брама: Прийменник «в» перед двома глухими не ставиться.(але й «у» аляповате)
Я не чіпляюся... Коли таке стається, слід застосовувати інверсію. Це коли смсислотворні слова у реченні міняються місцями. Такі прийоми у поезії надають значення, а смисловий відтінок нівелюється. Тож переробіть цей(хороший) вірш.
«Літувало літо... літо лютувало...»
Поважаю!
«Дарувало вишні, цвітом зазирало...»
брама: Хороша моя! Поезія ж не в описі емоцій... своїх емоцій... А в провокації чужих.. Ми пишемо не для
припливу сексуального, але для вправки мізків.
брама: Розумієте... Прочитав Ваш твір. Розумієте... Почуття, це те , що ми відчуваємо, емоції, це вираз почуттів. Тобто те, що сприймається візуально , тактильно, на слуху. Поезія, це не калякання про те чи інше, поезія схожа на кулю, яка розриває плоть. Поезія це стилість, лаконізм. Це передача емоцій, а не смислу. Поезія мусить змушувати читача всцикатися одразу, а не мізкувати, що й до чого.
брама: Я так скажу. Цей задум (сюжет) претендує на поему.
Здається мені, це не вірш, а чорновик для подальшого опрацювання. Словом, ні те ,ні се, і зеленим цвіте. Беліберда.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: