Дрозд Дмитро: Идти вперед сквозь ветер до забвения.
Звезды, пылающей, но точно уж не падавшей.
С эмоциями, силами, без горечи и сожаления
Идти вперед, все дальше, дальше, дальше.
Дрозд Дмитро: Притворное счастье успело мне надоесть,
А от прочего хочется головушкой да об стеночку. - Просто восторг!
Иных переделывать - гиблое дело. Суть
Не меняется, как не старайся, но тем не менее.
Любим, любимы и даже во сне отдохнуть.
Нам от любви не желаю. Будем же смелыми!
Дрозд Дмитро: А буває таке, що немає ні того, ні іншого.
Ані смутку, ані райдужних світлих слів.
Лише просто щастя, і не хочеться зовсім більшого.
Всього лиш кохання і мрії в житті і в полоні снів
Дрозд Дмитро: Анастасия, чудесное творение! Согласен, что двух истин быть не может, как и двух целей, одновременно воплощаемых. Правда, есть смысл выбрать что-то одно, а утверждать о двух пристрастиях - заведомо ложно! В общем, блестящее стихотворение!!!!!
Дрозд Дмитро: Проблема пессимизма в том, что он неумолимо
Твердит: крепления мостов бывают сокрушимы.
А оптимизм, стервец, твердит, что за мостом красоты
И прав он даже, коль гранитом любуется там кто-то
Дрозд Дмитро: Насправді, у нас з Вами схожі думки! І з цими думками можно багато чого досягти! Зичу Вам натхнення, квітучого настрою та здійснення усіх веселкових мрій!
11.03.2013 - 12:53
Дуже, Дмитре, хотілося б зустрічати більше таких однодумців. Вдячна Вам за такі щирі побажання.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
