Адель Станіславська: Розплакала Ти мене, Лесенько... Але це сльози щирого зворушення. Дякую Тобі, моя дорога!
06.09.2013 - 19:43
Хай то будуть сльози щонайщирішої радості за свою донечку, за доленьку її добру! Хай будуть щасливі Твої молодятка, хай тішать Тебе сімейною злагдою, а невдовзі й онучатком порадують!
Адель Станіславська: Ще раз вітаю усіх, хто взяв участь у цій прекрасній літній літературній зустрічі! Чудово, що є можливість і бажання творчого спілкування! Єднаймося!
Адель Станіславська: Так-так, Ромчику. Вірно твій герой підмітив: ми - бідні. Але поза цяцьки сучасності рідко хто зважується вистромити носа і подивитись на світ чистими очима.
Адель Станіславська: Ваша відповідь на коментар, не мені, звичайно. Але мені вона сподобалась:"Кожен думає, що вибирає, проте насправді часто дорога вибирає нас. "
Адель Станіславська: Справді розкішний твір. Дякую за насолоду. А ще за відповідь на коментар на ПМ, що послужив знахідкою-епіграфом до мого прозового твору, хоч епіграфом можна було б використати і цілий вірш. Він чудовий!
13.08.2013 - 17:14
Дякую, Адель! Про яку відповідь на ПМ йдеться? Нагадайте мені, бо не розумію про що Ви))
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Цьом! 
Рада тобі! 
