дорога
до любові,
до тебе, чужий коханий мій,
і
до Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2011
Очі
питали і каялись,
сподівалися і благали –
очі кохали.
Що зоставалось?
Лиха накоїти?
Ні, заспокоїти, заспокоїти…
Заспокойтеся темні очі,
ви ж бачите,
я також
дивлюсь закохано
у ваші
печальні глибини.
Очі
зробились синіми
і так засяяли!..
Що ж поробиш –
ці очі
беззахисно полюбили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2011
Космос. Земля. Україна.
Бог. Дух. Життя.
Рай. Глина. Людина.
Було. Є. Майбуття.
Фарба. Мелодія. Слово. –
Гроші. Мечі. Списи.
Жито. Народ. Основа.
Стронцій. – Дніпро… Ліси…
Поле! Надія! Хмара!
Влада. Почет. Вінець.
Насильство. Наруга. – Кара!
Кар-ра! – Вогонь. Кінець.
…Вічність. Безмежність. Година.
Бог. Дух. Любов…
Рай. Україна. Людина. –
Знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2011
Пізні айстри.
І пізнє кохання.
Безнадійні
і швидкоплинні.
Чверть на п’яту:
досвіт?
смеркання?
Вічна чверть
на п’яту годину.
Все відносно.
І все одмінно.
Пізні айстри --
айстри сумні.
Зупинився
годинник настінний,
Зупинився
настінний годинник
І стоїть,
висячи на стіні.
Може, досвіт.
А може, смеркання.
Все дозволено.
Вибрав сам.
Пізні айстри –
айстри останні.
Акварель.
І холодний
естамп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2011
Троянда обсипається –
пора.
Пелюстка перша,
невагома і прозора,
з якоїсь
таємничої причини
повільно,
без найменшої принуки,
граційно полишає
свій пристанок
і починає
вчитися
летіти…
Вона кружляє,
плаває в повітрі,
Пірнає,
робить сальто,
виринає,
Погойдується мрійно,
ніби човен,
І знову пише коло,
як у танці, --
Легка, примарна,
як світіння з неба,
Помножене й відбите
у зіницях…
Пелюстка
піднімає ніжний носик,
Щоб повторить
ізнов
тендітний порух
І ковзає
у струменях ефіру,
Витаючи рожево над столом…
Цей вишукано-
невагомий танець,
у кожнім русі,
в кожнім повороті,
бере на крила Мить,
несе у Вічність:
у безконечність
Простору і Часу,
у безконечність
вимірів і зламів
Світів Вселенських
і антисвітів.
…І цей політ
ніколи не скінчиться,
Бо в Просторі
ніщо
не проминає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276478
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2011
Подзвониш мені,
коли у Києві
зацвітуть виш-ні.
Ні.
Не ни́нішні,
але ті,
колишні.
Білі.
Щасливі й веселі,
що два роки тому́
схилялись
до ніг тобі
цвітом пишним
обіч
моєї оселі.
Вони просто цвіли.
Безборонно щасливі були.
А ти не помітив.
І потоптав їм квіти.
Потоптав
у землю вогку
пелюстки білі.
Заглядають у вікна мої
Янголи два безкрилі.
Плачуть.
Де їхні крила?
Осанна!
Непогоєні рани
пелюстками
вишневого цвіту
Богородиця Діва
заступниця
велить
цілити.
Як справжня любов, проста
правда і сила
Її свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011
Іще літо не скоро зів`яне.
Ще про осінь і згадки нема.
То чому ж в твоїм серці, коханий,
Оселилась зима?
То не осінь ключі просурмили.
Озирнись, моє щастя, зажди.
В журавлят не зміцніли ще крила,
Щоб у вирій летіть назавжди.
Зглянься! Серце до тебе, як птаха,
Простягає підбите крило –
Повне віри, надії і жаху:
Поверни на тепло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
Дні
погубили
імена і дати.
Стали вільними,
богомільними.
Одреклись
од умовностей суєти.
Як вдалося вам
утекти
у такі варіанти
реальності,
де закони,
правдиві й прості,
кожному
гарантують
крила радості
у просторах
творчої
необмеженості?
Дні,
скороплинні мої земні,
підкажіть мені,
як же слід вас тепер
розрізняти,
як вас кликати-називати?
- Називай мене,-
обізвався
сьогоднішній день, -
диригентом
бджолиних пісень,
пророком
терно́вого меду,
апостолом
золотого пилку
й діамантової роси –
Першим Днем,
Коли Зацвіли
у Твоєму Садку,
Посаджені Сином,
Аґруси.
Учорашній
торкнувся ледь чутно
зап‘ястя
призахідним промінцем,
заховав
оксамитовий карий зір
за опахалами
вій пухнастих,
задумливо бавлячись,
намотав
на палець собі
пружним кільцем
прядку мого́,
темнорусого,
по плечах розсипаного,
волосся:
- Був я гарним
вчорашнім днем,
де все сталося,
склалося,
вдалося і відбулося;
розкотилися по траві
перли і самоцвіти
живі,
відкрилася скринька
кована
зачарована
із магічним замком-секретом…
Я – Той Знаменний Вчорашній День,
Коли Знову Ти
Стала
Поетом.
Прийдешні дні
обступили
й загомоніли
пташиним різноголосям,
і, здалося,
ніби вони
дещицю
дорікають мені:
- Ми - різні:
радісні і сумні,
особистісні,
інди-відуальні,
поміж собою
не схожі,
оригінальні,
мінливі й леткі,
як невагомі
ранкові хмари.
А люди кажуть,
що ми нудні,
одноманітні,
як сірі й брудні
овечі отари.
...Це люди зациклюють нас
у безвихідь семи назв
і тридцяти дат
(через раз - плюс одиниця).
А насправді ми – дні,
такі прекрасні,
неповторні
і романтичні,
що людям
і не присниться…
- Я стану днем Диких
Закоханих Голубів,-
уточнив завтрашній, -
І Граційного Танцю
Витаючої Пір‘їни.
А на́глядці
йтиме брат –
день Задумливого Дощу
і Вишнево-бузкового
Відродження України.
Хтось із нас
стане днем
Власноруч
Змурованого Кута,
інший – днем
Визволення
із Міської Неволі
Рудого Кота,
а не якісь там
одноликі
понеділки й суботи.
Стане день
Кульбабового Вина,
день Філіжанки Води
Холодної,
Спрагло Випитої до Дна,
день Приємного Відпочинку
Після Радісної Роботи.
Будуть дні Лісів і Озер,
Морського Бризу,
Трояндового Капризу
і На Ай-Петрі
Тривалого Сходження.
Впаде пелюсткою
на долоні
онучка бабусиного
Тімо́ні –
Барвіночка і Журавлика
День Народження…
- А ти, може,
тоже, -
звернулася я
до одного з прийдешніх,-
назвеш себе днем
Квітуючих Картоплі́в,
Чорнобривців і Пом‘яків,
Квасолі і Огірків
на шматинці моєї землі
під шматинкою
власного мого неба?..
Чи красо́ти горо́дні
сьогодні
у вас не модні?
І красивий майбутній день,
осміхаючись приязно,
примирливо відповів:
- Причина тут
зовсім не в моді…
Коли я настану,
ти сама наречеш мене
Тим Особливим Днем,
Коли з Дороги Далекої
Вернувся Додому
Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
А у нас за городами –
берегИ, трава
і верби, як вежі.
Білий світ
у зеленій пожежі!–
обертом голова.
А між городами
межі,
межі,
густі, як вінки.
Між житів,
картоплІв
на межі полежать,
посИдіти –
дні, як роки.
Вдихнуть
і видихнуть –
романець і любисток.
А лопухи!..
деревій!..
Пишаються вишні
на межі
намистом –
Бабціний світе мій!
Бабця мене у Світ водила –
за городи,
межами,
в береги.
Світе мій красний!
талант і сила
з твоєї
жаги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2011
Розкажу вам про дощ і про вальс
(Пане мій, я люблю вас…)
Про трояндову сутінь червлену
(У вас очі гарні – як в мене…)
Розкажу без олжі і прикрас
(Пане мій, я кохаю вас…)
Про цілющість і звабу трави
(В моїх мислях пануєте ви…)
Розкажу вам казок
І без міри й без ліку
(І придумаю казку про нас…),
Де той дощ не скінчиться довіку,
І повік не ущухне той вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2011
Я все розумію –
Не вмію.
Ідеш – вмираю, німію,
Спадаю росою в траву:
Ве́рнешся – оживу.
Сонце заходить і сходить,
Мудрі закони природи.
Сліпо вустами зову:
Вернешся – оживу.
Стогнуть за вікнами втрати,
Боляче умирати.
Свічкою опливу:
Вернешся – оживу.
Вистудить вітер хату,
Прийде́ш, а тепла нема.
Боляче умирати:
Сам – сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2011
То був травень.
То була весна.
Вигадка.
Містерія.
І сон.
Спала
на свідомість пелена,
незбагненна,
як світіння од ікон.
Хтось курив
чаклунський фіміам.
Вивсь димок
і вививав
химери.
Ущільнивсь ефір --
і стався храм.
Й навстіж
розчинив
прозорі двері.
Я й сама
зробилася крізнА,
ставши
під склепінням того храму.
То був травень.
То була весна.
НезбагнЕнні знаки
фіміаму.
…В’ється дим,
густіший сивини
й лащиться до ніг,
мов хліба просить.
В паперових
човниках весни
нездійснЕнні сни
хоронить
осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2011
Болітце.
Місточок.
Із болітця -
попід місточок
бавиться
поміж верб і пагорбів
непримітний у полина́х,
глухих кропива́х,
подорожниках,
котячих-лапках,
та інших
вишуканих бур‘янах
сором’язливий струмочок.
Старі верби,
то́ркнуті
у саму па́сердь
віду́нським соком,
ро́нять над ним
діамантові
вранішні роси.
Приболотним осо́кам
змиває струмок і розчісує
розсипчасті
шовко́ві коси.
Нікому не докучає.
На сопілочці з очерету
веснянок собі награє́,
при заході сонця
колискових наспівує –
сам себе розважає.
Несе з болітця
сумну, задуману воду –
плинь на свободу!
І видивляються в ній
залюблені
лопухи молоді
на свою лопухову
розмашисту вроду.
Перстач і підбіл
полощуть в живій
памуля́стій воді
свої золоті
віночки.
Тихенько шепоче
для них струмок
псалми і писання святі,
і бринять стиха
долиною
кришталево-срібні
дрібні
дзвіночки.
Бавиться,
як безтурботне дитя,
у самотнє своє життя.
І рости ніза́що не хоче!
У нього голос такий
м‘який,
оксамитовий,
лагідний і пророчий.
Він складає й шепоче
дивні свої казки
про янголів, і про зорі,
у його руслі тече
збита людьми
і качками
каламу́тна
вода мілка́,
але серце й молитви
у мого струмка –
бездонно глибокі
і розмаїто прозорі.
У розпалі зим,
коли між пагорбів
у долині
володіє світом
жорстокий
у своїх обра́зах
невблаганний мороз,
і верби ро́нять
із поснулого па́гілля
сиву паморозь
замість недавніх
діамантових рос,
під безнадійно товстим
панцирем льоду
заледве чутно зорі́є,
же́вріє передзвін
струмка –
не вмовка:
бо чистий він,
бо наївний він,
думає,
що ледь чутними
своїми моли́твами
долину
од білого сну
спасе –
у нездоланність
весни і сонця
вірує
понад усе.
Та
настала година.
Прийшла в долину
людина.
Слухала й не почула
струмкових пісень.
Дзень-дзелень
у її кишенях
мідяки торохтіли.
Притягла брилу –
і телепнула
каменюку
у само́му
витоку.
І на тому струмок –
вмовк.
Пересихає беззахисне русло
вку́пі з деревіями,
фіалками-дивними
і повіями –
між пагорбів у долині
сіро, німо
і пусто.
Але
байдужа до того
болотна вода
наразі прокинулась
од такої наглої тиші:
- У долині – біда!
у струмка біда! -
Невинних і чистих
благородна
у суті своїй
болотна вода
самих
у біді не залишить!
І взялася вода
розбу́рхувати прадавні
веселі нестримні сили,
напружилося болітце,
і в глибинах своїх
могутні колись джерела
розму́лило й побудило.
І вдарили з невичерпної
Живої Чаші
Правічні води –
незабутні наші
незнищенні наші
законні в Бозі
Свободи.
Як нікчемні тріски,
порозсипалися
валуни і містки,
і стало в долині
предковічне море.
На його
вольго́тному дні
молитовно чисті
струмки наївні
воскресли
і з душами верб,
подорожників, полинів
та інших
нена́званих бур‘янів
про Вічність
стиха
поміж себе
говорять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275687
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.08.2011
Сверблять бруньки, мов ясна в немовляти, --
Нема в них кулачка, щоб посмоктати...
Їх теплим соком напуває Мати --
Бруньки бубнявіють, мов ясна в немовляти.
Лиш потерпіть -- настане мить і строк,
Проріжеться на світ їден листок.
Розтулить ротик брунька, як дитя,
І позіхне. -- Оце і є життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2011
Мій славний хлопчику,
в Париж?..
Au revoir.
Париж, Париж! –
столиця світла й світу.
Химера.
Марево із променів і хмар.
Із хмар і променів,
шовків,
свічок
і цвіту.
Мій славний хлопчику,
в Париж?
А як же я?..
Ви пам’ятаєте –
весна…
тужливі дзвони…
Ваша печаль –
поезія моя:
Він-н був-в-в,
він-н-сон-н-н…
Аве, Мадонно!
Він був.
Він сон.
Він поминальний щем.
Розколина щемить
в тужливім дзвоні.
Париж.
Собор.
Прозірчастим плащем
Загорнута --
Аве, Мадонно!
А мить
летить
у синь,
у вись,
в блакить.
В колишнього світанку
сиву просинь…
P. S.: «Тобі й огню». –
Я прошу все спалить. –
В Парижі,
мабуть,
теж
буває
осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2011
Кину на воду ці квіти –
Вони не мають значення.
Я вас могла й не зустріти –
До побачення.
Бідні, наївні квіти –
Жертви.
Посеред фарб і літа –
Мерти.
Страждають завжди наївні –
Спокутують діти.
В людській примітивній катівні –
Гинуть квіти.
Поезія, Бог і квіти –
Жертви.
Ті, хто варті, щоб жити –
Приречені мерти.
…А троянди пахнуть садом –
І раєм.
Ми,
лукавим спокушені гадом,
Повільно
вмираєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2011
Падала зірка в серце,
А впала птахам на крила –
Вони й однесли її
У теплі краї,
У свої
Вирії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011
Піду у ліс
впаду до ніг
байдужим соснам –
допоможіть мені!
врятуйте душу –
пробі!
О, Господи!
«Чи буде
мій порох
славити Тебе во гробі?
Яка з моєї крові користь,
як зійду в могилу?..»
Не маю сили.
Терпіти
цей пекельний біль
не маю більше сили.
О сосни!
О берези!
Подружки милі,
скажіть, яка вона
і де росте
відунська, потайна,
магічна сила?
Хай я, себе не тямлячи, нарву,
хай запасу
до решти днів моїх,
до самих врат могили –
Забудь-траву
Забудь-траву
Забудь-забудь-траву.
…то де ж ти є,
яка ти,
як тебе знайти,
впізнати?
гукни мене саме́ –
он місяць уповні!-
озвись мені,
чаклунське сі́м‘я.
Знайду,
впаду,
зірву,
вдихну,
забуду все –
тебе, себе…
твоє забуду ім‘я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011
Я - весела собачка.
Хоча, не я ніби
Мала бути третьою
у цій грі.
Ви обоє такі високі.
Куди там мені до вас!
Такі розумні і хитрі,
як вам здається.
Такі спритні й меткі.
Але я
така запальна,
і завзята.
Я
невтомно намагаюся
піймати м’яча,
яким ви
без промаху
вціляєте
прямо в руки
одне одному
понад моєю головою.
Це така гра – у собачку.
І ви бавитеся зі мною
У цю веселу розвагу?
Я не хочу бути собачкою
У вашій дражливій,
як аргентинське танго,
грі.
Та м’яч летить
Так дратівливо низько,
Над самою моєю головою,
І ваш сміх
такий закличний…
і я знову стрИбаю,
щоб упіймати
приховано відвертого
вашого м’яча.
Зупиніться.
Ви так мало знаєте
про смішну
свою собачку.
Вам і на гадку не спаде,
що й мені доступна,
безсловесна
мова інстинкту.
Ви намагаєтесь
напнути наді мною
інше - своє! небо,
І сподіваєтесь,
що я цього́ не помічу?
Навіть не образа -
відраза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2011
Затихає,
вщухає біль,
погойдується,
віддаляється.
Відділяється,
мов пелюстки,
обсипається
квітка болю.
Засинає
у серці любов.
Смерті не знає.
Любов
засинає у серці,
зні́гавшись,
як немовля.
Прозоріє небо,
рідшають краплі сліз.
Ти – твердіший од скелі.
Море втомилося:
відступається,
відхлинає,
іде…
Зоставайся з миром
і будь непохитним
у своїй
пустелі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2011
Дві пташки,
великі і вільні,
пливуть,
плавно й повільно,
у небесній блакиті,
до білизни розмитій,
закохані й молоді,
і ми –
красиві і молоді
пливемо обіч
одне одного
у прозорій
густо блакитній
озерній воді.
Ти!
Навчив мене
плавати!
Не боятись води.
Стихії водної –
непевної
небезпечної
підступної
привабливо-
прохолодної.
Скажи ж мені,
туго серця мого
необачного,
куди
без питань
і сумнівів жодних
у блакиті безодній
летить
у злагоді милій
пара благословенна ця
птахів вільнокрилих?
До самого сонця?
до спільного щастя?
до затишного для обох
свого́ кубельця?
А ти мені –
про майбутні
безпросвітні
будні.
В небесах чистих
урочистих
небесах –
єдиних для двох,
у вільному
спільному
добровільно
парному леті –
бачу я
тихе ствердження,
доказ усьому
сущому на планеті,
що Любов є Бог.
А ти мені –
про будні
непереможні
майбутні.
Оніміли ми,
небесним символом
до глибин
посеред озера
вражені:
які в них рухи
ідеально злагоджені!
Почуття справжні!
Між ними – правда
Між ними – Любов
То чому ж між нами –
людьми –
стільки сумнівів,
стра́хів,
умовностей
і умов?
І чому ти мені –
про будні
наші страшні
майбутні?
…Роз-пла-та –
безпросвітна самота.
Словеса – замість слів
Замість радості –
Лукавство і марнота.
А я хочу,
як ті пташки –
вільнокрило,
парою,
без сумнівів,
навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2011
ГрядкИ –
рівненькі рядки,
мама боса…
бере
до рук грабелькИ –
скорОдить
роси.
На грядкАх –
рівненькі рядки:
цибуля і огірки,
чорнобривці і пом`яки,
помідори і буряки –
по міському
«городина».
Мама
взяла грабелькИ,
рівненько все
заскорОдила.
А у нас
на грядках
маківки! –
мак вродить…
Долі
криві рядки --
мама
візьме грабелькИ
прийде,
заскорОдить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2011
Серце моє,
наче глину,
в жменю візьму --
і здавлю в кулаці!
Зась!
Бо він має дружину --
жовта обручка сичить
на руці.
Зась!
збожеволена глино!--
Пальці поблідли,
неначе мерці.
Іншу!
любить він повинен --
жовта обручка сичить
на руці.
Леле!
Любить -- і повинен...
Птах цей
не піє в сильці.
Дивне створіння --
людина...
Що та обручка
на правій руці?..
Горді,
неначе ґерґелі,
все в них:
достаток і лад.
В імпортній
шлюбній постелі
двоє сторонніх
лежать.
Двоє чужих і байдужих!
Бранці
на ложі Прокруста?
Мовчки за іншими тужать...
Що це? --
мораль
чи розпуста?
...хай моє серце,
як глина,
чвиркне між пальців --
і квит.
В тебе
на грудях дружина.
наче мораль наша,
спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2011
Відцвірчало літо, відцвірчало.
Подалося степом навпростець.
Ти – моє божественне начало.
Ти – мій несповіданий кінець.
Вересень -- аж знігавсь, як дитина.
Перебралися до раю цвіркуни.
Ти – моя далека батьківщина,
Невтоленна спрага далини.
Грає вітер на бандурі степу
Щось до болю рідне і сумне.
В вихорі житейського вертепу
Ти, немов струну, ввірвав мене.
В грудях дзвонять поминальні дзвони.
Білий дух виходить з синіх плес.
Вірую в божественні Закони,
Вірую в Христа,
бо Він –
воскрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2011
До білих кульбаб залишилися лічені дні.
Вже вишні цвітуть. Уже й обсипаються вишні.
Небо травневе, як очі твої осяйні.
Очі колишні.
Люблячі очі колишні.
Вбрід перейшов через всі мої мрії і сни.
Влади сягнув – і нічого я більше не вдію.
Ми розійдемося гарно – у білу завію весни.
У невагому нетанучу білу весняну завію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011
Купіть котика.
Будете казати йому:
«Зайчику мій…»
І зачините його
в позолоченій клітці,
забороните йому
блукати ночами,
бруднити лапки,
і будити міщан
березнево-нестримним
покликом статі.
Забороните йому
полювати
на живу плоть,
і пити
пульсуючу кров
спостигнутого ворога.
Привчите його
їсти сіно,
жувати моркву,
дивитися мудро
і всепрощаюче
глибокими
вологими очима
проз
дротяне плетиво
решітки.
І з часом
витягнуться у нього вушка,
і відпаде,
як непотріб,
чутливий хвіст.
І захлинеться в горлянці
котяче муркотіння,
і згасне
жагучий вогонь
в золотих озерах хижих очей
не залишиться
навіть
іскри.
І вмре ваш котик.
Бо сотворен він був
од початку ідей і начал
для свободи.
Свобода
для вашого котика
дорожча
за життя.
…купіть зайчика,
будете казати йому:
«Котику мій…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011
Зачини двері.
Бо цей про́тяг
Вивітрить з мене душу.
І залишуся без душі я.
Чим же буду тоді
Горнутися до тебе.
Опиниться душа моя,
Ніби за шклом.
І буде вона
Сумно дивитися,
Гукати німо,
Кликати і звати,
Як рибка з акваріуму.
А ти нічого не відчуєш,
Окрім порожнечі й самотності.
Окрім холодних обіймів
Протягу,
Який проникає в шпарину
Нещільно зачинених
Дверей на той світ,
Де живе і володіє тобою
Липке,
неодчіпне минуле.
У нього пальці
Тонкі́ і довгі,
Як водорості.
В нього очі,
Без вій і повік,
Як над цвинтарем
Два місяці уповні́.
В нього серце –
Як чорна космічна дірка
Ненаситна,
Що крізь шпарину
Нещільно зачинених тобою дверей
Висмоктує з мене
теплу душу,
Випиває, як світло
З необачної зірки.
Зачини двері.
Бо моя душа
Все одно не наситить собою
Чорної дірки
Незагоєного сумління
Твого минулого.
…Світла ніколи не буде там,
Де воно поглинається,
А не народжується із сере́дини, -
Скільки його не крали б
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2011
Пізньої осени, дощової днини,
Я зустріла мою Любов.
Вона, наче хвора пташка,
Давалася до рук.
Я забула про увесь світ,
Бо спрагло хотіла єдиного –
Втримати
Ту пташину у своїх долонях,
Коли вона, відігрівшись,
Почала пручатися.
Чим надійніше я стискала долоні,
Тим відчайдушніше
Пташка намагалася вивільнитись:
Так сталася поміж нас
Боротьба.
І боротьба та була
Надзвичайно жорстокою:
Я мала задушити пташку
У власних своїх долонях,
Або відпустити її –
Щоб навіки
залишитися
без Любові.
Тепер
Я сама, мов та пташка,
Пручаюся в долонях смерті.
Людині не належить її Любов.
Людині в цьому світі
ніщо не належить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2011
Сьогодні іде дощ.
Читаю книжку.
Думаю про тебе.
Не можу забути,
Як я тебе люблю.
Але ти про мене не згадуй.
Так сумно, що аж печаль.
Ди́влюся у вікно.
Мабуть, виглядаю тебе.
Але ти не приходь.
Одішлю тобі «есемеску»,
Таку:
«Сьогодні іде дощ.
Думаю про тебе.
Ніяк не можу забути,
Як я тебе люблю».
І слідом:
«Учора йшла кладкою.
Летів наш лебідь.
Сів на воду.
Все іще самото́ю».
Потім іще одну:
«Цвітуть троянди.
Білі і червоні.
Кай і Герда.
У Кая – льодяне серце».
Але ти їх і не читай.
Прочитай лишень останню:
«Іде дощ.
Не виходить тебе забути.
Може, приїдеш,
обійме́мося?..» --
Але ти і не здумай їхати.
Не роби нічого.
Кроку навстріч не ступи.
Вглухни і онімій.
Витри із пам‘яті
Навіть ім‘я моє,
А із твого мобільного –
Номер мій.
Мовчи. Жодного поруху.
Лід і сталь. Не відзовись.
Бо того тебе,
Якого я так люблю
І не можу забути –
Ти розіп’яв.
А цьому тобі – фарисею -
Я все одно не повірю.
Sms-ка: “У нас – ливень.
Я стою проз неба. Блискавки́.
І тільки одне питання:
Володю, а де ж Володя –
Янгол мій?»
Постфактум. Sms-ка:
«У нас – дика гроза.
Град.
Мабуть, усе загинуло.
Ти хоч коли-небудь приїдеш?»
Відповідь:
«У нас грози немає.
Трохи покрапав дощ.
Приїду завтра, як завжди:
О 15-ій,16-ій,17-ій, чи 18-ій…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2011
Відшаленіли полум’ям в розпуці
Жертовні очищаючі вогні.
Благослови любов мою в розлуці
І будь благословен у вигнанні.
У далині
Минають дні
І тягнуться, немов густі отари,
Понурі, одинАкові й сумні.
У сні,
Вві сні
Явись мені.
Повільно пропливають сиві хмари –
Печальні дні.
Дорога, як сувій простого краму,
Позаростала тЕрнами жалю –
Благословенна відстань межи нами
І я до тебе кроку не ступлю.
Не приступлю.
Як у хмелю
Неперейдену відстань межи нами
Приємлю сумиренно і люблю.
Не сплю.
Болю.
Колючими свавільними словами
Засіюю думок нічну ріллю –
Люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2011
Мій славний хлопчику…
Хоч, власне,
де там «мій»?
Не мій.
І я це відчуваю з болем.
Магічну владу
має суховій
над безпорадним
перекоти-полем.
Ох, відчайдушно ж як
перед кінцем,
воно чіпляється кволеньким корінцем
за рідне поле!
Мій славний хлопчику,
мій хлопчику «не мій»,
Помолимось. На все є Божа воля.
Це не надії,
тільки привиди надій.
Це сум,
це слід
від перекоти-
поля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2011
Не було.
Нічого не зосталось.
Не зосталося нічого.
Далебі.
Випадково стрінемось –
як старість,
наче старість,
я небажана тобі.
Море десь –
на все життя солоне.
Відчайдушні,
намарні зусилля крил:
межи двох
блакитних прірв
холонуть
три птахи,
що їм не стало
сил.
Осідає
невагомий попіл.
Зрада! –
береги і обереги.
Мов
серед вселенського потопу,
але вже на цей раз –
без ковчега.
Речення
обірвані, розмиті.
Небо й море –
наче дві сторінки…
Ще
жива трикрапка
у блакиті
і небажана,
як старість,
жінка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2011
Колишній жаль
спахне ще
вряди-годи,
як спротив
догораючої
свічки.
Листки повільно
падають
на воду,
і їх відносить
течіЄю
річка.
Невже це так
навіки
однозначно:
від пишного цвітіння
і до тліну?
Тебе ніколи
більше
не побачу.
Тебе ніколи
більше
не зустріну.
І, мов крило
між хвиль,
майне прозоро
колишня світла
усмішка
твоя.
У небо дивляться
з дна річки
вічні
зорі –
над зорями
невладна
течія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Спахнуть і згоріть –
щоб не тліти.
Як же боляче тліти
в собі!
В недосяжному зАтишку
квіти
неможливо стоять
голубі.
Розфарбуй мені світ
розмаїто –
довіряюсь
їдному тобі.
Розфарбуй мені
долю і літо,
щоб затишні були
й голубі.
Щоб десь сосни,
зелені щоб,
з вохрою.
А там скелі –
щоб умброю,
білі.
Розфарбуй,
все що стрілося доброго
у дитинство моє
на Поділлі.
Все-усе:
і пречисте, і грішне,
щоб не тільки-но
чорне й біле.
Підбери
якийсь сутінок
ніжний,
хай поглибшає
все
відболіле.
Розфарбуй
трьохсотлітню негоду –
як у муках
над полем
світа!
У кроваве –
відчай народу
і погноєні в голод
жита.
І вогонь –
щоб згоріти,
спахнути,
щоб не тліти,
бо так болить!
Розпиши мені пензликом
рути
того затишку
Вічність
і Мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2011
Зірвавсь і падаю. –
В шаленім вирі світ!
Ну от і все.
По цей дуб миля.
Досить.
А втім,
падіння –
це також політ:
Комусь за обрій,
а комусь під ноги –
осінь.
Зірвавсь і падаю.
Лечу.
Ще мить,
ще мить,
Ще коло, пів…
й приплюснуся до тверді.
Щоб там вже
достеменно зрозуміть,
відчути й усвідомити –
доцільність
смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2011
Поси́вів мій двір,
посивів,
за одну,
беззоряну
ніч безсонну,
непогамовного
горя мого́:
звичайного,
примітивного,
ревнивого,
ще й –
надуманого.
Сказали судді мої,
такі незрадливі,
коханії,
довгождані,
як дар,
посланий
у останню мить
справедливим небом,-
що так мені й треба.
А в тім,
що Святині моєї,
єдиної,
всім життям
намоленої,
більше нема –
винна сама.
…Іржа́віють білі бузки,
кричать
про смерть ба́жану
різким запахом,
як безнадійно хворі.
Ще вчора
золотосяйні
щасливі кульбабки –
за одну
ніч
беззоряну
посивіли
з горя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2011
Чуже тепло не може й рук зігріти.
А серце –
жарти!..
«Знайомтеся: моя дружина, діти…»
Було б
не варто.
Чуже тепло не може й рук зігріти –
Долоні
холодні…
«Заходьте, не вагайтесь, в наше літо
Хоч
на сьогодні…»
Не треба… я…
Що я? -- кульбаби біла квітка:
Серпанок
з повітря.
Ви подих зачаїли – звідки ж, звідки
ПахнУло
вітром?..
До вашого тепла непевним кроком –
На мить
з принуки.
Руки торкнетеся моєї ненароком –
Холодні
руки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2011
1.ПОРІГ
зібралася йти.
не йди!
куди ти зібралась?
куди?..
стежка
на краю туману́
губиться
невідома.
а вдома...
так хо́роше
і зати́шно
вдома...
спинися,
торкнися зором
сво́го
звичайного
світу -
вікна,
довірливі
і прозорі,
як ображені
діти -
хмаряться
серед літа,
не йди...
бринить надбито
давно не модна
копІйчана
порцеляна,
на миснику
прагнуть твоєї руки
глиняні го́рщики
і миски́
у передчуттях
полив`яно
тьмяних...
не йди...
долівка
живильною
прохолодою
дітка́ється
босих ніг
не йди
синички
у дзьобиках
наносять тобі
води...
зимою
кинеш для них
од соняшника надію
у глибокий сніг,
у свої сліди...
і не збирайся --
куди?..
упо́перек
всім потребам
у дверях
рішуче ліг
ви́човганий поріг,
дубовий і впертий,--
і не розказуй
про небо –
неба
йому не треба --
він
ні за які блага
не відпустить тебе
у безвість
мерти...
...Буде сердитись і кректати,
рвати груди
у кривавому
кашлі старечім,
натужною хвилею
підіймати
тверді́зні плечі
і не випустить
з хати:
нікуди не підеш
із дому
у світи невідомі --
вмирати.
2.ПОРА ЛАСТІВ*ЯТИ
Настала пора
ластів`яти:
батько й мати
гукають,
кличуть знадвору,
із чужого
страшного, мабуть,
невагомого світу -
летіти
чи не
летіти?..
так за́тишно
у кубельці,
у долонях теплих
із трави і глини:
ані дощу, ні вітру,
ні за́морозків, ні роси…
- Не бійся, дитино,
ставай на крило,
дитино,
як ми -
вільно
змахни крильми,-
дзвонять
знадвору
рідні
радісні голоси.
- Безпечно
лети до нас,
настав
означений час,
покинеш
глиняну
лагідну хату -
будемо разом
у небі
літати.
Кігтиками,
гострими,
як голки́,
судо́мно
і несвідомо,
із усіх сил
тремких
учепилося ластів`я
за краєчок
першородного
ба́тьківського
кубельця –
як за обітницю
пташиного бога,
двигтить,
виривається серце,
не тільки з грудей,
а з усієї
коли́шності
і врече́вленого
світу
самого.
- Переступи порога.
Одірвися від краю.
З благословення
пернатого бога
ми під небом
тебе чекаєм…
упади радо
у прірву
невідворотну,
ступи
за край.
За краєм –
не порожнеча,
а пружне
повітря –
пташиний наш
вільний рай…
у мить вирішальну
крила
свободи спізнай.
…Із високості,
з-під самих хмар,
псалом перемоги
лине –
вільна,
вільна, пташино!
Батько й Мати
твої крилаті
навчили
літати.
Літай!
А кубельце
твоє обміліле,
затишне й миле,
що прихистило,
допоки
зростали крила,
стиснеться
в точку світла
живого.
В золотосяйну
окра́су.
Згубиться
та не зникне,
на полотні
домотканому
вічного
Простору-Часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273335
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.08.2011
Я все ще цілую вам руки.
Ці руки! –
о, Боже мій,
Боже…
А з білих дерев
чорні круки
знялися,
німі і ворожі.
Кружляють –
німі і дзьобаті.
Зло висне
рухливий вінець.
В грудях у мене,
як в хаті,
де
несподіваний мрець.
Вам
треба їхать додому.
Вас
ждуть нагальні справи.
О, ви не знаєте, хто він,
Той,
що у білім
на лаві…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2011
(oduvan4ikу)
Боже мій! –
кульбаба одцвіла…
День який –
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу.
Одцвіла кульбаба –
по весні…
В мить їдну
пахнула й облетіла.
День пухнастий –
білий, білий, білий.
Білий
невагомий
теплий сніг.
Юна зелень.
Соло солов`я.
Теплий сніг
не тане на долоні.
Це ж весна іще. Весна…
І так-но я
у глибокому
зимовому полоні.
…Хто ця жінка
у квадраті скла?
Боже мій,
кульбаба
одцвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2011
Я люблю вас далеко.
Де спокій.
Супокій.
Де сонети свічі.
Я не вдарюсь,
як птах одинокий,
об шибки ваших вікон
вночі.
Не стривожу.
Така вже я добра,
хоч до рани мене
прикладіть.
Горошиною сонця
за обрій
закотилася –
там
догоріть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2011
Задивляюсь тобі ув очі,
Хочу душу пізнати в глибінь.
Наче в шибку дивлюсь серед ночі,
А за шибкою –
темінь і тінь.
Там душа твоя варить чари,
Й таїну свою береже.
Ой, ви очі, троянди карі,
Я нікому про вас
а-ні-жЕ!
Та собі хоч признатись мушу,
Що в трояндовім карім раю
Я шукала зустріть твою душу,
А побачила там –
свою.
[i][/i](а ні же -- нічого, тобто, ні звука, тобто, не скажу…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2011
Світанок, як доля – бо знає своє:
Ще свічка не згасла – а він настає.
Упевнено й мовчки край неба сіріє –
Ще слово до слова, ще мрія до мрії,
Ще серце до серця, ще очі ув очі,
Ще погляд у погляд, крило до крила,
Ще пломінь тремтить, ще надія тріпоче,
Хвилюється сміх, як в степу ковила…
Та міниться ніч і ступає од віч,
Та щастя, як привид, сахається пріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2011
1. ЛАСТІВ`Я ПОЛОХЛИВЕ
Він, як дощ, -- якщо йде, то є,
А зупиниться – то немає…
Ластів`я полохливе моє,
Я тебе
не займаю.
Відігрійся в моїх долонях –
Серденя так і рветься з грудей!
Ти на землю упало спросоння?
Ти боїшся
людей?
Я тобі не спричиню лиха,
А в гніздечко назад покладу.
Рипнуть двері сінешні стиха –
Я до хати
піду.
Підростеш і відчуєш крила.
Здіймеш думку мою на крило. –
Я колись тебе відігріла?
Чи цього
не було?
…Він, як дощ, -- якщо йде, то є,
А зупиниться – то немає.
Ластів`я полохливе моє
Грішну душу
несе
до раю.
2. ЛАСТІВ`Я ДИВНЕ
Дивне дрібне ластів`я:
Он небо, он гай, онде поле…
З моїм позадавненим болем
Нащо тобі доля моя?
Лети.
Розгортаю долоні,
Як згорток старого письма:
Про тебе знаку тут нема,
Ти щем
в поминальному дзвоні.
Лети до своїх, ластів`я,
Облиш мою біль-печалоту:
На те в великодню суботу
На світ
появилася
я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Тут пахне порохом.
І прахом!
Тут тіні
шамкають солому.
З безодні горя,
прірви страху –
піду
із дому.
Тут образи́,
як лицеміри,
з мойого серця
смокчуть втому.
В пречистий світ
твоєї віри –
піду
із дому.
Відчиню двері -
та й по тому...
Піду,
залишу все як є.
Втечу
з чужого мого дому
у серце
любляче
твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Електрички ідуть на Ірпінь.
І нічого я більше не хочу:
В білий іній грудневої ночі
Електрички ідуть на Ірпінь.
Тінь.
Од гілок під ногами тінь.
Повний місяць. Молитви пророчі.
Карі очі! Ірпінські ночі!
Електрички ідуть на Ірпінь.
Електрички ідуть на Ірпінь
В перспективу розмитого неба –
За п'ятнадцять хвилин од тебе
Електрички летять! на Ірпінь.
…Віщий сум потойбічних видінь.
Самота паралельних ліній.
На гілках і на віях іній –
Електрички ідуть на Ірпінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
То так і знай: лиш місяць уповнІ,
Немов аргонія, зійде над світом –
Тобі насняться ночі вогняні.
Короткі ночі в розпал літа!
І тіні мерехтливі на стіні,
Ми в поцілунку й місяць уповні,
Переплелися виноградні лози-віти…
Я матіоли гілку принесла,
Щоби од того щастя не зомліти.
Дев`ята ніч. Душа у світ пішла.
Остання ніч! Останнє в щасті літо.
Уже не я, лиш сиві селеніти,
Зітханням доторкнуть тобі чола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
Буде тихо і волого,
Будуть сутінки у хаті –
Я за Вас помо́люсь Богу,
Богу-Сину-Немовляті.
Довго десь чумакували,
Сіль розсипалась на возі –
До світанку завітали
Ви до мене по дорозі.
Ніч, як чорний віл рогатий,
Коло вікон ремиґає –
Щось хотіла б Вам сказати,
Але слів таких немає…
Рипне віз, що колисанка,
Сіль впаде в траву шовкову –
До прийде́шнього світанку
Я складу Вам колискову.
Голову кладіть на руки –
Я не буду вас будити.
Перед безвістю розлуки
Ви схилились відпочити.
У куточку, на колінах
Помолюсь до Немовляти.
Я за Вами вийду в сіни,
Я за Вами вийду з хати,
Я за Вами на дорогу,
Я за вами вийду – хто Ви?..
Немовляті-Сину-Богу
Помолюся колисково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
Є тринадцята пристань
в річковому порту.
Там б`є хвиля
стрімка й норовиста.
Білий парусник
з словом «Любов» на борту
Залишає
тринадцяту пристань.
А в цю мить
місто косить
густу суєту.
І не знає
притомлене місто,
Що вітрильник
зі словом «Любов» на борту
Залишає
тринадцяту пристань.
Він ніколи дороги
в цей порт не знайде.
Над ним чайок
розпачливий гомін,
Бо сюди
на довічну стоянку іде
Білий парусник
з написом
«Спомин».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
На роздоллі, серед трав,
Кінь стриножений стояв.
Низько голову понурив:
Чи журився, чи дрімав.
На траві роса рясна --
Їж траву, поки весна.
Та в міцнім мотуззі ноги --
То ганьба для скакуна.
Похилилась голова,
Як некошена трава.
Хоч який там він скакун?
Так лиш -- сила тяглова.
Він би й сам не полетів,
Бо не зміг би й не схотів.
Вже давно забув про волю,
А про гідність -- поготів.
То чи журиться, чи спить:
Де там -- іскри з-під копит!
З козаченьком в сіделечку
Де Вкраїну боронить?..
Де -- з Дунаю воду пити,
В степу з вітром говорити,
У дівчини під вікнами
Де копитом в землю бити?
Журись, коню, за собою.
Бо вродивсь ти, як до бою,
А тебе захомутали
Й поставили коло гною.
Як випливе з-за села
Злотий човен без весла --
Розтриножать, загнуздають,
І в підводу, як вола...
На роздоллі серед трав
Кінь стриножений стояв:
-- Вільний!!! -- пужалном по ребрах.
Як ринувся! -- так і впав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272369
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2011
Очі відкрила –
со́сни в вікні,
і стрИбає білка
з гілки на гілку.
Сон романтичний
снився мені
за́світ
того понеділка.
Падав над Ко́нчою За́спою
сніг.
Ве́люн прозорий
гойдався на шибці:
білі кульбаби збирав ти мені
у сні
і хтось вигравав
на сосновій скрипці.
Вітер здмухнув
парасольки крізні́.
Вітер здійняв
довкруж тебе
завію.
Де ти? –
очі відкрила –
сніг?
чи кульбабовий сон –
не зрозумію.
І сніг.
І сон.
І кульбаби
й зима.
У Простір вмерзає
вінчальна шибка.
А тебе нема.
І мене вже нема.
Виплаче соло
соснова скрипка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Згадаю і бачу:
на тлі
яблуневого цвіту
та жінка,
неначе мелодія
тОнка й висока.
В квітчастому платті
з прозорого
креп-жоржету,
як лебідь, тендітна
і мов джерело,
ясноока.
І руки її --
дві голубки --
до гілки
спурхнули.
І цвіт закружляв –
чи то вітер
подолом майнув?..
Вона
делікатно і лагідно
гілку нагнула
й торкнулась чолом
яблуневого
тихого сну.
Глибоко вдихнула,
неначе збиралась
співати.
Бриніла пелюстка
в косах,
мов рожева бджола.
Не знаю,
не знаю,
не можу тепер
пригадати,
чи то Божа Мати,
чи то моя Мама
була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Ви кажете я глина?
Добре, глина…
Та з мене ви не зліпите горшка.
Я вже збулась,
як учорашня днина –
Я черепок.
Ось глина я така.
Я черепок
од дзбана чи од миски.
Мені відома Майстрова рука!
Мене вже зліплено
до ручки і до риски.
Уже й розбито.
Ось я вам така.
Мене гончар Іван крутив на крузі,
В печі палив,
щоб я була тривка.
Мене розписували руки бабці Густі –
Я не вдалась.
Мене розбили.
Я така.
Ви, може, й майстер.
Може, вас і мучить,
Що вам до мене не докласти рук.
Я черепок,
я глиняний,
живучий.
Колись мене знайде
ваш праонук.
Знайде мене колись пра-пралюдина,
І дивна думка
в її мізках заснує:
-- Дивись,
віки лежала в глині глина,
Але собою зосталась –
яка не є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272083
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2011
Все тече й міняється з роками:
Ті молились -- ці взяли та й прокляли.
Може, той он безіменний камінь
Також був колись вершиною скали.
Хто там жебонить в траві щедрівки?..
То в`юнИться тонка цівка з джерела.
Може ця ось кришталева цівка
Також витоком Ріки колись була.
Таємниць наповнений по вінця
Келих Істини у плетиві доріг --
Може, згорбленій старенькій жінці
Теж троянди сипали до ніг...
Все тече -- ламаються й канони.
Все підвладне діалектиці життя:
Пишність влади й рубища прокльонів,
Мрії Вічності і Дійсність забуття.
Все тече й міняється з роками.
В тих відмінах незбагненна вища суть.
...Може, той похмурий сірий камінь
Моїм іменем невдовзі
назовуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271930
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2011
Минає літо.
Останні дні.
Попалило трави і квіти
нестримними
пристрастями вогняними.
Не попрощавшись,
розходимось ми.
Назавжди.
Не тільки у цьому світі
розминулися –
в усіх часах і світах.
Минає літо.
Остаточний крах.
Вітаю і розумію.
Умію.
І я так хочу.
Холонуть серпневі ночі.
Холоне попіл і прах.
Гряде самотність красива –
пора казок.
У снах
передсмертного дива
повільно
згасне й розтане
розпливчастий образок.
Високий
свавільний вітер
безпорадні тіні
за край однесе –
свобода духу
дорожча за все.
Роздивлялась довго
з захопленим інтересом
(живе й нове!) –
по нетривкій
не існуючій майже
поверхні
озерного плеса
павучок-водомірка
невагомо як
ковзає,
чи-то пливе.
Споглядала,
спостерігала,
й не зогляді́лася
(ото іще скруха…) –
непоспіхом закохалася:
чудеса!
яка ж у його
знервованих рухах
грація і краса.
В озері є глибини.
Життя підводне,
таємничий світ:
інший,
цікавий,
відмінний.
А ще
в озері
відбивається все
неосяжне небо.
Та павучку-водомірці
тих глибин і висот
і на гріш не треба.
Поготів.
Ковзає
граційними лапками
по витонченій
поверхні
бездонних світів
і видивляється
самозакохано
виключно
тільки в себе.
Сивий жах.
Із безодні озерних небес
кольнула в серце
перша вечірня зірка –
пора нам, паву́чику,
кому по домах,
а кому - по нірках…
Підводжуся,
здіймаю руку
навіки прощальним жестом,
на тлі справжнього неба
на мить
відбиваюсь у дзеркалі
мілко́го
прибережного плеса:
- Не вмри, павуче,
як давньогрецький На́ргіс,
від палко́го кохання до себе!
Ковзай далі поверхнею,
чи пливи…
Зустрінемось випадково –
Перейдемо «на ви».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2011
1.ПРИМХА
Ми – sub rosa – цілувались з вами
В скверику, на Гірці, під клена́ми.
Білі рукави, мов лебеді́,
Нехтуючи день і заборони,
Опустились плавно на погони –
Боже мій! які ми молоді.
(О, мені здається, тільки мати
Вміла вас так ніжно обіймати…)
Офіцер і дама в білім платті,
Мов лілея і листок латаття
В прозорі́ні неба, як воді, -
Боже мій, які ми молоді.
Офіцер і в білім ваша дама:
Нам услід дивились перехожі –
Ми такі прекрасні з вами. Боже!
Пра-прекрасні. З Єви і Адама.
Ми – sub rosa – цілувались з вами.
Але час минув, і вам пора.
Світлотіней бездоганна гра,
Примха
світлотіней під кленами.
2.ПРИХИСТОК ХИМЕР
Цей скверик тихий – прихисток химер.
І не при місяці, а серед світу дня,
Щодня
Приходить жінка у цей сквер,
На ній прозора біла сукня –
Її під кленами чекає офіцер.
Вона іде – легка` її хода.
У леті цвіт каштановий завмер.
Між пелюсток – щаслива й молода.
Між променів – щаслива й молода.
Її під кленами чекає офіцер!
Гойдає віти вальс, кружляють пелюстки…
Відкіль вона? З яких чарівних сфер?
Співають квіти, шепчуться казки:
Її під кленами чекає офіцер…
Цю вишукану стриманість манери
Хіба потверджують бентежні пальці:
З яких світів ви, пане офіцере,
Тут, під клена́ми, на самотній лавці?
З яких світів, часів і поколінь?
Яке там небо, і чи є озон?
Ви бачите, ваш чудернацький кінь
Вже допаса́є наш земний газон.
Ви мовчите. Чекаєте її.
Вона іде – щаслива і прозора.
Завважте, де цвіли молочаї́ –
Упали з неба і палають зорі!
Чого ваш кінь напрягся, як струна?
О, як поспішливо ви скочили на ноги.
Тож зустрічайте: ось вона – Вона!
Спішить до вас з Чумацької Дороги.
...Посеред дня і по́серед людей
(у чімсь вона мені знайома, наче…) –
Цілуйте руку. Тисніть до грудей.
Ви ж бачите – Вона вас ще не бачить.
Чого ж ви мовчите? Скажіть їй слово.
Ви знаєте – по імені назвіть!
Моя любове! О, моя любове!
Не проминай. Не треба мимохідь.
Та він мовчить. Вона його – не бачить.
Між ними відстані – нікчемна п’ядь.
Ще мить, ще мить – і всі квітки заплачуть,
І всі зірки на небо одлетять.
І вглухне вальс. І одцвітуть каштани.
Звичайним стане чудернацький кінь.
І жінка в білім буде тануть, тануть…
І офіцер в густу ввіллється тінь.
Й останню зірку вкреше кінь копи́том.
Вона спахне, і згасне тихий сквер.
І знову не повернуться в ТЕ літо
Чарівна жінка і прекрасний офіцер:
Де колись ми цілувались з вами,
В скверику, на Гірці, під кленами –
Офіцер і в білім ваша дама…
Офіцер і в білім ваша дама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2011
Ми зустрілися з тобою,
І несподіване щастя
Зробило нас юними.
Ми були безтурботно юними
Протягом усього палко́го літа
(особливо у липні…)
А восени,
Коли схаменулись гаї,
І річка,
Умираючи,
Віддавала набуте за літо тепло,
Ти сказав мені:
- Будемо разом.
Я побудую дім
На березі вічної зелені
і тепла.
Можливо, ти побудуєш дім.
Але на його причі́лку
Не виросте вже, бо не встигне,
Старий клен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2011
Засинає павук біля сіті,
Нитку споминів сонно пряде.
Блякнуть айстри, на днях розмаїті –
Переміна гряде.
Натягнув між степір`ям поснулим
Білий невід свій мрійник-павук,
Хоче літо зловити минуле –
Що як згук!
І холодним вогнем самоцвітів
Грає невід в мачинах роси…
Пізній мрійнику, брате во літі! -
Стали інші часи.
А ревнива твоя павутина
Лиш зотліле колише стебло.
Гей, павуче, це інша стежина –
Літо іншою йшло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2011
Передчуваю нашу зустріч випадкову.
Випа́док –
Його величність.
У затамованім розмовнім кожнім слові –
Нестримна
Окличність.
Все, що могла, я вам давно сказала.
І ви
Взаємно.
В театрі восени напівпорожня зала
І напів-
темно.
Кружляють в промені, неначе дві пелюстки,
Трагічні
Долі.
О, як вони любили свої самітні пустки –
До болі.
А як зустрілися комічно-випадково.
Випадок –
Його величність.
Нестримно-відчайдушна в затамованій любові
Окличність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2011
І скаже: «Прощай».
І всміхнеться на всі небеса.
На все піднебесся
Всміхнеться печально і скаже.
І лапи холодні
На плечі опустить сузір`я Великого Пса,
Сузір’я Небесного Пса,
Друже мій – враже.
І віроломно покотиться вітер
Доріжками пізнього скверу.
І шепотітиме довго і мудро,
Мов казку,
Потоптане листя.
За горизонтом розчиняться навстіж
Кроваві з магічними зорями двері,
Щоб Хтось незбагненно великий
Покинув це зраджене місто.
І буде тут Зрада свої святкувати свята.
На правій долоні – печатка її золота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2011
Білий собака, геть білий,
Полем засніженим бігав,
І, наче печальна згадка,
Чорніла на боці латка.
В холодному білому полі
Він стрінув собачачу долю,
І, наче печальна згадка,
Чорніє на полі латка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2011
Вбравсь як на свята, нарядився світ.
Побілів наш сад, мов сусідський дід.
І кружляє цвіт -- білий і лапатий,
Хмарою пливе од воріт до хати.
Вітер, мов хлопчак, пелюстки ворушить.
Яблуні мовчать, як спасенні душі.
Пелюстки чи сніг в гудині загати?
Хтось по хмарі йде -- певно, Божа Мати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2011
Вітер часу однесе аромати цілунків.
Вітер часу палаючу рану згасить.
Споглядатиму відстороненоВітер часу
І душа переборе пекучість трунків.
Вітер часу – тихими хвилями,
Наче дихання в сні дитяче.
Придивитися – безліч виявів
Має світ. Придивлю́сь – побачу.
Безнадія – то правда відверта.
А надія – підступна облуда.
Як-но ще не пора умерти,
Треба жити. Пора ще буде.
Будуть весни. І будуть квіти.
Однесе вітер попіл з тераси.
Відсторонений вітер часу –
Споглядати. І все розуміти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270770
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2011
Ми з тобою – наче дві стихії,
В опорі існуємо взаємнім.
Може без цієї протидії,
Як пташки, попадали б на землю.
Ти крило моє, мій антисвіте.
Протилежно-двоєдині ми:
Пташка не спроможеться летіти,
Якщо опір зникне під крильми.
Ми з тобою – двоєдина птиця,
Антиподе нездоланний мій.
Бо любов, неначе блискавиця,
Виникає в зіткненні стихій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2011
Гарно бути
живим самоцвітом:
у самому собі радіти,
і зимою, і літом
переливатися і тремтіти…
Не залежати
від погоди, чи від пори.
Діаманте мій,
розкажи ж мені,
де навчився ти
розплітати
невидимі промені
на холодні і теплі
живі кольори.
Довершеність логіки
у твоїх філігранях.
Ідеал точності і чистоти.
Найтвердіший у світі ти.
Уособлення красоти.
Найпалкіші вияви
пристрастей і кохання –
для такої вишуканості
не більше, чим тло.
Найчарівніший із прикрас!
у твоїх глибинах
колір і світло –
сполучаються воєдино
і розлучаються водночас.
Оздобо земних марнот,
вища окрасо гордині,
твоя досконалість
будить заздрощі
чи не в кожній людині.
Шлейфом тягнуться
криваві сліди.
Ти – Наргіс,
закоханий в себе.
Промені з неба
і залицяльниць
безтямні погляди –
єдині
нагальні твої потреби.
Недоступний клейноде,
є же си у віках,
споглядаючи,
пізнаю насолоду.
Чого шукаєш ти
у чужих руках?..
Уречевлений сполох раю,
алхімік вогню,
прозоріший за першоводу,
кладу тебе на долоню,
і щораз відчуваю
неодмінну твою
відсторонену прохолоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2011
Провіяне і зібране в підситок,
Через гайок, де бавиться ручай,
Я до млина своє принесла жито:
-Гей, Білий Мельнику, виходь-но та стрічай!
Вусатий і косматий, як пустельник,
Примружив очі - до-овго впізнає:
- Оце і все? - всміхнувсь нарешті Мельник.
- Де взяти більше?.. забирай, що є.
Ще дотлівало десь на стернях горно
З цеберки синім присмерком залите.
Як два воли, боками терлись жорна,
І перетерли в порох моє́ жито.
Все позмітав і визбирав ретельно.
Як місяць сходив, наче порятунок,
З`явивсь у чорних дверях Білий Мельник
І простягнув через поріг нужденний клунок.
Мов немовля, той клунок я приймала.
Десь рипнуло, і він сказав якраз:
- Щоб коровай пекти - цього замало,
Хай розчиняють пампушки на парастас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270332
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2011
Рипить ярмо. Немов дві сиві хмари,
Поволі, повагом ступають два воли.
Споконвіків у споконвічній парі
тягнули плуга і в сьогодні притягли.
Поперед ними - грає косовиця!
За ними чорна, мов полив`яна, рілля.
А над ріллею - нетутешні птиці,
дві славні птиці звідкись звіддаля.
А Простір, що міняє дні і ночі,
Леміш стирає. Ге-ен ще до Могили...
І хоч пташки про гарне щось туркочуть,
Та в однієї ширший розмах в крилах.
...І йдуть воли по волі Батька й Сина.
І квилить птиця, та, що слабша на крилі.
І кружеляє згублена пір`їна,
І западеться у полив`яній ріллі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270331
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2011
Ти не знаєш ні снів, ані мрій,
любче коханий мій.
Ворушиш листя поснуле –
твоє минуле.
Яким би милим
тепер
воно не було –
та пройшло.
Блукаєш у мареннях наяву.
Де ти?
Радій,
поки я живу.
Але ж ні:
куди не ступи –
шарудить обси́пане листя.
І нема мені
поруч з тобою місця.
Пора вертатися у гаї –
до пташок і світанків.
Ступня́ми босими
цілувати стежки мої –
до останку.
Або шугонути,
наче білий самотній птах,
сягти недосяжного
серцем чулим –
впасти й розсипатись
блискітками
по твоїх слідах,
і стати, нарешті,
значимою –
незворотнім
твоїм
минулим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2011
Життя, як чаша.
Вмістилище,
арена всіх подій,
що відбуваються
тепер і тут
із нами:
і радощі, й печалі
одцвітуть,
зів‘януть,
осипляться,
і спогадами стануть.
Так стануть ріками
й струмками
небесні хмари,
увійдуть в глину
квіти і плоди—
недавні пестуни
Землі і Сонця.
Чи варто так журитись,
що коханий
забув сказати вчора:
«На добраніч»?
І що сьогодні вранці
він мовчить,
а час
прямує стрімко до полудня?
Чи слід дошукуватись
до причин
такої переміни?
Як жадний лицар,
в потайника́х
свідомості
перебирати кожну думку,
дрібну подію,
кожен жест і порух,
вираз очей,
невисловлене слово,
і висловлене слово теж:
в усіх відтінках,
напівтонах і сутінках
його можливих значень?..
Хтось перед кимсь
у чомусь завинив?
Чи просто, за законами орбіт,
те, що зближалось –
стало віддалятись?...
Чи журиться Земля,
вловивши,
як після миті
найближчого єднання з Сонцем,
Світило починає
з кожним днем
повільно, без пояснень,
та незмінно,
відходити все далі
в апоа́стр?
Напевно, журиться:
все, що цвіло на ній,
і думало,
що буде так довіку,
од жалю одцвітає,
у поспіху
зав‘язує насіння,
щоб забуяти
щастям і натхненням,
у випадку,
як вернеться Світило,
згадавши у далекім апоа́стрі
про радощі й довіру периге́ліїв.
Чи впевнена Земля,
що свого часу,
згадає Сонце,
як його чекають,
й зупиниться
на самому краю
холодної орбіти,
щоб повернутись
у пустелю білу
сподівань,
позбавлених надії?
Чи певне Сонце,
що його тепло,
щоразу знову
зможе розтопити
глухі льодовики одчаю
й німі намети
сумнівів розлуки?..
Периге́лій – апоа́стр…
Закон орбіт – циклічність.
- Все марнота́, -
сказав Еклезіаст –
Усе минає.
А я скажу:
усе минає в цьому світі
циклічного буття,
але ніщо назовсім не зникає
із Чаші Всесвіту,
бо кожна,
дрібна, здавалось би,
обставина життя
чітку проекцію у Вічність
має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2011
Так і ввійду в безсмертя, як у ліс.
З цього асфальту, з цього чаду й диму.
Мене – таку чужу і нелюдиму --
Той бусол не сюди, напевно, ніс.
Десь не сюди. Але його політ
Прийшовся над обійстям світанковим.
Він обронив мене з-під неба випадково
У цей чужий матеріальний світ.
Я, мов мачина, падала в життя.
Метався бусол, аж свистіло в крилах.
Та вже душа моя потрапила до тіла,
Як в лялечку – й не стало вороття.
Павук од вічності часу мені всукав
І натягнув між висохлим степір`ям…
А бусол кружеляє над подвір`ям
І видивляється, і все чогось шука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2011
Бузковий кінь летить понад садами,
Бузкові іскри креше на сади.
І стишився, спинився коло брами,
І форкає, щоб винесли води.
Щоб винесли води і віхоть сіна,
Бо на траві -- отруєна роса.
То відчинила браму Україна,
Бліда й нужденна, -- з міркою вівса.
-- Оце тобі, мій коню, трохи збіжжя,
Візьми ще й мазь з колишніх трав до ран...
І полети в дніпрове запоріжжя,
Де спить з кошем Іван наш, отаман.
Збуди його. Скажи, що ніяк спати.
І за рукав тягни його так-о...
Скажи ж йому, що умирає Мати
І все питає-плаче: "Де Сірко?..."
Нехай Іван ватагу до ватаги
Збере ізнов братів своїх бувалих
Й під малиновим з булавою стягом
Спішить сюди, бо Матір сплюндрували.
Скажи ж йому, що не від злих морозів
Його калина всохла за млином.
Що весь наш рід почив дочасно в Бозі,
Й могили заростають полином.
А ще -- наш дід, сідий кобзар Славута,
Неначе бранець, гине й пропада.
І б`є з джерел червона й синя трута,
Де сяяла блакитна
й золота вода...
Бузковий кінь і не торкнувся збіжжя.
Бузкова іскра серце обпіка.
Бо де ж тепер Сіркове запоріжжя?
Бо як же Україна без Сірка?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269958
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.07.2011
Місто заплющило очі –
День перейшов у ніч.
Але прощатись не хочу
З днем, що позбавлений віч.
Ніч.
Це тільки день, що сховав зіниці:
Сняться йому зірниці,
І таємниці криниці,
Верба понад ставом сниться,
Калина, руда, як лисиця, --
Затишно дневі спиться
На літа пухкому плечі.
А я не можу змириться,
Що день повіки зімкнув:
Хоч звичайнісіньким був –
Ніколи не повториться.
Сонце прокинеться в обіймах,
У різнобарв`ї пісень –
Цілую тебе ув обрії
Навіки вчорашній день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2011
Барвисту низку
передсмертних снів,
як намисто
з коралів,
перебирає
напро́весні
посірі́лий
збо́лений сніг.
Ці кольорові сни,
невагомі, неспі́шні --
вті́шні
воскрешають
перед зором душі
внутрішнім
його колишнє.
Бринять урочисто
чисто
струмки просну́лі
у назабутні
часи й епохи
його минулі,
а водно́ча́с
у незабутні
часи й епохи
його майбутні.
Летять, як метелики,
ряхтять крильми
прозорі, живі,
об`ємні,
багатомі́рні картини:
- Ми
твої минулі й майбутні
спогади-сни-
пам`яття.
Ми
твої минуло-майбутні
по́ри життя,
у часово́му просторі -
нероздільно єдині.
...пого́йдується,
переливається,
міниться,
виблискує і сія
наднебе́сна
надзоряна тиша.
Там
вита
безтілесний сніг,
а достеменно - Ідея
снігу...
у Ідеї Снігу
там -
зовсім інше ім`я:
потаємне, істинне,
те, що в Книгу
Життя
скрупульозний
ангел Буття
скрипучим пером,
у бузинове чорнило
вмоченим,
дрібним
вира́зним почерком,
акуратно впише.
У безкінечних полях
Знання,
в лоні Світла,
що од Початків
не знало тіні,
Ідея Снігу,
що носить там
зовсім інше ім`я,
розсипана
на
міріади
са́мосвідо́мих "я"
зустріла
опові́щення,
що далеко десь,
на планеті Земля
(яка також має
в понадзорянім просторі
справжнє ім`я),
невдовзі
настане пора
морозів.
Міріади
безтілесних сні́жних "я"
у своїм невагомім
позача́совім
вільнім леті
усвідомили враз
тривогу
орече́влених
форм життя
на далекій,
загубленій
у глибинах
однієї
із пограничних галактик,
невеличкій планеті.
І спо́внились співчуття
до відмінної,
примітивної може,
форми життя,
ув`язненої у залежне
від тепла і холоду тіло,
і, обтяжені узами
набутого поняття,
у ту ж мить,
на якийсь
незначний мікрон,
взяли й обважніли.
І покинули
лоно Істини
з тієї причини,
полинули
в оречевлені виміри,
поринаючи
з кожним разом
у густі і щільніючі
світові́ площи́ни.
Опустилися
до міжзоряного ефіру,
позаплу́тувались
у шовко́вому пря́диві
променистих світил
і серед те́рніїв
цього
загу́щеного виміру
набули першої подоби
фізичних тіл:
поки́ що прозорих
і невагомих майже,
як зоряний попіл
і пил.
І шляхетна турбота
вразли́вим життям
на твердІй
невідомій планеті
спрямувала
снігові́ "я"
у їхнім стрімкім,
наразі
майже орече́вленім леті,
і о скорій порі
досягли снігові́ "я"
початку своєї
фізичної ери -
із призначенням
порятунку життя
на блакитній планеті Земля
опустилися
у верхні шари
планетної атмосфери.
Майстер форми,
Володар пропорцій,
Творець розмаїту
речовинного світу,
Різьб`яр
об`ємних зображень,
натхненний
шти́вністю снігови́х "я",
не стримував
ле́ту фантазій
і
у творчій насназі
ви́криста́лізува́в
для них
геометрично довершені
неповторні тіла -
прозі́рчасті білі ша́ти:
по суті кристали,
а звиду - пухнаті,
на дотик холодні,
а здатні
від холоду захищати...
І увійшло
в кожну окрему
летку́ сніжину
кожне окреме
са́мосвідо́ме
снігове́ "я"
і в ту ж мить
єдину
чиста Ідея
снігу
одділилася,
як зо́лотосЯйний язик
полум`я,
безтіле́сного,
несприйня́тного
орече́вленим поглядом,
і неврече́влений цей
полум`яний язик
сяйнув, як блискавка,
і в лоні Світла
одвічного
безслідно зник.
А сніжинки білі
до поверхні планети
завією,завірюхою,
хурделицею
пристрасною
задумливо полетіли
і білим килимом,
пу́хким і теплим,
від морозів па́губних
турботливо
Землю вкрили.
Пообмо́щували,
пообтуля́ли
до кращого майбуття́
кожну галу́здочку,
корінчика кожного
теплозалежного
земного життя.
Люди ж
поховалися
у теплі хати,
і завдячні снігові,
що й наступного року
їм бу́де що їсти
і чим
дихати.
Усю зиму лежав
теплою ковдрою,
лебединим пухом
на землі
сніг,
а тепер,
у березні,
на початку весни,
місію обрану
заверши́вши,
неспішно гортає
передсмертні свої
кольорові сни.
І біжать струмки
талі,
веселі і каламу́тні,
у озера й ріки -
відкриті портали
у минуле його майбутнє.
Невдовзі
сонячні промені
із поверхонь
во́дних дзеркал,
як з долонь
розгорнутих,
відкриють
для невмиру́щих
снігови́х "я"
у надзоряний світ
до часу приховані
невидимі двері,
і парою невагомою
одірвуться
вони од Землі
і здійму́ться
у верхні шари
планетної атмосфери:
живі і сутні,
полинуть радісно
стежка́ми знайомими
у нескінченне
минуле своє майбутнє.
І о слушній порі
самосвідомі
снігові́ "я"
знову стануть
Ідеєю снігу,
що в надзорянім
просторі
носить
справжнє
своє ім`я,
занесене янголом
у скрижалі
Вічної Книги.
...то так і ми:
хоч і звемося тут людьми,
та в лоні Всевишнього
маємо інше,
справжнє своє ім`я,
і світитися ізсере́дини
у сутінках пограниччя -
наша самосвідома
добровільна
благословенна Богом
місія.
*(неорганічна хімія - див.
має форму сніжинки
молекурярна структура
земної води)...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269808
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.07.2011
Любов, як свічка, що горить, то плаче,
А лиш дмухнеш – вона одразу вмре.
Козаче мій,
Чужий донський козаче,
За серце туга, як мороз бере.
Було довкола нас з тобою літо.
Був пишний цвіт і розмаїтий світ.
Рілля німує там, де грало жито,
І журавлят тривожно-затяжний політ.
Скажи ж мені, нащо гартують крила
Оті сумні, мов янголи, птахи?
Як рано їм верба нашепотіла
Захмарну путь за всі людські гріхи.
За хмарами означені шляхи –
Яка їх доля невблаганно кличе?
Мов журавля, душа моя кигиче,
До раю плаче, та тяжкі гріхи.
З чиїх намов церковний паламар
На вівтарях свічки завчасу гасить?
Верба нашіптує дорогу понад хмар –
Прощай, прощай, сивин моїх окрасо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2011
В Дніпропетровську дощ, –
А я без зонта́.
В Дніпропетровську дощ, –
А я без тебе.
Я без тебе не та…
Під дощем без зонта –
До нитки промокла у житті без тебе.
Так холодно і неза́тишно в місті чужім:
Місто байдуже і дощ нежданий.
Свинцеве небо пластують сталеві ножі –
Цілую крило твоє лагідне, лебедю мій коханий.
Перехрестя. – І вітер в лице з чотирьох сторін.
Вітер і дощ. І пісок ув очі…
Молодий, бешкетливий, вогнерукий грім
Сороміцько жартує з хмарами
І зло регоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2011
Такий був вечір –
напро́чуд гарний:
посеред лісу,
в ро́зпал зими,
йшли собі в парі
додому ми.
Сніг
під місяцем уповні
сяяв лелітками,
як уві сні.
Все затопило
місячне диво.
Мороз, як цвіркун,
рипів під ногами
захоплено
і щасливо.
У годину ясну́
повного місяця
зорі з неба
обтрусилися в сніг –
нам до ніг.
І ми йшли
серед блиску і сяяння,
ніби раєм,
як до престолу Бога,
вела нас зоряна
лісова дорога.
На білих лебедях,
Величність сама,
лісом витала
Снігова Королева,
красуня холодна
зима.
Зачаровані
мерехтливим зорінням зими,
наче серед
Чумацького Шляху,
поцілувались
легенько ми.
Вслід за нами йшли
наші янголи:
зупинившись на мить,
вони
осміхнулися
одне одному,
і доторкнулись крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2011
Раз, два, три…
Раз, два, три…
Раз, два, три…
Раз…
Вальс?
Вальс!
Вальс…
Як невагома пір`їна,
витає,
лине.
Перетікає,
ллється, як шовк –
вмовкли наразі звуки,
всі земні радощі й муки.
Як же цей вальс
не вмовк?..
Пливуть,
пронизані світлом,
рожеві хмарки́,
летять
довкруж мене,
піняться,
білі крізні́ шовки,
сяють,
чисто і ясно,
зоряні роси,
обсипали
щедро і рясно
русі мої,
у вальсі розмаяні,
коси.
Посеред вальсу і літа,
як мені гарно летіти.
Яка безкінечна
натхненна мить –
більше
ніщо не болить.
Яка ж я у вальсі
то́нка й гінка.
Певна й надійна
твоя рука.
Кришталева туфелька
грає вогнем
на моїй
делікатній ніжці,
у тебе метелик
на білій маніжці,
чорний крилатий фрак:
гармонія, ритм і такт –
все буде так.
Радісно!
Легко!
Розкуто!
Пелюсткою з вишні,
променем,
гомоном срібним
струмка…
Зради й образи колишні.
Вірна твоя рука.
Чиста і невагома –
як мені добре вдома!
Лагідно,
пристрасно,
вільно:
раз-два-три,
раз-два-три,
раз:
вальс,
вальс,
вальс –
вже ніхто
не розлучить нас.
Зоряна круговерть.
Що таке смерть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2011