Ты уходишь, я чувствую это…
Ах, любовь - неземной эпилог.
Что на сердце седого поэта
Мне казалось, не ведает Бог.
Ты молчал, как смолкает планета.
Ты – такой же, но, все же – иной.
Ведь уходишь, я чувствую это…
Да, со мною лишь снится покой!
Ты уходишь, я чувствую это…
На часах уже пробило три.
Что на сердце седого поэта,
Когда нет его больше внутри?
Я сегодня тебя отпускаю
Без единого слова «прости».
Об одном лишь тебя умоляю -
И меня от себя отпусти!
сказати - диво вірш - було б нічого не сказати, навіть не можу підібрати правильні слова, щоб описати його, тому доведеться обмежетися банальним гарно. А почуття - ну, тут думаю, у кожного свої, якщо серце підказує, що треба відпустити, то мабуть так буде краще
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Величезне спасибі!!! Цей вірш не давав мені спокою кілька днів, а потім таки вирвався на волю десь із самісінького серця... Дякую, що читаєте і проймаєтесь!!! Щасти!!!! Гарного недільного вам дня!
Цей вірш не давав мені спати кілька ночей а потім - бум і вирвався 
Ваша поезія вишукана і глибока 
