Вразлива: З яким настроєм підійшли до дзеркала,воно не винне,ми бачимо своє відзеркалення очима,а собі не збрехати.Вірш чудовий! Як стимул , хоча б посміхатися собі.
12.01.2014 - 13:53
Дякую дуже!Тільки посміхатися завжди не виходить...
Вразлива: Ще один вірш про визначні події на тлі ірланської природи.Чарівно! Як І Ваша книжечка,яку сьогодні на зустрічі в Івано-Франківську презентавав Артур Сіренко.Щиро дякуємо за такий гарний подарунок і від мене особисто також.Тішуся,що в моїй бібліотеці з*явилася така хороша збірочка.
Вразлива: Дуже захоплююся хокку,хоча писати не беруся,це велика майстерність написати так стисло,а розгорнуто читати по-між рядків. Гарно! З надією,що 11,01 о 13 год. прийдете на зустріч "Об*єднані словом" в Галичину.Святкуємо разом!
Вразлива: Наталю,до щему! Згадала своє дитинство і порівнюю теперішні свята.Велика відмінність,але Слава Богу,що традиції зберігаємо хоч кожен по-своєму.Христос народився!
09.01.2014 - 21:35
Славімо Його! Справді, тепер все якось по-іншому... Чи це ми були малими і все сприймалося якось особливо, наче казка, магія яка!.. Колись у хаті моєї бабці збиралася велика родина за столом. Жарти, сміх, приємні розмови, колядки... Нам, дітям, завжди було цікаво слухати дорослих, спостерігати за ними. Ходити від хати до хати з колядками та щедрівками, збираючи копійки в рукавичку, а потім висипати вдома на стіл і рахувати, хто скільки наколядував чи нащедрував!.. А бабці і дідусі завжди давали найбільше - паперові гроші, а не копійки! Отакі спогади дитячі, теплі і світлі... Дякую, Дануточко! Веселих свят!
Вразлива: Все зібралося докупи і повисло на краю, і зима не зима , і свята не свята ,і майдан не майдан.Сніжницю добру із морозом, то стане все на свої місця.Вірш гарний,все мов вихлюпнулося з середини.
04.01.2014 - 15:43
Не впевнена навіть, що про зиму це...
А можливо, сніговики й пухнасті сніжинки дійсно допомогли б?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Так, земля наша - справді благодатна, як і для кожного українського етносу його рідний куточок землі! 
Спасибі) Зі святом! 
