Найліпший натюрморт в уяві мами:
Боровики у кошичку з лози.
Моя матуся виросла з лісами.
Вона сама садила ті ліси!
Немає тих, кого чекали вдома –
Заховані в землі чужих країн…
Відновлювали сироти і вдови
Своє життя на хаосі руїн.
І повставали хати і заводи.
Хто народився під гарматний рев,
Вже розбирали літери… А згодом
Дійшла, нарешті, черга до дерев.
На лишаях фашистської навали,
На згарищах, на білім пустирі
Жінки корчі на дрова корчували,
І щось мале садили школярі.
Попідростали крихітки-сосонки,
За рядом ряд – зелені їжачки,
А ось тепер – вони такі високі,
Стрункі, смолисті стовбури-свічки!
Синіють в улоговинах чорниці,
Піщані дюни бавить сон-трава…
Хто приїздить сюди на електричці,
І справді вірить: пуща вікова.
На карті – незначна зелена пляма:
Те королівство сосен і осик...
Моя матуся виросла з лісами.
ЇЇ онуки їздять в ці ліси.
P.S. Це - не наші ліси, але маємо що маємо: сфотографувати племінницю в лісі так само важко, як дике звірятко. Оце тільки в Карпатах вловила.
Оценка поэта: 5 Вміло переплетені теми відродження і шанобливого ставлення до матері викликає повагу! І, доречі, із святом Перемоги тебе!
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ігоре! І тебе - зі святом Перемоги! Шанобливе ставлення - а як без нього, це ж вони, наші батьки, ще дітьми і підлітками зробили це для нас Нащадки переможців - вони варті цього звання