брама: Оленко, увертюра преподобна (це ж треба, така формуліровка), але, здається. прийменничок голосніший треба. а саме У. Тим паче, граматика цьго вимагає. Чи не так?
брама: Дійсно, філософська лірика. Як не люблю, до сказу,
довбані розмірковування про розмір та риму, та...
Та пішли всі розумахи до дябла! Як воно хороше читається, так воно і... Як воно на подиху, так воно і мило! Тобто не мило господарське, а мило душі. Ти - розумаха!
брама: Трудомісткий твір. Не будемо, де ладно, а де доладно, як кажуть. Не до сюжету, не до композиції, — до суті.
Люцифера припрошувати до добра, — собі дорожче.
Не робіть цього більше, — тоді ВОНО здохне. Не звертайте на нього уваги, — тоді воно здохне.
І взагалі, не агітуйте за ДОБРО, самі робіть ЙОГО, і тоді зло кане в лєту...
брама: Трапився чудовий витвір. Ваший. Але...
Ні, дійсно, ніжно, емоційно... Правдиво. Скажемо так, натуральний верлібр. Але вітіювато. Я зовсім не хочу, щоб Ви переробляли свій твір, просто зроблю свою версію. Постфактум.
«Просто зіграю — сьогодні. (Це і є ж привітання, чи не так?)
Сяду за чужий рояль (навіщо зайва конкретизація?)
І вальсу квітами усе навколо закидаю... (І так зрозуміло, хто буде закиданий квітами, тобто «тобі» зайве.)
Тут смисловий алогізм, не зрозуміло, чи то ви будете закидати квітами, чи Шопен. До чого я веду — чи призвів. Мінімум прийменників, займенників, повторів смислових, — ось , скажімо так, сіль поезії. Як жанру. Інакше треба займатися прозою, там можна розсусолювати, жуйку жувати, і те інше. Але не переймайтеся з приводу моєї критики.
брама: Та ти сексуально стурбований! Стурбований маргінал. Маргінал, це безліка особь. Ні вашим, ні нашим. Просто пасуся на ниві життя, онаніруючи... Ну, онаніруй... А що ще маргіналу лишається...
брама: Забудь, Володимире, такі поняття, як «еліта нації». Інтелігенція, це фікція. Це щось розпливчате, як муляка у ставку. Тезка, не еліта, так звана, путліровців зупинила, а СІРОМА. Отакі, як ми, з тобою. Не призиви слід робити до еліти, а за яйця брати. Щоб верещала, коли боки поре. Нехай багатіють. А ми багаті звитяжжю своєю. Ми не боїмося. А вони нехай трясуться. Не переймайся, з Україною все буде гаразд. Допоки є СІРОМА.
Допоки є біднота, хрен ЇМ, а не УКРАЇНА.
02.03.2018 - 15:21
Тут я з вами згідний, алe освіта націі, цe складова того, щоб таких ситуацій як тeпeр нe було... зупинимо, та трeба і навчити, а поeти то по своій природі інтeлігeнція. Інтeлігeнція та eліта нe в плані багатих чи бідних, а в плані освіччeності, багаті то буржуазія, монополісти, жиди... а ми eліта, поeтична, учитeльська, лікарська, клас інтeлігeнціі, що й повинна вчити та пропагувати Украіну та украінськe... і т.д. і т.п.
брама: Вивірено. Граматично. Хотів було зробити зауваження щодо прийменників, та звірившись із словниками, відступив. Ну, така вже я гидота в’їдлива...
Щодо легкісті читання. Легко... А якщо читається без зупинки, то і смисл присутній.
Так мені здається, тяжко дався цей твір.
Але не про це... Вражає лаконізм викладення. Це те, що ми, Олю, обговорювали. Поезія, це як постріл, бах! і все сказано. Поважаю.Захоплююся.
Тобто не перестаю захоплюватися.
брама: Матір Божа!...(Треба дві крапки?) Лади, поставлю
лишок. Знаєш, хвилями гуляю за розумом твоїм...
Ти безподобна. Я коліно приклоняю перед цим віршем, і перед тобою...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 