Найліпший натюрморт в уяві мами:
Боровики у кошичку з лози.
Моя матуся виросла з лісами.
Вона сама садила ті ліси!
Немає тих, кого чекали вдома –
Заховані в землі чужих країн…
Відновлювали сироти і вдови
Своє життя на хаосі руїн.
І повставали хати і заводи.
Хто народився під гарматний рев,
Вже розбирали літери… А згодом
Дійшла, нарешті, черга до дерев.
На лишаях фашистської навали,
На згарищах, на білім пустирі
Жінки корчі на дрова корчували,
І щось мале садили школярі.
Попідростали крихітки-сосонки,
За рядом ряд – зелені їжачки,
А ось тепер – вони такі високі,
Стрункі, смолисті стовбури-свічки!
Синіють в улоговинах чорниці,
Піщані дюни бавить сон-трава…
Хто приїздить сюди на електричці,
І справді вірить: пуща вікова.
На карті – незначна зелена пляма:
Те королівство сосен і осик...
Моя матуся виросла з лісами.
ЇЇ онуки їздять в ці ліси.
P.S. Це - не наші ліси, але маємо що маємо: сфотографувати племінницю в лісі так само важко, як дике звірятко. Оце тільки в Карпатах вловила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129182
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.05.2009
автор: Кузя Пруткова