Ольга Ашто: от кажуть, що с жінками так не можно.
потребно з ними чемно... Не спроможні
сучасні козаки на повідінку,
яка б щасливою зробила милу жінку!
Ольга Ашто: и опять этот \"Тесла-эффект\" - по-другоиу не скажешь.. Настоящее путешествие во времени, и с мастерством автора (хотя оно абсолютно бесспорно) это никак не связано.. что-то большее - ощущение приподнятой завесы - не дышишь и будто подсматриваешь, боясь спугнуть внезапное видение и досадное сопротивление ускользающему в небытие дню, такому далекому и такому осязаемо-близкому - дежавю..ностальгия по времени, которое с тобой не случилось..
Ольга Ашто: A freedom... you are her spirit.
tornado? just wind or storm there -
You passed through. again appeared
in the circle of friends. Got stronger.
Ольга Ашто: Дух бунтівний, сміливий
Іде крізь буревій.
Хоч вдома – вишні-сливи,
На чужині він – свій.
Олени гладко бриті,
Дівчата не з повій -
А мріють полонити
Команду судна \"Вій\"!
Щоб кожній - по потребі.
Що далі - сам збагнеш.
Земні… А мрії – у небі…
А ти десь між... без меж.
Ольга Ашто: Чим відчувати втому
Від марного життя,
Верталися б додому.
Єлени... Що сміття
Нести до рідної хати -
Хімера вас візьми!
В них ноги волохаті,
Короткі геть уми,
А норов - страшно поруч!
До війн - це теж вони.
Невже не краще: орач,
Меди та кавуни?..
Ольга Ашто: За диво-відваром спустилися в льох.
"Дивись", - пожартуєш, - "а вовчик не здох!"
І вже аж без жодного відчаю,
А швидше по вовчому звичаю
Ми будемо вити на місяць удвох,
Рахуючи в небі зірковий горох...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую за натхнення!)