Sonnet 3 by William Shakespeare
Look in thy glass and tell the face thou viewest,
Now is the time that face should form another,
Whose fresh repair if now thou not renewest,
Thou dost beguile the world, unbless some mother.
For where is she so fair whose uneared womb
Disdains the tillage of thy husbandry?
Or who is he so fond will be the tomb
Of his self-love to stop posterity?
Thou art thy mother's glass, and she in thee
Calls back the lovely April of her prime;
So thou through windows of thine age shalt see,
Despite of wrinkles, this thy golden time.
But if thou live rememb'red not to be,
Die single, and thine image dies with thee.
--------------------------------------------------------
Шекспір. Сонет 3 (за мотивами)
Скажи обличчю в дзеркалі: «Вже час
в нащадках відтворитись рисам цим…» —
Не можна світ позбавити прикрас
безпліддям… Чи не бачиш ти в своїм
обличчі образ матінки? Чому
безсмертя не бажаєш? Схаменись,
могилу риєш, кинути в пітьму
збираєшся свій образ! Бережись,
загине квітень, матінка твоя
його тобі у спадок віддала…
Здолай в собі нарешті гордія,
нехай безжальна забуття імла
в той час, коли ти з нами, ще живий,
у дзеркалі не стерла образ твій…
(березень 2017 р.)
