Ясні очі, усмішка дитяча.
Весь як СОНЦЕ - а кривда ж яка!
Проминуло кохання гаряче,
А лишилась лиш ГІРКОТА...
Я гадала, що сонце ласкаве,
І здавалось мені у ту мить,
Світло сонця таке різнобарвне
Квітки пагін не спопелить...
Я не знала, що СОНЦЕ жорстоке,
І гадала, що щирість є...
Що ж, тепер хай гірські потоки
Заберуть мою віру в людей...
Ясні очі, усмішка дитяча.
Весь як СОНЦЕ - а кривда ж яка!
Проминуло кохання гаряче,
А лишилась лиш ГІРКОТА...
І тягар мене той так тисне!
Чим розвіять свій біль і сум?
Може ти зробив ненавмисне,
Може все це з тяжкого сну?
Ні не сон, не уява примарна!
Бач, як очі лукаво світять,
І усмішка твоя негарна,
зла, підступна і непривітна...
Хай мій біль гіркота і мука
Переллються і в твою душу.
Знай, між нами навік розлука,
І забути тебе я мушу...
Може зараз звучить химерно,
Не відчуєш у серці болю,
Та пролинуть роки і поверне
інший хтось твою світлу долю...
Лиш тоді ти пізнаєш кривду,
Лиш тоді ти відчуєш мій біль,
Лиш тоді ти до мене прийдеш,
Уві сні припадеш до колін...
Ясні очі, усмішка дитяча,
Весь як СОНЦЕ...
Лише той , хто спізнав дитяче кохання і до цього часу його памятає може бути чуттєвий у поезії і в житті Все сприймається по - дитячому СВІТЛО.І навіть образа , через роки не така вже гірка...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЦЕЙ ВІРШ СПРАВДІ БУВ НАПИСАНИЙ У ДИТИНСТВІ...
ВРАЖЕНА, ЩО ВИ ЦЕ ВІДЧУЛИ...
ОБР'АЗИ ВСІ ДАВНО ЗАБУТІ, ПРОСТО СЬОГОДНІ ТАКИЙ НАСТРІЙ...
ДЯКУЮ