Ольга Ашто: Свобода волі, розуму та тіла!
Шукати скрізь! Умовності - до біса.
- Хто стукає?.. Не відчиняй! Завісу!
– Там серце! Каже, трохи прихопило!
Ще: "Меа culpa! Ви хіба не свідки?
Якщо не левове, свободи не існує.
Є втеча від... Злякає щось, здивує,
Тікай. Цей шлях по колу – справжня клітка!"
А вірш - як захоплююча сучасна казка...надихає та змушує занурюватися у глибини океану мрій та філософій
дощ у гумових йде чоботях,
дощовик з голови до п'ят...
...вранці стрибнути в синій потяг
і до лісу, поки всі сплять.
назбирати склизьких опеньків,
дикої м'яти та чебрецю.
мить - води дощової жменька -
пам'ятатимеш - саме цю.
Ольга Ашто: нет новостей-новинок, все не ново.
как в темную раззявленую пасть
вошли мы в этот мир. Что за напасть?
жить для того, чтоб неизбежно пасть
героем или жертвой...Коронован
и избран быть живущим.Только вот
Живым себя не всякий назовет.
Ольга Ашто: Все ж, рано чи пізно, розсунуться хмари. А з крапель
Намиста приміряють яблуні райських сортів.
І квітчастий – винно – смарагдовий лагідний штапель
Врятує хустками гілки від нічних холодів.
Ольга Ашто: Купив, відкрив, та veni, vidi, vici!
Тут головне подалі від поліції
Триматися у черзі перевтілень.
Всіляких підозрілих там відділень
Будинків божевільних уникати,
Щоб пацієнту шостої палати -
-В обличчі лави - дурень-психіатр,
На обході не буркнув : "Що за театр?
І тебе вилікують, друже, незабаром.
Аміназін сильніший за Сансару..."
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
А вірш - як захоплююча сучасна казка...надихає та змушує занурюватися у глибини океану мрій та філософій 
